Суд: Касаційний господарський суд Верховного Суду
Інстанція: Касаційна
Юрисдикція: Господарське
Категорія: енергоносіїв
Дата: 11 листопада 2026 р.
Справа: №910/144/25
Суддя: Колос І.Б.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 листопада 2026 року
м. Київ
cправа № 910/144/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Колос І.Б. (головуючої), Булгакової І.В, Власова Ю.Л.,
за участю секретаря судового засідання Григорової Д.С.,
представників учасників справи:
прокуратури -
позивача - Відділу освіти Покровської міської ради Донецької області -
відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр Газ Ресурс" -
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр Газ Ресурс" (далі - ТОВ "Укр Газ Ресурс", відповідач, скаржник)
на рішення Господарського суду міста Києва від 11.03.2026 (головуючий - суддя Трофименко Т.Ю.)
та постанову Північного апеляційного господарського суду від 25.06.2026 (головуючий суддя - Шаратов Ю.А., судді: Бестаченко О.Л., Скрипка І.М.)
у справі за позовом Заступника керівника Покровської окружної прокуратури (далі - прокурор) в інтересах держави в особі Відділу освіти Покровської міської ради Донецької області (далі - Відділ освіти, позивач)
до ТОВ "Укр Газ Ресурс"
про визнання недійсними додаткових угод до договору та стягнення 373 818,14 грн.
ВСТУП
Спір у справі виник щодо правомірності укладання додаткових угод про збільшення ціни за одиницю товару до договору про постачання електроенергії, що призвело до підвищення ціни більше ніж на 10% (максимально сукупного ліміту зміни ціни, визначеного вимогами діючого законодавства) від попередньо визначеної основним договором, з одночасним зменшенням обсягів її постачання, а також відповідно наявності / відсутності підстав для стягнення з постачальника на користь замовника безпідставно надмірно сплачених бюджетних коштів.
ІСТОРІЯ СПРАВИ
1. Короткий зміст позовних вимог
1.1. Прокурор звернувся до суду в інтересах держави в особі Відділ освіти до ТОВ "Укр Газ Ресурс" про: визнання недійсними додаткових угод від 06.10.2021 № 4, від 30.11.2021 № 5, від 06.12.2021 № 6 (далі - додаткові угоди) до договору про постачання електричної енергії від 22.02.2021 № 5 (далі - договір закупівлі), укладеного між позивачем та відповідачем; стягнення з ТОВ "Укр Газ Ресурс" на користь Відділу освіти безпідставно надмірно сплачених бюджетних коштів у сумі 373 818,14 грн.
1.2. Позовні вимоги обґрунтовані укладанням спірних додаткових угод з порушенням законодавства про публічні закупівлі, що призвело до безпідставного збільшення вартості поставленої електроенергії, наслідком чого стала зайва переплата позивачем бюджетних коштів та свідчить про підставу для визнання таких додаткових угод недійсними й стягнення безпідставно одержаних бюджетних коштів.
2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
2.1. Господарський суд міста Києва рішенням від 11.03.2026 у справі № 910/144/25, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 25.06.2026, позов задовольнив повністю.
2.2. Судові акти попередніх інстанцій мотивовані, зокрема, тим, що при укладанні спірних додаткових угод Відповідачем не підтверджено збільшення ціни на ринку електроенергії, що не відповідає вимогам пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" від 25.12.2015 № 922-VIII (далі - Закон № 922-VIII) та є підставою для визнання таких угод недійсними на підставі частини першої статті 215 ЦК України. При цьому суди також врахували правові висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду (зокрема, у справі від 24.01.2024 № 922/2321/22, віл 21.11.2025 № 920/19/24) про те, що зміна мов договору про закупівлю щодо збільшення ціни за одиницю товару більше ніж на 10 % не допускається незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом строку дії договору. Внаслідок безпідставного підвищення цін на електроенергію на підставі додаткових угод, які визнаються недійсними, Відділ освіти надмірно сплатило ТОВ "Укр Газ Ресурс" 373 818,14 грн бюджетних коштів, які на підставі статті 1212 ЦК України постачальник (відповідач) має повернути замовнику (позивачу).
3. Короткий зміст вимог касаційної скарги
3.1. ТОВ "Укр Газ Ресурс" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить, зокрема рішення Господарського суду міста Києва від 11.03.2026 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 25.06.2026 у справі № 910/144/25 скасувати, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
4. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
4.1. Відповідач у касаційній скарзі, посилаючись, зокрема, на пункт 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України, вказує на неврахування судами попередніх інстанцій висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2019 у справі № 48/340, та від 14.01.2026 у справі № 580/408/14-ц щодо застосування статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод в контексті висновків позбавлення майна у розумінні цього положення Конвенції в разі ретроспективного скасування дійсного права власності, а також у Рішенні Другого сенату Конституційного Суду України від 03.12.2025 № 6-р(II)/2025 у справі № 3-28/2024(59/24) за конституційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Рейнір Бізнес Груп" щодо відповідності Конституції України (конституційності) приписів абзацу 1 частини третьої, абзаців 1- 3 частини четвертої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" (щодо представництва прокурором інтересів держави в суді).
4.2. Посилаючись на пункт 3 частини другої статті 287 ГПК України, ТОВ "Укр Газ Ресурс" просить розглянути питання стосовно застосування частини першої статті 44 Закону України "Про публічні закупівлі" для визначення кола суб`єктів, на яких покладається відповідальність за порушення вимог Закону України "Про публічні закупівлі" при внесенні змін до істотних умов договору про закупівлю у випадках, не передбачених Законом, та співвідношення цього механізму з цивільно-правовими наслідками, які фактично покладаються на постачальника у господарських спорах, адже, виходячи з положень частини першої статті 44 Закону України "Про публічні закупівлі" та враховуючи положення статей 38, 16414 Кодексу України про адміністративні правопорушення, які є імперативними, така відповідальність покладена виключно на уповноважених осіб, службових (посадових) осіб замовників, службових (посадових) осіб та членів органу оскарження, службових (посадових) осіб Уповноваженого органу, службових (посадових) осіб центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю, службових (посадових) осіб органів, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (обслуговуючого банку) - у вигляді адміністративної санкції (штрафу).
