Суд: Томашпільський районний суд Вінницької області
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: Справи у спорах, що виникають із сімейних відносин, з них
Дата: 09 листопада 2026 р.
Справа: №146/1355/26
Суддя: Пилипчук О. В.
Справа № 146/1355/26
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"10" листопада 2026 р. Томашпільський районний суд Вінницької області
в складі: головуючого – судді Пилипчука О.В.,
з участю секретаря судового засідання Баранецької О.І.
розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду у селищі Томашпіль цивільну справу
ім`я (найменування) сторін та інших учасників справи:
позивач: ОСОБА_1
відповідач: ОСОБА_2
відповідач: ОСОБА_3
вимоги позивача: про зміну розміру аліментів
представник відповідача ОСОБА_3 : адвокат Овсяницька С.М.
ВСТАНОВИВ:
Виклад позиції позивача та заперечень відповідача.
14 серпня 2026 року до Томашпільського районного суду надійшла позовна заява, згідно якої, посилаючись на ст. 192 СК України, ОСОБА_1 , що проживає за адресою: АДРЕСА_1 звернувся з позовом до ОСОБА_2 , яка проживає за адресою АДРЕСА_1 , ОСОБА_3 , яка проживає по АДРЕСА_2 про зміну розміру аліментів.
Даний позов обґрунтовано наступним.
Позивач перебував у зареєстрованому шлюбi з 06 вересня 2014 року з ОСОБА_4 в шлюбi, ІНФОРМАЦІЯ_1 в них народилася донька ОСОБА_5 .
Шлюб між позивачем та ОСОБА_4 розірвано, вони проживають окремо. Оскiльки після розірвання шлюбу донька залишилася проживати з матір`ю, то рішенням Котовського міськрайонного суду Одеської областi в справі № 505/5806/15-ц вiд 11 лютого 2016 року було вирішено: «Стягувати з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця смт. Вапнярка, Томашпільського району, Вінницької областi на користь ОСОБА_6 , алiменти на утримання доньки ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі 1/4 частини всіх видiв його заробiтку (доходу) щомісячно, але не менше 30% прожиткового мiнiмуму встановленого законом на дитину вiдповiдного віку, починаючи з 24.12.2015 року на період до повноліття дитини».
3 того часу позивач сплачує алiменти на утримання доньки ОСОБА_8 у визначеній судом частці. Заборгованості по сплаті немає.
11 березня 2020 року позивач зареєстрував шлюб із ОСОБА_9 .
В шлюбi в них народилися діти: ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Оскiльки останнім часом позивач проживає з ОСОБА_2 окремо, то вона звернулася до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення з нього аліментів.
Згідно судового наказу № 146/562/26, виданого 06 травня 2026 року Томашпільським районним судом, з позивача стягуються алiменти на користь ОСОБА_2 на утримання малолітніх дітей: доньки - ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та доньки - ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , в розмірі 1/3 частини вiд всіх видiв заробiтку, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини вiдповiдного віку, починаючи з дня пред`явлення заяви про видачу судового наказу до суду, а саме з 15 квітня 2026 року i до досягнення найстаршою дитиною повноліття.
Таким чином позивач зазначає, що з нього на даний час стягуються алiменти в загальному розмірі 7/12, що в процентах складає 58,33%, тобто більше половини його доходів.
Таким чином на утриманні позивача перебуває троє малолiтнiх дiтей.
Підставою для звернення до суду є те, що з часу ухвалення рішення про стягнення з позивача аліментів на утримання доньки ОСОБА_8 , у нього народилися ще дві доньки, на яких він також сплачує аліменти в розмірі 1/3 частини вiд ycix видів заробітку (доходу) у зв`язку з чим його витрати суттєво збільшилися, що потягло за собою погіршення матеріального стану.
21 вересня 2026 року на адресу суду від відповідачки ОСОБА_3 надійшов відзив на позовні заяву, в якому остання просить в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до неї про зміну розміру аліментів відмовити повністю.
