Суд: Інгулецький районний суд м. Кривого Рогу
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: надання послуг
Дата: 15 листопада 2026 р.
Справа: №213/1423/25
Суддя: Попов В. В.
г Інгулецький районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області
Справа № 213/1423/25
Номер провадження 2/213/1175/26
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
16 листопада 2026 року м. Кривий Ріг
Інгулецький районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі: головуючого судді Попова В.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу №213/1423/25 за позовом Акціонерного товариства «Криворізька теплоцентраль» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за послугу постачання теплової енергії,
в с т а н о в и в:
Короткий зміст позовної заяви.
Акціонерне товариство «Криворізька теплоцентраль» за специфікою своєї виробничої діяльності надає послугу з централізованого опалення/постачання теплової енергії населенню (споживачам), яке зобов`язано здійснювати оплату за отриману послугу, відповідно до встановлених тарифів. Позивач на виконання своїх зобов`язань надав відповідачам послугу з постачання теплової енергії за адресою: АДРЕСА_1 . Проте відповідачі належно не виконують свої зобов`язання щодо здійснення оплати за них, мають заборгованість за спожиту послугу з постачання теплової енергії за період з 01.11.2022 по 30.09.2024. Дані обставини є підставою для стягнення з них боргу у повному обсязі з урахуванням інфляційних втрат, 3% річних та пені. Позивач просить стягнути з відповідачів заборгованість пропорційно їх частки у квартирі: основний борг – 10 053,18 грн, інфляційні втрати – 1 292,67 грн, 3% річних – 317,66 грн, пеню – 386,49 грн, а всього – 12 141,23 грн з кожного, а також сплачений судовий збір у розмірі 3 028,00 грн.
Процесуальні дії у справі.
26.03.2025 позовна заява Акціонерного товариства «Криворізька теплоцентраль» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послугу постачання теплової енергії надійшла до суду.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.03.2025 головуючим суддею визначений суддя Мазуренко В.В.
04.04.2025 отримано інформацію щодо зареєстрованого місця проживання відповідача.
Ухвалою судді від 07.04.2025 відкрито провадження у справі.
Заочним рішення суду від 19.05.2025 задоволено повністю позовні вимоги АТ «Криворізька теплоцентраль» про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за послугу постачання теплової енергії, абонентське обслуговування, інфляційних витрат, 3% річних, пені, також стягнуто судовий збір.
Ухвалою суду від 18.03.2026 заочне рішення від 19.05.2025 скасовано, призначено справу до розгляду у судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження, витребувано докази у справі.
31.03.2026 надійшли витребувані докази.
13.05.2026 від позивача надійшла уточнена позовна заява, у якій просить стягнути заборгованість за послугу з постачання теплової енергії з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 .
12.08.2026 суддя Мазуренко В.В. відсторонений від здійснення правосуддя на підставі рішення Другої дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя про притягнення зазначеного судді до дисциплінарної відповідальності.
Відповідно до розпорядження керівника апарату Інгулецького районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області №39 від 04.09.2026 щодо призначення повторного автоматизованого розподілу справ та протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.09.2026, справу передано у провадження судді Попова В.В.
07.10.2026 цивільна справа суддею Поповим В.В. прийнята до свого провадження. Розгляд справи призначено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
Ухвалою суду від 26.10.2026 задоволено заяву ОСОБА_2 про роз`яснення ухвали від 07.10.2026.
Інші процесуальні дії у справі судом не здійснювались.
Заяви, клопотання.
