Суд: Господарський суд міста Києва
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Господарське
Категорія: страхування
Дата: 15 листопада 2026 р.
Справа: №910/11977/26
Суддя: Балац С.В.
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м. Київ
16.11.2026Справа № 910/11977/26
За позовомПриватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Арсенал Страхування"
доАкціонерного товариства "Українська залізниця"
простягнення 416.669,24 грн
Суддя Сергій Балац
Представники сторін:
без виклику.
С У Т Ь С П О Р У:
Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Арсенал Страхування» (далі також - позивач, ПрАТ «СК «Арсенал Страхування») звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства «Українська залізниця» (далі також - відповідач, АТ «Українська залізниця») про стягнення 416.669,24 грн як відшкодування витрат, заподіяних позивачеві.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідно до умов договору страхування № 10019303-00-25-0015 позивач відшкодував потерпілій у дорожньо-транспортній пригоді (далі також - ДТП) особі 666.669,24 грн. Оскільки особа, яку визнано винною у вчинені ДТП на момент вчинення перебувала в трудових відносинах з філією «Центр з ремонту та експлуатації колійних машин» Виробничий структурний підрозділ «Київський центр механізації колійних робіт» АТ «Українська залізниця», то саме на відповідача покладено обов`язок з відшкодування позивачу 416.669,24 грн.
Ухвалою від 24.09.2026 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/11977/26. Розгляд справи вирішено здійснювати в порядку (за правилами) спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи в змішаній формі.
Крім того, вказаною ухвалою витребувано у Коростишівського районного суду Житомирської області по справі № 935/462/26:
- засвідчену копію постанови Коростишівського районного суду Житомирської області по справі № 935/462/26 від 18.03.2026 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності;
- засвідчену копію постанови Житомирського апеляційного суду по справі № 935/462/26 від 08.07.2026, про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності.
08 та 16 жовтня 2026 на виконання вимог ухвали про відкриття від 24.09.2026, Коростишівський районний суд Житомирської області надав копію постанови № 935/462/26 з постановою Житомирського апеляційного суду по справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ст. 124 КУпАП.
Відповідач подав відзив на позов в порядку ст. 165 Господарського процесуального кодексу України (далі також - ГПК України).
Позивач, 19.10.2026 подав відповідь на відзив, у якій також заявив про поновлення строку на долучення доказів.
Відповідно до частини другої статті 80 ГПК України позивач повинен подати докази разом із позовною заявою.
Водночас частиною третьою статті 166 ГПК України передбачено застосування до відповіді на відзив правил, встановлених частинами третьою-шостою статті 165 цього Кодексу. Зокрема, пунктом 5 частини третьої статті 165 ГПК України передбачено, що відповідач має право навести у відзиві заперечення щодо обставин та правових підстав позову з посиланням на відповідні докази.
Отже, системний аналіз наведених положень законодавства свідчить про можливість подання позивачем разом із відповіддю на відзив доказів, спрямованих на спростування заперечень відповідача, викладених у відзиві.
Клопотання позивача про поновлення строку для долучення доказів підлягає задоволенню.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
В С Т А Н О В И В :
Між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Арсенал Страхування» (як страховиком) та ОСОБА_2 (як страхувальником) 10.10.2025 укладений договір страхування наземного транспорту № 10019303-00-25-0015, за умовами якого страховик взяв на себе зобов`язання компенсувати будь-яке пошкодження або знищення автомобіля марки MERCEDES-BENZ GLE д.н.з. НОМЕР_1 , його окремих складових частин чи додаткового обладнання, завданого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП).
11.02.2026 на дорозі М-06 - Київ - Чоп (м. Будапешт через мм. Львів, Мукачеве, Ужгород), 103 км, 600 м, 103 сталася дорожньо-транспортна пригода за участю застрахованого позивачем автомобіля марки MERCEDES-BENZ GLE д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_2 та автомобіля ІVЕСО д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_1 .
Відповідно до постанови Коростишівського районного суду Житомирської області від 18.03.2026 у справі № 935/462/26, яку залишено без змін постановою Житомирського апеляційного суду від 08.07.2026, ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та застосовано до нього адміністративне стягнення у виді штрафу.
Як вбачається з наданого позивачем рахунку-фактури № 2126000789 від 21.02.2026, виставленого ТОВ «АВТОМОБІЛЬНИЙ ДІМ УКРАВТО УКРАЇНА», вартість відновлювального ремонту автомобіля марки MERCEDES-BENZ GLE д.н.з. НОМЕР_1 складає 666.669,24 грн.
Позивач наголосив, що на виконання умов договору страхування № 10019303-0-25-0015 він виплатив страхове відшкодування на рахунок ТОВ «АВТОМОБІЛЬНИЙ ДІМ УКРАВТО УКРАЇНА» відповідно до платіжної інструкції № 12335462 від 17.03.2026 на суму 666.669,24 грн.