4.3. За доводами скаржника оскаржувані судові рішення ухвалені з неправильним застосуванням норм матеріального права, зокрема пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону № 922-VIII у редакції Закону № 4888-IX та пункту 7 розділу XIV "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 4888-IX.
4.4. На думку скаржника, сам факт включення законодавцем окремого пункту 7 до перехідних положень свідчить, що його метою є врегулювання саме темпоральної колізії щодо вже виниклих правовідносин. Змінюється правовий критерій, за яким суд на момент ухвалення рішення повинен оцінити відповідність конкретного збільшення ціни вимогам пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону № 922-VIII, оскільки саме щодо цього критерію законодавець прийняв спеціальне правило дії в часі. Наведена законодавча зміна прямо усуває неоднозначність тлумачення 10% обмеження ціни за одиницю товару, встановлюючи, що таке обмеження застосовується до кожного окремого випадку збільшення ціни без обмеження кількості таких змін, а не до сукупного (кумулятивного) зростання ціни за весь період дії договору, а з огляду на пряму вказівку законодавця про поширення нової редакції норми на раніше виниклі правовідносини, ця законодавча зміна підлягає застосуванню судом та спростовує правову підставу позову і оскаржуваних рішень.
4.5. Крім того, касаційна скарга містить клопотання про:
- зупинення провадження у цій справі на підставі пункту 5 частини першої статті 227 ГПК України до закінчення розгляду Конституційним Судом України справи № 3-107/2026(239/26, 264/26, 291/26) за конституційними скаргами "Укр Газ Ресурс", ТОВ "Укр Газ Ресурс" та ТОВ "Львівенергозбут" щодо відповідності Конституції України (конституційності) пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі";
- передачу справи № 910/144/25 на розгляд Великої Палати Верховного Суду виключно для формування Верховним Судом висновку щодо питання застосування частини першої статті 44 Закону України "Про публічні закупівлі" у подібних правовідносинах, а саме: визначення суб`єктів відповідальності за порушення вимог спеціального Закону у сфері публічних закупівель, у разі внесення змін до істотних умов договору у порядку не передбаченому Законом, та співвідношення з наслідками внесення таких змін до договору (статей 16414 Кодексу України про адміністративні правопорушення) та строків притягнення до відповідальності за порушення вимог Закону (статті 38 Кодексу України про адміністративні правопорушення), враховуючи також статтю 18 Закону України "Про публічні закупівлі", яка встановлює орган оскарження та порядок оскарження процедур закупівлі.
5. Позиція інших учасників справи
5.1. Прокуратура у відзиві на касаційну скаргу заперечила проти доводів скаржника, зазначаючи про те, що судові рішення попередніх інстанцій у справі ухвалені з додержанням норм матеріального і процесуального права та просить рішення та постанову залишити без змін, а касаційну скаргу Товариства - без задоволення.
5.2. Позивач не скористався своїм правом на подання відзиву на касаційну скаргу.
6. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
6.1. Відділом освіти Покровської міської ради Донецької області з використанням веб-порталу "Prozorro" 29.01.2021 проведено відкриті торги щодо закупівлі електричної енергії в обсязі 1 700 126 кВт / год з очікуваною вартістю 4 080 302,40 грн (номер закупівлі UA-2021-01-06-000487-a).
6.2. За результатами проведення відкритих торгів сформовано Звіт, згідно з яким переможцем визначено Товариство з обмеженою відповідальністю "Укр Газ Ресурс".
6.3. 22.02.2021 Відділом освіти Покровської міської ради Донецької області (покупець, споживач) та ТОВ "Укр Газ Ресурс" (постачальник) уклали договір про постачання електричної енергії № 5 (далі - договір), відповідно до пункту 2.1 якого постачальник зобов`язався у 2021 році передавати споживачу електричну енергію - за кодом CPV за ДК 021:2015 - 09310000-5 (електрична енергія) для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач зобов`язався приймати та оплачувати постачальнику вартість використаної електричної енергії на умовах цього договору. Кількість товару за Договором становить 1 700 126 кВт (пункт 2.3. договору).
6.4. Строк поставки електричної енергії за цим договором - 25.02.2021-31.12.2021 (пункт 3.1. договору).
6.5. Пунктом 5.1 договору визначено, що ціна за 1 кВт/год електричної енергії за цим договором становить 2,11 грн, у т.ч. ПДВ - 0,3516 грн.
6.6. Ціна цього договору становить 3 587 265,86 грн, у т.ч. ПДВ - 597 877,64 грн (пункт 5.2 Договору).
6.7. Згідно з пунктом 5.7. договору, сторони домовились, що ціна за 1 кВт / год електричної енергії може бути змінена не частіше ніж 1 раз на місяць.
6.8. Істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, передбачених статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" (пункт 13.2. договору).
6.9. Внесення змін та доповнень до умов договору можливе лише за взаємною письмовою згодою сторін та здійснюється шляхом підписання додаткової угоди. Про намір внести зміни до умов договору сторона-ініціатор повинна письмово повідомити іншу сторону не пізніше, ніж за 20 днів до запропонованого терміну внесення змін. Якщо постачальник має намір змінити ціну за одиницю товару у випадку передбаченому пункт 2 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", разом з повідомленням про намір внесення змін постачальник направляє споживачу документальне підтвердження коливання ціни на ринку (пункту 13.3. договору).
6.10. Судами попередніх інстанцій встановлено, що сторонами неодноразово були внесені зміни до договору, про що укладались додаткові угоди.
