Рішення від 15 листопада 2026 р. у справі №320/6666/24 — Київський окружний адміністративний суд

Суд: Київський окружний адміністративний суд

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: Справи щодо примусового виконання судових рішень і рішень інших органів

Дата: 15 листопада 2026 р.

Справа: №320/6666/24

Суддя: Леонтович А.М.

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 листопада 2026 року м. Київ справа №320/6666/24

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Леонтович А.М., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом ТОВ «Хавестер»

до Державної служби України з безпеки на транспорті

про визнання протиправним та скасування постанови,

в с т а н о в и в:

I. Зміст позовних вимог

До Київського окружного адміністративного суду звернулось ТОВ «Хавестер» (далі - позивач) з позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті (далі - відповідач), у якому просить суд:

- визнати протиправною та скасувати постанову Відділу державного нагляду (контролю) у м. Києві Державної служби України з безпеки на транспорті про застосування адміністративно-господарського штрафу від 17.10.2023 №036184.

II. Позиція позивача та заперечення відповідача

Позивач вважає постанову від 17.10.2023 №036184 протиправною та необґрунтованою, оскільки чинним законодавством не передбачено обов`язку водія мати при собі та пред`являти посадовим особам Укртрансбезпеки протокол перевірки технічного стану транспортного засобу. Зазначає, що транспортні засоби пройшли обов`язковий технічний контроль, що підтверджується відповідними протоколами. Вважає, що відповідачем не доведено наявності складу правопорушення, передбаченого абзацом третім частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», у зв`язку з чим просить скасувати оскаржувану постанову.

Відповідач своїм правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався.

III. Процесуальні дії у справі

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 09.02.2024 відкрито провадження в адміністративній справі та призначено розгляд у порядку спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання.

Частиною 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Згідно з частиною 2 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання; якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів.

З огляду на завершення 30-ти денного терміну для подання заяв по суті справи, суд вважає можливим розглянути та вирішити справу по суті за наявними у ній матеріалами.

IV. Обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини

Товариство з обмеженою відповідальністю «ХАВЕСТЕР» (код ЄДРПОУ 31115663) здійснює господарську діяльність у сфері автомобільних вантажних перевезень.

18.09.2023 посадовими особами Державної служби України з безпеки на транспорті проведено рейдову перевірку транспортного засобу марки DAF XF 105.460, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , з напівпричепом марки GOLDHOFER STZ VL3 31/80, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , під час здійснення вантажного перевезення автомобільним перевізником ТОВ «ХАВЕСТЕР».

Під час проведення зазначеної перевірки посадовими особами органу державного контролю встановлено порушення вимог статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме здійснення вантажного перевезення за відсутності на момент проведення перевірки протоколу перевірки технічного стану транспортного засобу.

За результатами проведеної перевірки складено акт №АР 000533 від 18.09.2023, у якому зафіксовано виявлене порушення законодавства про автомобільний транспорт.

У графі акта перевірки щодо пояснень водія стосовно причин виявленого порушення зазначено, що відповідні документи залишено в іншому автомобілі.

17.10.2023 начальником Відділу державного нагляду (контролю) у м. Києві Державної служби України з безпеки на транспорті прийнято постанову №036184 про застосування адміністративно-господарського штрафу, якою до ТОВ «ХАВЕСТЕР» застосовано адміністративно-господарський штраф у розмірі 17 000,00 грн на підставі абзацу третього частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт».

Водночас із наданих матеріалів справи встановлено, що 15.03.2023 ТОВ «ОМЕГА АВТО» проведено обов`язковий технічний контроль напівпричепа марки GOLDHOFER STZ VL3 31/80, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , VIN НОМЕР_3 , за результатами якого складено протокол перевірки технічного стану транспортного засобу №01160-00273-23.

Відповідно до зазначеного протоколу напівпричіп визнано технічно справним. Дату чергового проходження обов`язкового технічного контролю визначено не пізніше 15.03.2024.

Крім того, 24.08.2023 проведено обов`язковий технічний контроль транспортного засобу марки DAF XF 105.460, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , за результатами якого складено протокол перевірки технічного стану транспортного засобу №01160-01206-23.

