Рішення від 15 листопада 2026 р. у справі №922/3207/26 — Господарський суд Харківської області

Суд: Господарський суд Харківської області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Господарське

Категорія: Справи у спорах, щодо недоговірних зобов’язань, з них

Дата: 15 листопада 2026 р.

Справа: №922/3207/26

Суддя: Юрченко В.С.

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

8-й під`їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

_______________________________________________________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" листопада 2026 р.м. ХарківСправа № 922/3207/26

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Юрченко В.С.

без повідомлення (виклику) учасників справи

розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження справу

за позовом: Харківського обласного центру зайнятості (Україна, 61068, місто Харків, вулиця Громадського Олега, будинок 1-А, ЄДРПОУ 03491277)

до Фізичної особи - підприємця Клесовець Олексія Дмитровича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

про стягнення коштів мікрогранту,-

ВСТАНОВИВ:

На розгляд Господарського суду Харківської області, через систему «Електронний Суд», надійшов позов Харківського обласного центру зайнятості до фізичної особи - підприємця Клесовець Олексія Дмитровича, про стягнення на рахунок уповноваженого банку, з якого здійснювалося перерахування мікрогранту, коштів мікрогранту в сумі 249 000,00 грн.

Судові витрати позивач просить покласти на відповідача.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.09.2026, справа № 922/3207/26 була передана на розгляд судді Юрченко В.С.

14.09.2026 ухвалою суду прийнято позовну заяву Харківського обласного центру зайнятості до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі №922/3207/26. Розгляд справи № 922/3207/26 постановлено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами. Роз`ясненно учасникам справи, що відповідно до частини 7 статті 252 Господарського процесуального кодексу України клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач може подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву. Встановлено відповідачу строк - п`ятнадцять днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання до суду відзиву на позовну заяву, оформленого відповідно до вимог статті 165 Господарського процесуального кодексу України, а також всіх доказів, що підтверджують заперечення проти позову; забезпечити надіслання (надання) позивачу копії відзиву та доданих до нього документів одночасно з надісланням (наданням) відзиву до суду. Попереджено відповідача, що у разі ненадання відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, а також у разі подання відзиву особою, яка відповідно до частини 6 статті 6 Господарського процесуального кодексу України зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його і не навела поважних причин невиконання такого обов`язку, суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Клопотання в порядку частини 7 статті 252 Господарського процесуального кодексу України від учасників справи не надходило.

Відповідач правом на формування заперечень з приводу доводів викладених у позовній заяві також не скористався, про рух справи (зокрема, про відкриття провадження у справі) повідомлявся у відповідності до норм чинного процесуального законодавства. Оскільки відповідач не зареєстрований в системі «Електронний Суд», з метою повідомлення останнього про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала про відкриття провадження у справі направлялась судом рекомендованим листом з повідомленнями про вручення (з відміткою судова повістка) на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Але, судова кореспонденція повернута поштою на адресу суду із позначкою "адресат відсутній за вказаною адресою".

Крім того, ухвала Господарського суду Харківської області від 23.06.2026 про прийняття справи до розгляду, направлялась судом рекомендованим листом з повідомленнями про вручення (з відміткою судова повістка) на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Але, судова кореспонденція повернута поштою на адресу суду із позначкою "адресат відсутній за вказаною адресою".

Відповідно до частини 7 статті 120 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Згідно частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду (пункт 4).

Суд звертає увагу на правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 18 березня 2021 року у справі № 911/3142/19, відповідно до якої направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 800/547/17, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі № 24/260-23/52-б).

У даному випаду судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання. Згідно з частин 1, 2 статті 3 названого Закону, для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень. Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (частина 1 статті 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з процесуальними документами у справі № 922/3207/26 у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Відповідно до частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

На підставі частини 4 статті 11 Господарського процесуального кодексу України, суд застосовує практику ЄСПЛ як джерело права, зокрема, у справі «Осіпов проти України», де Суд нагадав, що стаття 6 Конвенції гарантує не право бути особисто присутнім у судовому засіданні під час розгляду цивільної справи, а більш загальне право ефективно представляти свою справу в суді та на рівність у користуванні правами з протилежною стороною, передбаченими принципом рівності сторін. Суд повинен лише встановити, чи було надано заявнику, стороні цивільного провадження, розумну можливість ознайомитися з наданими іншою стороною зауваженнями або доказами та прокоментувати їх, а також представити свою справу в умовах, що не ставлять його в явно гірше становище vis-а-vis його опонента (там само). З точки зору Конвенції заявник не має доводити, що його відсутність у судовому засіданні справді підірвала справедливість провадження або вплинула на його результат, оскільки така вимога позбавила б змісту гарантії статті 6 Конвенції.

Виходячи з того, що відповідачу надано достатньо часу для формування відзиву на позовну заяву, втім він не скористався цим правом, суд вважає за можливе розглянути спір за наявними в справі матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин.

