Постанова від 16 листопада 2026 р. у справі №591/11836/26 — Сумський апеляційний суд

Суд: Сумський апеляційний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Адмінправопорушення

Категорія: Керування транспортними засобами або суднами особами, які перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції

Дата: 16 листопада 2026 р.

Справа: №591/11836/26

Суддя: Соколова Н. О.

Справа №591/11836/26Головуючий у суді 1-ї інстанції - Косар А. І.

Номер провадження 33/816/1689/26Суддя-доповідач Соколова Н. О.

Категорія 130 КУпАП

ПОСТАНОВА

Іменем України

17 листопада 2026 року суддя Сумського апеляційного суду Соколова Н. О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення № 591/11836/26 за апеляційною захисника Мальованої Інесси Юріївни на постанову судді Зарічного районного суду м. Суми від 20.10.2026, якою

ОСОБА_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1

визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП,

з участю захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвоката Мальованої І.Ю.,

установив:

Постановою судді Зарічного районного суду м. Суми від 20.10.2026 ОСОБА_1 притягнутий до адміністративної відповідальності з накладенням адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі 17000 грн з позбавлення права керування транспортними засобами терміном на 1 рік за те, що він 27.09.2026 о 00:38 год в м. Сумах, по вул. Володимирська, 73 передав керування транспортним засобом Daewoo Lanos з д.н.з. НОМЕР_1 особі ОСОБА_2 , котра в м. Сумах по вул. Володимирська в районі будинку 73 керувала даним транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, що підтверджується позитивним результатом огляду на визначення стану алкогольного сп`яніння та згодою з його результатом. Правопорушення та оформлення матеріалів зафіксовано на відеореєстратор Xiaomi Yi CAR DVR Motorola Solutions 470805, 471486, чим порушив п. 2.9 г ПДР України та вчинив правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Не погодившись з вказаним судовим рішенням захисник ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу, провадження у справі щодо ОСОБА_1 закрити у зв`язку з відсутністю події і складу правопорушення.

В обґрунтування апеляційних вимог, апелянт посилається на те, що матеріали справи не доводять, що саме ОСОБА_1 передам ОСОБА_2 , яка нібито перебувала в стані алкогольного сп`яніння, право керування транспортним засобом, так як він належить на праві власності ОСОБА_4 , факт родинних відносин з якою не підтверджує, що саме ОСОБА_1 передав право керування автомобілем.

При цьому вказує захисниця на те, що ОСОБА_1 є військовослужбовцем та у зв`язку з проходженням військової служби не користувався транспортним засобом. У день події він перебував у відпустці та вживав пиво, після чого ОСОБА_2 за ним приїхала і автомобіль під її керуванням був зупинений працівниками поліції. Тобто перебування ОСОБА_1 в автомобілі, як пасажира, під керуванням ОСОБА_2 не доводить, що саме він передавав їй право керування транспортним засобом. З матеріалів справи не вбачається, що поліцейські були очевидцями моменту передачі автомобіля або, що такий момент зафіксовано на відеозаписах. ОСОБА_2 теж не надавала пояснень, що саме ОСОБА_1 передав їй автомобіль або запропонував сісти за кермо безпосередньо перед поїздкою.

Крім того, у справі не встановлено належним чином ані часу передачі керування автомобілем, ані факту перебування ОСОБА_2 у стані алкогольного сп`яніння саме в цей момент, ані обставин, які підтвердження усвідомлення такого стану ОСОБА_1 , оскільки вживання алкоголю останнім не доводить, що ОСОБА_2 теж перебувала в стані алкогольного сп`яніння і що він це усвідомлював.

При цьому адвокат Мальована І.Ю. не погоджується з оцінкою суду першої інстанції наявного у матеріалах справи відеозапису, оскільки зафіксовані на ньому висловлювання ОСОБА_1 не можна оцінювати вибірково, так як вони надавались в межах оформлення матеріалів щодо ОСОБА_2 та з`ясування обставин, пов`язаних з відсутністю страхового поліса.

Вказує апелянт і на порушення права ОСОБА_1 на захист, оскільки поліцейська повідомила йому, що він не має права на адвоката на етапі складання протоколу про адміністративне правопорушення та може скористатись послугами адвокати лише під час судового розгляду.

До того ж, захисник ОСОБА_3 вказує на суперечності у даті та часі. Так, в протоколі вказано, що подія нібито відбулася 27.09.2026 о 00:38 у м. Суми, а протокол складено 27.09.2026 о 01:48:12.

Факт притягнення ОСОБА_2 до відповідальності за керування транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння не є самостійним доказом того, що ОСОБА_1 передав їй керування транспортним засобом.

Заслухавши доповідь судді щодо доводів поданої апеляційної скарги, доводи захисника Мальованої І.Ю., яка підтримала подану апеляційну скаргу, просила її задовольнити, перевіривши матеріали справи та дослідивши доводи апеляційної скарги, суддя апеляційного суду дійшов наступних висновків.

Так, відповідно до вимог ст.245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності з законом.

Як слідує зі змісту ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до п. 2.9 (г) ПДР України водієві забороняється: передавати керування транспортним засобом особам, які перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу т швидкість реакції, у хворобливому стані.

Відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП України передбачена у зв`язку з керуванням транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Висновок суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_1 у передачі керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані алкогольного сп`яніння, за обставин, встановлених судом першої інстанції є обґрунтованим, відповідає фактичним обставинам справи та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.

