Суд: Львівський окружний адміністративний суд
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Адміністративне
Категорія: забезпечення права особи на звернення до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів
Дата: 16 листопада 2026 р.
Справа: №380/10533/26
Суддя: Морська Галина Михайлівна
ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
17 листопада 2026 рокусправа № 380/10533/26
Львівський окружний адміністративний суд, у складі головуючої судді Морської Галини Михайлівни, розглянувши у письмовому провадженні в м. Львові в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини про визнання бездіяльності протиправною, -
в с т а н о в и в :
ОСОБА_1 (далі - позивачка) звернулася в суд з адміністративним позовом до Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини (далі - відповідач), з урахуванням заяви про зміну предмету позову просить мовою оригіналу:
"...- визнати протиправною бездіяльність Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо розгляду та надсилання у встановлений законом строк звернень Позивача: - № Б-26302.3/26 від 15.04.2026 року; - № Б-27833.3/26 від 21.04.2026 року;
- визнати протиправними дії Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо розгляду заяви № Б-26302.3/26 від 15.04.2026 року та скарги № Б-27833.3/26 від 21.04.2026 року не у відповідності до вимог чинного законодавства, без належної, повної та об`єктивної перевірки істотних обставин, що становили предмет звернень, та з порушенням процедури розгляду;
- зобов`язати Секретаріат Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини повторно, повно та об`єктивно розглянути звернення Позивача: - № Б-26302.3/26 від 15.04.2026 року; - № Б-27833.3/26 від 21.04.2026 року, з урахуванням висновків суду та вимог Закону України «Про звернення громадян»...".
Ухвалою судді від 01.06.2026 відкрито провадження у справі, визначено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Ухвалою від 30.06.2026 прийнято до розгляду заяву позивача про зміну предмета позову.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 05.03.2026 позивачка звернулася до керівника апарату Львівської обласної державної адміністрації зі скаргою щодо неналежного виконання директором Департаменту освіти і науки Львівської ОДА посадових обов`язків та просила відкрити стосовно нього дисциплінарне провадження.
У зв`язку з ненаданням відповіді на зазначену скаргу позивачка 14.04.2026 звернулася до Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини із заявою, зареєстрованою 15.04.2026 за № Б-26302.3/26, у якій порушила питання щодо неналежного реагування на її попереднє звернення, зокрема недотримання права на ознайомлення з матеріалами перевірки, участь у розгляді заяви та отримання письмової відповіді. За результатами розгляду заяви Представник Уповноваженого у Львівській області листом від 07.05.2026 № 7229.2/Б-26302.3/26/26/53 повідомив, що Львівська ОВА надала відповідь від 03.04.2026 № ЗВГ-ВИХ-293/0/26, яку нібито направлено позивачці поштою 06.04.2026, а також зазначив про відсутність у керівника апарату повноважень щодо відкриття дисциплінарного провадження стосовно директора Департаменту. Водночас позивачка стверджує, що зазначеної відповіді фактично не отримувала, а наданий витяг із реєстру поштових відправлень не містить належних реквізитів, які підтверджували б її фактичне направлення. Крім того, Представником Уповноваженого не було надано оцінки необхідності пересилання звернення за належністю до компетентного суб`єкта.
Не погоджуючись із результатами розгляду попередньої скарги Представником Уповноваженого у Львівській області, позивачка 21.04.2026 подала до Секретаріату Уповноваженого скаргу № Б-27833.3/26, у якій звернула увагу на те, що висновок про своєчасне направлення Департаментом освіти і науки відповіді від 12.12.2025 зроблено без належних доказів поштового відправлення, про відсутність яких сам Представник Уповноваженого повідомляв позивачку в листуванні. При цьому копію відповіді від 12.12.2025 Департамент фактично надіслав позивачці на електронну адресу лише 11.03.2026. За результатами розгляду цієї скарги Секретаріат Уповноваженого листом від 22.05.2026 № 57282.4/Б-27833.3/26/55.2 роз`яснив межі повноважень Уповноваженого, зазначивши, що його діяльність доповнює наявні засоби захисту прав людини, а сам Уповноважений не наділений повноваженнями перебирати функції інших державних органів, надавати їх працівникам обов`язкові вказівки чи оцінювати законність та обґрунтованість прийнятих ними рішень. Водночас позивачка вважає, що наведені роз`яснення не усувають необхідності перевірки обставин, які безпосередньо становили предмет її скарги.
Позивачка зазначає, що відповіді на обидва звернення були надані з порушенням установленого законом строку: відповідь на скаргу від 21.04.2026 фактично отримана нею 29.05.2026, а з відповіддю на заяву від 15.04.2026 вона ознайомилася лише 18.06.2026 у складі додатків до відзиву відповідача.
Не погодившись із результатами розгляду зазначених звернень, позивачка звернулася до суду з цим позовом.
18.06.2026 та 22.06.2026 відповідач надіслав суду відзиви, у яких заперечив проти позову, мотивуючи тим, що заяву позивачки № Б-26302.3/26 від 15.04.2026 року розглянуто в межах повноважень Уповноваженого та у встановлений законом строк. У цій заяві позивачка повідомляла про ненадання керівником апарату Львівської обласної військової адміністрації відповіді на її скаргу від 05.03.2026 року, зареєстровану за № ЗВГ-08-Б-390/26, у якій вона порушувала питання щодо відкриття дисциплінарного провадження стосовно директора Департаменту освіти і науки Львівської ОВА ОСОБА_2 у зв`язку з неналежним виконанням ним посадових обов`язків. Також позивачка наполягала на забезпеченні її прав, передбачених статтею 18 Закону України «Про звернення громадян», зокрема права бути присутньою під час розгляду скарги, ознайомитися з матеріалами перевірки та отримати письмову відповідь за результатами її розгляду.
