Рішення від 11 листопада 2026 р. у справі №210/3905/26 — Металургійний районний суд міста Кривого Рогу

Суд: Металургійний районний суд міста Кривого Рогу

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: військового обліку, мобілізаційної підготовки та мобілізації

Дата: 11 листопада 2026 р.

Справа: №210/3905/26

Суддя: Скотар Р. Є.

МЕТАЛУРГІЙНИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КРИВОГО РОГУ

Справа № 210/3905/26

Провадження № 2-а/210/55/26

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

12 листопада 2026 року

Металургійний районний суд м. Кривого Рогу у складі:

головуючого-судді: Скотар Р.Є.,

за участі секретаря судового засідання: Колос Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративний позов адвоката Власкіної Тетяни Яківни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання незаконною та скасування постанови, закриття справи про адміністративне правопорушення,-

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовної заяви

Представник позивача звернувся до суду з позовом до відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання незаконною та скасування постанови №R556298 про накладення адміністративного стягнення.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що ОСОБА_1 на даний час є військовозобов`язаним та перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_2 .

27 травня 2026 року автомобіль під керування позивача ОСОБА_1 зупинили працівники патрульної поліції з метою перевірки військовооблікових документів. Позивач надав працівникам поліції на ознайомлення електронний військово-обліковий документ. При перевірці його за базою поліції позивача було повідомлено, що він перебуває в розшуку за вчинення адміністративного правопорушення за ч.3 ст.210-1 КУпАП за непроходження ВЛК. Хоча інформація про наявність порушень правил військового обліку до цього в електронному кабінеті військовозобовязаного була відсутня. До цього моменту позивач не перебував на військовому обліку

Стосовно допущеного порушення працівники Нацполіції повідомили, що ТЦК та СП 27.05.2026 року (в цей же день) звернувся до поліції з електронним повідомленням про розшук та доставку позивача для складання протоколу про адмінправопорушення, а саме за непроходження / відмову від проходження ВЛК. На питання позивача на підставі чого він повинен був пройти ВЛК працівники поліції пояснили, що позивач не з`явився за повісткою на проходження ВЛК. Коли саме була повістка працівники поліції не знають.

28.05.2026 позивачу в електронний кабінет військовозобовязаного надійшла постанова № R556298 по справі про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення від 28.05.2026. Після ознайомлення з її змістом ОСОБА_1 прийняв рішення оскаржувати постанову про накладення на нього адміністративного стягнення, оскільки правопорушення було визнано ним внаслідок помилки, а фактично він данного порушення не вчиняв. Крім того лише з тексту постанови позивач дізнався на якій підставі на думку ТЦК та СП він зобов`язаний був проходити ВЛК.

Таким чином оскаржувана постанова була винесена в порядку, передбаченому ст. 279-9 КУпАП - за наявності поданої особою заяви, в якій вона зазначає що не оспорює допущене порушення та згодна на притягнення її до адміністративної відповідальності за її відсутності.

Але позивач вважає постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 № R556298 від 28.05.2026 по справі про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210-1 КУпАП незаконною, виходячи з відсутності у позивача обов`язку самостійно проходити медичний огляд військово лікарською комісією.

Позивач ОСОБА_1 до набрання чинності ЗУ “Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист» обмежено придатним не визнавався і з 2017 року є особою з інвалідністю за загальним захворюванням. Це підтверджується відомостями Єдиного державного реєстру військовозобовязаних, а також відомостями паперового військового квитка, де відсутні відмітки про визнання його обмежено придатним до військової служби. Статус особи з інвалідністю підтверджується посвідченням з відміткою, що з 13.11.2017 він одержує соціальну допомогу для осіб з інвалідністю.

У відомостях електронного та паперового військово-облікового документу позивача відсутня інформація про проходження позивачем медогляду ВЛК, за результатом якого його було б визнано обмежено придатним.

Враховуючи, що ОСОБА_1 обмежено придатним не визнавався, мав і має до теперішнього часу статус особи з інвалідністю - обов`язку проходити ВЛК самостійно без отримання повістки та направлення у нього не виникло.

