Рішення від 15 листопада 2026 р. у справі №320/34740/23 — Київський окружний адміністративний суд

Суд: Київський окружний адміністративний суд

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: соціального захисту (крім соціального страхування), з них

Дата: 15 листопада 2026 р.

Справа: №320/34740/23

Суддя: Панченко Н.Д.

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 листопада 2026 року м. Київ справа №320/34740/23

Київський окружний адміністративний суд у складі судді Панченко Н.Д., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу у місті Києві за позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; АДРЕСА_1 ) з позовом до Управління соціального захисту населення Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації (код ЄДРПОУ 37397200; 02125, м. Київ, вул. Остафія Дашкевича, 7А), в якому просить суд:

- визнати незаконною, протиправною бездіяльність Управління соціального захисту населення Дніпровської районної в місті Києві Державної адміністрації, яка полягає в відмові письмовим повідомленням від 29.06.2023 р. № 37/1 - 6004 ОСОБА_1 в прийнятті документів по догляду за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в порядку Закону України «Про соціальні послуги»;

- зобов`язати Управління соціального захисту населення Дніпровської районної в місті Києві Державної адміністрації прийняти документи по догляду за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в порядку Закону України «Про соціальні послуги».

Позовні вимоги мотивовані протиправністю, на думку позивача, рішення відповідача про відмову у призначенні соціальної допомоги. Зокрема позивач зазначає, що подав документи для призначення відповідачем компенсаційних виплат відповідно постанови КМУ N 859 від 23.09.2020 року "Деякі питання призначення і виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду на непрофесійні основі".

Проте, повідомленням відповідача відмовлено у надані державної соціальної допомоги, оскільки не наданий висновок лікарської комісії медичного закладу щодо потреби в догляді невиліковно хворих осіб, які через порушення функцій організму не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися, за формою, затвердженою МОЗ.

Позивач вважає вказану відмову у наданні соціальної допомоги протиправною, оскільки надана відповідна довідка лікарської комісії медичного закладу щодо потреби в постійному сторонньому догляді особи та допомоги.

Ухвалою суду від 19 жовтня 2023 року відкрите провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Відповідач, не погоджуючись із доводами позивача, надав відзив на позовну заяву, в якому вказав, що позивач не виконав вимоги Порядку №859, не надав необхідні документи, а саме висновку лікарської комісії медичного закладу щодо потреби в догляді невиліковно хворих осіб, які через порушення функцій організму не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися, за формою, затвердженою МОЗ.

Відповідно до частини п`ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Учасники справи з клопотанням про розгляд справи у судовому засіданні до суду не звертались.

З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає таке.

Згідно письмового повідомлення від 29.06.2023 р. № 37/1-6004 ОСОБА_1 було відмовлено в прийнятті документів Відповідачем - Управлінням соціального захисту населення Дніпровської районної в місті Києві Державної адміністрації (через ЦНАП) по догляду за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в порядку Закону України «Про соціальні послуги» на тій підставі, що при зверненні не було надано Висновку лікарської комісії медичного закладу щодо потреби в догляді за формою, затвердженою МОЗ, немає законних підстав провести призначення компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі.

Крім того, як встановлено матеріалами справи, заява позивача від 23.06.2023 про призначення і виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі розглянута комісією щодо здійснення комплексного визначення ступення індивідуальних потреб особи, яка потребує надання соціальних послуг, та за результатом розгляду якої було складено Рішення про відмову у призначенні соціальної допомоги у зв`язку з ненаданням висновку ЛКК за формою МОЗ згідно з постановою КМУ №859.

Вважаючи вказані рішення відповідача протиправними, позивач звернулась до суду із даним позовом, при вирішенні якого суд виходить із наступного.

Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд виходить з такого.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Основні організаційні та правові засади надання соціальних послуг визначає Закон України «Про соціальні послуги» від 17.01.2019 № 2671-VIII.

Відповідно до частини третьої статті 13 цього Закону до надавачів соціальних послуг недержавного сектору належать, зокрема, фізичні особи, які надають соціальні послуги з догляду відповідно до цього Закону без здійснення підприємницької діяльності.

Згідно з пунктом 4 частини шостої статті 13 Закону № 2671-VIII фізичні особи, які надають соціальні послуги з догляду без здійснення підприємницької діяльності, можуть надавати соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі членам своєї сім`ї, які спільно з ними проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки та є, зокрема, невиліковно хворими, які через порушення функцій організму не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися.

Відповідно до частини сьомої статті 13 Закону № 2671-VIII фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду без здійснення підприємницької діяльності, виплачується компенсація за догляд. Порядок подання та оформлення документів, призначення і виплати такої компенсації затверджується Кабінетом Міністрів України.

