Суд: Одеський апеляційний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: про стягнення аліментів
Дата: 15 листопада 2026 р.
Справа: №494/2663/25
Суддя: Вадовська Л. М.
Номер провадження: 22-ц/813/9612/26
Справа № 494/2663/25
Головуючий у першій інстанції Панчишин А.Ю.
Доповідач Вадовська Л. М.
ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16.11.2026 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів:
головуючого (судді-доповідача) - Вадовської Л.М.,
суддів - Погорєлової С.О., Сєвєрової Є.С.,
за участю секретаря - Венжик Л.С.,
переглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи справу №494/2663/25 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну способу стягнення аліментів на утримання дитини за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Березівського районного суду Одеської області від 04 лютого 2026 року у складі судді Панчишина А.Ю., -
в с т а н о в и в :
Позивач ОСОБА_1 , звернувшись 24 листопада 2025 року засобами поштового зв`язку (зареєстровано в суді 28 листопада 2025 року) до суду з вищеназваним позовом до відповідача ОСОБА_2 , просила спосіб стягнення аліментів, які стягуються з ОСОБА_2 на підставі судового наказу Березівського районного суду Одеської області від 23 липня 2019 року на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , змінити з твердої грошової суми, рівної 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, на частку всіх видів заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, до досягнення дитиною повноліття (т.1 а.с.1-5).
Ухвалою судді Березівського районного суду Одеської області від 17 грудня 2025 року відкрито провадження у справі (т.1 а.с.27-28).
Відповідач ОСОБА_2 відзив не подав, надав заяву про зупинення провадження в справі на підставі пункту 2 частини 1 статті 251 ЦПК України до припинення перебування його на службі у складі Збройних Сил України (перебуває на військовій службі за мобілізацією у військовій частині НОМЕР_1 ) (т.1 а.с.38-40).
Ухвалою Березівського районного суду Одеської області від 04 лютого 2026 року в задоволенні заяви ОСОБА_2 про зупинення провадження в справу відмовлено (т.1 а.с.52-55).
Рішенням Березівського районного суду Одеської області від 04 лютого 2026 року, ухваленим в порядку заочного розгляду справи, позов задоволено (а.с.56-61).
Ухвалою Березівського районного суду Одеської області від 07 травня 2026 року заяву ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення залишено без задоволення (т.1 а.с.98-100).
17 лютого 2026 року ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу на ухвалу Березівського районного суду Одеської області від 04 лютого 2026 року (т.2 а.с.22).
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 07 травня 2026 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Березівського районного суду Одеської області від 04 лютого 2026 року про відмову в зупиненні провадження в справі повернуто апелянту (т.2 а.с.35).
11 червня 2026 року ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу на ухвалу Березівського районного суду Одеської області від 04 лютого 2026 року про відмову в зупиненні провадження в справі та на заочне рішення Березівського районного суду Одеської області від 04 лютого 2026 року (т.2 а.с.37-42).
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 20 липня 2026 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Березівського районного суду Одеської області від 04 лютого 2026 року повернуто скаржнику (т.2 а.с.67).
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 20 липня 2026 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення суду (т.2 а.с.69).
27 липня 2026 року ОСОБА_2 подав касаційну скаргу на ухвалу Одеського апеляційного суду від 20 липня 2026 року про повернення апеляційної скарги на ухвалу Березівського районного суду Одеської області від 04 лютого 2026 року (т.2 а.с.74-78).
Постановою Верховного Суду від 09 вересня 2026 року ухвалу Одеського апеляційного суду від 20 липня 2026 року про повернення апеляційної скарги скасовано, справу передано до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження (т.2 а.с.116-121).
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 13 жовтня 2026 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Березівського районного суду Одеської області від 04 квітня 2026 року про відмову в зупиненні провадження в справі.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить ухвалу Березівського районного суду Одеської області від 04 лютого 2026 року про відмову в зупиненні провадження в справі скасувати, заочне рішення Березівського районного суду Одеської області від 04 лютого 2026 року скасувати, постановити ухвалу про зупинення провадження в справі на підставі пункту 2 частини 1 статті 251 ЦПК України, а у разі неможливості ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову про зміну способу стягнення аліментів (т.2 а.с.37-42).