Тому оскільки ОСОБА_1 обмежено придатним до військової служби не визнавався, а направлення на проходження ВЛК, а під час мобілізації та дії режиму воєнного стану направлення та повістки на проходження ВЛК не отримував, самостійно проходити медичний огляд бажання не виявляв, то у ОСОБА_1 був відсутній обов`язок самостійно, тобто без відповідного направлення (та) повістки, проходити медичний огляд військово-лікарською комісією. Це свідчить про те, що непроходження ВЛК без вручення відповідного направлення (та) повістки у осіб, які не визнавались обмежено придатними, не породжує обов`язку проходити ВЛК і відповідно не може вважатися адміністративним правопорушенням.

Інформація про встановлення та зміну групи інвалідності належить до персональних даних військовозобов`язаного, що міститься в електронному. Таку інформацію у відповідності до ст.14 вищезазначеного Закону ТЦК та СП отримують самостійно шляхом електронної взаємодії з центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань пенсійного забезпечення та ведення обліку осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню.

За таких обставин вважає, що відповідач, не дослідив обставини справи, не встановив наявність складу адміністративного правопорушення, не зібрав доказів на підтвердження наявності події адміністративного правопорушення та власної позиції щодо допущення позивачем інкримінованого правопорушення, зокрема, які були наявні у розпорядженні самого відповідача.

Зазначене свідчить, що ОСОБА_1 порушення, за яке його притягнуто до адміністративної відповідальності, не вчиняв, тобто подія адміністративного правопорушення відсутня, що є підставою для закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення на підставі п.1 ст.247 КУпАП.

Зазначає, що дане правопорушення не є триваючим, оскільки відповідно до законодавства, вбачається, що обов`язок пройти медичний огляд був встановлений до 05.06.2025 року, і дана дата є датою виявлення порушення, оскільки вже на цей момент відповідач володів всією необхідною інформацією про наявність або відсутність порушення в діях позивача, тому враховуючи викладене вважає, що ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності поза межами строку встановленого законодавства для накладення адміністративного стягнення.

Враховуючи вищевикладене, просила суд визнати незаконною та скасувати постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 №R556298 від 28.05.2026 про накладення штрафу на позивача ОСОБА_1 , за вчинення ним адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.3 ст.210-1 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення закрити, а також стягнути з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань, передбачених для нього, як для суб`єкта владних повноважень, на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1064 гривень 96 копійок

Рух по справі

Ухвалою суду від 05 червня 2026 року відкрито провадження у справі та призначено до розгляду з врахуванням вимог ст.286 КАС України. Витребувано від ІНФОРМАЦІЯ_1 належним чином засвідчені копії матеріалів справи про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_1 про притягнення до адміністративної відповідальності 28.05.2026 року за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП (а.с. 47-48).

Ухвалою суду від 12 червня 2026 року відмовлено у задоволенні клопотання адвоката Власкіної Тетяни Яківни про його участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів за допомогою системи Електронний Суд (а.с.54).

Аргументи учасників справи

Позивач та його представник в судовому засіданні присутні не були, представник – адвокат Власкіна Т.Я. надала до суду заяву про розгляд справи за їх відсутності, наполягала на задоволенні позову.

Представник відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 в судове засідання повторно не з`явився, про дату та час судового засілдання повідомлений належним чином. Відзив або клопотання на адресу суду не надходило.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_2 .

28 травня 2026 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 прийнято постанову № R556298 про накладення на ОСОБА_1 штрафу у сумі 17 000,00 грн. у зв`язку із вчиненням ним адміністративного правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, за викладених у протоколі про адміністративне правопорушення обставин (а.с.32а).

Згідно тексту постанови, за результатом вивчення відомостей та реєстрової інформації Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, встановлено, що ОСОБА_1 не пройшов(ла) (відмовився(лась) від проходження) ВЛК (п.2 розділу II ЗУ “Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав в/сл та поліцейських на соціальний захист”, чим допустив(ла) порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.

У зв`язку з зазначеним ОСОБА_1 , притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладено штраф у розмірі 17000,00 грн.

