Постанова від 12 жовтня 2026 р. у справі №496/1705/25 — Одеський апеляційний суд

Суд: Одеський апеляційний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: що виникають з договорів оренди

Дата: 12 жовтня 2026 р.

Справа: №496/1705/25

Суддя: Таварткіладзе О. М.

Номер провадження: 22-ц/813/7829/26

Справа № 496/1705/25

Головуючий у першій інстанції Портна О.П.

Доповідач Таварткіладзе О. М.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.10.2026 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Таварткіладзе О.М.,

суддів: Вадовської Л.М., Сєвєрової Є.С.,

за участю секретаря судового засідання: Чередник К.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі апеляційні скарги ОСОБА_1 , від імені якої діє представник ОСОБА_2 та Товариства з обмеженою відповідальністю «Прогрес-Маркет» на ухвалу Біляївського районного суду Одеської області від 09 червня 2026 року за заявою ОСОБА_3 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Прогрес-Маркет», ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «АУРІГА ВД», про визнання договорів оренди та договорів суборенди недійсними, -

В С Т А Н О В И В:

У провадженні Біляївського районного суду Одеської області перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Прогрес-Маркет», ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «АУРІГА ВД», про визнання договорів оренди та договорів суборенди недійсними.

09.06.2026 року на адресу суду від ОСОБА_3 надійшла заява про забезпечення позову, в якій просить суд вжити заходів забезпечення позову шляхом заборони ТОВ «Прогрес-Маркет», ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , та будь-яким іншим фізичним чи юридичним особам вчиняти дії щодо земельної ділянки, наданої для ведення особистого селянського господарства, площею 0,9269 гектарів, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер земельної ділянки 5121085200:01:001:0214 (PHOНМ: 1984441651210), а саме проведення будівельних, земляних чи монтажних робіт, зміна рельєфу тощо, а також заборонити будь-яким державним реєстраторам органів державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, нотаріусам та іншим особам, уповноваженим виконувати функції державного реєстратора, вчиняти будь-які реєстраційні дії, у тому числі державну реєстрацію прав власності, оренди, суборенди, інших речових прав, а також внесення змін до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо зазначеної земельної ділянки.

Заява обґрунтована тим, що існує реальна загроза невиконання судового рішення у даній справі, у разі його ухвалення на користь позивача, яка пов`язана із тим, що у процесі розгляду справи відповідачі протиправно вчиняють дії, спрямовані на зміну цільового призначення вказаної вище земельної ділянки та фактично здійснюють її забудову, а також здійснюють розорювання земельної ділянки без відома та згоди її власника. Також зазначає, що оскільки вона оскаржуваних договорів не укладала, нею у встановленому законом порядку подано заяву до правоохоронних органів щодо вчинення кримінального правопорушення. На підставі вказаної заяви відділенням поліції № 2 Одеського районного управління поліції № 2 ГУНП в Одеській області внесено відомості до ЄРДР за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 358 КК України, та розпочато досудове розслідування.

Ухвалою Біляївського районного суду Одеської області від 09 червня 2026 року заяву ОСОБА_3 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Прогрес-Маркет», ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , третя особа: Товариства з обмеженою відповідальністю «АУРІГА ВД» про визнання договорів оренди та договорів суборенди недійсними - задоволено.

З метою забезпечення позову заборонено:

- Товариству з обмеженою відповідальністю «Прогрес-Маркет», ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , та будь-яким іншим фізичним та/або юридичним особам вчиняти дії з проведення будівельних, земляних чи монтажних робіт, зміни рельєфу тощо, щодо земельної ділянки, наданої для ведення особистого селянського господарства, площею 0,9269 гектарів, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 5121085200:01:001:0214, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1984441651210;

- державним реєстраторам органів державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, нотаріусам та іншим особам, уповноваженим виконувати функції державного реєстратора, вчиняти будь-які реєстраційні дії, у тому числі державну реєстрацію прав власності, оренди, суборенди, інших речових прав, а також внесення змін до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо зазначеної земельної ділянки.

