Постанова від 13 жовтня 2026 р. у справі №910/1819/26 — Північний апеляційний господарський суд

Суд: Північний апеляційний господарський суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Господарське

Категорія: повернення безпідставно набутого майна (коштів)

Дата: 13 жовтня 2026 р.

Справа: №910/1819/26

Суддя: Андрієнко В.В.

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" жовтня 2026 р. Справа№ 910/1819/26

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Андрієнка В.В.

суддів: Буравльова С.І.

Шапрана В.В.

секретар судового засідання - Король Д.А.

учасники справи:

від позивача : Буханистий О.В.

від відповідача; Маракушев Р.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємства «Шератон 3»

на рішення Господарського суду міста Києва від 02.06.2026

у справі № 910/1819/26, суддя Ягічева Н. І.

за позовом Київської міської ради

до Приватного підприємства «Шератон 3»

про стягнення 3 123 650,77 грн безпідставно збережених коштів,

УСТАНОВИВ:

Київська міська рада звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного підприємства «Шератон 3» про стягнення 3 123 650,77 грн безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за користування земельною ділянкою площею 0,2560 га, кадастровий номер 8000000000:72:213:0014, розташованою на вул. Протасів Яр, 13 у Солом`янському районі міста Києва, за період із 30.01.2023 до 31.12.2025.

Позов обґрунтовано тим, що відповідач як власник розміщених на зазначеній земельній ділянці об`єктів нерухомого майна фактично використовує цю ділянку без оформленого речового права та без укладення договору оренди. За твердженням позивача, внаслідок такого користування відповідач без достатньої правової підстави зберіг у себе кошти, які за звичайних умов мав сплатити територіальній громаді міста Києва як орендну плату, тому ці кошти підлягають поверненню на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 02.06.2026 позов задоволено повністю. Стягнуто з Приватного підприємства «Шератон 3» на користь Київської міської ради 3 123 650,77 грн безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за користування земельною ділянкою площею 0,2560 га, кадастровий номер 8000000000:72:213:0014, на вул. Протасів Яр, 13 у Солом`янському районі міста Києва за період із 30.01.2023 до 31.12.2025 та 28 721,74 грн судового збору.

Задовольняючи позов, господарський суд першої інстанції виходив із того, що земельна ділянка є сформованою з 30.01.2023, належить територіальній громаді міста Києва, на ній розташовані належні відповідачу нежитлові будівлі, а право користування земельною ділянкою відповідачем не оформлено. Відносини сторін кваліфіковано як кондикційні, а розмір збережених відповідачем коштів визначено за нормативною грошовою оцінкою земельної ділянки із застосуванням ставки орендної плати 5 відсотків.

Щодо платежів відповідача суд першої інстанції зазначив, що податкові декларації містять відомості про дві площі - 695 кв. м та 344,1 кв. м - без зазначення кадастрового номера 8000000000:72:213:0014, тоді як площа сформованої земельної ділянки становить 0,2560 га. З огляду на це суд визнав недоведеним перерахування земельного податку саме за спірну земельну ділянку та не врахував сплачені відповідачем кошти при визначенні розміру кондикційного зобов`язання.

Не погодившись із рішенням у частині визначеного розміру стягнення, Приватне підприємство «Шератон 3» подало апеляційну скаргу у якій просить скасувати рішення в частині стягнення 646 007,55 грн та зменшити суму безпідставно збережених коштів до 2 477 643,22 грн. Правової кваліфікації спірних відносин як кондикційних, факту користування сформованою земельною ділянкою, застосованої позивачем нормативної грошової оцінки і ставки орендної плати апелянт не оспорює.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що господарський суд першої інстанції не оцінив у взаємному зв`язку докази, які були додані до відзиву на позовну заяву. На переконання скаржника, податкові декларації за 2023-2025 роки, правовстановлюючі документи на нежитлові будівлі, платіжні інструкції та банківська виписка підтверджують, що сплачений земельний податок стосувався об`єктів нерухомості на вул. Протасів Яр, 13, розташованих саме на земельній ділянці з кадастровим номером 8000000000:72:213:0014.

Апелянт указує, що в деклараціях за 2024 та 2025 роки наведено реквізити свідоцтва про право власності № 33621918 від 14.02.2015 щодо нежитлової будівлі літера «А» площею 695 кв. м та свідоцтва № 31408410 від 22.12.2014 щодо нежитлової будівлі літера «Б» площею 344,1 кв. м. У декларації за 2023 рік безпосередньо зазначено адресу обох об`єктів: вул. Протасів Яр, 13, будівлі «А» та «Б». Обидві будівлі, як установив і суд першої інстанції, розташовані на єдиній сформованій земельній ділянці, що є предметом спору.

