Суд: Східний апеляційний господарський суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Господарське
Категорія: щодо усунення порушення прав власника
Дата: 04 листопада 2026 р.
Справа: №922/1025/26
Суддя: Лакіза Валентина Володимирівна
СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 листопада 2026 року м. Харків Справа №922/1025/26
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Лакіза В.В., суддя Білоусова Я.О., суддя Тарасова І.В.,
за участю секретаря судового засідання Довгань А.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Східного апеляційного господарського суду матеріали справи за апеляційною скаргою другого відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Бротей» (вх.№1501Х/2) та апеляційну скаргу першого відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Таліон. Харків» (вх.№1502Х/2) на рішення Господарського суду Харківської області від 16.06.2026, ухвалене у приміщенні Господарського суду Харківської області суддею Кухар Н.М., (повне рішення складено 23.06.2026) у справі №922/1025/26
за позовом заступника керівника Київської окружної прокуратури міста Харкова, м. Харків в інтересах держави, в особі Харківської міської ради, м.Харків,
до відповідачів:
1) Товариства з обмеженою відповідальністю «Таліон. Харків», м. Харків,
2) Товариства з обмеженою відповідальністю «Бротей», м. Харків,
про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою,-
ВСТАНОВИВ:
Київська окружна прокуратура міста Харкова 26.03.2026 звернулася до Господарського суду Харківської області з позовною заявою в інтересах держави, в особі Харківської міської ради, в якій просила суд усунути перешкоди власнику - Харківській міській територіальній громаді в особі Харківської міської ради у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою з кадастровим номером 6310136600:08:004:0020, загальною площею 3,6930 га, яка розташована за адресою: м. Харків, вул. Наринська, 4, шляхом:
- зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю «Таліон. Харків» звільнити земельну ділянку з кадастровим номером 6310136600:08:004:0020, загальною площею 3,9630 га, яка розташована за адресою: м. Харків, вул. Наринська, 4, з одночасним приведенням її у придатний для використання стан, у тому числі шляхом знесення нежитлової будівлі літ. "Д-1" загальною площею 72 кв.м, розташованою за адресою: м.Харків, вул. Наринська, 4;
- припинення володіння Товариства з обмеженою відповідальністю «Таліон. Харків» житловими будівлями: літ. "З-1" загальною площею 52 кв.м (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 1402633863101), літ. "Д-1" загальною площею 50,5 кв.м (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 1402582863101), розташовані за адресою: м. Харків, вул. Наринська, 4;
- скасування реєстрації декларації про готовність до експлуатації об`єкта №ХК 101200723465 від 23.07.2020 по об`єкту Реконструкція нежитлових будівель літ. "Д-1", літ. "З-1" під індивідуальні житлові будинки по вул. Наринській, 4 у м.Харкові.
Рішенням Господарського суду Харківської області від 16.06.2026 у справі №922/1025/26 позовні вимоги задоволено повністю.
Вирішено усунути перешкоди власнику - Харківській міській територіальній громаді в особі Харківської міської ради у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою з кадастровим номером 6310136600:08:004:0020, загальною площею 3,6930 га, яка розташована за адресою: м. Харків, вул. Наринська, 4.
Зобов`язано Товариство з обмеженою відповідальністю «Таліон. Харків» звільнити земельну ділянку з кадастровим номером 6310136600:08:004:0020, загальною площею 3,9630 га, яка розташована за адресою: м.Харків, вул. Наринська, 4, з одночасним приведенням її у придатний для використання стан, у тому числі шляхом знесення нежитлової будівлі літ. "Д-1", загальною площею 72 кв.м, розташованою за адресою: м. Харків, вул. Наринська, 4 .
Припинено володіння Товариства з обмеженою відповідальністю "Таліон.Харків" житловими будівлями: літ. "З-1", загальною площею 52 кв.м (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 1402633863101), літ. "Д-1", загальною площею 50,5 кв.м (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 1402582863101), розташовані за адресою: м. Харків, вул. Наринська, 4.
Скасовано реєстрацію декларації про готовність до експлуатації об`єкта №ХК 101200723465 від 23.07.2020 по об`єкту Реконструкція нежитлових будівель літ. "Д-1", літ. "З-1" під індивідуальні житлові будинки по вул. Наринській, 4 у м. Харкові.
Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Таліон. Харків» на користь Харківської обласної прокуратури - витрати зі сплати судового збору в розмірі 3993,60 грн.
Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Бротей» на користь Харківської обласної прокуратури - витрати зі сплати судового збору в розмірі 3993,60 грн.
Другий відповідач з вказаним рішенням суду першої інстанції не погодився та звернувся до суду апеляційної інстанції зі скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм права, на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, а також на невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 16.06.2026 у справі №922/1025/26 та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.
Згідно з витягом протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями суду від 09.07.2026 для розгляду справи визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Лакіза В.В., суддя Мартюхіна Н.О., суддя Тарасова І.В.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, що прокурором було обрано невірний та неефективний спосіб захисту порушеного права, що є самостійною підставою для відмови в позові. Крім того, помилковими вважає висновки щодо самочинного будівництва і необхідності звільнення земельної ділянки. Так, суд формально послався на загальні висновки Верховного Суду щодо правового режиму самочинного будівництва, однак не врахував, що право власності ТОВ «Таліон. Харків» на нежитлові будівлі набуте на підставі договору купівлі-продажу, такий договір не визнано недійсним; вимоги про визнання його недійсним прокурором не заявлялись, крім того недоведено належними та допустимими доказами тверджень прокурора про фізичну відсутність будівлі на момент укладення відповідного правочину.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 20.07.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою другого відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Бротей» на рішення Господарського суду Харківської області від 16.06.2026 у справі №922/1025/26. Учасникам справи встановлено строк протягом якого вони мають право подати відзиви на апеляційну скаргу, який повинен відповідати вимогам ч.2 ст.263 Господарського процесуального кодексу України, а також докази надсилання копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи з урахуванням положень статті 42 цього Кодексу. Справу призначено до розгляду в судове засідання і роз`яснено шляхи реалізації права учасників справи на участь у судовому засіданні, а також шляхи реалізації права учасників справи на подання документів до суду засобами електронного зв`язку через підсистему Електронний суд.
Вказана ухвала була направлена учасникам справи через підсистему Електронний суд до кабінету користувача і доставлена їм 20.07.2026 (вважається врученою 21.07.2026).
Товариство з обмеженою відповідальністю «Таліон. Харків» також з вищевказаним рішенням суду першої інстанції не погодилось та звернулося до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм права, на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, а також на невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 16.06.2026 у справі №922/1025/26 та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі через необґрунтованість.
Згідно з протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 09.07.2026 апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Лакіза В.В., суддя Мартюхіна Н.О., суддя Тарасова І.В.
Обґрунтування апеляційної скарги першого відповідача є ідентичним до обґрунтування доводів та вимог апеляційної скарги другого відповідача.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 13.07.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою першого відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Таліон. Харків» на рішення Господарського суду Харківської області від 16.06.2026 у справі №922/1025/26. Учасникам справи встановлено строк протягом якого вони мають право подати відзиви на апеляційну скаргу, який повинен відповідати вимогам ч.2 ст.263 Господарського процесуального кодексу України, а також докази надсилання копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи з урахуванням положень статті 42 цього Кодексу. Справу призначено до розгляду в судове засідання і роз`яснено шляхи реалізації права учасників справи на участь у судовому засіданні, а також шляхи реалізації права учасників справи на подання документів до суду засобами електронного зв`язку через підсистему Електронний суд.
Вказана ухвала була направлена учасникам справи через підсистему Електронний суд до кабінету користувача і доставлена їм 14.07.2026.
Враховуючи, що апеляційну скаргу другого відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Бротей» та апеляційну скаргу першого відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Таліон. Харків» подано на одне і теж рішення, суд дійшов висновку про їх об`єднання в одне апеляційне провадження.
16.07.2026 матеріали справи №922/1025/26 на вимогу надійшли до Східного апеляційного господарського суду.
20.07.2026 та 23.07.2026 від Київської окружної прокуратури міста Харкова надійшли відзиви на апеляційні скарги (вх.№7916, вх.№8146), в яких прокурор просить апеляційні скарги представника ТОВ «Бротей» та ТОВ «Таліон. Харків» на рішення Господарського суду Харківської області від 16.06.2026 у справі №922/1025/26 залишити без задоволення, а рішення без змін.