Зокрема вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП підтверджується дослідженими в судовому засіданні доказами, а саме:

- протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №782201 від 27.09.2026, складеного відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП (а.с. 1);

- копією акту огляду на стан алкогольного сп`яніння ОСОБА_2 , результат огляду позитивний 2,56 проміле та копією чек-лист Драгера з таким результатом (а.с. 4);

- відеозаписами обставин події з нагрудних камер працівників поліції, з яких вбачається, що патрульними був зупинений автомобіля Daewoo Lanos з д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_2 . Під час спілкування з патрульними ОСОБА_1 повідомив, що він попросив сісти ОСОБА_2 за кермо, бо він «випивши». Під час спілкування патрульних з ОСОБА_2 у останньої були виявлені ознаки алкогольного сп`яніння, у зв`язку з чим їй було запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння за допомогою алкотестеру Драгер, на що вона погодилась, результат огляду склав 2,56 проміле, після чого відносно ОСОБА_2 був складений протокол за п. 2.9а ПДР України, а відносно ОСОБА_1 за п. 2.9 г ПДР України.

З огляду на викладене та аналізуючи вказані докази в їх сукупності, апеляційний суд вважає, що висновок суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні ним адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП є правильним та беззаперечним.

Водночас доводи апеляційної скарги про недоведеність факту передачі ОСОБА_1 керування транспортним засобом ОСОБА_2 апеляційний суд вважає необґрунтованими.

Зміст відеозаписів, долучених до матеріалів справи, у сукупності з іншими доказами свідчить про те, що саме ОСОБА_1 дозволив ОСОБА_2 керувати транспортним засобом, усвідомлюючи при цьому факт вживання нею алкогольних напоїв та перебування у стані алкогольного сп`яніння. При цьому посилання захисника на те, що транспортний засіб належить іншій особі не спростовує встановленого факту передачі його в користування ОСОБА_2 .

Безпідставними є і доводи про те, що працівники поліції не були безпосередніми очевидцями моменту передачі керування, оскільки факт правопорушення може підтверджуватися сукупністю належних та допустимих доказів, а не лише безпосереднім спостереженням працівника поліції за моментом передачі керування.

Посилання апелянта на відсутність доказів усвідомлення ОСОБА_1 стану алкогольного сп`яніння ОСОБА_2 також не спростовують висновків суду. З відеозапису вбачається, що ОСОБА_1 безпосередньо пояснив працівникам поліції, що попросив ОСОБА_2 сісти за кермо, оскільки сам вживав алкоголь. Вказані пояснення узгоджуються з установленими обставинами події та результатом огляду ОСОБА_2 , у якої було встановлено 2,56 проміле алкоголю.

Доводи захисту щодо неналежної оцінки судом першої інстанції відеозапису є необґрунтованими, оскільки висловлювання ОСОБА_1 оцінені судом у контексті всіх зафіксованих на відео обставин та в сукупності з іншими доказами у справі.

Не заслуговують на увагу і посилання на порушення права ОСОБА_1 на захист, так як факт відсутності захисника під час складання протоколу про адміністративне правопорушення не свідчить про порушення права на захист, оскільки особі було забезпечено можливість реалізувати це право під час судового розгляду справи.

Посилання апелянта на розбіжності у зазначенні часу події та часу складання протоколу також не свідчать про відсутність складу адміністративного правопорушення, оскільки вказані обставини не спростовують факту передачі ОСОБА_1 керування транспортним засобом ОСОБА_2 , встановленого сукупністю досліджених доказів.

Таким чином, доводи апеляційної скарги фактично зводяться до незгоди з оцінкою доказів судом першої інстанції та не містять обставин, які б спростовували правильність його висновків щодо наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Разом з тим, застосовуючи до ОСОБА_1 адміністративне стягнення за ч. 1 ст. 130 КУпАП у виді штрафу в розмірі тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік, суд першої інстанції не урахував, наступного.

Санкцією ч. 1 ст. 130 КУпАП передбачено, що вчинення дій, які визначені в диспозиції вказаної статті, тягнуть за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік і на інших осіб - накладення штрафу в розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян.

Оскільки за встановлених обставин ОСОБА_1 не був водієм та не здійснював керування транспортним засобом, а передав право керування іншій особі, яка перебувала в стані алкогольного сп`яніння, то в даному випадку суд першої інстанції безпідставно визначив ОСОБА_5 , стягнення у виді позбавлення права керування транспортним засобом на строк один рік.

З урахуванням наведеного, постанову суду першої інстанції в частині накладеного адміністративного стягнення щодо ОСОБА_1 необхідно змінити, виключивши накладене на нього стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами на строк один рік.

Керуючись ст. 294 КУпАП України,

постановив:

Апеляційну скаргу захисника Мальованої Інесси Юріївни задовольнити частково.

Постанову судді Зарічного районного суду м. Суми від 20.10.2026 в частині накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення - змінити у зв`язку з неправильним застосуванням суддею суду першої інстанції норми матеріального права.

Виключити з резолютивної частини постанови посилання на застосування до ОСОБА_1 стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами на строк один рік.

В іншій частині постанову судді залишити без зміни.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Н. О. Соколова

Оригінал: reyestr.court.gov.ua