Суд: Київський окружний адміністративний суд
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Адміністративне
Категорія: загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, з них
Дата: 15 листопада 2026 р.
Справа: №320/60749/24
Суддя: Шевченко А.В.
КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
16 листопада 2026 року м.Київ №320/60749/24
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Шевченко А.В., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,
в с т а н о в и в:
ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, в якому позивач просить суд:
- визнати протиправними дії відповідача та зобов`язати зарахувати пільговий стаж за списком №1 згідно записів в трудовій книжці та довідок: з 26.05.1986 по 31.07.1986 шахта ім. Абакумова довідка №105 від 02.10.2017; з 04.08.1987 по 21.06.1988 шахта Жовтневий рудник довідка №194 від 13.05.2016; з 27.06.1988 по 22.04.1990 військова служба довідка №4/2071 від 22.11.1996; з 17.07.1990 по 19.09.1997 шахта ім. О.Ф. Засядько довідка №264 о/к від 23.05.2016;
- визнати протиправним та скасувати рішення відповідача від 25.03.2024 №930040316419 та зобов`язати призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №1 згідно статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області безпідставно відмовило у призначенні з пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у зв`язку з відсутністю необхідного пільгового стажу за Списком №1.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 21 липня 2025 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому проти вимог заперечує з огляду на відсутність правових підстав для призначення пільгової пенсії за Списком №1, оскільки у позивача відсутній необхідний пільговий стаж. Просить суд відмовити у задоволенні позову.
Розглянувши подані представниками сторін документи та матеріали, з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, про що свідчить паспорт серії НОМЕР_1 , виданий Київським РВ ДМУ УМВС України в Донецькій області 08.12.1997 року.
Позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві із заявою від 19.03.2024 про переведення із пенсії по інвалідності та призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1.
За результатом розгляду документів, за принципом екстериторіальності, Головним управлінням Пенсійного фонду України у Полтавській області було прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії за віком від 25.03.2024 року № 930040316418. Підставою відмови є відсутність пільгового стажу за Списком №1, оскільки документи які б підтверджували зайнятість на підземних роботах повний робочий день відсутні. Зазначено, що відповідно до рішення №250 від 05.09.2019 Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві заявнику відмовлено в переході на пенсію за віком на пільгових умовах, нових документів заявником не надано.
Не погоджуючись з діями Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, позивач звернувся до суду з позовом про визнання їх протиправним та зобов`язання вчинити певні дії, з приводу чого суд зазначає таке.
Надаючи правову оцінку обставинам справи у взаємозв`язку з нормами законодавства, що регулюють спірні правовідносини, суд зазначає таке.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України закріплено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій визначено Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV).
Відповідно до частини 1 статті 114 Закону № 1058-IV право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.
Пунктом 1 частини 2 статті 114 Закону № 1058-IV встановлено, що на пільгових умовах пенсія за віком призначається: працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
За відсутності стажу роботи, встановленого абзацом першим цього пункту, у період до 1 квітня 2024 року пенсія за віком на пільгових умовах призначається за наявності на дату досягнення віку, встановленого абзацами першим і третім - тринадцятим цього пункту, страхового стажу:
з 1 квітня 2015 року по 31 березня 2016 року - не менше 20 років 6 місяців у чоловіків і не менше 15 років 6 місяців у жінок;
з 1 квітня 2016 року по 31 березня 2017 року - не менше 21 року у чоловіків і не менше 16 років у жінок;
з 1 квітня 2017 року по 31 березня 2018 року - не менше 21 року 6 місяців у чоловіків і не менше 16 років 6 місяців у жінок;
з 1 квітня 2018 року по 31 березня 2019 року - не менше 22 років у чоловіків і не менше 17 років у жінок;
з 1 квітня 2019 року по 31 березня 2020 року - не менше 22 років 6 місяців у чоловіків і не менше 17 років 6 місяців у жінок;
з 1 квітня 2020 року по 31 березня 2021 року - не менше 23 років у чоловіків і не менше 18 років у жінок;
з 1 квітня 2021 року по 31 березня 2022 року - не менше 23 років 6 місяців у чоловіків і не менше 18 років 6 місяців у жінок;
з 1 квітня 2022 року по 31 березня 2023 року - не менше 24 років у чоловіків і не менше 19 років у жінок;
з 1 квітня 2023 року по 31 березня 2024 року - не менше 24 років 6 місяців у чоловіків і не менше 19 років 6 місяців у жінок.