Зустрічне забезпечення не застосовано.

Не погоджуючись з такою ухвалою суду, ОСОБА_1 , від імені якої діє представник ОСОБА_2 , та Товариства з обмеженою відповідальністю «Прогрес-Маркет» звернулися з апеляційними скаргами, в яких просять ухвалу Біляївського районного суду Одеської області від 09 червня 2026 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви у повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права.

Апеляційна скарга ОСОБА_1 , від імені якої діє представник ОСОБА_2 обґрунтована тим, що по-перше, земельна ділянка з кадастровим номером 5121085200:01:001:0214 перебуває у користуванні Апелянта на підставі Договору суборенди від 29.01.2025, відповідно до пункту 7 якого вказана земельна ділянка передана в суборенду для здійснення підприємницької діяльності відповідно до умов цього Договору та земельного законодавства. Пунктом ж 18 вказаного Договору оренди передбачено, що, Апелянт має право самостійно господарювати на земельній ділянці, розміщувати на ній сільськогосподарську та будівельну техніку, одноособове право власності на продукцію, вирощену на земельній ділянці, а також право на доходи від здійснення господарської діяльності з використанням земельної ділянки. З огляду на вищевикладене, всі права, набуті ОСОБА_3 та ТОВ «Прогрес-Маркет» за Договорами оренди від 03.10.2022, а також ТОВ «Прогрес-Маркет» та ФОП ОСОБА_1 за Договорами суборенди від 29.01.2025 повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення цих договорів, підлягають виконанню. Таким чином, суд першої інстанції, застосувавши вказані заходи забезпечення позову, втрутився у право на мирне володіння земельною ділянкою, якою користується Апелянт на підставі чинного, не визнаного судом недійсним та не розірваного договору суборенди.

По-друге, суд першої інстанції безпідставно залишив поза увагою, що предметом спору є визнання недійсними договорів оренди та суборенди, а не земельна ділянка з кадастровим номером 5121085200:01:001:0214, тобто предметом спору є позовні вимоги немайнового характеру. При цьому, вимог про визнання права власності на цю земельну ділянку, витребування її від Відповідачів на користь Позивача або застосування наслідків недійсності правочину у вигляді повернення вказаної земельної ділянки на користь Позивача останнім не заявлено. Отже майнових вимог що зазначеної земельної ділянки з боку Позивача заявлено не було. На підставі викладеного, задовольняючи заяву Позивача про заборону Відповідачам та будь-яким іншим фізичним та/або юридичним особам вчиняти дії з проведення будівельних, земляних чи монтажних робіт, зміни рельєфу тощо, щодо вказаної земельної ділянки, а також заборону вчинення будь-яких реєстраційних дій щодо вказаної земельної ділянки, суд першої інстанції з порушенням процесуальних норм - статей 149, 150 ЦПК України, не встановив зв`язку між вказаними заходами забезпечення позову і предметом позовних вимог у даній справі, не зазначив, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову у даній справі та імовірність утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття такого заходу, а тому постановив незаконну ухвалу та безпідставно задовольнив заяву Позивача про застосування заходів забезпечення позову у цьому спорі.

Апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Прогрес-Маркет» обґрунтована тим, що по-перше, суд першої інстанції безпідставно залишив поза увагою, що предметом спору є визнання недійсними договорів оренди та суборенди, щодо земельної ділянки з кадастровим номером 5121085200:01:001:0214, відносно якої судом вжито заходів забезпечення позову, з боку Позивача жодних вимог не висувається, тобто вказана земельна ділянка не становить предмет спору у даній справі. Таким чином, предметом спору є позовні вимоги немайнового характеру. Таким чином, оскільки Позивач звернулась до суду з позовними вимогами немайнового характеру (визнання недійсними договорів), судове рішення у разі задоволення яких НЕ вимагатиме примусового виконання, то в даному випадку має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів Позивача, за захистом яких він звернувся до суду. У немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе їх захистити в межах одного судового провадження за його позовом без нових звернень до суду. У свою чергу, судом першої інстанції не враховано, що Позивачем у своїй заяві про забезпечення позову не зазначено достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів Позивача, а також яким чином порушуються його права Апелянтом. Більш того, саме лише посилання в заяві про забезпечення позову на потенційну можливість ускладнення чи унеможливлення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів Позивача без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

