Рішення від 16 листопада 2026 р. у справі №907/620/26 — Господарський суд Закарпатської області

Суд: Господарський суд Закарпатської області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Господарське

Категорія: Справи у спорах, щодо недоговірних зобов’язань, з них

Дата: 16 листопада 2026 р.

Справа: №907/620/26

Суддя: Пляцко У. М.

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Коцюбинського, 2А, м. Ужгород, 88605, e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua, вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 листопада 2026 р. м. Ужгород Справа № 907/620/26

Суддя Господарського суду Закарпатської області Пляцко У. М.,

за участю секретаря судового засідання Дубик Д. С.

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергосейв Сістемс», місто Кривий Ріг, Дніпропетровська область

до відповідача Фізичної особа-підприємця Мироняка Івана Миколайовича, село Ільниця, Хустський район, Закарпатська область

про стягнення 269 500, 00 грн,

За участю представників:

позивача - Угольков Є. О., адвокат;

відповідача - не з`явився.

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Енергосейв Сістемс» звернулося до Господарського суду Закарпатської області з позовом до Фізичної особи-підприємця Мироняка Івана Миколайовича про стягнення 269 500,00 грн грошових коштів, які, за твердженням позивача, набуті відповідачем без достатньої правової підстави.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 31.03.2026 позивач на підставі виставленого відповідачем рахунку № 200326 від 31.03.2026 перерахував останньому 269 500,00 грн за придбання сонячних панелей, однак оплачений товар не отримав, а перераховані кошти відповідач не повернув.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 907/620/26 визначено головуючого суддю Пляцко У. М., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.06.2026.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 12.06.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 907/620/26 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Цією ж ухвалою встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі, а також визначено учасникам справи строки для подання інших заяв по суті справи та відповідних процесуальних клопотань.

Надалі ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 12.08.2026 постановлено здійснювати розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи. Судове засідання призначено на 16.09.2026.

У судовому засіданні 16.09.2026 за участю представника позивача суд оголосив перерву до 15.10.2026. У судовому засіданні 15.10.2026 за участю позивача та його представника суд оголосив перерву до 12.11.2026.

У судове засідання 12.11.2026 з`явився представник позивача - адвокат Угольков Є. О. Відповідач у судове засідання не з`явився. За результатами з`ясування обставин справи та дослідження наявних доказів у судовому засіданні 12.11.2026 суд оголосив про перехід до стадії ухвалення судового рішення.

Відповідач не скористався наданим йому правом заперечити проти позовних вимог та надати суду відзив на позов, хоча про розгляд цієї справи повідомлений належним чином. Так, копії ухвал суду від 12.06.2026, 12.08.2026, 16.09.2026 та 15.10.2026 направлено відповідачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення за адресою його місцезнаходження, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Зокрема, ухвала-повідомлення від 15.10.2026 скерована рекомендованою кореспонденцією № R067309640575 та повернута до суду відділенням поштового зв`язку з відміткою про причини невручення "адресат відсутній", що підтверджується довідкою Укрпошти та вбачається з відомостей з вебсайту Укрпошти щодо відстеження рекомендованого відправлення за трек-номером R067309640575.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що відповідач мав час та можливість надати свої заперечення з приводу предмета спору, та докази, які мають значення для розгляду справи по суті.

Згідно з ч. 2 ст. 14 ГПК України учасник справи розпоряджається своїми правами на власний розсуд.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 13 ГПК України).

Відтак, відповідно до положень ч. ч. 8, 9 ст. 165, ч. 1 ст. 251 ГПК України у зв`язку з ненаданням відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 12.11.2026 на підставі абзацу другого частини першої статті 219 Господарського процесуального кодексу України відкладено ухвалення та проголошення судового рішення у справі № 907/620/26 на 17.11.2026 о 15:00 год., про що повідомлено учасників справи.

Судом досліджено наявні у матеріалах справи докази, надано учасникам справи можливість реалізувати передбачені процесуальним законом права та викласти свою позицію щодо предмета спору.

ПОЗИЦІЇ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Позиція позивача.