На підтвердження належного опрацювання зазначеної заяви відповідач послався на те, що 16.04.2026 направив до Львівської обласної військової адміністрації запит № 41447.4/Б-26302.3/26/01, у якому просив підтвердити факт отримання та розгляду скарги позивачки від 05.03.2026 року, а в разі ненадання відповіді - невідкладно розглянути її по суті, зокрема щодо наявності підстав для вжиття заходів дисциплінарного характеру стосовно директора Департаменту освіти і науки, а також забезпечити реалізацію прав позивачки, передбачених статтею 18 зазначеного Закону. Про направлення цього запиту позивачку повідомлено листом від 16.04.2026 року № 41449.4/Б-26302.3/26/01.
Листом від 24.04.2026 року № ЗВГ-ВИХ-360/0/26 Львівська ОВА повідомила, що скаргу позивачки від 05.03.2026 року розглянуто та за результатами її розгляду надано відповідь від 03.04.2026 року № ЗВГ-ВИХ-293/0/26, яку 06.04.2026 року направлено поштовим зв`язком за адресою позивачки. На підтвердження цього адміністрація надала копію відповіді та витяг із реєстру відправлення кореспонденції. З огляду на отриману інформацію відповідач дійшов висновку, що право позивачки на отримання письмової відповіді поновлено, оскільки відповідь на її скаргу була підготовлена та направлена ще до звернення позивачки до Уповноваженого.
Крім того, відповідач зазначив, що у відповіді Львівської ОВА від 03.04.2026 року позивачці роз`яснено відсутність у керівника апарату адміністрації повноважень відкривати дисциплінарне провадження щодо директора Департаменту освіти і науки, оскільки відповідно до законодавства таке рішення належить до компетенції суб`єкта призначення. Щодо вимог позивачки про ознайомлення з матеріалами перевірки та участь у її проведенні відповідач пояснив, що відповідне дисциплінарне провадження не відкривалося, а тому матеріали такого провадження не формувалися. Водночас письмову відповідь на скаргу позивачці було надано. За таких обставин відповідач вважав, що підстав для вжиття додаткових заходів реагування за її заявою немає.
Щодо скарги позивачки № Б-27833.3/26 від 21.04.2026 року відповідач пояснив, що вона стосувалася незгоди з результатами розгляду її попереднього звернення від 03.03.2026 року, зареєстрованого за № Б-15379.3/26, та неналежного, на думку позивачки, реагування працівників Секретаріату Уповноваженого на наведені нею обставини. Зокрема, у первинному зверненні позивачка порушувала питання щодо порушення Департаментом освіти і науки Львівської ОВА вимог Закону України «Про звернення громадян» під час розгляду її звернення від 04.12.2025 року: ненадання письмової відповіді, неповідомлення про припинення розгляду повторного звернення, розголошення відомостей, викладених у зверненні, та переслідування у зв`язку з його поданням. Окремо вона звертала увагу на відсутність самостійної оцінки Департаментом дотримання КЗ ЛОР «ЛОМАН» установленої тривалості реєстрації учасників олімпіад - не менше семи календарних днів від дати оприлюднення оголошення, а також на невжиття заходів щодо притягнення відповідальних осіб до дисциплінарної відповідальності.
Відповідач зазначив, що за результатами перевірки первинного звернення було встановлено: Департамент освіти і науки повідомив про направлення позивачці відповіді від 12.12.2025 року № 02-01/07-17/220 поштовим відправленням, а після того, як вона її не отримала, 11.03.2026 року повторно надіслав цю відповідь на її електронну адресу. При цьому відповідач визнав, що зазначена відповідь Департаменту фактично містила переадресацію звернення до КЗ ЛОР «ЛОМАН» із долученням відповіді директорки закладу від 12.12.2025 року № 257, однак не містила самостійної оцінки дотримання вимог щодо строків реєстрації учасників олімпіад та відповідей на питання позивачки щодо виконання відповідного наказу і притягнення відповідальних осіб до відповідальності. Також Департамент не надав пояснень, чи вважалося звернення позивачки від 04.12.2025 року повторним стосовно її попереднього звернення від 03.10.2025 року та чи повідомлялася вона про припинення його розгляду.
Стосовно доводів позивачки про розголошення відомостей, що містилися у її зверненні, відповідач повідомив, що Департамент підтвердив факт передачі директоркою КЗ ЛОР «ЛОМАН» ОСОБА_3 матеріалів звернення адміністрації Львівського фізико-математичного ліцею, зокрема заступнику директора ОСОБА_4 , без відповідного доручення Департаменту. За інформацією Департаменту, з метою недопущення подібних випадків посадовим особам та керівникам підпорядкованих закладів освіти було роз`яснено вимоги щодо нерозголошення відомостей про особисте життя громадян та заборону переслідування за подання звернень. Водночас відповідач наголосив, що Уповноважений не наділений повноваженнями самостійно притягувати посадових осіб до дисциплінарної відповідальності, а вирішення питання про складення протоколу про адміністративне правопорушення належить до його дискреційних повноважень. Крім того, з огляду на те, що відповідні події мали місце у вересні - грудні 2025 року, відповідач вважав, що передбачений статтею 38 КУпАП строк накладення адміністративного стягнення сплив.