Матеріали справи свідчать про те, що судом було створено всім учасникам судового процесу належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог та заперечень, тощо. Окрім того, судом було вжито всіх заходів, в межах визначених чинним законодавством повноважень, щодо всебічного, повного та об`єктивного дослідження всіх обставин справи.

Частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд установив наступне.

З метою отримання коштів мікрогранту, Відповідач, діючи як фізична особа, через Єдиний державний вебпортал електронних послуг «Дія», подав до уповноваженого банку (АТ "Ощадбанк") заяву № LJI897 від 07.07.2025 та бізнес-план щодо реалізації проєкту зі створення власного цеху з обробки металу зі строком реалізації 36 місяців. Фактичним місцем провадження господарської діяльності у бізнес-плані визначено: м. Харків, вул. Світло Шахтаря, буд. 6, прим. 7.

Відповідно до поданих документів Відповідач планував використати кошти мікрогранту в розмірі 249 000,00 грн на придбання обладнання, а також створити два робочі місця та працевлаштувати на них двох працівників.

На підставі проведеної АТ «Ощадбанк» оцінки ділової репутації, а також оцінки співбесід із отримувачами мікрогрантів, проведеної Харківським обласним центром зайнятості, Державним центром зайнятості було прийнято наказ № 140 від 25.07.2025 «Про надання мікрогрантів на створення або розвиток власного бізнесу» (далі - Наказ № 140). Додатком № 1 до наказу № 140 визначено список заявників які отримали позитивне рішення комісії ДЦЗ та набрали найбільшу сукупну кількість балів, у період з 23.06.2025 по 06.07.2025. У списку заявників, що отримали позитивне рішення, зазначена заява Відповідача № LJI897 за порядковим номером 396 з підсумковим скоринговим балом 152 та із сумою проєкту 249 000, 00 грн (Харківська).

Надалі, з метою оформлення договірних відносин щодо надання мікрогранту, 30.07.2026 відповідач зареєструвався як фізична особа-підприємець, що підтверджується записом № 201035000000839683, внесеним до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Згідно з відомостями зазначеного реєстру, місцезнаходженням Відповідача є: 61072, м. Харків, проспект Науки, буд. 27, корп. А, кім. 418, а основним видом його економічної діяльності визначено 25.62 - механічне оброблення металевих виробів.

Наказом Міністерства економіки України № 1969 від 06.07.2022 затверджено форму договору про надання мікрогранту, який є договором приєднання у розумінні ст. 634 Цивільного кодексу України і може бути укладений лише шляхом приєднання отримувача до всіх його умов в цілому шляхом надання Уповноваженому банку Заяви про приєднання до умов цього договору в порядку, передбаченому цим договором (далі договір, договір мікрогранту), який укладається між Державним центром зайнятості (далі ДЦЗ), з однієї сторони та суб`єктом господарювання (далі Отримувач), з іншої сторони, щодо якого ДЦЗ прийняв рішення про надання гранту та який приєднався до умов цього договору у визначеному в ньому порядку, які спільно іменуються як Сторони, а кожний окремо як Сторона.

Відповідно до розділу III договору про надання мікрогранту, розмір мікрогранту, який надається отримувачу відповідно до цього договору, обумовлений бізнес-планом, визначається відповідно до прийнятого ДЦЗ рішення про надання мікрогранту та зазначається у заяві про приєднання. При цьому загальна вартість реалізації бізнес-плану може перевищувати суму мікрогранту та передбачати також фінансування за рахунок власних коштів отримувача. Мікрогрант надається у безготівковому вигляді у національній валюті України шляхом зарахування коштів на рахунок отримувача через Уповноважений банк у строки та порядку, визначені договором про взаємодію та Порядком.

Уповноважений банк забезпечує оплату витрат отримувача на цілі, визначені у бізнес-плані відповідно до пункту 3 розділу V цього договору та передбачені бізнес-планом.

Згідно з пунктами 1 - 4 Розділу IV договору використання коштів мікрогранту здійснюється за цільовим призначенням, яке обумовлене умовами його надання, визначається бізнес-планом та повинно відповідати цілям, визначеним у бізнес-плані відповідно до пункту 3 розділу V цього договору.

Отримувач використовує кошти мікрогранту за цільовим призначенням протягом шести місяців з дати його отримання (зарахування на рахунок отримувача).

Для використання коштів мікрогранту та оплати ними витрат отримувача, що відповідають цільовому призначенню мікрогранту, визначеному у бізнес-плані відповідно до пункту 3 розділу V цього договору та передбаченому бізнес-планом, отримувач подає до Уповноваженого банку рахунок-фактуру (рахунок, квитанція, накладна тощо) або договір, укладений між отримувачем і постачальником (продавцем) обладнання, сировини та матеріалів тощо.

На підставі документів, зазначених в абзаці першому цього пункту, Уповноважений банк забезпечує проведення операції з оплати витрат, які відповідають цільовому призначенню мікрогранту та бізнес-плану.

