Суд: Покровський районний суд міста Кривого Рогу
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: позики, кредиту, банківського вкладу, з них
Дата: 15 листопада 2026 р.
Справа: №212/12665/25
Суддя: Феняк О. Р.
Справа № 212/12665/25
2/212/7035/26
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
16 листопада 2026 року м.Кривий Ріг
Покровський районний суд міста Кривого Рогу у складі: головуючого судді Феняка О.Р., за участю секретаря судового засідання Луценко А.С., представника позивача Бібленко Ю.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу в порядку спрощеного позовного провадження за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором,
ВСТАНОВИВ:
31.10.2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» (далі ТОВ «Коллект Центр») звернулося до суду із позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором.
В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що 08.11.2021 р. Товариство з обмеженою відповідальністю «МІЛОАН» (далі ТОВ «МІЛОАН») та ОСОБА_1 уклали договір про споживчий кредит № 100329615, відповідно до якого кредитодавець надав позичальнику грошові кошти в розмірі 4000,00 грн., а позичальник зобов`язався повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитними коштами на умовах та у строки, що визначені кредитним договором.
10.02.2022 р. між ТОВ «МІЛОАН» та ТОВ « Вердикт капітал» було укладено Договір №10-02/2022-50, відповідно до умов якого ТОВ «МІЛОАН» відступило на користь ТОВ «Вердикт капітал» право вимоги до позичальників, в тому числі за Договором про споживчий кредит № 100329615 від 08.11.2021 р., який укладено між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 .
У свою чергу ТОВ «Вердикт Капітал» відступило право вимоги до позичальника на користь ТОВ «Коллект Центр» відповідно до Договору відступлення права вимоги № 10-01/2023 від 10.01.2023 р. за Договором про споживчий кредит №100329615 від 08.11.2021 р., який укладено між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 .
Внаслідок невиконання позичальником зобов`язань щодо погашення кредиту №100329615, у останнього перед позивачем ТОВ «Коллект Центр» станом на день формування позовної заяви виникла заборгованість у розмірі 21 760,00 грн., з яких заборгованість за тілом кредиту 4 000,00 грн., заборгованість за процентами на дату відступлення прав вимоги 16 600,00 грн., заборгованість за комісіями 1 160,00 грн., витрати на сплату судового збору в розмірі 2422,40 грн., витрати на правову допомогу в сумі 13 000,00 грн.
Заочним рішенням від 29 січня 2026 року позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» задоволено у повному обсязі.
25.06.2026 до суду звернувся представник відповідача ОСОБА_2 із заявою про перегляд заочного рішення.
Ухвалою суду від 09 липня 2026 заочне рішення від 29 січня 2026 року скасовано, справу призначено до судового розгляду.
Представник відповідача ОСОБА_2 надав суду відзив, в якому просив відмовити в задоволенні позовної заяви в повному обсязі; Судові витрати покласти на позивача; Допустити поворот виконання заочного рішення Покровського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 29.01.2026 року у справі №212/12665/25; В порядку повороту виконання заочного рішення Покровського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 29.01.2026 року у справі №212/12665/25 стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» (код ЄДРПОУ 44276926) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) кошти в сумі 41460,60 гривень. Посилаючись на наступне: позивачем не доведено належними та допустимим доказами як факт укладання з ТОВ «Мілоан» кредитного договору про споживчий кредит №100329615 від 08.11.2021 саме в той редакції, що надана позивачем, так й перерахування коштів саме на підставі такого договору та саме на користь відповідача,, недоведено и необґрунтовано заявлений до стягнення розмір нарахованих відсотків за користування кредитом, й, відповідно, наявності простроченої заборгованості відповідача, а також порушені вимоги матеріального права щодо відступлення права вимоги, витрати на професійну правничу допомогу э надмірними, безпідставними та непропорційними. Крім того, станом на сьогодні, з відповідача за скасованим заочним судовим рішенням повністю стягнуто кошти в розмірі 37182,40 грн., а також витрати виконавчого провадження 560,00 грн., основна винагорода приватного виконавця у сумі 3718,24 грн., що має бути повернути відповідачу як безпідставно стягнуті. Матеріали справи не містять доказів того, що саме відповідач будь-яким способом реєструвався в інформаційно телекомунікаційній системі на яку вказує позивач, створив в такій системі електронний кабінет, отримав пропозицію (оферту) та ознайомився з нею, отримав електронне повідомлення від кредитодавця із одноразовим ідентифікатором, ввів одноразовий ідентифікатор в інформаційно телекомунікаційній системі кредитодавця, використав одноразовий ідентифікатор для підписання (укладення) кредитного договору. З наданого позивачем кредитного договору №100329615 від 08.11.2021 року вбачається, що він укладений 08.11.2021 року та підписано відповідачем одноразовим ідентифікатором. Відповідач не підтверджує укладання такого договору та його власного підписання, в тому числі у наданій позивачем редакції. Позивачем не надано укладеного в електронній формі кредитного договору №100329615 від 08.11.2021 року, що б дозволило пересвідчитись у оригінальності його тексту- умов договору - саме на момент його підписання відповідачем, що відбулось, на думку позивача шляхом накладання електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Відповідач зазначає, що кредитний договір з ТОВ «Мілоан» про споживчий кредит №100329615 від 08.11.2021 року в наданій позивачем редакції НЕ укладав. Відповідач не укладав договору кредитування більш ніж на 15 днів, не підписував Паспорту споживчого кредиту, не ознайомлювався з будь-якими внутрішніми документами ТОВ «Мілоан». Жодного наміру брати кредит