Суд: Господарський суд Тернопільської області
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Господарське
Категорія: Справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, з них
Дата: 04 листопада 2026 р.
Справа: №921/465/25
Суддя: Шумський І.П.
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
05 листопада 2026 рокуСправа № 921/465/25
Господарський суд Тернопільської області
у складі судді Шумського І.П.
за участі секретаря судового засідання: Бега В.М.
розглянувши справу
за позовом: Приватного акціонерного товариства "ІНВЕСТИЦІЙНИЙ ФОНД "КИЇВСЬКА РУСЬ – МДС", 01001, м. Київ, пров. Рильський, буд. 3, оф. 36
до відповідача: Акціонерного товариства "ТЕРНОПІЛЬОБЛЕНЕРГО", 46007, Тернопільський р-н, Тернопільська обл., м. Тернопіль, вул. Енергетична, буд. 2
про стягнення заборгованості у сумі 2 069 369,33 грн. з яких: 1 173 736,65 грн – заборгованість з виплати частини чистого прибутку за 2020 рік; 143 646,07 грн – 3% річних по заборгованості з виплати частини чистого прибутку за 2020 рік; 751 986,61 грн – інфляційні втрати по заборгованості з виплати частини чистого прибутку за 2020 рік
За участі від:
позивача – ОСОБА_1
відповідача – ОСОБА_2 .
Зміст позовних вимог, позиція позивача.
Приватне акціонерне товариство "ІНВЕСТИЦІЙНИЙ ФОНД "КИЇВСЬКА РУСЬ – МДС" звернулося до Господарського суду Тернопільської області із позовною заявою № 31/07/25-01 від 31.07.2025 (вх.№528 від 31.07.2025) до Акціонерного товариства "ТЕРНОПІЛЬОБЛЕНЕРГО" про стягнення заборгованості у сумі 2 069 369,33 грн. з яких: 1 173 736,65 грн – заборгованість з виплати частини чистого прибутку за 2020 рік; 143 646,07 грн – 3% річних по заборгованості з виплати частини чистого прибутку за 2020 рік; 751 986,61 грн – інфляційні втрати по заборгованості з виплати частини чистого прибутку за 2020 рік.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що є власником 1 091 240 шт. простих іменних акцій Акціонерного товариства "ТЕРНОПІЛЬОБЛЕНЕРГО". Загальні збори акціонерів не приймали рішення про розподіл прибутку та нарахування дивідендів за 2020 рік до 01.05.2021, отже відповідач зобов`язаний був сплатити до державного бюджету та іншим учасникам господарського товариства пропорційно розміру їх акцій у статутному капіталі частину чистого прибутку в розмірі, визначеному за базовими нормативами відрахування частки прибутку, що спрямовується на виплату дивідендів, установленими на відповідний рік, але не менше 90%, до 01.07.2021.
У відповіді на відзив від № б/н від 25.08.2025 (вх.№5042 від 25.08.2025) позивач наголосив, що законодавець встановив обов`язок акціонерних товариств щорічно вирішувати питання щодо розподілу прибутку. Така норма спрямована на забезпечення виконання наданого ст. 25 Закону України "Про акціонерні товариства" акціонерам права на отримання дивідендів.
Натомість, загальними зборами Акціонерного товариства "ТЕРНОПІЛЬОБЛЕНЕРГО" питання про розподіл прибутку за 2020 рік не вирішувалося.
Оскільки Відповідачем не було прийнято рішення про нарахування дивідендів за 2020 рік до 01.05.2021 року, обов`язок Відповідача щодо сплати його акціонерам (у тому числі й Позивачу) частини чистого прибутку за 2020 рік прямо встановлений актом законодавства, а саме - абз. 2 ст. 21 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік".
У додаткових поясненнях №16/10/15-02 від 16.10.2025 (вх. № 7283 від 16.10.2025) позивач просив врахувати висновки, викладені в ухвалі Верховного Суду від 07.10.2025р. у справі № 910/6208/24, при розгляді даної справи та винесенні рішення по суті спору.
Позиція відповідача.
Відповідач у відзиві на позовну заяву № б/н від 21.08.2025 (вх.№5985 від 22.10.2025) просив відмовити у задоволенні позову.
В обґрунтування цьому ним зазначено, що у зв`язку з неприйняттям рішень уповноваженими органами управління відповідача про розподіл прибутку за 2020-й рік та в силу положень Закону України "Про акціонерні товариства", Господарського кодексу України, Цивільного кодексу України у Товариства не виникало зобов`язання зі сплати на користь позивача грошових коштів у відповідності до вимог абзацу 2 статті 21 Закону України "Про державний бюджет України на 2021 рік.