На думку позивача, оскільки цивільно-правова відповідальність водія автомобіля ІVЕСО д.н.з. НОМЕР_2 була застрахована в ПАТ СК «ІНТЕР-ПОЛІС» (Поліс № 226496610), то позивач має право зворотної вимоги до вказаного Товариства в межах ліміту полісу - 250.000,00 грн - за шкоду майну, з урахування франшизи 0 грн.
З огляду на те, що ПАТ СК «ІНТЕР-ПОЛІС» сплатило позивачу страхове відшкодування в сумі 250.000,00 грн, то не виплаченим залишається сума понесених позивачем збитків 416.669,24 грн.
Зважаючи на те, що ОСОБА_1 на момент ДТП перебував у трудових відносинах з Філією «Центр з ремонту та експлуатації колійних машин» Виробничий структурний підрозділ «Київський центр механізації колійних робіт» Акціонерного товариства «Українська залізниця», то позивач вернувся з вимогою про відшкодування збитків в сумі 416.669,24 грн саме до АТ «Укрзалізниця». Проте, станом на дату подання позову до суду суму збитків на користь позивача сплачено не було.
Відповідач проти позовних вимог заперечував у повному обсязі з наступних підстав:
- сам факт виплати страховою компанією певної суми коштів за договором страхування наземних транспортних засобів не є безумовним доказом того, що саме такий розмір збитків є реальним та фактичним у розумінні статей 22 та 1194 Цивільного кодексу України;
- у рахунку-фактурі від 21.02.2026 № 2126000789 зазначені лише послуги з відновлювального ремонту транспортного засобу на загальну суму 666.669,24 грн. До нього додано калькуляцію спеціаліста, де вказані роботи, що не пов`язані з ДТП;
- деякі з наведених в калькуляції робіт могли бути виконані шляхом ремонту пошкоджень, а не заміни складових на нові.
Виходячи з викладених вище обставин та наявних у матеріалах даної справи доказів, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з урахуванням наступного.
Частинами 1, 2 ст. 1187 Цивільного кодексу України (далі також - ЦК України) передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Згідно з ч. 1 ст. 16 Закону України «Про страхування» договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов`язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору. Дана норма кореспондується із ст. 979 Цивільного кодексу України, якою визначено, що за договором страхування страховик зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити страхувальникові або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Як вже було вказано вище, 11.02.2026 сталася ДТП за участю застрахованого позивачем автомобіля марки MERCEDES-BENZ GLE д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_2 та автомобіля ІVЕСО д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_1 .
Вина водія автомобіля ІVЕСО д.н.з. НОМЕР_2 ОСОБА_1 у вчиненні вказаного вище ДТП підтверджується постановою Коростишівського районного суду Житомирської області від 18.03.2026 у справі № 935/462/26, яку залишено без змін постановою Житомирського апеляційного суду від 08.07.2026.
Відповідно до ст. 993 ЦК України та ст. 108 Закону України «Про страхування», до страховка, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник, що отримав страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Майнова шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала (ст. 1166 ЦК України).
Приписами частини 1 статті 1172 Цивільного кодексу України встановлено, що юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.
Положеннями статті 1194 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Як встановлено під час розгляду справи та не було спростовано відповідачем, власником автомобіля ІVЕСО д.н.з. НОМЕР_2 , яким під час вчинення ДТП керував ОСОБА_1 , є Акціонерне товариство «Українська залізниця». Крім того, на момент ДТП ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з філією ЦРЕКМ ВСП «КЦМКР» АТ «Укрзалізниця».
Отже, з урахуванням установлених обставин щодо належності транспортного засобу відповідачу та перебування водія у трудових відносинах із ним, обов`язок з відшкодування шкоди, завданої внаслідок ДТП, покладається на АТ «Українська залізниця».
Таким чином, до позивача перейшло право вимоги щодо відшкодування фактично понесених ним витрат на виплату страхового відшкодування, а відповідач зобов`язаний відшкодувати ту частину шкоди, яка залишилася непокритою виплатою страховика цивільно-правової відповідальності.
При цьому, суд враховує, що відповідно до пункту 17.3 договору страхування наземного транспорту № 10019303-00-25-0015 від 10.10.2025, позивач здійснює виплату страхового відшкодування за відновлення транспортного засобу до стану, що передував його пошкодженню, без урахування коефіцієнта фізичного зносу.
Відповідно до пункту 7.38 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24.11.2003 № 142/5/2092, значення коефіцієнта фізичного зносу приймається таким, що дорівнює нулю, для нових складників та складників колісних транспортних засобів, строк експлуатації яких не перевищує встановлених цією Методикою граничних строків.
Для інших легкових колісних транспортних засобів такий строк становить сім років.