Відповідач ОСОБА_2 подав відзив на позов, де зазначає, що позивач не надав суду доказів направлення йому копії позовної заяви в електронній формі до його Електронного кабінету. Вказує, що позивачем не доведено, що він є співвласником 1/2 квартири за адресою: АДРЕСА_1 . Він зареєстрований та мешкає за адресою: АДРЕСА_2 . Вважає, що позов підлягає поверненню, оскільки порушена територіальна підсудність розгляду справи. Також зазначає, що він не проживає у квартирі, не користується послугою теплопостачання, послугу отримує його брат – відповідач у справі ОСОБА_1 , який живе у квартирі. Він прийняв спадщину законно через нотаріуса, але не фактично. Він не укладав договору з позивачем про надання послуги теплопостачання, не отримував рахунки і не мав можливості ознайомитися з умовами надання послуги, ніколи не здійснював платежів за послугу теплопостачання. Позивач не дотримав строків та вимог за для подання клопотання про зміну предмета позову, тому позовна заява підлягає поверненню. Позовна заява не містить доказів розміщення на сайті Типового індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії. Позивачем не доведено що між сторонами виникли договірні правовідносини. Отже він не є індивідуальним споживачем послуги теплопостачання. Площа опалювання не обґрунтована позивачем. Розрахунок заборгованості вважає також не обґрунтованим. На підставі ст. 267 ЦК України, заявляє про застосування наслідків пропуску строку позовної давності до вимог позивача. Просить відмовити в задоволенні позову з однієї або з декілька причин одразу: з причини пропуску строків позовної давності; з причини відсутності доказів на які зроблені посилання; з причини не правильного застосування норм матеріального права; з причини надання до суду неправдивих відомостей; з причини необґрунтованості розрахунку заборгованості; з причини неприпустимості зловживання процесуальними правами.
Представник позивача надала відповідь на відзив, де вказує, що нарахування за комунальну послугу з централізованого опалення здійснюється на опалювальну площу, а не на окремих осіб/споживачів/власників/співвласників. Оплата за послугу з централізованого опалення є неподільним предметом грошового зобов`язання. Позивач просить стягнути заборгованість з відповідачів пропорційно їх частки. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг не може бути підставою для звільнення споживача від оплати таких послуг. Зазначає, що строк позовної давності не є пропущеним.
Відповідач ОСОБА_2 подав заперечення на відповідь на відзив, де вказує, що позивач не спростував викладені ним у відзиві доводи. Вказує, що лише актуальний витяг з Єдиного реєстру прав власності на нерухоме майно є належним доказом при розгляді питання залучення його до цієї справи як співвласника житла. Такого доказу матеріали справи не містять. Вказує, що брат приховав інформацію не тільки від нього щодо його частки квартири, але й від усіх надавачів комунальних послуг. Отримуючи комунальні послуги для власних потреб він здійснював оплату усіх комунальних послуг (окрім опалення), та робить це до сих пір включно, від імені померлої матері. Просить постановити окрему ухвалу у відповідності до ст. 262 ЦПК України та направити матеріали до ГУНП у Дніпропетровській області для вирішення питання про внесення відомостей до ЄРДР за ознаками злочинів, передбачених ч. 2 ст. 190, ч. 4 ст. 358 КК України.
Відповідач ОСОБА_1 надав відзив, де вказує, що він не є одноосібним власником квартири, яка є предметом спору. Його брат ОСОБА_2 є спадкоємцем за заповітом на 1/2 частку квартири та фактично прийняв спадщину. Вважає, що він має нести відповідальність виключно щодо належної йому частки квартири. Просить відмовити в задоволенні позову. Також надав додаткові пояснення, де зазначив, що його брат прийняв спадщину. Посилання ОСОБА_2 на відсутність витягу з Державного реєстру речових прав не може автоматично означати відсутність у нього спадкових прав та обов`язків, і не спростовує юридичного факту прийняття спадщини. Вартість послуги з постачання теплової енергії визначається з урахуванням опалювальної площі, а не фактично проживаючих осіб. Сам по собі факт проживання за іншою адресою не припиняє права власності. Твердження ОСОБА_2 про нібито існування в його діях складу кримінального правопорушення не можуть бути встановлені лише шляхом суб`єктивної оцінки іншого учасника процесу. Залучення ОСОБА_2 у справі як співвідповідача не є штучним, а спрямоване на забезпечення правильного визначення кола осіб, прав та обов`язків, яких може стосуватись судове рішення. Також подав заяву про застосування строків позовної давності.
Фактичні обставини, встановлені судом.
Акціонерне товариство «Криворізька теплоцентраль» надає послугу з централізованого опалення/постачання теплової енергії населенню (споживачам).
Відповідач ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 з 21.11.1994.
Відповідач ОСОБА_2 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 з 24.07.2014.
ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3 .
Як видно із копії спадкової справи, заведеної після смерті ОСОБА_3 , яка настала ІНФОРМАЦІЯ_1 із заявами про прийняття спадщини звернулись 14.09.2022, 26.07.2023 ОСОБА_1 та ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 . 21.09.2016 спадкодавцем на ім`я ОСОБА_2 було складено заповіт на все майно померлої.
