Суд: Касаційний цивільний суд Верховного Суду
Інстанція: Касаційна
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: про стягнення аліментів
Дата: 27 жовтня 2026 р.
Справа: №752/15423/24
Суддя: Краснощоков Євгеній Віталійович
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 жовтня 2026 року
м. Київ
справа № 752/15423/24
провадження № 61-3736св26
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Крата В. І.,
суддів: Гудими Д. А., Дундар І. О., Краснощокова Є. В. (суддя-доповідач),Пархоменка П. І.,
учасники справи:
заявник - ОСОБА_1 ,
боржник - ОСОБА_2 ,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційні скарги ОСОБА_2 , які подані адвокатом Циганенком Віталієм Юрійовичем, на ухвалу Голосіївського районного суду міста Києва від 13 березня 2025 року у складі судді Слободянюк А. В. та постанову Київського апеляційного суду від 10 лютого 2026 року у складі колегії суддів Крижанівської Г. В., Оніщука М. І., Шебуєвої В. А.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст заяви про видачу судового наказу та судового наказу
У липні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_2 аліментів на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліментів у твердій грошовій сумі.
Судовим наказом Голосіївського районного суду міста Києва від 26 липня 2024 року стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти у твердій грошовій суміна утримання неповнолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня звернення до суду із заявою - 19 липня 2024 року і до досягнення дитиною повноліття.
Короткий зміст заяви про перегляд за нововиявленими обставинами
20 грудня 2024 року ОСОБА_2 звернулася до Голосіївського районного суду міста Києва із заявою про перегляд судового наказу від 26 липня 2024 року за нововиявленими обставинами, а також заявила клопотання про поновлення строку на звернення із цією заявою.
Заява обґрунтована тим, щопід час подання заяви про видачу судового наказу представником ОСОБА_1 не було доведено до відома суду той факт, що у Шевченківському районному суді міста Києва з 10 серпня 2021 року розглядалася справа № 761/29063/21 про стягнення з ОСОБА_1 на її користь аліментів на утримання двох неповнолітніх дітей. Тобто суд не мав відомостей про слухання Шевченківським районним судом міста Києва справи зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.
Вказувала, що судовий наказ нею отримано 26 вересня 2024 року, а 11 жовтня 2024 року було оскаржено до суду. Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 06 грудня 2024 року у задоволенні її заяви про скасування судового наказу відмовлено та роз`яснено про можливість його перегляду за нововиявленими обставинами.
Короткий зміст судових рішень
Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 13 березня 2025 року, залишеною без змін постановою Київського апеляційного суду від 10 лютого 2026 року, відмовлено ОСОБА_2 у задоволенні клопотання про поновлення строку для подачі заяви про перегляд за нововиявленими обставинами судового наказу, виданого Голосіївським районним судом міста Києва 26 липня 2024 року. Заяву ОСОБА_2 про перегляд за нововиявленими обставинами судового наказу, виданого Голосіївським районним судом міста Києва 26 липня 2024 року залишено без розгляду.
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що судовий наказ був виданий 26 липня 2024 року та 26 вересня 2024 року отриманий боржником ОСОБА_2 особисто, про що свідчить зворотне поштове повідомлення та про що зазначає сама ОСОБА_2 в заяві про перегляд судового наказу. Таким чином, в строк до 28 жовтня 2024 року включно ОСОБА_2 мала можливість реалізувати своє право та подати заяву про перегляд судового наказу від 26 липня 2024 року про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини за нововиявленими обставинами. Лише 20 грудня 2024 року ОСОБА_2 звернулася до суду із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами, в якій просила поновити їй строк на звернення, мотивуючи поважність причин його пропуску тим, що вона спочатку звернулася із заявою про скасування судового наказу, яка судом розглядалась майже два місяці, а тому подати в тридцятиденний строк заяву про перегляд судового наказу не виявилось можливим.
Обрання способу захисту порушеного права є суб`єктивним правом кожної особи, на яку покладається тягар відповідальності за неправильно обраний спосіб захисту і за всі наслідки пов`язані з цим. При тому, що у судовому наказі від 26 липня 2024 року було роз`яснено порядок його перегляду. А тому обрання представником ОСОБА_2 неналежного способу захисту порушеного права у спірних правовідносинах не є поважною причиною пропущення строку для звернення до суду.
