Суд: Касаційний господарський суд Верховного Суду
Інстанція: Касаційна
Юрисдикція: Господарське
Категорія: спори про визнання недійсними правочинів, укладених боржником
Дата: 10 листопада 2026 р.
Справа: №922/3484/25 (922/1817/26)
Суддя: Пєсков В.Г.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 листопада 2026 року
м. Київ
cправа № 922/3484/25 (922/1817/26)
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Пєскова В. Г. - головуючого, Жукова С. В., Картере В. І.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1
на постанову Східного апеляційного господарського суду від 25.08.2026
колегія суддів у складі: Істоміна О. А. (головуючий), Склярук О. І., Шутенко І. А.
та ухвалу Господарського суду Харківської області від 25.06.2026
у складі судді Прохорова С. А
у справі № 922/3484/25 (922/1817/26)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Агробуд Україна"
до відповідачів:
1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Транс-Експерт" ,
2. ОСОБА_2 ,
3. ОСОБА_1 ,
про визнання правочинів недійсними та витребування майна
в межах справи № 922/3484/25
про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Агробуд Україна"
ВСТАНОВИВ
На розгляд суду постало питання щодо застосування заходів забезпечення позову.
Обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій
1. 20.10.2025 ухвалою суду відкрито провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Агробуд Україна" (далі - ТОВ "Будівельна компанія "Агробуд Україна") за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "СОВТА К".
2. 18.03.2026 ухвалою суду завершено попереднє судове засідання у справі №922/3484/25 про банкрутство ТОВ "Будівельна компанія "Агробуд Україна". Цього ж дня ухвалою припинено повноваження керівника боржника - ТОВ "Будівельна компанія "Агробуд Україна" ОСОБА_3 , покладено виконання обов`язків керівника боржника на розпорядника майна - арбітражного керуючого Саутенка Сергія Олеговича.
3. 22.05.2026 ТОВ "Будівельна компанія "Агробуд Україна" звернулося до Господарського суду Харківської області з позовної заявою в якій просить суд:
- визнати недійсним Договір комісії від 07.07.2025, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Транс-Експерт" та ТОВ "Будівельна компанія "Агробуд Україна";
- визнати недійсним Договір №ТЕ04/07/25-361 купівлі-продажу тракторів, самохідних шасі, самохідних сільськогосподарських, дорожньо-будівельних і меліоративних машин, сільськогосподарської техніки, інших механізмів від 08.07.2025, який укладений між ТОВ "Транс-Експерт" та ОСОБА_2 ;
- визнати за ТОВ "Будівельна компанія "Агробуд Україна" право власності на транспортний засіб кран самохідний TADANO FAUN RTF 40-3, рік виготовлення 1993, заводський номер НОМЕР_1 , номер двигуна: НОМЕР_2 (далі - транспортний засіб);
- витребувати у ОСОБА_1 транспортний засіб - кран самохідний TADANO FAUN RTF 40-3, рік виготовлення 1993, заводський номер НОМЕР_1 , номер двигуна: НОМЕР_2 .
4. 27.05.2026 ухвалою суду прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №922/3484/25 (922/1817/26) за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення за наявними у справі матеріалами наданими сторонами.
5. 24.06.2026 позивач звернувся до суду з заявою про забезпечення позову, в якій просив суд:
- вжити заходи забезпечення позову у справі №922/3484/25 (922/1817/26) шляхом накладення арешту на транспортний засіб - кран самохідний TADANO FAUN RTF 40-3, рік виготовлення 1993, заводський номер НОМЕР_1 , номер двигуна: НОМЕР_2 ;
- заборонити ОСОБА_1 й будь-яким іншим особам відчужувати, перереєстровувати, передавати у заставу, користування чи володіння, розукомплектовувати або вчиняти будь-які інші дії щодо зазначеного транспортного засобу;
- передати зазначений транспортний засіб на відповідальне зберігання ТОВ "Будівельна компанія "Агробуд Україна" в особі арбітражного керуючого, виконуючого обов`язки керівника Саутенка Сергія Олеговича .
6. Заява обґрунтована тим, що предметом розгляду у даній справі є вимога про визнання недійсним правочину, на підставі якого ТОВ "Будівельна компанія "Агробуд Україна" було відчужено належний йому транспортний засіб, а також витребування зазначеного транспортного засобу з володіння його чинного власника - ОСОБА_1 . Наразі спірний транспортний засіб перебуває у власності іншої особи, ніж та, на користь якої боржником було відчужено майно, що ускладнює повернення транспортного засобу у володіння боржника.