на строк більше ніж 15 днів відповідач не мав. Більше того, ніяких додаткових угод Відповідач не укладав. Також, ані ТОВ «Мілоан», ані позивачем не надано належного доказу направлення на мобільний номер відповідача чи іншим чином 08.11.2021 року одноразового ідентифікатора та отримання його саме відповідачем. Таким несппростовним доказом могла б бути, наприклад, інформація від оператора мобільного зв`язку. Також зазначаємо, що підписаний електронним примірник договору №100329615 від 08.11.2021 року не надсилався на адресу відповідача, що зумовлює відсутність оригіналу цього договору у відповідача. За відсутності примірників електронного кредитного договору з підписом за допомогою КЕП чи УЕП (електронний документ підписано за допомогою будь якого іншого електронного підпису), суд має перевірити цілісність і незмінюваність документа, з`ясувавши, чи надсилався договір відповідачу, в якій формі (файл чи посилання), а також чи існувала технічна можливість його одностороннього редагування. Відтак, позивачем не доведено факту укладання договору в електронній формі, надсилання його на адресу відповідача та відсутність технічної можливості для односторонньої зміни його тексту. Слід зазначити, що паспорт споживчого кредиту №100329615. зазначений як додаток 2 до договору про споживчий кредит від 08.11.2021 року , але не підписаний відповідачем, не може бути додатком до договору чи частиною договору, а є самостійним документом, який має бути наданий майбутній стороні договору кредитування для ознайомлення до оформлення та підписання договору кредитування. Паспорт споживчого кредиту не може бути та не є договором, чи частиною договору, а є самостійним документом, який має бути наданий майбутній стороні договору кредитування для ознайомлення підписання договору кредитування. позивачем не надано доказів надання відповідачу для ознайомлення паспорту споживчого кредиту. Відповідач стверджує, що з паспортом споживчого кредиту №100329615, не ознайомлювався. Довідка ТОВ «Мілоан» щодо ідентифікації відповідача не може бути належним доказом встановлення особи громадянина ОСОБА_1 , підписання ним кредитного договору та інших документів, оскільки вона не підписана особисто керівником підприємства - вбачається підпис-кліше чи фото підпису та печатки , видана заінтересованою особою- стороною договору, заінтересованість якої полягає у стягненні з відповідача коштів, текст довідки не містить будь-яких належних доказів проведення ідентифікації, не зазначено способу проведення такої дії, осіб які її проводили . Крім того, у цій довідці не зазначено для чого та яким технічним чином направлено одноразовий ідентифікатор, що не дає змоги перевірити та встановити дійсне направлення цього одноразового ідентифікатора саме на номер телефону НОМЕР_2 та саме з метою підписання кредитного договору. Відсутність паспорту споживчого кредиту також свідчить на користь версії про неукладання договору у наданій позивачем редакції чи неукладанні договору взагалі. Відтак, оскільки позивачем не доведено факту укладання договору кредитування, а відповідачем даний факт не визнається, то відсутні підстави для стягнення заборгованості на підставі такого договору. Позивачем не доведено факту надання коштів в кредит на виконання договору кредитування, а відповідачем даний факт не визнається, то відсутня будь-яка заборгованість відповідача перед ТОВ «Мілоан» та перед позивачем, тобто відсутні підстави для стягнення заборгованості. Наданий позивачем розрахунок заборгованості (виписка з особового рахунку) за кредитним договором - не підтверджують наявність, походження і розмір заборгованості. Цей розрахунок не був погоджений з відповідачем і не підтверджений первинними обліковими бухгалтерськими документами, а створений самостійно позивачем, відтак, позивачем не доведено наявності у відповідача заборгованості за вказаним договором кредиту у розмірі, зазначеному у розрахунку. Як вбачається з позовної заяви та наданої позивачем паперової копії кредитного договору №100329615 від 08.11.2021 року, кредит надається на строк 15 днів з 08.11.2021 року (пункт 1.3) на суму 4000 грн. (пункт 1.2). Згідно пункту1.3 договору Термін (дата) повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом (дата платежу): 23.11.2021 Згідно підпункту 1.5.2 договору проценти за користування кредитом 1800,00 грн., які нараховуються за ставкою 3 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом. Як вбачається з Анкети-Заяви на кредит 08.11.2021 року , яка за твердженням позивача, передувала укладанню договору, тобто саме на підставі цієї заяви відповідача було укладено кредитний договір № 100329615 від 08.11.2021 року, заявник - просив надати кредит в сумі 4000,00 гривень на строк кредиту - 15 днів, із визначенням суми до повернення - 6960.00 грн, в тому числі 4000,00 грн. тіло кредиту, 1160.00 грн. - комісія, 1800.00 грн. - проценти. Відтак, якщо вважати, що відповідач звертався до позивача із заявою про видачу кредиту, то саме з такими умовами відповідач просив надати йому кредит. Саме такі умови було погоджені позивачем, як зазначено в поданій позивачем заяві «Рішення: погоджено, дата рішення 08.11.2021 року, погоджена сума 4000,00 грн., погоджений строк 15 днів, комісія 29,00% одноразово, ставка процентів 3% за кожен день користування». Відповідач заявляє, що договір кредитування на строк більш ніж 15 днів він не укладав, та не мав такого бажання. Намагання позивача нарахувати та стягнути з відповідача проценту за користування кредитом більш ніж на заявлений відповідачем бажаний строк 15 календарних днів є проявом недоброчесної поведінки позивачем. Якщо ТОВ "Мілоан" прийняло заявку позичальника на надання кредиту на строк 15 днів, то вона не мала права видавати кредит на інший строк без додаткового погодження позичальника, ховаючи продовжений строк юридичними конструкціями договору, які незрозумілі для пересічного громадянина, який в свою чергу покладається та розраховує на