Працівникам, які не мають стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п`ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону: чоловікам - на 1 рік за кожний повний рік такої роботи; жінкам - на 1 рік 4 місяці за кожний повний рік такої роботи.
Наведені правила є основною для вирішення питання щодо наявності у позивача права на призначення пенсії на пільгових умовах.
Постановою Кабінету Міністрів України від 24.06.2016 № 461 затверджено Список № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах (далі Список № 1).
В Списку № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24.06.2016 року № 461 (далі – Список № 1), міститься розділ «I. ГІРНИЧІ РОБОТИ» (Видобування корисних копалин. Геологорозвідувальні роботи. Будівництво, реконструкція, технічне переозброєння і капітальний ремонт шахт, рудників, копалень, метрополітенів , підземних каналів, тунелів та інших підземних споруд), підрозділ « 2. Підземні роботи на будівництві, реконструкції, технічному переозброєнні і капітальному ремонті гірничих виробок, метрополітенів, підземних каналів, тунелів та інших підземних споруд» (Працівники, зайняті на будівництві, реконструкції, технічному переозброєнні і капітальному ремонті гірничих виробок, метрополітенів, підземних каналів, тунелів та інших підземних споруд).
В той же час, статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» визначено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Так, пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 (далі – Порядок № 637) визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
При цьому, згідно з пунктом 20 вказаного Порядку у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.
Таким чином, проаналізувавши вказані норми у сукупності, суд зазначає, що необхідними умовами для виникнення у особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах, відповідно до пункту «а» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», є: наявність у особи одночасно наступних умов: досягнення необхідного віку, наявність загального страхового стажу роботи у чоловіків не менше 32 років, та наявність пільгового стажу не менше 5 років (половина від необхідних 10 років) стажу роботи зайнятих повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці та за наявності результатів атестації робочих місць.
Поряд з цим, суд вказує на те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Натомість уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників подаються лише за умови, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників.
Як вбачається із матеріалів справи ОСОБА_1 -Йосипович на дату звернення до територіального органу Пенсійного фонду мав вік 56 роки та в нього був наявний загальний страховий стаж більше 25 років.
Також, зважаючи на те, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, суд, досліджуючи наявні в ній записи, виходить з наступного.
Судом встановлено, що згідно записів в трудовій книжці, військовому квитку та довідок №194 від 13.05.2016 року, № 264 о/к від 23.05.2016 року, № 4/2071 від 22.11.1996 року, довідки № 105 від 02.10.2017 року працював:
- у період з 21.01.1987 року по 12.04.1987 року електрослюсарем підземним із повним робочим днем в шахті «Шахтарська Глибока»;
- у період з 04.08.1987 року по 27.06.1988 рік електрослюсарем підземним із повним робочим днем в шахті «Жовтневий рудник», ДП «Донецька вугільна енергетична компанія»;
- у період з 27.06.1988 року по 22.04.1990 року проходив військову службу;
- у період з 17.07.1990 року по 18.07.1990 року проходив навчання в навчальному закладі;
- у період з 19.07.1990 року по 19.09.1997 року електрослюсарем підземним із повним робочим днем у ПАТ «Шахта імені О.Ф. Засядька».
При цьому, в матеріалах електронної пенсії справи позивача містилися довідки:
- за період роботи позивача з 04.08.1987 року по 27.06.1988 була проведена атестація робочих місць відповідно до довідки №194 від 13.05.2016 року. Дані професії передбачені Списком № 1 «Виробництв, робі, професій, посад і показників на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість яких повний робочий день дає право на пенсію на пільгових умовах».
- за період роботи позивача з 17.07.1990 року по 19.09.1997 року була проведена атестація робочих місць відповідно до довідки № 264 о/к від 23.05.2016 року та наказу на атестацію від 07.09.1995 року. Дані професії передбачені Списком № 1 «Виробництв, робі, професій, посад і показників на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість яких повний робочий день дає право на пенсію на пільгових умовах».
