Суд: Західний апеляційний господарський суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Господарське
Категорія: банкрутство юридичної особи
Дата: 03 листопада 2026 р.
Справа: №914/1317/25(914/124/26)
Суддя: Желік Максим Борисович
ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 листопада 2026 рокум. ЛьвівСправа № 914/1317/25(914/124/26)
Західний апеляційний господарський суд в складі колегії суддів:
головуючий суддя Желік М.Б.
судді Орищин Г.В.
Галушко Н.А.
секретар судового засідання Гунька О.П.
розглянувши апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю “ФАРМЕД” від 05.09.2026 (вх.№01-05/2973/26 від 07.09.2026) та Pharmedica Plus d.o.o. Beograd-Stari Grad (м.Белград, Республіка Сербія) від 13.10.2026 (вх.№01-05/3440/26 від 13.10.2026)
на рішення Господарського суду Львівської області від 12.08.2026 (повний текст рішення складено 17.08.2026, суддя Чорній Л.З.)
у справі: № 914/1317/25(914/124/26)
за позовом: Акціонерного товариства “Галичфарм”, м. Львів
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Фармед”, м. Тбілісі, Грузія
про стягнення 29 262,00 дол. США, що еквівалентно 1 250 072,64 грн
у межах справи №914/1317/25
за заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю “Скай-Девелопмент”, м. Київ
про банкрутство: Акціонерного товариства “Галичфарм” (79024, м. Львів, вул. Опришківська, 6/8, ідентифікаційний код 05800293)
за участю представників:
від апелянта (відповідача): адвокат Нечваль Я.В. (в режимі відеоконференції за допомогою власних технічних засобів)
від апелянта: не з`явився
від позивача: адвокат Танцюра В.А.
Учасникам процесу роз`яснено права та обов`язки, передбачені ст.ст. 35, 42, 46, Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до ст.222 Господарського процесуального кодексу України фіксування судового засідання здійснюється технічними засобами.
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Господарського суду Львівської області від 12.08.2026 у справі №914/1317/25(914/124/26) позовні вимоги задоволено повністю; постановлено стягнути з ТзОВ «Фармед» на користь АТ «Галичфарм» 29 262,00 дол. США, що згідно з офіційним курсом гривні до іноземної валюти, встановленого Національним банком України, еквівалентно 1 250 072,64 грн; постановлено стягнути з ТзОВ «Фармед» в дохід Державного бюджету України 15 000,87 грн судового збору.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, відповідач звернувся до Західного апеляційного господарського суду зі скаргою, в якій просить частково скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 12.08.2026 у справі № 914/1317/25(914/124/26) в частині стягнення заборгованості в сумі 8262,00 дол. США, що згідно з офіційним курсом гривні до іноземної валюти, на день подання позовної заяви (05.01.2026) еквівалентно 349 434,68 грн та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в оскаржуваній частині.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.09.2026 справу розподілено колегії суддів Західного апеляційного господарського суду у складі: Желік М.Б. - головуючий суддя, члени колегії судді Галушко Н.А., Орищин Г.В.
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 28.09.2026, після усунення скаржником недоліків апеляційної скарги, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТзОВ «Фармед» на рішення Господарського суду Львівської області від 12.08.2026 у справі №914/1317/25 (914/124/26), встановлено строк для надання відзиву на апеляційну скаргу до 23.10.2026, призначено розгляд справи на 28.10.2026.
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 05.10.2026 змінено дату та час судового засідання у справі з 28.10.2026 на 14.10.2026.
12.10.2026 позивач подав відзив (вх. №01-04/8680/26), в якому просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а рішення Господарського суду Львівської області від 12.08.2026 у справі залишити без змін.
13.10.2026 Pharmedica Plus d.o.o. Beograd-Stari Grad (м.Белград, Республіка Сербія) звернулось до Західного апеляційного господарського суду зі скаргою в якій просить: поновити строк на апеляційне оскарження; відкрити апеляційне провадження; здійснювати спільний розгляд апеляційної скарги Pharmedica Plus d.o.o. Beograd-Stari Grad та апеляційної скарги ТзОВ «Фармед» на рішення Господарського суду Львівської області від 12.08.2026 у справі № 914/1317/25(914/124/26); рішення Господарського суду Львівської області від 12.08.2026 у справі № 914/1317/25(914/124/26) скасувати частково у частині стягнення з ТзОВ «Фармед» 8 262,00 дол. США, що за офіційним курсом гривні до долара США еквівалентно 349 434,68 грн, та ухвалити в цій частині нове рішення, яким відмовити АТ «Галичфарм» у задоволенні позову.
Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 13.10.2026 справу розподілено колегії суддів Західного апеляційного господарського суду у складі: Желік М.Б. - головуючий суддя, члени колегії судді Галушко Н.А., Орищин Г.В.
13.10.2026 представник ТзОВ «Фармед» подав клопотання (вх. №01-04/8725/26) про відкладення розгляду справи у зв`язку із участю в іншому судовому засіданні з розгляду кримінальної справи в Шевченківському районному суді міста Києва. До клопотання додано підтверджуючі документи.
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 14.10.2026 за клопотанням апелянта відкладено розгляд справи на 04.11.2026.
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 15.10.2026 апеляційну скаргу залишено без руху, встановлено скаржнику строк протягом 10 днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху для усунення встановлених при поданні апеляційної скарги недоліків, а саме для надання доказів сплати судового збору в розмірі 6289,82 грн.
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 02.11.2026, після усунення недоліків апеляційної скарги, поновлено Pharmedica Plus d.o.o. Beograd-Stari Grad (м.Белград, Республіка Сербія) строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Львівської області від 12.08.2026 у справі №914/1317/25 (914/124/26), відкрито апеляційне провадження, встановлено строк для надання відзиву на апеляційну скаргу протягом 5 днів з дати отримання ухвали, призначено розгляд справи на 04.11.2026.
02.11.2026 позивач подав суду клопотання про закриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Pharmedica Plus d.o.o. Beograd-Stari Grad (м.Белград, Республіка Сербія) на рішення Господарського суду Львівської області від 12.08.2026р. у справі № № 914/1317/25(914/124/26).
03.11.2026 представник Pharmedica Plus d.o.o. адвокат Натеса Д.М. подав суду клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату у зв`язку з неможливістю прибути в судове засідання, а також з метою надати заперечення на клопотання позивача про закриття провадження у справі. До клопотання додано копію судової повістки про виклик до Горішньоплавнівського міського суду Полтавської області на 04.11.2026 о 09:00 год. у справі № 953/8918/24.