При цьому зазначає, що Товариство здійснило розрахунок частини чистого прибутку на державну частку відповідно до форми, затвердженої Наказом Міністерства фінансів України 12.01.2021 №4, що спрямовується на виплату дивідендів за результатами фінансово-господарської діяльності у 2020 році господарських товариств у статутному капіталі яких є корпоративні права держави, у розмірі 90 відсотків від чистого прибутку, пропорційно державній частці, що становило 33 509 443 грн
Проте, через невиконання постанови Львівського апеляційного господарського суду від 26.09.2017 у справі №921/42/17-г/8 щодо передачі ТОВ "Український енергетичний реєстр" до ПАТ "Національний депозитарій України" документів системи реєстру, загальні збори акціонерів Товариства не скликались, рішення про виплату дивідендів за підсумками 2020 року згідно законодавства не було прийнято, що призвело до відсутності визначення розподілу чистого прибутку, конкретного розміру дивідендів у відсотках від чистого прибутку; дати складення переліку акціонерів, які мають право на отримання дивідендів (відсутність реєстру); способу виплати дивідендів тощо, Товариство не мало права та підстав для нарахування та виплати дивідендів за цей період іншим акціонерам.
У запереченнях на відповідь на відзив №3927/9 від 30.09.2025 (вх.№6886 від 30.09.2025) відповідач зазначив, що питання виплати акціонерам частини чистого прибутку за 2020 рік підлягає вирішенню Загальними зборами акціонерів та потребує прийняття відповідного рішення.
Оскільки, саме загальні збори в межах наданих їм повноважень приймають рішення про розподіл прибутку за підсумками відповідного року, та зокрема, мають право визначити спосіб розпорядження прибутком товариства в порядку, встановленому законом України про Державний бюджет України
Відтак, АТ "ТЕРНОПІЛЬОБЛЕНЕРГО" вважає, що порядок виплати акціонерам частини чистого прибутку встановлюється законом України про державний бюджет України у сукупності з рішенням загальних зборів.
Процесуальні дії суду у справі.
Ухвалою суду від 05.08.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження; призначено у справі підготовче засідання та повідомлено учасників процесу, що воно відбудеться 02.09.2025 року о 10 год. 50 хв.
В судовому засіданні 02.09.2026 судом закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 30.09.2025 о 14 год. 10 хв., про що судом постановлено ухвалу, без оформлення окремого документа.
Ухвалою суду від 09.10.2025 судове засідання по розгляду справи по суті у справі №921/465/25 на 21.10.2025 о 14 год. 30 хв.
В судовому засіданні 21.10.2025 суд протокольною ухвалою постановляє повернутися до стадії підготовчого провадження. Для розгляду клопотання позивача про зупинення розгляду справи у підготовчому засіданні оголошено перерву до 27.10.2025 о 12 год. 20 хв., без оформлення окремого документа.
Ухвалою суду від 31.10.2025 продовжено строк підготовчого провадження у справі №921/465/25 по 18.11.2025. Відкладено підготовче засідання у справі №921/465/25 на 11.11.2025 о 12 год. 40 хв.
Ухвалою суду від 11.11.2025 постановлено клопотання від 21.10.2025 (вх. № 7395 від 21.10.2025) представника приватного акціонерного товариства “ІНВЕСТИЦІЙНИЙ ФОНД “КИЇВСЬКА РУСЬ - МДС” про зупинення розгляду справи, задовольнити. Зупинити провадження у справі № 921/465/25 за позовом Приватного акціонерного товариства “ІНВЕСТИЦІЙНИЙ ФОНД “КИЇВСЬКА РУСЬ - МДС” до відповідача Акціонерного товариства “ТЕРНОПІЛЬОБЛЕНЕРГО” про стягнення заборгованості у сумі 2 069 369,33 грн. з яких: 1 173 736,65 грн – заборгованість з виплати частини чистого прибутку за 2020 рік; 143 646,07 грн – 3% річних по заборгованості з виплати частини чистого прибутку за 2020 рік; 751 986,61 грн – інфляційні втрати по заборгованості з виплати частини чистого прибутку за 2020 рік, до розгляду справи № 910/6208/24 судовою палатою для розгляду справ щодо корпоративних спорів, корпоративних прав та цінних паперів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.
17.06.2026 від Приватного акціонерного товариства “ІНВЕСТИЦІЙНИЙ ФОНД “КИЇВСЬКА РУСЬ - МДС” надійшло клопотання про поновлення провадження у справі (вх.№4730 від 17.06.2026).