Таким чином, на дату проведення рейдової перевірки 18.09.2023 щодо зазначених транспортних засобів були оформлені протоколи перевірки технічного стану.

Не погоджуючись із постановою відповідача від 17.10.2023 №036184 про застосування адміністративно-господарського штрафу в розмірі 17 000,00 грн, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом про визнання її протиправною та скасування.

V. Норми права, які застосував суд

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові та організаційні засади діяльності автомобільного транспорту визначено Законом України від 05.04.2001 №2344-III «Про автомобільний транспорт» (далі — Закон №2344-III).

Відповідно до статті 1 Закону №2344-III автомобільний перевізник — фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи вантажів транспортними засобами.

Згідно зі статтею 6 Закону №2344-III державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових та рейдових перевірок (перевірок на дорозі). Під час проведення рейдових перевірок здійснюється контроль за додержанням автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт.

Відповідно до статті 23 Закону №2344-III контроль технічного стану транспортних засобів здійснюється в порядку, визначеному законодавством України.

Згідно зі статтею 48 Закону №2344-III автомобільні перевізники та водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Цією статтею передбачено, що документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:

для автомобільного перевізника — документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;

для водія — посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

Отже, стаття 48 Закону №2344-III передбачає обов`язок мати не лише прямо перелічені документи, а й інші документи, необхідність яких установлена законодавством.

Відповідно до абзацу третього частини першої статті 60 Закону №2344-III за перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, до автомобільних перевізників застосовується адміністративно-господарський штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно зі статтею 35 Закону України від 30.06.1993 №3353-XII «Про дорожній рух» транспортні засоби, що беруть участь у дорожньому русі та зареєстровані територіальними органами Міністерства внутрішніх справ України, підлягають обов`язковому технічному контролю, крім транспортних засобів, які відповідно до цієї статті звільняються від його проходження.

Обов`язковий технічний контроль передбачає перевірку технічного стану транспортного засобу, за результатами якої складається протокол перевірки технічного стану транспортного засобу.

Постановою Кабінету Міністрів України від 30.01.2012 №137 затверджено Порядок проведення обов`язкового технічного контролю та обсяги перевірки технічного стану транспортних засобів, яким визначено процедуру проведення обов`язкового технічного контролю, перевірки технічного стану транспортних засобів та оформлення результатів такого контролю.

Відповідно до підпункту 11-1 пункту 2 Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.01.2012 №137, у редакції, чинній на момент проведення перевірки, протокол перевірки технічного стану є документом, який засвідчує позитивні результати проведення обов`язкового технічного контролю транспортного засобу та містить інформацію, необхідну для його ідентифікації.

Процедуру здійснення державного контролю на автомобільному транспорті визначено Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 №1567 (далі — Порядок №1567).

Відповідно до пункту 15 Порядку №1567 під час проведення рейдової перевірки перевіряється, зокрема, наявність документів, визначених статтями 39 і 48 Закону №2344-III, на підставі яких виконуються перевезення автомобільним транспортом.

Згідно з пунктом 21 Порядку №1567 у разі виявлення порушення законодавства про автомобільний транспорт під час проведення рейдової перевірки посадовими особами органу державного контролю складається акт за формою згідно з додатком 3 до цього Порядку.

Відповідно до пункту 25 Порядку №1567 справа про порушення законодавства про автомобільний транспорт розглядається в органі державного контролю за місцезнаходженням суб`єкта господарювання або за місцем виявлення порушення не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення.

Згідно з пунктом 27 Порядку №1567 за наявності підстав для застосування адміністративно-господарського штрафу виноситься постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу.

VI. Оцінка суду

Надаючи оцінку зазначеним доводам, суд зазначає таке.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові та організаційні засади діяльності автомобільного транспорту визначено Законом України від 05.04.2001 №2344-III «Про автомобільний транспорт» (далі — Закон №2344-III).

Відповідно до статті 6 Закону №2344-III державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється, зокрема, шляхом проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

Процедуру здійснення державного контролю на автомобільному транспорті визначено Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 №1567 (далі — Порядок №1567).

