Рішення від 15 листопада 2026 р. у справі №640/14664/21 — Київський окружний адміністративний суд

Суд: Київський окружний адміністративний суд

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: Справи щодо примусового виконання судових рішень і рішень інших органів

Дата: 15 листопада 2026 р.

Справа: №640/14664/21

Суддя: Войтович І. І.

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 листопада 2026 року Справа № 640/14664/21

Київський окружний адміністративний суд у складі судді Войтович І. І., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Фонду гарантування вкладів фізичних осіб з питань безпосереднього виведення ПАТ "БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ" з ринку до Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,

в с т а н о в и в:

Фонд гарантування вкладів фізичних осіб з питань безпосереднього виведення ПАТ "БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ" з ринку звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва із позовом до Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), у якому просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не вчинення дій, передбачених статтею 39 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 № 1404-VIII;

- зобов`язати відповідача невідкладно винести постанову про закінчення виконавчого провадження № 64048324 на підставі пункту 4 частини першої статті 39 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 № 1404-VIII та вжити всіх заходів, передбачених частиною першою статті 40 цього Закону.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що органом державної виконавчої служби під час виконання виконавчого листа, виданого 16.12.2020 Дніпропетровським окружним адміністративним судом в адміністративній справі № 160/1345/20, протиправно проігноровано норми Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 № 1404-VIII стосовно необхідності закінчення виконавчого провадження у разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку-боржника та вжитті заходів, пов`язаних із таким закінченням провадження (зняття арешту, накладеного на майно (кошти) боржника, виключення відомостей про боржника з Єдиного реєстру боржників, скасування інших вжитих виконавцем заходів щодо виконання рішення, а також проведення інших необхідних дій у зв`язку із закінченням виконавчого провадження).

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.07.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі.

Правом на подання відповіді на відзив відповідач не скористався, подано на вимогу суду копії матеріалів виконавчого провадження № 64048324.

Відповідно до Закону України "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду" від 13.12.2022 № 2825-ІХ ліквідовано Окружний адміністративний суд міста Києва; утворено Київський міський окружний адміністративний суд із місцезнаходженням у місті Києві; визначено територіальну юрисдикцію Київського міського окружного адміністративного суду, яка поширюється на місто Київ.

На виконання положень п. 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду" від 13.12.2022 № 2825-ІХ, дана справа надіслана до Київського окружного адміністративного суду за належністю.

24.05.2023 вказані матеріали адміністративного позову отримані Київським окружним адміністративним судом та протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.05.2023 справа розподілена судді Войтовичу І.І.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 05.07.2023 адміністративну справу прийнято до провадження, визначено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

Встановивши правову позицію позивача, доводи та їх обґрунтування, розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, оглянувши письмові докази, які були надані до матеріалів справи, судом встановлено наступне.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.04.2020 в адміністративній справі № 160/1345/20 задоволено адміністративний позов ОСОБА_1 до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Банк Михайлівський", третя особа - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії; визнано протиправною бездіяльність уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Публічного акціонерного товариства "Банк Михайлівський" щодо не внесення даних ОСОБА_1 до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб згідно договору банківського вкладу "Поточний рахунок "Ощадний" для обслуговування строкового вкладу (депозиту)" №980-065-000231945; зобов`язано уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Банк Михайлівський" подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію щодо внесення даних позивача до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду на суму 132402,96 грн.

16.12.2020 Дніпропетровським окружним адміністративним судом видано виконавчий лист в адміністративній справі № 160/1345/20.

06.01.2021 за результатами розгляду заяви стягувача - Дюжева Миколи Валерійовича державним виконавцем Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) відкрито виконавче провадження № 64048324 з виконання виконавчого листа, виданого 16.12.2020 Дніпропетровським окружним адміністративним судом в адміністративній справі № 160/1345/20, та зобов`язано боржника - уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Банк Михайлівський" виконати судове рішення протягом 10 робочих днів.

У травні 2021 року на адресу Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) надійшла заява Фонду гарантування вкладів фізичних осіб з питань безпосереднього виведення Публічного акціонерного товариства "Банк Михайлівський" з ринку про необхідність закінчення виконавчого провадження № 64048324 на підставі пункту 4 частини першої статі 39 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 № 1404-VIII та вжиття всіх заходів, передбачених частиною першою статті 40 цього Закону.

Власні доводи про необхідність закінчення виконавчого провадження позивач обґрунтовує прийнятим Національним банком України рішенням про відкликання банківської ліцензії ПАТ "Банк "Михайлівський".

Листом від 24.05.2021 № 64048324 відповідач повідомив позивача про те, що у державного виконавця відсутні законі підстави для винесення постанови про закінчення виконавчого провадження № 64048324 у відповідності до вимог пункту 4 частини першої статі 39 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 № 1404-VII, оскільки боржником за виконавчим документом – виконавчим листом, виданим 16.12.2020 Дніпропетровським окружним адміністративним судом в адміністративній справі № 160/1345/20, є уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Банк Михайлівський", а не банківська установа.

Не погоджуючись із висновками органу державної виконавчої служби про відсутність підстав для закінчення виконавчого провадження № 64048324 на підставі вимог пункту 4 частини першої статі 39 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 № 1404-VII позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

В силу вимог статті 1 статі 39 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 № 1404-VII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) – це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України (пункт 1 частини першої статті 3 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 № 1404-VII).

Частиною першою статті 5 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 № 1404-VII визначено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ. Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов`язок щодо виконання рішення (частини перша та друга статті 15 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 № 1404-VII).

Виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, у тому числі за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 39 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 № 1404-VII виконавче провадження підлягає закінченню у разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку-боржника.

Постанова про закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених частиною першою цієї статті, виноситься в день настання відповідних обставин або в день, коли виконавцю стало відомо про такі обставини (частина друга статті 39 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 № 1404-VII).

Частиною першою статті 40 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 № 1404-VII передбачено, що у разі закінчення виконавчого провадження (крім закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, нестягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв`язку із закінченням виконавчого провадження.

Зі змісту матеріалів адміністративної справи вбачається, що 12.07.2016 Національним банком України прийнято постанову № 124-рш «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Банк Михайлівський", у зв`язку з чим виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 12.07.2016 № 1213 «Про початок процедури ліквідації Публічного акціонерного товариства "Банк Михайлівський" та делегування повноважень ліквідатора банку».

Правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд), порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також регулюються відносини між Фондом та банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків визначено Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» від 23.02.2012 № 4452-VI.

Згідно з пунктом 6 статті 2 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» від 23.02.2012 № 4452-VI ліквідація банку - це процедура припинення банку як юридичної особи відповідно до законодавства.

З дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку банківських послуг призупиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту). Фонд набуває всі повноваження органів управління банку та органів контролю з дня початку тимчасової адміністрації і до її припинення. Під час тимчасової адміністрації не здійснюється задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку (частина перша, пункт 1 частини п`ятої Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» від 23.02.2012 № 4452-VI).

В силу приписів частини першої статті 50 зазначеного Закону з дня початку процедури ліквідації банку Фонд приступає до інвентаризації та оцінки майна банку з метою формування ліквідаційної маси банку.

Кошти, одержані в результаті ліквідації та продажу майна (активів) банку, спрямовуються Фондом на задоволення вимог кредиторів у черговості, визначеній частиною 1 статті 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» від 23.02.2012 № 4452-VI.

Відповідно до пункту 17 частини першої статі 2 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» від 23.02.2012 № 4452-VI уповноважена особа Фонду - працівник Фонду, який від імені Фонду та в межах повноважень, передбачених цим Законом та/або делегованих Фондом, виконує дії із забезпечення виведення банку з ринку під час здійснення тимчасової адміністрації неплатоспроможного банку та/або ліквідації банку.

Відповідно до частини другої статті 26 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» від 23.02.2012 № 4452-VI вкладник набуває право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру відшкодування коштів за вкладами після прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку через 20 днів після запровадження режиму тимчасової адміністрації.

Виконання зобов`язань Фонду перед вкладниками здійснюється Фондом з дотриманням вимог щодо найменших збитків для вкладників у спосіб, визначений цим Законом.

Право Вкладника кореспондує з обов`язком Фонду гарантування вкладів фізичних осіб здійснити виплату Вкладнику гарантовану суму через 20 днів після запровадження режиму тимчасової адміністрації.

З огляду на зазначене, виходячи з положень профільного законодавства, "уповноважена особа" в певних випадках діє по суті від імені держави (Фонду), в інших випадках, що стосується діяльності банку під час ліквідації, як посадова особа банку, його представник.

Отже, "банк" та "уповноважена особа Фонду" є різними суб`єктами правовідносин в системі гарантування вкладів фізичних осіб і ототожнення вказаних понять не допускається, а отже вказані особи не можуть ототожнюватись в межах виконавчого провадження, як уособлення однієї особи.

Аналогічну правову позицію відображено Верховним Судом у постановах від 19.12.2019 у справі № 826/14741/17, 02.10.2024 у справі № 920/1042/22 та 22.09.2025 у справі № 920/1042/22.

Як встановлено судом, судове рішення в адміністративній справі № 160/1345/20 щодо якого проводиться процедура примусового виконання в рамках виконавчого провадження № 64048324, стосується дотримання уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Банк Михайлівський" власних обов`язків зі складання переліку вкладників та визначення розрахункових сум відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Суд зауважує, що боржником у вказаному виконавчому провадженні є саме уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Банк Михайлівський", як працівник Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, а не Публічне акціонерне товариство «Банк Михайлівський».

У свою чергу, положення пункту 4 частини першої статті 39 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 № 1404-VII стосовно необхідності завершення виконавчого провадження у разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку-боржника, розповсюджуються на правовідносини, в яких боржником є сама банківська установа.

Даний висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 03.06.2020 № 826/17170/16.

Враховуючи викладене, висновки позивача стосовно необхідності ототожнення понять «Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію банку» та «Банк (який перебуває в стані ліквідації) під керівництвом такої Уповноваженої особи» у правовідносинах, пов`язаних з примусовим виконанням судового рішення в адміністративній справі №160/1345/20, суд вважає помилковими.

Відповідно до частини першої та другої статті 18 статі 39 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 № 1404-VII виконавець зобов`язаний: вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії; здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, беручи до уваги необґрунтованість доводів позивача про допущення органом державної виконавчої служби протиправної бездіяльності стосовно завершення виконавчого провадження на підставі пункту 4 частини першої статті 39 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 № 1404-VII, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є такими, що задоволенню не підлягають.

Беручи до уваги положення статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України та враховуючи відмову позивачу у задоволенні позовних вимог, відшкодування судового збору останньому не здійснюється.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення (підписання).

Суддя Войтович І. І.

Оригінал: reyestr.court.gov.ua