Рішення від 16 листопада 2026 р. у справі №240/25671/25 — Житомирський окружний адміністративний суд

Суд: Житомирський окружний адміністративний суд

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи

Дата: 16 листопада 2026 р.

Справа: №240/25671/25

Суддя: Липа Володимир Анатолійович

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 листопада 2026 року м. Житомир справа № 240/25671/25

категорія 112010203

Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Липи В.А., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії,

встановив:

I. Стислий виклад позицій сторін та процесуальний рух справи

ОСОБА_1 через свого представника - адвоката Зарицького Максима Аркадійовича - звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, в якій просить:

1) визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області № 064050006684 від 19 серпня 2025 року про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»;

2) зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 12 лютого 1991 року по 15 жовтня 1992 року та з 05 серпня 2010 року по 04 серпня 2016 року, які відпрацьовані на території Білоруської РСР та Республіки Білорусь;

3) зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком зі зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 12 серпня 2025 року;

4) стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 968,96 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивач є потерпілим від Чорнобильської катастрофи категорії 3, що підтверджено безстроковим посвідченням серії НОМЕР_1 від 25 травня 1992 року. На день досягнення 55 років та звернення до пенсійного органу 12 серпня 2025 року позивач постійно проживав у зоні гарантованого добровільного відселення понад 35 років (зокрема, проживав на момент аварії до 31 липня 1986 року), що дає йому право на зниження пенсійного віку на 6 років за статтею 55 Закону № 796-XII. Відповідач протиправно відмовив у призначенні пенсії, помилково вважаючи, що станом на 01 січня 1993 року позивач не прожив у зоні 3 роки, та безпідставно не зарахував до його страхового стажу періоди трудової діяльності в Автобусному парку № 1 м. Гомель та на Щебеневому заводі «Глушкевичі» загальною тривалістю 7 років 8 місяців 3 дні. Позивач зазначає, що трудова книжка містить належні записи про роботу, а денонсація міждержавних угод чи призупинення листування в умовах воєнного стану не позбавляє його набутих пенсійних прав за відпрацьований трудовий стаж.

Ухвалою суду від 17 листопада 2025 року відкрито спрощене позовне провадження у справі без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними матеріалами.

Відповідач надав відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. Стверджує, що оскаржуване рішення є законним, оскільки позивач станом на 01 січня 1993 року підтвердив проживання у зоні гарантованого добровільного відселення лише протягом 2 років 8 місяців 8 днів, що менше визначених статтею 55 Закону № 796-XII трьох років. Щодо трудового стажу на території Білорусі відповідач зазначає, що період роботи до 01 січня 1992 року не зараховано через відсутність підтвердження про неотримання пенсії в Республіці Білорусь, а періоди роботи після 01 січня 1992 року не підлягають зарахуванню у зв`язку з денонсацією Угоди між Україною та Республікою Білорусь про гарантії прав громадян у галузі пенсійного забезпечення від 14 грудня 1995 року, яка втратила чинність 23 грудня 2023 року. Крім того, вказує на дискреційність повноважень пенсійного органу щодо призначення пенсій та заперечує проти стягнення судового збору.

Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, оцінивши докази, дійшов висновку, що позов підлягає повному задоволенню з таких мотивів.

II. Встановлені судом фактичні обставини та зміст спірних правовідносин

Судом встановлено, що ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією паспорта громадянина України серії НОМЕР_2 .

Позивач є потерпілим від Чорнобильської катастрофи (категорія 3), що підтверджується безстроковим посвідченням серії НОМЕР_1 , виданим Олевською районною державною адміністрацією 25 травня 1992 року.

Відповідно до довідки Копищенського старостинського округу Олевської міської ради Житомирської області від 05 серпня 2025 року № 695 ОСОБА_1 постійно прописаний і проживає в селі Майдан-Копищенський Коростенського (до адміністративно-територіальної реформи — Олевського) району Житомирської області: з 26 квітня 1986 року по 26 травня 1988 року; з 22 червня 1990 року по 15 січня 1991 року; з 17 листопада 1992 року по теперішній час. У період з 26 травня 1988 року по 22 червня 1990 року позивач проходив строкову військову службу в лавах Радянської Армії, призиваючись з вказаного населеного пункту.

Постановою Кабінету Міністрів України від 23 липня 1991 року № 106 село Майдан-Копищенський Олевського району Житомирської області віднесене до зони гарантованого добровільного відселення.

12 серпня 2025 року позивач (у віці 55 років 6 місяців) звернувся до органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення дострокової пенсії за віком відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

За принципом екстериторіальності заяву розглянуло Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області та 19 серпня 2025 року прийняло рішення № 064050006684 про відмову у призначенні пенсії за віком відповідно до частини другої статті 55 Закону № 796-XII у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу 25 років (страховий стаж обчислено у розмірі 19 років 1 місяць 25 днів) та недостатністю строку проживання в зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01 січня 1993 року (ураховано лише 2 роки 8 місяців 8 днів).