За розрахунком скаржника, протягом 2024 календарного року до місцевого бюджету сплачено 279 323,33 грн, протягом 2025 календарного року - 338 244,03 грн, а 09.01.2026 платіжною інструкцією № 579 за грудень 2025 року додатково сплачено 28 440,19 грн. Загальна сума фактично сплаченого земельного податку за періоди, охоплені позовом, становить 646 007,55 грн.

На підтвердження своїх доводів відповідач просив прийняти як додаткові докази відповідь Головного управління ДПС у місті Києві від 29.05.2026 № 49974/6/26-15-04-15-06, адвокатський запит від 16.06.2026 та відповідь Головного управління ДПС у місті Києві від 22.06.2026 № 59325/6/26-15-04-15-06. Скаржник посилався на те, що відповідь від 29.05.2026 отримав поштою вже після ухвалення рішення, а запит від 16.06.2026 і відповідь від 22.06.2026 виникли після розгляду справи судом першої інстанції.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.07.2026 відкрито апеляційне провадження та призначено апеляційну скаргу до розгляду на 19.08.2026.

Київська міська рада 17.07.2026 подала відзив на апеляційну скаргу, в якому просила відмовити у прийнятті відповіді Головного управління ДПС у місті Києві від 22.06.2026 № 59325/6/26-15-04-15-06, апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення - без змін.

Позивач зазначає, що доданий до апеляційної скарги документ не існував на час ухвалення рішення та не може бути прийнятий судом апеляційної інстанції за правилами частини третьої статті 269 Господарського процесуального кодексу України. Крім того, Київська міська рада вважає, що наявні в матеріалах справи декларації не підтверджують сплату податку за земельну ділянку площею 0,2560 га з кадастровим номером 8000000000:72:213:0014, оскільки в них зазначені площі 695 кв. м та 344,1 кв. м без кадастрового номера, а відповідач має у власності декілька об`єктів нерухомого майна.

Відповідно до частин першої та другої статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів і вимог апеляційної скарги. Суд досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі або відзиві на неї.

Оскільки відповідач оскаржує рішення лише в частині розміру стягнення і просить врахувати 646 007,55 грн фактично сплаченого земельного податку, предметом апеляційного перегляду є правильність визначення розміру безпідставно збережених коштів та оцінка доказів їх часткової сплати до місцевого бюджету. Висновки рішення щодо сформованості земельної ділянки, належності її територіальній громаді міста Києва, фактичного користування нею відповідачем, кондикційної природи спірних правовідносин, нормативної грошової оцінки і ставки орендної плати сторонами не оскаржуються та перевіряються лише настільки, наскільки це необхідно для вирішення питання про належний розмір стягнення.

Перевіривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, дослідивши наявні у справі докази в їх сукупності, колегія суддів дійшла таких висновків.

Згідно із частиною третьою статті 269 Господарського процесуального кодексу України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом апеляційної інстанції лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, які об`єктивно не залежали від нього.

Верховний Суд у постанові від 27.01.2025 у справі № 910/14503/23 зазначив, що апеляційний суд перевіряє законність рішення в межах обставин і подій, які існували під час розгляду справи судом першої інстанції. Відсутність самого доказу на час ухвалення рішення судом першої інстанції виключає можливість його прийняття апеляційним судом незалежно від причин неподання. Інакший підхід порушував би принцип правової визначеності та перетворював би апеляційний перегляд на встановлення нових обставин після вирішення спору.

Колегія суддів відзначає, що відповідь Головного управління ДПС у місті Києві від 29.05.2026 № 49974/6/26-15-04-15-06 існувала до ухвалення оскаржуваного рішення. Водночас відповідач не надав належних доказів дати фактичного одержання цього документа, не повідомляв суд першої інстанції в порядку частин четвертої та п`ятої статті 80 Господарського процесуального кодексу України про доказ, який не може бути подано у встановлений строк, причини його неподання та вжиті дії для отримання, а також не просив установити додатковий строк для його подання. Саме звернення з відповідним запитом лише 25.05.2026, після понад трьох місяців розгляду справи, не підтверджує наявності об`єктивних і незалежних від відповідача перешкод для своєчасного одержання цієї інформації.

