Постанова від 15 листопада 2026 р. у справі №910/13941/25 — Касаційний господарський суд Верховного Суду

Суд: Касаційний господарський суд Верховного Суду

Інстанція: Касаційна

Юрисдикція: Господарське

Категорія: енергоносіїв

Дата: 15 листопада 2026 р.

Справа: №910/13941/25

Суддя: Берднік І.С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 листопада 2026 року

м. Київ

cправа № 910/13941/25

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Берднік І. С. - головуючого, Зуєва В. А., Міщенка І. С.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Гільдендорф Енерджи»

на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 09.09.2026 (у складі колегії суддів: Крижний О. М. (головуючий), Гаврилюк О. М., Ткаченко Б. О.)

про зупинення провадження

у справі № 910/13941/25

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Гільдендорф Енерджи»

до Акціонерного товариства «Гарантований покупець»

про стягнення 17 521 241,09 грн (12 095 834,61 грн),

ВСТАНОВИВ:

У листопада 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Гільдендорф Енерджи» (далі - ТОВ «Гільдендорф Енерджи») звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства «Гарантований покупець» (далі - ДП «Гарантований покупець») про стягнення 17 521 241,09 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем (покупцем) грошових зобов`язань за договором від 28.02.2020 № 322/01/20 в частині своєчасної оплати вартості відпущеної електричної енергії, виробленої позивачем (продавцем) за «зеленим» тарифом.

Заперечуючи проти позовних вимог відповідач, крім іншого, вказував на невірність розрахунків 3% річних та інфляційних втрат, оскільки позивачем невірно визначено момент виникнення грошового зобов`язання.

08.01.2026 ТОВ «Гільдендорф Енерджи» подало до Господарського суду міста Києва заяву про зменшення позовних вимог, у якій просить суд стягнути з відповідача 13 759 282,28 грн заборгованості, 239 557,91 грн 3% річних та 369 317,02 грн інфляційних втрат.

У підготовчому засіданні 03.02.2026 судом розглянуто та прийнято заяву позивача про зменшення позовних вимог, вирішено подальший розгляд справи здійснювати з врахуванням даної заяви.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.03.2026 закрито провадження у справі № 910/13941/25 про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 2 272 322,60 грн на підставі пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського кодексу України (далі - ГПК України).

Рішенням Господарського суду міста Києва від 17.03.2026 позов задоволено повністю. Стягнуто з ДП «Гарантований покупець» на користь ТОВ «Гільдендорф Енерджи» 11 486 959,68 грн основного боргу, 239 557,91 грн 3% річних, 369 317,02 грн інфляційних втрат. Здійснено розподіл судового збору.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції, зокрема виходив із того, що пункт 11.4 Порядку купівлі електричної енергії за «зеленим» тарифом, затверджений постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП) від 26.04.2019 № 641 (далі - Порядок № 641) не містить положень про те, що у випадку неотримання коштів гарантованим покупцем від ОСП, строк виконання остаточного розрахунку гарантованого покупця з продавцем за «зеленим» тарифом не настає чи відкладається на строк до моменту надходження коштів. Ураховуючи зазначене суду першої інстанції виснував, що оскільки належним виконанням основного зобов`язання покупця за договором купівлі-продажу є сплата у повному обсязі вартості придбаного ним товару та строки, визначені у договорі, тому здійснення часткової оплати отриманого товару після спливу кінцевого терміну здійснення платежу є господарським правопорушенням, яке зумовлює настання визначених законом і договором негативних наслідків для покупця.

Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 02.04.2026 заяву щодо стягнення витрат на правничу допомогу задоволено частково. Стягнуто з ДП «Гарантований покупець» на користь ТОВ «Гільдендорф Енерджи» 50 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу. У задоволенні іншої частини заяви відмовлено.

ДП «Гарантований покупець» звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на рішення Господарського суду міста Києва від 17.03.2026 та додаткове рішення Господарського суду міста Києва суду від 02.04.2026, у якій просив рішення Господарського суду м. Києва від 17.03.2026 у скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог; додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 02.04.2026 скасувати в частині задоволення заяви та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні заяви про стягнення витрат на професійну правничу допомогу повністю.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.05.2026, зокрема, клопотання Акціонерного товариства «Гарантований покупець» (далі - АТ «Гарантований покупець») про заміну сторони правонаступником задоволено; замінено відповідача - ДП «Гарантований покупець» на його правонаступника - АТ «Гарантований покупець»; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою АТ «Гарантований покупець» на рішення Господарського суду міста Києва від 17.03.2026 та додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 02.04.2026.