Ухвалою суду від 09.07.2026 постановлено призначити судове засідання для вирішення питання про поновлення провадження у справі № 921/465/25 на 04.08.2026 о 10 год. 40 хв.
У судовому засіданні 04.08.2026 судом поновлено провадження у справі. Закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 17.08.2026 о 11 год. 30 хв.
У зв`язку неможливістю розгляду справи в судовому засіданні 17.08.2026, судом відкладено судове засідання по розгляду справи по суті на 15.09.2026.
Відповідно до розпорядження заступника керівника апарату Господарського суду Тернопільської області від 01 вересня 2026 року, у зв`язку тимчасовим відстороненням від здійснення правосуддя судді Гевка В.Л., в провадженні якого перебувала дана справа, відповідно до пункту 2.3.44 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, призначено повторний автоматизований розподіл справи № 921/465/25, за результатами якого справу розподілено судді Шумському І.П.
Ухвалою суду від 14.09.2026 постановлено прийняти справу №921/465/25 до свого провадження. Судове засідання по розгляду справи № 921/465/25 по суті призначити на 15 жовтня 2026 року о 11 год 50хв.
Ухвалою суду від 15.10.2026 постановлено розгляд справи по суті №921/465/25 відкласти на 15:40 год. 05 листопада 2026 року.
Представник позивача в судовому засіданні 05.11.2026 підтримала позовні вимоги.
Представник відповідача в судовому засіданні 05.11.2026 заперечила проти позову.
Судом враховано, що у силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору.
Відповідно до листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України №1-5/45 від 25.01.2006, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.
Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду).
05.11.2026 суд ухвалив скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення.
Фактичні обставини справи, встановлені судом.
Відповідно до п. 1.1. Статуту Акціонерного товариства "ТЕРНОПІЛЬОБЛЕНЕРГО", затвердженого Рішенням Загальних зборів акціонерів ДАЕК "ТЕРНОПІЛЬОБЛЕНЕРГО" Протокол № 2 від 15.02.1999, відкрите акціонерне товариство "ТЕРНОПІЛЬОБЛЕНЕРГО" (надалі Товариство) є правонаступником державної акціонерної енергопостачальної компанії "ТЕРНОПІЛЬОБЛЕНЕРГО" заснованої у формі відкритого акціонерного товариства відповідно до наказу Міністерства енергетики та електрифікації України від 28.07.95 року № 134, шляхом перетворення державного енергопостачального підприємства "Тернопільобленерго" у державну акціонерну енергопостачальну компанію "Тернопільобленерго" відповідно до Указу Президента України від 04 квітня 1995 рок № 282/95 "Про Про структурну перебудову в електроенергетичному комплексі України" (1.1. Статуту).
Товариство є юридичною особою з дня його державної реєстрації (п.3.7. Статуту).
Пунктом 4.1. Статуту визначено, що засновником Товариства є Держава в особі Міністерства енергетики України.
Акціонерами Товариства можуть бути Держава в особі визначеного нею органу, а також фізичні та юридичні особи, які набули право власності на акції Товариства у процесі приватизації, придбання акцій наступних емісій, купівлі акцій відповідно договору з її власником або утримувачем, а також у порядку спадкоємства громадян чи правонаступництва юридичних осіб та з інших підстав, передбачених чинним законодавством України.
Пунктом 5.1. Статуту визначено, що статутний капітал Товариства становить - 15 272 040 грн. Статутний фонд поділено на 61 088 160 простих іменних акцій номінальною вартістю 0,25 гривні кожна.
Прибуток Товариства утворюється з надходжень від усіх видів діяльності після покриття матеріальних та прирівняних до них витрат, обов`язкових відрахувань і витрат на оплату праці. З балансового прибутку Товариства сплачуються проценти по кредитах банків та по облігаціях, а також вносяться передбачені законодавством України податки та інші платежі до бюджету. Чистий прибуток, одержаний після зазначених розрахунків, залишається в повному розпорядженні Товариства.(пункт 7.1. Статуту).
Пунктом 7.2. Статуту визначено, що порядок розподілу чистого прибутку та покриття збитків визначається Вищим органом Товариства відповідно до Статуту та чинного законодавства України.
Вищим органом Товариства є Загальні Збори акціонерів (п.8.2.1. Статуту)
Відповідно до підп. 18, 21 п.16.2.1 Статуту, до виключної компетенції загальних зборів, серед іншого, належить затвердження результатів фінансово - господарської діяльності за відповідний рік та розподіл прибутку товариства або затвердження порядку покриття збитків товариства; прийняття рішення про виплату дивідендів за простими акціями товариства, затвердження розміру річних дивідендів, з урахуванням вимог, передбачених законодавством України, та способу їх виплати.
