Суд: Центрально-Міський районний суд м. Кривого Рогу
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: споживчого кредиту
Дата: 15 листопада 2026 р.
Справа: №216/956/26
Суддя: ЦИМБАЛІСТЕНКО О. В.
Справа № 216/956/26
провадження 2/216/2327/26
РІШЕННЯ
іменем України
16 листопада 2026 року місто Кривий Ріг
Центрально-Міський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:
головуючого - судді Цимбалістенко О.В.,
за участі секретаря судового засідання Таганської Є.Р.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін матеріали справи за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовної заяви
Представник товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія ЕЙС» (далі – ТОВ «ФК ЕЙС») звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 671117091 від 16.01.2024 у розмірі 29 701,51 грн, з яких 6724,74 грн – заборгованість по тілу кредиту, 22 976,77 грн – заборгованість по несплачених відсотках за користування кредитом. Крім того, позивач просив суд покласти на відповідачку витрати по сплаті судового збору у розмірі 2662,40 грн, та витрати на правничу допомогу в розмірі 7000 грн.
Обґрунтування позовних вимог
Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги позивач посилається на те, що 16.01.2024 між товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідачкою було укладено кредитний договір № 671117091, за яким відповідачка отримала кредит в розмірі 5450 грн, із визначенням процентної ставки, та інших платежів. Товариство з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» надало відповідачці у користування кредитні кошти, а відповідачка зобов`язалася повернути їх в порядку встановленому Договором. У зв`язку з неналежним виконанням відповідачкою взятих на себе зобов`язань утворилася заборгованість.
Після укладення договорів факторингу до позивача перейшло право вимоги за кредитним договором № 671117091.
Процесуальні дії у справі
Ухвалою суду від 23 березня 2026 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, та витребувано АТ «ПУМБ» інформацію про те чи було емітовано на ім`я ОСОБА_1 платіжну картку (платіжні картки): маска Карти: 4314-14XX-XXXX-2270; про факт зарахування коштів на платіжну Карту (маска Карти) 4314-14XX-XXXX-2270 емітент Карти - АТ «ПУМБ» грошових коштів.
Обставини справи, встановлені судом
16.01.2024 між товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідачкою було укладено кредитний договір № 671117091 (далі - Договір).
Пунктами 2.1. – 2.4. Договору визначено, що за цим Договором Кредитодавець зобов`язується надати Позичальникові Кредит у вигляді Кредитної лінії, в розмірі Кредитного ліміту на суму 13 900 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а Позичальник зобов`язується повернути Кредит та сплатити проценти за користування Кредитом відповідно до умов, зазначених у цьому Договорі, додатках до нього та Правилах надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту товариства з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» (далі – Правила).
Сума Кредитного ліміту, вказана в п. 2.1. Договору, це максимальна сума Кредиту, яка протягом строку дії Договору одночасно може бути у розпорядженні Позичальника.
Кредитодавець надає Позичальнику перший Транш за Договором в сумі 5450 грн 16.01.2024 (що є датою надання Кредиту).
Другий та решта Траншів з Договором надаються Позичальнику протягом Дисконтного періоду кредитування на умовах передбачений цим Договором.
Договір укладено в формі електронного документа з використанням електронного підпису, та підписаний одноразовим ідентифікатором RVTN-5769.
Відповідно до пп. 8.2, 8.3., 8.4. Договору Процентні ставки за Договором є фіксованими і не підлягають зміні Кредитодавцем в односторонньому порядку в сторону погіршення для Позичальника.
Загальні витрати за Договором та загальна вартість Кредиту за Договором залежить від обраної моделі поведінки Позичальника і прораховується в порядку описаному нижче.
Протягом Дисконтного періоду кредитування зобов`язання Позичальника по сплаті процентів фактичні дні користування Кредитом визначають наступним чином:
8.3.1. За період від дати видачі Кредиту до 15.02.2024 (включно) проценти нараховуються за процентною ставкою 693,50 відсотків річних, що становить 1,90 відсотків від суми Кредиту за кожний день користування ним (далі – Дисконтна процентна ставка);
8.3.2. У разі якщо Позичальник вчинить описані в п. 3.2. Договору дії щодо продовження Дисконтного періоду (ініціює Пролонгацію) один або декілька разів, за період з наступного дня після 15.02.2024 проценти нараховуються за ставкою 695,08 відсотків річних, що становить 1,90 відсотків в день від суми Кредиту за кожний день користування ним (далі – Індивідуальна процента ставка).
8.4. Після закінчення Дисконтного періоду кредитування проценти нараховуються за процентною ставкою 1087,70 відсотків річних, що становить 2,98 відсотків в день від суми залишку Кредиту, що знаходиться у Позичальника за кожний день користування ним.