Адвокатський запит від 16.06.2026 та відповідь Головного управління ДПС у місті Києві від 22.06.2026 № 59325/6/26-15-04-15-06 складені після ухвалення рішення від 02.06.2026, а отже не існували на час вирішення справи судом першої інстанції. Створення стороною після ухвалення рішення нових документів з метою додаткового підтвердження обставин, які входили до предмета доказування під час розгляду справи, не є винятковим випадком у розумінні частини третьої статті 269 Господарського процесуального кодексу України.

За таких обставин клопотання про прийняття відповіді Головного управління ДПС у місті Києві від 29.05.2026 № 49974/6/26-15-04-15-06, адвокатського запиту від 16.06.2026 та відповіді Головного управління ДПС у місті Києві від 22.06.2026 № 59325/6/26-15-04-15-06 задоволенню не підлягає. Колегія суддів цих документів по суті не досліджує та в основу постанови не покладає.

Разом із тим неприйняття зазначеного документа не усуває обов`язку апеляційного суду надати повну оцінку доказам, які своєчасно подані відповідачем до суду першої інстанції разом із відзивом на позовну заяву. До таких доказів належать податкові декларації з плати за землю за 2023- 2025 роки, квитанції про їх прийняття, свідоцтва про право власності на будівлі, платіжні інструкції та банківська виписка. Отже, висновок щодо розміру стягнення ґрунтується виключно на доказах, які були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Витягом із Державного земельного кадастру від 30.01.2023 № НВ-6800077372023 підтверджено державну реєстрацію земельної ділянки площею 0,2560 га, кадастровий номер 8000000000:72:213:0014, місце розташування: вул. Протасів Яр, 13 у Солом`янському районі міста Києва. Вид цільового призначення земельної ділянки - 03.07 «Для будівництва та обслуговування будівель торгівлі». Державну реєстрацію проведено 30.01.2023 на підставі технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель від 29.04.2020.

Земельна ділянка належить до земель комунальної власності територіальної громади міста Києва, повноваження власника від імені якої здійснює Київська міська рада. Із моменту присвоєння кадастрового номера та державної реєстрації 30.01.2023 земельна ділянка є сформованим об`єктом цивільних прав у розумінні статті 79-1 Земельного кодексу України.

Інформаційною довідкою від 19.02.2026 № 464923620 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно підтверджено, що на спірній земельній ділянці розташовані належні Приватному підприємству «Шератон 3» об`єкти нерухомості: нежитлова будівля літера «А» загальною площею 695 кв. м, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 574347680000, номер запису про право власності 8728073, та нежитлова будівля літера «Б» загальною площею 344,1 кв. м, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 535716780000, номер запису про право власності 8182147. Право власності відповідача на обидва об`єкти зареєстровано 28.11.2014.

Свідоцтвом про право власності на нерухоме майно № 33621918 від 14.02.2015 підтверджено право власності відповідача на нежитлову будівлю літера «А» площею 695 кв. м за адресою: м. Київ, вул. Протасів Яр, 13. Свідоцтвом № 31408410 від 22.12.2014 підтверджено право власності відповідача на нежитлову будівлю літера «Б» площею 344,1 кв. м за тією самою адресою.

Матеріали справи не містять доказів прийняття Київською міською радою рішення про передачу відповідачу спірної земельної ділянки у власність або користування, укладення сторонами договору оренди чи державної реєстрації речового права відповідача на земельну ділянку. Інформація з Державного реєстру речових прав щодо земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:72:213:0014 також не містить запису про зареєстроване за відповідачем право власності чи користування.

Витягом із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок від 05.01.2026 № НВ-9900487832026 підтверджено нормативну грошову оцінку земельної ділянки в розмірі 23 355 348,05 грн. Із застосуванням установлених коефіцієнтів індексації нормативна грошова оцінка становила: за 2023 рік - 19 841 093,56 грн, за 2024 рік - 20 852 989,33 грн, за 2025 рік - 23 355 348,05 грн.

Рішеннями Київської міської ради про бюджет міста Києва на 2023, 2024 та 2025 роки для земель із видом цільового призначення 03.07 визначено ставку орендної плати 5 відсотків від нормативної грошової оцінки.