Приватне акціонерне товариство "ІНВЕСТИЦІЙНИЙ ФОНД "КИЇВСЬКА РУСЬ – МДС" є акціонером Акціонерного товариства "ТЕРНОПІЛЬОБЛЕНЕРГО", якому належить 1 091 240 (один мільйон дев`яносто одна тисяча двісті сорок) штук простих іменних акцій, що підтверджується Виписками про операції Позивача з цінними паперами вих. № 25072404 від 24.07.2025р. та вих. № 25072403 від 24.07.2025р. (операції з переведенням акцій Відповідача на рахунку Позивача в 2023 році пов`язані зі зміною міжнародного ідентифікаційного номеру цінних паперів (International Securities Identification Number – ISIN) Відповідача).
Відповідно до інформації, розміщеної на сайті агентства з розвитку інфраструктури фондового ринку України, станом на 2020 та 2021 роки Держава в особі Міністерства енергетики та електрифікації України (Міністерства палива та енергетики) було власником 50.999% акцій(часток) Відповідача.
Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується відповідачем у справі, Акціонерне товариство "ТЕРНОПІЛЬОБЛЕНЕРГО" на виконання приписів Закону України "Про акціонерні товариства" та абз.2 ст.21 Закону України "Про державний бюджет України на 2021 рік" не прийняло рішення про нарахування дивідендів за 2020 рік до 1 травня 2021 року.
Відповідно до інформації, розміщеної на сайті Агенства з розвитку інфраструктури фондового ринку України, чистий прибуток Акціонерного товариства "ТЕРНОПІЛЬОБЛЕНЕРГО" за 2020 рік склав 73 007 000 тис. грн.
На переконання позивача, відповідач у строк до 01.07.2021 року, у відповідності до положень статті 21 Закону України "Про державний бюджет України на 2021 рік" мав сплатити акціонерам частину чистого прибутку за 2020 рік, зокрема, позивачу у розмірі 1 173 736,65грн.
25.07.2025 представником ПАТ "ІНВЕСТИЦІЙНИЙ ФОНД "КИЇВСЬКА РУСЬ – МДС" скеровано адвокатський запит №25/07/25-04 про надання інформації та документів щодо нарахування та виплати позивачу дивідендів за результатами господарської діяльності товариства у 2020 році.
ТОВ "ТЕРНОПІЛЬОБЛЕНЕРГО" листом №1749-01-25 від 25.07.2025 "Про надання інформації на адвокатський запит" повідомлено, що рішення Загальних зборів акціонерів Акціонерного товариства "ТЕРНОПІЛЬОБЛЕНЕРГО" щодо виплати дивідендів за 2020 рік не приймалося.
У зв`язку із невиплатою Акціонерним товариством "ТЕРНОПІЛЬОБЛЕНЕРГО" дивідендів за результатами господарської діяльності товариства у 2020 році, позивач звернувся до Господарського суду Тернопільської області із позовною заявою про стягнення заборгованості у сумі 2 069 369,33 грн. з яких: 1 173 736,65 грн – заборгованість з виплати частини чистого прибутку за 2020 рік; 143 646,07 грн – 3% річних по заборгованості з виплати частини чистого прибутку за 2020 рік; 751 986,61 грн – інфляційні втрати по заборгованості з виплати частини чистого прибутку за 2020 рік.
Відповідач проти позовних вимог заперечив, так як реалізація акціонерами права на отримання дивідендів за простими акціями можлива лише в разі прийняття рішення загальними зборами акціонерів про їх виплату, втім будь-яких рішення Загальних зборів акціонерів Акціонерного товариства "ТЕРНОПІЛЬОБЛЕНЕРГО" щодо питання про нарахування дивідендів за наслідками 2020 року не приймалося, а сам по собі факт наявності норми права, що регулює порядок розподілу прибутку акціонерного товариства не може свідчити про наявність в акціонера безумовного права на отримання частини прибутку товариства без необхідності прийняття загальними зборами відповідного рішення.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд при ухвалені рішення, висновки суду.
За змістом статті 152 Цивільного кодексу України акціонерне товариство є господарським товариством, статутний капітал якого поділено на визначену кількість часток однакової номінальної вартості, корпоративні права за якими посвідчуються акціями.
Особливості діяльності акціонерних товариств встановлюються Законом України "Про акціонерні товариства".
Статтею 158 Цивільного кодексу України визначено, що акціонерне товариство може виплачувати акціонерам частину свого чистого прибутку з розрахунку на одну належну їм акцію певного типу та/або класу. Порядок виплати дивідендів визначається законом та статутом акціонерного товариства.