6.11. Зокрема, 17.09.2021 Відділ освіти та ТОВ "Укр Газ Ресурс" уклали додаткову угоду № 3 до договору, якою сторони з урахуванням пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" та цінової довідки Харківської торгово-промислової палати від 13.08.2021 № 1876/21, збільшили ціну за 1 кВт / год електричної енергії з 2,11 грн до 2,285 544 грн з ПДВ. Також цією додатковою угодою внесені зміни до пункту 2.3. договору, згідно з яким визначено кількість товару за договором - 1 615 676,84 кВт / год, з яких: 600 603 кВт на період з 22.02.2021 по 31.07.2021 за ціною 2,11 грн з ПДВ за 1 кВт; 1 015 073,84 кВт на період з 01.08.2021 по 31.12.2021 за ціною 2,285544 грн з ПДВ за 1 кВт.
6.12. 06.10.2021 Відділ освіти та ТОВ "Укр Газ Ресурс" уклали додаткову угоду № 4 до договору, якою сторони з урахуванням пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" та цінової довідки Харківської торгово-промислової палати від 17.08.2021 № 1914-1/21, збільшили ціну за 1 кВт / год електричної енергії з 2,285 544 грн до 2,478 624 грн з ПДВ. Змінили пункт 2..3 договору, згідно з яким визначили кількість товару за договором - 1 539 264,04 кВт/год, з яких: 600 603 кВт на період з 22.02.2021 по 31.07.2021 за ціною 2,11 грн з ПДВ за 1 кВт; 34 140,5 кВт на період з 01.08.2021 по 14.08.2021 за ціною 2,285544 грн з ПДВ за 1 кВт; 904 520,54 кВт на період з 15.08.2021 по 31.12.2021 за ціною 2,478 624 грн з ПДВ за 1 кВт.
6.13. 30.11.2021 Відділ освіти та ТОВ "Укр Газ Ресурс" уклали Додаткову угоду № 5 до договору, якою сторони з урахуванням пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" та цінової довідки Харківської торгово-промислової палати від 22.10.2021 № 2644/21, збільшили ціну за 1 кВт /год електричної енергії з 2,478 624 грн до 2,691 грн з ПДВ. Змінили пункт 2.3. договору, згідно з яким визначили кількість товару за договором - 1 480 935,53 кВт / год, з яких: 600 603 кВт на період з 22.02.2021 по 31.07.2021 за ціною 2,11 грн з ПДВ за 1 кВт; 28 624,677 кВт на період з 01.08.2021 по 14.08.2021 за ціною 2,285 544 грн з ПДВ за 1 кВт; 175 986,323 кВт на період з 15.08.2021 по 30.09.2021 за ціною 2,478 624 грн з ПДВ за 1 кВт; 675 721,535 кВт на період з 01.10.2021 по 31.12.2021 за ціною 2,691 грн з ПДВ за 1 кВт.
6.14. 06.12.2021 Відділ освіти та ТОВ "Укр Газ Ресурс" уклали додаткову угоду № 6 до договору, якою з урахуванням пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України Закону України "Про публічні закупівлі", ціновою довідкою Харківської торгово-промислової палати № 2644-2/21 від 22.10.2021, збільшили ціну за 1 кВт/год електричної енергії з 2,691 грн до 2,924592 грн з ПДВ. Змінили пунктом 2.3. договору, згідно з яким визначили кількість товару за договором - 1 431 712 кВт/год, з яких: 600 603 кВт на період з 22.02.2021 по 31.07.2021 за ціною 2,11 грн з ПДВ за 1 кВт; 28 624,677 кВт на період з 01.08.2021 по 14.08.2021 за ціною 2,285 544 грн з ПДВ за 1 кВт; 175 986,323 кВт на період з 15.08.2021 по 30.09.2021 за ціною 2,478 624 грн з ПДВ за 1 кВт; 59 445 кВт на період з 01.10.2021 по 14.10.2021 за ціною 2,691 грн з ПДВ за 1 кВт; 567 053 кВт на період з 15.10.2021 по 31.12.2021 а ціною 2,924592 грн з ПДВ за 1 кВт.
6.15. Відповідно до актів приймання-передачі електричної енергії, за період дії договору відповідач поставив 1 358 731 кВт / год електричної енергії на загальну суму 3 373 822,97 грн, яка сплачена позивачем повністю відповідно до платіжних доручень, долучених до позову.
6.16. Звітом про виконання договору про закупівлю підтверджується виконання договору його сторонами, сума оплати за договором про закупівлю склала 3 373 822,97 грн (у т.ч. ПДВ 562 303,82 грн).
6.17. Прокурор, звертаючись з позовом в інтересах держави, зазначив, що Відділ освіти переплатив за електроенергію бюджетних коштів у сумі 373 818,14 грн по відношенню до початкової ціни, закріпленої договором, що в наступному стало підставою для ініціювання прокурором в інтересах держави в особі Відділу освіти позову з вимогами про визнання недійсними додаткових угод № 4, № 5, № 6, оскільки такі укладені всупереч Закону України "Про публічні закупівлі" та стягнення з відповідача коштів у сумі 373 818,14 грн на підставі статті 1212 Цивільного Кодексу України (далі - ЦК України), що становить різницю між сумою бюджетних коштів, які фактично перераховані відповідачу, та сумою, яка підлягала сплаті за електроенергію за ціною договору.
6.18. Суди попередніх інстанцій, досліджуючи питання правомірності укладання спірних додаткових угод, вказали, що обов`язок доведення наявності підстав для збільшення ціни за одиницю товару, зокрема факту коливання ціни такого товару на ринку, покладається на сторону, яка ініціює відповідну зміну, тобто у зазначеному випадку на постачальника (відповідача). Натомість необхідність внесення зазначених змін до ціни договору не можна вважати обґрунтованою й такою, що підтверджена документально зважаючи, що такі не містять належно оформлених посилань на збільшення закупівельної ціни електроенергії на ринку, як і підтверджувальних документів на їх підтвердження.
6.19. Зокрема, суд апеляційної інстанції, врахувавши висновок викладений у постанові Верховного Суду від 23.01.2020 у справі № 907/788/18 вказав, що довідки, експертні висновки Торгово-промислової палати України можуть використовуватися для підтвердження коливання ціни товару на ринку. Однак наявність самої лише цінової довідки, не є належним обґрунтуванням коливанням ціни на ринку, адже її зміст повинен відповідати обставинам, які вона підтверджує або спростовує.