Позивач розрахував плату за користування земельною ділянкою таким чином: за період із 30.01.2023 до 31.12.2023 - 913 233,90 грн; за період із 01.01.2024 до 31.12.2024 - 1 042 649,47 грн; за період із 01.01.2025 до 31.12.2025 - 1 167 767,40 грн. Загальна розрахункова сума орендної плати становить 3 123 650,77 грн.

Відповідач правильність указаних вихідних показників та наведеного позивачем розрахунку в апеляційній скарзі не оспорює. Апелянт стверджує прр неврахування платежів земельного податку, фактично перерахованих до місцевого бюджету за 2024 і 2025 податкові періоди.

За статтею 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним, об`єктом плати за землю є земельна ділянка, а плата за землю справляється відповідно до закону.

Підпунктом 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що плата за землю є обов`язковим платежем у складі податку на майно, який справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Земельний податок справляється з власників земельних ділянок, земельних часток (паїв) та постійних землекористувачів, тоді як орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності є обов`язковим платежем, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Отже, земельний податок і орендна плата є різними за безпосередньою правовою природою платежами, проте обидва є формами плати за землю та надходять до відповідного бюджету.

За частиною першою статті 93 та статтею 125 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки є заснованим на договорі строковим платним володінням і користуванням та виникає з моменту державної реєстрації. Виникнення у особи права власності на будівлю саме собою не породжує зареєстрованого права оренди земельної ділянки, якщо такого права не існувало у попереднього власника та договір оренди не укладено.

Водночас розміщення нерухомого майна на земельній ділянці об`єктивно зумовлює її фактичне використання власником такого майна. Відсутність оформленого права користування не означає самовільного зайняття ділянки власником будівлі, однак і не надає йому права безоплатно користуватися землею іншого власника.

Велика Палата Верховного Суду в постановах від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц та від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17, а також судова палата для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в постанові від 28.02.2020 у справі № 913/169/18 сформулювали висновок, за яким до оформлення власником нерухомого майна права оренди земельної ділянки відносини з фактичного користування цією ділянкою без договору та недоотримання її власником доходу у вигляді орендної плати є кондикційними.

Відповідно до частин першої та другої статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула або зберегла майно за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави, зобов`язана повернути потерпілому це майно. Для виникнення кондикційного зобов`язання необхідні збереження майна однією особою за рахунок іншої та відсутність правової підстави такого збереження. Вина набувача значення не має, оскільки поверненню підлягає лише те майно або та вартість, які фактично безпідставно набуті чи збережені.

Таким чином, відповідач як фактичний користувач земельної ділянки, який без оформленого права оренди зберіг кошти, що мали бути сплачені за користування нею, зобов`язаний повернути власнику земельної ділянки суму такого збереження. Водночас розмір цього зобов`язання не може перевищувати реальної майнової вигоди відповідача та реального ненадходження коштів до бюджету територіальної громади.

За статтями 73, 74, 76, 77, 79 і 86 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається, належними та допустимими доказами. Наявність обставини вважається доведеною, якщо докази на її підтвердження є більш вірогідними, ніж докази на її спростування. Суд оцінює не лише кожний доказ окремо, а й взаємний зв`язок усіх доказів у сукупності; жоден доказ не має наперед установленої сили.

Суд першої інстанції правильно встановив, що декларації відповідача не містять кадастрового номера 8000000000:72:213:0014, а в графі площі в них зазначено 695 кв. м і 344,1 кв. м. Проте сама лише відсутність кадастрового номера не є достатньою підставою для відхилення всієї сукупності доказів, якщо інші ідентифікаційні відомості дають змогу достовірно встановити об`єкт, за користування яким здійснено платежі.

Податкова декларація за 2023 рік містить два об`єкти за адресою: м. Київ, вул. Протасів Яр, 13, будівля «А» площею 695 кв. м та будівля «Б» площею 344,1 кв. м. Річну суму земельного податку за 2023 рік визначено в розмірі 0,00 грн. Квитанція № 2 підтверджує доставлення декларації до контролюючого органу та прийняття пакета 20.02.2023 без зазначення виявлених помилок.

У податковій декларації за 2024 рік зазначені свідоцтво № 33621918 від 14.02.2015 щодо об`єкта площею 695 кв. м та свідоцтво № 31408410 від 22.12.2014 щодо об`єкта площею 344,1 кв. м. Обидва об`єкти віднесено до Солом`янського району міста Києва. Річну суму земельного податку задекларовано в розмірі 304 716,39 грн, з яких 203 808,96 грн стосуються першого об`єкта та 100 907,43 грн - другого. Квитанція № 2 підтверджує прийняття декларації контролюючим органом 18.02.2024.