Згідно з рішенням про відмову та розрахунком стажу форми РС-право до страхового стажу позивача не зараховано:

1) період роботи на території Білоруської РСР з 12 лютого 1991 року по 31 грудня 1991 року (через відсутність повідомлення про неотримання пенсії в Білорусі);

2) період роботи на території Республіки Білорусь з 01 січня 1992 року по 15 жовтня 1992 року (через припинення 23 грудня 2023 року дії Угоди між Україною та Республікою Білорусь від 14 грудня 1995 року);

3) період роботи на території Республіки Білорусь з 05 серпня 2010 року по 04 серпня 2016 року (без наведення правових підстав).

Незгода позивача із відмовою у зарахуванні зазначених періодів роботи до страхового стажу та відмовою у призначенні пенсії зі зниженням пенсійного віку стала підставою для звернення до суду.

III. Джерела права, судова практика та мотиви суду

Вирішуючи спір, суд керується такими нормами права.

Відповідно до статті 16 Конституції України подолання наслідків Чорнобильської катастрофи є обов`язком держави. Статтею 46 Конституції України закріплено право громадян на соціальний захист у старості.

Згідно зі статтею 55 Закону України від 28 лютого 1991 року № 796-XII «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються зі зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Зокрема, потерпілим від Чорнобильської катастрофи особам, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні гарантованого добровільного відселення за умови, що вони станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 3 років, пенсійний вік знижується на 3 роки та додатково 1 рік за 2 роки проживання або роботи, але не більше 6 років. Початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період.

Згідно з частиною четвертою статті 65 Закону № 796-XII посвідчення «Потерпілий від Чорнобильської катастрофи» є документом, що підтверджує статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надає право користування пільгами, встановленими цим Законом.

Верховний Суд сформулював правовий висновок, згідно з яким єдиним документом, що підтверджує статус громадянина, який постраждав внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надає право користування встановленими пільгами, зокрема призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку, є відповідне посвідчення. Довідки про період проживання чи роботи на забруднених територіях є лише підставами для первинного визначення статусу особи. Органи Пенсійного фонду України не наділені повноваженнями перевіряти законність видачі посвідчення чи ставити під сумнів наявність статусу потерпілого за наявності чинного безстрокового посвідчення встановленого зразка.

Матеріалами справи підтверджено, що позивачу у травні 1992 року видано безстрокове посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи 3 категорії серії НОМЕР_1 , яке є дійсним та ніким не оскаржувалося. Крім того, позивач проживав у зоні гарантованого добровільного відселення на момент аварії на Чорнобильській АЕС станом на 31 липня 1986 року, а загальний період його проживання у зазначеній зоні перевищує 35 років. Відтак позивач має безумовне право на зниження пенсійного віку на максимальні 6 років. З урахуванням віку 60 років за статтею 26 Закону № 1058-IV право на пенсію за віком зі зниженням на 6 років настає у віці 54 років. На дату звернення за пенсією 12 серпня 2025 року позивач досяг віку 55 років 6 місяців.

Щодо необхідного страхового стажу та незарахованих відповідачем періодів трудової діяльності суд зазначає таке.

Згідно з частиною другою статті 55 Закону № 796-XII пенсії за віком потерпілим від Чорнобильської катастрофи призначаються за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років. У 2025 році необхідний страховий стаж для виходу на пенсію у 60 років становить 32 роки, а зі зменшенням пенсійного віку на 6 років необхідний стаж становить 25 років (що також визнано відповідачем у спірному рішенні).

Відповідач зарахував до стажу позивача 19 років 1 місяць 25 днів, виключивши періоди роботи в Автобусному парку № 1 м. Гомель з 12 лютого 1991 року по 15 жовтня 1992 року та на Щебеневому заводі «Глушкевичі» КПРСУП «Гомельоблдорбуд» з 05 серпня 2010 року по 04 серпня 2016 року.

Відповідно до статті 62 Закону України від 05 листопада 1991 року № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» та пункту 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Згідно із записами № 7, 8, 9, 10 трудової книжки позивача серії НОМЕР_3 , він 12 лютого 1991 року був прийнятий на роботу водієм автомобіля до Автобусного парку № 1 м. Гомель, 16 травня 1991 року переведений водієм 3 класу та 15 жовтня 1992 року звільнений з роботи за власним бажанням. Записи внесені своєчасно, містять посилання на накази адміністрації та завірені печаткою роботодавця.

Період роботи з 12 лютого 1991 року по 31 грудня 1991 року припадає на період існування СРСР (Білоруська РСР). Частиною другою статті 24-1 Закону № 1058-IV визначено, що періоди трудової діяльності до 01 січня 1992 року за межами України у республіках колишнього Союзу РСР зараховуються до страхового стажу особам, які проживають в Україні, за умови нездійснення іншою державою пенсійних виплат за ці періоди.

Постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2025 року № 562 затверджено Порядок підтвердження нездійснення іншою державою пенсійних виплат особам, які проживають в Україні, за періоди трудової діяльності до 1 січня 1992 року за межами України у республіках колишнього Союзу РСР. Пунктом 4 цього Порядку передбачено, що в разі неможливості отримання підтвердження від компетентних органів іноземної держави (зокрема через призупинення зв`язків чи воєнний стан) періоди роботи до 01 січня 1992 року зараховуються на підставі записів трудової книжки. Позивач проживає в Україні, пенсію в Республіці Білорусь не отримує, що підтверджується його заявою та відомостями пенсійної справи. Тому непідтвердження цього факту компетентним органом Білорусі в умовах воєнного стану не може позбавляти громадянина конституційного права на зарахування трудового стажу.

Щодо періоду роботи позивача з 01 січня 1992 року по 15 жовтня 1992 року та періоду з 05 серпня 2010 року по 04 серпня 2016 року (записи № 19–20 трудової книжки — робота машиністом бульдозера на гірничій дільниці Щебеневого заводу «Глушкевичі» КПРСУП «Гомельоблдорбуд»), суд виходить з такого.

Між Урядом України та Урядом Республіки Білорусь діяла Угода про гарантії прав громадян в галузі пенсійного забезпечення від 14 грудня 1995 року. Статтею 6 зазначеної Угоди було передбачено, що при призначенні пенсій зараховується трудовий (страховий) стаж, набутий за законодавством будь-якої з Договірних Сторін, у тому числі до набуття чинності цією Угодою.

Законом України від 29 травня 2023 року № 3117-IX дію Угоди від 14 грудня 1995 року припинено (денонсовано) з 23 грудня 2023 року. Водночас відповідно до статті 16 Угоди від 14 грудня 1995 року пенсійні права громадян, набуті відповідно до положень цієї Угоди, не втрачають своєї чинності і в разі її денонсації.

Аналогічні гарантії захисту набутих прав закріплені у статті 13 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року.

Крім того, відповідно до частини першої статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Право на зарахування стажу роботи, який особа реально відпрацювала у 1991–1992 та 2010–2016 роках під час чинності міжнародного договору, є правомірно набутим законним сподіванням та складовою частиною права власності у розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Припинення дії міжнародного договору у 2023 році діє на майбутнє і не анулює вже відпрацьований особою стаж за минулі роки.

Записи у трудовій книжці позивача про роботу в Автобусному парку № 1 м. Гомель та на Щебеневому заводі «Глушкевичі» є чіткими, послідовними, містять обов`язкові реквізити та не викликають жодних сумнівів у їхній достовірності. Будь-яких доказів фальсифікації чи недостовірності зазначених записів відповідач суду не надав.

Таким чином, періоди роботи позивача з 12 лютого 1991 року по 15 жовтня 1992 року (1 рік 8 місяців 4 дні) та з 05 серпня 2010 року по 04 серпня 2016 року (6 років) підлягають обов`язковому зарахуванню до його страхового стажу.

З урахуванням цих періодів загальний страховий стаж позивача становить 26 років 9 місяців 28 днів (19 років 1 місяць 25 днів + 7 років 8 місяців 3 дні), що перевищує необхідні для призначення пенсії 25 років.

Оскільки позивач на дату звернення 12 серпня 2025 року досяг необхідного пенсійного віку з урахуванням зниження на 6 років (54 роки) та мав понад 25 років страхового стажу, у нього виникло повне право на призначення пенсії за віком відповідно до статті 55 Закону № 796-XII з дня подання заяви.

Відмова відповідача у призначенні пенсії, оформлена рішенням № 064050006684 від 19 серпня 2025 року, є протиправною та підлягає скасуванню, а порушене право позивача — судовому захисту шляхом зобов`язання пенсійного органу зарахувати спірні періоди роботи до страхового стажу та призначити позивачу пенсію за віком з 12 серпня 2025 року.

IV. Розподіл судових витрат

Позивачем при поданні позовної заяви через підсистему «Електронний суд» сплачено судовий збір у розмірі 968,96 грн згідно з квитанцією від 09 листопада 2025 року № 8167-7418-8872-5610.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.

Тому сплачений судовий збір у сумі 968,96 грн підлягає стягненню з Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на користь позивача.

Керуючись статтями 9, 72–77, 90, 139, 241–246, 255, 257–262, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_4 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (вул. Канатна, буд. 83, м. Одеса, 65012; код ЄДРПОУ: 20987385) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області № 064050006684 від 19 серпня 2025 року про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 12 лютого 1991 року по 15 жовтня 1992 року та з 05 серпня 2010 року по 04 серпня 2016 року.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області призначити та нарахувати ОСОБА_1 пенсію за віком зі зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 12 серпня 2025 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в сумі 968,96 грн (дев`ятсот шістдесят вісім гривень 96 копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя В.А. Липа

17.11.26

Оригінал: reyestr.court.gov.ua