Відповідно до свідоцтва про право власності на житло, квартира АДРЕСА_3 на праві спільної сумісної власності належить ОСОБА_3 та ОСОБА_1 .
Постановою приватного нотаріуса Криворізького районного нотаріального округу Дніпропетровської області від 26.07.2023 ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на 1/8 частку квартири АДРЕСА_3 .
Як видно із скріншотів із сайту НОВА-КОМ за адресою: АДРЕСА_1 з грудня 2022 АТ «КТЦ» почало нарахування за послугу та у грудні 2022 року було сплачено 485,51 грн. Станом на серпень 2026 року заборгованість складає 38 832,21 грн.
1/2 частина суми заборгованості з постачання теплової енергії за період з 01.11.2022 по 30.09.2024 становить 10 053,19 грн.
Внаслідок порушення відповідачами вимог чинного законодавства, позивачем здійснено нарахування інфляційних втрат у розмірі 1 292,67 грн, 3% річних – 317,66 грн та пені – 386,49 грн.
Правильність нарахування підтверджується відповідними розрахунками.
Розмір нарахованого боргу відповідачами не спростовано.
Зміст спірних правовідносин.
Викладеним обставинам відповідають правовідносини, які витікають з належного виконання споживачем зобов`язань зі сплати наданих послуг.
Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.
Згідно з ч. 4 ст. 319 ЦК України власність зобов`язує.
Статтею 322 ЦК України передбачено, що власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом. Цією статтею встановлено презумпцію обов`язку власника нести всі витрати, пов`язані з утриманням належного йому майна.
Відповідно до ст. 360 ЦК України співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов`язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов`язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов`язаннями, пов`язаними із спільним майном.
Власники несуть відповідальність за своєчасність здійснення платежів на рахунок управителя незалежно від використання приміщень особисто чи надання належних їм приміщень в оренду, якщо інше не передбачено договором.
Відповідно до ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі статтею 67 ЖК України, чинною у період виникнення заборгованості, плата за комунальні послуги (водопостачання, газ, теплова енергія та інші послуги) береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами.
Відповідно до положень статті 68 ЖК України, чинної у період виникнення заборгованості, наймач зобов`язаний своєчасно вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги.
01.05.2019 вступив в дію Закон України «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017 №2189-VIII, який разом з Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 № 630 регулюють основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також права та обов`язки зазначених учасників відносин.
Відповідно до пункту 2 частини першої Закону до житлово-комунальних послуг належать комунальні послуги, в тому числі з постачання теплової енергії.
Індивідуальний споживач – фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги (пункт 6 частини першої Закону.
Пунктами 2, 5 частини другої статті 7 вказаного Закону встановлено, що індивідуальний споживач зобов`язаний укладати договори про надання житлово-комунальних послуг у порядку і випадках, визначених законом, оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.
Відсутність договору на надання житлово-комунальних послуг не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг, оскільки укладення договору є обов`язком споживача.
Статтею 9 Закону передбачено, що споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором.
Пунктом 42 Типового індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії передбачено, що у разі несвоєчасного здійснення платежів споживач зобов`язаний сплатити пеню в розмірі 0,01 відсотка суми боргу за кожен день прострочення.
Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Застосовані судом вищенаведені норми права регулюють спірні правовідносини та визначають обсяг суб`єктивних прав та юридичних обов`язків, якими наділені сторони в цих правовідносинах.
Висновок суду.
Аналізуючи спірні правовідносини в контексті вказаних норм права, судом встановлено, що відповідачі не виконують належним чином покладені на них законом обов`язки з утримання житла, оплату за надані житлово-комунальні послуги здійснюють не в повному обсязі, тому право позивача є порушеним і підлягає відновленню шляхом стягнення з відповідачів на його користь суми заборгованості за період з 01.11.2022 по 30.09.2024 по 10 053,18 грн з кожного.
Власного розрахунку заборгованості відповідачами суду не надано.
Щодо клопотання відповідача ОСОБА_2 про визнання його неналежним відповідачем у цій справі, виключення його зі складу співвідповідачів та закриття провадження у справі в частині позовних вимог АТ "Криворізька теплоцентраль" до нього, суд вважає за необхідне відмовити в його задоволенні з огляду на таке.