В судовому засіданні 04.11.2026 колегія суддів, порадившись на місці ухвалила об`єднати апеляційні скарги ТзОВ «Фармед» та Pharmedica Plus d.o.o. на рішення Господарського суду Львівської області від 12.08.2026 у справі №914/1317/25(914/124/26) в одне апеляційне провадження.
Головуючий суддя оголосив короткий зміст клопотання представника Pharmedica Plus d.o.o. адвоката Натеси Д.М. про відкладення розгляду справи.
Представник ТзОВ «Фармед» зазначив, що вважає доцільним відкладення розгляду справи у разі неможливості заявника забезпечити явку в судове засідання.
Представник позивача проти відкладення розгляду справи заперечив, зазначивши, що судове засідання у справі № 953/8918/24 в Горішньоплавнівському міському суді Полтавської області призначене на 09:00, відтак адвокат Натеса Д.М. не був позбавлений права та можливості взяти участь у цьому судовому засіданні в режимі відеоконференції.
Колегія суддів, порадившись на місці, ухвалила відмовити у задоволенні клопотання представника Pharmedica Plus d.o.o. адвоката Натеси Д.М. про відкладення розгляду справи, з огляду на таке.
У ст.270 ГПК України, якою визначено порядок розгляду апеляційної скарги, передбачено, що суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними (ч.11).
Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні, а сама по собі зайнятість представника в іншому судовому засіданні не є безумовною підставою для відкладення розгляду.
Засідання в Горішньоплавнівському міському суді Полтавської області призначено на 09:00, що підтверджується відомостями із офіційного вебпорталу «Судова влада України», тоді як розгляд цієї справи призначено на 12:40. За вказаних обставин представник апелянта не був позбавлений можливості взяти участь в судовому засіданні 04.11.2026 в режимі відеоконференції, проте з таким клопотанням до Західного апеляційного господарського суду не звернувся.
Також колегія суддів бере до уваги, що справа №914/1317/25 (914/124/26) розглядається в межах справи №914/1317/25 про банкрутство АТ «Галичфарм». В межах цієї ж справи №914/1317/25 розглядається ряд інших відокремлених проваджень за позовами боржника про стягнення дебіторської заборгованості з контрагента — ТзОВ «Фармед», зокрема, це справи №914/1317/25 (914/3873/25), №914/1317/25 (914/3599/25), №914/1317/25 (914/124/26), №914/1317/25 (914/71/26).
ТзОВ «Фармед» скористалось правом апеляційного оскарження рішень суду першої інстанції, ухвалених за результатами розгляду цих спорів, на користь АТ «Галичфарм».
Pharmedica Plus d.o.o. не є учасником перелічених справ, однак звернулось з апеляційними скаргами на рішення у справах №914/1317/25 (914/3873/25), №914/1317/25 (914/3599/25), №914/1317/25 (914/124/26), в яких повідомило апеляційний суд про те, що Pharmedica Plus d.o.o. Beograd-Stari Grad (м.Белград, Республіка Сербія) є єдиним засновником ТзОВ Фармед (м.Грузія) та вважає, що судовими рішеннями порушено його права та інтереси.
Розгляд апеляційної скарги Pharmedica Plus d.o.o. Beograd-Stari Grad (м. Белград, Республіка Сербія) у відокремленому позовному провадженні №914/1317/25 (914/3873/25), яке розглядається в межах справи №914/1317/25 про банкрутство АТ «Галичфарм» вже було відкладено за клопотанням представника апелянта адвоката Натеси Д.М. у зв`язку із зайнятістю в іншому судовому засіданні в Горішньоплавнівському міському суді Полтавської області, проте апелянт повторно не забезпечив явки представника у справі №914/1317/25 (914/3873/25), призначеному на 04.11.2026, а також заявив клопотання у цій справі - №914/1317/25 (914/124/26), про відкладення розгляду справи у зв`язку з його участю в іншому судовому засіданні в Горішньоплавнівському міському суді Полтавської області.
Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 зі справи «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Слід наголосити, що в силу вимог ст.7 КУзПБ справи відокремленого позовного провадження в межах справи про банкрутство розглядаються за правилами спрощеного позовного провадження для досягнення мети скорочення тривалості судових процедур банкрутства юридичних осіб.
Відтак керуючись принципами процесуальної економії та судового контролю колегія суддів враховує, що явка представників в судове засідання не визнавалась судом обов`язковою, за змістом вимог ст.254 і ст.258 ГПК України, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції, водночас відповідне обґрунтування щодо порушених прав та інтересів має бути викладене в апеляційній скарзі, представник апелянта був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи та не довів наявність підстав для відкладення розгляду справи.
Представник позивача в судовому засіданні підтримав клопотання про закриття провадження, оскільки апелянт не є учасником справи.
Представник відповідача проти задоволення вказаного клопотання заперечив, просив розглянути апеляційну скаргу Pharmedica Plus d.o.o. по суті.
Розглянувши матеріали апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника позивача в судовому засіданні, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційне провадження за апеляційною скаргою Pharmedica Plus d.o.o. підлягає закриттю, з огляду на таке.
В ухвалі Західного апеляційного господарського суду від 02.11.2026 про відкриття апеляційного провадження було встановлено, що Pharmedica Plus d.o.o. Beograd-Stari Grad (м.Белград, Республіка Сербія) не є учасником справи, проте стверджує, що оскаржуване рішення має вплив на його інтереси.
Норми Господарського процесуального кодексу України передбачають право апеляційного перегляду справи для осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки.
Зокрема, відповідно до ч.1 ст.17 ГПК України, учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
У відповідності до ч.1 ст.254 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.
Отже, особи, які наділені процесуальним правом на апеляційне оскарження судового рішення і які поділяються на дві групи - учасники справи, а також особи, які участі у справі не брали, але судове рішення стосується їх прав, інтересів та (або) обов`язків.
При цьому, на відміну від оскарження судового рішення учасником справи, не залучена до участі у справі особа повинна довести наявність у неї правового зв`язку зі сторонами спору або безпосередньо судовим рішенням через обґрунтування наявності таких критеріїв: вирішення судом питання про її право, інтерес, обов`язок, при цьому такий зв`язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним.
