Рішення від 16 листопада 2026 р. у справі №340/4868/26 — Кіровоградський окружний адміністративний суд

Суд: Кіровоградський окружний адміністративний суд

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: податку на додану вартість (крім бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, податку на додану вартість із ввезених на митну територію України товарів (продукції), зупинення реєстрації податкових накладних)

Дата: 16 листопада 2026 р.

Справа: №340/4868/26

Суддя: М.Я. САВОНЮК

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 листопада 2026 року м. Кропивницький Справа № 340/4868/26

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Савонюка М.Я., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у порядку письмового провадження) адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Кіровоградській області про визнання протиправним та скасування рішення,-

В С Т А Н О В И В:

До Кіровоградського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі – позивач) до Головного управління ДПС у Кіровоградській області (далі – відповідач), у якій просить суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Кіровоградській області від 12.01.2026 №00003950901 (Форма «С») про застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 16 000,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначає про те, що відповідачем за результатами фактичної перевірки складено акт від 19.12.2025 №20620/11-28-09-01/ НОМЕР_1 , на підставі якого прийнято податкове повідомлення-рішення від 12.01.2026 №00003950901 про застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 16000,00 грн за порушення законодавства у сфері державного регулювання виробництва та обігу спирту етилового й алкогольних напоїв.

Вважає зазначене рішення протиправним з огляду на порушення відповідачем процедури проведення перевірки та відсутність у її діях складу податкового правопорушення.

Стверджує, що наказ про проведення перевірки від 17.12.2025 №2056-п та акт перевірки від 19.12.2025 належним чином їй не вручалися. Надісланий поштовим зв`язком акт перевірки повернувся контролюючому органу з відміткою про відсутність адресата за вказаною адресою, однак податковий орган безпідставно визнав його врученим 27.12.2025. Фактично зазначені документи стали доступними їй в Електронному кабінеті платника податків лише 02.02.2026 після її звернення від 28.01.2026.

Вказує, що такі дії відповідача призвели до порушення її права на своєчасне подання заперечень до акта перевірки. При цьому подані 17.02.2026 заперечення вважає такими, що подані у встановлений законом строк з моменту фактичного отримання акта.

Щодо суті встановленого порушення зазначає, що податковим органом неправомірно застосовано мінімальну роздрібну ціну в розмірі 163,50 грн до реалізованого нею 31.12.2024 за ціною 140,00 грн напою «Inkerman» об`ємом 0,75 л.

Зауважує, що згідно роз`яснень виробника ТОВ «АЛКОЛАЙН» від 22.07.2025 та індивідуальну податкову консультацію ДПС України від 22.07.2025 №3951/99-00-09-04-03 ІПК зазначена продукція містить спирт етиловий не повністю ферментного (ендогенного) походження, оскільки під час виробництва до неї додається спирт коньячний. Відтак, такий напій не відповідає критеріям продукції, для якої постановою Кабінету Міністрів України від 30.10.2008 №957 встановлено мінімальну роздрібну ціну 163,50 грн.

Разом з тим, контролюючий орган обмежився формальним посиланням на код товару згідно з УКТ ЗЕД 2204109800, не врахувавши фактичних характеристик алкогольного напою та особливостей його виробництва. Вважає, що реалізація зазначеного товару за ціною 140,00 грн не порушує вимог законодавства, а визначена нею роздрібна ціна сформована з урахуванням закупівельної вартості товару, логістичних витрат і торговельної надбавки.

З цих підстав просить позов задовольнити.

Відповідач надав суду відзив на позовну заяву, у якому заперечив проти задоволення позовних вимог.

На обґрунтування заперечень зазначив, що на підставі наказу та відповідних направлень посадовими особами Головного управління ДПС у Кіровоградській області у період з 18.12.2025 по 19.12.2025 проведено фактичну перевірку магазину-кафе ФОП ОСОБА_1 з питань дотримання законодавства у сфері обігу підакцизних товарів.

За результатами перевірки на підставі даних системи обліку РРО встановлено, що 31.12.2024 позивачем згідно з фіскальним чеком №3746 здійснено реалізацію однієї пляшки вина ігристого напівсолодкого рожевого «Inkerman» об`ємом 0,75 л (код УКТ ЗЕД 2204109800) за ціною 140,00 грн, що є нижчою за встановлену постановою Кабінету Міністрів України від 30.10.2008 №957 мінімальну роздрібну ціну 163,50 грн. Зазначене свідчить про порушення пункту 32 розділу XIII Закону України від 18.06.2024 №3817-IX «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» (далі — Закон №3817-IX) та є підставою для застосування штрафних санкцій у розмірі 16000,00 грн.

Вказує, що акт від 19.12.2025 №20620 було надіслано 22.12.2025 рекомендованим поштовим відправленням за податковою адресою позивача. Оскільки поштове відправлення повернуто 27.12.2025 з відміткою про відсутність одержувача за вказаною адресою, відповідно до пунктів 42.2, 42.5 статті 42 Податкового кодексу України акт перевірки вважається належним чином врученим саме 27.12.2025.

Відтак вважає, що фактичну перевірку проведено з дотриманням вимог податкового законодавства, встановлене порушення підтверджується фіскальним чеком, а податкове повідомлення-рішення від 12.01.2026 №00003950901 прийнято на законних підставах.

12.08.2026 на електронну адресу суду надійшла відповідь на відзив позивача, у якій вона більш детально конкретизує доводи та обґрунтування, зазначені у позовній заяві, та просить позов задовольнити.

20.07.2026 ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду відкрито провадження в адміністративній справі, розгляд постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у порядку письмового провадження).

Установивши фактичні обставини справи, на які посилаються сторони як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши та оцінивши докази, проаналізувавши норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, суд приходить до наступних висновків.

Згідно відкритих відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ОСОБА_1 з 10.09.2019 є фізичною особою-підприємцем із основним видом діяльності 47.11 Роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами.