Податкова декларація за 2025 рік містить ті самі реквізити правовстановлюючих документів та площі об`єктів. Річну суму земельного податку задекларовано в розмірі 341 282,32 грн, з яких 228 266,01 грн припадають на об`єкт площею 695 кв. м та 113 016,31 грн - на об`єкт площею 344,1 кв. м. Квитанція № 2 підтверджує прийняття цієї декларації контролюючим органом 20.02.2025.

Номери і дати документів, указані в деклараціях, відповідають свідоцтвам про право власності на нежитлові будівлі літера «А» та літера «Б» на вул. Протасів Яр, 13. Площі 695 кв. м і 344,1 кв. м точно збігаються із загальними площами цих будівель. Розташування обох будівель на спірній сформованій земельній ділянці встановлено судом першої інстанції на підставі інформації Державного реєстру речових прав і сторонами не оспорюється.

Отже, зазначені в деклараціях відомості не характеризують довільні, не пов`язані зі спором земельні об`єкти. Вони ідентифікують саме належні відповідачу будівлі на вул. Протасів Яр, 13, для обслуговування яких фактично використовується єдина сформована земельна ділянка з кадастровим номером 8000000000:72:213:0014. Матеріали справи не містять доказів існування іншої сформованої земельної ділянки під цими будівлями або сплати спірних платежів за інший земельний об`єкт.

Той факт, що відповідач нараховував земельний податок виходячи з площ, які відповідають площам будівель, тоді як сформована земельна ділянка має площу 0,2560 га, не спростовує зв`язку платежів зі спірною ділянкою. Ця різниця впливає на розмір самостійно задекларованого земельного податку, але не змінює адресу, реквізити об`єктів нерухомого майна та фактичне місце розташування землі, за користування якою платіж перераховано до бюджету.

Платіжними інструкціями та банківською випискою за період із 01.01.2023 до 11.03.2026 підтверджено перерахування коштів Приватним підприємством «Шератон 3», код ЄДРПОУ 31109872, отримувачу ГУК у м. Києві / Солом`янський район / 18010500, код отримувача 37993783, рахунок UA16 8999 9803 3419 9811 0000 2601 0. У призначенні кожного платежу зазначено сплату земельного податку з юридичних осіб за конкретний місяць.

За податкові періоди 2024 року здійснено дванадцять платежів по 25 393,03 грн: за січень - платіжна інструкція № 273, за лютий - № 280, за березень - № 293, за квітень - № 311, за травень - № 327, за червень - № 330, за липень - № 357, за серпень - № 369, за вересень - № 384, за жовтень - № 407, за листопад - № 417, за грудень - № 426. Загальна сума фактично сплаченого земельного податку за 2024 податковий рік становить 304 716,36 грн.

Платіж № 426 проведено банком 06.01.2025, однак його призначенням прямо визначено сплату земельного податку за грудень 2024 року. Тому цей платіж належить до 2024 податкового періоду незалежно від календарної дати списання коштів.

За податкові періоди із січня до листопада 2025 року здійснено одинадцять платежів по 28 441,00 грн платіжними інструкціями № 445, № 454, № 466, № 478, № 481, № 498, № 507, № 525, № 537, № 547 та № 562.

Платіжною інструкцією № 579 від 09.01.2026 сплачено 28 440,19 грн із прямим зазначенням призначення платежу - земельний податок з юридичних осіб за грудень 2025 року. Загальна сума фактичних платежів за 2025 податковий рік становить 341 291,19 грн.

Платіж № 579 не включений до суми 338 244,03 грн, зазначеної апелянтом як сплачена протягом календарного 2025 року. Сума 338 244,03 грн складається з платежу 25 393,03 грн за грудень 2024 року, проведеного 06.01.2025, та одинадцяти платежів по 28 441,00 грн за січень-листопад 2025 року. Додавання окремого платежу 28 440,19 грн за грудень 2025 року не спричиняє подвійного врахування.

Таким чином, сума платежів за податкові періоди, які збігаються зі спірним періодом, становить 304 716,36 грн за 2024 рік та 341 291,19 грн за 2025 рік, разом - 646 007,55 грн. За 2023 рік фактичні платежі відсутні, що узгоджується з декларацією, в якій податкове зобов`язання визначено в розмірі 0,00 грн.