Рішення є таким, що прийнято про права, інтереси та (або) обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо у мотивувальній частині цього рішення містяться висновки суду про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи, або у резолютивній частині рішення суд зазначив про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи. У такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що витікають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов`язків.
Будь-який інший правовий зв`язок між скаржником і сторонами спору не може братися до уваги.
Відповідний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 15.05.2020 у справі № 904/897/19.
Судове рішення, оскаржуване незалученою особою, повинно безпосередньо стосуватися прав, інтересів та (або) обов`язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення господарським судом першої інстанції є скаржник, та (або) якщо суд вирішив питання про обов`язки цієї особи чи про її інтереси у відповідних правовідносинах.
Згідно з п.3 ч.1 ст.264 ГПК України суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося.
Отже, після прийняття апеляційної скарги особи, яка не брала участі у справі, суд апеляційної інстанції з`ясовує, чи прийнято оскаржуване судове рішення безпосередньо про права, інтереси та (або) обов`язки скаржника і які конкретно.
Встановивши такі обставини, суд вирішує питання про залучення скаржника до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору та, як наслідок, скасовує судове рішення на підставі п.4 ч.3 ст.277 ГПК України, оскільки таке порушення норм процесуального права є в будь-якому випадку підставою для скасування рішення місцевого господарського суду, якщо господарський суд прийняв судове рішення про права, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі.
Якщо ж судом апеляційної інстанції буде встановлено, що права, інтереси та (або) обов`язки такої особи оскаржуваним судовим рішенням не порушені та що питання про її права, інтереси та (або) обов`язки у справі судом першої інстанції не вирішувалися, то апеляційний господарський суд вправі закрити апеляційне провадження на підставі п.3 ч.1 ст.264 ГПК України, оскільки у такому випадку не існує правового зв`язку між скаржником і сторонами у справі, у зв`язку з чим відсутній суб`єкт апеляційного оскарження.
Такий правовий висновок є сталим, послідовним і викладений у низці постанов, зокрема, у постановах об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.08.2019 у справі №62/112, від 16.01.2020 у справі №925/1600/16, у постановах Верховного Суду від 06.10.2020 у справі №910/21451/16, від 23.11.2020 у справі №914/1643/19, від 11.01.2021 у справі №925/1600/16, від 20.03.2023 у справі №911/1201/16.
В спірному випадку, Pharmedica Plus d.o.o. Beograd-Stari Grad (м.Белград, Республіка Сербія) не є кредитором боржника, не є іншим учасником у справі про банкрутство АТ «Галичфарм», а також в межах справи №914/1317/25 не розглядались будь-які позовні провадження, відповідно, Pharmedica Plus d.o.o. Beograd-Stari Grad (м.Белград, Республіка Сербія) не було учасником жодного відокремленого позовного провадження у справі про банкрутство.
Водночас, особа, яка звертається з апеляційною скаргою в порядку статей 17, 254 ГПК України, повинна довести, що оскаржуване судове рішення прийнято про її права, інтереси та (або) обов`язки, і такий зв`язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним, тобто скаржник в апеляційній скарзі має чітко зазначити, в якій частині оскаржуваного ним судового рішення (в мотивувальній та/або резолютивній) прямо вказано про його права, інтереси та (або) обов`язки, та про які саме. Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 28.08.2024 у справі №922/2714/23, у якій переглядалась ухвала суду апеляційної інстанції про закриття апеляційного провадження за скаргою неучасника справи на ухвалу про затвердження мирової угоди у справі про банкрутство.
В мотивувальній і резолютивній частинах оскаржуваного рішення немає зазначень про права та обов`язки Pharmedica Plus d.o.o. Beograd-Stari Grad (м.Белград, Республіка Сербія).
Проте, в апеляційній скарзі наведено такі доводи щодо порушення майнових інтересів Pharmedica Plus d.o.o. Beograd-Stari Grad (м.Белград, Республіка Сербія):
- апелянт є власником 100% частки в ТзОВ «Фармед», відтак економічний та корпоративний інтерес апелянта у майновому стані відповідача є не опосередкованим інтересом міноритарного учасника, а єдиним корпоративним інтересом власника всього капіталу компанії;
- стягнення коштів з ТзОВ «Фармед» безпосередньо зменшує чисту вартість майнової маси товариства, а відтак економічну основу корпоративної участі його єдиного засновника, потенційну базу для розподілу прибутку та вартість корпоративної частки;
- за своєї природою корпоративна участь включає майновий інтерес у прибутку за залишковій вартості активів юридичної особи.
Стосовно наведених в апеляційній скарзі доводів про порушення оскаржуваним рішенням господарського суду першої інстанції прав і охоронюваних законом інтересів Pharmedica Plus d.o.o. Beograd-Stari Grad (м.Белград, Республіка Сербія) колегія суддів зазначає таке.
Апеляційний суд звертає увагу, що відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини акціонер (учасник) юридичної особи, навіть мажоритарний, не може розглядатись як належний заявник, якщо йдеться про порушення прав юридичної особи (рішення у справі «Кредитний та індустріальний банк проти Чеської Республіки» (Credit and Industrial Bank v. the Czech Republic), заява № 29010/95 від 20.05.1998; рішення у справі «Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України» (Case of Terem LTD, Chechetkin and Olius v. Ukraine), заява № 70297/01, пункти 28-30, від 18.10.2005; рішення у справі «Фельдман та банк «Слов`янський» проти України», заява № 42758/05, пункт 30, від 21.12.2017).
Суд враховує, що Pharmedica Plus d.o.o. Beograd-Stari Grad (м.Белград, Республіка Сербія) у цьому випадку не лише не є учасником справи, але й не є стороною контракту №EXP-044/22 від 23.11.2022, невиконання умов якого стало підставою для звернення позивача до суду.
Правовідносини, що виникли на підставі укладеного контракту, мають зобов`язальний характер для сторін цього правочину, а відтак не створюють, не змінюють і не припиняють прав чи обов`язків безпосередньо для скаржника.
Окрім цього, апелянт в скарзі наголошує, що ТзОВ «Фармед» та Pharmedica Plus d.o.o. Beograd-Stari Grad є окремими юридичними особами.
Скаржник як засновник (учасник) ТзОВ «Фармед», який вважає свої права порушеними внаслідок ухвалення відповідного рішення місцевим господарським судом, не був позбавлений права належного реагування на правовідносини, які виникли між позивачем та відповідачем, та розгляду питання щодо порушення або непорушення прав та законних інтересів товариства (його учасників) шляхом реалізації своїх корпоративних прав та механізмів контролю за діяльністю ТзОВ «Фармед».