За змістом вимог апеляційної скарги незаконність і необґрунтованість ухвали та рішення полягає у неправильному застосуванні норм матеріального права, порушенні норм процесуального права. Вказав, що проходить військову службу по мобілізації з лютого 2022 року, бере участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України. У зв`язку з проходженням військової служби не мав об`єктивної можливості особисто брати участь у судовому розгляді, своєчасно підготувати та подати відзив, зібрати докази. Саме з цих причин 21 січня 2026 року звернувся до суду з клопотанням про зупинення провадження в справі на підставі пункту 2 частини 1 статті 251 ЦПК України. Однак, суд 04 лютого 2026 року відмовив у зупиненні провадження в справі та у той же самий день без будь-якої перерви без надання реальної можливості подати відзив та докази ухвалив рішення, чим позбавив можливості реалізувати право на захист, подати до суду заперечення проти позову та докази, які можуть вплинути на висновки суду. Заочне рішення ухвалено без урахування позиції відповідача. Суд не врахував наявність у відповідача на утриманні непрацездатних батьків, оскільки такі докази не були надані через об`єктивну неможливість підготувати та подати позов. До розгляду заяви про перегляд заочного рішення суд віднісся формально, вказавши, що батьки отримують пенсію і це свідчить про відсутність потреби в їх утриманні, що медична документація матері не підтверджує факту понесення витрат на її лікування. Наявність у платника аліментів інших осіб, яких він за законом зобов`язаний утримувати (непрацездатних батьків) є обов`язковою підставою, яка підлягає врахуванню судом при визначення розміру аліментів, однак суд дане проігнорував. Зміну способу стягнення аліментів з твердої грошової суми на частку від доходу суд не обґрунтував, не встановив дійсний розмір доходу платника аліментів, не порівняв, який розмір аліментів (у твердій грошовій сумі чи у частці від доходу) є більш вигідним для дитини. Без встановлення доходу платника аліментів неможливо стверджувати, що стягнення у частці від доходу забезпечить кращий рівень утримання, ніж гарантована тверда грошова сума з індексацією.
Заочне рішення підлягає скасуванню, оскільки суд не повно дослідив обставини справи, не врахував обставини, що мають істотне значення (наявність на утриманні непрацездатних батьків, тяжке захворювання матері) та не навів належних мотивів зміни способу стягнення аліментів. Заочне рішення підлягає скасуванню, якщо відповідач не з`явився в судове засідання та (або) не повідомив про причини неявки, а також не подав відзив на позовну заяву з поважних причин і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи. Докази перебування на військовій службі було надано, участь у бойових діях підтверджена. Це є безумовно поважною причиною неявки в судове засідання та неподання відзиву, оскільки військовослужбовець, який виконує бойові завдання, фізично позбавлений можливості брати участь у судових засіданнях, готувати процесуальні документи, збирати докази. Необґрунтована відмова суду в задоволенні заяви про перегляд заочного рішення за умови наявності доказів, які мають істотне значення для справи та не були досліджені судом першої інстанції, є підставою для скасування оскаржуваного рішення. Суд неправильно застосував положення статті 288 ЦПК України, не визначився з поважними причинами неявки відповідача та формально оцінив докази, які мають істотне значення для правильного вирішення справи.
Відзив на апеляційну скаргу не поданий.
Перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги на ухвалу про відмову у зупиненні провадження в справі, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про часткове задоволення апеляційної скарги, зміну ухвали суду першої інстанції в її мотивувальній частині та залишення без змін в її резолютивній частині з огляду на наступне.
24 листопада 2025 року позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 про зміну способу стягнення аліментів на утримання дитини.
Відповідач ОСОБА_2 подав клопотання про зупинення провадження у справі на підставі пункту 2 частини 1 статті 251 ЦПК України у зв`язку з перебуванням на військовій службі за мобілізацією.
Докази перебування ОСОБА_2 на військовій службі за мобілізацією у складі Збройних Сил України, що переведені на воєнний стан, надано.
Відповідно до положень пункту 2 частини 1 статті 251 ЦПК України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у разі перебування сторони у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.
Обов`язок суду зупинити провадження у справі за наявності передбачених пунктом 2 частини 1 статті 251 ЦПК України підстав проаналізовано у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 листопада 2025 року в справі №754/947/22.
Так, з 24 лютого 2022 року в Україні (на всій її території) діє воєнний стан та проводиться загальна мобілізація. З настанням особливого періоду вся структура Збройних Сил України та інші військові формування як цілісний організм почали функціонувати в умовах особливого періоду та були переведені на організацію і штати воєнного стану.
