Постанова від 04 листопада 2026 р. у справі №711/8619/24 — Касаційний кримінальний суд Верховного Суду

Суд: Касаційний кримінальний суд Верховного Суду

Інстанція: Касаційна

Юрисдикція: Кримінальне

Категорія: Незаконне виробництво, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення, пересилання чи збут наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів

Дата: 04 листопада 2026 р.

Справа: №711/8619/24

Суддя: Фомін Сергій Борисович

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 листопада 2026 року

м. Київ

справа № 711/8619/24

провадження № 51-3165км26

Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати

Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

захисника ОСОБА_6 ,

засудженого ОСОБА_7 (у режимі відеоконференції),

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 на вирок Черкаського апеляційного суду від 12 травня 2026 року у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024255330001068 від 29 серпня 2024 року, стосовно

ОСОБА_7 ,ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 ,

за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 307 Кримінального кодексу України (далі - КК).

Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Придніпровського районного суду м. Черкаси 12 серпня 2025 року ОСОБА_7 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 307 КК, та призначено йому покарання, із застосуванням статті 69 КК до основного покарання, у виді позбавлення волі на строк 5 років без конфіскації майна. На підставі статті 75 КК його звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки, покладено обов`язки, передбачені статтею 76 КК.

Вирішено питання заходів забезпечення кримінального провадження, спеціальної конфіскації, процесуальних витрат та речових доказів.

Згідно з вироком ОСОБА_7 , маючи умисел на незаконне придбання з метою збуту психотропної речовини, обіг якої обмежено - «амфетамін», діючи умисно, усвідомлюючи суспільну небезпеку свого діяння і бажаючи настання суспільно небезпечних наслідків, у невстановлений слідством час та спосіб придбав за допомогою мобільного додатку «Telegram», а саме через Телеграм-канал «Playboyshop», у невстановленої особи 40 поліетиленових пакетиків, з психотропною речовиною та з моменту придбання частину приховав на території м. Черкаси у формі «закладок», а частину зберігав при собі до 11 год 50 хв 29 серпня 2024 року, з метою подальшого збуту для особистого матеріального збагачення.

29 серпня 2024 року приблизно об 11 год 50 хв, ОСОБА_7 перебував неподалік будинку № 175 по вул. Різдвяна в м. Черкаси, де був помічений працівниками поліції, які виконували службові обов`язки по забезпеченню громадського порядку, після чого в ході застосування до останнього превентивних заходів було встановлено, що останній зберігає при собі заборонені в обігу речовини.

У період часу з 14 год 09 хв до 15 год 10 хв цього дня під час затримання ОСОБА_7 в порядку статті 298-2 КПК, останній добровільно видав працівникам поліції 4 обгорнутих у клейку ізоляційну стрічку згортки, в яких знаходились 4 поліетиленових пакетиків із порошкоподібною речовиною, яка містить у своєму складі психотропну речовину, обіг якої обмежено - «амфетамін», масою 0.688 г.

Крім цього, ОСОБА_7 , продовжуючи свій злочинний намір, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, маючи умисел на незаконний збут раніше придбаної ним психотропної речовини, обіг якого обмежено «амфетаміну», таємно збув шляхом приховування у формі «закладок» у 21 таємно прихованому місці на території м. Черкаси, які сфотографував та зафіксував за координатами в мобільному телефоні марки «Samsung Galaxy A10S», червоного кольору, імеі 1: НОМЕР_1 ; імеі 2: НОМЕР_2 у мобільному додатку «Галерея».

29 серпня 2024 року, у період часу з 15 год 19 хв до 22 год 07 хв, працівниками слідчої оперативної групи, використовуючи мобільний додаток «Google maps», у присутності понятих, ОСОБА_7 та його захисника, за різними координатами у м. Черкаси, виявлено та вилучено 21 «закладку» з поліетиленових пакетиків обгорнутих у клейку ізоляційну стрічку з порошкоподібною речовиною, що містять у своєму складі психотропну речовину, обіг якої обмежено - «амфетамін».

Загальна маса амфетаміну (в перерахунку на основу), становить 8,637 г, що є великим розміром.

Крім цього, ОСОБА_7 , маючи умисел на незаконне придбання з метою збуту наркотичного засобу, обіг якого обмежено - «канабіс», діючи умисно, усвідомлюючи суспільну небезпеку свого діяння і бажаючи настання суспільно небезпечних наслідків, у невстановлений слідством час та спосіб придбав за допомогою мобільного додатку «Telegram», а саме через Телеграм-канал «Playboyshop», у невстановленої особи 20 поліетиленових пакетиків, з наркотичним засобом та з моменту придбання приховав на території м. Черкаси у формі «закладки», з метою подальшого збуту для особистого матеріального збагачення.