Відтак скаржник не довів порушення оскарженим рішенням саме його прав або охоронюваних законом інтересів.
Зважаючи на викладене, встановивши відсутність в рішенні місцевого господарського суду висновків щодо прав та обов`язків скаржника, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку про закриття апеляційного провадження за його апеляційною скаргою Pharmedica Plus d.o.o. Beograd-Stari Grad на рішення Господарського суду Львівської області від 12.08.2026 у справі №914/1317/25(914/124/26) на підставі п.3 ч.1 ст.264 ГПК України.
В судовому засіданні 04.11.2026 представник апелянта — ТзОВ “Фармед”, вимоги апеляційної скарги підтримав, провив рішення суду першої інстанції в оскарженій частині скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
Представник позивача проти задоволення вимог апеляційної скарги заперечив, просив залишити оскаржене рішення без змін.
Відповідно до ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Розглянувши апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, взявши до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, колегія суддів дійшла висновку про те, що вимоги апеляційної скарги не підлягають задоволенню, а відтак оскаржуване рішення слід залишити без змін, з огляду на таке.
Розгляд справи в суді першої інстанції. Короткий зміст позовних вимог, заперечень відповідача та рішення суду першої інстанції.
В провадженні Господарського суду Львівської області перебуває справа №914/1317/25 про банкрутство Акціонерного товариства «Галичфарм».
05.01.2026 Акціонерне товариство “Галичфарм” звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Фармед” про стягнення 29 262,00 дол. США, що еквівалентно 1 250 072,64 гривень.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 16.01.2026 справу №914/1317/25(914/124/26) за позовом АТ “Галичфарм” до відповідача ТзОВ “Фармед” про стягнення 1 250 072,64 грн прийнято до розгляду в межах провадження у справі №914/1317/23 про банкрутство АТ “Галичфарм”.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що між АТ “Галичфарм” та ТзОВ “Фармед” було укладено контракт № EХР-044/22 від 23.11.2022, відповідно до умов якого, продавець зобов`язався передати у власність покупця медикаменти, а покупець зобов`язався прийняти товар та оплатити його.
Відповідно до умов цього контракту та разових специфікацій № 96 від 10.07.2025 на суму 21 000,00 дол. США; за специфікацією № 97 від 10.07.2025 на суму 8 262,00 дол. США позивач поставив відповідачу товар, проте відповідач не виконав своїх зобов`язань і не здійснив оплату в загальному розмірі на суму 29 262,00 дол. США за поставлений товар.
Відповідач, заперечуючи проти задоволення позовних вимог повністю, зазначав, що у специфікаціях № 96, 97 вказано, що оплата здійснюється з відтермінуванням платежу до 170 (сто сімдесят) календарних днів від дати складання міжнародної транспортної накладної (CMR) в м. Києві. Тобто для того, щоб суд встановив наявність у ТОВ «Фармед» обов`язку здійснити оплату за вказаними специфікаціями, в матеріалах справи мають бути наявні відповідні міжнародні транспортні накладні, оскільки з датою їх складання пов`язується виникнення у відповідача обов`язку здійснити оплату. Як на підставу наявності у ТзОВ «Фармед» обов`язку здійснити оплату, АТ «Галичфарм» послалось на дві міжнародні транспортні накладні (CMR) б/н від 17.07.2025. Водночас, вказані CMR заповнені англійською мовою, а бланки CMR викладені російською та англійською мовами, без відповідних перекладів на українську мову CMR з нотаріальним засвідченням справжності підпису перекладача, а також не надав копій вказаних перекладів відповідачу, що свідчить про неналежність та недопустимість вказаних доказів.
Ухвалюючи оскаржене рішення, місцевий господарський суд дійшов висновку про те, що матеріалами справи встановлено, що відповідач не виконав взяті на себе зобов`язання, доказів зворотнього суду не надано, відтак позовні вимоги обґрунтовані поданими доказами та підлягають задоволенню.
Узагальнені доводи апелянта (відповідача) та позивача.
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовано тим, що оскаржене рішення ухвалене з порушенням норм процесуального права та ґрунтується на недопустимих доказах, на підтвердження чого апелянт покликається на такі доводи:
- у специфікації № 97 від 10.07.2025 на суму 8 262,00 дол. США вказано, що оплата здійснюється з відтермінуванням платежу до 170 (сто сімдесят) календарних днів від дати складання міжнародної транспортної накладної (CMR) в м. Києві, що узгоджується з п. 5.1 контракту, відповідно до якого конкретний термін оплати вказується у разовій специфікації, отже, виникнення у ТзОВ «Фармед» обов`язку з оплати за вказаною специфікацією прямо залежить від наявності в матеріалах справи відповідної міжнародної транспортної накладної (CMR), оскільки саме з датою її складання пов`язується виникнення у відповідача обов`язку здійснити оплату;
- як на підставу наявності у ТзОВ «Фармед» обов`язку здійснити оплату, АТ «Галичфарм» послалось на CMR б/н від 17.07.2025, водночас, вищезазначена CMR заповнена англійською мовою, а бланк CMR викладений російською та англійською мовами;
- у постанові Верховного Суду від 12.03.2025 у справі № 910/20940/21 (910/19964/23) вказано: «Таким чином, докази, не перекладені з російської мови (недержавної мови) на українську мову та не засвідчені належним чином в порядку статті 79 Закону України «Про нотаріат» не є належними документами, оскільки не оформлені в установленому законом порядку; такої ж думки дотримується Верховний Суд у постанові від 20.06.2019 у справі № 910/4473/17;
- близька за змістом позиція про те, що використання документів, викладених іноземною (російською) мовою без їх засвідченого у встановленому порядку перекладу українською мовою, суперечить положенням Закону України «Про забезпечення функціонування української мови як державної» та частини першої статті 9 ЦПК України (мова цивільного судочинства), міститься у постанові Верховного Суду від 18.09.2024 у справі №751/1620/23;
- позивач не навів та не довів жодних обставин, які б об`єктивно перешкоджали йому забезпечити переклад CMR до моменту подання позовної заяви – необхідність такого перекладу для цілей судового розгляду була позивачу відомою та очевидною, а тому позивач мав можливість звернутися до перекладача та нотаріуса заздалегідь; відповідно, відсутність належного перекладу CMR на момент подання позову не була зумовлена жодними причинами, що не залежали від позивача, а отже відповідний доказ підлягав визнанню недопустимим;