По-друге, обґрунтування заяви Позивача про забезпечення позову зводиться до незаконних дій із земельною ділянкою (з чим Відповідач категорично не погоджується), які є предметом досудового розслідування у кримінальному провадженні. У цьому зв`язку, суд першої інстанції безпідставно не врахував, що всі питання, що стосуються кримінального правопорушення, повинні вирішуватися в межах кримінального провадження, а не цивільної справи № 496/1705/25. Вирішення питання про арешт майна згідно з нормами статті 173 КПК України здійснюється слідчим суддею. Таким чином, суд першої інстанції, обґрунтувавши оскаржувану ухвалу виключно копією заяви про вчинення кримінального правопорушення, поданої в порядку ст. 214 КПК України, витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань про внесення відомостей щодо кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 358 КК України, а також талонами-повідомленнями про прийняття та реєстрацію відповідних заяв Позивача, фактично перебрав на себе повноваження слідчого судді у кримінальному провадженні, що є недопустимим у цивільному судочинстві, завданням якого є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

По-третє, суд першої інстанції безпідставно залишив поза увагою, що у вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу

Будучи в розумінні ст.ст. 128, 130 ЦПК України належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи, на 13.10.2026 року на 15:30 год. представник третьої особи Товариство з обмеженою відповідальністю «АУРІГА ВД» не з`явився, причини неявки не повідомив, про проведення судового засідання в режимі відеоконференції не клопотав, заяв про відкладення розгляду справи не подавав.

Присутній в судовому засіданні в режимі відеоконференції представник ОСОБА_4 адвокат Недашківський Андрій Володимирович, особисто в судовому засіданні представник ОСОБА_3 адвокат Сухецька Світлана Михайлівна, представник ОСОБА_1 адвокат Пронь Сергій Сергійович, представник ТОВ «Прогрес-Маркет» адвокат Вейко Алла Володимирівна не заперечували проти розгляду справи за фактичної явки.

Відповідно до статті 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

За таких обставин, колегія суддів не знаходить підстав для відкладення розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційних скарг, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали в межах доводів та вимог апеляційних скарг, колегія суддів вважає за необхідне апеляційні скарги залишити без задоволення, виходячи з наведених у цій постанові підстав.

Відповідно до ч.1,2 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги; суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до ч.1 п.1 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення суду першої інстанції відповідає.

Задовольняючи заяву позивачки про забезпечення позову по справі за цивільним позовом ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Прогрес-Маркет», ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , третя особа: Товариства з обмеженою відповідальністю «АУРІГА ВД» про визнання договорів оренди та договорів суборенди недійсними, застосовуючи забезпечення позову шляхом заборони Товариству з обмеженою відповідальністю «Прогрес-Маркет», ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , та будь-яким іншим фізичним та/або юридичним особам вчиняти дії з проведення будівельних, земляних чи монтажних робіт, зміни рельєфу тощо, щодо земельної ділянки, наданої для ведення особистого селянського господарства, площею 0,9269 гектарів, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 5121085200:01:001:0214, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1984441651210; державним реєстраторам органів державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, нотаріусам та іншим особам, уповноваженим виконувати функції державного реєстратора, вчиняти будь-які реєстраційні дії, у тому числі державну реєстрацію прав власності, оренди, суборенди, інших речових прав, а також внесення змін до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо зазначеної земельної ділянки, не застосовуючи зустрічне забезпечення, суд першої інстанції виходив з того, що:

- відсутні підстави для застосування зустрічного забезпечення, оскільки матеріали справи не містять відомостей про можливість заподіяння відповідачам збитків унаслідок застосування заходів забезпечення позову, а обрані заходи мають тимчасовий характер та спрямовані виключно на збереження існуючого стану спірних правовідносин;

- позивачкою надано копію заяви про вчинення кримінального правопорушення, поданої в порядку ст. 214 КПК України, витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань про внесення відомостей щодо кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 358 КК України, а також талони-повідомлення про прийняття та реєстрацію відповідних заяв;

- між сторонами існує спір відносно підстав виникнення та реалізації прав на спірну земельну ділянку, а також з приводу самого факту укладення оспорюваних договорів.

- характер заявлених позовних вимог про визнання недійсними договорів оренди та суборенди земельної ділянки, а також доведення факту звернення позивачки із заявою про чинення кримінального провадження щодо обставин, які безпосередньо пов`язані з предметом спору, надає достатні підстави вважати, що невжиття заходів забезпечення позову може ускладнити ефективний захист та поновлення прав позивачки у разі задоволення позову.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до частин першої, другої статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективного виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Позов забезпечується, зокрема: забороною вчиняти певні дії (пункт 2 частини першої статті 150 ЦПК України).

При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності заявлених вимог щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу. Суд повинні враховувати інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Співмірність передбачає врахування судом співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (частина третя статті 150 ЦПК України).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що: «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. […] Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. […] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 травня 2021 року в справі № 914/1570/20 (провадження № 12-90гс20) вказано, що «під забезпеченням позову розуміють сукупність процесуальних дій, що гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Таким чином, особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. При цьому важливим є момент об`єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення. Отже, при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами».

Обранням належного, такого, що відповідає предмету спору, заходу забезпечення позову забезпечується дотримання принципу співмірності виду заходу забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження в справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 13.12.2023 у справі №921/290/23, від 29.06.2023 у справі №925/1316/22, від 24.05.2023 у справі №906/1162/22.

При цьому Велика Палата Верховного Суду в постанові від 24.04.2024 у справі №754/5683/22 дійшла висновку про те, що як характер спору (майновий або немайновий), так і те, чи підлягає судове рішення в конкретній справі примусовому виконанню, не мають вирішального значення при дослідженні судом питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову.

Ключовим, за висновком, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.04.2024 у справі №754/5683/22 є встановлення судом: 1) наявності спору між сторонами; 2) ризику незабезпечення ефективного захисту порушених прав позивача, який може проявлятися як через вплив на виконуваність рішення суду в конкретній справі, так і шляхом перешкоджання поновленню порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду; 3) співмірності обраного позивачем виду забезпечення позову з пред`явленими позовними вимогами та 4) дійсної мети звернення особи до суду із заявою про забезпечення позову, зокрема, чи не є таке звернення спрямованим на зловживання учасником справи своїми правами.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 березня 2026 року у справі № 953/7116/22 (провадження № 61-341св25) зроблено висновок, що «умовою застосування заходів забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 травня 2026 року у справі № 759/1035/25 (провадження № 61-15137св25) зазначено, що «враховуючи те, що предметом позову є поділ майна подружжя шляхом визнання за сторонами по 1/2 частці квартири та стягнення компенсації вартості частки позивача на автомобіль, припущення позивачки про те, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити ефективне поновлення її порушених прав та інтересів, колегія суддів Верховного Суду погоджується з висновком апеляційного суду, що такий захід забезпечення позову, як заборона відповідачу вчиняти будь-які дії щодо відчуження квартири та автомобіля та заборона суб`єктам державної реєстрації прав, державним реєстраторам, зокрема нотаріусам вчиняти будь-які реєстраційні дії стосовно квартири та автомобіля, є співмірним із заявленими позивачкою вимогами позовної заяви, оскільки обмежує відповідача лише у розпорядженні майном до вирішення спору по суті та ухвалення рішення в справі. У справі не встановлено, а відповідачем не доведено, що таке звернення позивачки спрямоване на зловживання нею своїми правами».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 04 листопада 2024 року у справі № 202/4444/20 (провадження № 61-8541св24) зазначено, що «заходи забезпечення позову у вигляді заборони вчиняти дії відповідають сумі основної заборгованості, узгоджуються з предметом позову (у випадку задоволення позову про стягнення боргу майно співвідповідачки ОСОБА_1 може бути предметом звернення стягнення в порядку виконання судового рішення, а заборона вчиняти дії щодо цього майна зберігає існуюче становище до завершення розгляду справи) та є видом забезпечення позову, передбаченим пунктом 2 частини першої статті 150 ЦПК України».