Згідно зі статтею 4 Закону України "Про акціонерні товариства" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) акціонерами товариства визнаються фізичні і юридичні особи, а також держава в особі органу, уповноваженого управляти державним майном, або територіальна громада в особі органу, уповноваженого управляти комунальним майном, які є власниками акцій товариства.
За приписами частин першої-третьої " акція товариства посвідчує корпоративні права акціонера щодо цього акціонерного товариства.
Усі акції товариства є іменними. Акції товариств існують виключно в бездокументарній формі.
Акціонерне товариство може здійснювати розміщення акцій двох типів - простих та привілейованих. Статутом товариства може передбачатися розміщення одного чи кількох класів привілейованих акцій, що надають їх власникам різні права.
Товариство не може встановлювати обмеження щодо кількості акцій або кількості голосів за акціями, що належать одному акціонеру.
Відповідно до статті 25 Закону України "Про акціонерні товариства" кожною простою акцією акціонерного товариства її власнику-акціонеру надається однакова сукупність прав, включаючи право на отримання дивідендів.
За змістом статті 30 Закону України "Про акціонерні товариства" дивіденд - це частина чистого прибутку акціонерного товариства, що виплачується акціонеру з розрахунку на одну належну йому акцію певного типу та/або класу. За акціями одного типу та класу нараховується однаковий розмір дивідендів.
Виплата дивідендів власникам акцій одного типу та класу має відбуватися пропорційно до кількості належних їм цінних паперів, а умови виплати дивідендів (зокрема щодо строків, способу та суми дивідендів) мають бути однакові для всіх власників акцій одного типу та класу.
Товариство виплачує дивіденди виключно грошовими коштами.
Виплата дивідендів за простими акціями здійснюється з чистого прибутку звітного року та/або нерозподіленого прибутку на підставі рішення загальних зборів акціонерного товариства у строк, що не перевищує шість місяців з дня прийняття загальними зборами рішення про виплату дивідендів.
Рішення про виплату дивідендів та їх розмір за простими акціями приймається загальними зборами акціонерного товариства.
Статтею 32 Закону України "Про акціонерні товариства" передбачено, що вищим органом акціонерного товариства є загальні збори.
Акціонерне товариство зобов`язане щороку скликати загальні збори (річні загальні збори).
Річні загальні збори товариства проводяться не пізніше 30 квітня наступного за звітним року.
До порядку денного річних загальних зборів обов`язково вносяться питання, передбачені пунктами 11 (затвердження річного звіту товариства), 12 (розподіл прибутку і збитків товариства з урахуванням вимог, передбачених законом) і 24 (прийняття рішення за наслідками розгляду звіту наглядової ради, звіту виконавчого органу, звіту ревізійної комісії (ревізора) частини другої статті 33 цього Закону.
Пунктами 12, 15, 27 частини другої статті 33 Закону України "Про акціонерні товариства" передбачено, що до виключної компетенції загальних зборів належить, зокрема, розподіл прибутку і збитків товариства з урахуванням вимог, передбачених законом; затвердження розміру річних дивідендів з урахуванням вимог, передбачених законом; вирішення інших питань, що належать до виключної компетенції загальних зборів згідно із законом та/або статутом товариства.
Аналіз наведених норм свідчить, що рішення про виплату дивідендів та їх розмір приймається вищим органом управління товариством - загальними зборами товариства. Прийняття такого рішення належить до виключної компетенції загальних зборів.
Отже, підставою для виплати дивідендів є відповідне рішення загальних зборів, яким визначається сума прибутку, яку вирішено спрямувати на виплату дивідендів, порядок та строки такої виплати.
Суд має право прийняти рішення про стягнення дивідендів лише за наявності рішення загальних зборів юридичної особи про спрямування прибутку на виплату дивідендів, на підставі якого визначаються розмір належних позивачу - учаснику (акціонеру, члену) дивідендів, строки та порядок їх виплати, у разі невиплати господарським товариством дивідендів на підставі рішення загальних зборів або їх виплати в меншому розмірі, ніж передбачено відповідним рішенням.
Відтак задоволення позовних вимог про стягнення дивідендів є можливим виключно за наявності рішення загальних зборів юридичної особи про спрямування прибутку на виплату дивідендів, на підставі якого визначаються розмір належних позивачу-учаснику (акціонеру, члену) дивідендів, строки та порядок їх виплати. В іншому разі дії суду призведуть до втручання у господарсько-управлінську діяльність суб`єкта господарювання.