- враховуючи що позивач разом з позовною заявою не подав до суду перекладу на українську мову згаданого вище CMR з нотаріальним засвідченням справжності підпису перекладача, та не надав копії вказаного перекладу ТзОВ «Фармед», то вказаний доказ є недопустимим; за таких обставин, в матеріалах справи відсутня міжнародна транспортна накладна (CMR), зі складанням якої пов`язується обрахунок строку оплати за контрактом;
- подання перекладу як складової частини доказу має відбуватися в тому самому процесуальному порядку та в ті самі строки, що встановлені ст. 80 ГПК України для подання самого доказу, а не з посиланням на «виправлення процесуального недоліку» поза встановленим законодавством порядком;
- позивач не виконав вимоги ч. 4 ст. 80 ГПК України та не подав до суду відповідного письмового повідомлення про неможливість подання перекладу CMR одночасно з позовною заявою, не зазначив причин, з яких такий переклад не міг бути поданий у встановлений строк, та не надав доказів вчинення ним усіх залежних від нього дій, спрямованих на отримання такого перекладу до моменту подання позов;
- подаючи разом з позовною заявою докази, викладені іноземною мовою (CMR б/н від 17.07.2025), не міг не знати про необхідність забезпечення їх належного перекладу на українську мову з нотаріальним засвідченням справжності підпису перекладача, оскільки такий обов`язок прямо випливає зі сталої практики Верховного Суду (постанови від 12.03.2025 у справі №910/20940/21 (910/19964/23), від 20.06.2019 у справі №910/4473/17 та від 18.09.2024 у справі №751/1620/23);
- матеріали справи не містять жодного підтвердження надсилання або надання ТзОВ «Фармед» копії перекладу CMR, поданого позивачем 20.05.2026, у ТзОВ «Фармед» відсутні як саме клопотання про долучення перекладу, так і сам переклад, на який посилається позивач обґрунтовуючи свої доводи, жодного з цих документів відповідач від позивача не отримував;
- суд першої інстанції в порушення положень ст. 80 ГПК України взяв до уваги переклад CMR, копія якого не була надіслана (надана) відповідачу, чим позбавив ТзОВ «Фармед» можливості своєчасно ознайомитися з цим доказом, надати свої заперечення щодо нього та реалізувати право на захист, що зокрема є порушенням принципу рівності учасників судового процесу (ст. 7 ГПК України) та принципу змагальності сторін (ст. 13 ГПК України);
- оскільки єдиний доказ, що міг би підтвердити факт поставки та виникнення у відповідача грошового зобов`язання (CMR) - є недопустимим доказом, факт здійснення поставки товару в оскаржуваній частині та виникнення у відповідача обов`язку з його оплати є повністю недоведеним, суд першої інстанції не мав правових підстав вважати ці факти встановленими на основі документів, які не були належним чином перекладені, заздалегідь надіслані відповідачу чи подані в межах встановленого законом процесуального строку та порядку.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач наводить такі аргументи на спростування доводів апелянта:
- міжнародна автомобільна накладна (CMR) складається відповідно до вимог Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів (КДПВ, 1956 р.), учасником якої є Україна, і за своєю природою є уніфікованим міжнародним документом, що традиційно оформлюється мовами, зрозумілими учасникам міжнародного перевезення; така форма CMR є типовою та однаковою для всіх міжнародних перевезень при експорті та імпорті товару;
- норми частин 1, 2 та 5 статті 91 ГПК України прямо допускають подання доказів, складених іноземною мовою, і це не є самостійною підставою для визнання доказу недопустимим - законодавець установлює лише вимогу щодо обов`язкового супроводження такого доказу належно засвідченим перекладом;
- письмові докази, викладені іноземною мовою, є допустимими за умови додання до них належно засвідченого перекладу українською мовою, і саме відсутність такого перекладу (а не сам факт складення документа іноземною мовою) є підставою для критичної оцінки доказу;
- у постанові Верховного Суду від 24.02.2021 у справі № 912/354/20 суд відхилив посилання скаржника на відсутність у матеріалах справи перекладу контракту державною мовою, зазначивши, що скаржник помилково ототожнює мову процесуальних документів (заяв, скарг) з мовою договорів, які укладаються між суб`єктами господарювання; за наявності труднощів у розумінні змісту контракту сторона мала право подати клопотання про переклад або залучення перекладача, чого зроблено не було;
- у постанові Верховного Суду від 19.12.2023 у справі № 916/2350/22 суд підтримав вимоги позивача за договором, викладеним російською мовою, попри відсутність нотаріально засвідченого перекладу, оскільки суди попередніх інстанцій встановили обставини прийняття відповідачем цього договору до виконання, а спору щодо тлумачення його умов не було;
- у постановах Верховного Суду від 02.04.2024 у справі № 876/72/23, від 09.01.2024 у справі № 876/67/23, від 18.01.2024 у справі № 876/73/23 та від 03.10.2023 у справі № 876/55/23 суд визнав вимогу про переклад документа, стороною якого є сам скаржник (розуміння змісту яким презюмується), за відсутності інших доводів і заперечень щодо неправильного тлумачення його умов, - проявом надмірного формалізму під час здійснення судочинства, що робить право на доступ до суду неефективним;
- саме по собі складення CMR від 17.07.2025 іноземною мовою за наявності в матеріалах справи належно засвідченого нотаріального перекладу не є підставою для визнання цього доказу недопустимим;
- ТзОВ «Фармед», було стороною контракту № EХР-044/22 від 23.11.2022, по якому і здійснювало отримання товару згідно CMR від 17.07.2025, на якій стоїть підпис уповноваженого представника і печатка апелянта про отримання товару та другий примірник якої наявний у відповідача;
- представник відповідача, виключно з формальних підстав, при відсутності будь-яких інших доводів намагається довести недопустимість доказу, що є проявом виключного формалізму, спрямованого на затягування процесу та забезпечення позивачу доступу до ефективного судочинства та порушує його право на розгляд справи впродовж розумного строку, що випливає з ст. 6 «Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод»;
