Суд: Волинський окружний адміністративний суд
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Адміністративне
Категорія: військової служби
Дата: 16 листопада 2026 р.
Справа: №140/8082/26
Суддя: Шепелюк Віталій Леонідович
ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 листопада 2026 рокуЛуцькСправа № 140/8082/26
Волинський окружний адміністративний суд у складі судді Шепелюка В.Л., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (далі – ГУ ПФУ у Волинській області) з позовом (з урахуванням заяви про уточнення вимог) про визнання протиправною бездіяльності щодо непроведення перерахунку та виплати пенсії з урахуванням додаткової вислуги років від часу повторного прийняття на військову службу – 25 лютого 2022 року до дня звільнення за посадою, яку ОСОБА_1 займав при звільнені – 30 травня 2025 року, заступник командира батальйону з озброєння – начальник технічної частини стрілецького батальйону відповідно до Закону України від 09 квітня 1992 року №2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі – Закон №2262-ХІІ); зобов`язання здійснити з 15 листопада 2025 року перерахунок та виплату пенсії з урахуванням додаткової вислуги років від часу повторного прийняття на військову службу – 25 лютого 2022 року до дня звільнення за посадою яку ОСОБА_1 займав при звільнені – 30 травня 2025 року, заступник командира батальйону з озброєння – начальник технічної частини стрілецького батальйону відповідно до Закону №2262-ХІІ.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ПФУ у Волинській області та отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону №2262-ХІІ. У період з 25 лютого 2022 року по 30 травня 2025 року позивач проходив військову службу в складі Військової частини НОМЕР_1 . Вислуга років у Збройних Силах України з урахуванням додаткової вислуги років від часу повторного прийняття на службу до дня звільнення складає :календарна – 23 роки, 06 місяців, 08 днів, а в загальному обчисленні – 26 років 06 днів. Зазначив, що ІНФОРМАЦІЯ_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) надіслав до ГУ ПФУ у Волинській області новий розрахунок вислуги років. Станом на 15 травня 2026 року інформація про прийняте рішення щодо перерахунку пенсії з урахуванням додаткової вислуги років з часу повторного прийняття на службу надана не була, а сам перерахунок не проведений. У зв`язку з цим позивач звернувся до відповідача зі зверненням щодо бездіяльності посадових осіб та просив здійснити перерахунок пенсії з урахуванням додаткової вислуги років. Як вказав ОСОБА_1 , відповіді на вказане звернення йому надано не було, а оскільки відповідач так і не здійснив перерахунок пенсії, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 29 червня 2026 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі за цим позовом та розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України).
Відповідач, отримавши ухвалу про відкриття провадження 01 липня 2026 року (а.с.36), відзив на позов не подав.
Відповідно до частини шостої статті 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Дослідивши письмові докази, перевіривши доводи позову, суд встановив такі обставини.
Не є спірною та обставина, що позивач ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ПФУ у Волинській області та з 13 листопада 2005 року отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону №2262-ХІІ.
У період з 25 лютого 2022 року по 30 травня 2025 року позивач проходив військову службу у Збройних Силах України за призовом під час мобілізації, що підтверджено витягами із наказів командира Військової частини НОМЕР_2 від 25 лютого 2025 року №1, командира 9 армійського корпусу Сухопутних військ Збройних Сил України від 10 травня 2025 року №148, командира Військової частин НОМЕР_1 від 30 травня 2025 року №152 (а.с.16-18).
Листом від 30 липня 2025 року №7056 ІНФОРМАЦІЯ_2 надіслав ГУ ПФУ у Волинській області документи ОСОБА_1 щодо проведення перерахунку пенсії з урахуванням додаткової вислуги років від часу повторного прийняття на службу до дня звільнення (30 травня 2025 року) за посадою, яку ОСОБА_1 займав на момент звільнення, – заступника командира батальйону з озброєння – начальника технічної частини стрілецького батальйону. Листом від 03 жовтня 2025 року №ХА-17247 був надісланий відповідний розрахунок вислуги років (а.с.19-26).