7. Необхідність накладення арешту позивач обґрунтовує тим, що в процесі розгляду справи відповідач-3 ( ОСОБА_1 ), який наразі володіє транспортним засобом, може відчужити його третій особі, що призведе до додаткового надмірного тягаря для позивача щодо необхідності повторно звертатися з окремим позовом до іншої особи про витребування майна, а також до затягування процедури банкрутства і порушення прав та інтересів кредиторів у справі.
8. Позивач зазначав, що відповідно до листа Головного управління Держпродспоживслужби в Харківській області №10.0-057/2/4045-26 від 26.03.2026, кран самохідний TADANO FAUN RTF 40-3 був відчужений від ТОВ "Будівельна компанія "Агробуд Україна" на користь відповідача-2 ОСОБА_2 у липні 2025 року, і всього через два місяці, 22.09.2025, перереєстрований на відповідача-3 ОСОБА_1 . Позивач стверджує, що має об`єктивні побоювання, що ОСОБА_1 , будучи обізнаним про судовий розгляд та про заявлену вимогу щодо витребування у нього транспортного засобу, може відчужити кран самохідний третій особі, що унеможливить для позивача повернення транспортного засобу в межах даного судового процесу.
9. На переконання позивача, це покладе на нього та кредиторів боржника додатковий несправедливий тягар, пов`язаний із необхідністю повторного звернення до суду для витребування майна від нового набувача. При цьому кількість таких подальших відчужень може бути неодноразовою, що призведе до затягування процедури банкрутства та фактично позбавить боржника можливості задовольнити вимоги кредиторів за рахунок належного йому майна.
10. Також позивач вказував, що сам по собі арешт транспортного засобу обмежує можливість його відчуження, однак не забезпечує фактичного збереження цього майна, оскільки транспортний засіб є рухомим майном та може бути переміщений, прихований, переданий у фактичне користування іншим особам, розукомплектований, пошкоджений або втрачений. У зв`язку з цим позивач просив поєднати накладення арешту із передачею транспортного засобу на відповідальне зберігання ТОВ "Будівельна компанія "Агробуд Україна" в особі арбітражного керуючого Саутенка С. О.
Короткий зміст ухвали суду першої інстанції та постанови апеляційного господарського суду
11. 25.06.2026 ухвалою Господарського суду Харківської області заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Агробуд Україна" про забезпечення позову у справі № 922/3484/25 (922/1817/26) задоволено.
З метою забезпечення позову у справі № 922/3484/25 (922/1817/26) за позовом ТОВ "Будівельна компанія "Агробуд Україна" до ТОВ "Транс-Експерт", ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про визнання правочинів недійсними та витребування майна, вжито заходи забезпечення позову до розгляду і винесення остаточного рішення у цій справі, а саме:
- накладено арешт на транспортний засіб - кран самохідний TADANO FAUN RTF 40-3, рік виготовлення 1993, заводський номер НОМЕР_1 , номер двигуна: НОМЕР_2 ,
- заборонено ОСОБА_1 та будь-яким іншим особам відчужувати, перереєстровувати, передавати у заставу, користування чи володіння, розукомплектовувати або вчиняти будь-які інші дії щодо транспортного засобу - крана самохідного TADANO FAUN RTF 40-3, рік виготовлення 1993, заводський номер НОМЕР_1 , номер двигуна: НОМЕР_2 ,
- передано транспортний засіб - кран самохідний TADANO FAUN RTF 40-3, рік виготовлення 1993, заводський номер НОМЕР_1 , номер двигуна: НОМЕР_2 , на відповідальне зберігання ТОВ "Будівельна компанія "Агробуд Україна" в особі арбітражного керуючого, виконуючого обов`язки керівника Саутенка Сергія Олеговича.
12. 25.08.2026 постановою Східного апеляційного господарського суду (повний текст постанови складено 31.08.2026) апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Ухвалу Господарського суду Харківської області від 25.06.2026 у справі №922/3484/25(922/1817/26) залишено без змін.
13. Судові рішення мотивовані тим, що заявлені позивачем заходи забезпечення позову безпосередньо пов`язані з предметом позову та спрямовані на забезпечення можливості виконання рішення суду у разі задоволення позову.
14. Суди врахували, що спірний транспортний засіб є індивідуально визначеним рухомим майном, право власності на яке протягом нетривалого проміжку часу перейшло від первісного набувача до іншої особи, отже існує ризик подальшої зміни власника, як наслідок - ускладнення або унеможливлення виконання рішення суду у разі задоволення позову.