Позивач зазначає, що з метою придбання сонячних панелей ознайомився з відповідною пропозицією, розміщеною в соціальній мережі в месенджері Telegram, після чого між сторонами відбулося листування щодо придбання товару.

За результатами листування позивачу було надано рахунок № 200326 від 31.03.2026, виставлений Фізичною особою-підприємцем Мироняком Іваном Миколайовичем, на оплату 98 сонячних модулів JKM460N-48HL4M-DV загальною вартістю 269 500,00 грн.

На підставі зазначеного рахунку позивач 31.03.2026 здійснив перерахування відповідачу 269 500,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 65 від 31.03.2026.

Водночас, як стверджує позивач, після отримання коштів відповідач не здійснив поставку оплаченого товару та не повернув отриману суму.

Позивач наголошує, що окремого письмового договору поставки між сторонами не укладалося, а перераховані кошти залишилися у відповідача за відсутності належних правових підстав для їх утримання.

27.04.2026 позивач направив відповідачу письмову вимогу про повернення 269 500,00 грн протягом семи календарних днів з дня її отримання.

Зазначену вимогу направлено поштовим відправленням № 5000000277388 за адресою відповідача, однак поштове відправлення повернулося відправнику з позначкою "Одержувач відсутній за вказаною адресою". Крім того, позивач посилається на направлення вимоги засобами електронного зв`язку.

Позивач також повідомив про звернення до правоохоронних органів у зв`язку з неотриманням оплаченого товару та надав витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо кримінального провадження № 12026041750000410 від 23.04.2026.

Посилаючись на положення статті 1212 Цивільного кодексу України, позивач вважає, що відповідач безпідставно зберігає належні йому грошові кошти, у зв`язку з чим просить суд стягнути з відповідача 269 500,00 грн та покласти на нього витрати зі сплати судового збору.

Позиція відповідача.

Відповідач відзиву на позовну заяву та доказів на спростування наведених позивачем обставин до суду не подав.

Доказів поставки позивачу 98 сонячних модулів JKM460N-48HL4M-DV, повернення сплачених коштів повністю або частково чи виконання відповідного зобов`язання в інший спосіб відповідачем не надано.

Відповідач участі в судовому засіданні 12.11.2026 не брав, своєї позиції щодо заявлених позовних вимог суду не повідомив.

ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ОБСТАВИНИ

Дослідивши матеріали справи, зміст укладеного сторонами кредитного договору, документи, що підтверджують його підписання та виконання, банківську виписку, розрахунок заборгованості й інші подані позивачем докази, суд встановив такі обставини.

Як убачається з матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю «Енергосейв Сістемс» з метою придбання сонячних панелей ознайомилося з оголошенням про продаж відповідного товару, розміщеним у месенджері Telegram у каналі https://t.me/lSunPowerl.

Після ознайомлення з оголошенням між представником позивача та особою, яка пропонувала товар до продажу, відбулося листування в месенджері Telegram щодо придбання сонячних панелей.

За результатами зазначеного листування позивачу в електронному вигляді надано рахунок на оплату № 200326 від 31.03.2026, виставлений Фізичною особою-підприємцем Мироняком Іваном Миколайовичем.

Відповідно до рахунку № 200326 від 31.03.2026 до оплати визначено сонячні модулі JKM460N-48HL4M-DV у кількості 98 штук за ціною 2 750,00 грн за одиницю. Загальна вартість товару становить 269 500,00 грн без ПДВ.

31 березня 2026 року ТОВ «Енергосейв Сістемс» перерахувало на банківський рахунок ФОП Мироняка Івана Миколайовича грошові кошти в розмірі 269 500,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 65 від 31.03.2026. У графі «Призначення платежу» платіжної інструкції № 65 від 31.03.2026 зазначено: «Сплата по рахунку № 200326 від 31 березня 2026 року. Без ПДВ».

Окремого письмового договору купівлі-продажу або поставки сонячних модулів, підписаного обома сторонами, матеріали справи не містять. У рахунку № 200326 від 31.03.2026 конкретної календарної дати або строку передання товару покупцеві не зазначено. За твердженням позивача, після перерахування коштів відповідач обумовлений товар не передав.