Так, за координатами широти 49.441028 та довготи 32.081948, 29 серпня 2024 року, у період часу з 21 год 43 хв до 22 год 07 хв, працівниками слідчої оперативної групи, використовуючи мобільний додаток «Google maps», у присутності понятих, ОСОБА_7 та його захисника, на відкритій ділянці місцевості поруч із зеленими насадженнями по вул. Героїв Дніпра в м. Черкаси, неподалік пляжу «Митницький», виявлено та вилучено двадцять поліетиленових пакетиків, обгорнутих у клейку ізоляційну стрічку з верхівковими частинами рослин зелено-коричневого кольору, що відповідно до висновку судової експертизи наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів є наркотичним засобом, обіг якого обмежено - «канабіс», маса якого, в перерахунку на суху речовину, становить 16.71 г.

Вказаними діями ОСОБА_7 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене частиною 2 статті 307 КК, - незаконне придбання, зберігання психотропної речовини та наркотичного засобу з метою збуту та незаконний збут психотропної речовини у великих розмірах.

Вироком Черкаського апеляційного суду від 12 травня 2026 року вирок Придніпровського районного суду м. Черкаси від 12 серпня 2025 року скасовано в частині призначеного покарання. Ухвалено новий вирок, яким ОСОБА_7 за частиною 2 статті 307 КК із застосуванням положень статті 69 цього Кодексу призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років із конфіскацією всього належному йому майна. В порядку частини 2 статті 404 КПК, на підставі частини 5 статті 72 КК зараховано у строк відбування покарання попереднє ув`язнення - 31 жовтня 2024 року.

Строк відбування покарання ухвалено обчислювати з моменту затримання ОСОБА_7 у порядку виконання даного судового рішення.

В іншій частині вирок залишено без змін.

Вимоги, викладені у касаційній скарзі, і узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі захисник, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати вирок суду апеляційної інстанції та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

На обґрунтування вимог касаційної скарги захисник зазначає про те, що вирок суду апеляційної інстанції не відповідає вимогам статей 370 та 420 КПК.

Указує на суперечливість висновків суду апеляційної інстанції, який погодився із можливістю призначення ОСОБА_7 покарання нижче від найнижчої межі, встановленої санкцією частини 2 статті 307 КК, при цьому дійшов протилежного висновку про неможливість виправлення засудженого без реального відбування покарання, не навівши належного обґрунтування.

Крім того, погодившись з місцевим судом щодо наявності численних пом`якшуючих обставин, позитивних даних про особу засудженого, його щирого каяття, активного сприяння розкриттю кримінального правопорушення, відсутності судимостей та добровільної суспільно корисної поведінки після вчинення кримінального правопорушення, апеляційний суд одночасно дійшов висновку про необхідність застосування до нього не лише реального позбавлення волі, а й конфіскації всього належного майна, не провівши аналізу майнового стану засудженого та наслідків конфіскації для нього та членів його сім`ї.

Позиції учасників судового провадження

Засуджений ОСОБА_7 та його захисник - адвокат ОСОБА_6 у судовому засіданні просили задовольнити касаційну скаргу з підстав, зазначених у ній.

Прокурор ОСОБА_5 у судовому засіданні просила залишити без задоволення касаційну скаргу, а оскаржуваний вирок апеляційного суду - без зміни.

Мотиви Суду

Заслухавши доповідь судді, думку учасників касаційного розгляду, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла таких висновків.

Згідно зі статтею 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правильність правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскаржуваному судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Відповідно до приписів статті 438 КПК підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.

Висновки суду про доведеність винуватості та правильність кваліфікації дій ОСОБА_7 за частиною 2 статті 307 КК не оспорюються, а тому Судом не перевіряються.

Натомість доводи касаційної скарги захисника зводяться до незгоди з апеляційним судом, який дійшов переконання про неможливість звільнення ОСОБА_7 від відбування покарання на підставі статті 75 КК.

Частиною 1 статті 420 КПКустановлено, що суд апеляційної інстанції скасовує вирок суду першої інстанції і ухвалює свій вирок, зокрема, в разі необхідності застосування більш суворого покарання, неправильного звільнення обвинуваченого від відбування покарання.