Відзив обґрунтовано тим, що позивач ОСОБА_1 уже звертався в листопаді 2025 року до Подільського міськрайонного суду Одеської області з аналогічним позовом до неї, з тим же самим предметом позову та з тими ж самими підставами.
27 березня 2026 року Подільським міськрайонним судом Одеської області по справі за вказаним позовом ОСОБА_1 про зміну розміру аліментів, винесено рішення, яким у задоволенні позовних вимог було відмовлено.
Також відповідачкою ОСОБА_3 у відзиві вказано, що жодних доказів, що у ОСОБА_1 витрати суттєво збільшилося, що потягло за собою погіршення матеріального стану разом з позовною заявою до суду ним надано не було.
Крім цього, додаткові витрати на ліки для їхньої спільної доньки ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , яка страждає хворобою з діагнозом короткозорість легкого ступеня обох очей, які купуються нею постійно та на проведення платних медичних оглядів дитини, нею з ОСОБА_1 не стягуються.
Заяви, клопотання, процесуальні дії у справі.
Ухвалою Томашпільського районного суду від 25 серпня 2026 року відкрито спрощене позовне провадження у справі, перше судове засідання призначено на 8 жовтня 2026 року з викликом сторін.
Ухвалою Томашпільського районного суду від 8 жовтня 2026 року розгляд справи відкладено на 10 листопада 2026 року.
Доводи учасників справи.
В судове засідання позивач ОСОБА_1 не з`явився, однак згідно вимог, що містяться в позові просив справу розглянути без його участі, оскільки на даний час він проходить військову службу, позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити.
Відповідач ОСОБА_3 та її представник адвокат Овсяницька С.М. в судовому засіданні позовні вимоги про зміну розміру аліментів не визнали, просили відмовити в їх задоволенні з підстав зазначених у відзиві.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання повторно не з`явилася, хоча завчасно та належним чином повідомлялася про час, дату та місце розгляду справи.
Фактичні обставини, встановлені судом, норми права, які застосовував суд, мотиви суду.
Суд, заслухавши пояснення відповідача ОСОБА_3 та її представника, розглянувши заяву позивача, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність і достовірність доказів, сприяючи всебічному й повному з`ясуванню обставин справи, що має істотне значення для правильного вирішення спору, прийшов до наступного.
Відповідно до ст.129 Конституції України суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права. Основними засадами судочинства є: рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; забезпечення доведеності вини; змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості; підтримання публічного обвинувачення в суді прокурором; забезпечення обвинуваченому права на захист; гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; розумні строки розгляду справи судом; забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення; обов`язковість судового рішення.
Відповідно до ч.1 ст.2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно ч.ч. 1,2 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.
Згідно ч.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Відповідно ч.1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до п.11 постанови № 4 Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року, суд, встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовуються вимоги чи заперечення сторін, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, має мотивувати свої дії та враховувати, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Судом встановлено, що у позивача та відповідачки ОСОБА_3 є дочка ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_7 .
Також у позивача та відповідачки ОСОБА_2 є діти, а саме ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_6 .
Згідно виконавчого листа виданого Котовським міськрайонним судом Одеської області № 505/5806/15-ц з ОСОБА_1 стягуються аліменти на користь ОСОБА_6 , на утримання доньки ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , у розмірі частини всіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 30 % прожиткового мінімуму встановленого законом на дитину відповідного віку, починаючи з 24 грудня 2015 року на період до повноліття дитини.
Відповідно до постанови про відкриття виконавчого провадження від 13 травня 2026 року, головним державним виконавцем Тульчинського відділу ДВС у Тульчинському районі Вінницької області відкрито виконавче провадження з виконання судового наказу № 146/562/26 виданого 6 травня 2026 року суддею Томашпільського районного суду Вінницької області з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , РНОКПП НОМЕР_1 жительки АДРЕСА_1 , стягуються аліменти на утримання неповнолітніх дітей ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_6 в розмірі 1/3 заробітку (доходу) боржника, але не менше 50 % прожиткового мінімуму на кожну дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня пред`явлення заяви про видачу судового наказу до суду, а саме з 15 квітня 2026 року і до досягнення найстаршою дитиною повноліття.