6.20. Постачальник збільшення ціни по додаткових угодах № 4, № 5, № 6 до договору підтвердив ціновими довідками Харківської торгово-промислової палати, а саме: від 17.08.2021 № 1914-1/21, від 22.10.2021 № 2644/21 та від 22.10.2021 № 2644-2/21. Ці довідки складені на підставі відомостей з офіційного сайту ДП "Оператор ринку", містять порівняння середньозважених цін на ринку "на добу наперед" (РДН) у торговій зоні ОЕС (об`єднаної енергетичної системи) України, зокрема:
- цінова довідка від 17.08.2021 № 1914-1/21 за 3 декаду липня 2021 року (21.07-31.07) та станом на 1 декаду серпня 2021 року (01.08-10.08); % зміни ціни становив +31,04%;
- цінова довідка від 22.10.2021 № 2644/21 за 1 декаду вересня 2021 року (01.09.-10.09.) та 1 декаду жовтня 2021 року (01.10.-10.10); % зміни ціни становив +15,84%;
- цінова довідка від 22.10.2021 № 2644-2/21 за 1 декаду жовтня 2021 року (01.10-10.10) та 2 декаду жовтня 2021 року (11.10-20.10); % зміни ціни становив +10,66%.
6.21. При укладенні додаткових угод № 4, № 5, № 6 сторони могли використовувати відомості ДП "Оператор ринку", на які спиралися вказані довідки Харківської ТПП.
6.22. Однак, вивчивши дані, вказані у цінових довідках, суд першої інстанції правомірно, за висновком суду апеляційної інстанції, не визнав їх обґрунтованими та належними підставами для внесення змін до договору шляхом укладення спірних додаткових угод, оскільки у них не наведена динаміка зміни ціни в бік збільшення з моменту укладення договору (22.02.2021) до дат укладення оспорюваних додаткових угод, зокрема, 30.11.2021 та 06.12.2021. Крім того, аналіз коливання ціни на ринку проводився без урахування календарного місяця. Між тим, у вказаних цінових довідках Харківської ТПП прямо вказано, що вони мають виключно фактографічно-інформаційний характер, а отже не враховують умов конкретних договорів.
6.23. Суд апеляційної інстанції надав оцінку вказаним доказам відповідача та констатував, що у даному випадку, збільшення ціни відбувається на підставі цінових довідок, які містять необ`єктивні дані. Зауваживши, що з урахуванням умов пункту 13.3. договору, застосування нових цін раніше ніж через 20 днів після надходження відповідної пропозиції постачальника про зміну умов договору, є неправомірним.
6.24. Отже, на підставі та внаслідок оцінки наявних у матеріалах справи доказів суди попередніх інстанцій виснували, що укладення оспорюваних додаткових угод до договору щодо зміни ціни на товар відбулось за відсутності підстав для цього, визначених законом.
6.25. Водночас посилання ТОВ "Укр Газ Ресурс" на наявність середньозважених цін на ринку "на добу наперед" самостійно вмотивовано не свідчать про наявність підстав необхідності укладання спірних додаткових угод, оскільки навіть за доведеного коливання ціни товару на ринку сукупне збільшення ціни за одиницю товару понад 10 % від ціни, визначеної сторонами при укладенні договору закупівлі, законом не допускається, що є самостійною та достатньою підставою для визнання спірних додаткових угод недійсними. При цьому вже додатковими угодами № 4, № 5 та № 6 до договору від початкової тендерної пропозиції було збільшено ціну електричної енергії на 38,6%, а її обсяг зменшився., тобто з перевищенням максимального ліміту щодо зміни ціни у розмірі 10 відсотків, встановленого нормами пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" від 25.12.2015 № 922-VIII.
6.26. Відділ освіти мав право на отримання електроенергії по ціні, визначеній в укладеному договорі, однак, без надання письмових заперечень чи проведення переговорів щодо необґрунтованих пропозицій ТОВ "Укр Газ Ресурс" про збільшення ціни, підписав спірні додаткові угоди, як наслідок, ціна одиниці товару значно збільшилася, всупереч визначених законодавством про публічні закупівлі підстав, підсумком чого стало спотворення результатів торгів та нівелювання економії, яка була метою під час підписання договору.
6.27. Суди попередніх інстанцій з`ясували, що підтверджується матеріалами справи: замовник реально недоотримав визначений умовами договору і погоджений його сторонами загальний обсяг електроенергії, а також надмірно переплатив вартість фактично отриманого обсягу товару на загальну суму 373 818,14 грн. Між тим стягнення з ТОВ "Укр Газ Ресурс" коштів, одержаних понад встановлений законом ліміт збільшення ціни, не покладає на нього індивідуального надмірного тягаря, оскільки відповідач повертає лише кошти, одержані без достатньої правової підстави, та зберігає оплату поставленої електроенергії за правомірно визначеною ціною.
7. Межі та порядок розгляду справи судом касаційної інстанції
7.1. Верховний Суд ухвалою від 14.09.2026 відкрив касаційне провадження у справі № 910/144/25 на підставі пунктів 1, 3 частини другої статті 287 ГПК України.
7.2. У судовому засіданні 05.11.2026 оголошена перерва (усно) до 12.11.2026.
7.3. Водночас Суд враховує, що 30.10.2026 від ТОВ "Укр Газ Ресурс" надійшло клопотання про зупинення провадження у справі № 910/144/25 до закінчення розгляду об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи № 916/2486/23, а від прокуратури 04.11.2026 надійшло заперечення на вказане клопотання відповідача.
7.4. Протокольною ухвалою від 12.11.2026 Суд відмовив у задоволенні зазначеного клопотання відповідача, з огляду на доводи скаржника та заперечення прокуратури, та зважаючи, що справа № 910/144/25 і справа № 916/2486/23 не є подібними, зокрема і щодо представництва прокурором інтересів держави в особі різних за статусом позивачів, що і було підставою передачі справи № 916/2486/23 на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.
