Суд: Велика Палата Верховного Суду
Інстанція: Касаційна
Юрисдикція: Адміністративне
Категорія: оскарження актів, дій чи бездіяльності Президента України, з них
Дата: 28 жовтня 2026 р.
Справа: №990/294/26
Суддя: Гімон Микола Михайлович
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 жовтня 2026 року
м. Київ
справа № 990/294/26
провадження № 11-349заі26
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Гімона М. М.,
суддів Банаська О. О., Білоконь О. В., Булейко О. Л., Губської О. А., Ємця А. А., Короля В. В., Кравченка С. І., Кривенди О. В., Мазура М. В., Мартинюк Н. М., Пількова К. М., Стрелець Т. Г., Ступак О. В., Тітова М. Ю., Ткача І. В., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю.
розглянула в порядку письмового провадження адміністративну справу № 990/294/26 за позовом ОСОБА_1 до Президента України, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, - Офісу Президента України, Міністерства оборони України, про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити дії, стягнення моральної шкоди, провадження у якій відкрито за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 17 серпня 2026 року (судді Шевцова Н. В., Бевзенко В. М., Стеценко С. Г., Тацій Л. В., Шарапа В. М.),
УСТАНОВИЛА:
Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування
1. 21 липня 2026 року ОСОБА_1 (далі також - позивач) звернувся до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду (далі - Касаційний адміністративний суд) як суду першої інстанції з позовом до Президента України (далі також - відповідач), за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, - Офісу Президента України, Міністерства оборони України, в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність Президента України, яка полягає у нерозгляді по суті його звернення та рапорту від 11 листопада 2024 року щодо звільнення з військової служби, системних порушеннях у системі військового управління та ненаданні у встановлений законом строк мотивованої відповіді за результатами такого розгляду;
- визнати протиправною бездіяльність Президента України, яка полягає у нерозгляді по суті його звернення від 17 грудня 2024 року щодо звільнення з 21 липня 2026 року з військової служби та ненаданні у встановлений законом строк мотивованої відповіді за результатами такого розгляду;
- зобов`язати Президента України у строк, встановлений судом, розглянути звернення та рапорт від 11 листопада 2024 року позивача по суті спору, прийняти мотивоване рішення у межах своєї компетенції та надіслати його позивачу як засобами поштового зв`язку, так і на електронну адресу ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
- стягнути з Державного бюджету України на користь позивача 500000 грн моральної шкоди, завданої протиправною бездіяльністю відповідача.
Рух справи в суді першої інстанції
2. Касаційний адміністративний суд ухвалою від 27 липня 2026 року позовну заяву ОСОБА_1 залишив без руху, надавши йому десятиденний строк з дня вручення копії ухвали для усунення недоліків позовної заяви, зазначених в мотивувальній частині ухвали (а. с. 82-85).
Ухвала суду вмотивована тим, що подана ОСОБА_1 позовна заява не відповідає вимогам статті 44 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), пунктів 2, 11 частини п`ятої статті 160 КАС України, частини третьої статті 161 КАС України, а саме позивач: не уточнив інформацію щодо наявності або відсутності електронного кабінету у відповідача та третіх осіб; не надав власного письмового підтвердження про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав; не надав документа про сплату судового збору в установленому законом розмірі або обґрунтувань наявності підстав для відстрочення, розстрочення сплати, зменшення розміру чи звільнення від сплати судового збору.
3. Копія вказаної ухвали була доставлена в електронний кабінет ОСОБА_1 28 липня 2026 року о 12:15, про що складено довідку про доставку електронного листа (а. с. 38).
4. 28 липня 2026 року через підсистему «Електронний суд» ОСОБА_1 подав заяву про усунення недоліків позовної заяви, у якій зазначив про наявність електронного кабінету в Міністерства оборони України, надав власне письмове підтвердження про те, що він не подав іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав; надав копію посвідчення учасника бойових дій та документ, який підтверджує проходження позивачем військової служби, і просив звільнити його від сплати судового збору на підставі пунктів 12, 13 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір».