Згідно з ч. 1 ст. 51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження – до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача.
Відповідно до вимог ч. ч. 2, 3 статті 51 ЦПК України якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.
З аналізу наведеної статті видно, що законодавець поклав на позивача обов`язок визначати відповідача у справі і суд повинен розглянути позов щодо тих відповідачів, яких визначив позивач.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.12.2018 в справі №372/51/16-ц (провадження № 14-511цс18) зроблено висновок, що визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи (див. висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц).
Верховний Суд у постанові від 28.10.2020 у справі №761/23904/19 вказав, що визначення позивачем у позові складу сторін у справі (позивача та відповідача) має відповідати реальному складу учасників спору у спірних правовідносинах та має на меті ефективний захист порушених прав (свобод, інтересів) особи, яка вважає, що вони порушені, із залученням необхідного кола осіб, які мають відповідати за позовом.
За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача.
Така правова позиція викладена у постанові Великої палати Верховного Суду у справі №523/9076/16-ц від 17.04.2018.
Щодо тверджень відповідача ОСОБА_2 з приводу того, що він не є співвласником 1/2 квартири за адресою: АДРЕСА_1 суд зазначає таке.
Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав і обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права і обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті, за виключенням тих прав і обов`язків, що зазначені у статті 1219 ЦК України (статті 1218, 1231 ЦК України).
Часом відкриття спадщини є день смерті особи, або день, з якого вона оголошується померлою (частина друга статті 1220 ЦК України).
Згідно з частиною першою статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
Відповідно до частини першої статті 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Разом з тим, незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (частина п`ята статті 1268 ЦК України).
Згідно з частиною першою статті 1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно. Проте відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (частина третя статті 1296 ЦК України).
Аналіз вищевказаних положень закону свідчить про те, що спадкоємець, який у встановленому законом порядку прийняв спадщину, є її власником з часу її відкриття, а документом для підтвердження права власності на спадкове майно є свідоцтво на спадщину, отримане в установленому законодавством порядку.
Така позиція викладена в Постанові Верховного суду від 02.09.2025 у справі №760/16996/22.
Оскільки відповідач ОСОБА_4 18.11.2022 звернувся до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини за заповітом, після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 своєї матері ОСОБА_3 , тому спадщина у виді 1/2 частки квартири АДРЕСА_3 належить ОСОБА_5 з 09.07.2022.
Отже, відповідач ОСОБА_4 відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов`язаний нести відповідальність за зобов`язаннями, пов`язаними із спільним майном, в даному випадку зі сплати за послугу з постачання теплової енергії.
Матеріали справи не містять відомостей про те, що між сторонами укладався договір на надання житлово-комунальних послуг, однак відсутність такого договору не може бути підставою для звільнення споживачів від оплати послуг, оскільки укладення договору є обов`язком споживачів.
Аналогічний правовий висновок викладений у Постанові Верховного Суду України від 20.04.2016 у справі №6-2951цс15, у Постанові Верховного Суду від 18.05.2020 у справі №176/456/17 (провадження № 61-63св18), а також у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.09.2018 у справі № 14-280цс18.
Щодо вимог про стягнення 3% річних та інфляційних втрат, нарахованих на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України, суд дійшов таких висновків.
Як видно із матеріалів справи, позивач заявляє вимоги про стягнення з відповідачів на свою користь інфляційних втрат за період з листопада 2022 року по березень 2024 року у розмірі 1 292,67 грн та 3% річних з листопада 2022 року по березень 2024 року у розмірі 317,66 грн, надав розрахунок. Тобто, між сторонами склалися правовідносини, що виникають у зв`язку із завданням шкоди, на які відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України нараховується індекс інфляції за час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.
За змістом ст.625 ЦК України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
У Постанові Верховного Суду від 30.01.2019 у справі №922/175/18 зазначено, що нарахування процентів тісно пов`язується із застосуванням індексу інфляції, орієнтує на компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів, а тому 3% річних та інфляційні втрати не є неустойкою у розумінні ст. 549 цього Кодексу.
За відсутності оформлених договірних відносин, але в разі прострочення виконання грошового зобов`язання з оплати отриманих житлово-комунальних послуг на боржника покладається відповідальність, передбачена частиною другою статті 625 ЦК України.