У разі невикористання отримувачем коштів мікрогранту протягом шести місяців з дати його отримання або використання коштів мікрогранту не в повному обсязі протягом зазначеного періоду, невикористані кошти протягом трьох операційних днів після завершення цього строку повертаються Уповноваженим банком на рахунок Міністерства економіки України, відкритий в Казначействі, для подальшого перерахування до Державного бюджету України (пункт 6 розділу IV договору).

Відповідно до пункту 1 розділу V договору обов`язковою умовою є створення отримувачем протягом строку дії цього договору робочих місць залежно від розміру мікрогранту відповідно до умов Порядку, кількість яких визначається з урахуванням бізнес-плану та рішення ДЦЗ про надання мікрогранту і зазначається у заяві про приєднання.

Згідно з пунктом 2 розділу VI договору отримувач гранту зобов`язується: 1)використати кошти мікрогранту для реалізації бізнес-плану на умовах, визначених Порядком та цим договором; 2) виконати обов`язкову умову; 3) не використовувати кошти мікрогранту на цілі, відмінні від тих, які визначені у бізнес-плані відповідно до пункту 3 розділу V цього договору; 4) з метою здійснення моніторингу та контролю виконання умов цього договору надавати ДЦЗ (відповідному регіональному, міському, районному, міському районному центру зайнятості або відповідній філії регіональних центрів зайнятості) доступ до місця провадження господарської діяльності отримувача відповідно до вимог Порядку, а також необхідну інформацію та документи, зокрема стосовно сплати податків, зборів (обов`язкових платежів), єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та створених робочих місць тощо; 5) повернути до Уповноваженого банку різницю між сумою отриманого мікрогранту та фактично сплаченими відповідно до Порядку податками, зборами (обов`язковими платежами), єдиним внеском на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у разі невиконання обов`язкової умови; 6) повернути витрачені кошти мікрогранту протягом одного місяця до Уповноваженого банку у разі неможливості встановлення факту цільового використання або встановлення факту нецільового використання мікрогранту за результатами здійснення ДЦЗ моніторингу та контролю за додержанням умов цього договору; 7) самостійно врегульовувати правовідносини з третіми особами, в тому числі в судовому порядку, які виникатимуть в процесі використання коштів мікрогранту та реалізації бізнес-плану; 8)відповідати за виконання будь-яких інших обов`язків, покладених на нього цим договором та Порядком; 9) до виконання умов цього договору не відчужувати обладнання, придбане за кошти мікрогранту (крім випадків відчуження внаслідок звернення стягнення на нього Уповноваженим банком відповідно до договору застави); 10) повідомити ДЦЗ щодо повернення суми мікрогранту у разі невиконання обов`язков

ДЦЗ зобов`язується вжити заходів необхідних для надання коштів мікрогранту у відповідності до умов цього договору та Порядку (пункт 3 розділу VI договору).

Згідно з пунктом 1 розділу VII договору сторони відповідають за своїми зобов`язаннями в межах, визначених чинним законодавством України.

Пунктом 6 розділу VII договору передбачено, що у разі невиконання отримувачем обов`язкової умови, він повертає відповідно до порядку до Уповноваженого банку різницю між сумою отриманого мікрогранту та фактично сплаченими податками, зборами (обов`язковими платежами), єдиним внеском на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Цей договір набирає чинності з дня його укладання у порядку, визначеному розділом ХІІІ цього договору, та діє до повного виконання зобов`язань сторін, передбачених цим договором. Договір укладено з урахуванням положень Порядку (пункти 1, 2 розділу XIV договору).

Пунктом 2 розділу ХІІІ договору передбачено, що договір укладається шляхом приєднання отримувачем до його умов шляхом подання до Уповноваженого банку належним чином заповненої та підписаної отримувачем (його уповноваженим представником) заяви про приєднання (в трьох ідентичних примірниках), яка оформляється у письмовій формі. Договір вважається укладеним з дати проставляння Уповноваженим банком (його представником) відмітки на поданій йому отримувачем заяві про приєднання. Така відмітка проставляється Уповноваженим банком після належної ідентифікації та верифікації отримувача), а також перевірки відповідності її даних бізнес-плану та рішенню ДЦЗ про надання мікрогранту такому отримувачу. Уповноважений банк відмовляє у проставлянні зазначеної відмітки на заяві про приєднання у випадку виявлення невідповідності вказаним документам.

Відповідно до пункту 3 розділу ХІІІ договору умови цього договору можуть бути змінені в односторонньому порядку шляхом розміщення ДЦЗ нової редакції договору (у вигляді файлу, на який накладено кваліфікований електронний підпис уповноваженої особи ДЦЗ) на сайті не пізніше, ніж за 7 днів до дати набрання чинності такими змінами.

Отримувач зобов`язується регулярно ознайомлюватись з опублікованими на сайті новими редакціями договору. Датою ознайомлення отримувача з оприлюдненою інформацією вважається момент, з якого інформація отримала вигляд доступної для отримувача відповідно до умов цього договору.