За результатами розгляду скарги № Б-27833.3/26 відповідачем надано відповідь від 22.05.2026 року № 57282.4/Б-27833.3/26/55.2, у якій позивачці роз`яснено, що Уповноважений здійснює парламентський контроль за додержанням прав і свобод людини, проте його діяльність доповнює інші засоби захисту прав та не передбачає перебирання повноважень інших державних органів, надання їх посадовим особам обов`язкових вказівок або перегляду прийнятих ними рішень. Відповідач стверджував, що працівниками Секретаріату було направлено відповідний запит до Департаменту, отриману інформацію проаналізовано, а позивачці в межах установленого строку надано повну та вичерпну відповідь із роз`ясненнями.
Таким чином, відповідач вважає, що обидва звернення позивачки розглянуто відповідно до вимог законодавства, а відповіді на них надано у встановлені строки. На його переконання, незгода позивачки зі змістом наданих відповідей та висновками за результатами розгляду її звернень не свідчить про порушення її права на звернення чи про протиправність дій або бездіяльності Секретаріату. Відповідач також зазначив, що позивачка не надала доказів реального порушення її прав саме відповідачем, а тому, посилаючись на статті 4, 16, 17 Закону України «Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини», статтю 19 Конституції України та постанову Верховного Суду від 25.09.2019 року у справі № 814/2467/17, просить відмовити в задоволенні позову повністю.
22.06.2026 року позивачка подала до суду відповідь на відзив, у якій зазначила, що не погоджується з доводами відповідача, оскільки предметом спору первісно була не незгода зі змістом наданих відповідей, а не розгляд її звернень у встановлений законом строк та ненадання відповідей у передбачені законом строки.
Позивачка наголосила, що станом на день звернення до суду - 25.05.2026 року - вона не отримала відповідей на заяву № Б-26302.3/26 від 15.04.2026 року та скаргу № Б-27833.3/26 від 21.04.2026 року, а також повідомлень про продовження строків їх розгляду. При цьому відповідь Представника Уповноваженого від 07.05.2026 року № 7229.2/Б-26302.3/26/26/53 на заяву від 15.04.2026 року позивачка вперше побачила лише 18.06.2026 року серед додатків до відзиву. Щодо відповіді на скаргу від 21.04.2026 року № 57282.4/Б-27833.3/26/55.2, позивачка зазначила, що фактично отримала її електронною поштою лише 29.05.2026 року, тобто після подання позову. На підтвердження цього вона надала технічні дані електронного листа, відповідно до яких поштовий сервер одержувача прийняв його 29.05.2026 року о 13:08 год., тоді як долучені відповідачем скриншоти внутрішньої системи документообігу з позначкою «Відправлений» не підтверджують фактичного надсилання листа саме 22.05.2026 року.
Крім того, позивачка звернула увагу, що 19.05.2026 року зверталася до відповідача із запитом щодо стану розгляду заяви № Б-26302.3/26 від 15.04.2026 року, оскільки строк її розгляду сплив. Однак у відповідь отримала лише загальні роз`яснення щодо порядку подання звернень до Уповноваженого, без повідомлення про результати розгляду її заяви. На думку позивачки, ця обставина залишилася поза увагою відповідача під час підготовки відзиву.
Щодо скарги № Б-27833.3/26 від 21.04.2026 року позивачка пояснила, що її предметом була не просто незгода з попередньою відповіддю Представника Уповноваженого, а відсутність належної перевірки обставин, на яких ґрунтувалися його висновки. Зокрема, позивачка оскаржувала те, що Представник Уповноваженого визнав доведеним факт направлення Департаментом освіти і науки Львівської ОВА відповіді від 12.12.2025 року, хоча сам Департамент не надав підтверджень її поштового відправлення. На підтвердження цього позивачка послалася на попереднє листування з Представником Уповноваженого, у якому останній повідомив про відсутність у матеріалах перевірки квитанції, трекінгового номера чи інших документів, що підтверджували б відправлення відповіді. Також позивачка вважала необґрунтованим висновок про сплив строку притягнення до адміністративної відповідальності, оскільки, на її переконання, бездіяльність Департаменту тривала до 11.03.2026 року, коли копію відповіді від 12.12.2025 року було надіслано їй електронною поштою.
Стосовно заяви № Б-26302.3/26 від 15.04.2026 року позивачка зазначила, що Представник Уповноваженого без належної перевірки прийняв за підтверджений факт направлення їй Львівською ОВА відповіді від 03.04.2026 року № ЗВГ-ВИХ-293/0/26. На її думку, наданий адміністрацією витяг із реєстру відправлення кореспонденції не є достатнім доказом фактичного передання поштового відправлення оператору поштового зв`язку, оскільки не містить вихідного номера, номера реєстру, дати складання, відомостей про особу, яка його сформувала, та її підпису. Позивачка наголосила, що сам факт існування відповіді та внутрішнього документа установи не підтверджує її фактичного направлення чи вручення адресату, а тому висновок Представника Уповноваженого про поновлення її права на отримання відповіді зроблено без належного підтвердження відповідних обставин.
Окремо позивачка вказала, що у відповіді керівника апарату Львівської ОВА від 03.04.2026 року було зазначено про відсутність у нього повноважень щодо відкриття дисциплінарного провадження стосовно директора Департаменту освіти і науки. Однак Представник Уповноваженого не перевірив, чи було за таких обставин дотримано вимог частини третьої статті 7 Закону України «Про звернення громадян» щодо пересилання звернення за належністю до органу або посадової особи, до компетенції яких належить вирішення порушеного питання. Таким чином, на думку позивачки, зазначене питання залишилося без належної правової оцінки.
