Суд: Київський окружний адміністративний суд
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Адміністративне
Категорія: застосування адміністративного арешту коштів та/або майна
Дата: 15 листопада 2026 р.
Справа: №320/8698/21
Суддя: Панченко Н.Д.
КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
16 листопада 2026 року м. Київ справа №320/8698/21
Київський окружний адміністративний суд у складі судді Панченко Н.Д., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу у місті Києві за позовом Головного управління ДПС у Київській області до Приватного акціонерного товариства "Елопак-Фастів" про підтвердження обґрунтованості та застосування адміністративного арешту майна та зупинення видаткових операцій,
ВСТАНОВИВ:
До суду у загальному порядку звернулось Головне управління ДПС у Київській області (код: 44096797, адреса: 03151, м. Київ, вул. Народного ополчення, 5а) з позовом до Приватного акціонерного товариства "Елопак-Фастів" (код: 00418082, адреса: 08500, Київська обл., м. Фастів, вул. Великоснітинська, 67) в якому просить суд:
- підтвердити обґрунтованість адміністративного арешту майна платника податків ПрАТ "Елопак-Фастів" (ЄДРПОУ: 00418082) накладеного рішенням про застосування адміністративного арешту майна платника податків від 27.05.2021;
- застосувати адміністративний арешт коштів у вигляді зупинення видаткових операцій на всіх рахунках ПрАТ "Елопак-Фастів" (ЄДРПОУ: 00418082) у всіх банківських установах.
Позовну заяву обґрунтовано тим, що відповідно до затвердженого плану-графіку прийнято наказ ГУ ДПС у Київській області від 05.05.2021 року №729-п «Про проведення документальної планової виїзної перевірки приватного акціонерного товариства «ЕЛОПАК-ФАСТІВ» проте відповідач не допустив до проведення перевірки, що зафіксовано у відповідних актах.
Таким чином, з урахуванням відмови у допуску до проведення перевірки наказом позивача прийняте рішення про застосування арешту майна платника податків згідно п. 94.6 ст. 94 Податкового Кодексу України.
На підставі вищевикладеного позивач просить суд підтвердити обґрунтованість адміністративного арешту майна платника податків та зупинити видаткові операції.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 25 серпня 2021 року адміністративна справ прийнята до провадження та відкрите провадження у справі.
До суду від представника Приватного акціонерного товариства "Елопак-Фастів" надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач позовні вимоги не визнав у повному обсязі, в задоволенні позову просив відмовити, зазначивши, що відповідач вважає наказ ГУ ДПС у Київській області від 05.05.2021 року №729-п «Про проведення документальної планової виїзної перевірки приватного акціонерного товариства «ЕЛОПАК-ФАСТІВ» протиправним, оскільки позивачем був порушений мораторій на проведення перевірок та зазначив, що оскаржує відповідний наказ у судовому порядку.
Надалі до суду від представника Приватного акціонерного товариства "Елопак-Фастів" надійшли додаткові пояснення, згідно з якими постановою ШААС від 17 січня 2023 року по справі № 320/6226/21 визнано протиправним та скасований наказ Головного управління ДПС у Київській області від 05.05.2021 року №729-п «Про проведення документальної планової виїзної перевірки Приватного акціонерного товариства «ЕЛОПАК-ФАСТІВ».
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2021 року зупинене провадження у справі № 320/8698/21 до набрання законної сили судовим рішенням в справі №320/6226/21.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 01 липня 2024 року поновлене провадження у справі № 320/8698/21.
Відповідно до частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Учасники справи з клопотанням про розгляд справи у судовому засіданні до суду не звертались.
З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно та повно з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд встановив таке.
У зв`язку з включенням відповідача до Плану-графіка проведення документальних планових перевірок платників податків на 2021 рік (далі – План-графік) Головним управлінням ДПС у Київській області прийнято наказ від 05.05.2021 № 729-п «Про проведення документальної планової виїзної перевірки ПрАТ «ЕЛОПАК-ФАСТІВ».
Не погоджуючись із включенням до Плану-графіка та вважаючи, що такі дії контролюючого органу вчинені з порушенням вимог законодавства, а відтак і Наказ прийнятий за відсутності передбачених законом підстав, 25.05.2021 ПрАТ «ЕЛОПАК-ФАСТІВ» звернулося до Київського окружного адміністративного суду з позовом про визнання протиправними дій Державної податкової служби України щодо включення товариства до Плану-графіка, зобов`язання виключити товариство з Плану-графіка, а також визнання протиправним та скасування Наказу.