З витягу з наказу № 217 від 26 липня 2025 року виданого командиром в/ч НОМЕР_2 , встановлено, що ОСОБА_1 зараховано в списки особового складу військової частини.
Згідно довідки від 18 травня 2026 року № 318 виданої начальником відділення кадрової роботи в/ч НОМЕР_2 , солдат ОСОБА_1 з 26 червня 2025 року до теперішнього часу проходить військову службу за контрактом у в/ч НОМЕР_2 ІНФОРМАЦІЯ_10 .
Згідно звіту про здійсненні відрахування та виплати, виданого в/ч НОМЕР_2 , відносно ОСОБА_1 , встановлено, що на користь ОСОБА_3 за період з 1 липня 2026 року по 31 липня 2026 року утримано аліментів в розмірі 8636,39 грн, нарахована зарплата 40971,56 грн.
Згідно рішення Подільського міськрайонного суду Одеської області від 27 березня 2026 року у справі № 505/4069/25 за позовом ОСОБА_14 в інтересах ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про зміну розміру аліментів, у задоволенні позовних вимог відмовлено. Рішення набрало законної сили 27 квітня 2026 року.
Статтею 180 СК України передбачено, що батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Згідно зі статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.
Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Відповідно до статті 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини, отже, і витрати на потреби дитини також мають бути однаковими.
Одним із основних прав дитини є право на утримання, яке кореспондується з конституційним обов`язком батьків утримувати дітей до їх повноліття та знайшло своє закріплення у СК України.
Статтею 150 СК України визначені обов`язки батьків щодо виховання та розвитку дитини, а саме: батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.
За змістом статті 181 СК України, способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.
Відповідно до вимог частини першої статті 184 СК України, суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у частці від доходу.
Відповідно до статті 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.
Відповідно до частини 1, 2 статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20.11.1989 держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Також аналогічні рекомендації з цих підстав викладені у пункті 17 постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 15.05.2006 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів».
Згідно пункту 23 Пленум Верховного Суду України у постанові №3 від 15.05.2006 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» зазначив, що розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них. У новому розмірі аліменти сплачуються з дня набрання рішенням законної сили.
З аналізу статті 192 СК України й наданих Пленумом Верховного Суду України роз`яснень вбачається, що зміна розміру аліментів є правом, а не обов`язком суду, тобто суд, виходячи з конкретних обставин справи, може задовольнити позов про зміну розміру аліментів (повністю або частково) або відмовити в задоволенні позову.
Сімейний кодекс України передбачає підстави для зміни розміру аліментів, визначеного за рішенням суду. Стаття 192 СК України вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених в судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Виходячи з наведених положень закону, при вирішенні вимог щодо зміни розміру раніше стягнутих аліментів суд зобов`язаний з`ясувати матеріальний та сімейний стан як платника аліментів, так і стягувача, погіршення чи поліпшення їх здоров`я.
Враховуючи зміст статей 181, 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним.
Аналіз цієї норми права дає підстави для висновку, що підставами зміни розміру аліментів є як зміна матеріального, так і зміна сімейного стану як самостійна підстава для зменшення або збільшення розміру аліментів. При цьому такі положення закону не виключають одночасне настання обох підстав для зміни розміру аліментів: і зміни сімейного і зміни матеріального стану.
Суд також враховує правову позицію Верховного Суду, викладену у постановах від 28.05.2021 у справі № 715/2073/20, від 08.06.2022 у справі № 565/1069/21, від 16.09.2020 у справі № 565/2071/19, від 03.06.2020 у справі № 760/9783/18, відповідно до якої зміна сімейного стану платника аліментів (народження дитини у новому шлюбі) не є безумовною підставою для зменшення розміру аліментів.