З метою здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва та обігу підакцизних товарів 17.12.2025 Головним управлінням ДПС у Кіровоградській області прийнято наказ №2056-п про проведення на підставі підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України (надалі — ПК України) фактичної перевірки ФОП ОСОБА_1 за адресою фактичного провадження (здійснення) діяльності, розташування господарських об`єктів, або інших об`єктів власності (зокрема місць зберігання та/або відпуску підакцизних товарів): АДРЕСА_1 , з 18.12.2025 тривалістю не більше 10 діб. Перевірку вказано провести за період діяльності згідно зі статтею 102 ПК України (а.с. 10).

На підставі вказаного наказу та направлень від 17.12.2025 за №3720 та №3723 (а.с. 43) проведено фактичну перевірку магазину-кафе за адресою: АДРЕСА_1 , в якому здійснює господарську діяльність позивач.

За результатами складено Акт про результати фактичної перевірки з питань додержання суб`єктами господарювання здійсненні вимог, встановлених законодавством України, які є обов`язковими до виконання при оптової рідинами, і роздрібної торгівлі алкогольними напоями, тютюновими виробами та що використовуються в електронних сигаретах від 19.12.2025 №20620/11-28-09-01/ НОМЕР_1 (далі — Акт перевірки) (а.с. 8-9).

Перевіркою встановлено, що платником податків 31.12.2024 відповідно до фіскального чека № 3746 здійснено продаж АРТ. № 165 « 2204109800#Вино ігристе н/сл рож «Inkerman 0,75» (код УКТЗЕД 2204109800) в кількості 1 од. за ціною 140,00 грн, яка є нижчою за встановлену мінімальну роздрібну ціну 163,50 грн, що є порушенням вимог постанови Кабінету Міністрів України від 30.10.2008 №957 «Про встановлення розміру мінімальних оптово-відпускних і роздрібних цін на окремі види алкогольних напоїв» (із змінами та доповненнями) та п. 32 Розділу XIII Закону №3817-IX. Додаток до акта перевірки: фіскальний чек зазначений в Акті 1 шт.

Акт було направлено позивачу засобами поштового зв`язку 22.12.2025 рекомендованим поштовим відправленням №2501375100378 за її податковою адресою: АДРЕСА_2 , однак поштове відправлення повернулося неврученим відправнику з підстав відсутності адресата за вказано адресою (а.с. 32, 34).

12.01.2026 відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення форми «С» №00003950901, яким на підставі підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 ПК України і пункту 25 частини 2 статті 73 Закону №3817-ІХ за порушення постанови №957, пункту 32 Закону №3817-IX до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) у розмірі 16000,00 гривень (а.с. 6).

Зазначене податкове повідомлення-рішення надіслано позивачу поштовим зв`язком за її податковою адресою та отримано нею 24.01.2026 (а.с. 7).

28.01.2026 ФОП ОСОБА_1 звернулася до Головного управління ДПС у Кіровоградській області із заявою про надання копії акта фактичної перевірки.

Листом від 02.02.2026 №1124/6/11-28-09-01-07 Головне управління ДПС у Кіровоградській області у відповідь повідомило про надання їй копії акта фактичної перевірки від 19.12.2025 №20620/11-28-09-01/ НОМЕР_1 , зазначивши, що цей акт раніше направлявся за її податковою адресою засобами поштового зв`язку (а.с. 12).

16.02.2026 ФОП ОСОБА_1 подано заперечення на акт фактичної перевірки від 19.12.2025 №20620/11-28-09-01/ НОМЕР_1 , які надійшли до Головного управління ДПС у Кіровоградській області 17.02.2026 (а.с. 36-37).

Листом від 18.02.2026 №2223/6/11-28-01-07 Головне управління ДПС у Кіровоградській області повідомило позивача, що акт перевірки вважається врученим 27.12.2025, а граничним строком подання заперечень відповідно до пункту 86.7 статті 86 ПК України було 09.01.2026 включно. З огляду на це подані 17.02.2026 заперечення не підлягають розгляду (а.с. 42).

Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає наступне.

Згідно із статтею 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає ПК України.

Пунктом 75.1 статті 75 ПК України передбачено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно з підпунктом 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 ПК України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Відповідно до пункту 80.1 статті 80 ПК України фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).

Підпунктом 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України встановлено, що фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції, під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності такої підстави: у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах, і пального та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, та/або масовими витратомірами, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері регулювання виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пального.

Отже, наведена норма дозволяє проведення фактичної перевірки на виконання функцій контролюючого органу, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального, які покладені на відповідача.

Пунктом 80.7 статті 80 ПК України передбачено, що фактична перевірка проводиться двома і більше посадовими особами контролюючого органу у присутності посадових осіб суб`єкта господарювання або його представника та/або особи, що фактично здійснює розрахункові операції.

За правилом пункту 80.5 статті 80 ПК України допуск посадових осіб контролюючих органі до проведення фактичної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу.

Так, відповідно до пункту 81.1 статті 81 ПК України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу; копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу; службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Непред`явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред`явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

При пред`явленні направлення платнику податків та/або посадовим (службовим) особам платника податків (його представникам або особам, які фактично проводять розрахункові операції), такі особи розписуються у направленні із зазначенням свого прізвища, імені, по батькові, посади, дати і часу ознайомлення.

При цьому, у наказі про проведення перевірки має зазначатись дата його видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу.

Таким чином, норми пункту 81.1 статті 81 ПК України визначають обов`язковість зазначення в наказі про проведення перевірки, зокрема, фактичної, підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом.

Суд зазначає, що незалежно від прийнятого платником податків рішення про допуск (недопуск) посадових осіб до перевірки, оскаржуючи в подальшому наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність податкових повідомлень-рішень та/або інших рішень. Підставам позову такого змісту, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, а у разі якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками перевірки, - переходити до перевірки підстав позову, пов`язаних з оспорюванням висновку контролюючого органу про вчинення платником податків податкового правопорушення (порушення норм іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган).

Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 21.02.2020 у справі №826/17123/18, від 02.04.2024 у справі №640/22507/21.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.09.2021 у справі № 816/228/17 виснувала таке: аналізованими нормами ПК з дотриманням балансу публічних і приватних інтересів установлено умови та порядок прийняття контролюючими органами рішень про проведення перевірок, зокрема документальних позапланових невиїзних. Лише їх дотримання може бути належною підставою наказу про проведення перевірки. З наказом про перевірку, відомостями про дату її початку та місце проведення платник має бути ознайомлений у встановлений законом спосіб до її початку. У разі якщо контролюючий орган був допущений до проведення перевірки на підставі наказу про її проведення, то цей наказ як акт індивідуальної дії реалізовано його застосуванням, а тому його оскарження не є належним та ефективним способом захисту права платника податків, оскільки скасування наказу не може призвести до відновлення порушеного права. Неправомірність дій контролюючого органу при призначенні і проведенні перевірки не може бути предметом окремого позову, але може бути підставами позову про визнання протиправними рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки. При цьому підставами для скасування таких рішень є не будь-які порушення, допущені під час призначення і проведення такої перевірки, а лише ті, що вплинули або об`єктивно могли вплинути на правильність висновків контролюючого органу за результатами такої перевірки та відповідно на обґрунтованість і законність прийнятого за результатами перевірки рішення.

Отже, за правовим висновком Верховного Суду процедурним порушенням порядку проведення податкової перевірки суди повинні надавати правову оцінку у першу чергу.

Судом встановлено, що у наказі №2056-п від 17.12.2025 правовою підставою призначення перевірки зазначено підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України.

Щодо підстав проведення перевірки, які викладені в наказі про перевірку позивача суд звертає увагу на висновки Верховного Суду викладені в постанові від 28.05.2024 у справі №280/1431/23, відповідно до яких правовий аналіз пункту 80.2 статті 80 ПК України свідчить про те, що здебільшого підстави, передбачені у відповідних підпунктах цієї норми, встановлюють лише єдину передумову для призначення фактичної перевірки з питання дотримання платником податків вимог законодавства у певній сфері, яка і є фактичною підставою для проведення перевірки.

Однак, підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України встановлює дві: (1) наявність та/або отримання певної інформації; (2) здійснення контролюючим органом функцій, визначених законодавством у відповідній сфері.

Саме тому цей підпункт пункту 80.2 статті 80 ПК України має істотну особливість у його застосуванні порівняно з іншими підпунктами цієї норми, яка і зумовлює висновок про те, що саме лише посилання на підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України у рішенні про проведення перевірки не є мінімально достатнім обсягом інформації, яка має відображатися у наказі відповідно до абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України щодо зазначення у наказі підстави для проведення перевірки.

Оскільки підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України встановлює в одному підпункті статті дві самостійні (окремі) підстави для проведення перевірки, то у наказі про призначення перевірки контролюючий орган поряд з юридичною підставою у вигляді нумераційного позначення зобов`язаний відобразити конкретну з таких двох фактичних підстав, яка і зумовила прийняття рішення про проведення перевірки, або ж обидві, в обсязі, достатньому для ідентифікації однієї з двох (або обох в сукупності у разі їх наявності). Відображення такої фактичної підстави не обов`язково має бути сформульоване тотожно до змісту правової норми, якою ця підстава встановлена, проте, повинна бути чітко визначена та змістовно відповідати правовій нормі.

Тобто, у разі, якщо фактичною підставою для призначення фактичної перевірки стала наявність (отримання) певної інформації, то контролюючий орган у рішенні про проведення перевірки поряд із посиланням на підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України повинен щонайменше зазначити про «наявність (отримання) інформації щодо можливого порушення» або ж зазначити реквізити документа, який слугував приводом для призначення перевірки і містить таку інформацію. Аналогічно, якщо фактичною підставою для призначення фактичної перевірки стало здійснення відповідних функцій, то контролюючий орган у рішенні про проведення перевірки поряд із посиланням на підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України повинен саме про це зазначити. Відповідно, якщо підставою для призначення перевірки відповідно до підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України стала сукупність фактичних підстав, передбачених цією нормою, то контролюючий орган у рішенні про проведення перевірки поряд із посиланням на підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України має це відобразити у вищезазначений спосіб.

Саме такий обсяг інформації у наказі, прийнятому відповідно до підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України, можна вважати мінімально достатнім в розумінні абзацу третього пункту 81.1 статті 81 Податкового кодексу України щодо зазначення у наказі підстави для проведення перевірки, оскільки надає платнику податків загальне розуміння про підставу її призначення та відповідний предмет перевірки. Таке інформування про фактичну обставину має бути наведено саме серед підстав для проведення перевірки, тобто перед резолютивною частиною наказу. У разі, якщо наказ відповідає вимогам щодо відображення у ньому мінімально достатнього обсягу інформації щодо підстави для проведення перевірки, такий наказ не може вважатися оформленим з істотним порушенням вимог чинного законодавства. Як наслідок, такий наказ не можна вважати протиправним, оскільки його недоліки в розумінні статті 81 Податкового кодексу України не є настільки значущими, що ставлять під загрозу можливість реалізації платником податків своїх прав.

Судом встановлено, що в наказі про проведення фактичних перевірок №2056-п від 17.12.2025 вказано про проведення перевірки відповідача з метою здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу підакцизних товарів, та контролю за дотриманням платником податків порядку здійснення обігу підакцизних товарів.

Основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, ввезення на митну територію України, вивезення за межі митної території України, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, спиртовими дистилятами, біоетанолом, алкогольними напоями, тютюновими виробами, тютюновою сировиною, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, та пальним, а також посилення боротьби з їх незаконним виробництвом та обігом на території України визначає Закон №3817-IX.

Відповідно до частини 1 статті 72 Закону №3817-IX контроль за дотриманням цього Закону здійснюють органи ліцензування та інші органи в межах компетенції, визначеної законом. Контроль за дотриманням вимог щодо відповідності матеріально-технічної бази вимогам законодавства до малих виробництв виноробної продукції, малих виробництв дистилятів, малих виробництв пива здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері безпечності та окремих показників якості харчових продуктів.