15. Суди також виходили з ризику переміщення, приховування, передачі у фактичне користування третім особам, пошкодження, розукомплектування або погіршення його технічного стану транспортного засобу, з огляду на те, що такий є рухомим майном та того, що накладення арешту саме по собі може не забезпечити фактичної схоронності цього майна протягом розгляду справи. Передача транспортного засобу на відповідальне зберігання, за висновком судів, спрямована на забезпечення фактичного збереження спірного майна у цілісному та незмінному стані до остаточного вирішення спору. При цьому, судами також враховано обставини перебування позивача в судових процедурах банкрутства.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ У СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ
А. Доводи касаційної скарги
16. 11.09.2026 (через підсистему "Електронний Суд") ОСОБА_1 звернувся до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій скаржник просить скасувати постанову Східного апеляційного господарського суду від 25.08.2026 та ухвалу Господарського суду Харківської області від 25.06.2026 у справі № 922/3484/25 (922/1817/26); прийняти нове рішення, яким відмовити ТОВ "Будівельна компанія "Агробуд Україна" у задоволенні заяви про забезпечення позову у справі № 922/3484/25 (922/1817/26) в повному обсязі.
17. Скаржник стверджує про порушення судами положень 136, 137 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) та доводить, що суди не дотрималися критеріїв обґрунтованості, необхідності, адекватності та співмірності заходів забезпечення позову, а фактично поклали в основу їх застосування припущення щодо можливої поведінки ОСОБА_1 , які не підтверджені належними доказами.
18. На переконання скаржника, оскаржувані судові рішення не містять належного співвідношення негативних наслідків одночасного застосування арешту, заборони користування чи володіння, розукомплектування, вчинення будь-яких інших дій щодо транспортного засобу та фактичного вилучення речі з володіння ОСОБА_1 із конкретними наслідками, які могли б настати у разі невжиття кожного з цих заходів. При цьому суди не надали оцінки тому, що кожен із застосованих заходів забезпечення позову має самостійний зміст та різний ступінь втручання у майнові права ОСОБА_1 , а тому необхідність їх одночасного застосування не могла обґрунтовуватися одними й тими самими припущеннями щодо можливого відчуження, переміщення чи зміни технічного стану транспортного засобу.
19. Скаржник разом з тим наполягає на істотному порушенні судами ч. 11 ст. 137 ГПК України щодо передачі транспортного засобу на відповідальне зберігання ТОВ "Будівельна компанія "Агробуд Україна" в особі арбітражного керуючого, виконуючого обов`язки керівника Саутенка С. О. , оскільки, на його переконання, до вирішення питання про наявність у позивача права власності та правових підстав для витребування спірного майна, ОСОБА_1 позбавляється фактичного володіння ним, а позивач отримує у володіння саме те індивідуально визначене майно, витребування якого на свою користь становить предмет заявленого ним позову.
Б. Доводи, викладені у відзиві на касаційну скаргу
20. У відзиві на касаційну скаргу, позивач просить залишити без задоволення касаційну скаргу ОСОБА_1 , а оскаржувані судові рішення - без змін. На думку позивача, суди попередніх інстанцій обґрунтовано встановили наявність підстав для забезпечення позову, врахували характер майна, обставини його попереднього відчуження та необхідність забезпечити можливість реального виконання майбутнього судового рішення. Позивач вважає, що скаржник не спростував встановлених судами обставин, які свідчать про ризик подальшого відчуження або втрати спірного майна, не довів неспівмірності застосованих заходів та не підтвердив, що передача крана на відповідальне зберігання призводить до остаточного вирішення спору по суті.
Хід касаційного провадження
21. 02.10.2026 ухвалою Верховного Суду, серед іншого, відкрито касаційне провадження у справі № 922/3484/25 (922/1817/26) за касаційною скаргою ОСОБА_5 в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
22. Повний текст цієї постанови складено в розумний строк, враховуючи перебування судді Пєскова В. Г. у відрядженні та відпустці.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
А. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій
23. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що згідно зі статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
24. Об`єктом касаційного перегляду у цій справі є ухвала суду першої інстанції, залишена без змін постановою апеляційного господарського суду, про вжиття заходів забезпечення позову.
25. Інститут вжиття заходів забезпечення позову є одним із механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту.
26. Відповідно до ст. 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.
27. Частиною першою статті 137 передбачено, що позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб (п. 1); забороною відповідачу вчиняти певні дії (п. 2); забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання (п. 4); іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (10).
28. Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову (ч. 3 ст. 137 ГПК України).
29. За змістом ч. 11 ст. 137 ГПК України не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті (ч. 11 ст. 137 ГПК України).
30. В постанові від 15.09.2020 у справі № 753/22860/17 Велика Палата Верховного Суду вказала, що умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.
31. Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ч. 4 ст. 137 ГПК України).
32. Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18).
33. У постанові від 24.04.2024 у справі № 754/5683/22 Велика Палата Верховного Суду констатувала, що як характер спору (майновий або немайновий), так і те, чи підлягає судове рішення у конкретній справі примусовому виконанню, не мають вирішального значення при дослідженні судом питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову.
Ключовим є встановлення судом: 1) наявності спору між сторонами; 2) ризику незабезпечення ефективного захисту порушених прав позивача, який може проявлятися як через вплив на виконуваність рішення суду у конкретній справі, так і шляхом перешкоджання поновленню порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду; 3) співмірності обраного позивачем виду забезпечення позову з пред`явленими позовними вимогами та 4) дійсної мети звернення особи до суду з заявою про забезпечення позову, зокрема, чи не є таке звернення спрямованим на зловживання учасником справи своїми правами. Наявність або відсутність підстав для забезпечення позову суд вирішує в кожній конкретній справі з урахуванням установлених фактичних обставин такої справи та загальних передумов для вчинення відповідної процесуальної дії.
34. Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачеві ефективний захист його порушених чи оспорюваних прав та інтересів, за захистом яких він звернувся/має намір звернутися до суду, а також реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
35. Предметом позовних вимог ТОВ "Будівельна компанія "Агробуд Україна" у цій справі є визнання недійсним договору комісії та договору купівлі-продажу спірного транспортного засобу, визнання за позивачем права власності на транспортний засіб та витребування у ОСОБА_1 цього майна як у чинного власника, тобто спір стосується прав на конкретне індивідуально визначене рухоме майно.
36. В заяві про вжиття заходів забезпечення позову, позивач просив накласти арешт на спірне майно, заборонити відповідачу та будь-яким іншим особам вчиняти дії відносно спірного майна, а також передати транспортний засіб на відповідальне зберігання позивачу в особі арбітражного керуючого, який виконує обов`язки його керівника з мотивів недопущення подальшого відчуження майна та фактичного збереження його до вирішення спору.
37. За своєю суттю арешт майна - це тимчасовий захід, який має наслідком накладання заборони на право розпоряджатися майном з метою його збереження. При вжитті такого заходу власник майна не обмежується у правах володіння та користування своїм майном, та не позбавляється їх. Отже накладення арешту на майно не завдасть шкоди та збитків відповідачу, не позбавить його конституційних прав на володіння та користування вказаним нерухомим майном, здійснення господарської діяльності, отримання доходів, сплату податків тощо, а лише тимчасово обмежить право відповідача реалізувати вказане майно третім особам. Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 15.10.2020 у справі № 915/373/20, від 03.12.2021 у справі № 910/4777/21.
38. Врахувавши характер спірного майна, яке є предметом спору у цій справі, як індивідуально визначене рухоме майно, щодо якого позивачем заявлено вимоги про визнання права власності та витребування його з володіння ОСОБА_1 , нетривалий проміжок часу між вибуттям цього майна з власності позивача на користь ОСОБА_2 до ОСОБА_1 (два місяці) суди попередніх інстанцій обґрунтовано виснували, що накладення арешту на майно, яке є предметом спору, має безпосередній зв`язок із заявленими позовними вимогами, є адекватним і співмірним заходом забезпечення позову, спрямованим на збереження існуючого правового стану майна і забезпечення можливості ефективного захисту прав позивача у разі задоволення позову.
39. В касаційній скарзі ОСОБА_1 , стверджуючи про порушення судами попередніх інстанцій ст. 136 ГПК України в частині накладення арешту на спірне майно, стверджує про ненадання позивачем доказів, які б свідчили про реальність ризику подальшого відчуження ОСОБА_1 спірного майна.
40. Колегія суддів звертає увагу, що в постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.03.2023 у справі № 905/448/22 Суд вказав, що умовою застосування заходів забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Суд звернув увагу, що у випадку подання позову про стягнення грошових коштів можливість відповідача в будь-який момент як розпорядитися коштами, які знаходяться на його рахунках, так і відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. За таких умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін.