Згідно розширених данних з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів від 23.02.2026 року, ОСОБА_1 не військовозобов`язаний, підставою зняття/виключення з обліку стала попередня судимість, за якою особу засуджено до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину (п. 6 ч. 5 ст. 37), має інвалідність 3-ої групи причиною якої є загальне захворювання, яка діє до 10.11.2026 (а.с.26-28), вказане також підтверджується посвідченням особи з інвалідністю третьої групи серії НОМЕР_2 виданого на ім`я ОСОБА_1 1989 р.н. (а.с.30-31).

Згідно інформації з Резерв+ ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 має інвалідність 3-ої групи внаслідок загального захворювання, яка діє до 10.11.2026 (а.с.17,19).

Відповідно до військового квитка ОСОБА_1 , серії НОМЕР_3 , він з 26.02.2009 року перебуває на обліку ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с.13-16).

Відповідно до повістки №21325 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 викликався до ІНФОРМАЦІЯ_4 на 27 квітня 2024 року о 09.10 год. (а.с.25).

Витягом з рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи (152/26/228/В від 21.01.2026р.) в п.16 встановлено третю групу інвалідності на один рік з 01.12.2025 року (а.с.9-12).

Мотивувальна частина

Позиція суду та застосовані норми права

Положеннями ч. 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст.5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією або бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси і просити про їх захист шляхом визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Згідно зі ст. 7 КУпАП, провадження у справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.

Тобто, притягненню до адміністративної відповідальності особи обов`язково повинна передувати належна та вчинена у відповідності до вимог чинного законодавства поведінка суб`єкта владних повноважень, зокрема, поліцейського, а також встановлення останнім факту вчинення особою адміністративного правопорушення, відповідальність за вчення якого передбачена чинним законодавством.

Відповідно до ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно з пункту 1 статті 247 КпАП України, обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення, яка доводиться шляхом надання доказів.

Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (стаття 252 КУпАП).

Частиною 1 статті 210-1 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за Порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію. Вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період є адміністративним правопорушенням, передбаченим ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про оборону України», особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Особливий період в Україні розпочався з 17.03.2014 року, коли було оприлюднено Указ Президента України від 17.03.2014 № 303/2014 «Про часткову мобілізацію».

Указом Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст.106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року введено воєнний стан, який триває і по теперішній час.

Згідно з Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 65/2022 оголошено проведення загальної мобілізації.

Відповідно до ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

На підставі ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

Згідно з ч. 3 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; взяття громадян на військовий облік; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов (направлення) на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

Згідно абзацу 4 ч. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані: проходити медичний огляд згідно з рішеннями комісії з питань взяття на військовий облік, комісії з питань направлення для проходження базової військової служби або військово-лікарської комісії відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у Службі зовнішньої розвідки України, розвідувальному органі Міністерства оборони України чи розвідувальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України чи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, відповідно.

Відповідно до ч. 7 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» виконання військового обов`язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, та районні (об`єднані районні), міські (районні у містах, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя (далі - територіальні центри комплектування та соціальної підтримки).

Відповідно до п. 1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2022 року №154, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.

Постановою Кабінету Міністрів України №1487 від 30 грудня 2022 року затверджено Порядок організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі - Порядок №1487).

Відповідно до п. 3 Порядку № 1487, військовий облік ведеться з метою визначення наявних людських мобілізаційних ресурсів та їх накопичення для забезпечення повного та якісного укомплектування Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення (далі - інші військові формування) особовим складом у мирний час та в особливий період. Для забезпечення військового обліку громадян України використовується Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів, який призначений для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Відповідно до п.п. 4 п. 1 Додатку 2 до Порядку №1487 «Правила військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів» призовники, військовозобов`язані та резервісти повинні проходити медичний огляд та лікування в закладах охорони здоров`я згідно з рішеннями комісій з питань взяття на військовий облік, направлення для проходження базової військової служби або військово-лікарських комісій районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я СБУ, а у розвідувальних органах - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії розвідувальних органів.