Постановою Кабінету Міністрів України від 06.03.2019 №227 затверджено Положення про Державну податкову службу України, яким установлено, що ДПС відповідно до покладених на неї завдань здійснює ліцензування діяльності суб`єктів господарювання з виробництва спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів і рідин, що використовуються в електронних сигаретах, вирощування тютюну, ферментації тютюнової сировини, з оптової торгівлі спиртом етиловим, спиртовими дистилятами, оптової та роздрібної торгівлі алкогольними напоями, сидром та перрі (без додавання спирту), тютюновими виробами і рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, та контроль за таким виробництвом та обігом; здійснює ліцензування діяльності суб`єктів господарювання з виробництва пального, з оптової, роздрібної торгівлі та зберігання пального і контроль за таким виробництвом та обігом (пп. 27 п. 4).

За такого правового регулювання, суд вважає, що відповідач при здійсненні визначених законодавством функцій у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального правомірно провів спірну фактичну перевірку позивача, відповідно до приписів підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України, позаяк норма цього підпункту дозволяє проведення фактичної перевірки, у тому числі на виконання функцій контролюючого органу, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального, які в силу приписів статті 72 Закону №3817-IX покладені на відповідача.

Відтак у вказаному наказі наявний мінімально достатній обсяг інформації щодо підстави для проведення перевірки позивача.

Матеріалами справи також підтверджено, що копію наказу №2056-п від 17.12.2025 та направлень від 17.12.2025 за №3720 та №3723 на проведення фактичної перевірки фізичної особи-підприємця магазину-кафе за адресою: АДРЕСА_1 , де здійснює свою діяльність ФОП ОСОБА_1 вручено особисто позивачу 18.12.2025 о 15 год. 10 хв., що засвідчено її підписом (а.с. 43).

Перевірка була проведена в межах строку, визначеного в наказі, та завершена 19.12.2025.

Відповідно до пункту 86.1 статті 86 ПК України результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Акт (довідка), складений за результатами перевірки та підписаний посадовими особами, які проводили перевірку, або особами, уповноваженими на це у встановленому порядку, у строки, визначені цим Кодексом, надається платнику податків або його законному представнику, який зобов`язаний його підписати.

Акт перевірки - документ, який складається у передбачених цим Кодексом випадках, підтверджує факт проведення перевірки та відображає її результати.

Акт перевірки не може розглядатися як заява або повідомлення про вчинення кримінального правопорушення щодо ухилення від сплати податків.

Довідка перевірки - документ який складається у передбачених цим Кодексом випадках, підтверджує факт проведення перевірки та відображає її результати і є носієм доказової інформації про невстановлення фактів порушень вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Строк складення акта (довідки) про результати перевірки не зараховується до строку проведення перевірки, встановленого цим Кодексом (з урахуванням його продовження).

У разі незгоди платника податків з висновками акта (довідки) такий платник зобов`язаний підписати такий акт (довідку) перевірки із запереченнями, які він має право надати разом з підписаним примірником акта (довідки) або окремо у строки, передбачені цим Кодексом.

Матеріали перевірки - це:

акт (довідка) перевірки з інформативними додатками, які є його невід`ємною частиною;

заперечення, надані платником податків до акта (довідки) перевірки (у разі їх наявності на час розгляду);

пояснення та їх документальне підтвердження, які надані платником податків відповідно до підпункту 16.1.15 пункту 16.1 статті 16 та відповідно до абзацу другого підпункту 17.1.6 пункту 17.1 статті 17 розділу I цього Кодексу.

Порядок оформлення результатів перевірок, що проводяться контролюючими органами, визначеними підпунктом 41.1.2 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, та надання заперечень до них визначається Митним кодексом України.

Згідно з пунктом 86.5 статті 86 ПК України Акт (довідка) про результати фактичних перевірок, визначених статтею 80 цього Кодексу, складається у двох примірниках, підписується посадовими особами контролюючих органів, які проводили перевірку, реєструється не пізніше наступного робочого дня після закінчення перевірки. Акт (довідка) про результати зазначених перевірок підписується особою, яка здійснювала розрахункові операції, платником податків та його законними представниками (у разі наявності).

Підписання акта (довідки) таких перевірок особою, яка здійснювала розрахункові операції, платником податків та/або його представниками та посадовими особами контролюючого органу, які проводили перевірку, здійснюється за місцем проведення перевірки або у приміщенні контролюючого органу.

У разі відмови платника податків, його законних представників або особи, яка здійснювала розрахункові операції, від підписання акта (довідки), посадовими особами контролюючого органу складається акт, що засвідчує факт такої відмови. Один примірник акта або довідки про результати перевірки не пізніше наступного робочого дня після його складення реєструється в журналі реєстрації актів контролюючого органу і не пізніше наступного дня після його реєстрації вручається або надсилається платнику податків, його законному представнику або особі, яка здійснювала розрахункові операції.

У разі відмови платника податків або його законних представників від отримання примірника акта (довідки) перевірки чи неможливості його вручення платнику податків або його законним представникам чи особі, яка здійснювала розрахункові операції з будь-яких причин, такий акт або довідка надсилається платнику податків у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень. У зазначених в цьому абзаці випадках контролюючим органом складається відповідний акт або робиться позначка в акті або довідці про результати перевірки.

Пунктом 86.6 статті 86 ПК України встановлено, що відмова платника податків або його законних представників чи особи, яка здійснювала розрахункові операції, від підписання акта перевірки або отримання його примірника не звільняє платника податків від обов`язку сплатити визначені контролюючим органом за результатами перевірки грошові зобов`язання.

Податкове повідомлення-рішення приймається в порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу протягом п`ятнадцяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків, його представнику або особі, яка здійснювала розрахункові операції, акта перевірки, та надсилається (вручається) платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу (пункт 86.8 статті 86 ПК України).