- оскаржуваним рішенням з відповідача, окрім оскаржуваної суми по CMR від 17.07.2025, стягнуто заборгованість також по двох аналогічних по аналогічній CMR від 17.07.2025 до контракту № EХР-044/22 від 23.11.2022 ( на суму 21 000,00 дол. США до специфікації №96 від 10.07.2025 , водночас, апелянт жодним чином не ставить під сумнів, як допустимі докази решту CMR, та не оскаржує рішення першої інстанції в цій частині, і жодним чином не наводить причин та мотивів не оскарження рішення у цій частині, натомість з формальних підстав, оскаржує рішення суду в частині стягнення по CMR від 17.07.2025 до специфікації №97 від 10.07.2025 на найменшу суму поставки - 8262,00 дол. США, при тому, в матеріалах справи наявні нотаріально завірені переклади всіх поданих CMR українською мовою;
- доводи апеляційної скарги про недопустимість CMR, як доказу з підстав неподання нотаріального перекладу одночасно з позовною заявою ґрунтуються на неправильному застосуванні статті 77 ГПК України, відповідно до частини 1 якої обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування; жодна норма права не встановлює, що факт поставки товару за міжнародним перевезенням має підтверджуватися виключно документом, викладеним українською мовою, або що документ, складений іноземною мовою, є неналежним засобом доказування факту поставки;
- міжнародна товарно-транспортна накладна (CMR) є саме тим засобом доказування факту прийняття вантажу перевізником і вантажоодержувачем, який передбачений статтею 9 Конвенції про договір міжнародного дорожнього перевезення вантажів (КДПВ) та відповідає вимогам частини 1 статті 91 ГПК України щодо письмових доказів;
- питання мови документа та своєчасності подання перекладу до предмета регулювання ч.1 ст.77 ГПК України (вибір належного, передбаченого законом засобу доказування конкретної обставини) не належить;
- сама міжнародна товарно-транспортна накладна як письмовий доказ факту поставки була подана до суду разом із позовною заявою в установлений строк; жодних додаткових (нових) доказів, що підтверджують інші обставини справи, після спливу процесуальних строків позивач не подавав; тому обмеження, встановлені ч.8 ст.80 ГПК України щодо доказів, не поданих у встановлений строк, на переклад доказу поширюватися не можуть, оскільки йдеться не про подання нового доказу, а про виконання вимоги щодо форми вже поданого доказу;
- нотаріальний переклад накладної не є самостійним доказом, а є похідним, допоміжним документом, що відповідно до частини 5 статті 91 ГПК України лише забезпечує можливість дослідження судом змісту вже своєчасно поданого доказу державною мовою; переклад не створює, не змінює і не доповнює доказову базу — він розкриває зміст документа, який був у матеріалах справи з моменту подання позову (CMR);
- у постанові Верховного Суду від 10.04.2024 у справі № 755/9389/22 (провадження № 61-2083св24) суд визнав надмірним формалізмом повернення позовної заяви банку з тих підстав, що документи, викладені іноземною мовою, не були одразу супроводжені перекладом;
- оригінали нотаріально завірених копій перекладу CMR, подані позивачем через канцелярію Господарського суду Львівської області 20.05.2026, з відповідним клопотанням, про що є відповідна відмітка канцелярії суду та на момент винесення рішення суду наявні в матеріалах справи, а тому, відповідач мав реальну можливість ознайомитися з перекладом накладної до ухвалення рішення судом першої інстанції, зокрема шляхом ознайомлення з матеріалами справи в порядку статті 43 ГПК України; технічна відсутність документа у власному електронному кабінеті відповідача (за наявності його належного надходження до суду та можливості ознайомлення з матеріалами справи) не є підставою для визнання доказу недопустимим;
- в судовому засіданні 12.08.2026 секретарем засідання було підтверджено розміщення сканованих нотаріальних перекладів всіх CMR у справі №914/1317/25(914/3873/25) в підсистемі «Електронний суд» канцелярією суду першої інстанції, отже, скановані переклади наявні в підсистемі «Електронний суд».
Фактичні обставини справи, встановлені за результатами оцінки доказів.
23.11.2022 Акціонерне товариство “Галичфарм”, зареєстроване відповідно до законодавства України (далі - АТ “Галичфарм”, продавець, позивач), та Товариство з обмеженою відповідальністю “Фармед”, зареєстроване відповідно до законодавства Грузії (далі – покупець, відповідач) уклали контракт № EХР-044/22 (далі - контракт), відповідно до п.1.1. якого продавець зобов`язується передати у власність покупця на умовах, в обсягах та у порядку, передбаченому цим контрактом, медикаменти, зокрема, але не виключно, з нанесенням на упаковку знаку для товарів “АРТЕРИУМ”/“ARTERIUM” (далі – “товар”), а покупець зобов`язується прийняти товар та оплатити його згідно з цим контрактом.
Відповідно до п.1.2. контракту постачання товару відбувається на підставі специфікацій, які підписуються уповноваженими представниками сторін на кожну партію товару та є невід`ємною частиною цього контракту (далі – “специфікація”). При цьому покупець/одержувач не має права відмовитись від товару, узгодженого сторонами у специфікації.
Відповідно до п.1.3. контракту покупець зобов`язується оплатити вартість товару відповідно до умов разових специфікацій до цього контракту.
Терміни, кількість, ціни, асортимент товару та порядок оплати зазначаються у разових специфікаціях на кожне окреме відвантаження товару (п.1.4 контракту).
Згідно із п.4.3. контракту датою поставки товару, який відвантажується зі складу України, є дата передачі товару перевізнику, згідно супровідних товаротранспортних документів.
Згідно з п.4.4. контракту товар відвантажується перевізнику в повному обсязі, згідно разової специфікації, погодженої з покупцем.
У п.4.7 контракту визначено, що продавець зобов`язаний надати покупцю документи, що підтверджують поставку товару:
Інвойс -1 оригінал, мова документу – російська;
Пакувальний лист – 1 оригінал, мова документу – російська/англійська;
Сертифікат походження – оригінал, мова документу – російська/англійська;
Сертифікат якості заводу виробника – 1 оригінал, мова документу – російська/англійська;
Міжнародна товарна накладна (CMR) або авіанакладна (Airwaybill) – 1 оригінал, мова документу – англійська;
Повідомлення про поставку (Delivery note) – 1 копія (при відвантаженні товару зі складів інших країн), мова документу – англійська;
Страховий поліс – 1 копія, мова документу – англійська.
Відповідно до п.4.8. договору покупець немає права ухилятись від прийняття документів, що підтверджують факт поставки товару.