добросовісну поведінку кредитора. Таким чином, навіть в разі укладання договору, строк кредитування мав би скласти 15 календарних днів та виключно в межах цього строк закон дозволяє нараховувати відсотки за користування кредитом. Відтак, за умови доведення позивачем факту укладання кредитного договору №100329615 від 08.11.2021 між ТОВ «Мілоан» та Відповідачем у наданій позивачем редакції, відсотки за таким договором могли бути нараховані виключно за 15 календарних днів за ставкою 3% в день, що складає 1800 грн. Нарахування відсотків в іншому розмірі є безпідставним та необґрунтованим. В даному випадку контррозрахунок та заборгованості наступний: процентів за користування кредитом Строк кредиту - з 08.11.2021 року - 15 днів, процентна ставка - 3% за кожен день, комісія - 1160,00 грн. тіло кредиту 4000,00 гривень. Розмір відсотків за користування кредитом складає 5000,00*0,03*15 = 1800,00 гривень. Заборгованість 4000+1160+1800 = 6960,00 гривень. Відтак, за наданих позивачем умов, в разі визнання судом доведеним укладання договору №100329615 від 08.11.2021 року між ТОВ «Мілоан» та відповідачем та надання коштів в кредит, заборгованість, яка підлягає стягненню з відповідача за таким договором може складати 6960,00 гривень. Не надано позивачем доказів передачі права грошової вимоги за кредитним договором №100329615 від 08.11.2021 року, оскільки в матеріалах справи відсутні копії таких документів - реєстрів прав вимог, які мають складатись та підписуватись сторонами на виконання договорів факторингу. Надання витягів з реєстру боржників договором факторингу не передбачено. Надані позивачем роздруківки не відображають їх повного оригіналного змісту, а також не містять підписів-печаток уповноважених осіб, при цьому перевірити наявність накладеного КЕП неможливо внаслідок відсутності оригінального файлу з електронним підписом. Таким чином, право грошової вимоги за кредитним договором №100329615 від 08.11.2021 року до позивача не переходило. Щодо повороту виконання рішення суду зазначає наступне: Як зазначалось вище, Ухвалою суду від 09.06.2026 року скасовано заочне судове рішення від 09.06.2026 року рішення Покровського районного суду міста Кривого Рогу від 29 січня 2026 року у цивільній справі № 212/12665/25 (провадження 2/212/1045/26) за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договорами. В той же час, на виконання скасованого заочного судового рішення видавався виконавчий лист № 212/12665/25 виданий 11.05.2026 року, який перебував на примусовому виконання приватного нотаріуса, виконавче провадження № 81160222. Постановою приватного нотаріуса від 19.06.2026 року виконавче провадження закінчено на підставі п.9 частини першої статті 39, статтею 40 Закону України «Про виконавче провадження», в зв`язку з повним виконанням виконавчого документа. При цьому з відповідача стягнуто, окрім зазначеного у скасованому заочному судовому рішенні суми в розмірі 37182,40 грн., ще витрати виконавчого провадження 560,00 грн., основна винагорода приватного виконавця у сумі 3718,24 грн. поворот виконання рішення, якщо на це виявив волю відповідач, можливий у будь-якому випадку, незалежно від того, в якому порядку (апеляційному, касаційному, за нововиявленими обставинами чи за результатами перегляду заочного рішення) скасовано судове рішення. Зі змісту вищевказаних норм процесуального права слід зробити висновок, що поворот виконання рішення полягає в поверненні стягувачем боржнику всього, що ним було отримано за скасованим згодом рішенням з метою відшкодування боржнику збитків, завданих виконанням такого рішення. Отже, поворот виконання є процесуальною формою поновлення судом порушених прав боржника, що забезпечує можливість зворотного стягнення зі стягувача всього безпідставно отриманого ним за скасованим рішенням. З іншого боку, поворот виконання рішення є самостійним засобом захисту прав сторін, який повинен здійснюватися шляхом подання заяви про поворот виконання. Необхідність у повороті виконання судового рішення і поверненні сторін у первісне становище виникає тоді, коли рішення виконане, але згодом скасоване судом апеляційної чи касаційної інстанції, якщо цей суд закриває провадження у справі, залишає позов без розгляду, відмовляє в позові повністю або задовольняє позовні вимоги в меншому розмірі, а також у випадку скасування заочного рішення та ухвалення рішення про відмову в задоволенні позову чи про задоволення позову проте в меншому розмірі. Оскільки з відповідача на виконання скасованого судового рішення було стягнуто всього коштів в сумі 41460,60 грн., й відсутні підстави для задоволення позовної заяви, то в порядку повороту виконання заочного рішення суду від 09.06.2026 року слід стягнути з позивача на користь відповідача 41460,60 грн. Щодо стягнення витрат на правничу допомогу зазначає наступне: Предметом позову є стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 22 тис. грн., тобто справа є малозначною в силу вимог закону, та не є складною, для підприємства позивача фінансової компанії не може бути великою сумою та мати велике значення. Відтак, враховуючи складність справи та виконані роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, заявлена позивачем до стягнення сума витрат на професійну правничу допомогу адвоката є завищеними, належним чином не обґрунтованими, не підтвердженими належними та допустимими доказами та становлять надмірний тягар для відповідача, що суперечить принципу розподілу судових витрат, й мають бути зменшеними до 1500 гривень в разі повного задоволення позовних вимог. Оскільки позивачем надано договір про надання правової допомоги від 02.09.2024 року, укладений з фізичною особою-підприємцем, а не з адвокатом, так само як й Акт №13 від 30.09.2025 року, кошти сплачені також на користь ФОП, а не адвоката, то відсутні підстави для висновку про надання позивачу правової допомоги саме адвокатом, що є підставою для відмови у стягнення витрат на професійну правову допомогу.