Банківська виписка також містить платежі по 30 715,41 грн за січень та лютий 2026 року, здійснені платіжними інструкціями № 593 та № 603. Ці платежі не враховуються, оскільки стосуються податкових періодів, які не охоплені позовними вимогами.

Колегія суддів ураховує, що задекларовані річні суми становлять 304 716,39 грн за 2024 рік і 341 282,32 грн за 2025 рік, усього 645 998,71 грн. Отже, наведена в апеляційній скарзі загальна нарахована сума 646 028,71 грн є арифметично помилковою. Водночас ця помилка не впливає на визначення розміру, який підлягає врахуванню, оскільки предметом оцінки є сума коштів, фактично перерахована до місцевого бюджету, а не сума податкового зобов`язання, відображена в деклараціях.

Фактично сплачена сума перевищує сукупний задекларований показник на 8,84 грн. Така незначна різниця зумовлена відмінностями між помісячними задекларованими та фактично перерахованими сумами. Доказів повернення цих коштів відповідачу, їх зарахування в рахунок іншого платежу, іншої земельної ділянки чи іншого бюджету матеріали справи не містять. Призначення платежів, отримувач, бюджетний рахунок і періоди сплати свідчать, що вся сума 646 007,55 грн фактично надійшла до місцевого бюджету як плата за землю за об`єкти на спірній ділянці.

З огляду на стандарт вірогідності доказів установлені обставини та взаємний зв`язок декларацій, квитанцій про їх прийняття, правовстановлюючих документів, платіжних інструкцій, банківської виписки й відомостей про розташування об`єктів нерухомості роблять висновок про сплату 646 007,55 грн за користування спірною земельною ділянкою більш вірогідним, ніж протилежне твердження позивача.

Посилання Київської міської ради на наявність у відповідача інших об`єктів нерухомого майна не спростовує цього висновку, оскільки позивач не надав доказів, що конкретні платежі з указаними призначеннями та помісячними сумами стосувалися іншого об`єкта. Натомість матеріали справи містять послідовний документальний зв`язок між кожним платежем, податковими деклараціями, свідоцтвами на будівлі та адресою спірної земельної ділянки.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17 звернуто увагу на необхідність дослідження розрахунків сторін щодо сплаченого фактичним користувачем земельного податку за відповідну земельну ділянку при визначенні розміру безпідставно збережених коштів.

Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду в постанові від 06.05.2026 у справі № 908/1619/25 сформулював правовий висновок, який безпосередньо стосується спірних правовідносин: сума безпідставно збережених коштів, заявлена до стягнення з фактичного користувача земельної ділянки комунальної власності на підставі статей 1212-1214 Цивільного кодексу України, підлягає зменшенню на розмір земельного податку, фактично сплаченого до місцевого бюджету за той самий період і за ту саму земельну ділянку.

Верховний Суд виходив із того, що земельний податок та орендна плата є різними за правовою природою платежами, проте обидва фактично є платою за землю і надходять до місцевого бюджету. Навіть якщо фактичний користувач, не будучи власником чи постійним землекористувачем, не належав до осіб, зобов`язаних сплачувати земельний податок, фактичне надходження такого платежу до бюджету територіальної громади за користування спірною ділянкою має бути враховане при визначенні обсягу майнової вигоди, збереженої за рахунок власника.

Таке врахування не є зарахуванням земельного податку в рахунок орендної плати та не становить взаємозаліку різних податкових чи цивільних зобов`язань. Йдеться про встановлення фактичного розміру безпідставного збагачення: кошти, які вже вибули з майнової сфери відповідача та надійшли до бюджету позивача як плата за ту саму землю і за той самий період, не можуть одночасно вважатися збереженими відповідачем.

Повторне стягнення суми, уже отриманої місцевим бюджетом, не відповідало б компенсаційній природі кондикційного зобов`язання, створювало б подвійне фінансове навантаження на фактичного користувача та порушувало б засади справедливості, добросовісності й розумності, закріплені у статті 3 Цивільного кодексу України. Верховний Суд у справі № 908/1619/25 також пов`язав недопущення такого подвійного стягнення з гарантіями мирного володіння майном за статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Отже, колегія суддів дійшла висновку про те, що висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для врахування будь-якої частини сплаченого земельного податку не відповідає обставинам справи та наведеному правовому регулюванню. Місцевий господарський суд обмежився формальною відсутністю кадастрового номера в деклараціях і не оцінив взаємний зв`язок усіх своєчасно поданих доказів, унаслідок чого неправильно визначив розмір майна, фактично збереженого відповідачем.