З аналізу наведених норм законодавства вбачається, що здійснення перевірки є необхідною передумовою для винесення податкового повідомлення-рішення, у разі встановлення контролюючим органом порушень податкового та іншого законодавства, дотримання якого контролюється податковими органами. При цьому, приписами чинного законодавства передбачений чіткий імперативний порядок дій контролюючого органу під час вручення акта перевірки, який передбачає надання останнього для підписання посадовій особі платника податків. Факт вчинення вказаної дії підтверджується або відповідним записом посадової особи платника податків або актом, складеним контролюючим органом про відмову від підпису платником податків.

Як встановлено судом, за результатами проведення посадовими особами Головного управління ДПС у Кіровоградській області фактичної перевірки магазину-кафе за адресою: Кіровоградська обл., Знам`янський р-н, с. Копані, вул. Кіровоградська, буд. 26а, в якому здійснює господарську діяльність позивач, складено Акт перевірки.

Акт підписано завідувачем сектору Довгаленко Р.М. та головним державним інспектором Діордієвим В.В. У графі суб`єкта господарювання підпис відсутній.

При цьому як вбачається з матеріалів справи, Акт перевірки було направлено позивачу засобами поштового зв`язку за її податковою адресою 22.12.2025 рекомендованим поштовим відправленням №2501375100378, однак відправлення було повернено відправнику з підстав відсутності адресата за вказано адресою.

Відповідно до пункту 42.2 статті 42 ПК України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).

Згідно із пунктом 42.5 статті 42 ПК України у разі якщо платник податків не подав заяву про бажання отримувати документи через електронний кабінет, листування з платником податків здійснюється шляхом надіслання за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручаються платнику податків (його представнику).

У разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ у зв`язку з відсутністю за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їхньою відмовою прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.

Отже, з урахуванням положень пунктів 42.2, 42.5 статті 42 ПК України та встановлених обставин справи суд доходить висновку, що акт фактичної перевірки від 19.12.2025 №20620/11-28-09-01/2384400081 вважається врученим позивачу 26.12.2025, тобто у день, коли оператором поштового зв`язку зафіксовано неможливість вручення поштового відправлення через відсутність адресата за вказаною адресою.

Суд зазначає, що добросовісний платник податків зобов`язаний забезпечити отримання ним кореспонденції за адресою місцезнаходження. У разі невиконання цього обов`язку платник не вправі посилатись на неотримання ним документів як на обставину, що звільняє його від настання у зв`язку з цим негативних для такого платника наслідків.

Щодо доводів позивача про порушення відповідачем пункту 42.4 статті 42 ПК України внаслідок ненадсилання акта перевірки через Електронний кабінет суд зазначає, наступне.

Згідно з абзацами першим та другим пункту 42.4 статті 42 ПК України платники податків, які подають звітність в електронній формі та/або пройшли електронну ідентифікацію онлайн в електронному кабінеті, можуть здійснювати листування з контролюючими органами засобами електронного зв`язку в електронній формі з дотриманням вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги". Для осіб, які є фінансовими агентами, листування з контролюючим органом в електронній формі є обов`язковим у випадках, визначених цим Кодексом.

Листування контролюючих органів з платниками податків, зазначеними в абзаці першому цього пункту, які подали заяву про бажання отримувати документи через електронний кабінет, а також з фінансовими агентами у випадках, визначених цим Кодексом, здійснюється засобами електронного зв`язку в електронній формі з дотриманням вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги" шляхом надіслання документа в електронний кабінет з одночасним надісланням платнику податків на його електронну адресу (адреси) інформації про вид документа, дату та час його надіслання в електронний кабінет.

Поряд з цим відповідно до абзацу першого пункту 42.5 статті 42 ПК України у разі якщо платник податків не подав заяву про бажання отримувати документи через електронний кабінет, листування з ним здійснюється шляхом надсилання документів за податковою адресою рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особистого вручення платнику податків (його представнику).

Системний аналіз наведених положень свідчить, що факт подання платником податків податкової звітності в електронній формі не зумовлює обов`язку контролюючого органу здійснювати листування з таким платником виключно засобами електронного зв`язку, адже обов`язковою умовою застосування відповідного способу листування є волевиявлення платника податків, виражене шляхом подання заяви про бажання отримувати документи через Електронний кабінет.

Аналогічний правовий висновок викладено Верховним Судом у постанові від 23.01.2025 у справі №380/9517/23.

Отже, використання позивачем Електронного кабінету для подання податкової звітності саме не свідчить про обов`язковість направлення їй акта перевірки виключно в електронній формі.

При цьому суд розмежовує передбачений пунктом 42.1 статті 42 ПК України обов`язок відображення документів в Електронному кабінеті та встановлений пунктами 42.2, 42.4, 42.5 цієї статті порядок їх вручення платнику податків.

Невідображення документа в Електронному кабінеті одночасно з його направленням поштовим зв`язком саме по собі не спростовує належності вручення документа у випадку дотримання контролюючим органом установленого законом порядку поштового листування.

У спірних правовідносинах акт перевірки від 19.12.2025 №20620/11-28-09-01/2384400081 направлено відповідачем 22.12.2025 рекомендованим поштовим відправленням за податковою адресою позивача.

Таким чином, відповідач мав правові підстави застосувати передбачений пунктом 42.5 статті 42 ПК України порядок поштового листування.

Посилання позивача на порушення балансу прав платника податків унаслідок невикористання відповідачем Електронного кабінету при первинному направленні акта перевірки не свідчить про протиправність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, оскільки законодавством прямо передбачено можливість вручення відповідних документів засобами поштового зв`язку.

Відтак доводи позивача про обов`язковість надсилання акта перевірки в електронній формі виключно з огляду на подання нею податкової звітності через Електронний кабінет ґрунтуються на неправильному тлумаченні положень пункту 42.4 статті 42 ПК України та не можуть бути самостійною підставою для скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

За таких обставин суд доходить висновку, що контролюючим органом дотримано вимог законодавства щодо порядку направлення позивачу акта фактичної перевірки, а його фактичне отримання позивачем у лютому 2026 року не змінює визначених законом наслідків належного направлення цього документа.