Представник позивача Чайковська М.І. надала відповідь на відзив, в якому заперечувала щодо доводів зазначених у відзиві, а саме: Факт ідентифікація Відповідача підтверджується Довідками про ідентифікацію, наявними в матеріалах справи. Крім того, Відповідач не заперечує, що відомості, вказані в Заявці-Анкеті є коректними, зокрема: ПІБ, РНОКПП, паспортні дані, тощо. Крім того, Ідентифікація здійснювалася в ІТС, яке належить первісному кредитору і він гарантував дійсність вимоги при відступленні прав вимоги по даному кредиту. Будь-яких доказів того, що персональні дані Відповідача (паспортні дані, реєстраційний номер облікової картки фізичної особи-платника податків, номер телефону) були використані для укладення Договору від його імені, Відповідачем не надані. Отже, Кредитодавець на своєму сайті пропонує надати кредит, зазначаючи можливі умови кредитування, а потенційний Позичальник, у свою чергу, реєструється на сайті та здійснює дії, спрямовані на укладання договору позики шляхом заповнення заяви про надання (отримання) кредиту на сайті з обранням бажаних умов: суми кредиту, строк тощо, після чого в особистому кабінеті отримує проект Кредитного договору з додатками та іншою інформацію щодо нього. Зазначений проект є пропозицію Кредитодавця про укладення кредитного договору (офертою). Позичальник після ознайомлення з усією розміщеною в особистому кабінеті інформацією погоджується з умовами та обирає підписати Кредитний договір, що є прийняттям пропозиції (акцептом), у зв`язку з чим на зазначений Позичальником номер мобільного телефону надсилається SMS-повідомлення з одноразовим ідентифікатором, який останній в подальшому вводить у відповідне поле на сайті Кредитодавця. Момент введення одноразового ідентифікатора Позичальником є підписанням договору електронним підписом одноразовим ідентифікатором, а також моментом ідентифікації особи Позичальника та підписанням договору його сторонами. Електронні правочини оформлюються шляхом фіксації волі сторін та його змісту. Така фіксація здійснюється за допомогою складання документу Електронні правочини оформлюються шляхом фіксації волі сторін та його змісту. Така фіксація здійснюється за допомогою складання документу Враховуючи вищенаведене, правове регулювання та наявні в матеріалах справи докази вбачається, що між первісним кредитором та Відповідачем укладено електронний кредитний договір, адже без отримання відповідачем листа на адресу електронної пошти та смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт Товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір не був би укладений. Оскільки згідно з положеннями ст.204 ЦК України закріплено презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує змінює або припиняє цивільні права та обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована. З кредитного договору вбачається, що у відповідності до вимог частини першої статті 638 ЦК України між сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов кредитного договору, який оформлено в електронній формі з використанням одноразового ідентифікатора, і такі дії сторін відповідають приписам чинного законодавства. Оскільки даний договір укладено на сайті позикодавця та відповідач підписав його одноразовим ідентифікатором, отриманим у SMS повідомленні, тому без отримання SMS-повідомлень, без здійснення входу на сайт товариства договір між відповідачем та товариством не був би укладеним. Договори було підписано сторонами, екземпляри договорів надано Відповідачу. Підстав для сумніву у змісті договору Відповідачем не наведено. Відповідач не обґрунтував свої сумніви у дійсності даних договорів. Клопотання про витребування даного договору з обґрунтуванням підстав такого витребування Відповідачем не заявлено. Отже, долучена копія договору з додатками є належними та достатніми доказами. На виконання умов укладеного договору позикодавцем перераховано грошові кошти на рахунок позичальника у розмірі 4000,00 грн. Враховуючи, що ТОВ «МІЛОАН» не є банком або відповідною фінансовою установою, яка має право здійснювати грошові перекази, відповідна операція була здійснена платіжної організацією «Фінансова компанія «Елаєнс» на підставі укладеного між сторонами договору. Даний договір є частиною господарської діяльності товариства та не є предметом розгляду даної справи. При цьому, перерахування коштів здійснювалось на картковий рахунок Відповідача, зазначений ним у Кредитному договорі. Відповідно до квитанції ТОВ «Фінансова компанія «Елаєнс» 08.11.2021 року було перераховано грошові кошти у розмірі 4000,00 грн. на картку № НОМЕР_3 . Звертаємо увагу, що ні первісний кредитор, ні Позивач не є банками та на них не розповсюджується дія ЗУ «Про банки та банківську діяльність». Разом з тим, Кредитор є небанківською фінансовою установою, діяльність яких регулюється спеціальним законодавством для осіб, які надають небанківські фінансові послуги. Зокрема, небанківські фінансові установи позбавлені можливості створення виписок по картковим рахункам споживачів. Отже, твердження Відповідача не заслуговують на увагу. Вбачається, що Відповідач, отримавши кредитні кошти та уклавши кредитні договори в електронній формі, намагається уникнути обов`язку з повернення грошових коштів, отриманих у кредит. Відповідач вказує лише на недоведеність факту перерахування йому кредитних грошових коштів, але будь-яких доказів цьому не надає. При цьому Позивач зазначає, що відповідач має вільний доступ до своїх рахунків у банківських установах і мав безперешкодну можливість надати суду докази про те, що кредитні грошові кошти на його банківську картку, вказану в договорі чи іншу картку, якою він користується, не надходили. Зокрема, вона мав можливість здійснити запит до банку про наявність у неї карткового рахунку, вказаного в заяві на отримання кредиту, та отримати виписку по вказаному рахунку за період кредитування. Таким чином, відповідачем не надано жодного доказу на підтвердження своїх заперечень Разом з тим, для спростування заперечень Відповідача, позивачем разом з відповіддю на відзив буде подано повторне клопотання про витребування доказів, яке просимо задовольнити у повному обсязі, адже з відповіді банку на виконання ухвали суду про витребування доказів слідує, що для ідентифікації власника картки необхідно вказати РНОКПП або паспортні дані власника. До позовної заяви долучено