Явбачається з матеріалів спиави, за 2023 рік позивач нарахував 913 233,90 грн. Оскільки земельний податок за цей рік відповідачем не сплачувався, зазначена сума підлягає стягненню повністю.

За 2024 рік розрахункова орендна плата становить 1 042 649,47 грн. Після врахування 304 716,36 грн фактично сплаченого земельного податку розмір безпідставно збережених коштів за цей період становить 737 933,11 грн.

За 2025 рік розрахункова орендна плата становить 1 167 767,40 грн. Після врахування 341 291,19 грн фактично сплаченого земельного податку розмір безпідставно збережених коштів за цей період становить 826 476,21 грн.

Загальна сума, яка підлягає стягненню, становить 2 477 643,22 грн, а саме: 913 233,90 грн + 737 933,11 грн + 826 476,21 грн.

Таким чином, заявлена позивачем сума 3 123 650,77 грн підлягає зменшенню на 646 007,55 грн. У позові в частині стягнення цієї суми належить відмовити, оскільки вона не є майном, збереженим відповідачем за рахунок позивача.

Доводи апеляційної скарги щодо неврахування фактично сплаченого земельного податку підтвердилися доказами, наявними у справі на час її вирішення судом першої інстанції. Заперечення позивача не спростовують встановленого документального зв`язку платежів зі спірною земельною ділянкою.

Згідно із пунктами 1 і 3 частини першої статті 277 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або для зміни рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, та невідповідність висновків суду першої інстанції встановленим обставинам.

Суд першої інстанції правильно вирішив спір щодо наявності кондикційного зобов`язання, однак неповно з`ясував обставини фактичної сплати відповідачем коштів до місцевого бюджету та внаслідок цього стягнув суму, яка перевищує реальний розмір безпідставного збереження. Тому рішення підлягає скасуванню в частині стягнення 646 007,55 грн з ухваленням у цій частині нового рішення про відмову в позові. В іншій частині висновок про стягнення безпідставно збережених коштів є законним та обґрунтованим.

Відповідно до частини першої статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у спорах майнового характеру покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позов задоволено на 79,3 % заявленої суми, присуджений судом першої інстанції судовий збір 28 721,74 грн підлягає пропорційному зменшенню до 22 781,75 грн.

Апеляційна скарга подана в електронній формі та стосується оспорюваної суми 646 007,55 грн. З урахуванням підпункту 4 пункту 2 частини другої статті 4, частини третьої статті 4 та частини четвертої статті 6 Закону України «Про судовий збір» належний розмір судового збору за перегляд рішення в оскарженій частині становить 11 628,14 грн. У зв`язку із задоволенням апеляційної скарги ця сума підлягає стягненню з Київської міської ради на користь Приватного підприємства «Шератон 3».

Керуючись ст. ст. 267 - 285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Шератон 3» задовольнити.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 02.06.2026 у справі № 910/1819/26 у частині задоволення позовних вимог Київської міської ради про стягнення з Приватного підприємства «Шератон 3» 646 007 (шістсот сорок шість тисяч сім) грн 55 коп. безпідставно збережених коштів скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення.

3. У задоволенні позовних вимог Київської міської ради до Приватного підприємства «Шератон 3» в частині про стягнення 646 007 (шістсот сорок шість тисяч сім) грн 55 коп. безпідставно збережених коштів відмовити.

4. В іншій частині рішення Господарського суду міста Києва від 02.06.2026 у справі № 910/1819/26 залишити без змін.

6. Стягнути з Приватного підприємства «Шератон 3» на користь Київської міської ради 22 781 (двадцять дві тисячі сімсот вісімдесят одну) грн 75 коп. судового збору за розгляд справи судом першої інстанції.

7. Стягнути з Київської міської ради на користь Приватного підприємства «Шератон 3» 11 628 (одинадцять тисяч шістсот двадцять вісім) грн 14 коп. судового збору за подання апеляційної скарги.

8. Видачу наказів на виконання цієї постанови доручити Господарському суду міста Києва.

9.Матеріали справи № 910/1819/26 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки, встановлені статтями 287- 289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано 17.11.2026

Головуючий суддя В.В. Андрієнко

Судді С.І. Буравльов

В.В. Шапран

Оригінал: reyestr.court.gov.ua