Суд: Вінницький окружний адміністративний суд
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Адміністративне
Категорія: військової служби
Дата: 15 листопада 2026 р.
Справа: №120/5333/26
Суддя: Дончик Віталій Володимирович
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м. Вінниця
16 листопада 2026 р. Справа № 120/5333/26
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дончика Віталія Володимировича, розглянувши в письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії
в с т а н о в и в:
16.04.2026 року ОСОБА_1 звернувся в суд з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 .
Наказом командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №370 від 26.12.2025 року його виключено із списків особового складу частини та всіх видів забезпечення з 26.12.2025 року.
На переконання позивача, індексацію грошового забезпечення йому проведено з порушенням Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078.
Вказав, що відповідачем неправильно визначено місяць для обчислення індексу споживчих цін (базовий місяць) для нарахування індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2024 року по 26.12.2025 року, яким, на думку позивача, має бути березень 2018 року.
Крім цього, на переконання позивача, у нього виникло право на отримання компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати за несвоєчасну виплату сум індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2024 року по день фактичної виплати індексації грошового забезпечення включно за весь час затримки виплати, у зв`язку із чим звернувся з цим позовом до суду.
Ухвалою суду від 21.04.2026 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) в порядку статті 262 КАС України, а також встановлено відповідачу строк на подання відзиву на позовну заяву.
Цією ж ухвалою суду витребувано у відповідача та зобов`язано надати суду разом з відзивом на позовну заяву відомості про суми нарахованого та виплаченого позивачу грошового забезпечення в лютому 2018 року та в березні 2018 року.
30.04.2026 року представником відповідача подано відзив на позовну заяву, в якому останній заперечує щодо задоволення даного адміністративного позову. Зокрема зазначає, що нарахування та виплата позивачу індексації грошового забезпечення за період з 16 березня 2022 року по 26 грудня 2025 року здійснювались у чіткій відповідності до вимог нормативно-правових актів у сфері соціального захисту населення, у тому числі військовослужбовців Збройних Сил України, що підтверджується наведеними у відзиві поясненнями та розрахунками, а також доданими до відзиву копіями документів.
З огляду на викладене у відзиві, представник відповідача вважає, що очевидним є висновок про відсутність у бездіяльності (або діях) відповідача будь-яких ознак протиправності, на якій наполягає представник позивача в позовній заяві, а, отже, і позовні вимоги представника позивача (як основної, так похідної) щодо визнання бездіяльності відповідача протиправною та зобов`язання вчинити певні дії в частині нарахування та виплати позивачу за період з 01 січня 2024 року по 26 грудня 2025 року індексації грошового забезпечення із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) - березень 2018 року, задоволенню не підлягають.
Суд, вивчивши матеріали справи та оцінивши наявні у ній докази в їх сукупності встановив наступне.
ОСОБА_1 проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 у період з 16.03.2022 року по 26.12.2025 року.
Наказом тво командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №370 від 26.12.2025 року позивача виключено із списків особового складу частини та всіх видів забезпечення з 26.12.2025 року.
На переконання позивача, індексацію грошового забезпечення йому проведено з порушенням Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078, у зв`язку з чим звернувся з даним адміністративним позовом до суду.
Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд виходить із наступного.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Відповідно до частини 2 статті 9 Закону України від 20.12.1991 року №2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі - Закон №2011-XII) до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Статтею 2 Закону України від 03.07.1991 року №1282-XII "Про індексацію грошових доходів населення" (далі - Закон №1282-XII) визначено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
Відповідно до частини 1 статті 4 Закону №1282-XII індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.
Згідно із частиною 1 статті 5 Закону №1282-XII підприємства, установи та організації підвищують розміри оплати праці у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів.
Відповідно до частини 2 статті 5 Закону №1282-XII підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078 затверджено Порядок проведення індексації грошових доходів населення (далі - Порядок №1078).
Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення, що поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників, визначає Порядок №1078.
Із 01.12.2015 року відправною точкою для визначення місяця підвищення доходу позивача та початку обчислення індексу споживчих цін наростаючим підсумком є місяць останнього підвищення тарифної ставки (окладу) за посадою, яку він займав.
Порядок №1078 передбачає можливість виплати двох видів індексації грошового доходу, умовно кажучи, "поточної" та "індексації-різниці".
Суми цих індексацій можуть нараховуватися і одночасно, і окремо одна від одної.
У разі виникнення спору щодо індексації грошових доходів, коло обставин, які є істотними для справи; факти, що підлягають встановленню; характер спірних правовідносин; матеріальний закон, який їх регулює, - залежать від виду індексації, з приводу якої існує спір.
Щодо поточної індексації, то право працівника на її отримання виникає у випадку, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який з 01.01.2016 року встановлений у розмірі 103 відсотка (абзац 2 пункту 1-1, абзац 6 пункту 5 Порядку №1078).
Сума цієї індексації визначається як результат множення грошового забезпечення, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків (абзац 2, 5 пункт 4 Порядку №1078).
Відповідно до ст.39 Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" від 09.11.2023 №3460-IX установлено, що обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з 1 січня 2024 року.