Як вказує прокурор правочини у вигляді договорів купівлі-продажу як і декларації складені без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цими документами, вони містять недостовірні відомості щодо наявності нежитлових будівель; реальною метою їх складання було отримання юридичними особами прав на земельні ділянки, на яких нібито розташовувались вказані будівлі, поза передбаченою чинним законодавством конкурсною процедурою;
- здійснення державної реєстрації права власності на зазначені нежитлові будівлі не означає припинення правового режиму цього майна як самочинного будівництва, а тому не можна вважати, що держава офіційно визнала та підтвердила факт виникнення у попереднього, а в подальшому у ТОВ «Таліон. Харків» права власності на нежитлові будівлі як нерухоме майно. Належним способом захисту прав власника земельної ділянки, на якій здійснено самочинне будівництво, є вимога про знесення об`єкта самочинного будівництва відповідно до ч. 4 ст. 376 ЦК України;
- щодо договору купівлі-продажу від 03.08.2020 звертає увагу, що його було укладено під час судового розгляду позову Харківської місцевої прокуратури №1 до Харківської міської ради та ТОВ «Бротей» (справа №922/443/20). Спірне майно фактично є лише сукупністю будівельних матеріалів і як об`єкт нерухомого майна не існує.
За твердженням прокурора, особа, яка здійснила самочинне будівництво, не є власником чи користувачем земельної ділянки, отже, вона (будівля) є самочинно збудованим об`єктом, а тому наразі як у ТОВ «Бротей» (попередній власник) не виникло та не могло виникнути права власності на неї та останнє не мало права її відчужити на користь ТОВ «Таліон. Харків».
Щодо вимоги про припинення володіння прокурор посилається на принцип реєстраційного підтвердження володіння нерухомим майном (постанова Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі №653/1096/16-ц) та зазначає, що належною позовною вимогою є вимога про припинення володіння відповідачем спірним об`єктом нерухомого майна, а судове рішення про задоволення такої вимоги є підставою для внесення до Державного реєстру запису про припинення права власності та для закриття розділу Державного реєстру прав на цей об`єкт. Посилається на висновки Верховного Суду у постановах від 19.04.2023 у справі №904/7803/21, від 07.06.2023 у справі №916/959/22, від 01.11.2023 у справі №910/7987/22.
Прокурор також наголошує, що дана справа становить значний суспільний інтерес, оскільки її предметом є спір про право щодо земельної ділянки площею 1,8191 га, яка є частиною земель як основного національного багатства, що перебувають під особливою охороною держави.
Прокурор також посилається на стандарт доказування «вірогідності доказів», закріплений у ст. 79 ГПК України, та зазначає, що з огляду на наявні у справі докази в їх сукупності, відповідно до ст. 277 ГПК України, були наявні всі підстави для задоволення позовних вимог у даній справі.
Згідно з витягами з протоколів повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.08.2026 у зв`язку з перебуванням судді Тарасової І.В. у відпустці для розгляду справи визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Лакіза В.В., суддя Білоусова Я.О., суддя Мартюхіна Н.О.
У судовому засіданні 06.08.2026 прокурор заперечував проти задоволення поданих у справі апеляційних скарг, надав свої пояснення з приводу спірних правовідносин. Інші учасники справи в судове засіданні не з`явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, про причини неявки суд не повідомили.
Згідно ухвали суду від 06.08.2026 з метою повного, всебічного та об`єктивного розгляду справи, а також надання сторонам можливості скористатись своїми процесуальними правами, оголошено перерву у розгляді справи №922/1025/26 до 30.09.2026 до 11:00 год.
Вказана ухвала була направлена учасникам справи через підсистему Електронний суд до кабінету користувача і доставлена їм 07.08.2026. З огляду на приписи ст. 242 ГПК України вважається врученою 08.08.2026.
Згідно з витягами з протоколів повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.09.2026 у зв`язку з перебуванням судді Мартюхіної Н.О. у відпустці для розгляду справи визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Лакіза В.В., суддя Білоусова Я.О., суддя Тарасова І.В.
Після оголошеної перерви прокурор в судовому засіданні 30.09.2026 заперечував проти задоволення поданих у справі апеляційних скарг, надав свої пояснення з приводу спірних правовідносин. Інші учасники справи в судове засіданні не з`явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, про причини неявки суд не повідомили.
Згідно ухвали суду від 30.09.2026 з метою повного, всебічного та об`єктивного розгляду справи, а також надання сторонам можливості скористатись своїми процесуальними правами, оголошено перерву у розгляді справи №922/1025/26 до 14.10.2026 до 11:00 год.
Вказана ухвала була направлена учасникам справи через підсистему Електронний суд до кабінету користувача і доставлена їм 02.10.2026. З огляду на приписи ст. 242 ГПК України вважається врученою 03.10.2026.
12.10.2026 від Київської окружної прокуратури міста Харкова надійшли письмові пояснення (вх.№11159) з окремих питань, які виникли в судовому засіданні 30.09.2026.
Так, відповідно до правової позиції, викладеної в постановах Верховного Суду від 19.04.2023 у справі №904/7803/21 (пункт 6.45) та від 07.06.2023 у справі №916/959/22, виходячи з правової природи реєстрації прав на нерухоме майно як способу володіння ним та беручи до уваги загальні засади цивільного законодавства (аналогія права), то у випадку, якщо заінтересована особа - позивач (власник земельної ділянки, інший правоволоділець) вважає, що зареєстроване за відповідачем право власності чи інше речове право на певний об`єкт насправді не існує і нікому не належить, то належному способу захисту відповідає вимога про припинення володіння відповідача відповідним правом. Судове рішення про задоволення таких позовних вимог є підставою для внесення до Державного реєстру запису про відсутність права. Якщо на відповідний об`єкт, право на який не може бути зареєстроване за жодним суб`єктом, був відкритий розділ Державного реєстру прав, таке судове рішення є також підставою для закриття розділу Державного реєстру прав на цей об`єкт. Отже, у даній справі належною позовною вимогою є вимога про припинення володіння відповідачем спірними об`єктами нерухомого майна.
Звертає увагу, що найбільш ефективним та доцільним способом захисту та реального поновлення порушених інтересів держави, усунення перешкод власнику у здійсненні права користування та розпорядження земельною ділянкою з кадастровим номером 6310136600:08:004:0020 є її звільнення з одночасним приведенням ТОВ «Таліон. Харків» у придатний до використання стан шляхом знесення самочинного будівництва літ. «Д-1» площею 72 кв.м, оскільки саме вказаною площею на земельній ділянці розташована капітальна споруда, яка, із співставленням з технічною документацією щодо поділу земельної ділянки, відповідає нежитловій будівлі літ. «Д-1».
Згідно з ухвалою суду від 14.10.2026 з метою повного, всебічного та об`єктивного розгляду справи, а також надання сторонам можливості скористатись своїми процесуальними правами, оголошено перерву у розгляді справи №922/1025/26 до 05.11.2026 до 14:30 год.
У судовому засіданні 05.11.2026 року представник прокуратури підтримав свою позицію у справі, яка викладена у відзивах на апеляційні скарги, що наявні у матеріалах справи.
Представники відповідачів у судове засідання не з`явились, про місце, дату і час судового засідання повідомлені належним чином, про причини неявки суд не сповістили.
Відповідно до ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Суд в ухвалах у даній справі доводив до відома учасників справи, що нез`явлення у судове засідання апеляційної інстанції (особисто чи представників) належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, а також відсутність відповідного клопотання, не тягне за собою відкладення розгляду справи на іншу дату, а також не перешкоджає розгляду справи по суті.
У ході апеляційного розгляду даної справи Східним апеляційним господарським судом, у відповідності до п.4 ч.5 ст.13 Господарського процесуального кодексу України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строку, встановленого ч. 1 ст. 273 Господарського процесуального кодексу України.
Враховуючи належне повідомлення відповідачів, а також те, що їх явка у судове засідання не була визнана обов`язковою, колегія суддів дійшла висновку про розгляд справи за відсутності їх представників за наявними у справі матеріалами.
Відповідно до ч.1 ст.269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. За приписами ч.2 цієї норми, суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В ході розгляду даної справи судом апеляційної інстанції було в повному обсязі досліджено докази у справі, пояснення учасників справи, викладені в заявах по суті справи в суді першої інстанції - у відповідності до приписів ч.1 ст.210 Господарського процесуального кодексу України, а також з урахуванням положень ч.2 цієї норми, якою встановлено, що докази, які не були предметом дослідження в судовому засіданні, не можуть бути покладені судом в основу ухваленого судового рішення.
Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційних скаргах та відзивах на них доводи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм права, а також повноту встановлених обставин справи та відповідність їх наданим доказам, розглянувши справу в порядку ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила наступне.