Відповідно до пункту 86.7 статті 86 ПК України у разі незгоди платника податків або його представників з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті (довідці) перевірки (крім документальної позапланової перевірки, проведеної у порядку, встановленому підпунктом 78.1.5 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу), вони мають право подати свої заперечення та додаткові документи і пояснення, зокрема, але не виключно, документи, що підтверджують відсутність вини, наявність пом`якшуючих обставин або обставин, що звільняють від фінансової відповідальності відповідно до цього Кодексу, до контролюючого органу, який проводив перевірку платника податків, протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання акта (довідки).

Такі заперечення, додаткові документи і пояснення є невід`ємною частиною матеріалів перевірки.

Таким чином, платник податків, який отримав акт фактичної перевірки, має право протягом 10 робочих днів з дня отримання вказаного акта подати контролюючому органу свої заперечення та додаткові документи і пояснення.

З матеріалів справи встановлено, що позивач звернулася до контролюючого органу із запереченнями на акт перевірки, які надійшли до відповідача 17.02.2026.

Водночас оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято 12.01.2026, тобто після закінчення встановленого законодавством строку для подання заперечень, обчисленого з урахуванням належного вручення акта перевірки 26.12.2025 року.

Отже, відсутні підстави вважати, що відповідач прийняв оскаржуване рішення передчасно або безпідставно позбавив позивача можливості реалізувати право на подання заперечень.

Стосовно суті виявлених під час проведення фактичної перевірки порушень, суд зазначає наступне.

За результатами фактичної перевірки відповідача встановлено факт реалізації 31.12.2024 у магазині-кафе через РРО алкогольного напою АРТ. № 165 « 2204109800#Вино ігристе н/сл рож «Inkerman 0,75» (код УКТЗЕД 2204109800) за ціною, нижчою за встановлену мінімальну роздрібну ціну на такі напої - 140,00 грн при мінімальній роздрібній ціні на вказаний алкогольний напій - 163,50 грн.

Відповідно до частини першої статті 68 Закону №3817-IX мінімальні оптово-відпускні та роздрібні ціни на алкогольні напої встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 30.10.2008 №957 «Про встановлення розміру мінімальних оптово-відпускних і роздрібних цін на окремі види алкогольних напоїв» (далі — Постанова №957) установлено мінімальні ціни на визначені категорії алкогольних напоїв залежно від їх коду згідно з УКТ ЗЕД та опису відповідної продукції.

Зокрема, додатком до зазначеної постанови для вин ігристих та вин газованих, зброджених напоїв, вин (напоїв) ароматизованих ігристих (газованих), фактична міцність яких вища за 1,2 відсотка об`ємних одиниць етилового спирту, але не вища за 15 відсотків об`ємних одиниць етилового спирту, за умови, що етиловий спирт, який міститься у готовому продукті, має повністю ферментне (ендогенне) походження, які розливаються у пляшки, закорковані спеціальними пробками для таких напоїв типу «гриб», що утримуються на місці за допомогою стяжок або застібок, та/або мають надмірний тиск, спричинений наявністю діоксиду вуглецю у розчині на рівні не менше 1 бар при температурі 20°С, у скляній тарі місткістю 0,7 л та 0,75 л, установлено мінімальну роздрібну ціну в розмірі 109,00 грн.

До зазначеної категорії належать, зокрема, товари з кодом згідно з УКТ ЗЕД 2204 10.

Законом України від 10.10.2024 №4015-IX розділ XIII «Перехідні положення» Закону №3817-IX доповнено пунктом 32, яким установлено, що починаючи з дати набрання чинності Законом №4015-IX для вин виноградних та іншої виноробної продукції застосовується розмір мінімальних оптово-відпускних і роздрібних цін на окремі види алкогольних напоїв, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 30.10.2008 №957, збільшений на 50 відсотків.

Зазначені зміни набрали чинності 01.12.2024.

Ураховуючи на вказані норми, станом на 31.12.2024 при розрахунку мінімальної роздрібної ціни на одиницю продукції — вина ігристого напівсолодкого рожевого «Inkerman» об`ємом 0,75 л, код згідно з УКТ ЗЕД 2204109800 - мінімальна роздрібна ціна з урахуванням пункту 32 розділу XIII Закону №3817-ІХ становила 163,50 грн (109,00 грн х 1,5).

До Акта перевірки відповідачем додано фіскальний чек №3746 від 31.12.2024, який підтверджує факт реалізації вказаного напою, що і позивачем не заперечується (а.с. 13).

Водночас позивач вважає, що встановлена Постановою №957 мінімальна роздрібна ціна не підлягає застосуванню до реалізованого нею алкогольного напою, оскільки для застосування такої ціни необхідною умовою є повністю ферментне (ендогенне) походження етилового спирту, який міститься у готовому продукті, про що зазначено у листі ТОВ «АЛКОЛАЙН» від 22.07.2025 №22/07-01 та індивідуальній податковій консультації Державної податкової служби України від 22.07.2025 №3951/ІПК/99-00-09-04-03.

Оцінюючи зазначені доводи та надані на їх підтвердження докази, суд виходить з такого.

Зі змісту індивідуальної податкової консультації від 22.07.2025 №3951/ІПК/99-00-09-04-03 убачається, що ДПС України роз`яснила особливості застосування мінімальних роздрібних цін до алкогольних напоїв, етиловий спирт у складі яких не має повністю ферментного (ендогенного) походження.

Зокрема, ДПС України зазначила, що відповідно до додатка до Постанови №957 повністю ферментне (ендогенне) походження етилового спирту, який міститься у готовому продукті, є умовою застосування мінімальних роздрібних цін до відповідних алкогольних напоїв за визначеними кодами згідно з УКТ ЗЕД, у тому числі 220410.

Відтак у разі якщо етиловий спирт, який міститься у готовому продукті, не має повністю ферментного (ендогенного) походження, мінімальна роздрібна ціна, встановлена відповідною позицією додатка до Постанови №957, не застосовується.

Суд зазначає, що наведене роз`яснення відповідає змісту нормативного опису алкогольних напоїв, наведеного у додатку до Постанови №957, оскільки для визначення належності товару до відповідної категорії необхідно враховувати не лише його код згідно з УКТ ЗЕД, а й інші характеристики, передбачені описом товару.