26.05.2021 посадові особи ГУ ДПС у Київській області прибули за місцезнаходженням відповідача з метою проведення документальної планової виїзної перевірки на підставі Наказу.
Як убачається з матеріалів справи, відповідач не допустив посадових осіб контролюючого органу до проведення перевірки. Свою відмову товариство обґрунтовувало, зокрема, оскарженням дій щодо його включення до Плану-графіка та Наказу, а також невідповідністю зазначених у направленнях на проведення перевірки від 25.05.2021 № 3439, № 3450 та № 345 періоду перевірки тому періоду, який визначений у Наказі. Крім того, один із представників контролюючого органу, який прибув для проведення перевірки, не пред`явив направлення, оформленого на його ім`я.
Факт недопуску посадових осіб контролюючого органу до проведення перевірки зафіксовано актом від 26.05.2021 № 606/10-36-07-01/00418082.
Того ж дня відповідач надав ГУ ДПС у Київській області письмові пояснення щодо причин недопуску до проведення документальної планової виїзної перевірки від 26.05.2021 вих. № 638, до яких долучив копію позовної заяви та докази її подання до Київського окружного адміністративного суду.
27.05.2021 посадові особи ГУ ДПС у Київській області повторно прибули за місцезнаходженням відповідача для проведення документальної планової виїзної перевірки на підставі Наказу.
Однак відповідач повторно не допустив посадових осіб контролюючого органу до проведення перевірки, посилаючись на обставини, викладені у письмових поясненнях від 26.05.2021, зокрема на невідповідність направлень вимогам законодавства та відсутність у одного з представників контролюючого органу направлення на перевірку, виданого на його ім`я.
Повторний недопуск до проведення перевірки зафіксовано актом від 27.05.2021 № 613/10-36-07-01/00418082.
За результатами зазначених обставин 27.05.2021 ГУ ДПС у Київській області прийняло рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податків ПрАТ «ЕЛОПАК-ФАСТІВ».
У подальшому, 15.06.2021 о 10:57, контролюючий орган звернувся до Київського окружного адміністративного суду в порядку, передбаченому статтею 282 Кодексу адміністративного судочинства України, із заявою про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків та зупинення видаткових операцій на рахунках платника податків.
Разом із тим провадження за зазначеною заявою було закрито у справі № 320/6365/21.
Водночас ГУ ДПС у Київській області звернулося до суду в загальному порядку з позовом, у якому просить підтвердити обґрунтованість адміністративного арешту майна платника податків ПрАТ «ЕЛОПАК-ФАСТІВ», застосованого рішенням від 27.05.2021, а також застосувати адміністративний арешт коштів товариства шляхом зупинення видаткових операцій на всіх його рахунках, відкритих у банківських установах.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.
Пунктом 81.1 статті 81 Податкового кодексу України (далі – ПК України) у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, визначено, що посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, відповідних документів, зокрема направлення на проведення перевірки, копії наказу про її проведення та службових посвідчень осіб, зазначених у направленні.
При цьому направлення на перевірку повинно містити, зокрема, дату видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення перевірки, найменування платника податків, мету, вид та підстави проведення перевірки, дату початку і тривалість перевірки, а також посаду та прізвище посадової особи, яка її проводитиме.
Відповідно до пункту 81.2 статті 81 ПК України у разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) у допуску посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення перевірки складається акт, який засвідчує факт відмови.
Водночас пунктом 94.1 статті 94 ПК України визначено, що адміністративний арешт майна платника податків є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов`язків, визначених законом.
Згідно з підпунктом 94.2.3 пункту 94.2 статті 94 ПК України арешт майна може бути застосовано, якщо платник податків відмовляється від проведення документальної або фактичної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу.
Відповідно до пункту 94.5 статті 94 ПК України арешт майна може бути повним або умовним. Повним арештом майна визнається заборона платнику податків на реалізацію прав розпорядження або користування його майном. Умовним арештом майна визнається обмеження платника податків щодо реалізації прав власності на таке майно, яке полягає в обов`язковому попередньому отриманні дозволу керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу на здійснення платником податків будь-якої операції з таким майном.