У заяві про усунення недоліків позовної заяви позивач окремо зазначив, що у зв`язку з проходженням, на його думку, незаконної військової служби [призов визнано протиправним, наказ на призов на військову службу (зміну статусу з військовозобов`язаного на військовослужбовця) скасовано] він позбавлений належної можливості відстоювати свої права, тому через описані поважні причини не має можливості надіслати копію уточненого позову відповідачу і третій особі засобами поштового зв`язку.
Також позивач уточнив вимоги позовної заяви, за змістом яких просив:
- визнати протиправною бездіяльність Президента України, яка полягає у не розгляді по суті його звернення та рапорту від 11 грудня 2024 року щодо звільнення з військової служби, системних порушеннях у системі військового управління та ненаданні у встановлений законом строк мотивованої відповіді за результатами такого розгляду;
- визнати протиправною бездіяльність Президента України, яка полягає у нерозгляді по суті його звернення від 17 грудня 2024 року щодо звільнення з військової служби та ненаданні у встановлений законом строк мотивованої відповіді за результатами такого розгляду;
- визнати протиправною бездіяльність Офісу Президента України, яка полягає у неналежній реєстрації, опрацюванні, організації розгляду та ненаданні належної відповіді на подане 11 листопада 2024 року звернення / рапорт;
- зобов`язати Президента України та Офіс Президента України у строк, встановлений судом, розглянути звернення / рапорт від 11 листопада 2024 року по суті спору, прийняти мотивоване рішення у межах своєї компетенції;
- зобов`язати Офіс Президента України надати йому відомості про реєстрацію, рух, виконавців та результати розгляду звернення / рапорту від 11 листопада 2024 року, а також належним чином засвідчені копії всіх документів, пов`язаних із його опрацюванням;
- стягнути з Державного бюджету України на його користь 500000 грн моральної шкоди, завданої протиправною бездіяльністю відповідачів.
Короткий зміст ухвали суду першої інстанції
5. Касаційний адміністративний суд ухвалою від 17 серпня 2026 року повернув позовну заяву ОСОБА_1 на підставі пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС України.
6. Постановляючи таку ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки у відповідача - Президента України та третьої особи - Офісу Президента України немає електронного кабінету в підсистемі «Електронний суд», то відповідно до частини дев`ятої статті 44 КАС України позивач зобов`язаний направити копію позовної заяви разом з додатками відповідачу та третій особі в паперовій формі листом з описом вкладення.
7. Доводи ОСОБА_1 про те, що у зв`язку з проходженням військової служби, він не має можливості надіслати копії відповідних документів відповідачу і третій особі засобами поштового зв`язку, суд відхилив і зауважив, що позивач не надав доказів надсилання копій позовної заяви з додатками усім учасникам справи та не підтвердив неможливості їх надіслання у порядку, встановленому в частині дев`ятій статті 44 КАС України.
8. Отже, у цій частині позивач не виконав вимоги ухвали Касаційного адміністративного суду від 27 липня 2026 року у строк, встановлений судом для усунення недоліків позовної заяви.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
9. Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просив її скасувати та повернути справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
10. На переконання скаржника, суд першої інстанції не навів положення частини шостої статті 18 КАС України, не встановив точного організаційно-правового статусу Офісу Президента України та не перевірив, чи був він зобов`язаний мати електронний кабінет. Без цього аналізу висновок про абсолютний обов`язок поштового направлення Офісу Президента України є неповним.
11. Крім того, суд не врахував добросовісну поведінку позивача та не застосував пропорційний процесуальний механізм, оскільки стаття 121 КАС України дозволяє продовжити процесуальний строк, установлений судом, за заявою учасника або з ініціативи суду. Повідомлення про проходження військової служби та обмежений доступ до можливості відправити великий пакет документів повинно було бути оцінене не тільки через формулу «доказів неможливості не надано», а й з погляду можливості надати короткий додатковий строк для виконання технічної дії.