Водночас за приписами частини 1 статті 421 КПКобвинувальний вирок, ухвалений судом першої інстанції, може бути скасовано у зв`язку з необхідністю застосувати суворіше покарання, скасувати неправильне звільнення обвинуваченого від відбування покарання або в інших випадках, коли це погіршує становище обвинуваченого, лише у разі, якщо з цих підстав апеляційну скаргу подали прокурор, потерпілий чи його представник.

Відповідно до статей 404, 407 КПКапеляційний суд переглядає судові рішення в межах апеляційної скарги і за наслідками її розгляду має право скасувати вирок суду першої інстанції повністю або частково та ухвалити новий, у якому зобов`язаний навести належні й достатні мотиви та підстави прийнятого рішення з урахуванням вимог статті 409 указаного Кодексу.

Під час касаційного перегляду оскаржуваного вироку встановлено, що апеляційний суд дотримався цих приписів закону.

Згідно зі статтями 50 і 65 КК особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення і попередження нових кримінальних правопорушень. Виходячи з указаної мети і принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.

Дотримання загальних засад призначення покарання є гарантією обрання винуватій особі необхідного й доцільного заходу примусу, який би ґрунтувався на засадах законності, гуманізму, індивідуалізації та сприяв досягненню справедливого балансу між правами і свободами людини й захистом інтересів держави та суспільства.

Так, відповідно до частини 1 статті 69 КК за наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків, визначених цим Кодексом, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м`якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за це кримінальне правопорушення.

Згідно з приписами частини 1 статті 75 КК, якщо суд, крім визначених у цій нормі випадків, при призначенні покарання у виді, серед інших, позбавлення волі, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може ухвалити рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Звільнення від відбування покарання з випробуванням застосовується лише у тому разі, коли для цього наявні умови і підстави, визначені приписами статті 75 КК. Підставою для звільнення особи від відбування покарання з випробуванням закон визначає переконання суду, викладене в мотивованому висновку про можливість її виправлення без відбування покарання, яке ґрунтується на оцінці даних про вчинене кримінальне правопорушення, мету й мотиви, тривалість та інтенсивність протиправної поведінки тощо. Істотне значення для вирішення питання про звільнення особи від відбування покарання з випробуванням мають відомості, що характеризують: особистісні прояви винуватого в основних сферах життєдіяльності; його соціально-демографічні властивості; спосіб життя; соціальні зв`язки; посткримінальну поведінку; наявність джерел правомірного отримання доходів; наскільки його ціннісні орієнтири та поведінка збігаються із загальнопоширеними в суспільстві нормами моралі; соціально-психологічну характеристику винуватого та інше.

Статті 65-75 КК є кримінально-правовими нормами, що встановлюють загальні засади і правила призначення покарання, звільнення від його відбування.

Питання, які стосуються призначення покарання, визначають форму реалізації кримінальної відповідальності в кожному конкретному випадку з огляду на суспільну небезпечність і характер кримінального правопорушення, обставини справи, особу винуватого, а також обставини, які пом`якшують або обтяжують покарання, тощо.

Вирішення цих питань належить до дискреційних повноважень суду, що розглядає кримінальне провадження по суті, який і повинен з урахуванням усіх перелічених вище обставин визначити вид і розмір покарання та ухвалити рішення.

За правилами статті 414 КПК невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м`якість або суворість.

Так, суд першої інстанції при призначенні ОСОБА_7 покарання врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відповідно до статті 12 КК відносяться до категорії тяжких злочинів, його особу, який має постійне місце проживання, неодружений, на утриманні неповнолітніх дітей не має, раніше не судимий, не є особою з інвалідністю, на обліку у лікаря психіатра та нарколога не перебуває, вину визнав, щиро розкаявся.

В якості обставин, що пом`якшують покарання суд визнав його щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.

Обставин, що обтяжують покарання судом не встановлено.

З урахуванням наведеного, місцевий суд дійшов висновку, що конкретні обставини кримінального провадження та наведені дані про особу обвинуваченого дають підстави вважати, що виправлення останнього та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень можливо досягти, призначивши йому основне покарання за частиною 2 статті 307 КК у виді позбавлення волі, із застосуванням статті 69 КК до основного покарання.

Крім того, суд першої інстанції вважав, що виправлення та перевиховання обвинуваченого можливо без ізоляції від суспільства, шляхом звільнення від відбування покарання з іспитовим строком на підставі статті 75 КК з покладенням обов`язків, передбачених статтею 76 КК.

Пославшись на статтю 77 КК, суд першої інстанції не призначив додаткового покарання у виді конфіскації майна, передбаченого санкцією частини 2 статті 307 КК.