У п.5.1. товару контракту передбачено, що оплата за товар, що поставляється, здійснюється в доларах США на підставі рахунку продавця та за реквізитами продавця в такому порядку: відтермінування платежу до 170 (сто сімдесят) календарних днів від дати складання міжнародної транспортної накладної (CMR) у м. Києві або у м. Львові чи авіатранспортної накладної (Airwaybill) в аеропорту (у разі відвантаження товару, країною походження якого є Україна) або від дати акту приймання-передачі товару у м. Тбілісі (у разі відвантаження Товару, країною походження якого є Хорватія, Італія). Аеропорт відправлення вказується в авіатранспортній накладній (Airwaybill). Конкретний термін оплати вказується у разовій специфікації.
У п.9.1. у момент, коли продавець здійснив поставку товару покупцеві відповідно до п.4.3. контракту, до останнього переходить право власності на цей товар та ризик випадкової загибелі чи пошкодження товару.
Відповідно до п.9.2. контракту момент поставки товару визначається у суворій відповідності до правил Інкотермс редакції 2020 р., виходячи з базисних умов поставок, установлених у Розділі 3 і 4 цього контракту, а саме у момент передачі товару перевізнику (дата оформлення CMR або авіанакладної або іншого товаро-транспортного документа на території України) при відвантаженні товару, країною походження якого є Україна) або в момент передачі товару покупцеві (дата підписання акту приймання-передачі товару) при відвантаженні товару, країною походження якого є Хорватія, Італія).
Момент переходу права власності також може вказуватися у специфікаціях щодо кожної окремої поставки товару. У цьому випадку умови специфікації матимуть переважне значення над умовами контракту.
На виконання умов контракту сторони уклали:
специфікацію №96 від 10.07.2025 на поставку партії товару вартістю 21 000,00 дол. США (USD);
специфікацію №97 від 10.07.2025 на поставку партії товару вартістю 8 262,00 дол. США (USD).
Відповідно до умов контракту та разових специфікацій АТ «Галичфарм» поставлено покупцю товар: - вартістю 21 000,00 дол. США на підставі специфікації №96 від 10.07.2025, що підтверджується інвойсом №044/22-96 від 10.07.2025, міжнародною транспортною накладною (CMR) б/н від 17.07.2025 та митною електронною декларацією 25UA100380630103U3; - вартістю 8 262,00 дол. США на підставі специфікації №97 від 10.07.2025, що підтверджується інвойсом №044/22-97 від 10.07.2025, міжнародною транспортною накладною (CMR) б/н від 17.07.2025 та митною електронною декларацією 25UA100380630108U9.
Відповідно до даних міжнародної транспортної накладної (CMR) б/н від 17.07.2025 товар за інвойсом №044/22-96 від 10.07.2025, передано перевізнику EURO CARGO GROUP LTD (ID 400088506) 17.07.2025 та отримано покупцем 31.07.2025. Відповідно до даних міжнародної транспортної накладної (CMR) б/н від 17.07.2025 товар за інвойсом №044/22-97 від 10.07.2025, передано перевізнику EURO CARGO GROUP LTD (ID 400088506) 17.07.2025 та отримано покупцем 31.07.2025.
У колонці «Умови оплати» таблиць, наведених у специфікаціях №96 від 10.07.2025 та №97 від 10.07.2025 зазначено: «Відтермінування платежу до 170 (сто сімдесят) календарних днів від дати складення міжнародної транспортної накладної (CMR) у м. Києві».
Враховуючи наведене, відповідач за товар, поставлений за специфікацією №96 від 10.07.2025, зобов`язаний здійснити оплату в термін до 03.01.2026; товар, поставлений за специфікацією №97 від 10.07.2025, зобов`язаний здійснити оплату в термін до 03.01.2026. Проте, в порушення умов контракту покупець не виконав своїх зобов`язань і не здійснив оплату за поставлений товар.
Доказів сплати отриманого товару відповідач не надав.
Також, відсутність оплат за поставлений товар підтверджується довідкою щодо рахунку боржника, наданою АТ «ОТП БАНК» №70-1-1/1098 від 28.11.2025.
Сума заборгованості за товар поставлений за специфікаціями №96 від 10.07.2025 та №97 від 10.07.2025 становить 29 262,00 дол. доларів США, що згідно з офіційним курсом гривні до іноземної валюти, встановленим Національним банком України на день подачі позову еквівалентно 1 250 072,64 грн.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції.
Предметом апеляційного оскарження є рішення Господарського суду Львівської області від 12.08.2026 у справі № 914/1317/25(914/124/26), яким позов задоволено повністю та стягнуто з ТзОВ «Фармед» 29 262,00 доларів США, що згідно з офіційним курсом гривні до іноземної валюти, встановленого Національним банком України на день подачі позову еквівалентно 1 250 072,64 грн, в частині стягнення заборгованості в сумі 8262,00 дол. США, що згідно з офіційним курсом гривні до іноземної валюти, на день подання позовної заяви (05.01.2026) еквівалентно 349 434,68 грн
Таким чином, апелянт оскаржує рішення в частині стягнення боргу за сплату товару, який було поставлено на підставі специфікації №97 від 10.07.2025.
Вказану поставку товару позивач підтверджує №044/22-97 від 10.07.2025, міжнародною транспортною накладною (CMR) б/н від 17.07.2025 та митною електронною декларацією 25UA100380630108U9, які додано до матеріалів справи.
Апелянт стверджує, що міжнародна транспортна накладна (CMR) б/н від 17.07.2025 є неналежним та недопустимим доказом, оскільки була подана без перекладу на українську мову, згодом переклад було подано з пропуском строків, встановлених у ст.80 ГПК України, та без доказів надсилання копії перекладу відповідачу.
Колегія суддів апеляційної інстанції відхиляє наведені доводи за безпідставністю, з огляду на таке.
У статті 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч.2 ст.80 ГПК України позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.
Відповідно до ч.4 ст.80 ГПК України якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.
Відповідно до ч.8 ст.80 ГПК України докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.
Відповідно до ч.9 ст.80 ГПК України копії доказів (крім речових доказів), що подаються до суду, заздалегідь надсилаються або надаються особою, яка їх подає, іншим учасникам справи. Суд не бере до уваги відповідні докази у разі відсутності підтвердження надсилання (надання) їх копій іншим учасникам справи, крім випадку, якщо такі докази є у відповідного учасника справи або обсяг доказів є надмірним, або вони подані до суду в електронній формі, або є публічно доступними.