Як видно з п.2 розділу ІІ Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист» № 3621-IX від 21.03.2024 у редакції Закону України від 12.02.2025 №4235- IX (далі - Закон №4235-IX), громадяни України віком від 25 до 60 років, які були визнані обмежено придатними до військової служби до набрання чинності цим Законом (крім осіб, визнаних в установленому порядку особами з інвалідністю), з дня набрання чинності цим Законом зобов`язані до 05 червня 2025 року пройти повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби. Такі громадяни зобов`язані самостійно звернутися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язані та резервісти Служби безпеки України - до Центрального управління або регіональних органів Служби безпеки України, військовозобов`язані та резервісти розвідувальних органів України - до відповідного підрозділу розвідувальних органів України) або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного та резервіста з метою отримання направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду.

Відповідно до ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи вирішення її в точній відповідності з законом.

Відповідно до ст. 62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь, а обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях.

Враховуючи викладене, висновки про наявність чи відсутність в діях особи адміністративного правопорушення повинні ґрунтуватися на підставі всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин справи та наданих доказів.

Так, постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560 затверджено Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період (далі - Порядок № 560, в редакції, чинній на час винесення оскаржуваної постанови від 02.12.2024).

Вищевказаний Порядок визначає, зокрема, процедуру оповіщення військовозобов`язаних та резервістів, їх прибуття до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, процедуру перевірки військово-облікових документів громадян, уточнення персональних даних військовозобов`язаних, організацію медичного огляду військовозобов`язаних та резервістів для визначення придатності до військової служби, процедуру оформлення призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.

Відповідно до пункту 21 Порядку № 560, за викликом районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (Центрального управління або регіонального органу СБУ, відповідного підрозділу розвідувальних органів) резервісти та військовозобов`язані зобов`язані з`являтися у строк та місце, зазначені в повістці, для взяття на військовий облік, уточнення своїх персональних даних, даних військово-облікового документа з військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних, резервістів (територіального центру комплектування та соціальної підтримки), проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби.

За приписами підпункту 1 пункту 27 Порядку № 560, під час мобілізації громадяни викликаються з метою: до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки або їх відділів:

- взяття на військовий облік;

- проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби;

- уточнення своїх персональних даних, даних військово-облікового документа з військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних, резервістів (територіального центру комплектування та соціальної підтримки);

- призову на військову службу під час мобілізації та відправлення до місць проходження військової служби.

Пунктом 28 Порядку № 560 передбачено, що виклик громадян до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки чи їх відділів, відповідних підрозділів розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ під час мобілізації здійснюється шляхом вручення (надсилання) повістки (додаток 1).

У разі проходження резервістами та військовозобов`язаними медичного огляду під час мобілізації та/або воєнного стану строк дії довідки з висновком щодо придатності до військової служби становить один рік.

Положеннями пункту 74 Порядку № 560 передбачено, що резервістам та військовозобов`язаним, які підлягають призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, за рішенням керівника районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки видається направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду за формою згідно з додатком 11. При цьому особам віком до 45 років видається направлення щодо визначення їх придатності до проходження військової служби у десантно-штурмових військах, силах спеціальних операцій, морській піхоті.

Військовозобов`язаний та резервіст, який виявив бажання проходити військову службу під час мобілізації у вибраній ним військовій частині, направляється на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду керівником районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або командиром військової частини.

Направлення реєструється в журналі реєстрації направлень на військово-лікарську комісію за формою згідно з додатком 12 та видається резервісту та військовозобов`язаному під особистий підпис.

Під час вручення направлення резервістам та військовозобов`язаним під особистий підпис доводяться вимоги законодавства щодо відповідальності громадян за ухилення від військової служби під час мобілізації, у тому числі за ухилення від проходження медичного огляду за направленням районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, та строк завершення медичного огляду.

Направлення на медичний огляд військовозобов`язаних та резервістів, які перебувають на військовому обліку в СБУ, а також військовозобов`язаних, які виявили бажання проходити військову службу під час мобілізації в обраному ними підрозділі, органі, закладі, установі СБУ, здійснюється у порядку, визначеному Головою СБУ.

Додатком 11 Порядку № 560 визначено форму направлення, для встановлення придатності військовозобов`язаного до проходження військової служби за станом здоров`я, у певному медичному закладі, у зв`язку із призовом на військову службу під час мобілізації, в особливий період.