З моменту оголошення загальної мобілізації та введення воєнного стану Збройні Сили України та інші утворені відповідно до закону військові формування переводяться на спеціальний правовий режим. Це виключає необхідність у додатковому з`ясуванні питання щодо переведення певної військової частини на воєнний стан. Юридичний статус з`єднань, військових частин, підрозділів та інших складових структури Збройних Сил України та інших військових формувань, що функціонують в умовах воєнного стану, не залежить від місця їх дислокації чи характеру виконуваних ними завдань, як то перебування в районі воєнних (бойових дій) та участь в них.
Приписи пункту 2 частини 1 статті 251 ЦПК України не пов`язують можливість застосування цієї норми права з умовою перебування сторони - військовослужбовця у військовій частині, що залучена до ведення безпосередніх бойових дій.
Велика Палата Верховного Суду визначила, що з моменту введення в Україні воєнного стану і до моменту його скасування чи припинення Збройні Сили України та інші утворені відповідно до закону військові формування в цілому потрібно вважати такими, що «переведені на воєнний стан» для цілей застосування пункту 2 частини 1 статті 251 ЦПК України та аналогічних процесуальних норм. Упродовж дії воєнного стану в Україні та проведення загальної мобілізації для застосування судом пункту 2 частини 1 статті 251 ЦПК України суд має отримати докази (військовий квиток, накази командира військової частини тощо), що містять інформацію про передування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, на військовій службі.
У справі, що переглядається, ОСОБА_2 надав докази перебування на військовій службі за мобілізацією у складі Збройних Сил України, що переведені на воєнний стан.
Висновок суду першої інстанції про недостатність наданих ОСОБА_2 документів для зупинення провадження у справі є помилковим у розумінні висновків Великої Палати Верховного Суду від 12 листопада 2025 року у справі №754/947/22.
Поряд з цим справа, що переглядається, є справою про зміну способу стягнення аліментів на утримання дитини.
На розгляді Конституційного Суду України знаходиться справа за конституційним поданням Верховного Суду щодо відповідності Конституції України пункту 1 частини першої статті 251 Цивільного процесуального кодексу України у частині, що встановлює обов`язок суду зупинити провадження «у справах про стягнення аліментів на дитину, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення» у разі «перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції».
У конституційному поданні Верховний Суд стверджує, що «обов`язкове та імперативне зупинення провадження у справах щодо утримання дитини на підставі пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України обмежує сутнісний зміст конституційного обов`язку батьків утримувати своїх дітей та конституційного права дитини на утримання. Зупинення провадження у справах про аліменти на підставі перебування відповідача у складі Збройних Сил України на невизначений термін порушує принцип верховенства права та якісь закону, оскільки створює ситуацію тривалої правової невизначеності для найменш захищеної верстви населення - дітей, позбавляючи їх засобів до існування та ефективного судового захисту протягом тривалого та непередбачуваного часу. Застосування абсолютної імперативності у питанні зупинення провадження за пунктом 2 частини першої статті 251 ЦПК України без будь-якого судового розсуду та без урахування найкращих інтересів дитини суперечить Конституції України, Конвенції ООН про права дитини та практиці ЄСПЛ. Для забезпечення балансу прав та інтересів сторін процесуальний закон має містити гнучкий механізм оцінки обставин справи судом, який би давав можливість відмовити у зупиненні провадження, якщо таке зупинення суперечить найкращим інтересам дитини».
У справі, що переглядається, йдеться про утримання дитини. Відтак, з огляду на баланс прав та інтересів сторін з урахуванням найкращих інтересів дитини та її конституційного права на утримання від своїх батьків, зупинення провадження у справі суперечитиме інтересам дитини.
Керуючись ст.ст.367, 369, п.2 ч.1 ст.374, ст.ст.376, 381, 382, 383, 384, 390 ЦПК України, суд -
п о с т а н о в и в :
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу задовольнити частково.
Ухвалу Березівського районного суду Одеської області від 04 лютого 2026 року про відмову у зупиненні провадження в справі - змінити в її мотивувальній частині, виклавши в редакції даної постанови, та залишити без змін в її резолютивній частині.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення.
Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повну постанову складено 16 листопада 2026 року.
Головуючий Л.М.Вадовська
Судді С.О.Погорєлова
Є.С.Сєвєрова
Оригінал: reyestr.court.gov.ua