Згідно з пунктом 15 Порядку №1567, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, під час проведення рейдової перевірки перевіряється, зокрема, наявність документів, визначених статтями 39 і 48 Закону №2344-III, на підставі яких виконуються перевезення автомобільним транспортом.

Відповідно до статті 48 Закону №2344-III автомобільні перевізники та водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Зазначеною статтею визначено перелік документів, необхідних для здійснення внутрішніх перевезень вантажів, який включає також інші документи, передбачені законодавством.

Отже, перелік документів, визначений статтею 48 Закону №2344-III, не є вичерпним, оскільки законодавець передбачив обов`язок мати не лише прямо перелічені у зазначеній статті документи, але й інші документи, необхідність яких установлена законодавством.

Відповідно до статті 23 Закону №2344-III контроль технічного стану транспортних засобів здійснюється у порядку, визначеному законодавством.

Згідно зі статтею 35 Закону України від 30.06.1993 №3353-XII «Про дорожній рух» транспортні засоби, що беруть участь у дорожньому русі та зареєстровані територіальними органами Міністерства внутрішніх справ України, підлягають обов`язковому технічному контролю у випадках, передбачених законодавством.

Порядок проведення обов`язкового технічного контролю та обсяги перевірки технічного стану транспортних засобів затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 30.01.2012 №137.

Зазначеним нормативно-правовим актом урегульовано процедуру проведення обов`язкового технічного контролю транспортних засобів, оформлення його результатів та видачу протоколу перевірки технічного стану транспортного засобу.

Отже, протокол перевірки технічного стану транспортного засобу є документом, який підтверджує проходження транспортним засобом обов`язкового технічного контролю у встановленому законодавством порядку.

Системний аналіз положень статті 48 Закону №2344-III, статті 35 Закону України «Про дорожній рух» та Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.01.2012 №137, дає підстави для висновку, що протокол перевірки технічного стану транспортного засобу належить до документів, передбачених законодавством, які повинні бути наявними під час здійснення вантажних перевезень транспортними засобами, що підлягають обов`язковому технічному контролю.

Відтак доводи позивача про те, що стаття 48 Закону №2344-III не містить прямої вказівки на обов`язок водія мати при собі та пред`являти протокол перевірки технічного стану транспортного засобу, не свідчать про відсутність такого обов`язку.

Суд зазначає, що законодавче формулювання «інші документи, передбачені законодавством» охоплює документи, необхідність яких визначена іншими нормативно-правовими актами.

Таким чином, відсутність безпосереднього зазначення найменування протоколу перевірки технічного стану транспортного засобу у статті 48 Закону №2344-III не виключає необхідності його наявності під час здійснення відповідного вантажного перевезення.

Аналогічний підхід до застосування положень статті 48 Закону №2344-III щодо необхідності наявності документів, передбачених законодавством, викладено у правових висновках Верховного Суду, зокрема у постанові від 09.08.2023 у справі №160/11816/22.

За таких обставин суд відхиляє доводи позивача щодо відсутності законодавчо встановленого обов`язку мати та пред`являти протокол перевірки технічного стану транспортного засобу.

Відповідно до абзацу третього частини першої статті 60 Закону №2344-III за перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, до автомобільних перевізників застосовується адміністративно-господарський штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Отже, підставою для застосування відповідальності за зазначеною нормою є здійснення перевезення за відсутності необхідних документів саме на момент проведення перевірки.

При цьому наведена норма не пов`язує застосування адміністративно-господарського штрафу виключно з фактом непроходження транспортним засобом обов`язкового технічного контролю.

Визначальним є встановлення факту відсутності передбаченого законодавством документа під час здійснення відповідного перевезення.

Як убачається з матеріалів справи, під час проведення рейдової перевірки 18.09.2023 водієм транспортного засобу DAF XF 105.460, державний номер НОМЕР_1 , з напівпричепом GOLDHOFER STZ VL3 31/80, державний номер НОМЕР_2 , не було пред`явлено протокол перевірки технічного стану транспортного засобу.