Таким чином, заявником пропущений строк звернення до суду із зазначеною заявою без поважних причин, а підстави для поновлення пропущеного строку відсутні. Тому заява підлягає залишенню без розгляду.
Апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції та вказав, що доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та не впливають на правильність постановленої ухвали.
Аргументи учасників справи
23 березня 2026 року через підсистему «Електронний суд» представник ОСОБА_2 ? Циганенко В. Ю. подав до Верховного Суду касаційні скарги, в яких просить скасувати судовий наказ Голосіївського районного суду міста Києва від 26 липня 2024 року, ухвалу Голосіївського районного суду міста Києва від 13 березня 2025 року та постанову Київського апеляційного суду від 10 лютого 2026 року.
Касаційні скарги мотивовано тим, що з ОСОБА_1 вони розлучились ще у 2015 році. 04 серпня 2021 року вона звернулася до Шевченківського районного суду міста Києва з заявою про видачу судового наказу про стягнення на її користь аліментів на утримання дітей та 10 серпня 2021 року за її заявою було відкрито провадження у справі. Влітку 2023 року вона прийняла рішення поїхати на заробітки за кордон, тому з ОСОБА_1 було досягнуто домовленість про те, що на цей період часу їх син тимчасово проживатиме з ним. На початку 2024 року вона повідомила, що повертається у вересні цього року в місто Київ, проте на початку серпня 2024 року через додаток «Дія» їй стало відомо про наявність судового наказу Голосіївського районного суду міста Києва від 26 липня 2024 року. Водночас на цей момент у Шевченківському районному суді міста Києва так і було відкрито провадження за її заявою про видачу судового наказу (справа № 761/29063/21). Існування в липні 2024 року відкритого у Шевченківському районному суді міста Києва в 2021 році наказного провадження було перешкодою для відкриття Голосіївським районним судом міста Києва будь-яких проваджень чи видачі наказу з питання стягнення аліментів на користь ОСОБА_1 . Станом на жовтень 2024 року вже існували два протилежні за змістом судові накази ? у цій справі та у справі № 761/29063/21. За її заявою про видачу судового наказу провадження було відкрито раніше. Таким чином, з огляду на принципи цивільного законодавства виникла неможлива ситуація - існування двох протилежних за змістом судових наказів. При цьому, судові накази не підлягають оскарженню згідно зі статтею 167 ЦПК України.
Розглядаючи її заяву про скасування судового наказу Голосіївський районний суд міста Києва порушив процесуальні строки, внаслідок чого заяву про перегляд наказу за нововиявленими обставинами подано з пропуском строку. Проте суд вказав, що такі причини пропуску процесуального строку не можуть вважатись поважними.
Верховний Суд вказував про необхідність ставити на перше місце неможливість існування двох судових рішень, а вже потім звертати увагу на дотримання формальних процесуальних питань. Принципи справедливості, добросовісності та розумності мають перевагу над суворим дотриманням права.
Протокол судового засідання від 13 березня 2025 року підтверджує, що судове засідання тривало з 11:27 год до 12:45 год і на ньому розглядалася справа по суті, а не встановлювалася поважність пропуску строку на подання заяви про перегляд наказу за нововиявленими обставинами. Суд під час засідання на підставі досліджених доказів переконався у незаконності відкриття ним наказного провадження, у незаконності виданого ним наказу, у наявності підстав для скасування цього наказу. Водночас не вчинив дій на усунення вчиненого цим же судом порушення.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово вказувала на те, що під поважними причинами слід розуміти ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулася із позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Ураховуючи наведене та відсутність регламентованого єдиного «правильного» способу захисту права у випадку незаконного відкриття судом наказного провадження, її заява повинна була б розглядатись по суті.
У 2025 році вона зверталася до Голосіївського районного суду міста Києва з заявою про визначення місця проживання сина (справа № 752/11037/25), і цей же суд відмовив у відкритті провадження, посилаючись саме на існування такого ж спору між тими ж сторонами з тих же підстав у Шевченківському районному суді міста Києва за заявою ОСОБА_1 (у задоволені якої пізніше було відмовлено у справі № 752/16032/24). Тобто, в Голосіївському районному суді міста Києва є доступ до інформації з судової системи і суд дотримується статті 186 ЦПК України, проте вибірково.