Заступника керівника Київської окружної прокуратури міста Харкова, звертаючись до суду з позовом в інтересах держави в особі Харківської міської ради, вказав, що рішенням 19 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 18.04.2018 №1049/18 «Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою для будівництва, експлуатації та обслуговування об`єктів» надано ТОВ «Бротей» дозвіл на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею орієнтовно 11,2364 га із земель територіальної громади м. Харкова для будівництва житлового комплексу по вул. Наринській, 4. Будівництво об`єкту виконати з урахуванням знесення нежитлових будівель літ. "З-1", літ. "Ж-1", літ. "Е-1", літ. "Д-1", літ. "Г-1" по вул. Наринській, 4, які належать на праві приватної власності ТОВ «Бротей» (п. 6 додатку 2 вказаного рішення).
Згідно із землевпорядною документацією, право власності ТОВ «Бротей» на вказані будівлі, які розташовані за адресою: м. Харків, вул. Наринська, 4, підтверджується наступними договорами:
1. Договір купівлі-продажу нежитлових приміщень від 01.03.2018 (№412) укладений між ТОВ «Фірма «Креноль» (код ЄДРПОУ 22712451) та ТОВ «Бротей», відповідно до якого останнє стало власником частини нежитлових будівель: літ. "З-1", загальною площею 52 кв.м., літ "Ж-1", загальною площею 57,1 кв.м, літ. "Е-1", загальною площею 55,8 кв.м, літ. "Д-1", загальною площею 50,5 кв.м, літ. "Г-1", загальною площею 51 кв.м, що знаходяться за адресою: м. Харків, вул. Наринська, 4.
2. Договір купівлі-продажу нежитлових приміщень від 02.03.2018 року (№418) укладений між ТОВ «Фірма «Креноль» (код ЄДРПОУ 22712451) та ТОВ «Бротей», відповідно до якого останнє стало власником частини нежитлових будівель: літ. "З-1", загальною площею 52 кв.м, літ. "Ж-1", загальною площею 57,1 кв.м, літ. "Е-1", загальною площею 55,8 кв.м, літ. "Д-1", загальною площею 50,5 кв.м, літ. "Г-1", загальною площею 51 кв.м, що знаходяться за адресою: м. Харків, вул. Наринська, 4 .
У зазначених договорах купівлі-продажу будь-які відомості щодо земельних ділянок, на яких розташовані відповідні нежитлові будівлі, не вказані.
Відповідно до технічних паспортів, загальна площа будівель літ. "З-1", літ. "Ж-1", літ. "Е-1", літ. "Д-1", літ. "Г-1" складає 266,4 кв.м; будь-які дані про земельну ділянку у вказаних технічних паспортах відсутні.
За результатом розгляду вказаного проєкту землеустрою Управління відділу у м.Харкові ГУ Держгеокадстру у Харківській області склало висновок №5675/82-18 від 19.06.2018 щодо погодження проєкту та визнало за можливе відвести ТОВ «Бротей» земельну ділянку площею 11,2364 га.
У подальшому Харківською міською радою прийнято рішення №1359/18 від 19.12.2018 «Про надання земельних ділянок для будівництва, експлуатації та обслуговування об`єктів, припинення права користування земельними ділянками та надання згоди на прийняття земельних ділянок у власність територіальної громади м.Харкова», відповідно до п. 7 додатку 1 якого:
7. ТОВ «Бротей»:
7.1. Затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки із земель територіальної громади м. Харкова для будівництва житлового комплексу по вул. Наринській, 4.
7.2. Надати ТОВ «Бротей» в оренду земельну ділянку (кадастровий номер 6310136600:08:004:0013) площею 11,2364 га із земель територіальної громади м.Харкова, за рахунок земель житлової та громадської забудови для будівництва житлового комплексу по вул. Наринській, 4 до 31.12.2023.
7.3. Будівництво об`єкту виконати з урахуванням знесення нежитлових будівель літ. "З-1", літ. "Ж-1", літ. "Е-1", літ. "Д-1", літ. "Г-1" по вул. Наринські 4 , які належать на праві приватної власності ТОВ «Бротей».
7.4. Скасувати п. 29 додатку 1 до рішення 22 сесії Харківської міської ради 7 скликання №1231/18 від 17.10.2018 як не виконаний.
Оскільки вказані рішення Харківської міської ради про надання дозволу на розробку проекту та передачу земельної ділянки з кадастровим номером 6310136600:08:004:0013 не відповідають вимогам чинного законодавства, Харківською місцевою прокуратурою №1 17.02.2020 було пред`явлено позов до Харківської міської ради та ТОВ «Бротей» про визнання незаконними та скасування пункту 6 додатку до рішення 19 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 18.04.2018 №1049/18 та пункту 7 додатку 1 до рішення №1359/18 від 19.12.2018.
Рішенням Господарського суду Харківської області від 20.11.2020 у справі №922/443/20 закрито провадження у справі в частині позовних вимог про визнання незаконним та скасування п. 6.1 додатку 2 до рішення 19 сесії Харківської міської ради 7 скликання «Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою для будівництва, експлуатації та обслуговування об`єктів» від 18.04.2018 №1049/18 та п. 7.1 додатку 1 рішення від 19.12.2018 №1359/18 «Про надання земельних ділянок для будівництва, експлуатації та обслуговування об`єктів, припинення права користування земельними ділянками та надання згоди на прийняття земельних ділянок у власність територіальної громади м. Харкова», в решті позовних вимог відмовлено.
Не погодившись із вказаним рішенням, заступник керівника Харківської обласної прокуратури подав апеляційну скаргу, яка постановою Східного апеляційного господарського суду від 19.04.2021 задоволена частково; прийнято нове рішення, яким позов задоволено частково: визнано незаконним та скасовано пункт 6 додатку 2 до рішення 19 сесії Харківської міської ради 7 скликання «Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою для будівництва, експлуатації та обслуговування об`єктів» від 18.04.2018 №1049/18; визнано незаконним та скасовано підпункти 7.1, 7.2, 7.3. пункту 7 додатку 1 рішення 24 сесії Харківської міської ради 7 скликання «Про надання земельних ділянок для будівництва, експлуатації та обслуговування об`єктів, припинення права користування земельними ділянками та надання згоди на прийняття земельних ділянок у власність територіальної громади м. Харкова» від 19.12.2018 №1359/18; закрито провадження у справі в частині позовних вимог про визнання незаконним та скасування підпункту 7.4. пункту 7 додатку 1 рішення 24 сесії Харківської міської ради 7 скликання «Про надання земельних ділянок для будівництва, експлуатації та обслуговування об`єктів, припинення права користування земельними ділянками та надання згоди на прийняття земельних ділянок у власність територіальної громади м.Харкова» від 19.12.2018 №1359/18.
Харківська міська рада та ТОВ «Бротей», не погодившись із вказаною постановою, подали касаційні скарги, які постановою колегії суддів КГС Верховного Суду від 11.08.2021 залишені без задоволення.
Таким чином, рішення про надання дозволу ТОВ «Бротей» для будівництва житлового комплексу по вул. Наринській, 4 на земельній ділянці з кадастровим номером 6310136600:08:004:0013 скасоване, що свідчить про відсутність будь-яких законних прав щодо використання останньої.
Разом з цим, ТОВ «Бротей» (продавець) 03.08.2020 було укладено договір купівлі-продажу з ТОВ «Таліон. Харків» (покупець), який посвідчено приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Сергієнко Н.В. та зареєстровано в реєстрі за №2394.
Пунктом 1 вказаного договору передбачено, що продавець передає (продає) у власність покупця, а покупець приймає (купує) у власність житловий будинок літ. "З-1", житловий будинок літ. "Д-1", що знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Наринська, 4 та сплачує за нього певну грошову суму.
Тобто договір купівлі-продажу було укладено під час судового розгляду позову Харківської місцевої прокуратури №1 до Харківської міської ради та ТОВ «Бротей».
У пункті 2 договору вказано, що нерухоме майно, зазначене у пункті 1 цього договору, належить продавцю на праві власності:
- нежитлова будівля літ. "З-1" наступним чином: частка - на підставі договору купівлі продажу частини нежитлових будівель, посвідченого 01.03.2018 приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Малаховою Г.І. за реєстровим №412, право власності у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстровано 01.03.2018 приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Малаховою Г.І., номер запису про право власності: 25087430; частка - на підставі договору купівлі-продажу частини нежитлових будівель, посвідченого 02.03.2018 приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Малаховою Г.І. за реєстровим №418, право власності у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстровано 02.03.2018 приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Малаховою Г.І., номер запису про право власності: 25108511; реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1402633863101;
- нежитлова будівля літ. "Д-1" наступним чином: частка - на підставі договору купівлі-продажу частини нежитлових будівель, посвідченого 01.03.2018 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Малаховою Г.І. за реєстровим №412, право власності у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстровано 01.03.2018 приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Малаховою Г.І., номер запису про право власності: 25087890; частка - на підставі договору купівлі-продажу частини нежитлових будівель, посвідченого 02.03.2018 приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Малаховою Г.І. за реєстровим №418, право власності у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстровано 02.03.2018 приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Малаховою Г.І., номер запису про право власності: 25108622; реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1402582863101.