При цьому в акті перевірки №АР 000533 водій зазначив, що відповідні документи залишено в іншому автомобілі.

Суд звертає увагу, що наведені пояснення водія підтверджують факт відсутності необхідних документів на момент проведення перевірки.

Зокрема, повідомлення водія про залишення документів в іншому автомобілі свідчить про те, що під час здійснення відповідного вантажного перевезення документи не були наявні для пред`явлення уповноваженим посадовим особам органу державного контролю.

Таким чином, встановлене під час перевірки порушення підтверджується не лише відомостями, викладеними в акті перевірки, але й зафіксованими у ньому поясненнями водія.

Суд зазначає, що залишення документів в іншому транспортному засобі не звільняє автомобільного перевізника від установленого законодавством обов`язку забезпечити наявність необхідних документів під час здійснення вантажного перевезення.

Законодавством не передбачено звільнення автомобільного перевізника від відповідальності за відсутність обов`язкових документів на момент проведення перевірки з підстав їх залишення в іншому автомобілі.

Відтак наведені пояснення водія не спростовують факту порушення, а підтверджують обставини, які стали підставою для застосування адміністративно-господарського штрафу.

Судом також установлено, що позивачем до матеріалів справи долучено протокол перевірки технічного стану транспортного засобу від 15.03.2023 №01160-00273-23 щодо напівпричепа GOLDHOFER STZ VL3 31/80, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 .

Відповідно до зазначеного протоколу, напівпричіп пройшов обов`язковий технічний контроль 15.03.2023, за результатами якого його визнано технічно справним. Датою чергового проходження обов`язкового технічного контролю визначено не пізніше 15.03.2024.

Крім того, позивачем надано протокол перевірки технічного стану транспортного засобу від 24.08.2023 №01160-01206-23 щодо автомобіля DAF XF 105.460, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 .

Отже, на дату проведення рейдової перевірки 18.09.2023 відповідні транспортні засоби пройшли обов`язковий технічний контроль, що підтверджується наданими позивачем протоколами.

Разом із тим суд зазначає, що факт проходження транспортними засобами обов`язкового технічного контролю не є тотожним факту наявності відповідних документів у водія безпосередньо під час здійснення вантажного перевезення.

Наявність у позивача протоколів перевірки технічного стану транспортних засобів та їх подальше долучення до матеріалів судової справи не спростовують установленого під час рейдової перевірки факту відсутності необхідних документів у водія.

При цьому суд ураховує, що пояснення водія, зафіксовані в акті перевірки №АР 000533, безпосередньо підтверджують відсутність зазначених документів на момент проведення перевірки.

Таким чином, доводи позивача щодо проходження транспортними засобами обов`язкового технічного контролю не спростовують правомірності застосування адміністративно-господарського штрафу, оскільки відповідальність у даному випадку застосована за відсутність необхідних документів на момент проведення перевірки, а не за непроходження транспортними засобами обов`язкового технічного контролю.

Крім того, відповідно до статті 1 Закону №2344-III автомобільним перевізником є фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи вантажів транспортними засобами.

Згідно з абзацом третім частини першої статті 60 Закону №2344-III відповідальність за перевезення вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтею 48 цього Закону, покладається саме на автомобільного перевізника.

Як установлено судом, автомобільним перевізником під час здійснення вантажного перевезення, щодо якого проведено перевірку 18.09.2023, було ТОВ «ХАВЕСТЕР».

Отже, позивач є належним суб`єктом відповідальності за встановлене під час перевірки порушення законодавства про автомобільний транспорт.

Відповідно до пункту 21 Порядку №1567, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, у разі виявлення порушення законодавства про автомобільний транспорт під час проведення рейдової перевірки посадовими особами складається акт за встановленою формою.

Згідно з пунктом 25 Порядку №1567 справа про порушення законодавства про автомобільний транспорт розглядається в органі державного контролю за місцезнаходженням суб`єкта господарювання або за місцем виявлення порушення не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення.

Відповідно до пункту 27 Порядку №1567 за наявності підстав для застосування адміністративно-господарського штрафу виноситься постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу.