Згідно з пунктом 94.6 статті 94 ПК України керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу за наявності однієї з обставин, визначених пунктом 94.2 цієї статті, приймає рішення про застосування арешту майна платника податків.
Відповідно до пункту 1 розділу IV Порядку застосування адміністративного арешту майна платника податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 14.07.2017 № 632, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 02.08.2017 за № 948/30816, керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу за наявності однієї з обставин, визначених розділом III цього Порядку, та на підставі звернення відповідного підрозділу контролюючого органу приймає рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податків.
Аналіз наведених положень законодавства дає підстави для висновку, що адміністративний арешт майна платника податків є винятковим заходом податкового примусу, застосування якого можливе виключно за наявності передбачених законом підстав. При цьому сам по собі факт недопуску посадових осіб контролюючого органу до перевірки не є безумовною підставою для застосування такого заходу, оскільки обов`язковою умовою є наявність законних підстав для проведення відповідної перевірки.
Як встановлено судом, у зв`язку із включенням відповідача до Плану-графіка проведення документальних планових перевірок платників податків на 2021 рік Головним управлінням ДПС у Київській області прийнято наказ від 05.05.2021 № 729-п «Про проведення документальної планової виїзної перевірки ПрАТ «ЕЛОПАК-ФАСТІВ».
Не погоджуючись із включенням до зазначеного Плану-графіка та вважаючи наказ про проведення перевірки протиправним, 25.05.2021 відповідач звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом про визнання протиправними дій Державної податкової служби України щодо внесення відповідача до Плану-графіка, зобов`язання виключити відповідача з такого Плану-графіка, а також визнання протиправним та скасування наказу від 05.05.2021 № 729-п.
26.05.2021 посадові особи ГУ ДПС у Київській області прибули за місцезнаходженням відповідача для проведення документальної планової виїзної перевірки.
Як убачається з матеріалів справи, відповідач не допустив посадових осіб контролюючого органу до проведення перевірки, посилаючись, зокрема, на оскарження наказу про її призначення, невідповідність зазначеного у направленнях періоду перевірки періоду, визначеному в наказі, а також на непред`явлення одним із представників контролюючого органу направлення на проведення перевірки, виданого на його ім`я.
За результатами зазначених обставин контролюючим органом складено акт від 26.05.2021 № 606/10-36-07-01/00418082 про недопуск до проведення перевірки.
27.05.2021 посадові особи ГУ ДПС у Київській області здійснили повторний вихід за місцезнаходженням відповідача для проведення перевірки на підставі наказу від 05.05.2021 № 729-п. У зв`язку з повторним недопуском контролюючим органом складено акт від 27.05.2021 № 613/10-36-07-01/00418082.
На підставі зазначеного акта 27.05.2021 ГУ ДПС у Київській області прийняло рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податків.
Крім того, судом встановлено, що контролюючий орган звертався до суду із заявою про застосування передбачених податковим законодавством заходів податкового примусу в порядку статті 282 Кодексу адміністративного судочинства України у справі № 320/6365/21, провадження в якій було закрито.
При цьому зазначена обставина сама по собі не підтверджує наявності матеріально-правових підстав для застосування адміністративного арешту майна або коштів відповідача, а тому підлягає оцінці судом у сукупності з іншими доказами та обставинами справи.
Водночас суд звертає увагу на те, що постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 17.01.2023 у справі № 320/6226/21 позов Приватного акціонерного товариства «ЕЛОПАК-ФАСТІВ» до Головного управління ДПС у Київській області про визнання дій та рішення протиправними, зобов`язання вчинити певні дії задоволено частково.
Зокрема, визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління ДПС у Київській області від 05.05.2021 № 729-п «Про проведення документальної планової виїзної перевірки Приватного акціонерного товариства «ЕЛОПАК-ФАСТІВ».
Зазначене судове рішення набрало законної сили.
Відповідно до частини четвертої статті 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Отже, обставина щодо визнання протиправним та скасування наказу ГУ ДПС у Київській області від 05.05.2021 № 729-п встановлена судовим рішенням, яке набрало законної сили, та не потребує повторного доказування у цій справі.