Як встановлено судом, 31.07.2025 фізична особа-підприємець Клесовець Олексій Дмитрович (далі - Відповідач/Отримувач) подав заяву про приєднання до Договору про надання мікрогранту, оприлюдненого на офіційному вебсайті Державного центру зайнятості (www.dcz.gov.ua). Зазначена заява, того ж дня, була прийнята та перевірена АТ «Ощадбанк» (ТВБВ № 10020/0165 філії - Харківського обласного управління АТ «Державний ощадний банк України»), унаслідок чого Відповідач приєднався до умов Договору про надання мікрогранту та отримав мікрогрант у розмірі 249 000,00 грн. Водночас умовами зазначеного договору на Отримувача покладено обов`язок протягом шести місяців із дня зарахування коштів мікрогранту на його рахунок в уповноваженому банку, створити два робочі місця та працевлаштувати на них працівників на строк не менше ніж 24 місяці протягом трирічного строку реалізації проєкту.

Як підтверджується випискою за рахунками АТ «Ощадбанк» (а.с. 30, том 1), 19.08.2025 на відкритий Відповідачем рахунок зараховано кошти мікрогранту в розмірі 249 000,00 грн.

Відповідно до Положення про Харківський обласний центр зайнятості, затвердженого наказом Державного центру зайнятості від 02.11.2023 № 180, Харківський обласний центр зайнятості є неприбутковою державною установою в централізованій системі державних установ Державної служби зайнятості, підпорядкованою та підзвітною Державному центру зайнятості, предметом діяльності якої, зокрема, є виконання програм та заходів, визначених Кабінетом Міністрів України.

23.02.2026 Харківською філією Харківського обласного центру зайнятості (далі за текстом - Позивач) проведено моніторинговий візит з метою перевірки дотримання ФОП Клесовцем Олексієм Дмитровичем умов договору про надання мікрогранту.

Моніторинговий візит здійснено шляхом виїзного огляду місця провадження господарської діяльності за адресою: м. Харків, вул. Світло Шахтаря, буд. 6, прим. 7, за результатами якого складено акт перевірки дотримання умов договору мікрогранту № 293 від 23.02.2026. Зі змісту зазначеного акта вбачається, що Відповідачем відповідно до поданого бізнес-плану придбано обладнання для здійснення господарської діяльності на загальну суму 249 000,00 грн, а саме: токарний верстат у кількості однієї одиниці вартістю 150 000,00 грн та автоматичний фрезерувальний верстат у кількості однієї одиниці вартістю 99 000,00 грн. Використання коштів мікрогранту за цільовим призначенням у повному обсязі підтверджувалося випискою банку, копією договору поставки № 22082025 від 22.08.2025, копією рахунка-фактури та копією платіжної інструкції № 01 від 22.08.2025. Водночас під час проведення моніторингового візиту встановлено, що суб`єкт господарювання фактично господарської діяльності не здійснює, а придбане за рахунок коштів мікрогранту обладнання за місцем провадження діяльності відсутнє. Крім того, перевіркою встановлено невиконання Відповідачем обов`язкової умови договору мікрогранту, передбаченої пунктом 20 Порядку № 738, щодо створення протягом шести місяців із дня зарахування коштів на рахунок двох робочих місць та працевлаштування на них працівників.

У письмових поясненнях до акта перевірки № 293 від 23.02.2026 Відповідач зазначив, що погоджується з висновками перевірки, а також повідомив про направлення ним до Державного центру зайнятості заяви та додаткової угоди щодо розірвання Договору про надання мікрогранту.

Також, згідно з відомостями Єдиної інформаційно-аналітичної системи (ЄІАС), наявними в матеріалах справи (а.с. 38, том 1), станом на 01.09.2026 ФОП Клесовець Олексій Дмитрович робочих місць не створив та працівників на них не працевлаштував.

Листом від 13.03.2026 № 33/1123/2433-26 Державний центр зайнятості у відповідь на звернення ФОП Клесовця О.Д. щодо розірвання Договору про надання мікрогранту повідомив, що підписання додаткової угоди про розірвання договору можливе після повернення використаних коштів мікрогранту на спеціальний рахунок АТ «Ощадбанк».

Надалі, листом від 04.05.2026 № 33/1121/4852-26 Державний центр зайнятості у відповідь на заяву ФОП Клесовця О.Д. щодо розстрочення повернення коштів мікрогранту повідомив, що до моменту укладення договору, який передбачає повернення коштів в інший строк, отримувач відповідно до статті 20 Порядку № 738 зобов`язаний повернути не менше 20 відсотків суми отриманого мікрогранту, тобто не менше 49 800,00 грн, у строк до 04.06.2026.

Однак станом на день звернення Позивача до суду кошти мікрогранту Відповідачем не повернуті.

Наказом Харківського обласного центру зайнятості від 17.06.2026 № 253 «Про повернення коштів мікрогранту» вирішено вжити заходів щодо повернення Відповідачем коштів мікрогранту в розмірі 249 000,00 грн.

З метою досудового врегулювання спору 25.06.2026 ФОП Клесовцю Олексію Дмитровичу направлено претензію з вимогою перерахувати кошти мікрогранту в розмірі 249 000,00 грн на рахунок АТ «Ощадбанк». Проте зазначена претензія залишилася без задоволення.