розрахунки заборгованості, з яких вбачається за який період нараховується заборгованість та за якою відсотковою ставкою (відповідно до визначеного пункту кредитного договору). Дана інформація детально відображена безпосередньо в розрахунках заборгованостей ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Коллект Центр». Відповідно до п. 2.2.2 Договору нарахування кредитодавцем процентів за користування кредитом здійснюється з дати, наступної за днем надання кредиту по дату завершення строку кредитування (з урахуванням можливих пролонгацій) на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування, з урахуванням особливостей, передбачених п. 2.2.3 Договору. Відповідно до п. 2.2.3 Договору проценти нараховуються за стандартною (базовою) ставкою, що визначена п. 1.6 цього Договору, яка є незмінною протягом всього строку кредитування, окрім випадків, коли за умовами акцій, програм лояльності, спеціальних пропозицій, тощо, визначена в п. 1.5.2 процентна ставка протягом первісного строку кредитування визначеного п. 1.3, запропонована позичальнику зі знижкою і є меншою за стандартну (базову) ставку, встановлену п. 1.6 Договору. Якщо визначена п. 1.5.2 процентна ставка є нижчою від стандартної (базової) ставки, то після завершення первісного строку кредитування (пролонгації) на стандартних (базових) умовах, згідно п. 2.3.1.2 продовжують нараховуватись за базовою ставкою згідно п. 1.6 Договору. Стандартна (базова) ставка не є підвищеною. Згідно п. 1.6. Договору стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5.00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом. Згідно п. 4.2. Договору у разі прострочення позичальником зобов`язань зі сплати заборгованості згідно з умовами цього договору, кредитодавець починаючи з дня наступного за датою спливу строку кредитування, з урахуванням пролонгацій та оновлених графіків платежів, що складаються у зв`язку з продовженням строку кредитування (пролонгацією), має право (не обов`язок) нарахувати проценти за стандартною (базовою) ставкою передбаченою п.1.6 договору в якості процентів за порушення грошового зобов`язання, передбачених ст. 625 ЦК України. У випадку нарахування процентів, вважається, що ця умова договору встановлює інший розмір процентів в розумінні ч.2 ст.625 ЦК України, на рівні стандартної (базової) ставки, передбаченої п.1.6 договору. Обов`язок позичальника по сплаті таких процентів настає після відповідної вимог Кредитодавця. Підпункт 2.3.1.1 передбачає Пролонгацію на пільгових умовах Підпункт 2.3.1.2. Договору визначає Пролонгацію на стандартних (базових) умовах: Позичальник може збільшити строк кредитування на 1 (один) день шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування (з урахуванням всіх пролонгацій). Таке збільшення (продовження) строку кредитування відбувається кожен раз коли Позичальник продовжує користуватись кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, але загалом не може перевищувати 60 днів. У випадку, якщо внаслідок чергового продовження строку кредитування Позичальником у спосіб вказаний цим пунктом, загальний період пролонгації на стандартних (базових) умовах перевищить 60 днів, таке продовження здійснюється на кількість днів, що залишилась до досягнення загальним строком пролонгації на стандартних (базових) умовах 60 днів. Користування кредитними коштами припиняється, якщо у Позичальника відсутня заборгованість перед Кредитодавцем за кредитом (тілом кредиту). Якщо Позичальник здійснює продовження строку кредитування (пролонгацію) на стандартних (базових) умовах, проценти за користування кредитом протягом періоду на який продовжено строк кредитування нараховуються за стандартною (базовою) ставкою наведеною в п.1.6 Договору. Відповідно до п. 2.3.2 Розділ 2.3 Договору є домовленістю сторін про зміну умов кредитного договору на умовах відкладальної(их) обставин(и) щодо якої(их) невідомо настане вона(и) чи ні, відповідно до ст. 212 Цивільного кодексу України, і яка(і) полягає(ють) у наступному: а) здійснені платежу(ів) Позичальником після вибору доступних умов пролонгації на пільгових умовах, згідно п. 2.3.1.1 Договору та розділу 6 Правил; б) продовженні користування кредитними коштами Позичальником після спливу строку кредитування, визначеного згідно п. 1.3, п. 2.3.1.1, п. 2.3.1.2 Договору. Після настання зазначених в пунктах «а» та/або «б» цього пункту обставин умови кредитного договору, зокрема строк кредитування, згідно п. 1.3, термін (дата) повернення кредиту і сплати винагород (плати) визначений п. 1.4 змінюється пропорційно строку пролонгації. Нова дата платежу разом з актуальною сумою заборгованості відображаються Кредитодавцем в оновленому графіку платежів, що за формою та змістом може відрізнятись від додатку №1, і розміщується Кредитодавцем в особовому кабінеті Позичальника, який уповноважує Кредитодавця на таке оновлення та не потребують будь-якого іншого оформлення. Таким чином, сторонами погоджено, строк користування кредитом продовжується у разі наявності непогашеної заборгованості, а таке продовження не потребує додаткових дій ні від Кредитора, ні від Позичальника. Сторони Договору погодили окремий випадок автоматичної пролонгації договору, без необхідності вчинення будь-яких додаткових дій з боку сторін. Підписанням даного договору відповідач погодився на зазначені умови. Отже, ним було надано згоду на автопролонгацію договору у разі наявності заборгованості. Відповідно до розрахунків заборгованостей вбачається період нарахування процентів за відсотковою ставкою відповідно до п. 1.5.2 Договору, проте, в подальшому нарахування процентів було продовжено на підставі п. 1.6 та п. 2.3.1.2 Договору, тобто відбулася пролонгація на стандартних умовах, оскільки сплат від Позичальника не надходило. Виходячи з чого, вбачається, що стягувачем було правомірно та у відповідності до домовленостей між Сторонами, що викладені в даному Договорі, нараховано відсотки в межах дії даного Договору з урахуванням погоджених умов щодо строку договору та його пролонгації. 