15 травня 2026 року позивач звернувся до ГУ ПФУ у Волинській області із скаргою на бездіяльність посадових осіб щодо нездійснення перерахунку пенсії з урахуванням додаткової вислуги років, у якій просив здійснити відповідний перерахунок пенсії та повторно надав пакет необхідних документів (а.с. 28-30).
Листом від 16 червня 2026 року №15142-13086/Ч-02/8-0300/26 ГУ ПФУ у Волинській області повідомило позивача про відсутність підстав для перерахунку пенсії. У відповіді зазначено, що відповідно до статті 12 Закону №2262-XII у разі звільнення особи зі служби з 01 жовтня 2020 року або після цієї дати необхідна вислуга для призначення пенсії на день звільнення становить 25 років, тоді як вислуга років позивача на день повторного звільнення у календарному обчисленні становить 23 роки 06 місяців та 16 днів (а.с. 47).
Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо неврахування додаткової вислуги років під час призову на військову службу за призовом під час мобілізації до дня фактичного звільнення та щодо не здійснення перерахунку та виплатити пенсії за вислугу років, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає таке.
Частиною другою статті 19 Конституції Україні передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із частиною першою статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Спеціальним законом, який регулює правовідносини у сфері пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на службі в органах внутрішніх справ та військовослужбовців, є зокрема Закон №2262-XII.
Відповідно до частин третьої та четвертої статті 2 Закону №2262-ХІІ пенсіонерам із числа військовослужбовців та осіб, які отримують пенсію за цим Законом, у разі призову їх на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період або прийняття за контрактом на військову службу чи службу цивільного захисту, в тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, служби цивільного захисту, до Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, органів та підрозділів цивільного захисту під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення виплата пенсій не припиняється. Після звільнення із служби таких осіб виплата їм пенсій здійснюється з урахуванням додаткової вислуги років від часу призову їх на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період або повторного прийняття їх на службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, служби цивільного захисту до дня фактичного звільнення. Якщо новий розмір пенсії цих осіб буде меншим за розмір, який вони отримували до призову або повторного прийняття їх на службу, виплата їм пенсій здійснюється у розмірі, який вони отримували до призову або прийняття на службу в особливий період.
Зазначений у частині третій цієї статті порядок збереження, нарахування та виплати пенсій поширюється на пенсіонерів з числа військовослужбовців та осіб, які отримують пенсію за цим Законом, прийнятих на службу на посади поліцейських до підрозділів поліції особливого призначення.
Згідно з частиною третьою статті 43 Закону №2262-XII пенсії особам з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення, враховуючи відповідні оклади за посадою, оклади та/чи доплати за військове (спеціальне) звання, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку (доплату) за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до частини першої та другої статті 63 Закону №2262-ХІІ перерахунок раніше призначених пенсій військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей у зв`язку із введенням в дію цього Закону провадиться за документами, що є у пенсійній справі, а також додатковими документами, поданими пенсіонерами на час перерахунку. Якщо пенсіонер згодом подасть додаткові документи, які дають право на подальше підвищення пенсії, то пенсія перераховується за нормами цього Закону. При цьому перерахунок провадиться за минулий час, але не більш як за 12 місяців з дня подання додаткових документів і не раніше, ніж з дня введення в дію цього Закону.
Згідно з частиною першою статті 51 Закону №2262-ХІІ при настанні обставин, які тягнуть за собою зміну розміру пенсій, призначених військовослужбовцям строкової служби та їх сім`ям, перерахунок цих пенсій провадиться відповідно до строків, встановлених частиною четвертою статті 45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».