13 квітня 2026 року Верховний Суд у складі суддів палати для розгляду справ щодо корпоративних спорів, корпоративних прав та цінних паперів Касаційного господарського суду прийняв постанову у справі № 910/6208/24, якою касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" на рішення Господарського суду міста Києва від 26.11.2024 р. та постанову Північного апеляційного господарського суду від 05.05.2025 р. залишено без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 26.11.2024 р. та постанову Північного апеляційного господарського суду від 05.05.2025 р. у справі № 910/6208/24 залишено без змін.
У своїй постанові від 13.04.2026 р. у справі № 910/6208/24 колегія суддів дійшла висновку про необхідність відступити від висновку, викладеного у постанові від 06.02.2025 у справі №910/13331/23 щодо того, що порядок виплати акціонерам частини чистого прибутку (у цьому випадку за 2021 рік) встановлюється статтею 20 Закону України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" у сукупності з рішенням загальних зборів, з огляду на те, що особливості правового режиму розподілу прибутку, нарахування і виплати частини чистого прибутку у господарських товариствах, у статутному капіталі яких є корпоративні права держави, визначаються імперативними нормами закону. Якщо зазначені у статті 20 Закону України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" суб`єкти не виконують свої зобов`язання або виконують їх частково (сплативши лише Державі) щодо нарахування та виплати дивідендів до встановлених термінів, вони зобов`язані сплатити частину чистого прибутку і така норма не допускає дискреції у питаннях перерахування коштів лише до державного бюджету чи лише акціонерам.
З огляду на наведене, палата для розгляду справ щодо корпоративних спорів, корпоративних прав та цінних паперів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду погодилася з висновками судів попередніх інстанцій у справі № 910/6208/24, що акціонери акціонерного товариства, у статутному капіталі якого є корпоративні права держави, мають право на частину чистого прибутку за звітній рік відповідно до кількості належних їм акцій, виходячи із суми чистого прибутку, на підставі положень статті 20 Закону України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" (у випадку справи № 910/6208/24) у зв`язку з невиконанням відповідачем свого обов`язку щодо прийняття рішення про виплату дивідендів у визначений законом строк.
У той же час, відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов`язків може бути настання або ненастання певної події.
Відповідно до частини третьої статті 1 Закону України "Про акціонерні товариства" управління акціонерними товариствами, у статутних капіталах яких є корпоративні права держави або територіальної громади, здійснюється з урахуванням особливостей, визначених законом.
Як встановлено судом, на момент виникнення спірних правовідносин та під час розгляду даної справи Акціонерним товариством "ТЕРНОПІЛЬОБЛЕНЕРГО" рішень про нарахування дивідендів акціонерам за звітній 2020 рік, станом на 01.05.2021 не було прийнято, тоді як позивач будучи акціонером АТ "ТЕРНОПІЛЬОБЛЕНЕРГО" має право на частину чистого прибутку відповідно до кількості належних йому акцій.
З аналізу приписів статті 41 Конституції України слідує, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
При цьому, реалізація конституційних прав та свобод фізичними та юридичними особами здійснюється в порядку, встановленому положеннями спеціального законодавства, яке регулює конкретну сферу правовідносин у суспільстві.
Закон України "Про акціонерні товариства" містить спеціальні норми, які встановлюють спосіб та порядок здійснення акціонерами повноважень щодо управління акціонерним товариством, розподілу прибутку, отримання дивідендів тощо.
Водночас, відповідно до ст. 21 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" господарські товариства, у статутному капіталі яких є корпоративні права держави, та господарські товариства, 50 і більше відсотків акцій (часток) яких належать господарським товариствам, частка держави в яких становить 100 відсотків (крім тих, що визначені частиною першою цієї статті), які не прийняли рішення про нарахування дивідендів до 1 травня року, що настає за звітним, сплачують до державного бюджету та іншим учасникам господарського товариства пропорційно розміру їх акцій (часток) у статутному капіталі господарського товариства частину чистого прибутку в розмірі, визначеному за базовими нормативами відрахування частки прибутку, що спрямовується на виплату дивідендів, установленими на відповідний рік, але не менше 90 відсотків, до 1 липня року, що настає за звітним.
Аналіз положень наведеної статті, свідчить, що вказана норма за своєю правовою природою спрямована на забезпечення виконання господарськими товариствами з корпоративними правами держави обов`язку щодо розподілу прибутку через виплату дивідендів, навіть у випадках, коли таке рішення не було прийняте, а тому носить характер спеціальної, за умови неприйняття рішення про розподіл дивідендів згідно Закону України "Про акціонерні товариства".