Опрацюванням відомостей з Реєстру встановлено, що ТОВ «Бротей» стало власником житлових будівель літ. "З-1" загальною площею 52 кв.м та літ. "Д-1" загальною площею 50,5 кв.м, а також нежитлових будівель літ. "Г-1", літ. "Е-1" та "Ж-1" на підставі договору №412 від 01.03.2018 та договору №418 від 02.03.2018, укладених з ТОВ «Фірма «Креноль», які посвідчено приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Малаховою Г.І.
Вивченням вказаних договорів встановлено, а саме у пункті 2 передбачено, що нежитлові будівлі літ. "Г-1", літ. "Е-1", "Ж-1", літ. "З-1", літ. "Д-1" по вул. Наринській, 4 належать ТОВ «Фірма «Креноль» згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, отриманої шляхом безпосереднього доступу до нього:
- право власності на нежитлову будівлю літ. "З-1" зареєстровано Зміївською міською радою Харківської області 07.11.2017, номер запису про право власності 23269056, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1402633863101, витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності індексний №103162769, виданий Зміївською міською радою Харківської області 09.11.2017;
- право власності на нежитлову будівлю літ. "Д-1" зареєстровано Зміївською міською радою Харківської області 07.11.2017, номер запису про право власності 23268056, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1402582863101, витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності індексний №103156265, виданий Зміївською міською радою Харківської області 09.11.2017.
Опрацюванням інформації в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (далі - Реєстр) за реєстраційними номерами вказаних об`єктів нерухомого майна встановлено наявність довідок та технічних паспортів на вказані будівлі, виданими ТОВ «Коммерц Про».
Як вбачається з довідок від 31.10.2017, виданих ТОВ «Фірма «Креноль», нежитлові будівлі літ. "З-1" загальною площею 52,0 кв.м, літ. "Д-1" загальною площею 50,5 кв.м належать ТОВ «Фірма «Креноль» на праві приватної власності на підставі договору купівлі-продажу від 16.08.2001, зареєстрованого КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» 21.08.2001 за реєстровим №2108, хоча з даних Реєстру встановлено, що 07.11.2017 документом, який подано для реєстрації зазначено договір купівлі-продажу від 14.02.2002.
Договір купівлі-продажу від 14.02.2002, укладений між ТОВ «Фірма «Креноль» (покупець) та ТОВ «Фірма «Арка» (продавець).
ТОВ «Фірма «Арка» вказане нерухоме майно належало на праві приватної власності на підставі договору купівлі-продажу від 16.08.2001, зареєстрованого КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» 21.08.2001 за №2108.
Також, в реєстрі будівельної діяльності наявна інформація щодо об`єкта будівництва: «Реконструкція нежитлових будівель літ. "Д-1", літ. "З-1" під індивідуальні житлові будинки по вул. Наринській, 4 у м. Харкові» (повідомлення про початок виконання будівельних робіт №450 від 15.05.2020 (реєстраційний номер документа ХК 06120147072), декларація про готовність до експлуатації об`єкта від 23.07.2020 №ХК 101200723465, замовник: ТОВ «Бротей»).
Зазначені документи зареєстровані Інспекцією ДАБК Департаменту територіального контролю Харківської міської ради.
У той час, з відповіді Департаменту реєстрації Харківської міської ради №1311/0/50-26 від 13.03.2026, отриманої на запит окружної прокуратури №50-100-1176вих-26 від 03.03.2016, вбачається, що з інформації КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» інвентаризаційні або реєстраційні справи на об`єкти нерухомого майна, розташовані за адресою: м. Харків, вул. Наринська, 4 не обліковуються.
Листом Департаменту реєстрації Харківської міської ради №1567/0/50-26 від 18.03.2026, наданого на запит окружної прокуратури від 13.03.2026 №50-100-1433вих-26, повідомлено, що за інформацією КП «БТІ» інвентаризаційна справа по вул. Наринській, 4 не обліковується.
Також Департамент зазначає, що в реєстровій книзі нежитлового фонду запис під реєстровим №2911 відсутній.
Таким чином, прокуратура стверджує, що ТОВ «Бротей» здійснювало реконструкцію неіснючих нежитлових приміщень. За результатом вивченням договору купівлі-продажу від 14.02.2002, укладеного між ТОВ «Фірма «Арка» та ТОВ «Фірма «Креноль», договору купівлі-продажу від 01.03.2018 №412, укладеного між ТОВ «Фірма «Креноль» та ТОВ «Бротей», від 02.03.2018 №418, укладеного між ТОВ «Фірма «Креноль» та ТОВ «Бротей», встановлено відсутність будь-яких даних про земельну ділянку, на якій нежитлові будівлі розташовані, та права користування щодо неї.
Крім того, відсутні будь-які відомості про вказані нежитлові будівлі в проєкті внесення змін до генерального плану м. Харкова станом на 2019 рік, розроблених ТОВ «Фірма Сатор» та затверджених рішенням Харківської міської ради від 18.12.2019 №1902/19. Єдиний адресний реєстр міста Харкова не містить інформацію про об`єкт адресації Наринська, 4 у м.Харкові з поділом на літерацію.
Відповідно до даних аерокосмічної зйомки місцевості, в районі вулиці Наринської у м. Харкові (за даними Google Earth Pro) у період з 16.11.2000 по 14.07.2021 будь-які будівлі по вул. Наринській, 4 у м. Харкові відсутні. При цьому, станом на 20.02.2022 нежитлові будівлі вже наявні. Таким чином, вбачається, що нежитлові будівлі по вул. Наринській, 4 у м.Харкові з`явилися у період з 14.07.2021по 20.02.2022. Також вивченням витягу з Реєстру будівельної діяльності Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва від 24.07.2020 (реєстраційний номер ХК 101200722223) встановлено відсутність даних про земельну ділянку, на якій розташовані нежитлові будівлі.
Водночас встановлено, що ТОВ «Фірма «Арка» і ТОВ «Фірма «Креноль» припинили свою діяльність, про що до ЄДРПОУ внесені відповідні записи від 01.12.2016 та 03.07.2018. Договори купівлі-продажу, повідомлення про початок виконання будівельних робіт і декларація про готовність до експлуатації об`єкта складені без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цими документами, вони містять недостовірні відомості щодо наявності нежитлових будівель літ. "З-1", "Д-1", а реальною метою їх складання було отримання юридичними особами прав на земельні ділянки, на яких нібито розташовувались вказані будівлі, поза передбаченою чинним законодавством конкурсною процедурою.
Прокурор вказував, що оскільки зазначене майно фактично відсутнє на земельній ділянці комунальної форми власності з кадастровим номером 6310136600:08:004:0013, а також те, що під час судового розгляду справи №922/443/20 щодо скасування рішень, якими надано в оренду вказану земельну ділянку ТОВ «Бротей», яке як зазначалось під час судового розгляду продало нерухоме майно ТОВ «Таліон. Харків» (якому було відомо про фактичну відсутність нерухомого майна), то відсутні підстави для надання земельної ділянки без проведення торгів, які як імперативна вимога передбачена в ст.134 Земельного кодексу України.
При цьому, ТОВ «Європартнер Компані» у 2021 році (під час судового розгляду справи №922/443/20 про скасування рішень, якими надано в оренду земельну ділянку з кадастровим номером 6310136600:08:004:0013 ТОВ «Бротей») звернулося до Харківської міської ради про надання дозволу на розроблення технічної документації щодо поділу вказаної земельної ділянки.
Рішенням 4 сесії Харківської міської ради 8 скликання від 21.04.2021 №101/21 «Про надання юридичним та фізичним особам дозволу на розроблення документації із землеустрою» надано дозвіл на розроблення технічної документації щодо поділу земельної ділянки площею 11,2364 га (кадастровий номер 6319136600:08:004:0013) комунальної форми власності за рахунок земель житлової та громадської забудови для будівництва житлового комплексу по вул. Наринській, 4 (Київський район). Фінансування робіт із землеустрою забезпечити за рахунок коштів ТОВ «Європартнер Компані» згідно з угодою, укладеною з розробником документації із землеустрою (п.19 додатку 2 вказаного рішення).
Пунктом 3 вказаного рішення визначено: попередити осіб, зазначених у додатках, що земельні ділянки для експлуатації та обслуговування об`єктів буде надано у користування окремими рішеннями після надання документації із землеустрою, погодженої у встановленому законодавством порядку.