Матеріали справи не містять видаткових накладних, актів приймання-передачі, товарно-транспортних накладних чи інших документів, що підтверджують передання відповідачем позивачу 98 сонячних модулів JKM460N-48HL4M-DV.

23 квітня 2026 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено відомості про кримінальне провадження № 12026041750000410 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 190 Кримінального кодексу України.

Зі змісту наданого позивачем витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань убачається, що підставою для внесення відповідних відомостей стало звернення щодо обставин перерахування коштів за сонячні панелі та неотримання оплаченого товару.

27 квітня 2026 року ТОВ «Енергосейв Сістемс» склало на адресу ФОП Мироняка Івана Миколайовича письмову вимогу про повернення безпідставно набутих коштів у розмірі 269 500,00 грн.

У зазначеній вимозі позивач повідомив про перерахування 31.03.2026 на рахунок відповідача грошових коштів у сумі 269 500,00 грн на підставі платіжної інструкції № 65 від 31.03.2026, послався на відсутність правових підстав для подальшого утримання відповідачем цієї суми та вимагав її повернення протягом семи календарних днів з дня отримання вимоги.

До вимоги додано копію витягу з ЄДРПОУ щодо ТОВ «Енергосейв Сістемс» від 23.04.2026, копію платіжної інструкції № 65 від 31.03.2026, копію довідки банку про відкриття рахунку від 23.04.2026 № 183/03 та копію довіреності ТОВ «Енергосейв Сістемс» від 31.03.2026.

Вимогу від 27.04.2026 підписано директором ТОВ «Енергосейв Сістемс» Олексієм Палащенком. Наявним у матеріалах справи протоколом створення та перевірки кваліфікованого й удосконаленого електронного підпису підтверджено успішну перевірку електронного підпису Палащенка Олексія Олександровича та електронної печатки ТОВ «Енергосейв Сістемс», накладених на файл вимоги.

27 квітня 2026 року позивач направив відповідачу зазначену вимогу з додатками засобами поштового зв`язку АТ «Укрпошта» за адресою: Закарпатська область, Хустський район, с. Ільниця, вул. Центральна, буд. 128. Факт направлення підтверджується описом вкладення у поштове відправлення, поштовою накладною та фіскальними чеками АТ «Укрпошта» від 27.04.2026. Поштовому відправленню присвоєно номер 5000000277388. Відповідно до опису вкладення поштове відправлення містило вимогу ТОВ «Енергосейв Сістемс» від 27.04.2026 про повернення 269 500,00 грн та чотири додатки до неї, загалом на дев`яти аркушах.

Згідно з відомостями відстеження АТ «Укрпошта» поштове відправлення № 5000000277388 було прийнято до пересилання 27.04.2026 та направлено за адресою відповідача. Після надходження до відділення поштового зв`язку в с. Ільниця відправлення не було вручено адресату та повернуто відправнику з відміткою «Одержувач відсутній за вказаною адресою». Як убачається з відомостей відстеження, 18.05.2026 повернуте поштове відправлення вручено відправнику в м. Кривий Ріг. На підтвердження зазначених обставин позивачем також подано копію повернутого поштового конверта з номером відправлення 5000000277388.

Крім направлення письмової вимоги засобами поштового зв`язку, позивачем подано роздруківку електронного повідомлення б/н та б/д, адресованого відповідачу, із чотирма вкладеними файлами, серед яких вимога про повернення коштів та документи, що стосуються здійсненого платежу.

За матеріалами справи, станом на дату звернення позивача до суду грошові кошти в розмірі 269 500,00 грн відповідачем не повернуто. Доказів повернення відповідачем зазначених коштів повністю або частково, а також документів, які підтверджують передання позивачу оплачених сонячних модулів, у матеріалах справи немає.

