Суд: Одеський апеляційний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Адмінправопорушення
Категорія: Керування транспортними засобами або суднами особами, які перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції
Дата: 15 листопада 2026 р.
Справа: №496/8288/25
Суддя: Карташов О. Ю.
Номер провадження: 33/813/1476/26
Номер справи місцевого суду: 496/8288/25
Головуючий у першій інстанції Пендюра Л. О.
Доповідач Карташов О. Ю.
ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16.11.2026 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі судді судової палати з розгляду цивільних справ Карташова О.Ю.
за участю секретаря судового засідання Фіклістової А.А.
особи яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1
захисника особи яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , адвоката Соломенцева Ігоря Анатолійовича
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Одесі клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження та апеляційні скарги особи яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та його адвоката Соломенцева Ігоря Анатолійовича на постанову Біляївського районного суду Одеської області від 29 травня 2026 року у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП,
ВСТАНОВИВ:
Постановою Біляївського районного суду Одеської області від 29 травня 2026 року громадянина ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та піддано його адміністративному стягненню у виді штрафу на користь держави у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) грн з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік.
Стягнуто з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь держави судовий збір у розмірі 665 грн 60 к.
Як вбачається з постанови суду, 30.11.2025 року о 20 год 45 хв., за адресою: Одеська область, Одеський район, автодорога М-05, 452 км, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом «Mercedes-Benz S320 CDI» державний номерний знак НОМЕР_2 , з явними ознаками наркотичного сп`яніння, а саме: звужені зіниці очей, які не реагують на світло, підвищена жвавість. Від проходження медичного огляду на стан наркотичного сп`яніння у спеціалізованому медичному закладі у встановленому законодавством порядку, водій відмовився, чим порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху України, про що складено протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 528140 за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Не погодившись з вищезазначеною постановою, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить оскаржувану постанову скасувати та прийняти нову постанову, якою провадження про притягнення до адміністративної відповідальності апелянта за ч. 1 ст. 130 КУпАП закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП за відсутності події та складу адміністративного правопорушення.
Також, в скарзі порушується питання про поновлення строку на апеляційне оскарження, з тих підстав, що в судовому засіданні постанова не оголошувалась, про дата та час розгляду апелянт не повідомлявся, копія йому не надсилалась, в ЄДРСР постанова опублікована 24.06.2026 року, а сам апелянт про неї дізнався 29.06.2026 року, а тому строк пропущений з причин не залежних від нього.
Апеляційна скарга вмотивована тим, що апелянт не відмовлявся від проходження медичного огляду, а лише відмовився від обмеження своєї свободи шляхом поміщення його до службового авто патрульної поліції, що не є тотожним.
Також, з посиланням на Інструкцію про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України 09.11.2015 року № 1452/735, огляд на стан сп`яніння проводиться поліцейськими на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, лікарем закладу охорони здоров`я, апелянтом зауважується, що спосіб як виявлення ознак наркотичного сп`яніння, як світлення поліцейським в очі водію мобільним телефоном жодним нормативним актом не передбачений. Апелянтом наголошується, що із наявного в матеріалах справи відеозапису слідує, що він у момент зупинки мав чітку мову, координація рухів не порушена, поведінка в нього була адекватна та відповідала обстановці, тремтіння пальців рук відсутні.
Крім того, в скарзі акцентується увага на безпідставність зупинки авто апелянта.
З огляду на викладене, апелянт вважає, що в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази знаходження його у стані сп`яніння, а тому є підстави для закриття провадження.
Також, в матеріалах справи маються дві апеляційні скарги адвоката Соломенцева І.А. який діє в інтересах ОСОБА_1 , перша ним долучена до матеріалів справи 23.07.2026 року, в якій до того ж є посилання на пропущення строку на апеляційне оскарження ОСОБА_1 ; друга апеляційна скарга адвокатом була подана через “Електронний Суд” безпосередньо до апеляційного суду, проте була направлення до суду першої інстанції для долучення до матеріалів і надійшла повторно вже 05.08.2026 року, але в ній не ставиться питання про поновлення строку. Разом з тим, ці дві скарги є загалом ідентичними між собою та ідентичні змісту апеляційній скарзі поданої ОСОБА_1 особисто.
Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, заслухавши думку захисника ОСОБА_1 адвоката Соломенцева І.А. який підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги свого підзахисного та своїх апеляційних скарг, просив їх задовольнити в повному обсязі, поновити строк на апеляційне оскарження, перевіривши доводи клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, апеляційних скарг, заслухавши пояснення співробітника поліції Рябова О.В. по суті справи, який був викликаний судом у судове засідання за клопотанням сторони захисту, суд приходить до наступного висновку.
Щодо поновлення строку на апеляційне оскарження ОСОБА_1 ..
Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить із того, що положення пункту 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право звернення до суду. Проте, право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, тому, що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави.
Відповідно до приписів ст. 294 КУпАП, постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу.
Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо особа не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.
З матеріалів справи вбачається, що оскаржувану постанову було винесено судом першої інстанції 29.05.2026 року за відсутності ОСОБА_1 ..
Строк оскарження постави від 29.05.2026 року з урахуванням вихідних сплив 10.06.2026 року.
Доказів надсилання, або вручення постанови ОСОБА_1 матеріали справи не містять, в ЄДРСР повний текст постанови оприлюднено 24.06.2026 року, а апеляційна скарга подана засобами поштового зв`язку 07.07.2026 року.
З огляду на викладене, апеляційний суд вважає, що в контексті застосування на практиці ст. 55 Конституції України про вільний доступ кожного до правосуддя для захисту своїх прав і свобод, а також положень ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод про право кожного на справедливий, публічний судовий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, враховуючи дійсно не великий строк пропуску, апеляційний суд приходить до висновку, що строк на апеляційне оскарження вищевказаної постанови ОСОБА_1 слід поновити.
Щодо поновлення строку на апеляційне оскарження адвокату Соломенцеву І.А..
Апеляційним судом встановлено, що постанова суду першої інстанції щодо ОСОБА_1 прийнята 29.05.2026 року, відповідно строк на її апеляційне оскарження закінчився 10.06.2026 року.
Вперше апеляційну скаргу адвокат направив через “Електронний Суд” безпосередньо до апеляційного суду 02.07.2026 року, проте вона була перенаправлена до суду першої інстанції для долучення до матеріалів і надійшла повторно вже надійшла 05.08.2026 року, але в ній не ставиться питання про поновлення строку.
Друга апеляційна скарга долучена адвокатом до матеріалів справи 23.07.2026 року, в якій наведені підстави пропуску строку на апеляційне оскарження ОСОБА_1 .
Апеляційний суд наголошує, що обидві скарги за змістом є загалом ідентичними між собою та ідентичні змісту апеляційній скарзі поданої ОСОБА_1 особисто.
Із матеріалів справи вбачається, що адвокат Соломенцев І.А. приймав участь при розгляді в суді першої інстанції, проте 29.05.2026 року не вийшов на відеоконференцію, що підтверджується скріншотом із системи ВКЗ, а також з довідки про доставку електронного листа вбачається, що постанова від 29.05.2026 року була доставлена до електронного кабінету Соломенцева І.А. 23.06.2026 року.
Апеляційні скарги подані та підписані адвокатом Соломенцевим І.А., в одній з яких захисник вважає, що слід поновити строк на апеляційне оскарження, оскільки ОСОБА_1 не був присутнім при розгляді справи, копії не отримував, про розгляд не повідомлявся.
Таким чином, захисник, посилається на причини пропуску строку на апеляційне оскарження не ним, а ОСОБА_1 , якому вже поновлено строк на апеляційне оскарження.
За таких обставин, апеляційний суд вважає, що немає підстав для поновлення адвокату Соломенцеву І.А. процесуального строку, а тому апеляційну скаргу відповідно до ст. 294 КУпАП необхідно повернути апелянту.
Щодо доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 ..
Згідно з положеннями ст. ст. 245, 252, 280 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Орган (посадова особа) приймає рішення на підставі досліджених доказів, оцінюючи їх за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.
Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
При цьому положеннями статті 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Згідно вимог ст.252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до вимог ч.2 ст.251 КУпАП обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Апеляційний суд вважає, що наведених вимог закону районним судом дотримано у повному обсязі.
Як слідує з матеріалів справи ОСОБА_1 порушив пункт 2.5 Правил дорожнього руху України за, що передбачена відповідальність згідно ч.1 ст. 130 КУпАП.
П. 1.3 Правил дорожнього руху (далі — ПДР України), передбачає, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
В п. 1.9 ПДР України встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
П. 2.5 ПДР України зобов`язує водія на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідальність за порушення зазначеної вимоги ПДР України передбачена ст. 130 КУпАП.
Адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП настає, зокрема, за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, за встановлених та викладених у постанові обставин, підтверджується зібраними в справі доказами, зокрема: протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 578140 від 30.11.2025 року; направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення наркотичного сп`яніння від 30.11.2025 року, відеозаписом, на якому зафіксовано керування, візуальний огляд ОСОБА_1 співробітниками поліції, згода на лікарню проте згода лише їхати на своєму автомобілі, яка згодом була розцінена співробітниками поліції як відмова, роз`яснення прав та оголошення протоколу.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що суд першої інстанції після аналізу встановлених фактичних обставини справи та оцінки наведених доказів в їх сукупності, дійшов висновку про наявність в діянні ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, яке виразилось у відмові особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння, та доведеності його вини сукупністю доказів.
Суд апеляційної інстанції повно та всебічно дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 та погоджується із висновками суду про визнання його винуватості у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Апеляційний суд, перевіривши доводи апеляційної скарги, що вина ОСОБА_1 не доведена “поза розумним сумнівом”, вважає їх неспроможними.
Склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП в діях ОСОБА_1 утворила його відмова від огляду на стан сп`яніння, що є порушенням вимог п. 2.5 ПДР України. Вказана обставина достатньо та повно зафіксована на відеозапису та не викликає сумніву у своєї достовірності.
Неспроможними є доводи апеляційної скарги, в частині того, що вимога поліцейських про проходження медичного огляду не була належним чином обґрунтована, оскільки підстави вважати, чи перебувають особи у стані сп`яніння, відноситься до виключних повноважень працівників поліції, цьому кореспондує обов`язок водія на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд.
Крім того, матеріали провадження не містять відомостей, щодо неправомірних дій працівників поліції під час складання протоколу про адміністративне правопорушення, щодо оскарження цих дій, як і не містять результатів такого оскарження.
Доводи апеляції про те, що ОСОБА_1 не відмовлявся від проходження огляду в умовах закладу охорони здоров`я, апеляційний суд оцінює критично з огляду на наступне.
Так на відеозаписі зафіксовані пояснення ОСОБА_1 про те, що останній погодився проїхати до лікарні однак на своєму транспортному засобі, що було також підтверджено співробітником поліції Рябовим О.В..
Згідно з п. 1-3 ч. 1 ст. 2 Закону України “Про національну поліцію” завданнями поліції є надання поліцейських послуг у сферах:
1) забезпечення публічної безпеки і порядку;
2) охорони прав і свобод людини, а також інтересів суспільства і держави;
3) протидії злочинності;
Тобто, виявивши ознаки алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння інспектори поліції у відповідності до ст. 2 Закону України “Про національну поліцію” самостійно здійснюють доставлення водіїв до закладу охорони здоров`я з метою забезпечення безпеки дорожнього руху, уникнення будь-яких порушень, оскільки така особа може свої діями нанести шкоду іншим, а також припинення вчинення дій, які підпадають під ознаки правопорушень, що мають адміністративний та кримінальних характер.
З відеозапису вбачається, що ОСОБА_1 мав можливість пройти огляд на визначення стану сп`яніння в умовах закладу охорони здоров`я. Однак, висування водієм додаткових умов для проходження відповідного огляду на стан сп`яніння в установленому законом порядку не передбачено, позаяк водій зобов`язаний виконати вимогу, передбачену п. 2.5 ПДР для проходження огляду в закладі охорони здоров`я, яку ОСОБА_1 фактично відмовився виконувати.
ОСОБА_1 було належним чином роз`яснено права, передбачені ст. 268 КУпАП та 63 Конституції України, та забезпечено працівниками поліції право на проходження огляду.
При цьому відмова водія проїхати з працівниками поліції до закладу охорони здоров`я на їх автомобілі, фактично є відмовою від проходження такого огляду в закладі охорони здоров`я.
З огляду на викладене а також враховуючи те, що на відеозаписі зафіксовано пояснення ОСОБА_1 відповідно до яких останній погодився проїхати до лікарні однак на своєму транспортному засобі, однак відмовився проїхати до лікарні разом із працівниками поліції, які роз`яснювали йому порядок проходження огляду, суд вважає, що ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на визначення стану наркотичного сп`яніння в умовах закладу охорони здоров`я, а тому, доводи апеляції про те, що ОСОБА_1 не відмовлявся від проходження огляду в умовах закладу охорони здоров`я є такими, що не знайшли своє підтвердження та спростовуються відеозаписом наявним в матеріалах справи.