Отже, суд погоджується з тим, що повністю ферментне (ендогенне) походження етилового спирту є однією з умов застосування встановленої мінімальної роздрібної ціни до відповідної категорії алкогольних напоїв.

Разом з тим наведене не підтверджує наявності обставин, які виключали б застосування мінімальної роздрібної ціни саме до алкогольного напою, реалізованого ФОП ОСОБА_1 .

Так, індивідуальну податкову консультацію від 22.07.2025 №3951/ІПК/99-00-09-04-03 надано за зверненням ТОВ «АЛКОЛАЙН» щодо алкогольних напоїв з кодом згідно з УКТ ЗЕД 2205 10 10 00, під час виробництва яких використовується доданий коньячний спирт.

Зі змісту листа ТОВ «АЛКОЛАЙН» від 22.07.2025 №22/07-01 також убачається, що товариство повідомило про особливості виробництва алкогольних напоїв «БОЛГРАД», до складу яких під час виготовлення додається коньячний спирт, унаслідок чого спирт етиловий у готовому продукті не має повністю ферментного (ендогенного) походження.

Натомість предметом спірної господарської операції було вино ігристе напівсолодке рожеве «Inkerman» з кодом згідно з УКТ ЗЕД 2204109800.

Отже, зазначені документи містять відомості щодо особливостей виробництва іншої алкогольної продукції та не підтверджують, що під час виготовлення саме вина «Inkerman», реалізованого позивачем 31.12.2024, використовувався доданий етиловий спирт, який не має повністю ферментного (ендогенного) походження.

При цьому викладений в індивідуальній податковій консультації правовий підхід щодо необхідності врахування походження етилового спирту дійсно поширюється на визначені додатком до Постанови №957 категорії алкогольних напоїв, у тому числі з кодом згідно з УКТ ЗЕД 2204 10.

Проте зазначена консультація не встановлює фактичних характеристик будь-якого алкогольного напою, який належить до відповідної товарної категорії, та не є доказом використання у його виробництві спирту неферментного походження.

Отже, сама можливість незастосування мінімальних роздрібних цін за наявності визначених законодавством умов не підтверджує їх існування в межах спірних правовідносин.

Суд також звертає увагу, що відповідно до пункту 52.2 статті 52 ПК України індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.

Згідно матеріалів справи реалізована позивачем продукція визначена у фіскальному чеку як вино ігристе напівсолодке рожеве «Inkerman» об`ємом 0,75 л з кодом згідно з УКТ ЗЕД 2204109800.

Зазначений код належить до товарної підпозиції 2204 10, прямо передбаченої додатком до Постанови №957 для відповідної категорії ігристих вин.

Відомості про найменування товару, його вид, об`єм, код згідно з УКТ ЗЕД та ціну реалізації узгоджуються між собою і не містять суперечностей, які б свідчили про неправильну ідентифікацію контролюючим органом реалізованої продукції.

При цьому позивач не заперечує правильності зазначеного у фіскальному чеку найменування товару, його об`єму та коду згідно з УКТ ЗЕД.

Доказів того, що реалізований алкогольний напій за своїми фактичними характеристиками належить до іншої категорії продукції або містить доданий спирт неферментного походження, матеріали справи не містять.

Зокрема, позивачем не надано документів виробника, висновків експертних досліджень чи інших доказів щодо складу саме спірного алкогольного напою, які б ставили під сумнів правильність його віднесення контролюючим органом до категорії продукції, для якої встановлено мінімальну роздрібну ціну.

Водночас сам по собі факт виготовлення іншими виробниками або навіть одним виробником різних видів алкогольної продукції, частина з яких не відповідає умові щодо повністю ферментного походження спирту, не свідчить про наявність відповідних характеристик у будь-якого іншого алкогольного напою.

Твердження про можливість незастосування мінімальної роздрібної ціни до реалізованого товару фактично ґрунтуються на припущенні щодо особливостей його складу за аналогією з іншою продукцією, а не на встановлених обставинах виготовлення саме спірного напою.

При цьому відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України обов`язок доказування правомірності оскаржуваного рішення покладається на відповідача.

Разом з тим наведене положення підлягає застосуванню у взаємозв`язку з частиною першою цієї статті, відповідно до якої кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, установлених статтею 78 цього Кодексу.

Отже, покладення на суб`єкта владних повноважень обов`язку доказування правомірності свого рішення не звільняє позивача від необхідності обґрунтування обставин, на які він посилається як на підставу позову.

У цій справі відповідачем надано докази здійснення конкретної господарської операції з реалізації товару, який за його найменуванням, видом, об`ємом та кодом згідно з УКТ ЗЕД відповідає основним класифікаційним ознакам відповідної категорії ігристих вин.

Натомість позивачем не наведено конкретних відомостей щодо складу саме реалізованого товару, які б обґрунтовано ставили під сумнів правильність його віднесення до зазначеної категорії.

Суд зазначає, що встановлюючи порушення, контролюючий орган керувався даними системи СОД РРО.

Так, наказом Міністерства фінансів України від 05.08.2020 №477 було затверджено Порядок функціонування Системи обліку даних реєстраторів розрахункових операцій (далі — Порядок №477).

Згідно із пунктами 1, 2, 3, 4, 7 розділу ІІ даного Порядку, СОД РРО - інформаційна система, призначена для збору, зберігання, використання даних РРО та ПРРО (у тому числі електронних копій розрахункових документів та фіскальних звітних чеків, створених РРО та ПРРО), перевірки справжності та достовірності розрахункових документів.

СОД РРО розташована в ДПС та використовується в межах повноважень посадовими особами органів ДПС для виконання завдань та функцій, визначених Податковим кодексом України.

СОД РРО складається із сервера додатків та бази даних.