Також, відповідачкою було підписано Паспорт споживчого кредиту від 16.01.2024.
Платіжним дорученням № 50b91ef9-0f90-4108-8be9-11097beafd64 від 16.01.2024 підтвержено факт зарахування товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» на рахунок ОСОБА_1 4314-14XX-XXXX-2270 кредитних коштів за Договором від 16.01.2024 в розмірі 5450 грн.
Листом АТ «ПУМБ» від 21.04.2026 встановлено, що в банку на ім`я відповідачки було відкрито банківську картку № НОМЕР_1 , та в період з 16.01.2024 по 21.01.2024 виявлена операція по надходженню грошових коштів у сумі 5450 грн.
28.11.2018 між товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» та товариством з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» було укладено Договір факторингу № 28/1118-01. У подальшому до Договору факторингу № 28/1118-01 укладались Додаткові угоди у тому числі щодо продовження терміну дії Договору факторингу.
10.10.2024 між товариством з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» та товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» було укладено Договір факторингу № 10/1024-01.
15.07.2025 між товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» та позивачем укладено Договір факторингу № 15/07/25-Е, за яким позивач набув права вимоги до відповідачки за Договором.
Розрахунком заборгованості встановлено, що станом на 10.10.2024 заборгованість відповідачки становить 29 701,51 грн, з яких 6724,74 грн – заборгованість по тілу кредиту, 22 976,77 грн – заборгованість по несплачених відсотках за користування кредитом.
Джерела права й акти їх застосування
Згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках.
Згідно із ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору і одностороння відмова від зобов`язання не допускається.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Принцип повернення, строковості та платності означає, що кредит має бути поверненим позичальником банку у визначений у кредитному договорі строк з відповідною сплатою за його користування.
Як встановлено при розгляді справи, первісний кредитор свої зобов`язання за договором виконав в повному обсязі, а саме: надав відповідачці кредит у розмірі, встановленому договором.
На підставі ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Частиною 1 статті 1056-1 ЦК України передбачено, що розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозиції, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Згідно зі ст. ст. 610, 612 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом. Боржник, який прострочив зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливості виконання, що випадково настала після прострочення.
Статтею 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Частинами 1, 2 статті 634 ЦК України визначено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Договір приєднання може бути змінений або розірваний на вимогу сторони, яка приєдналася, якщо вона позбавляється прав, які звичайно мала, а також якщо договір виключає чи обмежує відповідальність другої сторони за порушення зобов`язання або містить інші умови, явно обтяжливі для сторони, яка приєдналася. Сторона, яка приєдналася, має довести, що вона, виходячи зі своїх інтересів, не прийняла б цих умов за наявності у неї можливості брати участь у визначенні умов договору.
Відповідно до ст. 1077 ЦК України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Статтею 1078 ЦК України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події.
У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.
Відповідно до статті 1082 ЦК України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов`язку перед клієнтом.
Згідно правової позиції, яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 23 вересня 2015 року у справі №6-979цс15 «... боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору. ... неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов`язку погашення кредиту взагалі».
При умові, що відповідач з будь-яких підстав не отримав вищезазначене повідомлення про відступлення права вимоги, має місце той факт, за яким відповідач не мав жодних перешкод для реалізації свого зобов`язання по сплаті кредитної заборгованості на рахунки Первісного кредитора, які вказані в кредитному договорі, і таке виконання було б належним відповідно до вимог ст. 516 ЦК України.
З матеріалів справи вбачається, що кредитний договір був укладений в електронній формі, а тому на нього поширюються вимоги Закону України «Про електронну комерцію», який визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.
Згідно п.п. 5, 7 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію», електронний правочин – дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, здійснена з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем. Електронний договір – домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.
Електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи (ч.ч. 1-4, 6-8, 11-13 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів (ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію»).
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина шоста статті 81 ЦПК України).
Відповідно до ч. 1, 2, 3 ст. 11 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Оцінка аргументів учасників справи та висновки суду
Судом встановлено, що Договором укладеним 16.01.2024 між позивачем та відповідачкою було визначено порядок отримання, користування, повернення кредиту, та сплати процентів. Відповідачка електронним підписом підписала договір та свідомо погодилася з його умовами.
Позивачем на підтвердження своїх позовних вимог про стягнення заборгованості за кредитом, надані наступні докази: Заявку на отримання грошових коштів в кредит від 16.01.2024, Договір від 16.01.2024, Паспорт споживчого кредиту, Правила надання грошових коштів у позику, платіжне дорученням № 50b91ef9-0f90-4108-8be9-11097beafd64 від 16.01.2024, лист АТ «ПУМБ» від 21.04.2026, розрахунок заборгованості, договори факторингу.