Тобто, якщо суб`єкти, зазначені в статті 21 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік", не виконують свої зобов`язання щодо нарахування та виплати дивідендів до встановлених термінів, вони автоматично зобов`язані сплатити частину чистого прибутку і така норма має імперативний характер та не допускає дискреції у питаннях перерахування коштів лише до державного бюджету чи лише акціонерам.
Сукупний аналіз статті 21 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" та Закону України "Про акціонерні товариства" свідчить про їх взаємопов`язаність, так за умовами статті 21 вищезгаданого Закону у акціонерного товариства наявний обов`язок прийняти рішення про розподіл дивідендів за звітній 2020 рік в порядку визначеному Законом України "Про акціонерні товариства", втім не прийняття такого рішення не позбавляє акціонерів права на отримання таких дивідендів у вигляді частини чистого прибутку відповідно до статті 21 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік".
Прийняття рішень про розподіл частини чистого прибутку акціонерного товариства є дискреційною функцією загальних зборів акціонерів, як це передбачено Законом України "Про акціонерні товариства". Дискреційність таких рішень забезпечує автономію суб`єктів корпоративних відносин у прийнятті рішень щодо розпорядження майном товариства, однак реалізація дискреційних повноважень повинна відповідати принципам добросовісності, розумності та пропорційності, що є фундаментальними засадами корпоративного права, зокрема, у контексті захисту прав акціонерів.
У цьому зв`язку, положення статті 21 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" встановлюють строк та механізм розподілу частини чистого прибутку між акціонерами, за відсутності прийнятого рішення загальних зборів в порядку Закону України "Про акціонерні товариства", з метою недопущення необґрунтованого зволікання акціонерним товариством з прийняттям відповідного рішення про розподіл дивідендів та захист "правомірних очікувань" акціонерів на отримання частини прибутку.
З огляду на вказане, суд прийшов до висновку, що акціонери АТ "ТЕРНОПІЛЬОБЛЕНЕРГО" мають право на частину чистого прибутку за 2020 рік, відповідно до кількості належних їм акцій, виходячи із суми чистого прибутку - 73 007 000 тис.грн, розміщеної на сайті Агенства з розвитку інфраструктури фондового ринку, на підставі положень статті 21 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік", у зв`язку з невиконанням відповідачем свого обов`язку щодо прийняття рішення про виплату дивідендів у визначений законом строк.
Таким чином, позивач має право на отримання частини чистого прибутку в сумі 1 173 736,65грн.
Відповідач у відзиві на позовну заяву не заперечував, розрахунку частини чистого прибутку в сумі 1 173 736,65грн.
Більше того, у відзиві № б/н від 21.08.2025 (вх.№5985 від 22.08.2025) на позовну заяву, відповідачем зазначено, що АТ "ТЕРНОПІЛЬОБЛЕНЕРГО" здійснило розрахунок частини чистого прибутку на державну частку, що спрямовується на виплату дивідендів за результатами фінансово-господарської діяльності у 2020 році господарських товариств у статутному капіталі яких є корпоративні права держави, у розмірі 90 відсотків від чистого прибутку, пропорційно державній частці, що становило 33 509 443грн, а у запереченні на відповідь на відзив № 3927/9 від 30.09.2025 (вх. №6886 від 30.09.2025) відповідачем зазначено, що з метою мінімізації податкових ризиків для Товариства та збереження фінансової стабільності, забезпечення прогнозованості витрат та не спричинення додаткових фінансових чи репутаційних збитків товариству, АТ "ТЕРНОПІЛЬОБЛЕНЕРГО" сплачено на користь держави частину чистого прибутку.
Відповідно до абзацу 2 статті 21 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" частина чистого прибутку має бути сплачена до 1 липня року, що настає за звітним.
Доказів виплати позивачу, як акціонеру АТ "ТЕРНОПІЛЬОБЛЕНЕРГО", частини чистого прибутку за 2020 рік до 01.07.2021 матеріали справи не містять, а посилання відповідача на те, що загальними зборами не приймалося рішення про розподіл дивідендів (частини чистого прибутку), не може бути підставою для невиконання вимог Закону України та порушення прав позивача, з огляду на встановлені вище обставини та висновки. Як встановлено судом, обов`язок відповідача щодо сплати акціонерам заявленої суми прямо виникає із акта законодавства, а саме - абзацу 2 статті 21 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021рік".
Частиною першою статі 8 Закону України "Про депозитарну систему України" передбачено, що підтвердженням прав на цінні папери та прав за цінними паперами, що існують в електронній формі, а також обмежень прав на цінні папери у певний момент часу є обліковий запис на рахунку в цінних паперах, що відкривається депозитарною установою, а якщо права на відповідні цінні папери обліковуються на рахунку в цінних паперах номінального утримувача - обліковий запис на рахунку в цінних паперах власника цінних паперів в обліковій системі номінального утримувача, клієнта номінального утримувача.