Аналіз вказаних норм дає підстави вважати, що пенсіонерам, яким призначена пенсія на підставі Закону та які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, або прийняті на військову службу за контрактом до Збройних Сил України мають право на перерахунок отримуваного пенсійного забезпечення з урахуванням додаткової вислуги років від часу такого призову на військову службу до дня фактичного звільнення.
Судом встановлено, що позивач з 13 листопада 2005 року отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону №2262-XII (а.с. 47).
За приписами статті 17 Закону №2262-ХІІ, при призначенні пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом, враховуються тільки повні роки вислуги років або страхового стажу без округлення фактичного розміру вислуги років чи страхового стажу в бік збільшення.
Згідно зі статтею 17-1 Закону №2262-XII порядок обчислення вислуги років та визначення пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
На виконання зазначених вимог Закону №2262-ХІІ Кабінетом Міністрів України затверджено постанову від 17 липня 1992 року №393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей» (далі – Порядок №393).
При вирішенні цього спору судом також враховані висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 08 жовтня 2026 року у справі № 260/10138/25, де, посилаючись на постанову від 13 травня 2026 року у справі №420/21549/25, суд зазначив: «<…> 28 серпня 2025 року постановою Шостого апеляційного адміністративного суду у справі №640/13694/22 визнано протиправними та нечинними:
пункт 4 постанови Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2022 року № 119 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393»;
підпункт 1 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2022 року №119 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року №393»;
пункт 6 постанови Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2022 року №119 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року №393»;
пункт 7 постанови Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2022 року №119 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року №393».
30. Верховний Суд неодноразово наголошував, що суди не повинні застосовувати положення нормативно-правових актів, які не відповідають Конституції та законам України, незалежно від того, чи оскаржувались такі акти в судовому порядку та чи є вони чинними на момент розгляду справи, тобто згідно з правовою позицією Верховного Суду такі правові акти (як закони, так і підзаконні акти) не можуть застосовуватися навіть у випадках, коли вони є чинними (постанови від 12 березня 2019 року у справі № 913/204/18, від 10 березня 2020 року у справі №160/1088/19 та від 08 грудня 2025 року у справі №440/254/25).
31. Суд зазначає, що статтею 17 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» визначено види служби та періоди часу, які зараховуються до вислуги років для призначення пенсії, а статтею 17-1 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» встановлено саме порядок обчислення вислуги років та визначення пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за цим законом. У свою чергу, вказаною нормою передбачено, що цей період та пільгові умови встановлюються саме Кабінетом Міністрів України.
32. Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» передбачені пільгові умови для призначення пенсій за вислугу років, які встановлюються урядом, шляхом прийняття підзаконних нормативно-правових актів.
33. Постановою №393 (у відновленій редакції) визначено, зокрема порядок обчислення та призначення пенсій за вислугу років. Вказана постанова є підзаконним нормативно-правовим актом, мета якого конкретизувати нормативне регулювання з метою вирішення питань, що виникають з приводу призначення пенсії за вислугу років, зокрема, і на пільгових умовах.
34. Таким чином, основним актом, на підставі якого здійснюється обчислення періоду проходження військової служби для зарахування його до стажу є Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Пільгове обчислення періоду проходження військової служби є похідним від визначальної підстави і може визначатись іншими підзаконними нормативно-правовими актами, зокрема, Постановою №393. Можливість пільгового обчислення вказаного періоду пов`язується, насамперед, зі спеціальним статусом, якого особи набули в результаті виконання відповідної роботи, яка визначена у законодавчому порядку».
Повертаючись до обставин цієї справи, суд зазначає, що у зв`язку з призовом на військову службу в особливий період під час мобілізації вислуга років позивача зросла та, відповідно до розрахунку вислуги років №1629, у загальному обчисленні складає 26 років 06 днів, а в календарному – 23 роки 06 місяців 16 днів (а.с. 24).