Позивачка підкреслила, що не оскаржує висновки відповідача виключно через незгоду з їх змістом, а вважає, що такі висновки зроблено без повного та об`єктивного дослідження істотних обставин, які становили безпосередній предмет її звернень. У зв`язку з тим, що після подання позову відповіді на обидва звернення фактично були надані, позивачка вважала первісну вимогу про зобов`язання відповідача розглянути звернення неактуальною та подала окрему заяву про зміну предмета позову, уточнивши спосіб судового захисту шляхом заявлення вимоги про повторний, повний та всебічний розгляд її звернень.
Із вказаних підстав просить суд задовольнити позов.
Розглянувши наявні у справі документи, з`ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду спору по суті, проаналізувавши норми законодавства які регулюють спірні відносини та їх застосування сторонами, суд зазначає наступне.
03.03.2026 року ОСОБА_1 звернулася до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини із заявою щодо неналежного розгляду Департаментом освіти і науки Львівської обласної державної адміністрації її скарги від 04.12.2025 року. Звернення зареєстровано Секретаріатом Уповноваженого 04.03.2026 року за вхідним № Б-15379.3/26.
Листом від 01.04.2026 року № 34836.4/Б-15379.3/26/01 Представник Уповноваженого у Львівській області надав позивачці відповідь за результатами розгляду зазначеного звернення.
05.03.2026 року позивачка звернулася до керівника апарату Львівської обласної державної адміністрації зі скаргою, зареєстрованою за вхідним № ЗВГ-08-Б-390/26, у якій просила відкрити дисциплінарне провадження щодо директора Департаменту освіти і науки Львівської ОДА Паски О.В., а також забезпечити її право бути присутньою під час розгляду скарги, ознайомитися з матеріалами перевірки та отримати письмову відповідь про результати її розгляду.
14.04.2026 року позивачка звернулася до Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини із заявою щодо ненадання відповіді керівником апарату Львівської ОДА на її скаргу від 05.03.2026 року № ЗВГ-08-Б-390/26. У заяві позивачка просила розглянути наведені обставини та відреагувати на порушення Закону України «Про звернення громадян» у межах повноважень Уповноваженого. До заяви додала копію скарги від 05.03.2026 року з додатками.
Зазначену заяву зареєстровано Секретаріатом Уповноваженого 15.04.2026 року за вхідним № Б-26302.3/26.
Листом від 16.04.2026 року № 41447.4/Б-26302.3/26/01 Секретаріат Уповноваженого звернувся до Львівської обласної військової адміністрації із запитом щодо підтвердження факту отримання та розгляду скарги позивачки від 05.03.2026 року № ЗВГ-08-Б-390/26, а також надання документів, що підтверджують результати її розгляду та направлення відповіді позивачці. Про направлення запиту позивачку повідомлено листом від 16.04.2026 року № 41449.4/Б-26302.3/26/01.
24.04.2026 року Львівська обласна військова адміністрація листом № ЗВГ-ВИХ-360/0/26 повідомила Секретаріат Уповноваженого, що скаргу позивачки від 05.03.2026 року № ЗВГ-08-Б-390/26 розглянуто та за результатами її розгляду надано відповідь від 03.04.2026 року № ЗВГ-ВИХ-293/0/26, яку 06.04.2026 року направлено позивачці поштовим зв`язком. На підтвердження цього надано копію відповіді та витяг із реєстру відправлення кореспонденції.
Листом від 07.05.2026 року № 7229.2/Б-26302.3/26/26/53 Представник Уповноваженого у Львівській області надав позивачці відповідь за результатами розгляду заяви № Б-26302.3/26 від 15.04.2026 року. У відповіді зазначено, що скаргу позивачки від 05.03.2026 року розглянуто Львівською ОВА, а відповідь від 03.04.2026 року направлено їй поштовим зв`язком 06.04.2026 року. Представник Уповноваженого дійшов висновку про поновлення права позивачки на отримання письмової відповіді та відсутність підстав для вжиття додаткових заходів реагування. Також позивачці роз`яснено, що керівник апарату Львівської ОВА не наділений повноваженнями відкривати дисциплінарне провадження щодо директора Департаменту освіти і науки Львівської ОДА.
21.04.2026 року позивачка звернулася до Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини зі скаргою щодо неналежного розгляду Представником Уповноваженого у Львівській області її попереднього звернення № Б-15379.3/26 від 04.03.2026 року.
У скарзі позивачка просила перевірити повноту, об`єктивність та належність розгляду її попереднього звернення, надати оцінку діям і висновкам Представника Уповноваженого, зокрема щодо прийняття без належних доказів факту направлення Департаментом освіти і науки Львівської ОДА відповіді від 12.12.2025 року поштовим зв`язком, а також щодо висновку про сплив строку притягнення до адміністративної відповідальності. Крім того, позивачка просила надати оцінку обставинам передачі матеріалів її звернення третім особам та, за наявності підстав, забезпечити повторний, повний і неупереджений розгляд первинного звернення.
Зазначену скаргу зареєстровано Секретаріатом Уповноваженого 21.04.2026 року за вхідним № Б-27833.3/26.
Листом від 22.05.2026 року № 57282.4/Б-27833.3/26/55.2 Секретаріат Уповноваженого надав позивачці відповідь за результатами розгляду скарги № Б-27833.3/26 від 21.04.2026 року. У відповіді зазначено, що діяльність Уповноваженого доповнює наявні засоби захисту прав людини та не передбачає перебрання повноважень інших органів державної влади. Також відповідач повідомив, що попереднє звернення позивачки було розглянуто Представником Уповноваженого у межах його повноважень, а підстав для визнання його дій неправомірними та вжиття додаткових заходів реагування не встановлено.