Таким чином, на момент вирішення цієї справи судом встановлено, що наказ контролюючого органу, який був правовою підставою для проведення документальної планової виїзної перевірки відповідача та недопуск до якої слугував фактичною підставою для прийняття рішення про застосування адміністративного арешту майна, визнано протиправним та скасовано судовим рішенням, яке набрало законної сили.
За таких обставин суд доходить висновку, що правова підстава, на яку посилався контролюючий орган для проведення перевірки, відпала, а відтак відсутні підстави вважати, що відповідач був зобов`язаний допустити посадових осіб контролюючого органу до проведення перевірки на підставі наказу, який у подальшому визнано протиправним та скасовано.
При цьому суд наголошує, що для застосування підпункту 94.2.3 пункту 94.2 статті 94 ПК України необхідна сукупність таких обставин: наявність законних підстав для проведення перевірки та факт відмови платника податків у допуску посадових осіб контролюючого органу до її проведення.
Відсутність хоча б однієї із зазначених умов виключає можливість застосування адміністративного арешту майна з цієї підстави.
Отже, сам факт складення контролюючим органом актів про недопуск від 26.05.2021 та 27.05.2021 не є достатнім для висновку про правомірність застосування адміністративного арешту, оскільки наявність законних підстав для проведення перевірки є обов`язковою передумовою застосування такого заходу податкового примусу.
З огляду на те, що наказ від 05.05.2021 № 729-п визнано протиправним та скасовано, суд доходить висновку про відсутність передбаченої підпунктом 94.2.3 пункту 94.2 статті 94 ПК України правової підстави для застосування адміністративного арешту майна відповідача.
Крім того, відповідно до підпункту 94.19.1 пункту 94.19 статті 94 ПК України припинення адміністративного арешту майна платника податків здійснюється у зв`язку з відсутністю протягом строку, зазначеного у пункті 94.10 цієї статті, рішення суду про визнання арешту обґрунтованим.
Наведене також свідчить про те, що законодавець пов`язує подальше існування адміністративного арешту майна з наявністю судового рішення про визнання його обґрунтованим у встановленому законом порядку.
Водночас у межах цієї справи суд перевіряє наявність матеріально-правових підстав для підтвердження обґрунтованості застосованого адміністративного арешту з урахуванням обставин, встановлених судовим рішенням у справі № 320/6226/21.
Щодо позовної вимоги про застосування адміністративного арешту коштів шляхом зупинення видаткових операцій на рахунках відповідача, відкритих у банківських установах, суд зазначає таке.
Зі змісту позовної заяви вбачається, що контролюючий орган обґрунтовує зазначену вимогу положеннями статті 94 ПК України, посилаючись на необхідність застосування адміністративного арешту коштів платника податків у зв`язку з недопуском посадових осіб до проведення перевірки.
Відповідно до статті 283 КАС України особливості провадження у справах за зверненням органів доходів і зборів визначаються цим Кодексом. Зокрема, передбачено можливість звернення контролюючого органу до суду із заявою про зупинення видаткових операцій платника податків на рахунках платника податків у випадках та порядку, встановлених законом.
Водночас положення ПК України передбачають різні правові підстави та порядок застосування арешту коштів на рахунках платника податків і зупинення видаткових операцій на таких рахунках.
Так, згідно з підпунктом 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться в банку, платника податків, який має податковий борг, у разі якщо у такого платника податків відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.
Відповідно до підпункту 94.6.2 пункту 94.6 статті 94 ПК України арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення контролюючого органу до суду.
Згідно з положеннями розділу VII Порядку застосування адміністративного арешту майна платника податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 14.07.2017 № 632, арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду у разі звернення контролюючого органу до суду.
Таким чином, сам по собі факт недопуску посадових осіб контролюючого органу до проведення перевірки не є самостійною правовою підставою для накладення арешту на кошти платника податків, що перебувають на його банківських рахунках.
При цьому підпунктом 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 ПК України встановлено спеціальні умови для звернення контролюючого органу до суду з вимогою про накладення арешту на кошти та інші цінності платника податків, а саме: наявність податкового боргу та відсутність майна, за рахунок якого такий борг може бути погашений, або недостатність його балансової вартості для погашення податкового боргу.
Однак матеріали цієї справи не містять належних та допустимих доказів наявності у відповідача податкового боргу, а також обставин щодо відсутності майна, яке може бути джерелом погашення такого боргу, або недостатності його балансової вартості.