Згідно з даними технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки територіальної громади м. Харкова, для будівництва житлового комплексу за адресою: вул. Наринська 4 у Київському районі м. Харкова , розробленою фізичною-особою підприємцем Бусловою Мариною Олегівною на підставі рішення міської ради та договору на виконання робіт №042/0521 від 18.05.2021, встановлено, що земельні ділянки №1 (згідно з даними державного земельного кадастру має кадастровий номер 6310136600:08:004:0020) та №2 (згідно з даними державного земельного кадастру має кадастровий номер 6310136600:08:004:0021) мають форми багатокутників.
На земельній ділянці №1 (згідно з даними державного земельного кадастру, має кадастровий номер 6310136600:08:004:0020) знаходяться нежитлові будівлі літ. "З-1", літ. "Д-1".
Земельні ділянки, що утворюються в результаті поділу, відносяться до категорії земель - землі житлової та громадської забудови (код згідно КВЦПЗ (Класифікація видів цільового призначення земель) - 02.10 - для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку з об`єктами торгово-розважальної та ринкової інфраструктури).
Вивченням актуальної інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (далі - Реєстр) встановлено, що земельні ділянки з кадастровим номером 6310136600:08:004:0020, загальною площею 3,6930 га, та з кадастровим номером 6310136600:08:004:0021, загальною площею 7,5434 га, які розташовані за адресою: м. Харків, вул. Наринська, 4, є комунальною власністю територіальної громади міста Харкова, що підтверджується витягом з Державного земельного кадастру та жодного речового права, зокрема, права оренди за жодним суб`єктом не зареєстровано.
Як вказував позивач, за вказаною адресою та на земельній ділянці з кадастровим номером 6310136600:08:004:0020, загальною площею 3,6930 га, розташовані нежитлова будівля літ. "З-1" загальною площею 52 кв.м (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1402633863101), житлова будівля літ. "Д-1" загальною площею 50,5 кв.м (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1402582863101), які як зазначено вище, належать на праві приватної власності ТОВ «Таліон. Харків» на підставі договору купівлі-продажу №2394 від 03.08.2020.
У той час, оглядом земельної ділянки з кадастровим номером 6310136600:08:004:0020, проведеного 04.03.2026 в рамках кримінального провадження №42025222010000047 від 13.02.2025, встановлено, що на вказаній земельній ділянці розташована одна нежитлова споруда (будівля), площею 0,0072 га (72 кв.м), яка складається із зовнішніх стін з блоків без перекриття. Також під час проведення огляду земельної ділянки за місцем розташування нежитлової будівлі літ. "З-1" (за даними технічної документації щодо поділу земельної ділянки) встановлено відсутність будь-якого об`єкта будівництва.
Вказане в сукупності, на думку прокурора, свідчить про самочинне будівництво на земельній ділянці комунальної форми власності та порушує можливість територіальної громади міста Харкова в користуванні та розпорядженні земельною ділянкою з кадастровим номером 6310136600:08:004:0020, яка підлягає звільненню від вказаної нежитлової будівлі.
Надаючи оцінку доводам, колегія суддів зазначає таке.
Правовою підставою позову, серед іншого, визначено статті 376, 391 ЦК України.
Статтею 391 ЦК України передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Відповідно до частини 2 та пункту «б» частини 3 статті 152 ЗК України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, крім іншого, шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав.
Згідно зі статтею 212 ЦК України самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.
Негаторний позов пред`являється у випадках, коли власник має своє майно у володінні, але дії інших осіб перешкоджають йому вільно його використовувати або розпоряджатися ним. Характерною ознакою негаторного позову є протиправне вчинення третьої особою перешкод власникові у реалізації ним повноважень розпорядження та користування належним йому майном.
Позивачем за негаторним позовом може бути власник або титульний володілець, у якого знаходиться річ і щодо якої відповідач ускладнює здійснення повноважень користування або розпорядження, а відповідачем - та особа, яка перешкоджає позивачеві у здійсненні його законного права користування чи розпоряджання річчю.
Предмет негаторного позову становить вимога володіючого майном власника до третіх осіб про усунення порушень його права власності, що перешкоджають йому належним чином користуватися, розпоряджатися цим майном.
Підставою негаторного позову слугують посилання позивача на належне йому право користування і розпорядження майном, а також факти, що підтверджують дії відповідача у створенні позивачеві перешкод щодо здійснення цих правомочностей. При цьому для задоволення вимог власника достатньо встановити факт об`єктивно існуючих перешкод у здійсненні власником своїх правомочностей.
Звернення з негаторним позовом спрямоване на відновлення суб`єкта речового права у попередньому стані. Вимоги за негаторним позовом полягають в усуненні порушення, яке триває і має місце на момент звернення з позовом. Негаторний позов може бути пред`явлений впродовж всього строку тривання відповідного порушення (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі №653/1096/16-ц, від 17.12.2025 у справі №908/2388/21).
Вимога про знесення майна, яке власник земельної ділянки вважає самочинним будівництвом, є різновидом негаторного позову власника земельної ділянки з усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своєю земельною ділянкою.
Відповідно до частини 1 статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.
Згідно із частиною 1 статті 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном (частина 1 статті 317 Цивільного кодексу України).
Власник земельної ділянки має право використовувати її на свій розсуд відповідно до її цільового призначення (частина 4 статті 373 Цивільного кодексу України).
Особливості права власності на землю врегульовані Земельним кодексом України. Відповідно до статті 80 Земельного кодексу України суб`єктами права власності на землю є: а) громадяни та юридичні особи - на землі приватної власності; б) територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності; в) держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади, - на землі державної власності.
Згідно зі статтею 78 Земельного кодексу України право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. При цьому повноваження щодо володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою в повному обсязі можуть належати лише власникові земельної ділянки.
Власник земельної ділянки має право зводити на ній будівлі та споруди, створювати закриті водойми, здійснювати перебудову, а також дозволяти будівництво на своїй ділянці іншим особам (частина 1 статті 375 Цивільного кодексу України).
Стаття 375 Цивільного кодексу України визначає право власника на забудову належної йому земельної ділянки, тобто можливість власника земельної ділянки здійснювати на ній будівництво в порядку, встановленому законом. Власник має право здійснювати на належній йому земельній ділянці нове будівництво, створюючи будівлі та споруди, яких раніше не існувало.
Статтею 331 Цивільного кодексу України визначається порядок набуття права власності на новостворене майно. За змістом цієї статті право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.
Водночас можуть існувати ситуації, коли особа, не маючи прав на земельну ділянку (не будучи власником або користувачем земельної ділянки), здійснює на ній будівництво, або здійснює будівництво без відповідного документа, проєкту, з істотним порушенням будівельних норм і правил.
Такі правовідносини врегульовані статтею 376 Цивільного кодексу України, в якій визначено правовий режим самочинного будівництва.
Відповідно до частини 1 статті 376 Цивільного кодексу України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проєкту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.
Виходячи зі змісту частини першої статті 376 ЦК України об`єкт нерухомого майна вважається самочинним будівництвом, якщо він збудований або будується: 1) на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети; 2) без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проєкту; 3) з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Наявність хоча б однієї з наведених ознак свідчить про те, що об`єкт нерухомості є самочинним.
Будівництво на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, охоплює ситуації, коли особа отримала у встановленому порядку земельну ділянку для забудови, але порушує мету використання такої земельної ділянки, а також коли особа здійснює будівництво, не маючи юридичних прав на земельну ділянку.
Мова може йти про самовільне зайняття земельної ділянки, що є правопорушенням відповідно до статті 211 Земельного кодексу України. Самовільним зайняттям земельної ділянки є активні протиправні дії особи, спрямовані на фактичне заволодіння чи/та використання земельної ділянки або її частини за відсутності рішення уповноваженого органу чи волевиявлення власника про її відчуження чи надання в користування.
Відсутність у особи прав на земельну ділянку за загальним правилом унеможливлює отримання такою особою документів, необхідних для виконання будівельних робіт, оскільки, як зазначалося, право на забудову земельної ділянки належить власнику або особі, яка має відповідні речові права на земельну ділянку.
Отже, якщо об`єкт будується або збудований на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, це є самостійною та достатньою підставою для кваліфікації його судом об`єктом самочинного будівництва.
У разі здійснення будівництва на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, найбільшого порушення зазнає право власника користуватися земельною ділянкою, яке слід розглядати як юридично гарантовану правовими нормами можливість власника самостійно господарювати на земельній ділянці, використовувати її корисні властивості для задоволення власних соціальних, економічних, духовних та інших потреб, тобто можливість її господарської експлуатації та, як наслідок, отримання доходу від неї.
Особа, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що їй не належить, своїми протиправними діями позбавляє власника можливості належним чином вільно користуватися земельною ділянкою.