Щодо висновків суду про неправильно обраний нею спосіб захисту, то слід звернути увагу, що «правильно обраним» спосіб захисту може бути, якщо серед кількох передбачених у законодавстві є один безспірний, однозначний. В умовах ситуації, не передбаченої нормами ЦПК України, в умовах відсутності передбаченого одного «правильного» способу дій, будь-яка особа вимушена орієнтуватися на тлумачення судом норм щодо способу захисту і відновлення її прав.
Межі та підстави касаційного перегляду, рух справи
Ухвалою Верховного Суду від 16 квітня 2026 року відкрито касаційне провадження у справі.
В ухвалі вказано, що наведені у касаційних скаргах доводи містять підстави, передбачені абзацом другим частини другої статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження.
Ухвалою Верховного Суду від 07 вересня 2026 року справу призначено до судового розгляду.
Позиція Верховного Суду
Процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (DIYA 97 v. UKRAINE, №19164/04, § 47, ЄСПЛ, від 21 жовтня 2010 року).
Відповідно до частини першої статті 160 ЦПК України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 161 цього Кодексу.
Судовий наказ може бути видано, якщо заявлено вимогу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину, якщо ця вимога не пов`язана із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства) та необхідністю залучення інших заінтересованих осіб; заявлено вимогу про стягнення аліментів на дитину у твердій грошовій сумі в розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, якщо ця вимога не пов`язана із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства) та необхідністю залучення інших заінтересованих осіб (пункти 4 і 5 частини першої статі 161 ЦПК України).
Згідно з частиною першою статті 170 ЦПК України боржник має право протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення копії судового наказу та доданих до неї документів подати заяву про його скасування до суду, який його видав, крім випадків видачі судового наказу відповідно до пунктів 4, 5 частини першої статті 161 цього Кодексу.
У разі видачі судового наказу відповідно до пунктів 4 і 5 частини першої статті 161 цього Кодексу, судовий наказ може бути переглянуто за нововиявленими обставинами у порядку, встановленому главою 3 розділу V цього Кодексу (частина восьма статті 170 ЦПК України.
Отже, судовий наказ про стягнення аліментів не може бути скасований за заявою боржника, проте може бути переглянутий за нововиявленими обставинами, перелік яких не є вичерпним.
Рішення, постанова або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими обставинами. Підставами для такого перегляду є, зокрема, істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи (частина перша та пункт 1 частини другої статті 423 ЦПК України).
Відповідно до пункту 1 частини першої та частини другої статті 424 ЦПК України заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами може бути подано: з підстави, визначеної пунктом 1 частини другої статті 423 цього Кодексу, - учасниками справи протягом тридцяти днів з дня, коли особа дізналася або могла дізнатися про існування обставин, що стали підставою для перегляду судового рішення.
Перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок (стаття 123 ЦПК України).
Право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом (стаття 126 ЦПК України).
Відповідно до частини першої статті 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 лютого 2023 року у справі № 935/2232/19 зазначено, що:
«виходячи з принципу змагальності у цивільному процесі, відповідно до прав та обов`язків сторін у справі, визначених ЦПК України, суд виключно з ініціативи та у межах доводів сторін може поновити строк на звернення до суду за обґрунтованим їх зверненням. Перелік поважних причин, які враховуються для поновлення пропущеного процесуального строку, законом не встановлено, вони визначаються у кожному конкретному випадку, виходячи з певних обставин, які мають юридичне значення. Поважними причинами пропуску строку є обставини, що позбавили особу можливості подати заяву у визначений законом строк, вони об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волі заявника і пов`язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами, що унеможливили або істотно ускладнили можливість своєчасного звернення до суду у визначений законом строк. Ці обставини мають бути підтверджені належними та допустимими доказами.
Отже, процесуальним законом встановлені часові обмеження на вчинення тих чи інших процесуальних дій, зокрема на подання заяви про перегляд за нововиявленими обставинами судового рішення, у разі недотримання яких суд виключно за обґрунтованим клопотанням та в межах доводів заявника може поновити строк на звернення до суду. У разі пропуску відповідного строку та за відсутності клопотання учасника справи про його поновлення суд залишає заяву без розгляду. Це правило не стосується пропуску присічного строку, який не підлягає поновленню навіть за наявності поважних причин його пропуску.