Позивачем до матеріалів позову долучено виписку про стан рахунку в цінних паперах за період з 27.09.2019 по 22.07.2025, за якою Приватному акціонерному товариству "ІНВЕСТИЦІЙНИЙ ФОНД "КИЇВСЬКА РУСЬ – МДС" належить 1 091 240 простих іменних акцій Акціонерного товариства АТ "ТЕРНОПІЛЬОБЛЕНЕРГО".
З урахуванням викладеного, суд вважає обґрунтованим та таким, що підтверджується матеріалами справи наданий позивачем розрахунок частини чистого прибутку за 2020 рік, що підлягає стягненню з АТ "ТЕРНОПІЛЬОБЛЕНЕРГО" на користь позивача у розмірі 1 173 736,65 грн.
Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Оскільки відповідач допустив прострочення оплати з виплати прибутку за 2020 рік, позивачем нараховано та заявлено до стягнення інфляційні втрати у розмірі 751 986,61 грн та 3% річних у розмірі 143 646,07 грн.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 Цивільного кодексу України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду №910/12604/18 від 01.10.2019).
Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, у визначений позивачем період, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог в цій частині, оскільки позивачем вірно визначено початок періоду прострочення, так як відповідно до статті 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок, а відтак, враховуючи, що останнім днем оплати є 01.07.2022 включно, то період прострочення починається з 02.07.2022.
Таким чином, стягненню з відповідача підлягають 3% річних в сумі 143 646,07 грн, та інфляційних втрат в сумі 751 986,61грн.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
У відповідності до ч.1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з вимогами ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.
Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Обов`язок з доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи. Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою. На сьогодні у праві існують такі основні стандарти доказування: "баланс імовірностей" (balance of probabilities) або "перевага доказів" (preponderance of the evidence); "наявність чітких та переконливих доказів" (clear and convincing evidence); "поза розумним сумнівом" (beyond reasonable doubt). Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були (постанова Верховного Суду від 27.01.2022 у справі №917/996/20).
Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005).
У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточій проти України" від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.
Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідач під час розгляду справи не надав суду жодних належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність у нього обов`язку сплатити заявлену до стягнення заборгованість.
Приймаючи до уваги все вищевикладене в сукупності, оцінивши подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог приватного акціонерного товариства "ІНВЕСТИЦІЙНИЙ ФОНД "КИЇВСЬКА РУСЬ – МДС".
Розподіл судових витрат.
В порядку ст. ст. 123,129 ГПК України судовий збір покладається на відповідача.
Керуючись ст. ст. 3, 4, 12,13, 20, 53,73-80, 86, 91, 123, 129, 233, 236-240 ГПК України,
УХВАЛИВ:
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з акціонерного товариства "ТЕРНОПІЛЬОБЛЕНЕРГО", (46007, Тернопільський р-н, Тернопільська обл., м. Тернопіль, вул. Енергетична, буд. 2, код ЄДРПОУ: 00130725) на користь Приватного акціонерного товариства "ІНВЕСТИЦІЙНИЙ ФОНД "КИЇВСЬКА РУСЬ – МДС" (01001, м. Київ, пров. Рильський, буд. 3, оф. 36 (код ЄДРПОУ: 21075315) заборгованість в сумі 2 069 369,33 грн. (два мільйони шістдесят дев`ять тисяч триста шістдесят дев`ять гривень 33 коп.), з яких:- 1 173 736,65 грн. (один мільйон сто сімдесят три тисячі сімсот тридцять шість гривень 65 коп.) – заборгованість з виплати частини чистого прибутку за 2020 рік;- 143 646,07 грн. (сто сорок три тисячі шістсот сорок шість гривень 07 коп.) – 3% річних по заборгованості з виплати частини чистого прибутку за 2020 рік;- 751 986,61 грн. (сімсот п`ятдесят одна тисяча дев`ятсот вісімдесят шість гривень 61 коп.) – інфляційні втрати по заборгованості з виплати частини чистого прибутку за 2020 рік та 24 832,43грн. (двадцять чотири тисячі вісімсот тридцять дві гривні 43 копійки)– судового збору
3. Видати наказ.
Апеляційна скарга на рішення суду подається в порядку та строки встановлені ст. ст. 256,257 ГПК України.
Повний текст рішення складено та підписано 17.11.2026.
Суддя І.П. Шумський
Оригінал: reyestr.court.gov.ua