У разі самочинного будівництва особа своїми діями також створює й інші перешкоди власнику. Йдеться, зокрема, про порушення права розпорядження земельною ділянкою, яке належить лише її власнику і полягає у юридично забезпеченій можливості визначати юридичну або фактичну долю земельної ділянки, тобто можливості вчиняти різні дії із земельною ділянкою, у тому числі й щодо її відчуження іншим особам.
Відносини власника земельної ділянки із особою, яка вчинила самочинне будівництво на його земельній ділянці, регулюються частинами 4-6 статті 376 Цивільного кодексу України. Такі відносини, як і будь-які інші відносини власності, є абсолютними, в яких праву власника кореспондує обов`язок усіх і кожного утримуватися від будь-яких посягань на це право.
Основу такої правової охорони утворює принцип єдності земельної ділянки й будівель та споруд, розташованих на ній, основною ідеєю якого є унеможливлення виникнення ситуацій, у яких будівля й земельна ділянка стають об`єктами конкуруючих прав та інтересів різних суб`єктів. Законодавче визначення правових наслідків самочинного будівництва ґрунтується на пріоритетності захисту прав власника земельної ділянки.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що стаття 376 Цивільного кодексу України розташована в главі 27 «Право власності на землю (земельну ділянку)», тобто правовий режим самочинного будівництва пов`язаний із питаннями права власності на земельну ділянку.
Зокрема, Палата Верховного Суду у постанові від 19.05.2020 у справі №916/1608/18 виснувала, що знаходження на земельній ділянці одного власника об`єкта нерухомості (будівлі, споруди) іншого власника істотно обмежує права власника землі, при цьому таке обмеження є безстроковим. Так, власник землі в цьому разі не може використовувати її ані для власної забудови, ані іншим чином і не може здати цю землю в оренду будь-кому, окрім власника будівлі чи споруди. Тому державна реєстрація будівлі, споруди на чужій земельній ділянці є фактично і реєстрацією обмеження права власника землі. З огляду на викладене самочинне будівництво нерухомого майна особою, яка не є власником земельної ділянки, слід розглядати як порушення прав власника відповідної земельної ділянки.
У постанові від 16.02.2021 у справі №910/2861/18 Велика Палата Верховного Суду сформулювала висновок про те, що не допускається набуття права власності на споруджені об`єкти нерухомого майна особою, яка не має права власності або такого іншого речового права на земельну ділянку, що передбачає можливість набуття права власності на будівлі, споруди, розташовані на відповідній ділянці. Подібні висновки також викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 17.12.2025 у справі №908/2388/21.
Особливістю об`єктів самочинного будівництва є те, що відповідно до частини 2 статті 376 Цивільного кодексу України особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.
Самочинне будівництво як майно має визначений правилами статті 376 Цивільного кодексу України спеціальний правовий режим, елементом якого є умови та порядок визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно, а також наслідки відмови у такому визнанні. Цей механізм ґрунтується на судовому порядку вирішення питань, пов`язаних як із рішенням про визнання права власності, так і з наслідками цього рішення та захистом осіб, права яких порушено самочинним будівництвом. За умови дотримання чіткого алгоритму дій, передбаченого у статті 376 Цивільного кодексу України, претендувати на отримання самочинно збудованого майна у власність може як особа, яка його побудувала, так і власник земельної ділянки, на якій воно споруджено.
Велика Палата Верховного Суду виснувала, що самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, є порушенням прав власника відповідної земельної ділянки.
Подібні висновки викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 17.12.2025 у справі №908/2388/21, від 15.11.2023 у справі №916/1174/22.
Отже, колегія суддів зазначає, що самочинне будівництво на земельній ділянці за умови відсутності речового права на неї, є порушенням прав власника відповідної земельної ділянки.
При цьому, виходячи зі змісту частини 1 статті 376 Цивільного кодексу України об`єкт нерухомого майна вважається самочинним будівництвом, якщо він збудований або будується: 1) на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети; 2) без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проєкту; 3) з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Наявність хоча би однієї з наведених ознак свідчить про те, що об`єкт нерухомості є самочинним. Подібні висновки викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 17.12.2025 у справі №908/2388/21.
Способи захисту прав особи - власника земельної ділянки, на якій здійснено самочинне будівництво, прямо визначені статтею 376 ЦК України.
Частинами третьою - п`ятою статті 376 ЦК України, відповідно, встановлено таке. Право власності на самочинно збудоване майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно. Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок. На вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.
Визнання права власності в порядку частини третьої або п`ятої статті 376 ЦК України призводить до відновлення стану єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованого на ній нерухомого майна - або особі, яка здійснила самочинне будівництво, надається земельна ділянка у встановленому порядку під уже збудоване нерухоме майно як обов`язкова умова для визнання права власності на таке майно (частина третя статті 376 ЦК України); або право власності на самочинно збудоване нерухоме майно визнається за особою - власником земельної ділянки (частина п`ята статті 376 ЦК України).
При цьому формулювання положень статті 376 ЦК України виключають можливість існування інших способів легітимізації самочинного будівництва та набуття права власності на таке нерухоме майно, ніж ті, що встановлені цією статтею. Тож, як неодноразово зазначала Велика Палата Верховного Суду, реєстрація права власності на самочинне будівництво за особою, що здійснила таке будівництво, у силу наведених вище положень законодавства та приписів частини другої статті 376 ЦК України не змінює правового режиму такого будівництва як самочинного з метою застосування, зокрема, норм частини четвертої цієї статті (пункти 6.31-6.33 постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.04.2020 у справі №916/2791/13; пункти 53-56 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі №680/214/16-ц; пункт 46 постанови Великої Палати Верховного Суду від 20.07.2022 у справі №923/196/20).
Враховуючи предмет та підстави позову слід зазначити, що у справі, яка розглядається, належним способом захисту прав власника земельної ділянки, на якій здійснено самочинне будівництво, є вимога про знесення об`єкта самочинного будівництва відповідно до частини четвертої статті 376 ЦК України. Зазначений спосіб захисту відповідає характеру правопорушення, є таким, що встановлений законом, реально захищає та відновлює права та інтереси позивача.
Скаржник посилається на те, що суд першої інстанції формально послався на загальні висновки Верховного Суду щодо правового режиму самочинного будівництва і не врахував, що право власності ТОВ «Таліон. Харків» на нежитлові будівлі набуте на підставі договору купівлі-продажу; такий договір не визнано недійсним; вимоги про визнання його недійсним не заявлялись; державна реєстрація права власності залишається чинною.
Звертаючись до висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 10.05.2018 у справі №910/15993/16, то необхідним є перш за все встановлення підстави, на якій особа набула право власності на майно, адже факт реєстрації права власності є лише елементом юридичного складу, який передбачає виникнення права власності, а не є підставою його набуття. Сама по собі реєстрація права не є підставою виникнення права власності, оскільки такої підстави закон не передбачає.
Як було зазначено вище, за результатом опрацювання відомостей з Реєстру встановлено, що ТОВ «Бротей» стало власником житлових будівель літ. "З-1" загальною площею 52 кв.м та літ. "Д-1" загальною площею 50,5 кв.м, а також нежитлових будівель літ. "Г-1", літ. "Е-1" та "Ж-1" на підставі договору № 412 від 01.03.2018 року та договору №418 від 02.03.2018 року, укладених з ТОВ «Фірма «Креноль», які посвідчено приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Малаховою Г.І.
Вивченням вказаних договорів встановлено, що у пункті 2 вказаних договорів передбачено, що нежитлові будівлі літ. "Г-1", літ. "Е-1", "Ж-1", літ. "З-1", літ. "Д-1" по вул. Наринській, 4 належить ТОВ «Фірма «Креноль» згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, отриманої шляхом безпосереднього доступу до нього:
- право власності на нежитлову будівлю літ. "З-1" зареєстровано Зміївською міською радою Харківської області 07.11.2017, номер запису про право власності 23269056, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1402633863101, витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності індексний №103162769, виданий Зміївською міською радою Харківської області 09.11.2017;
- право власності на нежитлову будівлю літ. "Д-1" зареєстровано Зміївською міською радою Харківської області 07.11.2017, номер запису про право власності 23268056, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1402582863101, витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності індексний №103156265, виданий Зміївською міською радою Харківської області 09.11.2017;
Опрацюванням інформації в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (далі - Реєстр) за реєстраційними номерами вказаних об`єктів нерухомого майна встановлено наявність довідок та технічних паспортів на вказані будівлі, виданими ТОВ «Коммерц Про».