Отже, особи які не в змозі сплатити за житлово-комунальні послуги, повинні за прострочення платежів за комунальні послуги України сплачувати не тільки пеню передбачену Законом України «Про житлово-комунальні послуги», а й три відсотки річних та індекс інфляції, передбачені Цивільним кодексом України, за весь час прострочення.
Виходячи з юридичної природи правовідносин сторін як грошових зобов`язань, на них поширюється дія ч.2 ст.625 ЦК України як спеціальний вид цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов`язання.
Проценти, передбачені ст. 625 ЦК, не є штрафними санкціями (постанова Верховного Суду України від 17.10.2011 у справі № 6-42цс11).
Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України №2102-ІХ від 24.02.2022 «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, який у подальшому неодноразово продовжувався та триває по цей час.
Постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2022 №206 «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану» до припинення чи скасування воєнного стану в Україні введено заборону на нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення населенням плати за житлово-комунальні послуги. Ця постанова набрала чинності з дня її опублікування 06.03.2022 і застосовується з 24.02.2022.
Постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2023 №1405 «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо оплати житлово-комунальних послуг» внесено зміни до вищезазначеної постанови, згідно з якими мораторій на нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість з комунальних послуг, передбачений лише в територіальних громадах, що розташовані на територіях, на яких ведуться бойові дії, або тимчасово окупованих територіях.
Оскільки місто Кривий Ріг Дніпропетровської області не є такою територією, інфляційні нарахування та нарахування 3% річних у разі несвоєчасного та/або неповного внесення населенням плати за житлово-комунальні послуги можуть здійснюватися виконавцями комунальних послуг за період до введення воєнного стану та з 30.12.2023.
Позивачем зазначені норми не взято до уваги та здійснено нарахування 3% річних та інфляційних втрат за період, у який діяв мораторій на таке нарахування.
Отже, нарахування, передбачені ч. 2 ст. 625 ЦК України, підлягають стягненню з відповідачів згідно з періодами виникнення заборгованості, зазначеними у розрахунках: інфляційні втрати у розмірі 399,72 грн за період з січня 2024 по березень 2024 включно; 3% річних – 88,98 грн за період з січня 2024 по березень 2024 включно.
Щодо позовних вимог про стягнення пені у розмірі 386,49 грн.
Згідно з положеннями статті 611 ЦК у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Частиною першою статті 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).
Отже, положення ст. 549 ЦК України (штраф, пеня) та ст. 625 ЦК України (3% річних, інфляційні втрати) є різними за своєю правовою природною.
Згідно з пунктом 45 Типового індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії у разі несвоєчасного здійснення платежів, споживач зобов`язаний сплатити пеню в розмірі 0,01 відсотка суми боргу за кожен день прострочення. Загальний розмір сплаченої пені не може перевищувати 100 відсотків загальної суми боргу.
У даній справі, позивачем пред`явлені також позовні вимоги про стягнення пені, у зв`язку з несплатою заборгованості за надані комунальні послуги, нараховані у період з листопада 2022 року по березень 2024 року.
Встановлений на території України карантин з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) діяв з 12.03.2020 до 30.06.2023.
Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)", зокрема, на період дії карантину або обмежувальних заходів, пов`язаних із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), та протягом 30 днів з дня його відміни заборонено нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені) за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги (підпункт 4 пункту 3 розділу II Прикінцеві положення).
Також, постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2022 №206 «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану» у редакції до 29.12.2023 було визначено, що до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється: нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення населенням плати за житлово-комунальні послуги. Ця постанова застосовується з 24.02.2022.
Отже, враховуючи встановлені вище заборони щодо нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені) за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги, які діяли у період з 12.03.2020 до 30.07.2023 (на період дії карантину, пов`язаного із поширенням коронавірусної хвороби) та у період з 24.02.2022 по 29.12.2023 включно (у зв`язку з введенням воєнного стану в Україні), підстави для стягнення на користь позивача пеню, нарахованої за несвоєчасне здійснення платежів за надані послуги постачання теплової енергії у період з листопада 2022 по грудень 2023 року включно відсутні.
Тому, на користь АТ «Криворізька теплоцентраль» підлягає стягненню з відповідачів нарахована пеня у період з січня 2024 року по березень 2024 року у розмірі по 108,28 грн з кожного.