З вищевказаного вбачається, що позивач працював на посадах з повним робочим днем, що віднесені до Списку №1 - 8 років 27 днів.
Також, як вбачається відповідно до рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.08.2018 №826/3304/18 зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві повторно розглянути заяву ОСОБА_1 -Йосиповича від 02.10.2017 року про призначення йому пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1 згідно статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" та прийняти рішення по суті щодо зарахування до його пільгового стажу періодів з 25.05.1986 р. по 31.07.1986 р. згідно довідки від 02.10.2017р. №105 Відокремленого підрозділу «Шахта імені Єгора Трохимовича Абакумова» ДП «Донецька вугільна енергетична компанія» щодо стажу роботи та період проходження військової служби з 27.06.1988 р. по 22.04.1990 р.
На підставі рішення суду Головним управління Пенсійного фонду України в м. Києві зараховано вказані періоди до стажу роботи за Списком №1 та відповідно пільговий стаж роботи за Списком №1 становить 2 роки 2 дні.
Отже, пільговий страховий стаж позивача за Списком №1 становить 10 років 29 днів.
Також, суд зазначає, що за заявою від 19.03.2024 року позивач просив призначити йому пенсію за віком на пільгових умовах. При цьому, у рішенні від 25.03.2024 №930040316418 відповідач послався на рішення від 05.09.2019 року №209 та на відсутність нових документів, однак не зазначив, якої саме умови призначення пенсії позивач не виконав станом на дату звернення у 2024 році, і не надав оцінки наявним документам щодо його страхового та пільгового стажу. За таких обставин посилання на попереднє рішення саме по собі є недостатнім для висновку про відсутність у позивача права на пенсію за новою заявою.
Суд констатує, що записи у трудовій книжці виконані ручкою, накази скріплені підписом відповідальної особи та печаткою підприємства, тобто у відповідності до Інструкції №58.
Отже, позивач має трудову книжку, у якій містяться відповідні записи про періоди його роботи із відомостями, які відповідають вимогам законодавства.
Доказів, які б свідчили про недостовірність таких записів, відповідачем суду не надано, а тому останні безпідставно не взяті до уваги відповідачем для призначення пенсії за віком.
Аналогічна правова позиція щодо того, що трудова книжка є основним документом, який підтверджує стаж особи, викладена Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постанові від 21.02.2018 у справі №687/975/17.
Аналогічні періоди роботи зазначені і в уточнюючих довідках наданих до органів Пенсійного фонду.
Також, в постанові Верховного Суду від 21.02.2018 у справі №687/975/17 викладена правова позиція, де зазначено, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Відсутність посилання чи неточних записів у первинних документах по обліку трудового стажу та нарахуванню заробітної плати на конкретній посаді, яку займав позивач у той чи інший період його роботи у підприємстві за наявності належним чином оформленої трудової книжки, не може бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу позивача, що дає йому право на призначення пенсії за віком, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком.
Окрім того, Верховний Суд у постановах від 24.05.2018 у справі №490/12392/16-а та від 04.09.2018 по справі №423/1881/17 висловив позицію про те, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.
Формальні неточності у документах, а також внесення виправлення до запису в трудовій книжці працівником підприємства, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист, тобто позбавляти позивача його право на належне пенсійне забезпечення у відповідності до вимог Конституції України та Законів.
Також у постанові від 06.03.2018 по справі №754/14898/15-а Верховний Суд дійшов висновку, що підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.
У постанові Верховного Суду від 19.02.2019 по справі №575/530/17 також вказано про заборону допущення відповідачами (органами пенсійного фонду) певного формалізму при зверненні осіб про призначення чи перерахунку пенсії.
Такі правові позиції Верховного Суду відповідно до вимог частини п`ятої статті 242 КАС України мають враховуватись судами при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.
Отже, судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що відповідач відмовляючи позивачу у призначенні пенсії за віком за Списком №1 не врахував всіх обставин, що мають значення для вирішення питання про призначення пенсії за віком на пільгових умовах та як наслідок прийняв необґрунтоване рішення про відмову у призначення пенсії на пільгових умовах, таким чином, останній діяв не у спосіб передбачений нормами Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне забезпечення» та Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Із урахуванням вищевикладеного, суд вважає обґрунтованим доводи позивача щодо протиправного характеру рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 25.03.2024 №930040316418 та його скасування.