7.5. Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
7.6. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 300 ГПК України).
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
8. Джерела права та акти їх застосування. Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій
8.1. Предметом касаційного перегляду є рішення суду першої інстанції, яким позов задоволений повністю, та постанова суду апеляційної інстанції, ухвалена за результатом перегляду рішення суду першої інстанції.
8.2. Верховний Суд зазначає, що касаційне провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційної скарги, які наведені скаржником і стали підставою для відкриття касаційного провадження.
8.3. Суд, забезпечуючи реалізацію основних засад господарського судочинства закріплених у частини третій статті 2 ГПК України, зокрема, ураховуючи принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін, та дотримуючись принципу верховенства права на підставі встановлених фактичних обставин здійснює перевірку застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.
8.4. Касаційне провадження у справі відкрито на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України, за змістом якого підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
8.5. Стосовно наведеного Верховний Суд виходить із того, що неврахуванням висновку Верховного Суду є саме неврахування висновку щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції в обґрунтування мотивувальної частини постанови і, зокрема, має місце тоді, коли суд апеляційної інстанції, посилаючись на норму права, застосував її інакше (не так, в іншій спосіб витлумачив тощо), ніж це зробив Верховний Суд в іншій справі.
8.6. При дослідженні доцільності посилання на постанову Верховного Суду кожен правовий висновок Суду потребує оцінки на релевантність у двох аспектах: 1) чи є правовідносини подібними та 2) чи зберігає ця правова позиція юридичну силу до спірних правовідносин, зважаючи на відповідні законодавчі акти. У такому випадку правовий висновок розглядається "не відірвано" від самого рішення, а через призму конкретних спірних правовідносин та відповідних застосованих нормативно-правових актів.
8.7. Що ж до визначення подібних правовідносин, то в силу приписів статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" Верховний Суд звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19, в якій визначено критерій подібності правовідносин, відповідно до якого на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими. При цьому Велика Палата Верховного Суду зазначила, що термін "подібні правовідносини" може означати як ті, що мають лише певні спільні риси з іншими, так і ті, що є тотожними з ними, тобто такими самими, як інші. Таку спільність або тотожність рис слід визначати відповідно до елементів правовідносин. Із загальної теорії права відомо, що цими елементами є їх суб`єкти, об`єкти та юридичний зміст, яким є взаємні права й обов`язки цих суб`єктів. Отже, для цілей застосування приписів процесуального закону, в яких вжитий термін "подібні правовідносини", зокрема пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України та пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України, таку подібність слід оцінювати за змістовим, суб`єктним та об`єктним критеріями. З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків учасників) є основним, а два інші - додатковими. Водночас у кожному випадку порівняння правовідносин та їх оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов`язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб`єктний склад спірних правовідносин (види суб`єктів, які є сторонами спору) й об`єкти спорів.
8.8. Суд звертає увагу на те, що Верховний Суд у своїй діяльності висловлює правові висновки у справах з огляду на встановлення судами певних фактичних обставин справи. Такі висновки не є універсальними та типовими до всіх справ і фактичних обставин, які можуть бути встановлені судами.
8.9. За доводами касаційної скарги відповідача, суди попередніх інстанцій не врахували правові позиції, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2019 у справі № 48/340, та від 14.01.2026 у справі № 580/408/14-ц щодо застосування статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод в контексті висновків позбавлення майна у розумінні цього положення Конвенції в разі ретроспективного скасування дійсного права власності.
8.10. Надаючи оцінку наведеним доводам скаржника, колегія суддів виходить з такого.
8.11. Суд відхиляє доводи скаржника про неврахування висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 02.07.2019 у справі № 48/340 (предметом позову в якій є визнання права власності, визнання недійсним договору та повернення майна), від 14.01.2026 у справі № 580/408/14-ц (предметом позову в якій є визнання незаконним та скасування розпорядження і визнання недійсними державних актів на право власності на земельну ділянку) щодо застосування статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки правовідносини в цих справах є неподібними до справи, що розглядається, адже відмінними є предмет та підстави позову, зміст та правове регулювання відповідних правовідносин.
8.12. У справах № 48/340, № 580/408/14-ц йшлося про позбавлення особи права власності на нерухоме майно та земельні ділянки без будь-якого відшкодування і про необхідність перевірки пропорційності такого втручання. Водночас у справі, що розглядається, ТОВ "Укр Газ Ресурс" не позбавляється оплати за поставлену електроенергію, а стягненню підлягають лише кошти, одержані на підставі додаткових угод, укладених всупереч приписам Закону України "Про публічні закупівлі".
8.13. Скаржник також вважає, що суди попередніх інстанцій не врахували Рішення Другого сенату Конституційного Суду України від 03.12.2025 № 6-р(II)/2025 у справі № 3-28/2024(59/24) за конституційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Рейнір Бізнес Груп" щодо відповідності Конституції України (конституційності) приписів абзацу 1 частини 3, абзаців 1- 3 частини 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" (щодо представництва прокурором інтересів держави в суді).
8.14. Колегія суддів зазначає, що відповідно до статті 1311 Конституції України на прокуратуру покладається, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, визначених законом.
8.15. Згідно зі статтею 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво інтересів держави в суді у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист таких інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження.
8.16. Частиною третьою статті 53 ГПК України передбачено, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті.
8.17. Колегія суддів установила, що Рішенням Другого сенату Конституційного Суду України від 03.12.2025 № 6-р(II)/2025 у справі № 3-28/2024(59/24) за конституційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Рейнір Бізнес Груп" щодо відповідності Конституції України (конституційності) приписів абзацу 1 частини 3, абзаців 1- 3 частини 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" (щодо представництва прокурором інтересів держави в суді):
1) визнано такими, що відповідають Конституції України (є конституційними), абзаци 1- 3 частини 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру";
2) визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), окремі приписи абзацу 1 частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" в тім, що вони надають прокуророві можливість здійснювати представництво інтересів держави в суді у зв`язку з нездійсненням або неналежним здійсненням захисту цих інтересів органом державної влади, органом місцевого самоврядування чи іншим суб`єктом владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження;
3) окремі приписи абзацу 1 частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру", визнані неконституційними, втрачають чинність із 01.01.2027;
4) рішення Конституційного Суду України не поширюється на правовідносини щодо представництва прокурором інтересів держави в суді, які виникли під час чинності окремих приписів абзацу 1 частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру", визнаних неконституційними, та продовжують існувати після втрати ними чинності.