З довідок від 31.10.2017, виданих ТОВ «Фірма «Креноль», нежитлові будівлі належать ТОВ «Фірма «Креноль» на праві приватної власності на підставі договору купівлі-продажу від 16.08.2001, зареєстрованого КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» 21.08.2001 за реєстровим №2108, хоча з даних Реєстру встановлено, що 07.11.2017 документом, який подано для реєстрації зазначено договір купівлі-продажу від 14.02.2002.
Договір купівлі-продажу від 14.02.2002, укладений між ТОВ «Фірма «Креноль» (покупець) та ТОВ «Фірма «Арка» (продавець).
ТОВ «Фірма «Арка» вказане нерухоме майно належало на праві приватної власності на підставі договору купівлі-продажу від 16.08.2001, зареєстрованого КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» 21.08.2001 за №2108.
З відповіді №1311/0/50-26 від 13.03.2026 року Департаменту реєстрації Харківської міської ради встановлено, що з інформації КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» інвентаризаційні або реєстраційні справи на об`єкти нерухомого майна, розташовані за адресою: м. Харків, вул. Наринська, 4 не обліковуються.
Крім того, відповідно до реєстраційного посвідчення на об`єкти нерухомого майна №2911 від 19.02.2002, які належать юридичним особам, копія якого міститься в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» посвідчує, що нежитлові будівлі літ. "Г-1" загальною площею 51 кв.м, літ. "Д-1" загальною площею 50,5 кв.м, літ. "Е-1" загальною площею 55,8 кв.м, літ. "Ж-1" загальною площею 57,1 кв.м, літ. "З-1" загальною площею 52 кв.м, літ. "И-1" загальною площею 50,4 кв.м, розташовані по вул. Наринській, 4, зареєстровані за Товариством з обмеженою відповідальністю «Фірма «Креноль» на праві приватної власності на підставі договору купівлі-продажу від 14.02.2002 та записано в реєстрову книгу за реєстровим №2911.
Листом Департаменту реєстрації Харківської міської ради №1567/0/50-26 від 18.03.2026, наданого на запит окружної прокуратури від 13.03.2026 №50-100-1433вих-26, повідомлено, що за інформацією КП «БТІ» інвентаризаційна справа по вул. Наринській, 4 не обліковується.
Також Департамент зазначає, що в реєстровій книзі нежитлового фонду запис під реєстровим №2911 відсутній.
Крім того, відсутні будь-які відомості про вказані нежитлові будівлі в проєкті внесення змін до генерального плану м. Харкова станом на 2019 рік, розроблених ТОВ «Фірма Сатор» та затверджених рішенням Харківської міської ради від 18.12.2019 №1902/19. Єдиний адресний реєстр міста Харкова не містить інформацію про об`єкт адресації Наринська, 4 у м.Харкові з поділом на літерацію.
Також, відповідно до даних аерокосмічної зйомки місцевості, в районі вулиці Наринської у м. Харкові (за даними Google Earth Pro) у період з 16.11.2000 по 14.07.2021 будь-які будівлі по вул. Наринській, 4 у м. Харкові відсутні.
Необхідно врахувати, що за адресою: м. Харків, вул. Наринська, 4 зареєстрований об`єкт нерухомого майна - житловий будинок літ. "З-1" загальною площею 52 кв.м (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1402633863101), який, згідно даних технічної документації щодо поділу земельної ділянки, був розташований на земельній ділянці з кадастровим номером 6310136600:08:004:0020, а на теперішній час, згідно даних протоколу огляду, фактично відсутній.
Колегія суддів вважає, що первісна державна реєстрація права власності на спірні нежитлові будівлі була здійснена за відсутності належних правовстановлюючих документів, оскільки матеріали справи не містять доказів існування договору купівлі-продажу, який зазначений як підстава набуття права власності, а також належних доказів введення спірних об`єктів в експлуатацію, їх технічної інвентаризації та реєстрації як об`єкта нерухомого майна у встановленому законодавством порядку (зокрема відсутність відповідних даних у матеріалах архівних даних БТІ), враховуючи також невідповідність реєстраційних відомостей, відсутність об`єктів за даними аерофотозйомки у відповідний період та характеристики спірної будівель встановлені за результатом огляду земельної ділянки.
Крім цього, матеріали справи не містять доказів зокрема, що будівництво нежитлових будівель відбулось на земельній ділянці, що була відведена для такого будівництва, наявність дозволу власника земельної ділянки та/або будь-яких дозволів відповідного органу контролю на виконання будівельних робіт.
Відтак, враховуючи положення ст.ст. 13, 14, 73, 74, 79 ГПК України, суд апеляційної інстанції вважає, що наявні у справі докази на підтвердження доводів прокурора є більш вірогідними, ніж протилежні доводи апелянтів (відповідачів) на їх спростування, тому визнані судом першої інстанції обґрунтованими.
За таких обставин суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що документи, подані для державної реєстрації права власності, не підтверджують належним чином виникнення права власності на спірні об`єкти, у зв`язку з чим така державна реєстрація була здійснена без достатніх правових підстав, а отже подальші правочини щодо відчуження спірного майна не породжують правомірних правових наслідків у вигляді набуття права власності. Водночас сам по собі факт державної реєстрації права власності за відповідачем на підставі чинного договору купівлі-продажу не спростовує доводів прокурора щодо самочинного характеру будівництва з огляду на наведені в цій постанові висновки та встановлені обставини. Оскільки відбулося спорудження самочинного будівництва за відсутності земельної ділянки, відведеної для цієї мети. У відповідача не було законних підстав вважати, що реєстрація права власності на об`єкт самочинного будівництва здатна його легітимізувати, як не було і жодних підстав вважати, що знаходження такого будівництва на комунальній землі зобов`язує орган місцевого самоврядування надати її в користування особі, що таке будівництво здійснила. При цьому, особа, яка здійснила самочинне будівництво, не є власником чи користувачем земельної ділянки, отже, вона (будівля) є самочинно збудованим об`єктом, а тому у попереднього власника не виникло та не могло виникнути права власності на неї та останнє не мало права її відчужити на користь ТОВ «Таліон. Харків».
Враховуючи наведені норми матеріального права, а також висновки Великої Палати Верховного Суду щодо них, колегія суддів зазначає, що належним та ефективним способом захисту прав територіальної громади у спірних правовідносинах є вимога позову про знесення самочинної забудови і задоволення цієї вимоги саме по собі остаточно вирішує юридичну долю спірного самочинного будівництва у встановленому законом порядку.
Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо задоволення позовних вимог про зобов`язання ТОВ «Таліон. Харків» звільнити земельну ділянку з кадастровим номером 6310136600:08:004:0020, загальною площею 3,9630 га, яка розташована за адресою: м. Харків, вул. Наринська, 4, з одночасним приведенням її у придатний для використання стан, у тому числі шляхом знесення нежитлової будівлі "Д-1", загальною площею 72 кв.м, розташованою за адресою: м. Харків, вул. Наринська, 4 .
Щодо вимоги про припинення володіння Товариства з обмеженою відповідальністю «Таліон. Харків» житловими будівлями: літ. "З-1" загальною площею 52 кв.м (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 1402633863101), літ. "Д-1" загальною площею 50,5 кв.м (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 1402582863101), розташовані за адресою: м. Харків, вул. Наринська, 4, слід вказати таке.
За висновками Верховного Суду, стаття 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» є процедурною нормою і не містить та й не може містити приватноправових способів захисту. Ці висновки сформульовані в постанові Верховного Суду від 01.02.2023 у справі №316/2082/19.
Тому посилання у статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» на скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування державної реєстрації прав не є встановленням приватно-правових способів захисту прав.
При цьому законами України не встановлено способу захисту для випадків, коли за особою зареєстроване право власності чи інше речове право, яке не може бути зареєстроване за жодною особою. Тобто у законах наявна прогалина, яка має бути заповнена за аналогією закону чи права (стаття 8 ЦК України).
Так, функцією державної реєстрації права є оголошення належності нерухомого майна певній особі (особам). Подібні висновки неодноразово формулювалися Великою Палатою Верховного Суду, зокрема в постановах від 07.11.2018 у справі №488/5027/14-ц (пункт 96), від 23.11.2021 у справі №359/3373/16-ц (пункт 146), від 06.07.2022 у справі №914/2618/16 (пункт 48).
Принцип реєстраційного підтвердження володіння нерухомим майном (постанова Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі №653/1096/16-ц (пункт 89)) передбачає, що відсутність або наявність в особи володіння нерухомим майном визначається, виходячи з принципу реєстраційного підтвердження володіння (постанова Великої Палати Верховного Суду від 18.01.2023 у справі №488/2807/17 (пункт 100)).