Таким чином, зміна сімейного стану позивача, а саме народження дітей ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , не є безумовною підставою для зміни розміру аліментів з урахуванням інших обставин, встановлених судом.
За принципом диспозитивності цивільного судочинства (стаття 13 ЦПК України) суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
За приписами статті 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно частиною першою статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частиною першою статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
В свою чергу, позивачем не підтверджено належними та допустимими доказами погіршення його майнового стану та те, що з моменту винесення судового рішення його майновий стан не дозволяє йому сплачувати аліменти на утримання дитини у визначеному судом розмірі. Навпаки, з наданих доказів вбачається, що на даний час позивач є військовослужбовцем має стабільний дохід.
Крім того, суд звертає увагу, що відповідно до правової позиції, викладеної в постанові Верховного Суду від 20 грудня 2021 року у справі № 681/15/12, навіть при погіршенні матеріального стану платника аліментів у випадку, якщо аліменти стягуються у частці від його доходу, не є безумовною підставою для зменшення розміру аліментів, оскільки зважаючи на те, що його доходи зменшилися, частина доходу, з якої відраховуються розмір аліментів, що підлягають сплаті на утримання дитини, також зменшиться.
Що стосується посилання позивача, як на підставу для зменшення розміру аліментів, те, що з нього на даний час стягуються алiменти в загальному розмірі 7/12, що в процентах складає 58,33%, тобто більше половини його доходів, суд зазначає наступне.
Законодавство передбачає певні обмеження щодо проведення відрахувань із зарплати, зокрема, загальний розмір відрахувань не може перевищувати 50%, а в разі стягнення аліментів на неповнолітніх дітей 70% зарплати, яка належить до виплати працівникові (ст. 128 КЗпП, ст. 26 Закону України «Про оплату праці» та ч. 3 ст. 70 Закону України №1404 «Про виконавче провадження»).
Відтак загальний розмір аліментів, що стягується з позивача на утримання дітей не перевищує граничний розмір стягнення з доходів боржника, визначений ч.3 ст.70 Закону України «Про виконавче провадження».
Висновки суду за результатом розгляду справи.
Відповідно ч.ч.1-5 ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Таким чином, для зменшення розміру аліментів позивач повинен довести суду не лише факт зміни матеріального чи сімейного становища, чи стану здоров`я, але і те, що така зміна безпосередньо впливає на змогу сплачувати аліменти у вже визначеному розмірі. Позивачем не доведено суду належними та допустимими доказами погіршення його майнового стану, зміна його сімейного стану не є безумовною підставою для зменшення розміру аліментів, оскільки не доведено, що у зв`язку зі зміною сімейного стану сплата аліментів на утримання дитини у встановленому судовим рішенням розмірі неможлива чи очевидно порушить права інших утриманців. При цьому розмір аліментів, які стягуються з позивача на користь відповідача на утримання дитини відповідає вимогам сімейного законодавства, а його зменшення, без доведення погіршення майнового становища позивача, не буде спрямовано на належне забезпечення дитини, та суперечитиме її інтересам.
За таких обставин, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають до задоволення у повному обсязі.
Відповідно до ч.5 ст.265 ЦПК України, у резолютивній частині рішення зазначається розподіл судових витрат.
Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України, у зв`язку з відмовою у задоволенні позову понесені позивачем витрати на сплату судового збору залишаються за позивачем
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.4-5, 12-13, 76-83, 223, 258-259, 263-265,268, 280-282,352,354 ЦПК України, суд
УХВАЛИВ:
В задоволенні позовних вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про зміну розміру аліментів відмовити.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повне найменування (ім`я) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження:
позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 .
відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_3 ;
відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса реєстрації: АДРЕСА_4 .
Повний текст рішення виготовлено 16 листопада 2026 року
Суддя: О. В. Пилипчук
Оригінал: reyestr.court.gov.ua