28.12.2021 було укладено договір № 28-12/2021-72 відповідно до якого ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "МІЛОАН" відступило на користь ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 4492468. На підставі даного договору, відповідно до положень договору ТОВ «Вердикт Капітал», починаючи з 28.12.2021 року до 23.02.2022 року відбувалось нарахування процентів відповідно до 1.6. Договору за ставкою 5,00 % від фактичного залишку кредиту. Додатково зазначаємо, що ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» заборгованість не нараховував, а звернувся до суду з позовом до Боржника про стягнення заборгованості виключно з сумою, яка була передана в рамках підписаного Договору про відступлення права вимоги. З огляду на вищевикладене, оскільки фінансова установа, правонаступником якої за договором факторингу та відступлення права вимоги є позивач, виконала всі передбачені кредитним договором умови щодо надання відповідачу кредитних коштів, а останній, за укладеним договором вказані грошові кошти отримав, однак свої зобов`язання щодо їх повернення відповідно до умов договору не виконав, хоча таку можливість мав, але без поважних причин цього не зробив, можна дійти до висновку, що позивачем доведено належними та допустимими доказами факт порушення (прострочення) відповідачем взятих на себе зобов`язань за вказаним кредитним договором, а отже вимога позивача про стягнення заборгованості за основною сумою боргу кредиту та заборгованості за відсотками ґрунтується на вимогах закону, а відтак підлягає задоволенню в повному обсязі. Отже, нарахування відсотків здійснювалось в межах строку кредитування, визначеного та погодженого сторонами Договорів. Отже, розмір та порядок нарахування відсотків погоджений сторонами Кредитного договору, підстави виникнення заборгованості є законними, а її розмір розумним та справедливим. Щодо судових витрат представник зазначає, що Відповідач не наводить обґрунтування неспівмірності витрат із складністю справи та не надає суду будь-яких доказів на підтвердження такої позиції. При цьому, сторонами погоджено саме такі умови надання юридичної допомоги. Заперечення Відповідача не підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами. Отже, такі твердження є припущеннями. Договірні відносини між ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР » та адвокатом є виключно цивільно-правовими правовідносинами між сторонами цього договору і не впливають на жодні права Відповідача у справі. Вони мають на меті лише обумовлені угодою обов`язки та відповідні дії сторін даного договору, що не суперечать правовим нормам та не зачіпають інтереси третіх осіб. Щодо порядку обчислення гонорару, наголосила, що розмір гонорару визначається лише за погодженням стороною надавачем послуг та клієнтом, а Відповідач не вправі втручатися в ці правовідносини. А тому, в разі неврахування судом умов договору про надання правової допомоги, щодо порядку обчислення гонорару та черговості виконання зобов`язань за цим договором, може бути розцінене як не при тримання принципу свободи договору, закріпленому в ст. 627 ЦК України.
В судовому засіданні представник позивача Бібленко Ю.Г. позовні вимоги підтримала просила задовольнити в повному обсязі.
Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, був повідомлений належним чином, причини неявки суду невідомі.
Представник відповідача ОСОБА_2 до суду не з`явився, був повідомлений належним чином, причини неявки суду невідомі.
Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 03.04.2008 у справі «Пономарьов проти України» (заява N 3236/03) наголошував, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Приймаючи до уваги те, що судом вжиті необхідні заходи для забезпечення участі у судовому засіданні відповідача та його представника, від відповідача та його представника ОСОБА_2. не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, у зв`язку з чим причини неявки ОСОБА_1 та його представника до суду визнані неповажними та беручи до уваги практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правам та неухильно виконувати процесуальні обов`язки, суддя вважає за можливе провести розгляд справи у їх відсутність на підставі наявних матеріалів.
Дослідивши письмові докази у справі, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, суд приходить до наступних висновків.
Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Згідно з ч.1 ст.16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Частиною 3 статті 129 Конституції України визначено основні засади судочинства, однією з яких, згідно пункту 3 вказаної статті, є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Одним із принципів цивільного судочинства є диспозитивність, який полягає у тому, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявленою нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. Учасник справи, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (ст. 13 ЦПК України).
Статтею 12 ЦПК України передбачено, що учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом та кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно із ч.1, 2 ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
За ч.1, 3 ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу, який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу.
Пунктом 1 частини другої статті 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.
За нормою ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).
Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно з якою: договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.
Отже, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року №127/33824/19.
Відповідно до ч.ч. 1, 3, 4, 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно- телекомунікаційних системах. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «;Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги»,за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.
Положення Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису, так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
Електронний підпис - електронні дані, що додаються до інших електронних даних або логічно з ними пов`язуються і використовуються підписувачем як підпис.
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).
Відповідно до ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Згідно з положеннями статті 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
У відповідності до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відповідно до ч. 1 ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
За змістом ст.ст. 526, 527, 530 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства у встановлений строк.
Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
Згідно ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав зобов`язання у строк, встановлений договором.
Відповідно до ст. 536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Статтею 1048 ЦК України визначено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
За змістом ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Судом встановлено, що 08.11.2021 р. Товариство з обмеженою відповідальністю «МІЛОАН» та ОСОБА_1 уклали договір про споживчий кредит № 100329615, відповідно до якого кредитодавець надав позичальнику грошові кошти в розмірі 4000,00 грн., а позичальник зобов`язався повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитними коштами на умовах та у строки, що визначені кредитним договором.
Згідно п. 1.1. Договору Кредитодавець зобов`язався на умовах, визначених цим договором, на строк, визначений п. 1.3. договору, надати позичальнику грошові кошти (фінансовий кредит) у сумі, визначеній у п. 1.2. договору (далі - кредит), а позичальник зобов`язався повернути Кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом (далі - плата) у встановлений п. 1.4 договору термін та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та строки/терміни, що визначені договором. Відповідно до п. 1.2. Договору сума (загальний розмір) кредиту становить 4000.00 грн. Відповідно до п. 1.5.2. Договору проценти за користування кредитом: 1800.0 грн., які нараховуються за ставкою 3.00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом. Згідно п. 1.6. Договору стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5.0 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом. Умовами Кредитного договору передбачена видача кредитних коштів Позичальнику безготівково, а саме шляхом переказу коштів на Картковий рахунок. Відповідно до Розділу 2, сторонами узгоджені умови, щодо сплати за кредитом, пролонгації строку користування кредитом, повернення кредиту тощо.
Договір передбачає, що Позичальник може збільшити строк кредитування, шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування (з урахуванням всіх пролонгацій). Таке збільшення (продовження) строку кредитування відбувається кожен раз коли Позичальник продовжує користуватись кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, але загалом не може перевищувати 60 днів. У випадку, якщо внаслідок чергового продовження строку кредитування Позичальником у спосіб вказаний цим пунктом, загальний період пролонгації на стандартних (базових) умовах перевищить 60 днів, таке продовження здійснюється на кількість днів, що залишилась до досягнення загальним строком пролонгації на стандартних (базових) умовах 60 днів.
Сторонами кредитного договору узгоджено, що Позичальник відповідає перед Кредитодавцем за зобов`язаннями, що випливають з цього договору, всіма коштами та майном, що йому належать на праві власності (у т.ч. часткової та сумісної), на які відповідно до законодавства може бути звернено стягнення. У разі прострочення Позичальником виконання зобов`язань зі сплати заборгованості, Кредитодавець має право, починаючи з дня, наступного за датою спливу строку кредитування (з урахуванням пролонгацій та оновлених графіків платежів, якщо такі складались), нарахувати проценти за стандартною ставкою, визначеною цим договором, в якості процентів за порушення грошового зобов`язаннявідповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України. У випадку нарахування процентів вважається, що ця умова договору встановлює інший розмір процентів в розумінні ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України.
Відповідно до п. 6.1. Договору цей договір укладається в електронній формі в особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно-телекомунікаційній системі Кредитодавця. Також сторонами Договору узгоджено, розміщені в особистому кабінеті позичальника проект цього договору або інформація з посиланням на нього є пропозицію Кредитодавця про укладення кредитного договору (офертою). Відповідь про прийняття пропозиції про укладання цього договору (акцепт) надається позичальником шляхом відправлення Кредитодавцю електронного повідомлення та відбувається із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, який надсилається Кредитодавцем електронним повідомленням (SMS) на мобільний телефонний номер позичальника, а позичальник використовує одноразовий ідентифікатор (отриману алфавітно-цифрову послідовність) для підписання цього кредитного договору/ електронного повідомлення про прийняття пропозиції про його укладення (акцепту). Електронне повідомлення (акцепт) може бути відправлене позичальником через сайт Кредитодавця, мобільний додаток, месенджери або у SMS-повідомленні з мобільного телефонного номеру позичальника (вартість відправки SMS-повідомлення для позичальника визначено у правилах). Після укладення цей договір надається позичальнику шляхом розміщення в Особистому кабінеті позичальника. Додатково укладений кредитний договір та/або повідомлення про його укладення може бути на розсуд Кредитодавця направлено позичальнику на електронну пошту або іншими каналами (засобами) зв`язку, наданими позичальником Кредитодавцем.
Відповідно до п. 6.3. Договору приймаючи пропозицію Кредитодавця про укладання цього договору позичальник також погоджується з усіма додатками та невід`ємними частинами договору в цілому та підтверджує, що він ознайомлений, погоджується з усіма визначеннями, умовами та змістом, повністю розуміє, і зобов`язується неухильно дотримуватись умов договору та Правил надання фінансових кредитів (послуг) Кредитодавцем, що розміщені на сайті Кредитодавця та є невід`ємною частиною цього договору. Згідно п. 6.4. Договору укладення Кредитодавцем договору з позичальником у електронній формі юридично є еквівалентним отриманню Кредитодавцем ідентичного за змістом договору, який підписаний власноручним підписом позичальника, у зв`язку з чим створює для сторін такі ж правові зобов`язання та наслідки.
Відповідно до п. 6.5. Договору цей договір прирівнюється до такого, що укладений у письмовій формі.
Факт зарахування коштів в розмірі 4000,00 грн. на картковий рахунок позичальника підтверджений квитанцією від 08.11.2021 р.
Також суд отримав лист від АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» від 30.10.2026 відповідно до якого на картковий рахунок ОСОБА_1 08.11.2021 було зараховано кошти в розмірі 4000,00 грн.