8.18. Отже, враховуючи пункт 3 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України, приписи абзацу 1 частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру", які визнані неконституційними, втрачають чинність із 01.01.2027, тобто до цієї дати вказані положення Закону України "Про прокуратуру" залишаються чинними в редакції, що діяла до ухвалення зазначеного рішення Конституційного Суду, та підлягають застосуванню.
8.19. У цій справі Прокурор звернувся з позовом в інтересах держави в особі Відділу освіти Покровської міської ради Донецької області в січні 2025 року, тобто в період, коли приписи абзацу 1 частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" були чинними, а тому підлягали застосуванню.
8.20. З урахуванням наведеного доводи скаржника про те, що суди попередніх інстанцій не врахували Рішення Другого сенату Конституційного Суду України від 03.12.2025 № 6-р(II)/2025 у справі № 3-28/2024(59/24) за конституційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Рейнір Бізнес Груп" щодо відповідності Конституції України (конституційності) приписів абзацу 1 частини третьої, абзаців 1-3 частини четвертої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" (щодо представництва прокурором інтересів держави в суді) не підтвердилися, оскільки дія цього Рішення не поширюється на спірні правовідносини у справі, що розглядається.
8.21. Таким чином, наведені скаржником підстави касаційного оскарження, передбачені пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, не підтвердилися.
8.22. Касаційне провадження у справі відкрито також на підставі пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України.
8.23. Відповідно до пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
8.24. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22.03.2023 у справі № 154/3029/14-ц зазначила, що правові висновки Верховного Суду не мають універсального характеру для всіх без винятку справ. З огляду на різноманітність суспільних правовідносин та обставин, які стають підставою для виникнення спорів у судах, з урахуванням фактичних обставин, які встановлюються судами на підставі наданих сторонами доказів у кожній конкретній справі, суди повинні самостійно здійснювати аналіз правовідносин та оцінку релевантності та необхідності застосування правових висновків Великої Палати Верховного Суду в кожній конкретній справі.
8.25. Отже, формування Верховним Судом висновку має стосуватися спірних конкретних правовідносин, ураховуючи положення чинного законодавства та встановлені судами під час розгляду справи обставини. При цьому формування правового висновку не може здійснюватися поза визначеними статтею 300 ГПК України межами розгляду справи судом касаційної інстанції.
8.26. Слід зазначити, що висновки Верховного Суду відносно питання застосування норм матеріального права, які зазначені скаржником, у подібних правовідносинах, ураховуючи правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 22.03.2023 у справі № 154/3029/14-ц, відсутні. Отже, з огляду на відсутність таких висновків, необхідно з`ясувати наявність або відсутність неправильного застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Водночас неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню (частина третя статті 311 ГПК України).
8.27. У зазначеному контексті Верховний Суд зазначає таке.
8.28. Спеціальними нормами, які визначають правові підстави внесення змін та доповнень до договорів, укладених за наслідком публічних закупівель і повинні застосовуватися переважно щодо норм ЦК України, який визначає загальну процедуру внесення змін до договору, є Закон України "Про публічні закупівлі".
8.29. Як установили суди попередніх інстанцій, за результатом проведеної процедури закупівлі сторони уклали договір закупівлі (постачання) електричної енергії, погодили всі його істотні умови, у т.ч. предмет, ціну та строк виконання зобов`язань, що узгоджується з приписами Закону України "Про публічні закупівлі".
8.30. Предметом касаційного перегляду у цій справі є вимоги про визнання недійсними додаткових угод № 4, № 5, №6 до договору закупівлі, як таких, що суперечать положенням Закону України "Про публічні закупівлі", та стягнення надмірно сплачених за ними коштів у зв`язку підвищенням ціни на товар, з огляду на що Суд відзначає таке.
8.31. Стосовно посилань скаржника на те, що оскаржувані судові рішення ухвалені з неправильним застосуванням норм матеріального права, зокрема пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону № 922-VIII у редакції Закону № 4888-IX та пункту 7 розділу XIV "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 4888-IX, яким, на думку відповідача, наведена законодавча зміна прямо усуває неоднозначність тлумачення 10 % обмеження ціни за одиницю товару, встановлюючи, що таке обмеження застосовується до кожного окремого випадку збільшення ціни без обмеження кількості таких змін, а не до сукупного (кумулятивного) зростання ціни за весь період дії договору, а з огляду на пряму вказівку законодавця про поширення нової редакції норми на раніше виниклі правовідносини, ця законодавча зміна підлягає застосуванню судом та спростовує правову підставу позову і оскаржуваних рішень, колегія суддів зазначає таке.
8.32. Правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави, територіальних громад та об`єднаних територіальних громад визначено Законом України "Про публічні закупівлі".
8.33. Згідно з пунктом 6 частини першої статті 1 цього Закону договір про закупівлю визначається як господарський договір, що укладається між замовником і учасником за результатами проведення процедури закупівлі / спрощеної закупівлі та передбачає платне надання послуг, виконання робіт або придбання товару.
8.34. Основні вимоги до договору про закупівлю та внесення змін до нього урегульовані статтею 41 Закону України «Про публічні закупівлі», частиною першою якої визначено, що договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного та Господарського кодексів України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.
8.35. Відповідно до частини першої статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
8.36. Згідно з частиною першою статті 652 ЦК України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.