Оскільки вказані доводи ОСОБА_2 є помилковими, установивши, що заявник без поважних причин пропустив строк на подання заяви про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Житомирського апеляційного суду від 04 серпня 2020 року, апеляційний суд, обґрунтовано відмовивши в задоволенні клопотання про поновлення процесуального строку, дійшов правильного висновку про залишення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами без розгляду».
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 вересня 2019 року у справі № 9901/210/19 (провадження № 11-861заі19) вказано, що ініціювання судового провадження й активна участь у легальній, позитивній, офіційній, пізнавальній та правотворчій діяльності, якою охоплюється поняття «судового розгляду», не може водночас визнаватися тією непереборною обставиною, явищем чи фактором, що завадили позивачу з дотриманням установлених законом строків звернутися до належного суду з позовом. У сенсі наведеного треба визнати, що суд першої інстанції правильно оцінив наведені позивачем обставини пропуску строку звернення до суду як неповажні для його поновлення.
Згідно із частиною четвертою статті 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Сторони вільні розпоряджатися своїми правами на власний розсуд.
Суд при здійсненні судочинства може використовувати лише текст судового рішення, який опубліковано офіційно або внесено до Реєстру (частина третя статті 6 Закону України «Про доступ до судових рішень»).
У справі, що переглядається:
судовий наказ Голосіївського районного суду міста Києва від 26 липня 2024 року про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 аліментів в твердій грошовій сумі на утримання неповнолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_2 отримала 26 вересня 2024 року;
11 жовтня 2024 року ОСОБА_2 подала до Голосіївського районного суду міста Києва заяву про скасування судового наказу;
ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 06 грудня 2024 року у задоволенні заяви ОСОБА_2 про скасування судового наказу від 26 липня 2024 року відмовлено;
з заявою про перегляд судового наказу, виданого Голосіївським районним судом міста Києва 26 липня 2024 року, за нововиявленими обставинами ОСОБА_2 звернулась 20 грудня 2024 року. ОСОБА_2 просила суд поновити строк звернення до суду посилаючись на те, що розгляд її заяви про скасування судового наказу тривав майже два місяці, тому подати заяву про перегляд судового наказу за нововиявленими обставинами у встановлений процесуальним законом строк вона не могла. Інших причин поважності пропуску строку звернення до суду не наводила;
встановивши зазначені обставини суди зазначили, що оскільки судовий наказ ОСОБА_2 отримала 26 вересня 2024 року, заяву про перегляд судового наказу за нововиявленими обставинами вона мала подати до 27 жовтня 2024 року, але звернулася до суду лише 20 грудня 2024 року, тобто заява подана після закінчення 30-денного строку, передбаченого частиною?першою статті?424 ЦПК України, та не містить поважних причин пропуску цього строку;
суди правильно вказали, що посилання ОСОБА_2 на те, що вона спочатку подала заяву про скасування наказу і чекала її розгляду, не є поважною причиною пропуску цього строку, оскільки кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій, і така обставина не перешкоджала заявнику подати належну заяву вчасно, тим більше, що в самому судовому наказі було роз`яснено її право на перегляд судового наказу за нововиявленими обставинами.
За таких обставин суди обґрунтовано відмовили у поновленні строку на подання заяви та залишили її без розгляду, оскільки пропуск процесуального строку за відсутності підстав для його поновлення виключає можливість розгляду заяви по суті.
Доводи касаційної скарги про те, що перегляд судового наказу стосуються фундаментальних норм і принципів процесуального права (неможливість існування двох протилежних рішень судів), а в інший спосіб скасувати судовий наказ від 26 липня 2024 року є процесуально неможливо, не є визначеною законом підставою поновлення пропущеного процесуального строку, тому колегія суддів такі доводи відхиляє.
Висновки за результатами розгляду касаційних скарг
Доводи касаційних скарг, з урахуванням меж касаційного перегляду, не дають підстави для висновку, що судові рішення ухваленібез додержання норм процесуального права. У зв`язку з наведеним колегія суддів вважає, що касаційні скарги слід залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції та постанову апеляційного суду ? без змін.
Керуючись статтями 400, 402, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
УХВАЛИВ:
Касаційні скарги ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Ухвалу Голосіївського районного суду міста Києва від 13 березня 2025 року та постанову Київського апеляційного суду від 10 лютого 2026 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий В. І. Крат
Судді: Д. А. Гудима
І. О. Дундар
Є. В. Краснощоков
П. І. Пархоменко
Оригінал: reyestr.court.gov.ua