З огляду на те, що Відповідач кошти мікрогранту в розмірі 249 000,00 грн не повернув, Позивач звернувся до суду з цим позовом про їх стягнення.

Відповідач своїм процесуальним правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався, заперечень проти позовних вимог суду не надав.

Судом надано сторонам достатньо часу для звернення із заявами по суті справи та з іншими заявами з процесуальних питань.

Відповідно до частини 1 статті 7 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним законом.

Судова система забезпечує доступність правосуддя для кожної особи відповідно до Конституції та в порядку, встановленому законами України.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Право особи на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення від 07.07.1989 Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Враховуючи положення статей 13, 74 ГПК України, якими в господарському судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності судового процесу, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів і заперечень та здійснені всі необхідні дії для забезпечення сторонами реалізації своїх процесуальних прав, а тому вважає за можливе розглядати справу по суті.

За висновками суду, в матеріалах справи достатньо доказів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними матеріалами.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд зазначає наступне.

Предметом доказування у справі, відповідно до частини 2 статті 76 Господарського процесуального кодексу України, є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Суд самостійно оцінює докази, надані сторонами у справі, у їх сукупності, керуючись принципом вірогідності, передбаченим статтею 79 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з цією статтею, наявність обставин, на які посилається сторона, вважається доведеною, якщо докази, надані на їх підтвердження, є більш вірогідними, ніж докази, надані на їх спростування. Питання про вірогідність доказів суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання, враховуючи всі обставини справи.

Вирішуючи питання про правомірність та обґрунтованість заявлених в межах даної справи позовних вимог, суд виходить із наступного.

Спірні правовідносини між сторонами врегульовані Законом України «Про розвиток та державну підтримку малого і середнього підприємництва в Україні» та Порядком надання мікрогрантів на створення або розвиток власного бізнесу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 червня 2022 року № 738 «Деякі питання надання грантів бізнесу».

Зокрема, відповідно до частини 1 статті 3 Закону України «Про розвиток та державну підтримку малого і середнього підприємництва в Україні» метою державної політики у сфері розвитку малого і середнього підприємництва в Україні є: 1) створення сприятливих умов для розвитку малого і середнього підприємництва; 2) забезпечення розвитку суб`єктів малого і середнього підприємництва з метою формування конкурентного середовища та підвищення рівня їх конкурентоспроможності; 3) стимулювання інвестиційної та інноваційної активності суб`єктів малого і середнього підприємництва; 4) сприяння провадженню суб`єктами малого і середнього підприємництва діяльності щодо просування вироблених ними товарів (робіт, послуг), результатів інтелектуальної діяльності на внутрішній і зовнішній ринки; 5) забезпечення зайнятості населення шляхом підтримки підприємницької ініціативи громадян.

Частини 1 та 2 статті 12 Закону України «Про розвиток та державну підтримку малого і середнього підприємництва в Україні» визначають, що державна підтримка надається суб`єктам малого і середнього підприємництва, які відповідають критеріям, встановленим частиною третьою статті 55 Господарського кодексу України. Державна підтримка передбачає формування програм, в яких визначається механізм цієї підтримки. Програми державної підтримки розробляються та впроваджуються спеціально уповноваженим органом у сфері розвитку малого і середнього підприємництва із залученням інших центральних органів виконавчої влади та громадських організацій, що представляють інтереси суб`єктів малого і середнього підприємництва. Державні програми підтримки затверджуються Кабінетом Міністрів України в установленому законом порядку.

Згідно з частиною 1 статті 15 Закону України «Про розвиток та державну підтримку малого і середнього підприємництва в Україні» державна підтримка суб`єктів малого і середнього підприємництва та об`єктів інфраструктури підтримки малого і середнього підприємництва включає фінансову, інформаційну, консультаційну підтримку, у тому числі підтримку у сфері інновацій, науки і промислового виробництва, підтримку суб`єктів малого і середнього підприємництва, що провадять експортну діяльність, підтримку у сфері підготовки, перепідготовки і підвищення кваліфікації управлінських кадрів та кадрів ведення бізнесу.

Частинами 1-3 статті 16 Закону України «Про розвиток та державну підтримку малого і середнього підприємництва в Україні» визначено, що надання фінансової державної підтримки здійснюється спеціально уповноваженим органом у сфері розвитку малого і середнього підприємництва, іншими органами виконавчої влади, Верховною Радою Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування, Українським фондом підтримки підприємництва та іншими загальнодержавними фондами, регіональними та місцевими фондами підтримки підприємництва. Фінансова державна підтримка надається за рахунок державного та місцевих бюджетів. Основними видами фінансової державної підтримки є: 1) часткова компенсація відсоткових ставок за кредитами, що надаються на реалізацію проектів суб`єктів малого і середнього підприємництва; 2) часткова компенсація лізингових, факторингових платежів та платежів за користування гарантіями; 3) надання гарантії та поруки за кредитами суб`єктів малого і середнього підприємництва; 4) надання кредитів, у тому числі мікрокредитів, для започаткування і ведення власної справи; 5) надання позик на придбання і впровадження нових технологій; 6) компенсація видатків на розвиток кооперації між суб`єктами малого і середнього підприємництва та великими підприємствами; 7) фінансова підтримка впровадження енергозберігаючих та екологічно чистих технологій; 8) інші види не забороненої законодавством фінансової державної підтримки. Порядок використання коштів державного бюджету для фінансової державної підтримки суб`єктів малого і середнього підприємництва затверджується відповідно до вимог бюджетного законодавства.