25.05.2026 року ОСОБА_1 звернулася до суду з цим позовом, у якому просила визнати протиправною бездіяльність Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо нерозгляду у встановлений строк заяви від 14.04.2026 року № Б-26302.3/26 та скарги від 21.04.2026 року № Б-27833.3/26.
На обґрунтування позовних вимог позивачка зазначила, що станом на день звернення до суду відповідей на вказані звернення не отримала, а повідомлень про продовження строків їх розгляду їй не надходило.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд вважає за необхідне врахувати наступні обставини та положення законодавства.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно частини 1 статті 1 Закону України «Про звернення громадян» (тут і в подальшому в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об`єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов`язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.
Згідно частини 3 статті 3 Закону України «Про звернення громадян» заява (клопотання) - звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності. Клопотання - письмове звернення з проханням про визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод тощо.
Згідно частини 1 статті 5 Закону України «Про звернення громадян» звернення адресуються органам державної влади і органам місцевого самоврядування, підприємствам, установам, організаціям незалежно від форми власності, об`єднанням громадян або посадовим особам, до повноважень яких належить вирішення порушених у зверненнях питань.
Відповідно до ч. 3-4 ст. 7 Закону України «Про звернення громадян» якщо питання, порушені в одержаному органом державної влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, об`єднаннями громадян або посадовими особами зверненні, не входять до їх повноважень, воно в термін не більше п`яти днів пересилається ними за належністю відповідному органу чи посадовій особі, про що повідомляється громадянину, який подав звернення. У разі якщо звернення не містить даних, необхідних для прийняття обґрунтованого рішення органом чи посадовою особою, воно в той же термін повертається громадянину з відповідними роз`ясненнями.
Забороняється направляти скарги громадян для розгляду тим органам або посадовим особам, дії чи рішення яких оскаржуються.
Згідно частини 1 статті 15 Закону України «Про звернення громадян» органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об`єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов`язані об`єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).
Відповідно до частини третьої статті 15 Закону України «Про звернення громадян» відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов`язковому порядку надається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов`язки.
Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України «Про звернення громадян» скарга на дії чи рішення органу державної влади, органу місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, об`єднання громадян, медіа, посадової особи подається у порядку підлеглості вищому органу або посадовій особі, що не позбавляє громадянина права звернутися до суду відповідно до чинного законодавства, а в разі відсутності такого органу або незгоди громадянина з прийнятим за скаргою рішенням - безпосередньо до суду.
Статтею 19 Закону України «Про звернення громадян» визначено, що органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об`єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов`язані, крім іншого, письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення.
Згідно статті 28 Закону України «Про звернення громадян» контроль за дотриманням законодавства про звернення громадян відповідно до своїх повноважень здійснюють Верховна Рада України, народні депутати України, Президент України, Кабінет Міністрів України, Уповноважений з прав людини Верховної Ради України, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські, районні, районні в містах Києві та Севастополі державні адміністрації, сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі комітети, депутати місцевих рад, а також міністерства, інші центральні органи виконавчої влади щодо підпорядкованих їм підприємств, установ та організацій.
Уповноважений з прав людини Верховної Ради України є посадовою особою, статус якої визначається Конституцією України, Законом України від 23.12.1997 № 776/97-ВР «Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини» (далі Закон № 776/97-ВР) та іншими законами України.
Статтею 101 Конституції України визначено, що Уповноважений Верховної Ради України з прав людини здійснює парламентський контроль за додержанням конституційних прав і свобод людини і громадянина.
Згідно зі статтею 3 Закону України "Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини" метою парламентського контролю, який здійснює Уповноважений , є:
1) захист прав і свобод людини і громадянина, проголошених Конституцією України, законами України та міжнародними договорами України;
2) додержання та повага до прав і свобод людини і громадянина суб`єктами, зазначеними у статті 2 цього Закону;
3) запобігання порушенням прав і свобод людини і громадянина або сприяння їх поновленню;
4) сприяння приведенню законодавства України про права і свободи людини і громадянина у відповідність з Конституцією України, міжнародними стандартами у цій галузі;
5) поліпшення і подальший розвиток міжнародного співробітництва в галузі захисту прав і свобод людини і громадянина;
6) запобігання будь-яким формам дискримінації щодо реалізації людиною своїх прав і свобод;
7) сприяння правовій інформованості населення та захист конфіденційної інформації про особу.
Відповідно до статті 4 Закону України "Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини" Уповноважений здійснює свою діяльність незалежно від інших державних органів та посадових осіб. Діяльність Уповноваженого доповнює існуючі засоби захисту конституційних прав і свобод людини, не відміняє їх і не тягне перегляду компетенції державних органів, які забезпечують захист і поновлення порушених прав і свобод.
Згідно зі статтею 16 Закону України "Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини" Уповноважений здійснює свою діяльність на підставі відомостей про порушення прав і свобод людини і громадянина, які отримує за зверненнями громадян України.
Відповідно до статті 17 Закону України "Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини" Уповноважений приймає та розглядає звернення громадян України, іноземців, осіб без громадянства або осіб, які діють в їхніх інтересах, відповідно до Закону України "Про звернення громадян".
Варто зауважити, що Уповноважений з прав людини Верховної Ради України при розгляді звернення наділений окресленим у статті 17 Закону України "Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини" переліком повноважень, а саме:
1) відкриває провадження у справі про порушення прав і свобод людини і громадянина;
2) роз`яснює заходи, що їх має вжити особа, яка подала звернення Уповноваженому;
3) направляє звернення за належністю в орган, до компетенції якого належить розгляд справи, та контролює розгляд цього звернення;
4) відмовляє в розгляді звернення.