Таким чином, з вищевказаного вбачається, що процедурі проходження на військово-лікарській комісії медичного огляду передує:

- формування повістки про виклик військовозобов`язаного для проходження відповідного огляду та її вручення особі;

- видача керівником районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду за формою, згідно з додатком 11 до Порядку №560;

- реєстрація відповідного направлення в журналі реєстрації направлень на військово-лікарську комісію за формою, згідно з додатком 12 до Порядку №560.

Разом з тим, як наголошує позивач, він не отримував від ІНФОРМАЦІЯ_1 повістку для проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби (на ВЛК).

Доказів видачі ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_1 повістки про виклик на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду матеріали справи не містять та відповідачем не надано під час розгляду справи.

Таким чином, ІНФОРМАЦІЯ_2 не дотримано встановленого порядку направлення ОСОБА_1 на медичний огляд, оскільки, в силу вимог абзацу 3 пункту 69 Порядку №560, його виклик на відповідний огляд мав бути здійснений повісткою із зазначенням часу та дати проходження ВЛК, чого відповідачем зроблено не було.

Крім того, в силу положень пункту 3.5 Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14 серпня 2008 року № 402 (далі - Положення №402), військовозобов`язаний під час проведення медичного огляду зобов`язаний надати членам ВЛК ТЦК та СП медичну карту амбулаторного хворого за формою № 025/о, затвердженою наказом МОЗ України від 14 лютого 2012 року № 110 «Про затвердження форм первинної облікової документації та Інструкцій щодо їх заповнення, що використовуються у закладах охорони здоров`я незалежно від форми власності та підпорядкування», зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 28 квітня 2012 року за № 661/20974 (далі - форма № 025/о), виписки з медичної документації щодо перенесених захворювань, отриманих травм, поранень тощо, якщо така інформація відсутня в ЕСОЗ.

Зазначені документи, а також особові справи офіцерського, сержантського, старшинського і рядового складу запасу ТЦК та СП до початку огляду подає для вивчення у ВЛК.

Отже, вказаною нормою пункту 3.5 Положення №402 на військовозобов`язаного покладається обов`язок під час проведення медичного огляду надати членам військово-лікарської комісії медичну карту амбулаторного хворого за формою №025/о, виписки з медичної документації щодо перенесених захворювань, отриманих травм, поранень тощо, якщо така інформація відсутня в ЕСОЗ.

В свою чергу, як зазначив позивач, він не був належним чином повідомлений та не знав про необхідність зявитися до ІНФОРМАЦІЯ_5 для проходження військово-лікарської комісії.

Враховуючи вищезазначене, суд вважає, що відповідачем не доведено належними і допустимими доказами порушення ОСОБА_1 вимог пункту 2 розділу ІІ Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав в/сл та поліцейських на соціальний захист" і як наслідок, факту вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 210-1 КУпАП.

Згідно матеріалів справи ОСОБА_1 має третю групу інвалідності за загальними захворюваннями (а.с. 30-31).

Отже, виходячи з приведених вище норм, зокрема, абзаців 3 та 4 пункту 69 Порядку №560, позивач, як особа, яка перебуває на військовому обліку та уточнила свої облікові данні, мав бути викликаний на медичний огляд повісткою.

Разом з тим, як наполягає позивач у своєму позові, він не отримував від ІНФОРМАЦІЯ_6 повістку для проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби (на ВЛК).

Таким чином, відповідачем не дотримано встановленого порядку направлення позивача на медичний огляд, оскільки, в силу вимог абзацу 3 пункту 69 Порядку №560, його виклик на відповідний огляд мав бути здійснений повісткою із зазначенням часу та дати проходження ВЛК, чого відповідачем зроблено не було.

Враховуючи вищезазначене, суд вважає, що відповідачем не доведено належними і допустимими доказами порушення ОСОБА_1 вимог частини першої статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», і як наслідок, факту вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьої статті 210-1 КУпАП.

Відповідно до пункту 3 частини 3 статті 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

З огляду на викладене, враховуючи, що належними та допустимими доказами не підтверджується факт вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, суд доходить висновку, що постанова ІНФОРМАЦІЯ_5 від 28 травня 2026 року № R556298 є протиправною та підлягає скасуванню.