Як убачається зі змісту листа ГУ ПФУ у Волинській області від 16 червня 2026 року №15142-13086/Ч-02/8-0300/26, єдиною підставою для нездійснення позивачу перерахунку пенсії з урахуванням додаткової вислуги років, набутої під час повторного проходження військової служби, відповідач зазначив відсутність у нього 25 років календарної вислуги років на день повторного звільнення зі служби (30 травня 2025 року).
Суд вважає такі твердження відповідача помилковими, оскільки предметом спору є перерахунок уже призначеної позивачу пенсії з урахуванням додаткової вислуги років, а не її первинне призначення, оскільки право на пенсію за вислугу років виникло та було реалізовано позивачем ще у 2005 році. На переконання суду вказана позиція відповідача, суперечить принципу верховенства права, оскільки призначення пенсії здійснюється одноразово (за віком, за вислугу років, тощо). Надалі можливе проведення її перерахунку або переведення з одного виду пенсії на інший. Перерахунок пенсії полягає у зміні її розміру, зокрема у зв`язку з набуттям додаткового страхового стажу або зміною показників заробітної плати.
Таким чином, підставою для перерахунку призначених пенсій, у контексті спірних правовідносин, є, зокрема факт збільшення вислуги років у пенсіонерів із числа військовослужбовців та осіб, які отримують пенсію за цим Законом №2262-ХІІ, у разі призову їх на військову службу, зокрема під час мобілізації, що може бути реалізовано як шляхом подачі заяви та необхідних документів уповноваженим органом (структурним підрозділом), який здійснює підготовку документів, необхідних для призначення пенсій, так і шляхом звернення з відповідною заявою пенсіонера, поданою безпосередньо до територіального органу Пенсійного фонду України та доданими до неї документами.
При цьому основним документом, який необхідний для здійснення територіальним органом Пенсійного фонду виплати пенсії з урахуванням додаткової вислуги відповідно до частини третьої статті 2 Закону №2262-ХІІ є розрахунок вислуги років.
Матеріалами справи підтверджено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 до ГУ ПФУ у Волинській області було надіслано необхідний пакет документів для перерахунку пенсії позивача.
Підсумовуючи суд зазначає, що бездіяльність відповідача щодо нездійснення перерахунку пенсії ОСОБА_1 з урахуванням додаткової вислуги років є протиправною.
Таким чином, з урахуванням встановлених обставин справи, наведених норм чинного законодавства України та меж позовних вимог, суд дійшов висновку про задоволення позову шляхом прийняття рішення про визнання протиправною бездіяльності ГУ ПФУ у Волинській області щодо неврахування позивачу додаткової вислуги років від часу призову на військову службу за призовом під час мобілізації до дня фактичного звільнення та нездійснення перерахунку пенсії за вислугу років; зобов`язання відповідача врахувати ОСОБА_1 додаткову вислугу років від часу призову на військову службу за призовом під час мобілізації до дня фактичного звільнення (25 лютого 2022 року – 30 травня 2025 року) та здійснити з 15 листопада 2025 року перерахунок та виплату пенсії за вислугу років, з урахуванням раніше виплачених сум.
Зважаючи на відсутність документально підтверджених судових витрат, пов`язаних із розглядом справи, питання про їх розподіл судом не вирішується.
Керуючись статтями 2, 72-77, 244-246, 255, 262, 295 КАС України, суд
ВИРІШИВ:
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (43027, Волинська область, місто Луцьк, Київський майдан, будинок 6, ідентифікаційний код юридичної особи 13358826) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області щодо неврахування ОСОБА_1 додаткової вислуги років від часу призову на військову службу за призовом під час мобілізації до дня фактичного звільнення та не здійснення перерахунку пенсії за вислугу років.
Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області врахувати ОСОБА_1 додаткову вислугу років від часу призову на військову службу за призовом під час мобілізації до дня фактичного звільнення та здійснити з 15 листопада 2025 року перерахунок та виплату пенсії за вислугу років, з урахуванням раніше виплачених сум.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя В. Л. Шепелюк
Оригінал: reyestr.court.gov.ua