У подальшому АТ «Гарантований покупець» подало до Північного апеляційного господарського суду клопотання про зупинення провадження у справі № 910/13941/25 до закінчення перегляду об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду (далі - Об`єднана палата) справи № 910/11540/25.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.09.2026 зупинено апеляційне провадження у справі № 910/13941/25 до закінчення перегляду Об`єднаною палатою справи № 910/11540/25.

Задовольняючи заяву про зупинення апеляційного провадження, суд апеляційної інстанції виходив із того, що спір у справі № 910/13941/25 є аналогічним спору у справі № 910/11540/25, що виник з подібних правовідносин, оскільки предметом позову у цій справах є стягнення коштів (інфляційних втрат і 3 % річних) у зв`язку з простроченням виконання тим самим відповідачем (АТ «Гарантований покупець») зобов`язання з оплати вартості електричної енергії, виробленої продавцем за «зеленим» тарифом.

Не погоджуючись із висновками суду апеляційної інстанції, у вересні 2026 року ТОВ «Гільдендорф Енерджи» звернулось до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права (абзац 2 частини 2 статті 287 ГПК України), просить ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 09.09.2026 скасувати, а справу передати для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

Касаційну скаргу обґрунтовано порушенням судом апеляційної інстанції положень частини 3 статті 195, пункту 7 частини 1 статті 228 ГПК України.

За доводами касаційної скарги, зупиняючи апеляційне провадження, суд апеляційної інстанції не врахував, що відповідно до частини 3 статті 195 ГПК України провадження у справі на стадії її розгляду по суті зупиняється тільки з підстав, встановлених пунктом 1 частини 1 статті 228 цього Кодексу, а отже з 24.06.2026 (початок розгляду апеляційної скарги по суті) зупинення провадження у справі № 910/13941/25 на підставі пункту 7 частини 1 статті 228 ГПК України було процесуально неможливим; суд першої інстанції вже застосував підхід до обчислення строку оплати, який відповідає підходу, заради перевірки правильності якого справу № 910/11540/25 передано на розгляд Об`єднаної палати, а тому за будь-якого результату її розгляду становище відповідача у цій справі не може бути покращене; питання, передане на розгляд Об`єднаної палати у справі № 910/11540/25 стосується лише похідних вимог та не впливає на вимогу про стягнення основного боргу у розмірі 11 486 959,68 грн.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 12.10.2026 відкрито касаційне провадження у справі № 910/13941/25 за касаційною скаргою ТОВ «Гільдендорф Енерджи» з підстави, передбаченої абзацом 2 частини 2 статті 287 ГПК України. Ухвалено здійснити перегляд ухвали Північного апеляційного господарського суду від 09.09.2026 без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження.

АТ «Гарантований покупець» у відзиві на касаційну скаргу зазначає про законність і обґрунтованість оскаржуваної ухвали суду апеляційної інстанції, просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувану ухвалу суду апеляційної інстанції- без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи та заперечення проти неї, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд дійшов таких висновків.

Відповідно до статті 300 ГПК України, якою визначено межі розгляду справи судом касаційної інстанції, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина 1). Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина 2).

Верховний Суд, переглянувши ухвалу суду апеляційної інстанцій у межах доводів і вимог касаційної скарги, виходить із такого.

За приписами частини 1 статті 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є розумність строків розгляду справи (пункт 10 частини 3 статті 2 ГПК України).

Дотримання судом розумних строків розгляду справи є важливим та одним з пріоритетних принципів господарського судочинства. Поряд із цим існують обставини, за яких суд має право або ж зобов`язаний зупинити провадження у справі.

Зупинення провадження у справі - це тимчасове припинення всіх процесуальних дій у справі, зумовлене настанням певних визначених законом обставин, що перешкоджають подальшому руху справи до їх усунення.

Верховний Суд неодноразово наголошував, що зупинення провадження у справі не повинне розглядатися як невиправдане затягування строків розгляду справи і застосовується лише за обставин, визначених процесуальним законом.

Відповідно до частини 1 статті 270 ГПК України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у главі 1 розділу IV цього Кодексу.