Прокурор не погодився з вироком місцевого суду й подав апеляційну скаргу, у якій просив вирок стосовно ОСОБА_7 скасувати через неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі засудженого внаслідок м`якості, та ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_7 засудити за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого за частиною 2 статті 307 КК, до покарання у виді 6 років позбавлення волі з конфіскацією майна.

Переглядаючи вирок суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції погодився з місцевим судом, що встановлені обставини, які пом`якшують покарання, є такими, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_7 кримінального правопорушення, дають можливість призначення покарання, нижчого від найнижчої межі, встановленої в санкції частини 2 статті 307 КК.

Разом з тим, апеляційний суд зазначив, що ОСОБА_7 вчинив тяжкий корисливий злочин, санкцією вказаного закону України про кримінальну відповідальність передбачене додаткове покарання у виді конфіскація майна. Отже у цьому випадку наявні передумови для застосування апеляційним судом цього додаткового покарання.

Водночас апеляційний суд, при призначенні покарання у виді позбавлення волі на строк не більше 5 років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійшов висновку про неможливість виправлення ОСОБА_7 без відбування покарання.

Крім того, колегія суддів апеляційної інстанції зауважила, що місцевий суд, мотивуючи можливість виправлення ОСОБА_7 без ізоляції від суспільства, лише формально покликався на встановлені обставини, не вказавши, які з них свідчать про можливість виправлення обвинуваченого та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень.

Також суд апеляційної інстанції зауважив, що хоча суд першої інстанції слушно вказав на суспільну небезпеку злочинних діянь ОСОБА_7 , яка визначається тим, що незаконні операції з наркотичними засобами, психотропними речовинами та їх неконтрольований обіг спричиняють велику шкоду здоров`ю населення, проте, при застосуванні положень статті 75 КК та прийнятті рішення про звільнення обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням, зазначеного не врахував.

Зважив суд апеляційної інстанції і на загальну кількість розфасованих у поліетиленові пакети наркотичного засобу і психотропної речовини, яка становить 60 штук.

Колегія суддів погоджується з висновками апеляційного суду і вважає, що звільнення ОСОБА_7 від відбування покарання з випробуванням, за встановлених обставин, не зможе забезпечити реалізацію цілей покарання, зокрема запобігання вчиненню злочинів іншими особами у сфері обігу наркотичних та психотропних речовин.

Посилання під час вирішення питання про застосування статті 75 КК на обставини, які вже були враховані під час призначення покарання на підставі статті 69 КК, не звільняє суд від обов`язку обґрунтувати, чому тяжкість кримінальних правопорушень, дані про особу засудженого та інші обставини справи дають підстави для висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання.

Стосовно застосування додаткового покарання у виді конфіскації майна колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до частини 2 статті 59 КК, конфіскація майна встановлюється за тяжкі та особливо тяжкі корисливі злочини, а також за злочини проти основ національної безпеки України та громадської безпеки незалежно від ступеня їх тяжкості і може бути призначена лише у випадках, спеціально передбачених в Особливій частині цього Кодексу.

Кримінальне правопорушення, передбачене частиною 2 статті 307 КК, відповідно до статті 12 КК належить до тяжких злочинів, санкція вказаної статті передбачає обов`язкове покарання у виді конфіскації майна, судами встановлений корисливий мотив вчиненого ОСОБА_7 кримінального правопорушення.

Таким чином, призначаючи додаткове покарання у виді конфіскації майна, апеляційний суд дотримався вимог частини 2 статті 59 КК, тому доводи касаційної скарги в цій частині не ґрунтуються на вимогах закону України про кримінальну відповідальність.

Крім того, колегія суддів не приймає доводи касаційної скарги захисника про те, що суд, призначаючи покарання у виді конфіскації майна, не провів аналізу майнового стану засудженого та наслідків конфіскації для нього та членів його сім`ї, оскільки порядок виконання цього покарання та перелік майна, що не підлягає конфіскації, чітко регламентовані Кримінально-виконавчим кодексом України та Законом України «Про виконавче провадження», якими органи юстиції повинні керуватися на стадії виконання вироку.

Вирок апеляційного суду відповідає вимогам статей 370, 420 КПК, містить достатні мотиви, з яких суд виходив під час постановлення рішення.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону або неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, які би були підставами для скасування або зміни судового рішення, під час розгляду кримінального провадження в суді касаційної інстанції не встановлено.

Таким чином, касаційна скарга захисника задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, Суд

у х в а л и в:

Вирок Черкаського апеляційного суду від 12 травня 2026 року стосовно ОСОБА_7 залишити без зміни, а касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

С у д д і:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3

Оригінал: reyestr.court.gov.ua