На виконання зазначених положень постановою Кабінету Міністрів України від 23.09.2020 № 859 затверджено Порядок подання та оформлення документів, призначення і виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі (далі - Порядок № 859).

Пунктом 1 Порядку № 859 визначено, що цей Порядок встановлює механізм призначення і виплати компенсації фізичній особі, яка надає соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі членам своєї сім`ї, які спільно з нею проживають, пов`язані спільним побутом та мають взаємні права й обов`язки, зокрема невиліковно хворим особам, які через порушення функцій організму не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися.

Згідно з пунктом 6 Порядку № 859 для отримання компенсації фізична особа, яка надає соціальні послуги, подає до уповноваженого органу заяву про згоду надавати соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі та документи, визначені пунктом 7 цього Порядку.

Відповідно до пункту 7 Порядку № 859 призначення і виплата компенсації здійснюються уповноваженим органом з місяця подання відповідних документів.

При цьому зазначеним пунктом передбачено диференційований перелік медичних документів залежно від категорії особи, якій надаються соціальні послуги.

Так, для осіб з інвалідністю передбачено подання копії довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією; для громадян похилого віку внаслідок когнітивних порушень - висновку лікарської комісії медичного закладу щодо потреби в догляді за формою, затвердженою МОЗ; для невиліковно хворих осіб, які через порушення функцій організму не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися, - відповідного висновку лікарської комісії медичного закладу за формою, затвердженою МОЗ.

Отже, законодавець пов`язує необхідність подання конкретного медичного документа не лише з фактом потреби особи у сторонньому догляді, а й з належністю такої особи до відповідної категорії отримувачів соціальних послуг.

Наказом Міністерства охорони здоров`я України від 09.03.2021 № 407 затверджено форму первинної облікової документації № 080-4/о «Висновок про наявність порушення функцій організму через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі» та інструкцію щодо її заповнення.

Таким чином, форма № 080-4/о призначена для підтвердження обставин, пов`язаних із конкретною категорією отримувачів соціальних послуг, а саме невиліковно хворих осіб, які внаслідок порушення функцій організму не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися.

З матеріалів справи судом встановлено, що позивач звернувся до Управління соціального захисту населення Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації із заявою про призначення компенсації фізичній особі, яка надає соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі за ОСОБА_2 .

На підтвердження стану здоров`я зазначеної особи та потреби у сторонньому догляді позивачем було подано довідку лікарсько-консультативної комісії КНП «ЦПМСД № 4» від 25.05.2023 № 312.

Зі змісту зазначеної довідки вбачається, що вона містить відомості про діагноз особи, а також висновок лікарсько-консультативної комісії про те, що за станом здоров`я така особа потребує постійного стороннього догляду та допомоги.

Натомість відповідач повідомив позивача про необхідність додаткового подання висновку лікарської комісії медичного закладу щодо потреби в догляді за формою, затвердженою МОЗ, посилаючись на те, що подана довідка не відповідає встановленій формі.

В обґрунтування правомірності своїх дій відповідач у відзиві зазначив, що необхідним документом у цьому випадку є висновок за формою первинної облікової документації № 080-4/о, затвердженою наказом МОЗ України від 09.03.2021 № 407.

Оцінюючи наведені доводи сторін, суд звертає увагу на таке.

Позивач фактично оскаржує відмову у призначенні компенсації, обґрунтовану неподанням висновку лікарської комісії медичного закладу за формою, затвердженою МОЗ. Саме ця обставина покладена відповідачем в основу спірного рішення, а тому визначальним для вирішення цього спору є з`ясування того, чи існували законні підстави вимагати від позивача подання саме висновку за формою № 080-4/о.

Суд зазначає, що наявність у пункті 7 Порядку № 859 вимоги щодо подання висновку лікарської комісії за формою, затвердженою МОЗ, сама по собі не означає, що у всіх випадках призначення компенсації обов`язковим є подання саме форми № 080-4/о.

Як убачається зі змісту зазначеного пункту, необхідність подання відповідного медичного документа визначається з урахуванням категорії особи, яка потребує соціальних послуг.

Отже, для висновку про необхідність подання позивачем саме форми № 080-4/о відповідач мав з`ясувати, чи належить особа, щодо якої порушено питання про надання соціальної послуги з догляду, до категорії невиліковно хворих осіб, які через порушення функцій організму не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися.

При цьому суд враховує, що подана позивачем довідка ЛКК № 312 містить як відомості про діагноз, так і висновок про потребу особи у постійному сторонньому догляді та допомозі.