При цьому, доводи апеляції про можливість взагалі надання можливість водію на своєму транспортному засобу приїхати до лікарні суперечить вимогам Закону України “Про національну поліцію”.
Посилання на Інструкцію затверджену Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України 09.11.2015 № 1452/735, як на підставу для закриття провадження у справі, є безпідставним, оскільки законодавство про адміністративне правопорушення не передбачає можливості оспорювання водієм встановлених уповноваженою особою ознак алкогольного сп`яніння, та виявлення ознак сп`яніння, апеляційний суд вважає безпідставними, оскільки, законодавцем не встановлено жодної вимоги до працівників поліції надавати докази на підтвердження виявлених ознак алкогольного сп`яніння. Поліцейський фактично виявляє ознаки стану алкогольного сп`яніння у водія транспортного засобу у залежності від власного їх розуміння. Крім того, наявність ознак алкогольного сп`яніння самі по собі не означають, що особа перебуває в стані такого сп`яніння.
Твердження апелянта про те, що перевірка ознак наркотичного сп`яніння шляхом підсвічування очей мобільним телефоном не передбачена нормативними актами, відхиляються, оскільки законодавство не встановлює вичерпного переліку технічних засобів візуального огляду; такий спосіб не порушує прав особи, не впливає на достовірність встановлених обставин і не спростовує законності підстав та процедури направлення на огляд, а отже, не є підставою для скасування рішення.
Щодо доводів скарги про незаконність зупинки транспортного засобу, апеляційний суд зазначає, що незгода водія із причинами зупинки або його необізнаність про це не позбавляє його обов`язку на вимогу працівників поліції пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння, оскільки такий обов`язок прямо передбачений пунктом 2.5 ПДР України та не пов`язаний з причиною зупинки транспортного засобу. Склад адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП, не містить такого елементу, як «причина зупинки транспортного засобу». За невиконання обов`язку пройти огляд на виявлення стану сп`яніння настає юридична відповідальність, передбачена частиною 1 статті 130 КУпАП, незалежно від підстав зупинення транспортного засобу. Крім того, слід зазначити, що причина для зупинки транспортного засобу в даному випадку була у зв`язку із тим що ОСОБА_1 було зупинено на блокпосту для перевірки документів.
Загалом доводи апелянта мають формальний характер та спрямовані на ухилення ним від адміністративної відповідальності за вчинене адміністративне правопорушення.
Судом враховано, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 29.06.2007 у справі «О' Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.
Отже, ОСОБА_1 реалізуючи своє право володіти та керувати транспортним засобом, тим самим погодився нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі згідно встановлених норм закону держави Україна.
Апеляційний суд також звертає увагу на те, що адміністративне правопорушення, передбачене ст. 130 КУпАП, відноситься до тих правопорушень, яке за своїм характером є грубим суспільно небезпечним проступком в сфері забезпечення безпеки дорожнього руху та є небезпечним як для самого правопорушника так і для інших учасників дорожнього руху.
Неправильного застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права при розгляді справи судом першої інстанції не встановлено, як не встановлено істотних порушень законодавства, що тягнуть зміну чи скасування постанови суду першої інстанції.
Зібрані у справі докази в їх сукупності відповідають критерію належності, допустимості та достатності для прийняття рішення про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1ст. 130 КУпАП.
Крім того, наголошується, що ОСОБА_1 було надано в передбаченому порядку можливість пройти перевірку на стан наркотичного сп`яніння, від якої він відмовився, що містить склад правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, відповідно, наявні підстави для притягнення його до адміністративної відповідальності.
Таким чином, з урахуванням наведеного, апеляційний суд приходить до висновку, що підстав для задоволення апеляційної скарги по суті немає, а постанова суду першої інстанції є законною, обґрунтованою і скасуванню або зміні не підлягає.
Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд,
ПОСТАНОВИВ:
Відмовити адвокату Соломенцеву Ігорю Анатолійовичу у поновленні строку на апеляційне оскарження.
Поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження.
Апеляційну скаргу особи яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - залишити без задоволення, постанову Біляївського районного суду Одеської області від 29 травня 2026 року у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною і оскарженню у касаційному порядку не підлягає.
Суддя Одеського апеляційного суду О.Ю. Карташов
Оригінал: reyestr.court.gov.ua