Повідомлення про прийняття звернення до розгляду або відмову у прийнятті звернення до розгляду надсилається в письмовій формі особі, яка його подала. Відмова у прийнятті звернення до розгляду повинна бути вмотивованою.
З аналізу норм, які регулюють спірні відносини, вбачається, що звернення до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини саме по собі не породжує безумовного обов`язку відкрити провадження або провести перевірку у кожному випадку, незалежно від змісту звернення та наявності в ньому конкретних фактичних даних. Закон пов`язує здійснення заходів реагування Уповноваженим Верховної Ради України з прав людини саме з наявністю відомостей про порушення прав і свобод людини, які дають можливість оцінити характер такого порушення, суб`єкта ймовірного порушення, зміст порушеного права та фактичні обставини, що потребують перевірки.
Відповідно до статті 20 Закону України «Про звернення громадян» звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п`ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу встановлює необхідний строк для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення, при цьому загальний строк вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п`яти днів.
Щодо заяви позивачки № Б-26302.3/26 від 15.04.2026 суд зазначає таке.
Відповідно до статті 17 Закону України «Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини» Уповноважений приймає та розглядає звернення громадян у порядку, визначеному Законом України «Про звернення громадян», та за результатами їх розгляду самостійно визначає передбачений законом спосіб реагування. При цьому, згідно зі статтею 4 цього Закону, діяльність Уповноваженого доповнює наявні засоби захисту прав і не передбачає підміни компетенції інших державних органів.
Як встановлено судом, звернення позивачки від 14.04.2026 зареєстровано Секретаріатом 15.04.2026 за № Б-26302.3/26. У ньому позивачка порушувала питання щодо нерозгляду Львівською обласною військовою адміністрацією її скарги від 05.03.2026, а також просила вжити заходів реагування стосовно директора Департаменту освіти і науки Львівської ОВА та забезпечити реалізацію прав, передбачених статтею 18 Закону України «Про звернення громадян».
16.04.2026 Секретаріат направив до Львівської ОВА запит № 41447.4/Б-26302.3/26/01, у якому витребував інформацію щодо розгляду скарги позивачки від 05.03.2026, надання їй відповіді та дотримання її прав як заявника. Про направлення запиту позивачку повідомлено листом від 16.04.2026 № 41449.4/Б-26302.3/26/01.
Львівська ОВА листом від 24.04.2026 № ЗВГ-ВИХ-360/0/26 повідомила, що скаргу позивачки розглянуто, а відповідь від 03.04.2026 № ЗВГ-ВИХ-293/0/26 направлено їй поштовим зв`язком 06.04.2026. На підтвердження цього надано копію відповіді та витяг із реєстру відправлення кореспонденції.
За результатами опрацювання отриманих матеріалів Представник Уповноваженого у Львівській області листом від 07.05.2026 № 7229.2/Б-26302.3/26/26/53 повідомив позивачку, що відповідь Львівської ОВА була направлена до її звернення до Уповноваженого. Також роз`яснив, що керівник апарату Львівської ОВА не мав повноважень ініціювати дисциплінарне провадження стосовно директора Департаменту освіти і науки, оскільки це належить до компетенції суб`єкта призначення, а у зв`язку з не відкриттям такого провадження матеріали дисциплінарної справи не формувалися.
Оцінюючи дотримання строку розгляду зазначеної заяви, суд враховує, що відповідно до статті 20 Закону України «Про звернення громадян» звернення розглядається у строк не більше одного місяця від дня його надходження. Оскільки заяву зареєстровано 15.04.2026, а відповідь надано 07.05.2026, суд доходить висновку про дотримання відповідачем установленого законом строку.
Щодо повноти розгляду суд зазначає, що відповідач перевірив обставини, на які посилалася позивачка, шляхом витребування відповідної інформації безпосередньо у Львівської ОВА, отримав документи на підтвердження позиції цього органу та повідомив позивачці результати їх опрацювання.
При цьому питання ініціювання дисциплінарного провадження стосовно директора Департаменту освіти і науки не належить до повноважень Уповноваженого, а тому відсутність такого заходу реагування не свідчить про неналежний розгляд звернення. Так само положення статті 7 Закону України «Про звернення громадян» щодо направлення звернення за належністю не покладають на Уповноваженого обов`язку самостійно вирішувати питання, віднесені до компетенції іншого органу, або підміняти його у здійсненні відповідних повноважень.
Разом із тим суд зауважує, що факт надіслання позивачці відповіді Львівської ОВА від 03.04.2026 підтверджується лише реєстром Львівської ОВА на відправку кореспонденцій, із якого неможливо встановити ні адресу, за якою здійснювалась відправка кореспонденції позивачці, ні факт самого надіслання чи отримання відправлення.
Позивачка заперечує отримання такої кореспонденції
Проте відповідач визнав такі докази достатніми для висновку про належне повідомлення позивачки про розгляд її звернення
Суд не погоджується із таким висновком з огляду на наступне.
За правилами ст 15 Закону України «Про звернення громадян» відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов`язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов`язки. Рішення про відмову в задоволенні вимог, викладених у заяві (клопотанні), доводиться до відома громадянина в письмовій формі з посиланням на Закон і викладенням мотивів відмови, а також із роз`ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.
Аналізуючи норми Закону № 393/96-ВР, зокрема положення статті 15, можна зробити висновок, що обов`язок органів, до яких направлені звернення, повідомляти осіб про наслідки їхнього розгляду, як елемент конституційної гарантії звернення до органів публічної влади, включає і доведення змісту відповіді до заявника.
З огляду на зміст указаного зобов`язання, орган уважається таким, що виконав передбачений Конституцією України обов`язок, якщо склав відповідь на звернення особи у чіткій відповідності до поставлених у ньому питань і довів зміст відповіді до заявника в обраний ним спосіб: поштою або засобами електронного зв`язку.