8.37. Частиною четвертою статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" визначено, що умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції / пропозиції за результатами електронного аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі / спрощеної закупівлі або узгодженої ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури, крім випадків визначення грошового еквівалента зобов`язання в іноземній валюті та/або випадків перерахунку ціни за результатами електронного аукціону в бік зменшення ціни тендерної пропозиції / пропозиції учасника без зменшення обсягів закупівлі.
8.38. Пунктом 2 частини п`ятої статті 41 цього Закону, визначено, що істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків: збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю / внесення змін до такого договору щодо збільшення ціни за одиницю товару. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, природного газу та електричної енергії.
8.39. Відповідно до частини четвертої статті 3 Закону України "Про публічні закупівлі" відносини, пов`язані зі сферою публічних закупівель, регулюються виключно цим Законом і не можуть регулюватися іншими законами, крім випадків, встановлених цим Законом.
8.40. Суд касаційної інстанції зауважує, що у постанові Великої Палати Верхового Суду від 21.11.2025 у справі № 920/19/24, Суд зауважував, що "кожна зміна до договору має містити окреме документальне підтвердження. Документ про зміну ціни повинен містити належне підтвердження викладених у ньому даних, проведених досліджень коливання ринку, джерел інформації тощо" (постанови Верховного Суду від 13.10.2020 у справі № 912/1580/18, від 02.12.2020 у справі № 913/368/19, від 11.05.2023 у справі № 910/17520/21).
8.41. Тобто сам факт збільшення ціни товару на ринку не обов`язково тягне підвищення ціни на аналогічний товар, який є предметом договору.
8.42. При зверненні до замовника з пропозиціями підвищити ціну постачальник має обґрунтувати, чому таке підвищення цін на ринку зумовлює неможливість виконання договору по ціні, запропонованій замовнику на тендері, навести причини, через які виконання укладеного договору стало для постачальника вочевидь невигідним. Крім того, постачальник також має довести, що підвищення ціни є непрогнозованим (його неможливо було передбачити і закласти в ціну товару на момент подання постачальником тендерної пропозиції).
8.43. Як коливання ціни необхідно розуміти зміну за певний період часу ціни товару на ринку чи то в сторону зменшення, чи в сторону збільшення. І таке коливання має відбуватись саме в період укладання договору і до внесення відповідних змін до нього.
8.44. Водночас, на підтвердження факту коливання ціни на товар, у документі, який видає компетентна організація, має бути зазначена діюча ринкова ціна на товар і її порівняння з ринковою ціною станом на дату, з якої почали змінюватися ціни на ринку, - як у бік збільшення, так і у бік зменшення (тобто наявність коливання). Необхідність зазначення такої інформації зумовлюється також тим, що у випадку коливання цін зміни до договору про закупівлю вносяться з урахуванням показників коливання цін, що стали підставою для здійснення попередніх змін до договору.
8.45. Судами у цій справі встановлено, що за матеріалами справи, для документального підтвердження факту коливання ціни електричної енергії на ринку, та в підтвердження обґрунтованості змін істотних умов договору, що має своїм наслідком підставу для внесення змін до Договору, Відповідачем надано цінові довідки Харківської торгово-промислової палати від 17.08.2021 № 1914-1/21, від 22.10.2021 № 2644/21 та від 22.10.2021 № 2644-2/21.
8.46. Надавши оцінку доказам у справі № 910/144/25, суди попередніх інстанцій зазначили про те, що зазначені довідки не можуть братися до уваги, як належне обґрунтування для внесення істотних змін в умови Договору, оскільки у них не наведено динаміку зміни ціни в бік збільшення з моменту укладення Договору (22.02.2021) до дат укладення оспорюваних додаткових угод № 4, № 5, №6, а також те, що цінові довідки Харківської торгово-промислової палати за своїм змістом мають фотографічно-інформаційний характер.
8.47. Між тим дотримання сторонами договору про закупівлю імперативних вимог пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", яка передбачає спосіб та порядок зміни ціни за одиницю товару, є обов`язковим. Тому в разі порушення таких вимог можуть з`явитися правові наслідки, передбачені статтями 215, 216 ЦК України.
8.48. Згідно з частиною першою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
8.49. Частиною третьою статті 215 ЦК України визначено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
8.50. За частиною першою статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
8.51. Вирішуючи спори про визнання правочинів недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин. Тобто, для того щоб визнати той чи інший правочин недійсним, позивач по справі має довести, що такий правочин, саме в момент його укладання, зокрема, суперечив ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
8.52. З урахуванням зазначеного суди зробили правомірний висновок про наявність підстав для визнання недійсними оспорюваних угод та відповідно стягнення з відповідача на користь позивача грошових коштів сплачених за такими угодами.
8.53. Крім того, від скаржника надійшло клопотання про зупинення провадження у цій справі до закінчення розгляду Конституційним Судом України справи № 3-107/2026(239/26, 264/26, 291/26) за конституційними скаргами ТОВ "Укр Газ Ресурс", ТОВ "Промгаз Сіті" та ТОВ "Львівенергозбут" щодо відповідності Конституції України (конституційності) пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" та прийняття Конституційним Судом України відповідного рішення.
8.54. Розглянувши вказане клопотання, Верховний Суд не знаходить підстав для його задоволення, оскільки відповідно до пункту 5 частини першої статті 227 ГПК України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у випадках об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду. Разом з цим, встановлені у цій справі обставини та зібрані докази дозволяють Суду належним чином оцінити доводи касаційної скарги щодо застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права та вирішити питання про наявність або відсутність підстав для скасування оскаржуваних судових рішень.
8.55. Скаржник у касаційній скарзі в обґрунтування підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України, послався на відсутність правового висновку Верховного Суду щодо застосування статті 44 Закону України "Про публічні закупівлі" з урахуванням положень статей 38, 16414 КУпАП у подібних правовідносинах.
8.56. Верховний Суд неодноразового наголошував, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України, крім встановлення відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, обов`язковому дослідженню підлягає також питання щодо необхідності застосування таких правових норм для вирішення спору з огляду на встановлені фактичні обставини справи.
8.57. Формування Верховним Судом висновку має стосуватися спірних правовідносин, ураховуючи положення чинного законодавства та встановлені судами під час розгляду справи обставини.