41. Враховуючи, що судами попередніх інстанцій було враховано не лише потенційний ризик та фактичну можливість відповідача в будь-який момент розпорядитися спірним майном, а також факт повторного відчуження спірного транспортного засобу протягом нетривалого проміжку часу, колегія суддів відхиляє вказані доводи скаржника та вважає їх такими, що не спростовують висновки судів про обґрунтованість застосування такого заходу забезпечення позову як арешт майна у цій справі.
42. Враховуючи те, що можливість відповідача у будь-який момент розпорядитись таким майном, зокрема шляхом його відчуження, передачі, тощо є безумовною, відтак невжиття такого заходу може істотно ускладнити ефективний захист або поновлення порушених прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, адже, майбутнє виконання рішення суду у разі задоволення віндикаційного позову прямо залежить від тієї обставини, чи матиме відповідач спірне нерухоме майно у власності.
43. Поряд з цим, суд апеляційної інстанції цілком обґрунтовано зазначив, що з огляду на рухомий та самохідний характер спірного майна ризик зміни його фактичного стану не обмежується можливістю подальшого відчуження або перереєстрації, а саме - транспортний засіб може бути переміщений, переданий у володіння чи користування іншій особі, розукомплектований або зазнати змін технічного стану. Водночас заявлена позивачем вимога про витребування передбачає, у разі її задоволення, повернення саме цього індивідуально визначеного майна в натурі.
44. Відповідно до частини другої статті 181 Цивільного кодексу України рухомими речами є речі, які можна вільно переміщувати у просторі.
45. Згідно зі статтею 184 Цивільного кодексу України річ є визначеною індивідуальними ознаками, якщо вона наділена тільки їй властивими ознаками, що вирізняють її з-поміж інших однорідних речей, індивідуалізуючи її. Речі, визначені індивідуальними ознаками, є незамінними. Річ є визначеною родовими ознаками, якщо вона має ознаки, властиві усім речам того ж роду, та вимірюється числом, вагою, мірою. Річ, що має лише родові ознаки, є замінною.
46. Верховний Суд у постанові від 12.05.2026 у справі № 910/14770/25 зауважив, що для досягнення мети забезпечення позову має значення матеріальний (фактичний) зміст поняття майна як предмета матеріального світу, який має певні фізичні ознаки, оскільки саме на його збереження для подальшого виконання рішення суду у разі задоволення позову спрямоване застосування тих чи інших заходів забезпечення позову.
47. У вказаній справі № 910/14770/25 про витребування з чужого незаконного володіння об`єктів рухомого майна, висновки Верховного Суду в якій були правильно враховані судом апеляційної інстанції, Суд погодився із висновками судів попередніх інстанцій про співмірність та адекватність вжитих заходів забезпечення позову у вигляді накладення арешту на спірне рухоме майно у поєднанні із забороною відповідачу та будь-яким уповноваженим ним особам використовувати, демонтувати, змінювати спірне майно, враховуючи необхідність збереження майна до вирішення спору по суті.
48. Предметом спору у цій справі є рухоме майно - самохідний кран, отже спірне рухоме майно у будь-який час може змінити своє місцезнаходження чи технічні характеристики, що може зумовити ускладнення під час виконання рішення суду по суті спору у випадку задоволення такого позову.
49. Відтак, Верховний Суд доходить висновку, що застосована судами поряд з арештом заборона ОСОБА_1 та будь-яким іншим особам відчужувати, перереєстровувати, передавати у заставу, користування чи володіння, розукомплектовувати або вчиняти будь-які інші дії щодо транспортного засобу має безпосередній зв`язок із предметом заявлених вимог та спрямована на збереження спірного транспортного засобу як індивідуально визначеної речі у стані, що забезпечить можливість ефективного поновлення прав позивача у разі задоволення позову.
50. Колегія суддів вважає необґрунтованими доводи скаржника про те, що застосована заборона порушує його права власника та виходить за межі запобігання самому лише відчуженню майна. Необхідність накладення заборони у цьому випадку обґрунтована не лише потребою унеможливити юридичну зміну власника спірного майна, а й необхідністю збереження фактичного стану та комплектності транспортного засобу як індивідуально визначеної речі. У зв`язку з викладеним, Верховний Суд погоджується із аналогічним висновком суду апеляційної інстанції та відхиляє протилежні доводи скаржника. При цьому, застосовані заходи забезпечення позову носять тимчасовий характер, а скаржником не обґрунтовано які саме непропорційні негативні наслідки спричиняють для нього застосовані заходи.