У спірних правовідносинах обов`язок повідомлення громадянина про наслідки розгляду його звернення/клопотання має підтверджуватися доказами, що свідчать про надсилання (вручення) такої відповіді на адресу заявника (заявнику).
Судом встановлено, що листом від 03.04.2026 Львівська обласна військова адміністрація (тобто орган, до якого було надіслано звернення) розглянула звернення позивачки.
На підтвердження надіслання позивачці відповіді Львівська обласна військова адміністрація надала відповідачу реєстр Львівської ОВА на відправку кореспонденцій від 06.04.2026.
Із цього приводу слід зазначити, що відповідно до пункту 1 глави 7 розділу ІІІ Правил організації діловодства та архівного зберігання документів у державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 18 червня 2015 року № 1000/5, вихідні документи надсилаються адресатам з використанням засобів поштового зв`язку, електрозв`язку, а також доставляються кур`єрською, фельд`єгерською службами.
Опрацювання документів для відправлення поштовим зв`язком здійснюється службою діловодства установи відповідно до Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05 березня 2009 року № 270.
У постановах Верховного Суду від 13 червня 2018 року у справі № 802/211/16-а, від 06 вересня 2019 року у справі № 128/4752/15-а, від 25 червня 2020 року у справі № 802/1442/15-а, від 26 лютого 2021 року у справі № 520/421/20 викладено правову позицію, відповідно до якої належними і допустимими доказами відправлення відповіді є список згрупованих поштових відправлень із відміткою працівника зв`язку про його прийняття (пункт 66 Правил № 270), опис вкладення у цінний лист, зворотне повідомлення про вручення поштового відправлення, докази направлення електронною поштою або розписка про отримання у разі вручення заявнику особисто.
Суд зауважує, що на підтвердження правомірності дій Львівської ОВА та вчасності надання відповіді позивачці надано копію реєстру на відправку простої кореспонденції за 06.04.2026. У той же час яка саме кореспонденція була надіслана позивачці та на яку адресу, у цьому реєстрі не зазначено, як і відсутня відмітка працівника поштового зв`язку про його прийняття.
Зворотне повідомлення про вручення поштового відправлення матеріали справи також не містять.
Проте слід зазначити, що ні Правилами організації діловодства та архівного зберігання документів у державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях, ні Правилами надання послуг поштового зв`язку не встановлено право/обов`язок розпорядника інформації надсилати відповідь на звернення/клопотання простою кореспонденцією.
Вимогою статті 15 Закону № 393/96-ВР є повідомлення громадян про наслідки розгляду їх заяв (клопотань), доведення змісту відповіді до заявника.
Також у постановах від 06 вересня 2019 року у справі № 128/4752/15-а та від 26 лютого 2021 року у справі № 520/421/20 Верховний Суд звертав увагу на те, що реєстрація відповіді на звернення чи скаргу як вихідного документа у журналі реєстрації вихідної документації розпорядника інформації і присвоєння за фактом реєстрації вихідного номера не є моментом завершення перебігу строку на надання відповіді, визначеного законом.
Слід звернути увагу, що у своїй заяві позивачка крім поштової адреси також вказала електронну пошту та номер телефону, як контактні дані за допомогою яких з нею можна зв`язатися. Проте Львівська ОВА не скористалася ними як альтернативними засобами доведення змісту відповіді до заявника та повідомлення про результати розгляду клопотання.
Аналогічну позицію підтримав Верховний Суд у постанові від 31.10.2023 у справі № 380/15723/22.
Викладені обставини свідчать про відсутність будь-яких належних доказів своєчасного надання або направлення позивачці відповіді на її звернення від 05.03.2026.
Зазначені обставини залишись поза увагою відповідача, він не надав їм належної оцінки, чим допустив протиправну бездіяльність.
Щодо скарги позивачки № Б-27833.3/26 від 21.04.2026 суд зазначає таке.
Як встановлено судом, 21.04.2026 позивачка звернулася до Секретаріату зі скаргою №Б-27833.3/26, у якій висловила незгоду з результатами розгляду її попереднього звернення Представником Уповноваженого у Львівській області, оформленими листом від 01.04.2026 № 34836.4/Б-15379.3/26/01.
Зокрема, позивачка ставила під сумнів обґрунтованість висновків Представника щодо направлення Департаментом освіти і науки Львівської ОВА відповіді від 12.12.2025, застосування строків притягнення до адміністративної відповідальності, передання матеріалів її звернення третім особам та можливого переслідування у зв`язку з поданням звернень.
За результатами розгляду цієї скарги Секретаріат листом від 22.05.2026 № 57282.4/Б-27833.3/26/55.2 повідомив, що діяльність Уповноваженого доповнює наявні засоби захисту прав, не передбачає перебрання повноважень інших державних органів чи перегляду прийнятих ними рішень. Також зазначено, що попереднє звернення позивачки було розглянуто Представником Уповноваженого в межах його повноважень, питання складення протоколу про адміністративне правопорушення належить до дискреційних повноважень Уповноваженого, а підстав для додаткових заходів реагування не встановлено.
Оцінюючи наведене, суд зазначає, що предметом цієї скарги була передусім незгода позивачки з результатами попереднього розгляду її звернення. Водночас стаття 17 Закону України «Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини» не передбачає обов`язку Уповноваженого повторно здійснювати повну перевірку кожного звернення лише з тієї підстави, що заявник не погоджується з раніше наданою відповіддю. Визначальним є встановлення наявності підстав для додаткового реагування в межах компетенції Уповноваженого.