ПРАВОВЕ ОБГРУНТУВАННЯ ТА ОЦІНКА СУДУ

Відповідно до частини першої статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Частиною першою статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За змістом частини першої статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідно до частини другої статті 638 ЦК України договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Згідно з частиною першою статті 641 ЦК України пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Частиною другою статті 642 ЦК України передбачено, що якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору, яка засвідчує її бажання укласти договір, зокрема сплатила відповідну суму грошей, така дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане у пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Як установлено судом, після ознайомлення з оголошенням про продаж сонячних панелей та листування в месенджері Telegram позивач отримав від відповідача рахунок № 200326 від 31.03.2026 на оплату 98 сонячних модулів JKM460N-48HL4M-DV за ціною 2 750,00 грн за одиницю, загальною вартістю 269 500,00 грн.

На виконання зазначеного рахунку ТОВ «Енергосейв Сістемс» 31.03.2026 перерахувало на банківський рахунок ФОП Мироняка Івана Миколайовича 269 500,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 65 від 31.03.2026, у призначенні платежу якої зазначено: «Сплата по рахунку № 200326 від 31 березня 2026 року. Без ПДВ».

Таким чином, виставлення відповідачем рахунку із зазначенням найменування, кількості та вартості товару і подальша оплата цього рахунку позивачем підтверджують досягнення сторонами домовленості щодо придбання визначеного товару за погодженою ціною.

Відсутність окремого письмового договору, підписаного сторонами, не спростовує факту виникнення між ними договірних правовідносин, оскільки їхня домовленість та спрямованість волевиявлення на виникнення взаємних прав і обов`язків підтверджуються виставленим рахунком, його оплатою та обставинами попереднього листування.

З огляду на встановлені обставини суд кваліфікує правовідносини сторін як договірні правовідносини купівлі-продажу, за якими відповідач прийняв оплату товару та зобов`язався передати його позивачу.

Відповідно до частини першої статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом статті 663 ЦК України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Частиною другою статті 530 ЦК України встановлено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

У рахунку № 200326 від 31.03.2026 конкретного строку передання товару не визначено. Водночас позивач виконав свій обов`язок з оплати товару в повному обсязі 31.03.2026, тоді як відповідач зустрічного обов`язку щодо передання оплачених сонячних модулів не виконав.

Матеріали справи не містять видаткових накладних, актів приймання-передачі, товарно-транспортних накладних чи інших документів, які підтверджували б передання відповідачем позивачу 98 сонячних модулів, зазначених у рахунку № 200326 від 31.03.2026.

Не отримавши оплаченого товару, позивач 27.04.2026 склав письмову вимогу до відповідача про повернення 269 500,00 грн протягом семи календарних днів з дня її отримання.

Зазначену вимогу разом із додатками 27.04.2026 направлено відповідачу поштовим відправленням № 5000000277388 за адресою: Закарпатська область, Хустський район, с. Ільниця, вул. Центральна, буд. 128, що підтверджується описом вкладення, поштовою накладною та фіскальними чеками АТ «Укрпошта» від 27.04.2026.

Із відомостей відстеження поштового відправлення № 5000000277388 убачається, що воно надійшло до відділення поштового зв`язку за місцем адресування, однак повернуте відправнику з відміткою «Одержувач відсутній за вказаною адресою». Повернуте відправлення вручено позивачу 18.05.2026.

Крім того, позивачем подано роздруківку електронного листа, надісланого з електронної адреси ТОВ «Енергосейв Сістемс» на електронну адресу відповідача, із чотирма вкладеними файлами, серед яких вимога про повернення коштів та платіжні документи.

Отже, після здійснення повної оплати товару 31.03.2026 позивач не отримав обумовлених сонячних модулів, 27.04.2026 заявив вимогу про повернення сплаченої суми, а відповідач до моменту вирішення спору не передав товар та не повернув отримані 269 500,00 грн.

Відповідно до частини першої статті 693 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу.

Згідно з частиною другою статті 693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Отже, закон надає покупцю право вибору між вимогою про передання оплаченого товару та вимогою про повернення попередньої оплати за умови невиконання продавцем обов`язку щодо передання товару у належний строк.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 918/631/19 зазначено, що попередня оплата є сумою, яка перераховується за договором наперед у рахунок майбутніх розрахунків за товар, що має бути поставлений. У разі порушення продавцем обов`язку щодо передання товару та виникнення у покупця права на повернення попередньої оплати відповідне зобов`язання продавця набуває грошового характеру.