Як встановлено з матеріалів справи, до позовної заяви, серед інших доказів, було додано міжнародну транспортну накладну (CMR) б/н від 17.07.2025, складену відповідно до умов контракту № EХР-044/22 від 23.11.2022 англійською мовою.
Водночас, переклад цієї накладної на українську мову, засвідчений нотаріально, позивач подав суду 20.05.2026.
При цьому, подання перекладу письмового доказу не є дією, тотожною поданню доказу, натомість було спрямоване позивачем на усунення процесуального недоліку, при цьому, переклад подано 20.05.2026.
Окрім того, відповідно до ч.10 ст.80 ГПК України докази, які не додані до позовної заяви чи до відзиву на неї, якщо інше не передбачено цим Кодексом, подаються через канцелярію суду, з використанням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або в судовому засіданні з клопотанням про їх приєднання до матеріалів справи.
Клопотання про долучення нотаріально засвідченого перекладу міжнародних транспортних накладних позивач подав через канцелярію суду першої інстанції, усі подані позивачем документи було відскановано та долучено до матеріалів електронної справи в Автоматизованій системі документообігу суду.
Слід взяти до уваги, що бланки міжнародних транспортних накладних є стандартизованими, ключові відомості в яких відображено загальноприйнятою міжнародною мовою (в цьому випадку — англійською), такі документи відповідно до умов контракту № EХР-044/22 від 23.11.2022 мають бути наявні також у відповідача, а їх зміст відповідачу як учаснику правовідносин поставки товару має бути відомий.
Зокрема, ключовими відомостями у цьому випадку є сторони, найменування товару, кількість товару, номер інвойсу та дата поставки. Такі відомості зрозумілі з контексту, підтверджуються також за результатами оцінки інших наявних в матеріалах справи доказів — специфікацій та інвойсів.
При цьому, відповідач не наводить в обґрунтуванні своєї позиції заперечень щодо обставин отримання товару та не надає доказів на спростування факту поставки, обсягів поставленого товару, дати поставки чи розміру заборгованості, натомість посилається лише на недопустимість наданого позивачем доказу — міжнародно-транспортної накладної (CMR) б/н від 17.07.2025 у зв`язку з невчасним наданням перекладу такого письмового доказу.
Відповідно до ч.2 ст.86 ГПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до ч.1 ст.77 ГПК України, яка розкриває зміст допустимості доказів, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Також, відповідно до ч.1 ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.
У цій справі, позивач на обґрунтування підстав позову про стягнення заборгованості за договором поставки подав суду належні та допустимі докази, в тому числі - міжнародно-транспортні накладні (CMR) з перекладом з англійської на українську мову, який виконала перекладач Олена Когут, та який засвідчено 15.05.2026 приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Дячук О.А. (зареєстровано в реєстрі за №3944, №3936), і таким доказам суд першої інстанції надав належну оцінку в їх сукупності, з урахуванням взаємозв`язку цих доказів та їх вірогідності.
Натомість апелянт не спростував існування боргу, не довів порушення місцевим господарським судом норм матеріального чи процесуального права, а відтак не довів існування підстав для скасування оскаржуваного рішення суду.
Згідно з ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Статтею 662 ЦК України визначено, що продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Згідно з приписами статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з п.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
За змістом ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Стаття 611 ЦК України передбачає, що у разі порушення зобов`язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно ст. 35 Закону України “Про зовнішньоекономічну діяльність” суб`єкти зовнішньоекономічної діяльності несуть відповідальність у видах та формах, передбачених статтею 33 цього Закону, іншими законами України та/або зовнішньоекономічними договорами (контрактами). У сфері зовнішньоекономічної діяльності, що визначається цим та пов`язаними з ним законами України, можуть застосовуватися такі види відповідальності: - майнова відповідальність; - кримінальна відповідальність. Майнова відповідальність застосовується у формі матеріального відшкодування прямих, побічних збитків, упущеної вигоди, матеріального відшкодування моральної шкоди, а також майнових санкцій. Якщо порушення суб`єктами зовнішньоекономічної діяльності або іноземними суб`єктами господарської діяльності цього або пов`язаних з ним законів України призвели до виникнення збитків, втрати вигоди та/або моральної шкоди у інших таких суб`єктів або держави, суб`єкти, що порушили закон, несуть матеріальну відповідальність у повному обсязі (1-3 абз. ст. 33 Закону України “Про зовнішньоекономічну діяльність”).
Як встановлено з матеріалів справи та не було спростовано апелянтом, відповідач не виконав зобов`язання з оплати поставленого йому товару, відтак правильними є висновки місцевого господарського суду про те, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновки місцевого господарського суду щодо обґрунтованості позовних вимог, апелянт не довів порушення застосування судом норм матеріального чи процесуального права.
Рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з`ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.
Відповідно до чинного законодавства рішення суду є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.
Враховуючи встановлені обставини справи, межі перегляду оскаржуваного рішення, доводи сторін, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку про те, що вимоги апеляційної скарги не підлягають до задоволення, відтак рішення Господарського суду Львівської області від 12.08.2026 у справі №914/1317/25 (914/124/26) оскарженій частині слід залишити без змін.
В порядку положень ст.129 ГПК України судовий збір, сплачений за подання апеляційної скарги, слід покласти на скаржника.
Керуючись ст.ст. 86, 129, 269, 270, 275, 276, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд
УХВАЛИВ:
1. Апеляційне провадження за апеляційною скаргою Pharmedica Plus d.o.o. Beograd-Stari Grad (м.Белград, Республіка Сербія) на рішення Господарського суду Львівської області від 12.08.2026 у справі №914/1317/25 (914/124/26) - закрити.
2. У задоволенні вимог апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю “Фармед” – відмовити.
3. Рішення Господарського суду Львівської області від 12.08.2026 у справі №914/1317/25 (914/124/26) – залишити без змін.
4. Судовий збір, сплачений за подання апеляційної скарги – покласти на скаржника.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки встановлені ст.287, 288 ГПК України протягом двадцяти днів з дня її проголошення.
Матеріали справи повернути в місцевий господарський суд.
Повну постанову складено 16.11.2026.
Головуючий суддя Желік М.Б.
суддя Галушко Н.А.
суддя Орищин Г.В.
Оригінал: reyestr.court.gov.ua