Таким чином, зазначений документ містив медичні відомості, які мали істотне значення для визначення категорії отримувача соціальних послуг та вибору документа, передбаченого пунктом 7 Порядку № 859.

Однак із повідомлення відповідача про необхідність подання додаткових документів не вбачається, що відповідач надав оцінку змісту поданої довідки, зокрема зазначеному в ній діагнозу та висновку ЛКК про потребу в постійному сторонньому догляді.

Також у повідомленні не наведено обставин, з яких відповідач дійшов висновку про необхідність подання саме висновку за формою № 080-4/о, не зазначено, до якої саме категорії отримувачів соціальних послуг він відносить особу, та чому поданий медичний документ не є достатнім для підтвердження відповідних обставин.

Суд наголошує, що сам по собі факт існування затвердженої МОЗ форми № 080-4/о не є достатньою підставою для її витребування в кожному випадку звернення за призначенням компенсації.

Застосування цієї форми має бути обумовлене належністю особи до відповідної категорії отримувачів соціальних послуг, визначеної законом та Порядком № 859.

Інше тлумачення призвело б до фактичного нівелювання передбаченого пунктом 7 Порядку № 859 диференційованого підходу до документального підтвердження потреби у соціальних послугах залежно від категорії особи.

При цьому суд не погоджується з можливістю ототожнення факту потреби особи у постійному сторонньому догляді з автоматичною необхідністю подання висновку саме за формою № 080-4/о, оскільки така форма призначена для підтвердження конкретних медичних обставин, визначених її назвою та призначенням.

Водночас суд зауважує, що довідка ЛКК № 312 не може автоматично вважатися рівнозначною висновку за формою № 080-4/о лише з огляду на наявність у ній діагнозу та висновку про потребу в постійному сторонньому догляді.

Однак це не звільняло відповідача від обов`язку дослідити її зміст, встановити категорію отримувача соціальних послуг та з`ясувати, який саме медичний документ передбачений законодавством для підтвердження відповідних обставин.

Суд також звертає увагу, що з матеріалів справи не вбачається, що відповідач з`ясовував у позивача або медичного закладу обставини, необхідні для визначення належної категорії отримувача соціальних послуг, чи надавав оцінку можливості підтвердження потреби у догляді поданим документом.

Отже, відповідач фактично обмежився констатацією невідповідності довідки встановленій формі, не обґрунтувавши, чому саме така форма є обов`язковою для конкретного випадку.

Суд вважає за необхідне зазначити, що обов`язок суб`єкта владних повноважень діяти обґрунтовано передбачає не лише посилання на нормативний акт, а й установлення фактичних обставин, з якими цей акт пов`язує застосування відповідної правової вимоги.

Зокрема, суб`єкт владних повноважень повинен пояснити, чому конкретна норма права підлягає застосуванню до встановлених обставин та які саме документи необхідні для підтвердження юридично значущих фактів.

У цьому випадку повідомлення відповідача містило загальну вимогу про подання висновку ЛКК за формою, затвердженою МОЗ, однак не містило належного обґрунтування того, чому саме форма № 080-4/о підлягала застосуванню до спірних правовідносин.

Посилання відповідача у відзиві на наказ МОЗ України № 407 та затверджену ним форму № 080-4/о не усуває зазначених недоліків, оскільки саме по собі існування відповідної форми медичного документа не доводить, що вона є обов`язковою для всіх без винятку осіб, щодо яких порушується питання про надання соціальних послуг з догляду на непрофесійній основі.

При цьому суд враховує, що відповідно до пункту 7 Порядку № 859 уповноважений орган перевіряє подані документи, а в разі їх неповноти повідомляє заявника про документи, які необхідно додатково подати, із забезпеченням можливості їх подання протягом одного місяця з дня отримання відповідного повідомлення.

Отже, направлення такого повідомлення є елементом процедури розгляду заяви, метою якого є надання заявнику можливості усунути недоліки поданого пакета документів.

Водночас реалізація цього механізму передбачає, що заявнику має бути повідомлено про конкретний документ, який необхідно подати, а вимога щодо його подання повинна відповідати категорії отримувача соціальних послуг та вимогам нормативно-правових актів.

Формальне направлення повідомлення про необхідність подання додаткового документа без належного з`ясування того, чи підлягає такий документ поданню в конкретному випадку, не може саме по собі свідчити про дотримання уповноваженим органом принципу обґрунтованості.

Суд також бере до уваги, що відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті такі рішення, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією і законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, добросовісно, розсудливо та пропорційно.

Згідно з частиною другою статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача.

Таким чином, саме відповідач повинен довести не лише наявність нормативної вимоги щодо подання відповідного медичного документа, а й те, що така вимога поширювалася на конкретні правовідносини та відповідала категорії особи, щодо якої вирішувалося питання про призначення компенсації.

