Рішення від 16 листопада 2026 р. у справі №320/59428/25 — Київський окружний адміністративний суд

Суд: Київський окружний адміністративний суд

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: звільнення з публічної служби, з них

Дата: 16 листопада 2026 р.

Справа: №320/59428/25

Суддя: Білоноженко М.А.

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 листопада 2026 року м. Київ справа №320/59428/25

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Білоноженко М.А., розглянувши у приміщенні суду в м. Києві у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 )

доГоловного управління Національної поліції в Київській області (01601, м. Київ, вул. Володимирська, 15, рнокпп 40108616)

провизнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Київській області, в якому просив суд:

- визнати протиправними дії Головного управління Національної поліції (код ЄДРПОУ - 40108616) у Київській області, щодо не нарахування та виплати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , грошової компенсації за 65 днів невикористаної щорічної чергової відпустки за 2015, 2019 та 2020 роки;

- зобов`язати Головне управління Національної поліції в Київській області (код ЄДРПОУ - 40108616) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , грошову компенсацію за 65 днів невикористаної щорічної чергової відпустки за 2015, 2019 та 2020 роки.

Позивач свої вимоги обґрунтував тим, що з проходив службу у Головному управлінні Національної поліції в Миколаївській області. З 12.09.2019 позивача було звільнено зі служби за п. 2) ч. 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію». Позивачу при звільненні не було виплачено компенсацію невикористаної щорічної оплачуваної відпустки за 2015, 2019 та 2020 роки.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами опрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Відповідач надіслав відзив, в якому заперечує проти задоволення позову. Обґрунтовуючи свою позицію зазначає, що відповідно до п. 7 розділу 1 Порядку № 260 грошове забезпечення поліцейським виплачується за місцем проходження служби в межах асигнувань, затверджених кошторисом органу поліції на грошове забезпечення. Згідно з п. п. 13, 14 розділу І Порядку № 260 виплата грошового забезпечення поліцейським здійснюється щомісяця в останній день місяця за поточний місяць. Отже, оскільки орган поліції з питань оплати праці керується спеціальним, а не загальним законодавством, грошове забезпечення, яке належало позивачу при звільненні, було виплачене останньому згідно з пунктами 13, 14 розділу І Порядку № 260. Пунктом 10 статті 93 Закону України «Про Національну поліцію», Порядком № 260 передбачено виплату грошової компенсації за невикористану в році звільнення відпустку, яка проводиться, виходячи з розміру місячного грошового забезпечення, право на отримання якого поліцейський має відповідно до чинного законодавства, на день звільнення із служби. Кількість днів для виплати грошової компенсації за невикористану відпустку вказується в наказі про звільнення. Таким чином відсутня протиправна бездіяльність щодо не нарахування та невиплати грошової компенсації.

Представник позивача подав відповідь на відзив, в якому заперечив проти висновків, викладених у відзиві на позовну заяву.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , проходив службу у міліції/ поліції на різних посадах протягом 15 років.

Відповідно до витягу з наказу від 26.11.2011 року за № 311о/с (по особовому складу) Головного управління Національної поліції в Київській області, майора ОСОБА_1 , звільнено зі служби в поліції за пунктом 2 (через хворобу) частини 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію».

Відповідно до вищевказаного наказу, кількість невикористаних відпусток у році звільнення - 37 днів та які були компенсовані Відповідачем, тільки за 2021 рік.

Згідно з довідкою від 12.11.2025 року за № 1011 ГУНП в Київській області, було встановлено, що ОСОБА_1 мав невикористані 3 дні відпустки за 2015 рік, 38 дні відпустки за 2019 рік, 24 дні відпустки за 2020 рік, тобто у загальному має 65 днів невикористаних відпусток, які були протиправно йому невиплачені при звільнення та до цього часу.

Не погодившись із такими діями відповідача, позивач звернувся до суду із цією позовною заявою.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 4 Закону України «Про відпустки» установлюються такі види відпусток: 1) щорічні відпустки: основна відпустка (стаття 6 цього Закону); додаткова відпустка за роботу із шкідливими та важкими умовами праці (стаття 7 цього Закону); додаткова відпустка за особливий характер праці (стаття 8 цього Закону); інші додаткові відпустки, передбачені законодавством; 2) додаткові відпустки у зв`язку з навчанням (статті 13, 14 і 15 цього Закону); 3) творча відпустка (стаття 16 цього Закону); 3-1) відпустка для підготовки та участі в змаганнях (стаття 16-1 цього Закону); 4) соціальні відпустки: відпустка у зв`язку з вагітністю та пологами (стаття 17 цього Закону); відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку (стаття 18 цього Закону); відпустка у зв`язку з усиновленням дитини (стаття 18-1 цього Закону); додаткова відпустка працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину-особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи (стаття 19 цього Закону); 5) відпустки без збереження заробітної плати (статті 25, 26 цього Закону).

Законодавством, колективним договором, угодою та трудовим договором можуть установлюватись інші види відпусток.

Відповідно до ч. 1 ст. 83 КЗпП України у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.

Закон України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 №580-VIII (далі - Закон №580-VIII) визначає правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України.

Відповідно до частин першої та третьої статті 59 Закону №580-VIII служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень.

Проходження служби в поліції регулюється цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно з частинами першою та другою статті 92 Закону №580-VIII поліцейським надаються щорічні чергові оплачувані відпустки в порядку та тривалістю, визначених цим Законом.