Статтею 34 Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" від 19.11.2024 № 4059-IX установлено, що обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком починаючи з січня 2025 року, який приймається за 1 або 100 відсотків. Сума індексації, яка склалася у грудні 2024 року, у січні 2025 року не нараховується.
Аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку, що в 2024 та 2025 роках показник (індекс) інфляції розраховується послідовно та накопичується від початку періоду, тобто з 01 січня 2024 року та з 01 січня 2025 року відповідно.
Тобто, правове регулювання спірних правовідносин було змінено на початку спірного періоду.
В той же час, за даними Держстату, у липні 2024 року по відношенню до червня 2024 року індекс споживчих цін становив 100,0%, за період січень-липень 2024 року - 104,3%. Отже, індекс інфляції за липень 2024 р. становить 104,3%.
Тобто, в 2024 році величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка, що стало підставою для нарахування індексації.
Матеріалами справи підтверджується, що позивачу починаючи з серпня 2024 року індексація нараховувалася, а отже дії відповідача є правомірними.
Також, як вже зазначалося судом, положеннями статті 4 Закону № 1282-XII визначено, що індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.
Відповідно до абзацу 9 пункту 5 Порядку №1078 передбачено, що нарахування сум індексації або проведення чергового підвищення грошових доходів випереджаючим шляхом здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін, на підставі якого нарахована сума індексації перевищить розмір підвищення грошових доходів випереджаючим шляхом.
За даними Держстату, які оприлюднені 12.06.2025 (https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/n0006832-25), у травні 2025 року щодо квітня 2025 року індекс споживчих цін становив 101,3%, за період січень-травень 2025 року - 105,6%, а отже в 2025 році підстави для нарахування індексації виникли з липня місяця, тобто з наступного місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін, на підставі якого нарахована сума індексації перевищить розмір підвищення грошових доходів.
Матеріалами справи також підтверджується, що позивачу з липня 2025 року по день звільнення, тобто до 26.12.2025, індексація грошового забезпечення нараховувалася, що відповідає вищевказаному правовому регулюванню, а отже дії відповідача є правомірними.
Таким чином, зважаючи на встановлені обставини та їх правове регулювання, суд дійшов висновку, що відповідача діяв в межах повноважень та у спосіб, передбачений законом, а тому позовні вимоги в цій частині є безпідставними та задоволенню не підлягають.
Аналогічна позиція викладена Сьомим апеляційним адміністративним судом у постанові від 21.10.2026 року у справі №240/25970/25.
Щодо позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності відповідача стосовно ненарахування та невиплати компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення, а також зобов`язання здійснити її нарахування та виплату, суд зазначає наступне.
Правові підстави та порядок здійснення компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати визначені Законом України від 19.10.2000 № 2050-III «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» (далі - Закон №2050-ІІІ).
Відповідно до ст. 1 Закону №2050-ІІІ підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
Згідно з ч. 2 ст. 2 вказаного Закону України під доходами слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.
Приписами ст. 3, 4 Закону №2050-ІІІ обумовлено, що сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).
Виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.
Відповідно до п. 3 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини доходів, у зв`язку з порушенням строків їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 № 159 (далі - Порядок № 159), компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру, зокрема заробітна плата (грошове забезпечення).
Відповідно до п. 2, 4 Порядку № 159 компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 01.01.2001.
Водночас, як встановлено судом під час розгляду цієї справи, правові підстави для нарахування та виплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2024 по 26.12.2025 із застосуванням березня 2018 року як місяця підвищення доходу для обчислення індексу споживчих цін у заявлений позивачем спосіб відсутні, у зв`язку із чим відповідні позовні вимоги задоволенню не підлягають.
За таких обставин, суд не встановив наявності у відповідача обов`язку щодо нарахування та виплати позивачу спірних сум індексації грошового забезпечення, а відтак і факту порушення строків виплати саме цих сум, з яким законодавець пов`язує виникнення права на компенсацію втрати частини доходів.
Враховуючи викладене, суд доходить висновку, що позовні вимоги про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо ненарахування та невиплати компенсації втрати частини доходів і зобов`язання здійснити її нарахування та виплату є похідними від вимог про нарахування та виплату спірної індексації грошового забезпечення.
Оскільки за результатами розгляду справи судом не встановлено порушення відповідачем права позивача на отримання індексації грошового забезпечення за заявленими підставами, відсутні й правові підстави для покладення на відповідача обов`язку щодо нарахування та виплати компенсації втрати частини доходів у зв`язку з несвоєчасною виплатою такої індексації.
Таким чином, позовні вимоги в цій частині також не підлягають задоволенню.
Суд враховує положення Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява №65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), «Проніна проти України» (Заява №63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява №4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v.) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).
Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Згідно з частиною 1 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Таким чином, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, що з наведених у позовній заяві мотивів і підстав, позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Враховуючи положення статті 139 КАС України, питання про розподіл судових витрат судом не вирішується.
Керуючись ст.ст. 73-77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -
в и р і ш и в :
У задоволенні адміністративного позову, - відмовити.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 )
Відповідач: Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ).
Суддя Дончик Віталій Володимирович
Оригінал: reyestr.court.gov.ua