Однак відповідачем не надано належних доказів того, що під час розгляду заяви позивача було встановлено обставини, які зумовлювали необхідність подання саме висновку за формою № 080-4/о.

При цьому суд не підміняє лікарсько-консультативну комісію та не встановлює самостійно медичний діагноз, ступінь порушення функцій організму або належність особи до конкретної медичної категорії. Водночас встановлення таких обставин не звільняє відповідача від обов`язку належним чином обґрунтувати вимоги до документів, які подаються для призначення компенсації, та застосування відповідних положень Порядку № 859.

Суд наголошує, що предметом перевірки у цій справі є правомірність відмови у призначенні компенсації з конкретної підстави - неподання висновку ЛКК за формою, затвердженою МОЗ, а не встановлення судом наявності у ОСОБА_2 безумовного права на отримання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі.

За таких обставин суд доходить висновку, що відповідачем не доведено належного обґрунтування необхідності подання саме висновку за формою № 080-4/о, оскільки не встановлено та не пояснено, чому зазначена форма підлягала застосуванню з огляду на категорію отримувача соціальних послуг та зміст поданої довідки ЛКК № 312.

Відтак відмова у призначенні компенсації виключно з підстав неподання висновку за формою № 080-4/о, без належного з`ясування обставин, які зумовлювали необхідність подання саме такого документа, не відповідає критерію обґрунтованості, визначеному частиною другою статті 2 КАС України.

Водночас суд зазначає, що встановлення протиправності відмови з наведеної підстави не означає автоматичного виникнення у позивача права на призначення компенсації, оскільки для цього необхідним є встановлення всіх передбачених законодавством умов, зокрема належності отримувача соціальних послуг до відповідної категорії, наявності інших необхідних документів та результатів комплексного визначення ступеня індивідуальних потреб особи.

Відповідно до положень Порядку № 859 комплексне визначення ступеня індивідуальних потреб особи, яка потребує надання соціальних послуг, здійснюється фахівцями уповноваженого органу разом із представниками закладу охорони здоров`я з метою встановлення потреби особи у відповідних соціальних послугах.

Отже, саме уповноважений орган повинен здійснити належну перевірку поданих документів, з`ясувати категорію отримувача соціальних послуг, визначити необхідність подання відповідного медичного висновку та провести передбачені законодавством заходи щодо оцінювання індивідуальних потреб особи.

За таких обставин суд вважає, що належним способом захисту порушеного права позивача є зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву про призначення компенсації з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.

Під час повторного розгляду відповідач повинен надати належну оцінку довідці лікарсько-консультативної комісії від 25.05.2023 № 312, врахувати зазначений у ній діагноз та висновок про потребу особи у постійному сторонньому догляді й допомозі, з`ясувати категорію отримувача соціальних послуг та визначити, який саме медичний документ передбачений законодавством для підтвердження відповідних обставин.

За результатами повторного розгляду відповідач повинен прийняти вмотивоване рішення з урахуванням усіх обставин справи та вимог чинного законодавства.

Відповідно до статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи за принципом офіційного з`ясування всіх обставин у справі, вживаючи визначених законом заходів, необхідних для з`ясування всіх обставин, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Відповідно до статей 72, 74, 77 КАС України суд оцінює докази з огляду на їх належність, допустимість, достовірність та достатність.

З урахуванням наведеного суд доходить висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до частини третьої статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

За подання даного адміністративного позову до суду позивачем було сплачено за реквізитами Київського окружного адміністративного суду судовий збір в сумі 1073,60 грн згідно з квитанцією від 18.09.2023 року №0.0.3205891254.1, який в силу положень статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України підлягає відшкодуванню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним Рішення про призначення (відмову у призначенні) соціальної допомоги та терміни ії надання без дати (дата звернення 23.06.2023, заявник - ОСОБА_1 ) Управління соціального захисту населення Дніпровської районної в місті Києві Державної адміністрації.

Зобов`язати Управління соціального захисту населення Дніпровської районної в місті Києві Державної адміністрації прийняти та повторно розглянути документи по догляду за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в порядку Закону України «Про соціальні послуги» та повторно їх розглянути, з урахуванням висновків суду, зроблених під час розгляду цієї справи.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; АДРЕСА_2 ) судовий збір у розмірі 1000,00 грн за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Управління соціального захисту населення Дніпровської районної в місті Києві Державної адміністрації (код ЄДРПОУ: 37397200, адреса: 02125, м. Київ, вул. Остафія Дашкевича, буд. 7А).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 16.11.2026.

Суддя Панченко Н.Д.

Оригінал: reyestr.court.gov.ua