Крім того, статтею 94 ПК України не передбачено можливості застосування арешту коштів платника податків саме шляхом зупинення видаткових операцій на його рахунках з підстави недопуску посадових осіб контролюючого органу до проведення перевірки.
Натомість зупинення видаткових операцій на рахунках платника податків передбачене ПК України в інших правовідносинах, зокрема у випадках, визначених підпунктом 20.1.32 пункту 20.1 статті 20, пунктом 89.4 статті 89 та пунктом 91.4 статті 91 цього Кодексу, які пов`язані з перешкоджанням виконанню податковим керуючим покладених на нього законом повноважень.
Отже, законодавець визначив окремі правові підстави для застосування такого заходу, як зупинення видаткових операцій на рахунках платника податків, і не передбачив можливості його застосування виключно у зв`язку з недопуском посадових осіб контролюючого органу до проведення документальної перевірки.
Відповідно до частини четвертої статті 5 КАС України суб`єкти владних повноважень мають право звертатися до адміністративного суду виключно у випадках, визначених Конституцією та законами України.
Отже, звернення контролюючого органу до суду із вимогою про застосування заходу податкового примусу повинно мати не лише відповідну процесуальну форму, а й належну матеріально-правову підставу, прямо передбачену законом.
Аналогічний правовий підхід викладено у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 06.02.2018 у справі № 813/4401/16, у якій зазначено про розмежування правових підстав та порядку застосування арешту коштів на рахунках платника податків і адміністративного арешту майна платника податків.
Зокрема, Верховний Суд звернув увагу на те, що арешт коштів та інших цінностей платника податків, які перебувають у банку, застосовується як спосіб забезпечення погашення податкового боргу за наявності передбачених законом умов, тоді як адміністративний арешт майна є окремим способом забезпечення виконання платником податків його обов`язків.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 15.05.2018 у справі № 820/2312/17.
Таким чином, заявлена позивачем вимога про зупинення видаткових операцій на рахунках відповідача не ґрунтується на передбачених законом підставах, оскільки контролюючим органом не доведено наявності обставин, з якими ПК України пов`язує можливість застосування такого заходу.
Більше того, обставини щодо визнання протиправним та скасування наказу про проведення перевірки виключають можливість обґрунтування зазначеної вимоги самим фактом недопуску посадових осіб контролюючого органу до проведення перевірки.
Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
При цьому суд враховує, що відповідно до пункту 30 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27.09.2001 судові рішення повинні достатньою мірою містити мотиви, на яких вони ґрунтуються, для того щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та забезпечити можливість громадського контролю за здійсненням правосуддя.
Крім того, згідно з пунктом 41 Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент сторін. Обсяг такого обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення, характеру доводів сторін та правових положень, що підлягають застосуванню.
Оцінюючи встановлені обставини у їх сукупності, суд доходить висновку, що позивачем не доведено наявності передбачених законом підстав для підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна відповідача.
Зокрема, обов`язковою умовою застосування адміністративного арешту майна на підставі підпункту 94.2.3 пункту 94.2 статті 94 ПК України є наявність законних підстав для проведення перевірки, тоді як наказ, на підставі якого контролюючий орган мав намір її провести, визнано протиправним та скасовано судовим рішенням, яке набрало законної сили.
Також позивачем не доведено наявності визначених податковим законодавством підстав для застосування арешту коштів або зупинення видаткових операцій на рахунках відповідача.
За таких обставин суд доходить висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог Головного управління ДПС у Київській області як у частині підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна ПрАТ «ЕЛОПАК-ФАСТІВ», застосованого рішенням від 27.05.2021, так і в частині зупинення видаткових операцій на рахунках відповідача, відкритих у банківських установах.
Відповідно до частини другої статті 139 КАС України при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.
Оскільки у задоволенні позову суб`єкта владних повноважень відмовлено, підстави для вирішення питання про стягнення з відповідача судових витрат позивача відсутні.
Керуючись статтями 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ВИРІШИВ:
У задоволенні адміністративного позову Головного управління ДПС у Київській області до Приватного акціонерного товариства "Елопак-Фастів" про підтвердження обґрунтованості та застосування адміністративного арешту майна, відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Повний текст рішення складено та підписано 16.11.2026.
Суддя Панченко Н.Д.
Оригінал: reyestr.court.gov.ua