В свою чергу, справа про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 про притягнення до адміністративної відповідальності за частиною 3 статті 210-1 КУпАП підлягає закриттю.

Згідно із ч. 1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Тому відповідач, як суб`єкт владних повноважень, зобов`язаний був надати докази правомірності своєї діяльності у силу закону. Однак таких належних доказів подано не було.

Вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП, за яке його притягнуто до адміністративної відповідальності, зафіксовано лише в оспорюваній постанові, та не підтверджується жодними іншими доказами.

На підставі вищевикладеного суд дійшов висновку, що відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, у суді жодним чином не доведено правомірності свого рішення, не надано суду доказів, які б підтверджували, що ОСОБА_1 вчинив правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210 КУпАП.

Суд звертає увагу на те, що саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення. Така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб`єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.

Аналогічна позиція, викладена в постанові Верховного Суду від 26.04.2018 у справі № 338/1/17 (№К/9901/15804/18).

Відповідно до принципу презумпції невинуватості щодо особи, яка підозрюється у вчиненні злочину або правопорушення, припускається невинність до того часу, поки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому законодавством, і встановлено вироком суду, який набрав законної сили.

Всі сумніви щодо скоєння правопорушення тлумачаться на користь особи, що притягується до відповідальності.

Європейський суд з прав людини, що у своєму рішенні від 10 лютого 1995 року у справі «Аллене де Рібермон проти Франції» підкреслив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно ширшою: він обов`язковий не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших органів держави.

На обов`язок доведення саме відповідачем як суб`єктом владних повноважень правомірності винесення рішення про притягнення особи до адміністративної відповідальності, правомірності та законності прийнятої постанови вказує Верховний Суд у постановах від 24.04.2019 (справа №537/4012/16-а), від 08.11.2018 (справа №201/12431/16-а), від 23 жовтня 2018 року (справа №743/1128/17), від 15.11.2018 (справа №524/7184/16-а).

З урахуванням наведеного суд встановив, що оскаржувана постанова винесена з порушеннями норм чинного законодавства, оскільки в ході розгляду справи про адміністративне правопорушення не було з`ясовано всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Seryavin and others v. ukraine, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2011 року, остаточне 10.05.2011).

Відповідно до п. 3 ч.1 ст. 293 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді скарги на постанову по справі про адміністративне правопорушення перевіряє законність і обґрунтованість винесеної постанови і приймає одне з таких рішень, зокрема, скасовує постанову і закриває справу.

Аналогічні положення закріплені пунктом 3 частини 3 статті 286 КАС України, згідно з яким за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

З огляду на викладене, оцінивши допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів, суд доходить висновку, що оскаржувана постанова у справі про адміністративне правопорушення є незаконною, оскільки відповідачем не доведено наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП, у зв`язку з чим зазначена постанова №R556298 від 28 травня 2026 року по справі про адміністративне правопорушення підлягає скасуванню, а справа про адміністративне правопорушення підлягає закриттю.

За таких обставинах, позовні вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Керуючись ст.ст. 6, 12, 19, 46, 77, 78, 90, 243, 245, 251, 252, 257, 268, 271, 280, 286 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов адвоката Власкіної Тетяни Яківни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання незаконною та скасування постанови, закриття справи про адміністративне правопорушення - задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову №R556298 від 28 травня 2026 року по справі про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210-1 Кодексу України про адміністративне правопорушення, винесену начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

Справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 про притягнення до адміністративної відповідальності за частиною 3 статті 210-1 КУпАП закрити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з ІНФОРМАЦІЯ_7 на користь ОСОБА_3 витрати пов`язані зі сплатою судового збору розмірі 1064,96 (одна тисяча шістдесят чотири гривні 96 копійок)

Рішення суду може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду через Металургійний районний суд м. Кривого Рогу шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня його складення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду проголошення.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, а у разі його апеляційного оскарження - моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Повний текст складено 12 листопада 2026 року.

Відомості про сторін:

- позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 );

- відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_8 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_4 ).

Суддя: Р. Є. Скотар

Оригінал: reyestr.court.gov.ua