При вирішенні даного спору суд бере до уваги, що завданням адміністративного судочинства, є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Верховним Судом у справі №580/1617/19 зазначено, що адміністративний суд, з урахуванням фактичних обставин, зобов`язаний здійснити ефективне поновлення порушених прав, а не лише констатувати факт наявності неправомірних дій. Для цього адміністративний суд наділений відповідними повноваженнями, зокрема, суд може зобов`язати відповідача суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
Відповідно до Рекомендації № R (80) 2 комітету Міністрів державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятою Комітетом Міністрів Ради Європи 11 травня 1980 року на 316-й нараді заступників міністрів, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Згідно з пунктом 1.6 Методології проведення антикорупційної експертизи, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 24.04.2017 № 1395/5, дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.
Таким чином, дискреція - це елемент управлінської діяльності. Вона пов`язана з владними повноваженнями і їх носіями - органами державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами. Дискрецію не можна ототожнювати тільки з формалізованими повноваженнями - вона характеризується відсутністю однозначного нормативного регулювання дій суб`єкта. Він не може ухилятися від реалізації своєї компетенції, але і не має права виходити за її межі.
Тобто дискреційні повноваження - це законодавчо встановлена компетенція владних суб`єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу верховенства права; ці повноваження полягають в застосуванні суб`єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень.
Отже, у разі відсутності у суб`єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов`язання судом суб`єкта владних повноважень прийняти рішення конкретного змісту не можна вважати втручанням у дискреційні повноваження, адже саме такий спосіб захисту порушеного права є найбільш ефективним та направлений на недопущення свавілля в органах влади.
Відповідно до пункту 4 частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.
Частиною четвертою статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Оскільки відповідачем було протиправно відмовлено у призначенні позивачу пільгової пенсії за Списком №1, суд вважає, що у даному випадку у відповідача відсутня дискреція як можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень.
Як вбачається із матеріалів справи та не заперечується відповідачем із заявою про переведення із одного виду пенсії на інший позивач звернувся 19.03.2024 року.
Враховуючи норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини та зазначені висновки Верховного Суду, суд вважає, що відповідачем протиправно не зараховано до пільгового стажу за Списком №1 позивача періоди роботи згідно трудової книжки та уточнюючих довідок з 04.08.1987 року по 27.06.1988 року, з 17.07.1990 року по 19.09.1997 року. В даному випадку, задоволення позовної вимоги щодо зобов`язання Головного управління ПФУ в Полтавській області призначення ОСОБА_1 пенсії за віком відповідно до ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з 19.03.2024 року, є дотриманням судом гарантій на те, що спір між сторонами буде остаточно вирішений.
Частиною першою статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Положеннями статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Враховуючи вищевикладене, виходячи з меж заявлених позовних вимог, положень проаналізованого законодавства, наявних у матеріалах справи доказів та встановлених судом обставин справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Щодо розподілу судових витрат суд зазначає, що при зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 1211,20 грн, що підтверджується платіжною інструкцією від 09 серпня 2024 року.
Суд, керуючись статтею 139 Кодексу адміністративного судочинства України, беручи до уваги результат вирішення спору щодо часткового задоволення позовних вимог, присуджує позивачу 1211,20 грн понесених витрат з оплати судового збору за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області.
Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
в и р і ш и в:
позов ОСОБА_1 -Йосиповича задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 25.03.2024 №930040316418, яким ОСОБА_1 відмовлено в призначенні пільгової пенсії за віком за Списком №1.
Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області призначити з 19.03.2024 року ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №1 відповідно до пункту 1 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та зарахувати ОСОБА_1 - ОСОБА_2 періоди пільгових стажу за Списком №1: 04.08.1987 року по 27.06.1988 року, з 17.07.1990 року по 19.09.1997.
У задоволенні іншої частини позову відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) судовий збір у розмірі 1211 (однієї тисячі двісті одинадцять) гривень 20 копійок за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (код ЄДРПОУ: 13967927, адреса: 36014, м. Полтава, вул. Гоголя, буд. 34).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Шевченко А.В.
Оригінал: reyestr.court.gov.ua