8.58. Водночас застосовування/незастосування такої міри відповідальності (як правових наслідків недотримання вимог законодавства у сфері закупівлі) є окремим видом правовідносин між учасниками публічного права, які, у свою чергу не впливають на існування/припинення інших правовідносини, що виникають, зокрема між учасниками тендерів та сторонами договорів про закупівлю.
8.59. Водночас предметом даного позову є визнання недійсними Додаткових угод до Договору про закупівлю як таких, що укладенні у супереч вимогам пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", та, відповідно, застосування наслідків недійсності правочину.
8.60. Отже, в предмет доказування у даній справі не входить питання відповідальності посадових осіб публічного права (зокрема замовника) за порушення вимог Закону України "Про публічні закупівлі" у порядку статті 44 вказаного Закону.
8.61. З огляду на викладене у Верховного Суду відсутні підстави для формування висновку щодо застосування статті 44 Закону України "Про публічні закупівлі", статей 38, 16414 КУпАП передбаченої пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України.
8.62. Також Відповідач просить передати справу № 910/144/25 на розгляд Великої Палати Верховного Суду для формування Верховним Судом висновку щодо питання застосування частини першої статті 44 Закону України "Про публічні закупівлі" у подібних правовідносинах, а саме: визначення суб`єктів відповідальності за порушення вимог спеціального Закону у сфері публічних закупівель, у разі внесення змін до істотних умов договору у порядку не передбаченому Законом, та співвідношення з наслідками внесення таких змін до договору (стаття 16414 КУпАП) та строків притягнення до відповідальності за порушення вимог Закону (стаття 38 КУпАП), враховуючи також статтю 18 Закону України "Про публічні закупівлі", яка встановлює орган оскарження та порядок оскарження процедур закупівлі.
8.63. Відповідно до частини п`ятої статті 302 ГПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.
8.64. Водночас, Суд не вбачає підстав як для формування висновку щодо застосування у спірних правовідносинах статті 44 вказаного Закону так і для задоволення клопотання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, з огляду на те, що в предмет доказування у даній справі не входить питання відповідальності посадових осіб публічного права (зокрема замовника) за порушення вимог Закону України "Про публічні закупівлі" у порядку статті 44 вказаного Закону, що, в свою чергу, свідчить про відсутність виключної правової проблеми, вирішення якої необхідне для формування єдиної правозастосовчої практики.
8.65. З огляду на викладене Верховний Суд зазначає про те, що суди попередніх інстанцій правильно та обґрунтовано задовольнили позов у цій справі, а наведені скаржником у касаційній скарзі підстави касаційного оскарження судових рішень, передбачені пунктами 1 та 3 частини другої статті 287 ГПК України, не знайшли свого підтвердження та є необґрунтованими.
8.66. За таких обставин касаційна скарга відповідача, подана з підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України, не знайшла свого підтвердження, а тому Суд дійшов висновку про необґрунтованість поданої касаційної скарги та про відсутність підстав для скасування судових рішень попередніх інстанцій.
8.67. Суд ураховує, що зі змісту оскаржуваних судових рішень вбачається, що у справі, яка розглядається, суди першої та апеляційної інстанцій надали оцінку поданим сторонами доказам, якими вони обґрунтовують свої вимоги та заперечення, до переоцінки яких в силу приписів статті 300 ГПК України суд касаційної інстанції вдаватися не може, оскільки встановлення обставин справи, дослідження доказів та надання правової оцінки цим доказам є повноваженнями судів першої й апеляційної інстанцій, що передбачено статтями 73-80, 86, 300 ГПК України. Вказаним також спростовуються доводи скаржника про залишення поза увагою судів доводів та доказів скаржника стосовно змін фактичного ринкового зростання ціни електроенергії за спірний період.
8.68. Тобто доводи ТОВ "Укр Газ Ресурс" фактично зводяться не до необхідності формування висновку про застосування норм права у подібних правовідносинах, а по суті є спробою спонукати суд до переоцінки встановлених у справі обставин та доказів, з метою застосування іншого правового регулювання.
8.69. З огляду на викладене вище, доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження.
8.70. Інші доводи скаржника не впливають на правозастосування норм права у цій справі, з огляду на характер спірних правовідносин, підстави позову та наявні у справі докази, які досліджені й оцінені судами попередніх інстанцій.
8.71. Між тим Верховний Суд бере до уваги та вважає прийнятними доводи, викладені у відзивах прокурора та позивача на касаційну скаргу у тій частині, в якій вони не суперечать викладеному у цій постанові.
8.72. Верховний Суд, враховуючи рішення ЄСПЛ від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" та від 28.10.2010 у справі "Трофимчук проти України", зазначає, що учасникам справи надано вичерпну відповідь на всі істотні, вагомі питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують вказаного висновку.
9. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
9.1. Пунктом 5 частини першої статті 296 ГПК України передбачено, що суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на які посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.
9.2. За змістом пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
9.3. Відповідно до частини першої статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
9.4. Верховний Суд, переглянувши рішення місцевого суду та постанову суду апеляційної інстанції в межах доводів наведених у касаційній скарзі, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, вважає, що оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм процесуального та матеріального права, тому підстав для їх зміни чи скасування немає.
10. Судові витрати
10.1. В силу статті 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору за подання касаційної скарги покладаються на відповідача.
Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд,
УХВАЛИВ:
1. Касаційне провадження у справі № 910/144/25, відкрите за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр Газ Ресурс" на рішення Господарського суду міста Києва від 11.03.2026 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 25.06.2026 з підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, - закрити.
2. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр Газ Ресурс" на рішення Господарського суду міста Києва від 11.03.2026 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 25.06.2026 з підстави, передбаченої пунктом 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, - залишити без задоволення.
3. Рішення Господарського суду міста Києва від 11.03.2026 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 25.06.2026 у справі
№ 910/144/25 залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий І. Колос
Судді І. Булгакова
Ю. Власов
Оригінал: reyestr.court.gov.ua