У цій справі відповідач отримав 269 500,00 грн саме як оплату визначеного в рахунку товару. Факт перерахування коштів підтверджено платіжною інструкцією № 65 від 31.03.2026. Водночас доказів передання позивачу оплачених сонячних модулів або повернення отриманої суми відповідачем не подано. Позивач реалізував своє волевиявлення на повернення попередньої оплати шляхом направлення вимоги від 27.04.2026, а згодом - звернення до суду з позовом про стягнення тієї самої суми.

Станом на час вирішення спору відповідач не виконав ані первісного обов`язку щодо передання оплаченого товару, ані заявленої позивачем вимоги щодо повернення отриманих коштів. За таких обставин суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення 269 500,00 грн відповідає передбаченому частиною другою статті 693 ЦК України способу захисту порушеного права покупця на повернення попередньої оплати за непоставлений товар.

При цьому суд враховує, що позивач обґрунтував заявлені вимоги положеннями статті 1212 ЦК України, посилаючись на набуття відповідачем грошових коштів без достатньої правової підстави.

Відповідно до частини першої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави, зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Однак установлені судом обставини свідчать, що перерахування позивачем 269 500,00 грн здійснено на підставі виставленого відповідачем рахунку за конкретний товар, а отже, отримання відповідачем коштів було пов`язане з домовленістю сторін щодо купівлі-продажу сонячних модулів. Непередання відповідачем товару не спростовує факту виникнення договірних правовідносин, а свідчить про невиконання ним обов`язку, що виник із такої домовленості. Відтак правовідносини сторін щодо повернення сплаченої суми безпосередньо врегульовані спеціальною нормою частини другої статті 693 ЦК України.

Зазначення позивачем статті 1212 Цивільного кодексу України як правової підстави позову не перешкоджає суду застосувати належну норму матеріального права, оскільки фактичні підстави заявленої вимоги - перерахування коштів за визначений товар, його непередання та неповернення сплаченої суми - залишаються незмінними. Така правова кваліфікація не змінює предмета позову, яким є стягнення 269 500,00 грн, та відповідає висновкам Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 04.12.2019 у справі № 917/1739/17.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2019 у справі № 917/1739/17 викладено правовий висновок, згідно з яким саме на суд покладено обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін, виходячи з установлених під час розгляду справи фактів, та визначити норму права, яка підлягає застосуванню для вирішення спору. У справі № 907/620/26 предметом позову є стягнення з відповідача 269 500,00 грн, сплачених за товар, який позивачу не передано. Фактичними підставами заявленої вимоги є виставлення рахунку, перерахування коштів, непоставка товару та неповернення сплаченої суми.

При цьому незгода суду з наведеним у позовній заяві правовим обґрунтуванням щодо спірних правовідносин не є підставою для відмови у позові (постанова Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2019 у справі № 917/1739/17).

В постановах Великої Палати Верховного Суду від 12.06.2019 у справі №487/10128/14-ц (провадження № 14-473цс18) та від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц (провадження № 14-104цс19) викладено правову позицію щодо застосування принципу "суд знає закон" згідно з якою зазначено, що оскільки повноваження органів влади, зокрема і щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, суд згідно з принципом jura novit curia ("суд знає закони") під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо безоплатного користування земельною ділянкою та відшкодування коштів, пов`язаних з її використанням без належного оформлення правовстановлюючих документів на неї.

При цьому суди, з`ясувавши при розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу на обґрунтування своїх вимог або заперечень послався не на ті норми права, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує для прийняття рішення ті норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини (аналогічну правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2019 у справі № 924/1473/15, постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2019 у справі №917/1739/17).

Зазначення позивачем конкретної правової норми на обґрунтування позову не є визначальним при вирішенні судом питання про те, яким законом слід керуватися при вирішенні спору (аналогічну правову позицію викладено у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 23.10.2019 у справі № 761/6144/15-ц (провадження № 61-18064св18)).