СОД РРО забезпечує: 1) функціонування у цілодобовому режимі; 2) інтеграцію та обмін даними з фіскальним сервером контролюючого органу та іншими інформаційними системами ДПС; 3) обробку даних, отриманих від Системи збору і зберігання даних РРО, побудованої за технологією Національного банку, та від фіскального сервера контролюючого органу; 4) збереження даних про реєстрацію, перереєстрацію, скасування реєстрації РРО/ПРРО; 5) збереження документів: створених РРО, що переведені у фіскальний режим роботи; створених ПРРО, що зареєстровані фіскальним сервером контролюючого органу, або створених в режимі офлайн з присвоєними ПРРО фіскальними номерами з діапазону номерів, сформованих фіскальним сервером контролюючого органу, та переданих до фіскального сервера контролюючого органу після завершення режиму офлайн у порядку, встановленому статтею 7 Закону; 6) можливість надання через Електронний кабінет, що функціонує відповідно до статті 42-1 розділу II Податкового кодексу України, даних про розрахунковий документ на запит покупця (споживача).

Доступ будь-яких компонентів до бази даних СОД РРО здійснюється виключно через сервер додатків.

Таким чином, інформація, яка зберігається в СОД РРО відображає всі дані про проведені розрахункові операції та реквізити фіскального чека.

Аналіз наведених норм податкового законодавства свідчить про те, що використання податковим органом під час проведення фактичної перевірки отриманої податкової інформації, яка надходить від платників податків, через бази даних інформаційних, телекомунікаційних та інформаційно-телекомунікаційних систем, зокрема інформація: про фінансово-господарські операції платників податків; про застосування реєстраторів розрахункових операцій, програмних реєстраторів розрахункових операцій, у тому числі щодо електронних копій розрахункових документів та фіскальних звітних чеків, поданих до контролюючих органів через інформаційну систему СОД РРО, у вигляді електронного розрахункового (фіскального) документа (чека, звіту), є такою, що може використовуватися контролюючими органами, як податкова інформація під час проведення фактичних перевірок платників податків.

При цьому використання такої інформації є належною реалізацією контролюючим органом податкового контролю, як необхідний комплекс заходів, що забезпечує формування та реалізацію державної фінансової політики, щодо збору, опрацювання та використання інформації, необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій та може бути самостійною підставою для висновків під час проведення фактичної перевірки.

Виходячи з наведеного суд вважає, що відповідач в межах цієї справи під час проведення фактичної перевірки, мав правову можливість використовувати податкову інформацію яка міститься в СОД РРО, зокрема щодо перевірки продажу алкогольних напоїв за ціною нижчою від мінімальної роздрібної ціни для таких напоїв, інформація та дані якої є фактичним відображенням (дублюванням) розрахункових операцій проведених позивачем у відповідний перевіряємий період.

При цьому, суд зазначає, що ПК України не встановлено будь-яких обмежень та/або заборон щодо періоду діяльності платника, який перевіряється в ході фактичних перевірок, крім статті 102 ПК України (не пізніше 1095 днів), а так само, як і використання під час проведення фактичної перевірки відповідних документів, визначених ПК України, податкової інформації, даних СОД РРО, інших матеріалів, отриманих в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на контролюючі органи.

Аналогічні висновки щодо застосування норм права викладені у постановах Верховного Суду від 20.05.2022 у справі №826/8284/17, від 09.09.2024 у справі №280/6832/23 та від 16.01.2025 у справі №240/24491/23, які в силу положень частини 5 статті 242 КАС України враховуються судом під час розгляду справи.

Враховуючи викладене, суд доходить висновку, що надані відповідачем докази в їх сукупності є достатніми для встановлення факту реалізації позивачем 31.12.2024 вина ігристого напівсолодкого рожевого «Inkerman» об`ємом 0,75 л, код згідно з УКТ ЗЕД 2204109800, за ціною 140,00 грн, тобто нижчою від установленої для відповідної категорії продукції мінімальної роздрібної ціни 163,50 грн.

Натомість доводи позивача щодо незастосування до спірного товару зазначеної мінімальної роздрібної ціни не підтверджені належними доказами та не спростовують встановлених контролюючим органом обставин.

Законодавцем визначена міра відповідальності у вигляді штрафу саме за оптову або роздрібну торгівлю алкогольними напоями за цінами, нижчими за встановлені мінімальні оптово-відпускні або роздрібні ціни на такі напої на такі вироби.

Зокрема відповідно до пункту 25 частини 2 статті 73 Закону №3817-IX роздрібна торгівля алкогольними напоями за цінами, нижчими за встановлені мінімальні роздрібні ціни на такі напої, - 100 відсотків вартості реалізованих товарів (продукції), розрахованої виходячи з мінімальної роздрібної ціни, але не менше 2 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року.

Відповідно до частини першої статті 73 Закону №3817-IX для обрахунку штрафних санкцій, передбачених цією статтею, використовується розмір мінімальної заробітної плати, встановлений законом на 1 січня звітного (податкового) року, в якому виявлено порушення.

Статтею 8 Закону України «Про державний бюджет України на 2025 рік» установлено з 01.01.2025 розмір мінімальної заробітної плати у місячному розмірі 8000,00 гривень.

З огляду на викладене, розмір штрафу вірно визначений відповідачем у сумі 16000,00 грн.

Згідно зі статтею 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно положень статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З огляду на викладене, враховуючи дослідженні докази та норми чинного законодавства, суд приходить до висновку про обгрунтованість застосування до позивача штрафних фінансових санкцій та правомірність оскарженого податкового повідомлення-рішення від 12.01.2026 №00003950901 про застосування суми штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) в розмірі 16000,00 грн, у зв`язку з чим підстави для його скасування відсутні.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки у задоволенні позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 відмовлено, розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 241 — 246, 255, 295 КАС України, суд -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Кіровоградській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення — відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.

Повне судове рішення складено 17 листопада 2026 року.

Повне найменування учасників справи:

Позивач — фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_3 ).

Відповідач - Головне управління ДПС у Кіровоградській області (25006, Кіровоградська область, м. Кропивницький, вул. Велика Перспективна, 55, код ЄДРПОУ 43995486).

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду М.Я. САВОНЮК

Оригінал: reyestr.court.gov.ua