Щодо тверджень відповідача ОСОБА_2 про порушення правил підсудності розгляду цієї справи, суд зазначає таке.
Статтею 125 Конституції України передбачено, що судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.
Аналогічні положення закріплені в частині 1 статті 17 Закону України "Про судоустрій і статус суддів".
Територіальна підсудність - це компетенція із розгляду справ однорідними судами залежно від території, на яку поширюється їх юрисдикція.
Основними видами територіальної підсудності є, зокрема загальна, альтернативна та виключна.
Види підсудності передбачають в одних випадках пільги сторонам при виборі суду, в інших - створення найсприятливіших умов для вирішення справи, забезпечення незалежності та неупередженості суду, захист прав заінтересованих осіб.
Статтею 30 ЦПК України встановлена виключна підсудність справ.
Виключна підсудність - це правило, відповідно до якого справа має бути розглянута тільки певним судом. Виключна підсудність означає, що деякі категорії справ не можуть розглядатися за загальними правилами підсудності, а також за правилами альтернативної підсудності. У цих категоріях справ не допускається також договірна підсудність.
Перелік позовів, для яких визначено виключну підсудність є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.
У Постанові від 10.04.2019 у справі №638/1988/17 Верховний Суд зазначив, що житлово-комунальні послуги надаються за місцем знаходження нерухомого майна, а тому позови про стягнення заборгованості з їх оплати повинні пред`являтися за місцем знаходження цього майна за правилами виключної підсудності.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 07.07.2020 у справі №10/10647/18 вказала на те, що виключна підсудність застосовується до тих позовів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, а спір може стосуватися як правового режиму нерухомого майна, так і інших прав та обов`язків, що пов`язані з нерухомим майном.
У Постанові від 16.02.2021 у справі №911/2390/18 Велика Палата Верховного Суду зробила висновок про те, що словосполучення "з приводу нерухомого майна" необхідно розуміти таким чином, що правила виключної підсудності поширюються на будь-які спори, які стосуються прав та обов`язків, що пов`язані з нерухомим майном. У таких спорах нерухоме майно не обов`язково виступає як безпосередньо об`єкт спірного матеріального правовідношення. Тому до спорів, предметом яких є стягнення заборгованості, яка виникла внаслідок невиконання зобов`язань за договором, який укладений щодо користування нерухомим майном, поширюються норми про виключну підсудність.
Наведене свідчить, що вимоги про стягнення заборгованості за послугу постачання теплової енергії повинні розглядатись за правилами виключної підсудності за місцезнаходженням нерухомого майна.
Як вказано в позові, предметом спору є стягнення заборгованості за послугу з постачання теплової енергії, що виникла за адресою: АДРЕСА_1 .
Отже дана справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) Інгулецького районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області.
Щодо заяв відповідачів про застосування строків позовної давності у цій справі, суд зазначає таке.
Згідно з вимогами статті 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки, перебіг якої розпочинається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Згідно з п. 12 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу, що набрали чинності 20.04.2020 на підставі Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" від30.03.2020 № 540-IX, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2"з 12.03.2020 на всій території України встановлено карантин. Також, згідно з п.19 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022
№2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.
З урахуванням вказаних положень, строк для звернення до суду позивачем не пропущено, тому заяви відповідачів про застосування строку позовної давності та відмову позивачу у позові з цих підстав задоволенню не підлягає.
Оцінивши кожний доказ з точки зору їх належності та допустимості, а сукупності доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню: стягненню з кожного з відповідачів пропорційно розміру їх частці у праві спільної часткової власності на користь АТ «Криворізька теплоцентраль» заборгованості за спожиту послугу з постачання теплової енергії за адресою: АДРЕСА_1 за період з 01.11.2022 по 30.09.2024 у розмірі 10 053,18 грн, інфляційні втрати за період з січня 2024 року по березень 2024 року включно у розмірі 399,72 грн, 3% річних за період з січня 2024 року по березень 2024 року включно – 88,98 грн, пеню за період з січня 2024 року по березень 2024 року включно – 108,28 грн, а всього – 10 650,16 грн.
Окрім того, відповідач ОСОБА_4 просив постановити окрему ухвалу в порядку статті 262 ЦПК України та направити її до ГУНП у Дніпропетровській області для вирішення питання про внесення відомостей до ЄРДР за ознаками злочинів, передбачених ч. 2 ст. 190, ч. 4 ст. 358 КК України.
