Суд: Одеський апеляційний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: Справи щодо стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг, телекомунікаційних послуг, послуг телебачення та радіомовлення з урахуванням індексу інфляції та трьох відсотків річних, нарахованих заявником на суму заборгованості
Дата: 15 листопада 2026 р.
Справа: №523/7582/26
Суддя: Назарова М. В.
Номер провадження: 22-ц/813/8703/26
Справа № 523/7582/26
Головуючий у першій інстанції Сувертак І. В.
Доповідач Назарова М. В.
ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16.11.2026 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: Назарової М.В. (суддя-доповідач), Коновалової В.А., Кострицького В.В.,
учасники справи: стягувач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Інфокс» в особі філії «Інфоксводоканал», відповідач - ОСОБА_1 ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1
на ухвалу Пересипського районного суду міста Одеси від 06 липня 2026 року, постановлену Пересипським районним судом міста Одеси у складі: судді Сувертак І.В. в приміщенні того ж суду,
у справі за заявою ОСОБА_1 про скасування судового наказу за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Інфокс» в особі філії «Інфоксводоканал» до ОСОБА_1 про стягнення боргу за житлово-комунальні послуги,
в с т а н о в и в:
Предметом апеляційного перегляду є ухвала Пересипського районного суду міста Одеси від 06 липня 2026 року, якою відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на подання заяви про скасування судового наказу, виданого Пересипським районним судом міста Одеси 20 квітня 2026 року.
Заяву ОСОБА_1 про скасування судового наказу за заявою ТОВ «Інфокс» в особі філії «Інфоксводоканал» до ОСОБА_1 про стягнення боргу за житлово-комунальні послуги у розмірі 5921,30 гривень, справа № 523/7582/26, провадження № 2-н/523/926/26 - повернуто заявнику без розгляду.
Роз`яснено ОСОБА_1 право на повторне звернення до суду із заявою про скасування судового наказу, оформленою відповідно до вимог ст. 170 ЦПК України.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу суду, посилаючись на порушення норм процесуального права.
В обґрунтування апеляційної скарги вказує, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про вручення їй судового наказу від 20 квітня 2026 року 16 травня 2026 року, виходячи з дати проставлення поштовим оператором відмітки про відсутність адресата за зареєстрованою адресою. Водночас така відмітка сама по собі не підтверджує фактичного отримання боржником копії судового наказу. У матеріалах справи відсутнє поштове повідомлення про вручення рекомендованого листа з її підписом, а тому вона не була обізнана про існування судового наказу та не могла своєчасно реалізувати право на його оскарження.
Також скаржник вважає безпідставним висновок суду про відсутність поважних причин пропуску процесуального строку. Зазначає, що неотримання копії судового наказу та повернення поштової кореспонденції до суду підтверджують відсутність обізнаності про його постановлення. При цьому про існування судового наказу вона дізналася лише 16 червня 2026 року від приватного виконавця Крешула В.А. після отримання постанови про відкриття виконавчого провадження. На думку скаржника, суд не навів мотивів, з яких відхилив ці обставини, та не встановив, коли саме вона фактично дізналася або за об`єктивних обставин могла дізнатися про порушення своїх прав.
Крім того, скаржник посилається на те, що суд першої інстанції не врахував подані разом із заявою про скасування судового наказу докази, зокрема пенсійне посвідчення, паспорт громадянина України, чек від 19 квітня 2022 року, акт від 20 травня 2022 року, вимоги Філії «Інфоксводоканал» про оплату, квитанції, рахунки та фототаблицю. На її переконання, зазначені документи підтверджують наявність обставин, які свідчать про необґрунтованість вимог стягувача, зокрема щодо нарахування заборгованості за показниками лічильників води, які відсутні у квартирі боржника. Відтак суд помилково дійшов висновку про відсутність у заяві обґрунтованих заперечень проти вимог стягувача.
Також скаржник зазначає, що ухвала суду від 06 липня 2026 року не була їй вручена, а про її існування вона дізналася лише після розміщення відповідних відомостей в Єдиному державному реєстрі судових рішень 22 липня 2026 року, тому вважає, що має право на поновлення строку апеляційного оскарження відповідно до частини другої статті 354 ЦПК України.
Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив.
Справа розглядається без повідомлення учасників справи, в порядку ч. 13 ст. 7, ч. 2 ст. 369 ЦПК України, оскільки оскаржується ухвала суду, зазначена у п. 6 ч. 1 ст. 353 ЦПК України.
Згідно з ч. 1 ст. 8 ЦПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи.
Інформація про призначення даної справи до розгляду у апеляційному суді без повідомлення учасників справи завчасно розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає апеляційну скаргу такою, що підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Постановляючи ухвалу про повернення заяви, суд першої інстанції виходив із того, що копія судового наказу від 20 квітня 2026 року разом із заявою стягувача та доданими до неї документами була направлена ОСОБА_1 за адресою її зареєстрованого місця проживання, однак 16 травня 2026 року повернулася до суду з відміткою АТ «Укрпошта». Посилаючись на положення пунктів 4, 5 частини шостої статті 272 ЦПК України, суд дійшов висновку, що днем вручення судового наказу є день проставлення відповідної поштової відмітки, а тому він вважається врученим боржнику 16 травня 2026 року. Оскільки із заявою про скасування судового наказу ОСОБА_1 звернулася лише 01 липня 2026 року, тобто з пропуском передбаченого частиною першою статті 170 ЦПК України п`ятнадцятиденного строку, а наведені нею причини пропуску строку суд визнав неповажними та не підтвердженими належними доказами, підстав для його поновлення не вбачав.