Частинами першою, другою, третьою і четвертою статті 93 Закону №580-VIII передбачено, що тривалість відпусток поліцейського обчислюється подобово. Святкові та неробочі дні до тривалості відпусток не включаються. Тривалість щорічної основної оплачуваної відпустки поліцейського становить тридцять календарних днів, якщо законом не визначено більшої тривалості відпустки. За кожний повний календарний рік служби в поліції після досягнення п`ятирічного стажу служби поліцейському надається один календарний день додаткової оплачуваної відпустки, але не більш як п`ятнадцять календарних днів. Тривалість чергової відпустки у році вступу на службу в поліції обчислюється пропорційно з дня вступу до кінця року з розрахунку однієї дванадцятої частини відпустки за кожен повний місяць служби.

Відповідно до частин дев`ятої, десятої статті 93 Закону №580-VIII поліцейським у рік звільнення за власним бажанням, за віком, через хворобу чи скорочення штату в році звільнення, за їх бажанням, надається чергова відпустка, тривалість якої обчислюється пропорційно з розрахунку однієї дванадцятої частини відпустки за кожний повний місяць служби в році звільнення. При звільненні поліцейського проводиться відрахування з грошового забезпечення надмірно нарахованої частини чергової відпустки за час невідпрацьованої частини календарного року. За невикористану в році звільнення відпустку поліцейським, які звільняються з поліції, виплачується грошова компенсація відповідно до закону. Відкликання поліцейського із чергової відпустки, як правило, забороняється. У разі крайньої необхідності відкликання з чергової відпустки може бути дозволено керівнику територіального органу поліції.

Згідно з абзацами 7, 8 пункту 8 розділу ІІІ Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, затвердженого наказом МВС України від 06.04.2016 року №260 (далі - Порядок МВС №260) за невикористану в році звільнення відпустку поліцейським, які звільняються з поліції, виплачується грошова компенсація відповідно до чинного законодавства. Виплата грошової компенсації за невикористану в році звільнення відпустку проводиться, виходячи з розміру місячного грошового забезпечення, право на отримання якого поліцейський має відповідно до чинного законодавства на день звільнення із служби. При цьому одноденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення розміру грошового забезпечення на 30 календарних днів. Кількість днів для виплати грошової компенсації за невикористану відпустку вказується в наказі про звільнення.

Враховуючи викладене, працівник має право використати право на відпустку за попередній рік одночасно з черговою відпусткою наступного року.

У наступному календарному році, в тому числі і за умови, що він є роком звільнення, поліцейський має гарантоване право на чергову відпустку за поточний календарний рік та на відпустки (основні і додаткові), що не були використані в попередніх роках, оскільки відпустки за попередні роки також є невикористаними в році звільнення та мають бути компенсовані при звільненні.

Згідно з рішенням Конституційного Суду України від 07 травня 2002 року №8-рп/2002 при розгляді та вирішенні конкретних справ, пов`язаних із спорами щодо проходження публічної служби, адміністративний суд, установивши відсутність у спеціальних нормативно-правових актах положень, якими врегульовано спірні правовідносини, може застосувати норми, у яких визначені основні трудові права працівників - КЗпП України.

За таких обставин, питання компенсації невикористаної частини відпустки поліцейському за минулі роки регулюються положеннями Закону № 580-VIII і Порядком МВС №260, а також у невизначеній частині щодо компенсації відпустки за минулі роки застосуванню підлягають приписи КЗпП України і Закону України «Про відпустки».

Згідно з ч. 1 ст. 24 Закону України «Про відпустки» і ч. 1 ст. 83 КЗпП України у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі невикористані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.

А відтак, у випадку звільнення поліцейських з органів Національної поліції України їм виплачується компенсація за всі невикористані ними дні, як основної, так і додаткової відпустки.

Аналогічну позицію викладено у постанові Верховного Суду від 19 січня 2021 року по справі №160/10875/19.

Згідно з матеріалами справи, що не заперечується відповідачем, позивач при звільненні зі служби в поліції мав право на отримання грошової компенсації за невикористану частину щорічної відпустки за 2015 рік - 03 доби, за 2019 рік - 30 діб основної та 8 діб додаткової відпустки, за 2020 рік 16 рік основної відпустки та 09 днів за вислугу років. Однак відповідачем протиправно не виплачено позивачу компенсацію за таку відпустку.

Отже, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до норм Закону України «Про судовий збір» позивач звільнений від сплати судового збору, тому питання щодо розподілу судових витрат у даній справі щодо судового збору не вирішується.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 2, 72-77, 139, 241-246, 251 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

в и р і ш и в:

Задовольнити адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Головного управління Національної поліції в Київській області (01601, м. Київ, вул. Володимирська, 15, рнокпп 40108616) про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії.

Визнати протиправними дії Головного управління Національної поліції (код ЄДРПОУ - 40108616) у Київській області, щодо не нарахування та виплати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , грошової компенсації за 65 днів невикористаної щорічної чергової відпустки за 2015, 2019 та 2020 роки.

Зобов`язати Головне управління Національної поліції в Київській області (код ЄДРПОУ - 40108616) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , грошову компенсацію за 65 днів невикористаної щорічної чергової відпустки за 2015, 2019 та 2020 роки.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Білоноженко М.А.

Оригінал: reyestr.court.gov.ua