Європейський суд з прав людини зауважив, що принцип «процесуальної рівності сторін» передбачає, що у випадку спору, який стосується приватних інтересів, кожна зі сторін повинна мати розумну можливість представити свою справу, включаючи докази, в умовах, які не ставлять цю сторону в істотно більш несприятливе становище стосовно протилежної сторони (DOMBO BEHEER B.V. v. THE NETHERLANDS, № 14448/88, § 33, ЄСПЛ, від 27 жовтня 1993 року)
Згідно із практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.
Саме на позивача покладено процесуальний обов`язок довести заявлені у позовні вимоги.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 лютого 2020 року у справі №912/1120/16 вказано, що у межах кредитного договору позичальник отримує позичені кошти у своє тимчасове користування на умовах повернення, платності і строковості. Цивільне законодавство передбачає як випадки, коли боржник правомірно користується наданими йому коштами та має право не сплачувати кредитору свій борг протягом певного узгодженого часу, так і випадки, коли боржник повинен сплатити борг кредитору, однак не сплачує коштів, користуючись ними протягом певного строку неправомірно. Зокрема, відносини щодо сплати процентів за одержання боржником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу врегульовані частиною першою статті 1048 ЦК України. Такі проценти є звичайною платою боржника за право тимчасово користуватися наданими йому коштами на визначених договором та законодавством умовах. Натомість наслідки прострочення грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх, урегульовані частиною другою статті 625 цього Кодексу, згідно яких на боржника за прострочення виконання грошового зобов`язання покладається обов`язок сплатити кредитору на його вимогу суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Такі проценти підлягають стягненню саме при наявності протиправного невиконання (неналежного виконання) грошового зобов`язання. Тому, за період до прострочення боржника підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та частини першої статті 1048 ЦК України, як плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення, підлягають стягненню річні проценти відповідно до частини другої статті 625 ЦК України як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов`язання.
Відповідачка не скористалася правом звернення до суду з відзивом на спростування заявлених вимог позивача.
З матеріалів справи вбачається, що Договір укладений у спосіб, визначений чинним законодавством України, позивач надав відповідачці кредитні кошти для користування, тоді як остання взяті зобов`язання належно не виконувала, що призвело до виникнення заборгованості в загальному розмірі 29 701,51 грн.
Враховуючи вищевикладене суд доходить висновку про задоволення позовних вимог.
Розподіл судових витрат.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи задоволення позову в повному обсязі з відповідачки на користь позивача слід стягнути судовий збір в розмірі 2662,40 грн.
Згідно вимог статті 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява N 19336/04).
Позивачем заявлено до стягнення витрати на правничу допомогу в розмірі 7000 грн, на підтвердження понесення яких надано свідоцтво адвоката про право на заняття адвокатською діяльністю, договір про надання правничої допомоги № 20/08/25-01 від 20.08.2025, додаткову угоду до договору про надання правничої допомоги № 25770996743 від 01.09.2025, Акт прийому-передачі наданих послуг, серед яких: вивчення матеріалів, підготовка запиту, клопотання, складення позовної заяви,
Виходячи з обставин справи та обсягу наданих стороні, як клієнту, послуг правничої допомоги під час розгляду справи, суд дійшов висновку, що ціна наданих адвокатами послуг була доведена належним чином.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 509, 526, 530, 610, 625-629, 1049, 1050, 1054 ЦК України, ст. ст. 4, 5, 6 13, 17, 18, 76 83, 89, 141, 259, 263-265, 268, 273 ЦПК України, суд
ВИРІШИВ:
Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості – задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія ЕЙС» заборгованість за кредитним договором № 671117091 від 16.01.2024 в розмірі 29 701 (двадцать дев`ять тисяч сімсот одна) грн 51 (п`ятдесят одна) коп.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія ЕЙС» витрати пов`язані зі сплатою судового збору в розмірі 2662 (дві тисячі шістсот шість дві) грн 40 (сорок) коп, та витрати на правничу допомогу в розмірі 7000 (сім тисяч) грн.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Згідно з пп. 15.5 п. 15 частини першої Перехідних положень Розділу XIII ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.
Відомості про сторони:
Позивач: товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія ЕЙС», код ЄДРПОУ 42986956, місцезнаходження: 02090, м. Київ, вул. Ахматинська, буд. 8, офіс 310а.
Відповідачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .
Рішення суду складено 16 листопада 2026 року.
Суддя О.В.ЦИМБАЛІСТЕНКО
Оригінал: reyestr.court.gov.ua