Порядок та умови зупинення провадження у справі врегульовано положеннями статей 227, 228 ГПК України, в яких наведено вичерпний перелік підстав, за яких суд зобов`язаний та має право зупинити провадження у справі.

Відповідно до пункту 7 частини 1 статті 228 ГПК України суд апеляційної інстанції може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити апеляційне провадження у справі у випадках перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.

Отже, за змістом цієї норми, зупинення апеляційного провадження у справі з цієї підстави є правом, а не обов`язком суду. Таке право може бути реалізовано за наявності двох умов: 1) правовідносини є подібними; 2) палата, об`єднана палата, Велика Палата Верховного Суду, здійснює перегляд справи.

Аналогічні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 31.01.2022 у справі № 910/22748/16, від 13.01.2023 у справі № 911/3023/19, від 20.11.2023 у справі № 910/14224/20.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 зазначено, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.

Зупиняючи апеляційне провадження у справі, що розглядається, суд апеляційної інстанції виходив із того, що Об`єднаною палатою розглядається справа № 910/11540/25 у подібних правовідносинах.

Так, предметом розгляду у справі № 910/13941/25, що розглядається, є позовні вимоги ТОВ «Гільдендорф Енерджи» до АТ «Гарантований покупець» про стягнення (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог та ухвали від 17.03.2026) 12 095 834,61 грн, з яких: 11 486 959,68 грн - основний борг, 239 557,91 грн - 3% річних та 369 317,02 грн - інфляційні втрати, ограновані неналежним виконанням відповідачем (покупцем) грошових зобов`язань за договором від 28.02.2020 № 322/01/20 в частині своєчасної оплати вартості відпущеної електричної енергії, виробленої позивачем (продавцем) за «зеленим» тарифом.

У справі № 910/11540/25, яку ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.07.2026 передано на розгляд Об`єднаної палати, предметом розгляду є позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Смілаенергопромтранс» до АТ «Гарантований покупець» (правонаступник ДП «Гарантований покупець») про стягнення основного боргу, інфляційних втрат та 3% річних у загальній сумі 8 499 094,99 грн. Позовні вимоги обґрунтовано простроченням виконання АТ «Гарантований покупець» грошового зобов`язання з повної оплати електричної енергії за договором від 17.08.2010 № 6323/02 (зі змінами), виробленої позивачем за «зеленим» тарифом та відпущеної протягом січня, травня 2024 року.

Відповідно до зазначеної ухвали від 22.07.2026 справу № 910/11540/25 передано на розгляд Об`єднаної палати для відступу від висновку, викладеного у постановах Верховного Суду від 07.10.2025 у справі № 910/12271/24, від 11.11.2025 у справі № 910/15563/24 про застосування положень абзацу 1 пункту 11.4 глави11 Порядку № 641 (в редакції постанови НКРЕКП від 24.01.2024 № 178) у взаємозв`язку з положеннями статті 253 Цивільного кодексу України.

Передаючи цю справу на розгляд Об`єднаної палати колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, не погоджується з вказаними вище висновками Верховного Суду, оскільки вважає, що:

- Верховний Суд у постановах від 07.10.2025 у справі № 910/12271/24 та від 11.11.2025 у справі № 910/15563/24 послався на наявність відповідного висновку Об`єднаної палати (постанова від 21.06.2024 у справі № 910/4439/23) з цього питання;

- у справі № 910/4439/23 Об`єднана палата хоч і зазначила, що Гарантований покупець здійснює остаточний розрахунок протягом трьох робочих днів з дати оприлюднення рішення Регулятора та що строк остаточного розрахунку сторони визначили з вказівкою на подію, яка має неминуче настати, - затвердження вартості послуги НКРЕКП з посиланням на пункт10.4 Порядку № 641, проте Об`єднана палата не застосовувала положення статті 253 Цивільного кодексу України, не встановлювала, який із днів (день оприлюднення чи наступний після нього день) є першим днем цього строку; не зіставляла два можливі способи його обчислення;

- перебіг такого строку має розпочинатися з дня, наступного за днем оприлюднення відповідної постанови НКРЕКП;

- сам по собі абзац 1 пункту 11.4 глави11 Порядку № 641 визначає тривалість строку, а саме, п`ять робочих днів, та подію, з якою пов`язано його початок, - оприлюднення рішення Регулятора. Тоді як порядок обчислення такого строку визначений у частині першій статті 253 Цивільного кодексу України (перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок);

- застосоване в абзаці 1 пункту 11.4 глави 11 Порядку № 641 формулювання «з дня оприлюднення» не містить прямої вказівки на те, що день оприлюднення є першим днем перебігу строку. Для того, щоб не застосовувалося загальне правило, визначене статтею 253 Цивільного кодексу України, нормативне регулювання мало б однозначно передбачати включення дня події до строку.