У відповідності із вимогами ст. 262 ЦПК України суд, виявивши при вирішенні спору порушення законодавства або недоліки в діяльності юридичної особи, державних чи інших органів, інших осіб, постановляє окрему ухвалу, незалежно від того, чи є вони учасниками судового процесу.
У Постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2020 в справі
№438/610/14-ц (провадження №14-577цс19) вказано, що «суд, виявивши при вирішенні спору порушення законодавства або недоліки в діяльності юридичної особи, державних чи інших органів, інших осіб, постановляє окрему ухвалу, незалежно від того, чи є вони учасниками судового процесу (частина перша статті 262 ЦПК України). Отже, постановлення окремої ухвали є процесуальною дією суду, вчинення якої не залежить від наявності клопотань учасників справи. Суд постановляє окрему ухвалу лише тоді, якщо встановить порушення певним органом чи іншою особою вимог законодавства або недоліки в їхній діяльності під час вирішення спору».
У Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 12.04.2018 в справі №761/32388/13-ц (провадження
№61-3251св18) зазначено, що «посилання в касаційній скарзі на не постановлення окремої ухвали не свідчить про несправедливу процедуру. При вирішенні питання про постановлення окремої ухвали суд має виходити з того, що мають бути виявлені порушення закону. Вирішення питання щодо постановлення окремої ухвали є дискреційними повноваженнями суду і є його правом, а не обов`язком».
Отже, окрема ухвала суду є процесуальним засобом судового впливу на виявлені під час судового розгляду грубі порушення законності, а також причини та умови, що цьому сприяли.
Вирішення питання щодо постановлення окремої ухвали є правом, а не обов`язком суду.
Доводи відповідача ОСОБА_2 , викладені у запереченні на відзив, на переконання суду, не містять достатніх підстав та аргументів для постановлення окремої ухвали в порядку статті 262 ЦПК України, тому дана вимога задоволенню не підлягає.
Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, №63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18.07.2006). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.
Щодо розподілу судових витрат.
Відповідно до ст.141 ЦПК України, з відповідачів підлягає стягненню на користь позивача документально підтверджена сплачена сума судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог у розмірі по 1 328,07 грн з кожного.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 13, 76-81, 89, ч.1 ст.141, 263, 265, 274-279 ЦПК України, суд -
У Х В А Л И В:
Позов Акціонерного товариства «Криворізька теплоцентраль» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за послугу постачання теплової енергії - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Криворізька теплоцентраль» заборгованість за спожиту послугу з постачання теплової енергії за адресою: АДРЕСА_1 за період з 01.11.2022 по 30.09.2024 у розмірі 10 053,18 грн, інфляційні втрати за період з січня 2024 року по березень 2024 року включно у розмірі 399,72 грн, 3% річних за період з січня 2024 року по березень 2024 року включно – 88,98 грн, пеню за період з січня 2024 року по березень 2024 року включно – 108,28 грн, а всього – 10 650 (десять тисяч шістсот п`ятдесят) грн 16 коп.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь Акціонерного товариства «Криворізька теплоцентраль» заборгованість за спожиту послугу з постачання теплової енергії за адресою: АДРЕСА_1 за період з 01.11.2022 по 30.09.2024 у розмірі 10 053,18 грн, інфляційні втрати за період з січня 2024 року по березень 2024 року включно у розмірі 399,72 грн, 3% річних за період з січня 2024 року по березень 2024 року включно – 88,98 грн, пеню за період з січня 2024 року по березень 2024 року включно – 108,28 грн, а всього – 10 650 (десять тисяч шістсот п`ятдесят) грн 16 коп.
В задоволенні іншої частини позовних вимог – відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Криворізька теплоцентраль» судовий збір в розмірі 1 328,07 грн.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь Акціонерного товариства «Криворізька теплоцентраль» судовий збір в розмірі 1 328,07 грн.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач – Акціонерне товариство «Криворізька теплоцентраль», місцезнаходження: вул. Електрична, 1, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область, ЄДРПОУ 00130850.
Відповідач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Відповідач – ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Дата складення повного судового рішення – 16.11.2026.
Головуючий суддя В.В. Попов.
Оригінал: reyestr.court.gov.ua