12. При вирішенні питання про повернення позову суд не оцінив, чи впливає проходження служби під час воєнного стану на реальну можливість оперативно виготовити та надіслати кілька повних паперових комплектів і чи є повернення позову співмірним із характером невиконаної технічної вимоги.
13. Стаття 55 Конституції України і стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантують право на судовий захист. Процесуальні вимоги мають законну мету, однак їх застосування не повинно перетворюватися на надмірний формалізм, який позбавляє особу реальної можливості домогтися розгляду спору по суті.
Короткий зміст відзивів на апеляційну скаргу
14. У відзиві на апеляційну скаргу Міністерство оборони України просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін. Зазначає, що позивач недобросовісно користується своїми процесуальними правами та не виконав вимоги ухвали суду в установлені судом строки, а саме не надав доказів надсилання позовної заяви з додатками іншим учасникам справи. Вважає, що позивач мав можливість відправити позовні матеріали учасникам справи, враховуючи наявність відділення Укрпошти в населеному пункті, в якому знаходиться військова частина.
15. Від відповідача та Офісу Президента України також надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому представник просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін. Відзив фактично обґрунтований висновками суду першої інстанції, які стали підставою для повернення позовної заяви.
Заперечення апелянта на відзиви
16. Позивач у запереченні на відзив зазначає, що Міністерство оборони України, посилаючись на наказ про прийняття справ і посади, робить висновок про можливість відправлення матеріалів у відділенні Укрпошти. Проте звертає увагу, що йдеться про пересувне поштове обслуговування, та зазначає, що можливість підготувати електронний документ не доводить наявності можливості виконати всі операції з його паперовою копією. Крім того, додатково наводить доводи по суті предмета спору.
17. Заперечуючи на відзив відповідача та Офісу Президента України, позивач зазначає, що твердження сторони про можливість законно відлучитись, надрукувати й відправити матеріали або скористатися іншим доступним механізмом, має спиратися на докази, а не на припущення. Крім того, апелянт додатково наводить власну позицію щодо: способу направлення документів та наслідків самовільного залишення місця проходження служби; застосування статей 18 і 44 КАС України в умовах відсутності електронних кабінетів у сторін; наявності недоліків в ухвалі від 27 липня 2026 року; необхідності надання достатнього строку для усунення недоліків; пропорційності наслідку у виді повернення позовної заяви; відсутності доказів доступності поштового відділення. Висловлює зауваження щодо змісту додатків, доданих до відзиву Президента України і його Офісу.
18. У цілому позивач просить здійснити повну перевірку тверджень, на які посилаються інші учасники справи, стверджуючи про наявність у нього можливості здійснення поштового відправлення, а також врахувати предмет цього спору в контексті забезпечення доступу до суду для судового захисту.
Рух апеляційної скарги
19. Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 10 вересня 2026 року відкрила апеляційне провадження в цій справі за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , а ухвалою від 08 жовтня 2026 року призначила справу до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження без виклику учасників справи.
ПОЗИЦІЯ ВЕЛИКОЇ ПАЛАТИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
20. Згідно із частиною першою статті 18 КАС України у судах функціонує Єдина судова інформаційно-комунікаційна система (далі - ЄСІКС).
21. За змістом частини шостої статті 18 КАС України адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, зареєстровані за законодавством України як юридичні особи, їх територіальні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи, зареєстровані за законодавством України, реєструють свої електронні кабінети в ЄСІКС або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов`язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в ЄСІКС або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку.
22. Згідно з нормами частин сьомої і восьмої статті 44 КАС України документи (в тому числі процесуальні документи, письмові та електронні докази тощо) можуть подаватися до суду, а процесуальні дії вчинятися учасниками справи в електронній формі з використанням ЄСІКС, за винятком випадків, визначених цим Кодексом.
23. Процесуальні документи в електронній формі мають подаватися учасниками справи до суду з використанням ЄСІКС в порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).