ОСОБА_1 взяті на себе зобов`язання за договором належним чином не виконав.
Зазначені умови договору є публічною пропозицією у розумінні ст.ст.641, 644 ЦК України.
Таким чином, суд приходить до висновку, що сторони узгодили розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строки та умови кредитування, що свідчить про наявність волі відповідача для укладення такого Договору, на таких умовах шляхом підписання Договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.
10.02.2022 р. між ТОВ «МІЛОАН» та ТОВ « Вердикт капітал» було укладено Договір №10-02/2022-50, відповідно до умов якого ТОВ «МІЛОАН» відступило на користь ТОВ «Вердикт капітал» право вимоги до позичальників, в тому числі за Договором про споживчий кредит № 100329615 від 08.11.2021 р., який укладено між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 .
У свою чергу ТОВ «Вердикт Капітал» відступило право вимоги до позичальника на користь ТОВ «Коллект Центр» відповідно до Договору відступлення права вимоги № 10-01/2023 від 10.01.2023 р. за Договором про споживчий кредит №100329615 від 08.11.2021 р., який укладено між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 .
Внаслідок невиконання позичальником зобов`язань щодо погашення кредиту №100329615, у останнього перед позивачем ТОВ «Коллект Центр» станом на день формування позовної заяви виникла заборгованість у розмірі 21 760,00 грн., з яких заборгованість за тілом кредиту 4 000,00 грн., заборгованість за процентами на дату відступлення прав вимоги 16 600,00 грн., заборгованість за комісіями 1 160,00 грн., витрати на сплату судового збору в розмірі 2422,40 грн., витрати на правову допомогу в сумі 13 000,00 грн.
В порушення умов договору відповідач зобов`язання, передбачені договором, належним чином не виконав. Неповерненням отриманого кредиту з відсотками в обумовлений строк, комісією він в односторонньому порядку порушив зобов`язання, що випливають з умов кредитного договору, що є недопустимим.
Щодо стягнення комісії, суд зазначає, що Комісія за своєю природою - це грошова сума, одноразовий платіж, що списується клієнтом як плата за обслуговування рахунку або за надання спеціальних послуг, а тому суд приходить до висновку, що розмір комісії встановлений кредитним договором, відповідно вимога про її стягнення є обґрунтованою та підлягає стягненню з відповідача в розмірі заявленому у позові.
Докази повернення відповідачем кредиту та сплати процентів за користування кредитом в порядку та на умовах, передбачених спірним договором, у справі відсутні.
На підставі викладеного, суд вважає, що з відповідача на користь позивача необхідно стягнути заборгованість за кредитним договором разом з відсотками, комісією.
Оскільки, всупереч наведеним нормам закону та умовам спірного договору відповідач не виконав свої зобов`язання щодо погашення заборгованості за договором у встановлений ним строк, позовні вимоги про стягнення заборгованості підлягають задоволенню.
За правилами ст.141 ЦПК України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача понесені ним документально підтверджені витрати на оплату судового збору в розмірі 2422,40 грн.
Крім того, згідно з ч.2 ст.141 ЦПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, серед іншого, витрати на професійну правничу допомогу (ч.2 ст.133 ЦПК України).
В силу ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до ч.3 ст.141 ЦПК України, при вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Згідно з наданими документами, позивачем понесені витрати на професійну правничу допомогу в сумі 13 000,00 грн., що підтверджується договором про надання правової допомоги №02-09/2024-7, заявкою про надання юридичної допомоги № 16 від 01.09.2025 р., витягом з акту про надання юридичної допомоги №13 від 30.09.2025 р.
Враховуючи висновки щодо застосування відповідних норм права, які викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 755/9215/15-ц, постановах Верховного Суду у справі № 905/1795/18 та у справі № 922/2685/19, враховуючи, що справа є незначної складності, в даній категорії справ наявна узгоджена та установлена судова практика, існує відпрацьована адвокатська практика у даній категорії справ, а обсяг досліджених доказів є невеликим, суд приходить до висновку про зменшення суми стягнення з відповідача на користь позивача до 5 000 гривень витрат на професійну правничу допомогу в суді, що відповідає критерію об`єктивності та буде співмірним з виконаною адвокатом роботою у цій справі.
Враховуючи категорію та складність справи, ціну позову, обсяг наданих адвокатом послуг та керуючись принципами справедливості і розумності, з відповідача належить стягнути на користь позивача понесені ним витрати на професійну правничу допомогу в сумі 3000,00 грн.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 2,5,10-13, 89, 137, 141, 258, 264-265, 273, 280-282, 353, 354 ЦПК України, суд,
УХВАЛИВ:
Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» (адреса: 01133, м. Київ, вул. Мечнікова, буд.3, офіс 306; код ЄДРПОУ 44276926): заборгованість за кредитним договором №100329615 від 08.11.2021 р. у розмірі 21 760 (двадцять одна тисяча сімсот шістдесят) грн. 00 коп., з яких заборгованість за тілом кредиту 4 000,00 грн., заборгованість за процентами на дату відступлення прав вимоги 16 600,00 грн., заборгованість за комісіями 1 160,00 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» судовий збір в розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн. 40 коп. та витрати на правничу допомогу у розмірі 5000 (п`ять тисяч) грн. 00 коп.
У задоволені решти позовних вимог - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Дніпровського апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач: Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» адреса: 01133, м. Київ, вул. Мечнікова, буд.3, офіс 306; код ЄДРПОУ 44276926.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований: АДРЕСА_1 .
Повне рішення складено 16 листопада 2026 року і підписано без його проголошення.
Суддя: О. Р. Феняк
Оригінал: reyestr.court.gov.ua