Велика Палата Верховного Суду у зазначених вище судових рішеннях зазначає, що саме на суд покладено обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Самостійне застосування судом для прийняття рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту.

Таким чином, застосування судом частини другої статті 693 ЦК України не змінює зазначених фактичних підстав позову та не виходить за межі заявленої вимоги про стягнення 269 500,00 грн. За таких обставин суд застосовує до спірних правовідносин положення частини другої статті 693 ЦК України як спеціальну норму, що визначає право покупця на повернення попередньої оплати у разі невиконання продавцем обов`язку щодо передання товару.

Відповідно до частини першої статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з частиною першою статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Оцінюючи подані позивачем докази в сукупності, суд установив, що рахунок № 200326 від 31.03.2026 підтверджує предмет і вартість погодженого сторонами товару, платіжна інструкція № 65 від 31.03.2026 підтверджує перерахування відповідачу 269 500,00 грн, а вимога від 27.04.2026 разом із доказами її направлення підтверджує волевиявлення позивача на повернення сплачених коштів.

Доказів передання відповідачем позивачу 98 сонячних модулів JKM460N-48HL4M-DV або повернення отриманої попередньої оплати матеріали справи не містять.

Наявний у матеріалах справи витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо кримінального провадження № 12026041750000410 від 23.04.2026 підтверджує факт внесення відповідних відомостей до реєстру, однак сам по собі не встановлює факту вчинення відповідачем кримінального правопорушення. Суд не покладає зазначений витяг в основу висновку про наявність у відповідача обов`язку повернути кошти, оскільки такий обов`язок оцінюється судом у межах установлених договірних правовідносин сторін.

З урахуванням установленого факту повної оплати товару, відсутності доказів його передання, заявленої позивачем вимоги про повернення коштів та неповернення відповідачем отриманої суми суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог.

Таким чином, позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергосейв Сістемс» до Фізичної особи-підприємця Мироняка Івана Миколайовича про стягнення 269 500,00 грн підлягає задоволенню в повному обсязі як вимога про повернення попередньої оплати за непоставлений товар на підставі частини другої статті 693 ЦК України.

Щодо розподілу судових витрат.

Відповідно до частини першої статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 129 Господарського процесуального кодексу України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Як убачається з матеріалів справи, за подання позовної заяви Товариством з обмеженою відповідальністю «Енергосейв Сістемс» сплачено судовий збір у розмірі 3 234,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 106 від 28.05.2026.

З огляду на задоволення позовних вимог у повному обсязі витрати позивача зі сплати судового збору в розмірі 3 234,00 грн відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ГПК України, завданням господарського судочинства є своєчасне вирішення спорів, а дотримання розумних строків розгляду справи є однією з основних засад судочинства незалежно від форми її розгляду.

Європейський суд з прав людини зазначає, що розумність тривалості провадження визначається з огляду на обставини справи з урахуванням, зокрема, її складності, поведінки учасників процесу та органів державної влади, а також значення предмета спору для заявника (рішення у справах «Савенкова проти України», «Папазова та інші проти України»).

Розумність строків залежить від об`єктивної необхідності для вчинення процесуальних дій і прийняття рішень із врахуванням зазначених критеріїв.

Отже, судом розглянуто цю справу у розумний строк, тобто такий, що був об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій і вирішення справи.

Враховуючи наведене та керуючись статтями 2, 13, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 129, 236, 238, 240, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позов задоволити.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Мироняка Івана Миколайовича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергосейв Сістемс» (50069, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Волгоградська, буд. 4, код ЄДРПОУ 41885808) 269 500,00 грн (двісті шістдесят дев`ять тисяч п`ятсот гривень 00 коп.) попередньої оплати та 3 234,00 грн (три тисячі двісті тридцять чотири гривні 00 коп.) судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

На підставі ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення Господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду згідно ст. 256 Господарського процесуального кодексу України подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду.

Повне судове рішення складено та підписано 17.11.2026.

Суддя У. М. Пляцко

Оригінал: reyestr.court.gov.ua