Згідно з пунктом 1.6 зазначеної Методики строк експлуатації - це період часу від дати виготовлення колісного транспортного засобу до дати його оцінки.
Як убачається з матеріалів справи, рік випуску пошкодженого автомобіля MERCEDES-BENZ GLE д.н.з. НОМЕР_1 - 2019, а ДТП сталася у 2026 році.
Крім того, пунктом 7.39 Методики визначено випадки, за наявності яких наведені у пункті 7.38 вимоги щодо нульового коефіцієнта фізичного зносу не застосовуються, зокрема експлуатація транспортного засобу в інтенсивному режимі, а також наявність корозійних руйнувань, деформацій чи попереднього відновлення ремонтом окремих складових частин кузова, кабіни або рами.
Водночас матеріали справи не містять доказів наявності обставин, передбачених пунктом 7.39 Методики, які б давали підстави для застосування коефіцієнта фізичного зносу щодо пошкодженого автомобіля.
У матеріалах справи відсутні належні докази існування обставин, які відповідно до Методики зумовлюють необхідність застосування коефіцієнта фізичного зносу.
Щодо заперечень відповідача про включення до калькуляції робіт, не пов`язаних із ДТП, а також можливості ремонту окремих складових частин автомобіля замість їх заміни на нові, то суд зазначає таке.
Відповідно до статей 73, 74, 76-79 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, а суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
Як вбачається з матеріалів справи, розмір витрат на відновлювальний ремонт пошкодженого автомобіля підтверджується рахунком-фактурою та калькуляцією вартості ремонтних робіт, на підставі яких позивач здійснив перерахування коштів безпосередньо на рахунок СТО.
При цьому, самі лише твердження відповідача про можливість відновлення окремих складових частин автомобіля шляхом ремонту замість їх заміни не спростовують визначеного розміру витрат на відновлювальний ремонт.
Відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів, які б підтверджували, що до калькуляції включено роботи, не пов`язані з пошкодженнями, отриманими внаслідок цієї ДТП, або що визначена вартість відновлювального ремонту є завищеною.
Так само, відповідачем не надано альтернативного обґрунтованого розрахунку вартості відновлювального ремонту, який підтверджений висновком експерта, не надав інших доказів, які б спростовували обсяг необхідних ремонтних робіт або необхідність заміни відповідних складових частин автомобіля.
Отже, наведені відповідачем заперечення мають характер припущень та не спростовують доказів, наданих позивачем на підтвердження розміру фактично понесених витрат.
Суд також враховує, що реальність понесених позивачем витрат підтверджується не лише документами щодо визначення вартості відновлювального ремонту, а й платіжною інструкцією, яка засвідчує фактичне перерахування коштів безпосередньо ТОВ «АВТОМОБІЛЬНИЙ ДІМ УКРАВТО УКРАЇНА».
Таким чином, надані позивачем докази у їх сукупності підтверджують як необхідність проведення відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу, так і фактичний розмір витрат, понесених позивачем у зв`язку з виплатою страхового відшкодування.
Враховуючи встановлені обставини ДТП, наявність причинно-наслідкового зв`язку між діями водія автомобіля IVECO д.н.з. НОМЕР_2 та пошкодженнями застрахованого транспортного засобу, перехід до позивача права вимоги, а також документальне підтвердження фактичного розміру понесених витрат, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для покладення на відповідача обов`язку з виплати невідшкодованої частини шкоди.
Оскільки позивачем фактично сплачено страхове відшкодування в розмірі 666.669,24 грн, а ПАТ «СК «Інтер-Поліс» відшкодовано 250.000,00 грн, то невиплачена частина витрат становить 416.669,24 грн.
За таких обставин позовні вимоги про стягнення з АТ «Українська залізниця» 416.669,24 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.
Згідно з ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Частина 1 ст. 74 ГПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно з пунктом 3 ч. 4 ст. 238 ГПК України у мотивувальній частині рішення зазначаються мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.
За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з покладенням судового збору на відповідача в порядку ст. 129 ГПК України.
Керуючись ст.ст. 74, 76, 77, 78, 79, 86, 123, 129, 233, 236, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва,
В И Р І Ш И В :
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03150, м. Київ, вул. Єжи Гедройця, 5; код ЄДРПОУ 40075815) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Арсенал Страхування" (03056, м. Київ, вул. Борщагівська, 154; код ЄДРПОУ 33908322) страхове відшкодування в сумі 416.669 (чотириста шістнадцять тисяч шістсот шістдесят дев`ять) грн 24 коп та витрати зі сплати судового збору в сумі 6.250 (шість тисяч двісті п`ятдесят) грн 04 грн.
3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили та може бути оскаржено в порядку та строки встановлені ст.ст. 241, 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.
Cуддя Сергій Балац
Оригінал: reyestr.court.gov.ua