Крім того, суд виходив із того, що заявником не зазначено обставин, які б свідчили про повну чи часткову необґрунтованість вимог стягувача, та не надано належних доказів на підтвердження безпідставності нарахованої заборгованості, як того вимагають положення пункту 5 частини третьої статті 170 ЦПК України. З огляду на наведене, суд відмовив у поновленні строку на подання заяви про скасування судового наказу та повернув її без розгляду на підставі частини другої статті 171 ЦПК України.
Колегія суддів не погоджується з таким висновком, з огляду на наступне.
У справі, що переглядається, вбачається, що 20.04.2026 Пересипським районним судом м. Одеси видано судовий наказ про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Інфокс» в особі філії «Інфоксводоканал» заборгованості по сплаті за житлово-комунальні послуги, що утворилася за боржником за період з 01.02.2023 по 31.01.2026 у розмірі 5921,30 грн та судовий збір у розмірі 332,80 грн. (а.с. 16)
01 липня 2026 року ОСОБА_1 звернулася до Пересипського районного суду міста Одеси із заявою про скасування судового наказу, посилаючись на те, що про його існування дізналася лише 16 червня 2026 року від приватного виконавця Крецула В.А., оскільки копія судового наказу їй не надсилалася та раніше про його видачу вона обізнана не була. Крім того, заявниця зазначила про незгоду із розміром заявленої до стягнення заборгованості, у зв`язку із чим просила скасувати судовий наказ та здійснити поворот його виконання. (а.с. 18-33)
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (ч. 1 ст. 5 ЦПК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 170 ЦПК України боржник має право протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення копії судового наказу та доданих до неї документів подати заяву про його скасування до суду, який його видав, крім випадків видачі судового наказу відповідно до пунктів 4, 5 частини першої статті 161 цього Кодексу. Заява про скасування судового наказу може також бути подана органами та особами, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
Згідно з п. 3 ч. 5 ст. 170 ЦПК України до заяви про скасування судового наказу додається клопотання про поновлення пропущеного строку, якщо заява подається після спливу строку, передбаченого частиною першою цієї статті.
Частиною 2 ст. 171 ЦПК України передбачено, що заява боржника про скасування судового наказу, подана після закінчення строку, встановленого частиною 1 ст.170 цього Кодексу, повертається, якщо суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку для подання цієї заяв.
Як убачається з матеріалів справи, на виконання вимог частини сьомої статті 165 ЦПК України суд першої інстанції звернувся із запитом до Єдиного державного демографічного реєстру з метою отримання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) ОСОБА_1 .
Згідно з відповіддю № 2618398 від 17 квітня 2026 року зареєстрованим місцем проживання боржника є: АДРЕСА_1 (а.с. 15).
Ця ж адреса зазначена скаржницею в апеляційній скарзі.
На вказану адресу судом першої інстанції було направлено копію судового наказу та копію заяви про його видачу разом із доданими до неї документами.
Водночас, відповідно до відомостей щодо відстеження поштового відправлення за трекінгом № 6504522574740, зробленого апеляційним судом в межах доводів апеляційної скарги про необізнаність заявниці щодо видачі наказу судом, зазначене відправлення повернулося до суду з відміткою АТ «Укрпошта» «за закінченням встановленого терміну зберігання» 15.05.2026.
Главою 6 розділу 1 ЦПК України унормовано загальне застосування процесуальних строків у цивільному судочинстві. Так, строки, встановлені законом або судом, обчислюються роками, місяцями і днями, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати. Право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Згідно із ч. 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч. 4 ст. 169 ЦПК України днем отримання боржником копії судового наказу є день його вручення боржнику, визначений відповідно до статті 272 цього Кодексу.
Пунктом 4 ч. 6 ст. 272 ЦПК України передбачено, що днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.
Отже, процесуальний закон пов`язує настання правових наслідків вручення судового рішення з наявністю визначених ним обставин, які підтверджують факт відмови адресата від отримання кореспонденції або його відсутності за відповідною адресою.
Натомість повернення поштового відправлення з відміткою «за закінченням встановленого терміну зберігання» не підтверджує ані відмови адресата від отримання судової кореспонденції, ані його відсутності за адресою зареєстрованого місця проживання.
Така відмітка свідчить лише про невручення поштового відправлення протягом установленого оператором поштового зв`язку строку зберігання.
Таким чином, за відсутності інших доказів вручення судового наказу або обставин, з якими положення статті 272 ЦПК України пов`язують його вручення, немає підстав вважати, що копію судового наказу було вручено боржнику в установленому законом порядку, а відтак - що останній був належним чином повідомлений про його видачу та мав реальну можливість скористатися передбаченим законом правом на подання заяви про його скасування.
Не перевіривши наведеного, місцевий суд припустився помилки у вчиненні відповідної процесуальної дії.
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Згідно п. 4 ч. 1 ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд приходить до висновку, що оскаржувана ухвала постановлена з порушенням норм процесуального права і підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Керуючись ст. 367, 374, 379 ЦПК України, апеляційний суд
п о с т а н о в и в:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Пересипського районного суду міста Одеси від 06 липня 2026 року скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.
Дата складення повного тексту постанови - 16 листопада 2026 року
Судді: М.В. Назарова
В.А. Коновалова
В.В. Кострицький
Оригінал: reyestr.court.gov.ua