Отже, фактичне володіння нерухомим майном здійснюється шляхом оголошення в реєстрі права на нерухоме майно. Володіння, оголошення (як і будь-який факт) не можуть бути скасовані. Тому вимога скасувати державну реєстрацію права власності не відповідає належному способу захисту. Також не відповідає належному способу захисту вимога про припинення права власності позивача, оскільки позивач вважає, що право власності відповідача не виникало взагалі відповідно до частини другої статті 376 ЦК України (як і сам спірний об`єкт не виник як об`єкт права власності).
Такі висновки сформульовані у постановах Верховного Суду від 19.04.2023 у справі № 904/7803/21 (пункти 6.43, 6.44) та у постанові Верховного Суду від 07.06.2023 у справі № 916/959/22. Крім того, як встановлено судами, жодному з відповідачів не належало право власності на об`єкт нерухомості. Більше того, право власності на цей об`єкт саме як на об`єкт нерухомого майна не належало і не належить жодній особі, оскільки спірне майно не є об`єктом нерухомого майна. Тому також і з цієї причини право власності відповідачів на це майно не може бути припинено судовим рішенням.
Натомість, відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 19.04.2023 у справі №904/7803/21 (пункт 6.45) та постанові Верховного Суду від 07.06.2023 у справі №916/959/22, виходячи з правової природи реєстрації прав на нерухоме майно як способу володіння ним та беручи до уваги загальні засади цивільного законодавства (аналогія права), колегія дійшла висновку, що у випадку, якщо заінтересована особа - позивач (власник земельної ділянки, інший правоволоділець) вважає, що зареєстроване за відповідачем право власності чи інше речове право на певний об`єкт насправді не існує і нікому не належить, то належному способу захисту відповідає вимога про припинення володіння відповідача відповідним правом. Судове рішення про задоволення таких позовних вимог є підставою для внесення до Державного реєстру запису про відсутність права. Якщо на відповідний об`єкт, право на який не може бути зареєстроване за жодним суб`єктом, був відкритий розділ Державного реєстру прав, таке судове рішення є також підставою для закриття розділу Державного реєстру прав на цей об`єкт.
В силу положень абзацу першого частини третьої статті 26 Закону №1952-IV у чинній редакції, відомості про право власності відповідачів не підлягають скасуванню та/або вилученню, крім випадків, передбачених пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону. Натомість державний реєстратор вчиняє нову реєстраційну дію - внесення до Державного реєстру відомостей про припинення права власності відповідачів на нерухоме майно на підставі судового рішення [див. mutatis mutandis висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені в пунктах 132, 133 постанови від 21.12.2022 у справі №914/2350/18 (914/608/20)].
У частині першій статті 14 Закону №1952-IV зазначено, що розділ Державного реєстру та реєстраційна справа закриваються в разі: 1) знищення об`єкта нерухомого майна, об`єкта незавершеного будівництва, майбутнього об`єкта нерухомості; 2) поділу, об`єднання об`єктів нерухомого майна або виділу частки з об`єкта нерухомого майна; 3) виключення об`єкта незавершеного будівництва, майбутнього об`єкта нерухомості з проектної документації на будівництво у зв`язку із змінами проектної документації на будівництво; 4) скасування державної реєстрації земельної ділянки; 5) набрання законної сили судовим рішенням, яким скасовується рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, на підставі якого відкрито відповідний розділ; 6) визнання прийнятим з порушенням цього Закону та анулювання Міністерством юстиції України рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, на підставі якого відкрито відповідний розділ, - у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону. Закритий розділ Державного реєстру та реєстраційна справа не підлягають поновленню.
Відповідно до частини сьомої статті 14 Закону №1952-IV, у разі ухвалення судом рішення про закриття розділу Державного реєстру у випадках, передбачених цією статтею, закриття відповідного розділу допускається виключно у разі, якщо таким судовим рішенням вирішується питання щодо набуття та/або припинення речових прав, обтяжень речових прав на об`єкт нерухомого майна, об`єкт незавершеного будівництва, майбутній об`єкт нерухомості, щодо якого закривається розділ у Державному реєстрі.
Враховуючи актуальні правові позиції Верховного Суду, то можна дійти висновку, що вимога про припинення права володіння ТОВ «Таліон.Харків» нерухомим майном - житловим будинком літ. "З-1", загальною площею 52 кв.м (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1402633863101), а також житловим будинком літ. "Д-1" загальною площею 50,5 кв.м (реєстраційний номер 1402582863101) є належним способом захисту прав територіальної громади міста Харкова у даній справі і обґрунтовано задоволено судом першої інстанції.
При цьому, як вже зазначалось, за адресою: м. Харків, вул. Наринська, 4 зареєстрований об`єкт нерухомого майна - житловий будинок літ. "З-1" загальною площею 52 кв.м (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1402633863101), який, згідно даних технічної документації щодо поділу земельної ділянки, був розташований на земельній ділянці з кадастровим номером 6310136600:08:004:0020, на теперішній час, згідно даних протоколу огляду, фактично відсутній. Тобто володіння і відображення володіння того, чого не існує, неможливо.
Щодо вимоги про скасування реєстрації декларації про готовність до експлуатації об`єкта №ХК 101200723465 від 23.07.2020 по об`єкту Реконструкція нежитлових будівель літ. "Д-1", літ. "З-1" під індивідуальні житлові будинки по вул. Наринській, 4 у м. Харкові, то колегія суддів вважає помилковими висновки суду першої інстанції у відповідній частині.
Так, у даному випадку господарський суд мав відмовити у задоволенні вимоги прокурора про скасування реєстрації декларації про готовність до експлуатації об`єкта, яка зареєстрована Інспекцією ДАБК, виходячи з того, що скасування декларацій, яка є індивідуальними актами одноразового застосування, не призведе до поновлення прав позивача, адже декларація вичерпала свою дію після реєстрації права власності. Наразі, зважаючи на підстави позову, то скасування декларації не має будь-яких правових наслідків та не призведе до поновлення прав або інтересів позивача.
Аналогічний правовий висновок має місце у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.11.2023 року у справі №916/1174/22.
Відповідно до статті 55 Конституції України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до вимог ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Статтею 86 цього ж кодексу визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі «Проніна проти України» (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.
Статтею 236 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до частини 1 статті 277 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є, зокрема, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права.
Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню (ч.2 ст. 277 ГПК України).
З огляду на встановлені судом апеляційної інстанції у даній справі обставини та докази на їх підтвердження, перевірку правильності застосування судом першої інстанції норм матеріального права та відповідність рішення нормам процесуального права, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції не в повній мірі відповідає вимогам статті 236 ГПК України, а тому підлягає частковому скасуванню.
Зважаючи на викладене, апеляційну скаргу другого відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Бротей» та апеляційну скаргу першого відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Таліон. Харків» слід задовольнити частково, рішення суду першої інстанції у частині повного задоволення позовних вимог скасувати та прийняти нове, яким позов задовольнити частково.
Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд,-
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Бротей» задовольнити частково.
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Таліон. Харків» задовольнити частково.
Рішення Господарського суду Харківської області від 16.06.2026 у справі №922/1025/26 в частині повного задоволення позовних вимог; скасування реєстрації декларації про готовність до експлуатації об`єкта №ХК101200723465 від 23.07.2020 по об`єкту Реконструкція нежитлових будівель літ. "Д-1", літ. "З-1" під індивідуальні житлові будинки по вул. Наринській, 4 у м.Харкові скасувати.
Викласти резолютивну частину рішення в наступній редакції:
«Позов задовольнити частково.
Усунути перешкоди власнику - Харківській міській територіальній громаді в особі Харківської міської ради у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою з кадастровим номером 6310136600:08:004:0020, загальною площею 3,6930 га, яка розташована за адресою: м. Харків, вул. Наринська, 4, шляхом:
- зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю «Таліон. Харків» звільнити земельну ділянку з кадастровим номером 6310136600:08:004:0020, загальною площею 3,9630 га, яка розташована за адресою: м. Харків, вул. Наринська, 4, з одночасним приведенням її у придатний для використання стан, у тому числі шляхом знесення нежитлової будівлі літ. "Д-1" загальною площею 72 кв.м, розташованою за адресою: м.Харків, вул. Наринська, 4 ;
- припинення володіння Товариства з обмеженою відповідальністю «Таліон. Харків» житловими будівлями: літ. "З-1" загальною площею 52 кв.м (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 1402633863101), літ. "Д-1" загальною площею 50,5 кв.м (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 1402582863101), розташовані за адресою: м. Харків, вул. Наринська, 4 .
В решті позову відмовити».
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення. Порядок і строки оскарження передбачені статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст складено 16.11.2026.
Головуючий суддя В.В. Лакіза
Суддя Я.О. Білоусова
Суддя І.В. Тарасова
Оригінал: reyestr.court.gov.ua