У свою чергу, згідно з положеннями Порядку надання мікрогрантів на створення або розвиток власного бізнесу (затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 червня 2022 року № 738):

- метою надання безповоротної державної допомоги у формі мікрогрантів є сприяння зайнятості населення, створення або розвиток власного бізнесу. Джерелами фінансування надання мікрогрантів отримувачам є кошти: Фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування на випадок безробіття (далі - Фонд); державного бюджету, у тому числі кошти, що надходять на рахунок Мінекономіки «Фонд підтримки малого та середнього бізнесу», відкритий у Національному банку, на який зараховуються добровільні внески (благодійні пожертви) від фізичних та юридичних осіб приватного права та/або публічного права в національній та іноземній валюті. Надання передбачених цим Порядком мікрогрантів може здійснюватися разом з державною підтримкою, яка може надаватися відповідно до законодавства місцевими держадміністраціями, органами місцевого самоврядування, військовими адміністраціями на підставі регіональних та місцевих програм розвитку малого і середнього підприємництва за рахунок коштів місцевих бюджетів. З метою спільного надання державної підтримки, передбаченої цим Порядком і регіональними та місцевими програмами розвитку малого і середнього підприємництва, Державний центр зайнятості укладає договори про співробітництво з відповідними місцевими держадміністраціями, органами місцевого самоврядування, військовими адміністраціями, в яких визначаються основні умови виконання зазначених регіональних та місцевих програм (пункт 1);

- головним розпорядником бюджетних коштів є Мінекономіки; розпорядником коштів Фонду є Державний центр зайнятості (пункт 2);

- розмір мікрогранту, який надається одному отримувачу, визначається відповідно до його запиту, але не менше 50000 гривень та не перевищує: 75000 гривень включно у разі зобов`язання отримувача зареєструватися фізичною особою - підприємцем; 150000 гривень включно у разі зобов`язання отримувача створити одне робоче місце після отримання мікрогранту та прийняття на нього працівника на умовах, визначених цим Порядком; 250000 гривень включно у разі зобов`язання отримувача створити не менше двох робочих місць після отримання мікрогранту та прийняття на них працівників на умовах, визначених цим Порядком (пункт 4).

- мікрогранти надаються для покриття таких напрямів витрат: придбання меблів, обладнання, транспортних засобів (які будуть використовуватися в комерційних та виробничих цілях), необхідних для провадження господарської діяльності, які не підлягають відчуженню до виконання умов договору про надання мікрогранту на створення або розвиток власного бізнесу (крім випадків відчуження внаслідок звернення стягнення на нього уповноваженим банком відповідно до договору застави); закупівля ліцензійного програмного забезпечення, свійських тварин та птиці, багаторічних насаджень, саджанців, посівного матеріалу, сировини, матеріалів, товарів та послуг, пов`язаних з реалізацією бізнес-плану (такі витрати повинні становити сумарно не більше 50 відсотків розміру мікрогранту); послуги маркетингу та реклами (такі витрати повинні становити не більше 10 відсотків розміру мікрогранту); орендна плата за користування нежитловим приміщенням, земельною ділянкою, які будуть використовуватися в комерційних та виробничих цілях (такі витрати повинні становити не більше 25 відсотків розміру мікрогранту); орендна плата за обладнання (такі витрати повинні становити не більше 10 відсотків розміру мікрогранту); лізинг обладнання, крім автомобілів, мотоциклів та інших транспортних засобів особистого користування (такі витрати повинні становити не більше 50 відсотків загального розміру мікрогранту); використання у підприємницькій діяльності прав інших суб`єктів господарювання (комерційна концесія) (пункт 5);

- надання мікрогрантів здійснюється Державним центром зайнятості в межах обсягу коштів, передбачених в бюджеті Фонду на поточний бюджетний період за відповідним напрямом, через уповноважені банки відповідно до договору про взаємодію між уповноваженим банком та Державним центром зайнятості (пункт 6);

- у разі коли отримувачем є фізична особа, такий отримувач повинен протягом 20 робочих днів з дня отримання позитивного рішення про надання мікрогранту зареєструватися фізичною особою - підприємцем або створити юридичну особу, укласти Договір про надання мікрогранту (далі - договір мікрогранту) за формою, встановленою Мінекономіки, та подати до уповноваженого банку пакет документів для відкриття рахунка. Уповноважений банк протягом двох робочих днів повинен відкрити рахунок отримувачу або повідомити отримувачу про відмову у відкритті такого рахунка (пункт 19);