Ухвалою Об`єднаної палати від 18.08.2026 прийнято до розгляду справу № 910/11540/25 за касаційною скаргою АТ «Гарантований покупець» на рішення господарського суду міста Києва від 05.11.2025 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.03.2026.

Таким чином, Об`єднана палата за результатами розгляду справи № 910/11540/25 має сформулювати висновок щодо правильного застосування положень пункту 11.4 глави 11 Порядку № 641 у взаємозв`язку зі статтею 253 Цивільного кодексу України (у контексті того, який із днів є першим днем перебігу строку для здійснення гарантованим покупцем остаточного розрахунку за поставлену за «зеленим» тарифом електричну енергію: день оприлюднення постанови НКРЕКП (постанови Регулятора) про затвердження розміру вартості послуги чи день, наступний за днем оприлюднення вищезгаданої постанови НКРЕКП).

Визначення початку перебігу строку остаточного розрахунку Гарантованого покупця безпосередньо впливає на встановлення моменту виникнення прострочення виконання грошового зобов`язання та, відповідно, на визначення періоду нарахування 3 % річних та інфляційних втрат, які є предметом позовних вимог у справі № 910/13941/25, що розглядається.

Ураховуючи предмет та підстави позовів, тотожного відповідача (АТ «Гарантований покупець», а також тотожне правове регулювання спірних правовідносин, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про подібність правовідносин у справі № 910/11540/25, що розглядається Об`єднаною палатою, та у справі № 910/13941/25, у якій подано касаційну скаргу.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції правомірно задовольнив клопотання відповідача та зупинив апеляційне провадження у справі № 910/13941/25 закінчення перегляду Об`єднаною палатою справи № 910/11540/25.

Посилання скаржника на порушення судом апеляційної інстанції положень частини 3 статті 195 ГПК України (щодо неможливості зупинення провадження у справі на підставі пункту 7 частини 1 статті 228 ГПК України після початку розгляду судом апеляційної скарги по суті), суд касаційної інстанції не бере до уваги з огляду на наявність висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 05.03.2025 у справі № 910/13175/23, відповідно до якого положення частини 3 статті 195 ГПК України щодо можливості суду зупинити провадження у справі на стадії розгляду справи по суті виключно з підстав, передбачених цією нормою, підлягають застосуванню у разі розгляду справи лише судом першої інстанції в порядку загального позовного провадження. Цей висновок підлягає врахуванню судом на підставі частини 4 статті 236 ГПК України.

Доводи скаржника про те, що питання, передане на розгляд Об`єднаної палати у справі № 910/11540/25 стосується лише похідних вимог у справі № 910/13941/25, що розглядається, та не впливає на позовну вимогу про стягнення основного боргу у розмірі 11 486 959,68 грн, не спростовують правильність висновків суду апеляційної інстанції про задоволення клопотання відповідача та зупинення апеляційного провадження.

При цьому Верховний Суд зазначає, що викладені у касаційній скарзі доводи в цілому зводяться до суб`єктивного тлумачення скаржником обставин, встановлених судом апеляційної інстанції, що стали підставою для зупинення апеляційного провадження у справі, що розглядається.

Ураховуючи наведене, підстави для скасування оскаржуваної ухвали суду апеляційної інстанцій відсутні.

Касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанції розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції (частина 3 статті 304 ГПК України).

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

Статтею 309 ГПК України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Враховуючи викладене, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права в межах доводів касаційної скарги ТОВ «Гільдендорф Енерджи», суд касаційної інстанції дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а ухвали суду апеляційної інстанції - без змін.

Керуючись статтями 300, 301, 304, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Гільдендорф Енерджи» залишити без задоволення.

2. Ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 09.09.2026 у справі № 910/13941/25 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І. С. Берднік

Судді: В. А. Зуєв

І. С. Міщенко

Оригінал: reyestr.court.gov.ua