У цьому випадку Секретаріат повідомив позивачці про межі повноважень Уповноваженого, результати попереднього розгляду її звернення та причини, з яких не вбачав підстав для вжиття додаткових заходів. При цьому Уповноважений не наділений повноваженнями підміняти Департамент освіти і науки Львівської ОВА, самостійно вирішувати питання його службової діяльності або здійснювати перегляд рішень інших органів поза межами визначеної законом процедури.
Щодо доводів про направлення відповіді від 12.12.2025 суд враховує, що під час попереднього розгляду Представником було отримано інформацію Департаменту про направлення такої відповіді, а її копію повторно надіслано позивачці електронною поштою 11.03.2026.
Разом із тим матеріали справи не містять доказів надіслання позивачці відповіді на її звернення від 12.12.2025 засобами поштового зв`язку. Доказами надісланні відповіді є лише скерування такої відповіді через електронну пошту 11.03.2026, тобто поза межами місячного строку на розгляд звернення громадян.
Позиція суду щодо відсутності доказів надіслання позивачці відповіді на її звернення засобами поштового зв`язку наведена судом вище та не потребує її повторення.
Зазначена обставина залишена поза увагою як Представником, так і відповідачем по справі.
Також суд звертає увагу на ту обставину, що позивачка у зверненні до Представника ставила питання про її переслідування за подання звернення, оскільки її звернення про оскарження дій посадових осіб КЗ ЛОР "ЛОМАН", зокрема директорки ОСОБА_3 , було скероване саме до цієї особи, яка у подальшому особисто дзвонила позивачці "...висловити своє обурення моєю скаргою..." , як зазначила у зверненні позивачка.
Разом із тим Представник залишив поза увагою цю обставину, вказавши у відповіді лише, що Департамент не уповноважував директорку КЗ ЛОР "ЛОМАН" передавати матеріали звернення третім особам (заступнику директора Львівського фізико-математичного ліцею, де навчається донька позивачки).
Суд зауважує, що ст 7 Закону України «Про звернення громадян» забороняється направляти скарги громадян для розгляду тим органам або посадовим особам, дії чи рішення яких оскаржуються.
Дана норма була прямо порушена Департаментом науки та освіти Львівської ОДА при розгляді скарги позивачки від 04.12.2025 і на таке порушення позивачка вказала у заяві Представнику від 03.03.2026, проте дане порушення залишилось поза увагою Представника та не було досліджене відповідачем під час розгляду скарги позивачки від 21.04.2026.
Разом із тим суд погоджується із відповідачем, що доводи позивачки щодо застосування статті 38 КУпАП не зумовлювали обов`язку Секретаріату приймати рішення про притягнення конкретної особи до адміністративної відповідальності. Питання складення протоколу та вибору заходу реагування належить до повноважень Уповноваженого, а суд у межах цього спору не вирішує питання про наявність складу адміністративного правопорушення.
Отже, судом встановлено, що під час розгляду заяви позивачки від 14.04.2026 та скарги від 21.04.2026 відповідач не звернув увагу на суттєві обставини порушення права позивачки на звернення, передбачені Законом України «Про звернення громадян», що призвело до неналежного розгляду її звернень.
Відтак належним способом поновлення порушеного права є зобов`язання відповідача повторно розглянути звернення позивачки із урахуванням висновків суду.
Разом із тим суд відмовляє позивачці й задоволенні позову в частині "... визнати протиправною бездіяльність Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо розгляду та надсилання у встановлений законом строк звернень Позивача: - № Б-26302.3/26 від 15.04.2026 року; - № Б-27833.3/26 від 21.04.2026 року...", з наступних підстав.
Як встановлено судом з матеріалів справи заяву позивачки від 14.04.2026 (вхідний № Б-26302.3/26 від 15.04.2026) відповідачем у відповідності до вимог статті 20 Закону України «Про звернення громадян» розглянуто та листом представника Уповноваженого у Львівській області від 07.05.2026 № 7229.2/Б-26302.3/26/26/53, який надіслано на електронну пошту Позивача ІНФОРМАЦІЯ_1 , надана відповідь.
Також скаргу Позивачки від 21.04.2026 № Б-27833.3/26 відповідачем розглянуто у строк, встановлений ст. 20 Закону України «Про звернення громадян», та відповідь листом від 22.05.2026 № 57282.4/Б-27833.3/26/55.2 надіслано на електронну пошту позивачки gannabarna@ukr.net .
Оцінивши встановлені обставини та наявні у справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ч. 3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Керуючись ст.ст.2, 6, 8-10, 13, 14, 72-77, 139, 241-246, 250, підп.15.5 п.15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
в и р і ш и в :
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо неналежного розгляду звернень ОСОБА_1 № Б-26302.3/26 від 15.04.2026 та № Б-27833.3/26 від 21.04.2026 .
Зобов`язати Секретаріат Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини (ЄДРПОУ 21661556, адреса: вул.Інститутська, 21/8,м.Київ 8,01008) повторно розглянути звернення ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 адреса: АДРЕСА_1 ) № Б-26302.3/26 від 15.04.2026 та № Б-27833.3/26 від 21.04.2026 з урахуванням висновків суду.
У задоволенні решти позову відмовити.
Стягнути з Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини (ЄДРПОУ 21661556, адреса: вул.Інститутська, 21/8,м.Київ 8,01008) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 адреса: АДРЕСА_1 ) понесені судові витрати по сплаті судового збору у сумі 665 (шістсот шістдесят п`ять) грн 60 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
СуддяМорська Галина Михайлівна
Оригінал: reyestr.court.gov.ua