24. Згідно з положеннями частини дев`ятої статті 44 КАС України у разі подання до суду в електронній формі заяви по суті справи, зустрічного позову, заяви про збільшення або зменшення позовних вимог, заяви про зміну предмета або підстав позову, заяви про залучення третьої особи, апеляційної скарги, касаційної скарги та документів, що до них додаються, учасник справи зобов`язаний надати до суду доказ надсилання цих матеріалів іншим учасникам справи.
25. Такі документи в електронній формі направляються з використанням ЄСІКС або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, шляхом надсилання до електронного кабінету іншого учасника справи, а у разі відсутності у іншого учасника справи електронного кабінету чи відсутності відомостей про наявність у іншого учасника справи електронного кабінету - в паперовій формі листом з описом вкладення.
26. Якщо інший учасник справи відповідно до частини шостої статті 18 цього Кодексу зобов`язаний зареєструвати електронний кабінет, але не зареєстрував його, учасник справи, який не є суб`єктом владних повноважень та подає документи до суду в електронній формі з використанням електронного кабінету, звільняється від обов`язку надсилання копій документів такому учаснику справи.
27. Право на судовий захист реалізується особою шляхом подання позовної заяви до суду, вимоги щодо форми та змісту якої встановлені нормами статті 160 КАС України.
28. Так, згідно із частиною першою цієї статті у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.
29. Частина п`ята статті 160 КАС України передбачає, що в позовній заяві зазначаються: 1) найменування суду першої інстанції, до якого подається заява; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості відомі позивачу), відомі номери засобів зв`язку, адреса електронної пошти, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету; 3) зазначення ціни позову, обґрунтований розрахунок суми, що стягується, - якщо у позовній заяві містяться вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної оскаржуваним рішенням, діями, бездіяльністю суб`єкта владних повноважень; 4) зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів; 5) виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; 6) відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору - у випадку, якщо законом встановлений обов`язковий досудовий порядок урегулювання спору; 7) відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися; 8) перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності), зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви; 9) у справах щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень - обґрунтування порушення оскаржуваними рішеннями, діями чи бездіяльністю прав, свобод, інтересів позивача; 10) у справах щодо оскарження нормативно-правових актів - відомості про застосування оскаржуваного нормативно-правового акта до позивача або належність позивача до суб`єктів правовідносин, у яких застосовується або буде застосовано цей акт; 11) власне письмове підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.
30. Згідно з частинами першою і другою статті 161 КАС України до позовної заяви додаються її копії, а також копії доданих до позовної заяви документів відповідно до кількості учасників справи, крім випадків, визначених частиною другою цієї статті. У разі подання позовної заяви та доданих до неї документів в електронній формі через електронний кабінет до позовної заяви додаються докази надсилання її копії та копій доданих документів іншим учасникам справи з урахуванням положень статті 44 цього Кодексу.
31. Залишаючи без руху позовну заяву ОСОБА_1 , суд першої інстанції серед іншого звернув його увагу на недотримання вимог пункту 2 частини п`ятої статті 160 КАС України, частин першої та другої статті 161 КАС України в частині невідображення в позові інформації про наявність електронних кабінетів у відповідача та третіх осіб та ненадання доказів надсилання позовної заяви та додатків цим учасникам.
32. В уточненій позовній заяві ОСОБА_1 , усунувши певні недоліки позову, вказав, зокрема, про наявність електронного кабінету в ЄСІКС у сторін, а також окремо зазначив, що у зв`язку з проходженням, на його думку, незаконної військової служби він позбавлений можливості надіслати копію уточненого позову відповідачу і третій особі засобами поштового зв`язку.