- для отримання мікрогранту отримувач укладає договір мікрогранту у відділенні уповноваженого банку шляхом підписання заяви про приєднання; обов`язковою умовою договору мікрогранту є створення протягом шести місяців з дня зарахування коштів на рахунок отримувача в уповноваженому банку робочих місць залежно від розміру мікрогранту, та працевлаштування на них осіб на строк не менш як 24 місяці протягом трирічного строку реалізації проекту; у разі призову отримувача на військову службу під час мобілізації, що підтверджується відповідними документами та заявою на ім`я керівника регіонального центру зайнятості, виконання обов`язкової умови договору мікрогранту тимчасово зупиняється та продовжується після демобілізації отримувача (пункт 20);

- державний центр зайнятості через регіональні, міські, районні, міськрайонні центри зайнятості, філії регіональних центрів зайнятості здійснює моніторинг та контроль за виконанням умов договору мікрогранту, зокрема шляхом періодичних виїзних оглядів місця провадження господарської діяльності отримувача, протягом трьох років з дня зарахування коштів на рахунок отримувача в уповноваженому банку або до повного виконання обов`язкової умови договору мікрогранту, визначеноїабзацом третімпункту 20 цього Порядку; у разі неможливості встановлення факту цільового використання мікрогранту або встановлення факту нецільового використання мікрогранту під час моніторингу та контролю за додержанням умов договору мікрогранту, який здійснюється центром зайнятості, кошти в сумі, що дорівнює сумі коштів мікрогранту, використаної не за цільовим призначенням, протягом одного місяця повертаються отримувачем на спеціальний рахунок, відкритий в уповноваженому банку, для подальшого їх перерахування на рахунок, з якого здійснюється перерахування мікрогранту; рішення про повернення мікрогранту приймаються регіональними центрами зайнятості (пункт 21).

Отже, держава взяла на себе зобов`язання стосовно фінансової підтримки та розвитку підприємницької діяльності шляхом надання мікрогрантів відповідним особам, які можуть бути повернуті у примусовому порядку.

Договір про надання мікрогранту є договором приєднання в розумінні статті 634 Цивільного кодексу України і може бути укладений лише шляхом приєднання отримувача до всіх його умов в цілому шляхом надання АТ Ощадбанк заяви про приєднання до умов цього договору в порядку, передбаченому цим договором (далі - договір), який укладається між Державним центром зайнятості, з однієї сторони та суб`єктом господарювання (далі - отримувач), з іншої сторони, щодо якого ДЦЗ прийняв рішення про надання мікрогранту та який приєднався до умов цього договору у визначеному в ньому порядку, які спільно іменуються як Сторони, а кожний окремо як Сторона.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Як передбачено вимогами статті 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до частини першої статті 614 ЦК України, особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання.

Судом встановлено, що Клесовець Олексій Дмитрович 07.07.2025 через Єдиний державний веб-портал електронних послуг «Дія», в статусі фізичної особи, подав заяву на отримання мікрогранту № № LJI897 та бізнес-план щодо відкриття власного цеху для обробки металу зі строком реалізації 36 місяців та створити два робочі місця та працевлаштувати на них двох працівників.

За результатами розгляду поданих відповідачем документів, наказом Державного центру зайнятості від 25.07.2025 № 140, було прийнято рішення про надання Клесовець Олексію Дмитровичу мікрогранту у розмірі 249 000,00 грн.

Після прийняття рішення про надання мікрогранту, з метою оформлення договірних відносин, 30.07.2026 відповідач зареєструвався як фізична особа-підприємець, що підтверджується записом № 201035000000839683, внесеним до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Матеріали справи свідчать, що 31.07.2025 Відповідач подав до АТ "Ощаббанк" заяву про приєднання до Договору про надання мікрогранту, яку того ж дня було прийнято та перевірено АТ «Ощадбанк» (ТВБВ № 10020/0165 філії - Харківського обласного управління АТ «Державний ощадний банк України»). Унаслідок цього Відповідач приєднався до умов договору та отримав мікрогрант у розмірі 249 000,00 грн, взявши на себе зобов`язання протягом шести місяців із дня зарахування коштів створити два робочі місця та працевлаштувати на них працівників строком не менше ніж на 24 місяці.

При цьому, матеріалами справи підтверджується, що протягом визначеного договором шестимісячного строку відповідач використав кошти мікрогранту на суму 249 000,00 грн, що ідтверджується випискою банку, копією договору поставки № 22082025 від 22.08.2025, копією рахунка-фактури та копією платіжної інструкції № 01 від 22.08.2025, які наявні в матенріалах справи.

Водночас, відповідно до пункту 20 Порядку надання мікрогрантів та розділу V договору обов`язковою умовою отримання мікрогранту було створення протягом шести місяців з дня зарахування коштів двох робочих місць та працевлаштування на них осіб строком не менше 24 місяців. Так, оскільки кошти були зараховані 19.08.2025, відповідач повиннен був виконати зазначену умову до 19.02.2026 включно.