51. Зважаючи на викладене, Верховний Суд вважає обґрунтованими висновки судів, що застосовані заходи забезпечення позову у вигляді накладення арешту та заборони відповідають критеріям зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позову, співмірності та адекватності вжитих заходів у співвідношенні з предметом позовних вимог у цій справі. Судами правильно застосовано в цій частині положення ст. 136, 137 ГПК України.
52. Водночас, Верховний Суд не погоджується із висновкам судів в частині застосованого судами заходу забезпечення позову у вигляді передачі спірного транспортного засобу на відповідальне зберігання ТОВ "Будівельна компанія "Агробуд Україна" в особі арбітражного керуючого Саутенка С. О.
53. За змістом ч. 11 ст. 137 ГПК України не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті (ч. 11 ст. 137 ГПК України).
54. У постанові від 08.11.2021 у справі № 911/1141/21 Верховний Суд зауважив, що розгляд справи по суті - це безпосередньо вирішення спору судом з винесенням відповідного рішення, у свою чергу забезпечення позову - це вжиття заходів щодо охорони інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача. Такі заходи здійснюються до вирішення справи по суті з метою створення можливості ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Враховуючи наведені імперативні положення процесуального закону, суд зобов`язаний з`ясувати, чи тотожні за змістом заявлені заходи забезпечення позову задоволенню заявлених позовних вимог, та не повинен вживати заходів забезпечення позову, якщо здійснення таких заходів забезпечення позову практично є задоволенням заявлених позовних вимог.
55. Проте, задовольняючи заяву позивача про забезпечення позову шляхом передачі спірного майна на зберігання ТОВ "Будівельна компанія "Агробуд Україна" в особі арбітражного керуючого, який виконує обов`язки керівника, суди не врахували, що такий захід забезпечення позову фактично є вирішенням спору щодо витребування у ОСОБА_1 майна та свідчить про порушення права власності відповідача в частині володіння таким майном за відсутності судового рішення про його обмеження, яким вирішено спір по суті.
56. Отже, Верховний Суд дійшов висновку, що судами попередніх інстанцій в цій частині порушено положення ч. 11 ст. 137 ГПК України, натомість судам належало відмовити в задоволенні заяви позивача в частині вжиття заходів забезпечення позову у вигляді передачі спірного майна на відповідальне зберігання, оскільки спір між сторонами не є вирішеним.
57. Враховуючи викладене, аргументи касаційної скарги про порушення судами норм процесуального права частково підтвердилися.
Б. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
58. Відповідно до пункту 3 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право: скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.
59. Відповідно до ч. 1, 2 ст. 311 ГПК України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення.
60. Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню, а оскаржувані ухвала і постанова судів попередніх інстанцій - скасуванню в частині передачі спірного транспортного засобу на відповідальне зберігання ТОВ "Будівельна компанія "Агробуд Україна" в особі арбітражного керуючого, виконуючого обов`язки керівника Саутенка С. О. з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні заяви позивача в цій частині. В іншій частині судові рішення підлягають залишенню без змін.
Керуючись статтями 300, 301, 308, 311, 315 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду,
ПОСТАНОВИВ :
1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
2. Постанову Східного апеляційного господарського суду від 25.08.2026 та ухвалу Господарського суду Харківської області від 25.06.2026 у справі № 922/3484/25 (922/1817/26) скасувати в частині вжиття заходів забезпечення позову шляхом передачі транспортного засобу - кран самохідний TADANO FAUN RTF 40-3, рік виготовлення 1993, заводський номер НОМЕР_1 , номер двигуна: НОМЕР_2 , на відповідальне зберігання Товариству з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Агробуд Україна" в особі арбітражного керуючого, виконуючого обов`язки керівника Саутенка Сергія Олеговича.
3. Ухвалити в цій частині нове рішення, яким у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Агробуд Україна" про вжиття заходів забезпечення позову шляхом передачі транспортного засобу - кран самохідний TADANO FAUN RTF 40-3, рік виготовлення 1993, заводський номер НОМЕР_1 , номер двигуна: НОМЕР_2 , на відповідальне зберігання Товариству з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Агробуд Україна" в особі арбітражного керуючого, виконуючого обов`язки керівника Саутенка Сергія Олеговича відмовити.
4. В іншій частині постанову Східного апеляційного господарського суду від 25.08.2026 та ухвалу Господарського суду Харківської області від 25.06.2026 у справі № 922/3484/25 (922/1817/26) залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий В. Пєсков
Судді С. Жуков
В. Картере
Оригінал: reyestr.court.gov.ua