Як убачається з матеріалів справи, порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт виявлено 18.09.2023, а постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №036184 прийнято 17.10.2023, тобто в межах двомісячного строку, передбаченого пунктом 25 Порядку №1567.

При цьому суд зазначає, що встановлені під час перевірки обставини, зокрема відсутність необхідних документів та пояснення водія щодо причин їх відсутності, були покладені в основу прийняття оскаржуваної постанови.

Отже, доводи позивача про відсутність належних правових підстав для застосування адміністративно-господарського штрафу не знайшли свого підтвердження.

Щодо доводів позивача про необґрунтованість та невмотивованість оскаржуваної постанови суд зазначає, що оцінка правомірності рішення суб`єкта владних повноважень здійснюється з урахуванням фактичних обставин, які стали підставою для його прийняття, та відповідності таких обставин вимогам законодавства.

У даному випадку підставою для застосування адміністративно-господарського штрафу стало встановлення під час рейдової перевірки відсутності протоколу перевірки технічного стану транспортного засобу, що зафіксовано в акті перевірки №АР 000533 та підтверджується поясненнями водія.

Зазначені обставини відповідають ознакам порушення, відповідальність за яке передбачена абзацом третім частини першої статті 60 Закону №2344-III.

Відтак суд не вбачає підстав для висновку про необґрунтованість застосування до позивача адміністративно-господарського штрафу.

Щодо неподання відповідачем відзиву на позовну заяву суд зазначає таке.

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, установлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до частини четвертої статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.

Разом із тим зазначена норма не передбачає безумовного задоволення позовних вимог у разі неподання відповідачем відзиву.

Суд зазначає, що неподання відзиву не звільняє суд від обов`язку встановлення фактичних обставин справи та оцінки наявних доказів.

Відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.

У даному випадку суд ураховує, що матеріали справи містять акт перевірки №АР 000533, у якому зафіксовано порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт, а також пояснення водія щодо причин відсутності необхідних документів.

При цьому надані позивачем протоколи перевірки технічного стану транспортних засобів не спростовують установленого факту відсутності відповідних документів на момент проведення рейдової перевірки.

За таких обставин відсутність відзиву відповідача не є підставою для висновку про протиправність оскаржуваної постанови.

Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, обґрунтовано, добросовісно, розсудливо та пропорційно.

Оцінюючи встановлені обставини справи в сукупності, суд виходить із того, що під час проведення рейдової перевірки 18.09.2023 встановлено відсутність протоколу перевірки технічного стану транспортного засобу, необхідного для здійснення відповідного вантажного перевезення.

Факт відсутності зазначеного документа підтверджується поясненнями водія, зафіксованими в акті перевірки №АР 000533, відповідно до яких документи залишено в іншому автомобілі.

Водночас надані позивачем протоколи від 15.03.2023 №01160-00273-23 та від 24.08.2023 №01160-01206-23 не спростовують факту відсутності необхідних документів безпосередньо на момент проведення перевірки.

Суд зазначає, що встановлений законодавством обов`язок мати та пред`являти документи, необхідні для здійснення вантажного перевезення, не може вважатися виконаним виключно з підстав існування таких документів за відсутності їх у водія під час проведення державного контролю.

Отже, доводи позивача про відсутність складу правопорушення та неправомірність застосування адміністративно-господарського штрафу не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що постанова Відділу державного нагляду (контролю) у м. Києві Державної служби України з безпеки на транспорті від 17.10.2023 №036184 про застосування до Товариства з обмеженою відповідальністю «ХАВЕСТЕР» адміністративно-господарського штрафу в розмірі 17 000,00 грн прийнята за наявності передбачених законодавством підстав.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ХАВЕСТЕР» є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

VІI. Висновок суду

За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Положеннями статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України закріплено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Статтею 90 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні адміністративного позову.

VIІI. Розподіл судових витрат

Відповідно до ч. 1 ст. 143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Враховуючи, що в задоволенні позову належить відмовити підстави розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Леонтович А.М.

Оригінал: reyestr.court.gov.ua