33. Разом з тим Касаційний адміністративний суд дійшов висновку, що оскільки у відповідача - Президента України та третьої особи - Офісу Президента України немає електронного кабінету в підсистемі «Електронний суд», то відповідно до частини дев`ятої статті 44 КАС України позивач зобов`язаний направити копію позовної заяви разом з додатками відповідачу та третій особі в паперовій формі листом з описом вкладення. Оскільки протягом встановленого судом строку недоліки позовної заяви в цій частині не були усунуті в повному обсязі, позовна заява ОСОБА_1 ухвалою від 17 серпня 2026 року була повернута.
34. При цьому суд першої інстанції відхилив доводи про неможливість надіслати копії через проходження військової служби, оскільки доказів на підтвердження цього позивач не надав.
35. Велика Палата Верховного Суду з огляду на встановлені обставини погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для повернення позовної заяви, оскільки позивач не в повній мірі усунув її недоліки у частині виконання вимог, визначених частинами першою і другою статті 161, частиною дев`ятою статті 44 КАС України.
36. Велика Палата Верховного Суду відхиляє доводи ОСОБА_1 , що суд першої інстанції не навів положення частини шостої статті 18 КАС України та не встановив організаційно-правового статусу Офісу Президента України.
37. Частиною шостою статті 18 КАС України визначено суб`єктний склад осіб, для яких реєстрація офіційної електронної адреси в системі ЄСІКС є обов`язковою.
38. Як встановив суд першої інстанції, Президент України та Офіс Президента України не мають електронних кабінетів у підсистемі «Електронний суд».
39. Велика Палата Верховного Суду звертає увагу, що Президент України та Офіс Президента України не є органами державної влади чи іншими державними органами, зареєстрованими за законодавством України як юридичні особи, а отже, не належать до переліку осіб, які відповідно до частини шостої статті 18 КАС України зобов`язані зареєструвати електронний кабінет. Відповідно їх поінформованість про подання позовної заяви забезпечується шляхом надсилання їм паперового примірника копії. Цей обов`язок покладено на позивача.
40. З огляду на викладене, незважаючи на подання позовної заяви через «Електронний суд», позивач повинен був надати доказ надсилання листом з описом вкладення іншим учасникам справи копій поданих до суду документів.
41. Велика Палата Верховного Суду також відхиляє доводи апеляційної скарги стосовно можливості судом надати короткий додатковий строк позивачу для відправлення великого пакета документів.
42. Відповідно до частини другої статті 121 КАС України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.
43. Продовження процесуального строку - це надання судом додаткового часу для вчинення процесуальної дії, що з поважної причини не може бути вчинена в установлений строк.
44. Метою продовження процесуального строку, установленого судом, є сприяння особі у реалізації процесуального права та/або виконанні процесуального обов`язку. Доцільність продовження процесуального строку обумовлюється рівнем ймовірності, наскільки таке продовження буде ефективним у контексті не тільки реалізації особою процесуального права та/або виконання процесуального обов`язку, а й правової визначеності учасників матеріально-правових відносин, спір між якими вирішується.
45. Аналіз статті 121 КАС України дає підстави для висновку, що заявити про продовження процесуального строку учасник справи може до його закінчення, а про задоволення або відмову в задоволенні такого клопотання суд, який установив процесуальний строк, постановляє ухвалу.
46. Хоча частина друга статті 121 КАС України установлює право суду, а не обов`язок продовжити процесуальний строк, однак це право має бути реалізовано судом у межах процесуального закону з належним мотивуванням будь-якого рішення (продовження або відмова у продовженні строку), яке дає скаржнику чітке розуміння дій суду.
47. Матеріалами справи підтверджено, що на виконання ухвали від 27 липня 2026 року про залишення позовної заяви без руху ОСОБА_1 28 липня 2026 року через підсистему «Електронний суд» подав заяву про усунення недоліків, у якій, зокрема, зазначив, що у зв`язку з проходженням військової служби він позбавлений можливості надіслати копію уточненого позову відповідачу і третій особі засобами поштового зв`язку. Водночас, питання про продовження процесуального строку він перед судом не ставив.
48. Таким чином, з огляду на те, що скаржник заяву про продовження процесуального строку не подавав, а заяву про усунення недоліків (уточнену позовну заяву) позивач подав вчасно, підстав для застосування статті 121 КАС України в цьому випадку не було.