Разом із тим, судом встановлено, що позивачем у порядку моніторингу виконання умов договору був здійсненний виїзд за місцем провадження господарської діяльності відповідача. За результатом перевірки 23.02.2026 встановлено відсутність створення відповідачем двох робочих місць та працевлаштування на них осіб, що також підтверджується даними із Єдиної інформаційно-аналітичної системи, яка наявна в матеріалах справи. Таким чином, матеріалами справи підтверджується невиконання відповідачем обов`язкової умови договору щодо створення двох робочих місць та працевлаштування на них осіб.

Судом також встановлено, що наказом Харківського обласного центру зайнятості від 17.06.2026 № 253 було прийнято рішення про повернення відповідачем коштів мікрогранту у сумі 249 000,00 грн, яка відповідає розміру грантових коштів. Вимога позивача про добровільне повернення коштів залишилася без виконання, а станом на момент звернення до суду заборгованість не погашена.

Відповідно до абзацу восьмого пункту 20 Порядку № 738 та пункту 6 розділу VII договору про надання мікрогранту у разі невиконання отримувачем обов`язкової умови щодо створення робочих місць протягом шести місяців з дня отримання коштів сума мікрогранту підлягає поверненню.

Оскільки Відповідач не виконав зобов`язання щодо створення двох робочих місць та працевлаштування працівників, а також не повернув отримані кошти мікрогранту, Харківським обласним центром зайнятості прийнято наказ від 17.06.2026 № 253 про повернення коштів мікрогранту в розмірі 249 000,00 грн.

Доказів повернення коштів Відповідач суду не надав.

При цьому, суд зазначає, що умови Порядку № 738 та форми договору про надання мікрогранту (затверджені Наказом Міністерства економіки України від 06 липня 2022 року № 1969), які стосуються повернення коштів мікрогранту, за правовими наслідками є умовами про відповідальність одержувача, зокрема такі розміщені в розділі VII форми договору про надання мікрогранту Відповідальність сторін. Вимога позивача про стягнення з відповідача коштів мікрогранту є вимогою про застосування до відповідача передбачених умовами договору та Порядку № 738 заходів цивільно-правової відповідальності, покладення якої на відповідача можливе лише за наявності його вини у порушенні зобов`язання.

Дослідивши матеріали справи та надавши оцінку поданим доказам, суд дійшов висновку, що Позивачем доведено факт надання Відповідачу коштів мікрогранту в розмірі 249 000,00 грн, прийняття останнім зобов`язання щодо створення двох робочих місць і працевлаштування працівників, а також невиконання ним цього зобов`язання у встановлений договором строк, що свідчить про наявність передбачених Порядком № 738 та договором підстав для повернення коштів мікрогранту.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Харківського обласного центру зайнятості про стягнення з відповідача коштів мікрогранту у розмірі 249 000,00 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно вимог статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Разом з тим, статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд, ураховуючи встановлені фактичні обставини справи, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, повно та всебічно дослідивши обставини справи, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах, дійшов висновку про задоволення позову.

У відповідності до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Відповідно до частини 4 статті 11 Господарського процесуального кодексу України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Рішення суду як найважливіший акт правосуддя має ґрунтуватись на повному з`ясуванні того, чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у справі, якими доказами вони підтверджуються та чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин. У пункті 58 рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2010 "Справа "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04) Європейський суд з прав людини наголошує, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії", № 37801/97, пункт 36, від 01.07.2003). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії", № 49684/99, пункт 30, від 27.09.2001). Суд також враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

З огляду на вищевикладене, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Згідно зі статтею 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати зі сплати судового збору повністю покладаються на відповідача.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 1-5, 8, 10-12, 20, 41-46, 73-80, 86, 123, 128, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з фізичної особи - підприємця Клесовець Олексія Дмитровича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на рахунок уповноваженого банку, з якого здійснювалося перерахування мікрогранту, за наступними реквізитами: отримувач: АТ "Ощадбанк", код отримувача: 00032129, надавач платіжних послуг отримувача: АТ "Ощадбанк", рахунок отримувача: НОМЕР_2 , призначення платежу: "Повернення гранту (мікрогранту) ФОП Клесовець Олексій Дмитрович (РНОКПП НОМЕР_1 )» коштів мікрогранту в сумі 249 000 грн 00 коп. (двісті сорок дев`ять тисяч грн 00 коп.).

Стягнути з фізичної особи - підприємця Клесовець Олексія Дмитровича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Харківського обласного центру зайнятості (Україна, 61068, місто Харків, вулиця Громадського Олега, будинок 1-А, ЄДРПОУ 03491277, рахунок UA648201720355489001017099650, МФО 820172 Держказначейська служба України, м. Київ) суму сплаченого при подачі позову до суду судового збору - 2 988 грн 00 коп. (дві тисячі дев`ятсот вісімдесят вісім грн 00 коп.).

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення, відповідно до статей 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено "16" листопада 2026 р.

СуддяВ.С. Юрченко

Оригінал: reyestr.court.gov.ua