49. Колегія суддів також відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що проходження служби під час воєнного стану впливає на реальну можливість оперативно виготовити та надіслати кілька повних паперових комплектів, оскільки в матеріалах справи відсутні будь-які докази, які підтверджують неможливість надіслання копії позовної заяви з додатками відповідачу та третій особі у порядку, встановленому в частині дев`ятій статті 44 КАС України. Більше того, саме собою посилання на проходження служби під час воєнного стану не може свідчити про неможливість виконувати процесуальні права та обов`язки своєчасно.
50. Не можна погодитися і з тим аргументом позивача, що суд першої інстанції не вказував на такий недолік позову, як відсутність доказів направлення його копій з додатками відповідачу та Офісу Президента України. Вказівка на це міститься в мотивувальній частині після наведення положень частин першої та другої статті 161 КАС України. Те що суд в кінці мотивувальної частини у підсумку не відтворив це повторно, не створює підстав для скасування судового рішення. Тим більше, що спосіб усунення вказаного судом недоліку залежав від наявності / відсутності у відповідних учасників справи електронного кабінету, на необхідність перевірки якого також було вказано судом. Про те, що позивач усвідомлював необхідність направлення копій, свідчить його посилання в уточненому позові на складність направлення цих копій поштою.
51. Не заслуговують на увагу й доводи апелянта, що застосування процесуальних вимог не повинно перетворюватися на надмірний формалізм, який позбавляє можливості домогтися розгляду спору по суті.
52. З матеріалів справи слідує, що позивач при зверненні до суду із процесуальними документами в електронній формі вимог частини дев`ятої статті 44 КАС України не дотримався.
53. У пункті 37 рішення від 18 листопада 2010 року у справі «Мушта проти України» Європейський суд з прав людини нагадав, що право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Однак такі обмеження не можуть звужувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету, та має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями.
54. Велика Палата Верховного Суду вважає, що повернення позовної заяви в цій справі у зв`язку з невиконанням ухвали суду про усунення недоліків позовної заяви переслідує легітимну мету та має розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями.
55. Слід зазначити, що суд першої інстанції роз`яснив позивачу положення частини восьмої статті 169 КАС України, яка визначає, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом. Відтак ОСОБА_1 не позбавлений права повторно звернутися до суду з позовом, врахувавши всі наведені судом зауваження. Отже, оскаржуване судове рішення не перешкоджає доступу до суду за умови дотримання вимог процесуального закону.
56. Інші доводи та міркування, викладені в апеляційній скарзі, також не впливають на правильність висновків суду першої інстанції про повернення позову, а тому не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного судового рішення.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги
57. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
58. Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (стаття 316 КАС України).
59. Оскільки суд першої інстанції, постановляючи оскаржувану ухвалу про повернення позовної заяви, не допустив порушень норм процесуального права, а наведені позивачем доводи не спростовують висновків, викладених у судовому рішенні, апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а ухвалу Касаційного адміністративного суду від 17 серпня 2026 року - без змін.
Висновки щодо розподілу судових витрат
60. Відповідно до частини шостої статті 139 КАС України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.
61. Оскільки Велика Палата Верховного Суду не змінює судове рішення та не ухвалює нове, розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись статтями 266, 308, 311, 315, 316, 322, 325 КАС України, Велика Палата Верховного Суду
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 17 серпня 2026 року у справі № 990/294/26 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач М. М. Гімон
Судді:О. О. Банасько О. В. Білоконь О. Л. Булейко О. А. Губська А. А. Ємець В. В. Король С. І. Кравченко О. В. Кривенда М. В. МазурН. М. Мартинюк К. М. Пільков Т. Г. Стрелець О. В. Ступак М. Ю. Тітов І. В. Ткач О. С. Ткачук В. Ю. Уркевич
Оригінал: reyestr.court.gov.ua