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності (частини перша, третя статті 13 ЦПК України).

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частини перша, третя статті 12, частини перша, п`ята, шоста статті 81 ЦПК України).

У справі, що переглядається, позивач ОСОБА_3 у справі № 496/1705/25 за позовом ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Прогрес-Маркет», ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «АУРІГА ВД», про визнання договорів оренди та договорів суборенди недійсними, звернулася з заявою про забезпечення позову шляхом встановлення заборони ТОВ «Прогрес-Маркет», ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , та будь-яким іншим фізичним чи юридичним особам вчиняти дії щодо земельної ділянки, наданої для ведення особистого селянського господарства, площею 0,9269 гектарів, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер земельної ділянки 5121085200:01:001:0214 (PHOНМ: 1984441651210), а саме проведення будівельних, земляних чи монтажних робіт, зміна рельєфу тощо, а також заборонити будь-яким державним реєстраторам органів державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, нотаріусам та іншим особам, уповноваженим виконувати функції державного реєстратора, вчиняти будь-які реєстраційні дії, у тому числі державну реєстрацію прав власності, оренди, суборенди, інших речових прав, а також внесення змін до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо зазначеної земельної ділянки.

В обґрунтування необхідності застосування заходів забезпечення позову, зазначила, що існує реальна загроза невиконання судового рішення у даній справі, у разі його ухвалення на користь позивача, яка пов`язана із тим, що у процесі розгляду справи відповідачі протиправно вчиняють дії, спрямовані на зміну цільового призначення вказаної вище земельної ділянки та фактично здійснюють її забудову, а також здійснюють розорювання земельної ділянки без відома та згоди її власника. Також зазначає, що оскільки вона оскаржуваних договорів не укладала, нею у встановленому законом порядку подано заяву до правоохоронних органів щодо вчинення кримінального правопорушення. На підставі вказаної заяви відділенням поліції № 2 Одеського районного управління поліції № 2 ГУНП в Одеській області внесено відомості до ЄРДР за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 358 КК України, та розпочато досудове розслідування.

Суд першої інстанції задовольняючи заяву, застосовуючи запропоновані заходи забезпечення позову виходив з того, що з наданих матеріалів вбачається наявність спору між сторонами щодо підстав виникнення та реалізації прав на спірну земельну ділянку, а також заперечення позивачкою факту укладення оспорюваних договорів. Враховуючи характер заявлених позовних вимог про визнання недійсними договорів оренди та суборенди земельної ділянки, а також наявність кримінального провадження щодо обставин, які безпосередньо пов`язані з предметом спору, суд дійшов висновку про існування достатньо обґрунтованого припущення, що невжиття заходів забезпечення позову може ускладнити ефективний захист та поновлення прав позивачки у разі задоволення позову;

Встановлено, що предметом позову у справі є визнання недійсними договорів оренди від 03.10.2022 року/суборенди від 29.01.2025 року щодо земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства: площею 0,9269 га, у тому числі за земельними угіддями: рілля - 0,9269 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер земельної ділянки 5121085200:01:001:0214 (PHOНМ: 1984441651210), площею 0,848 га, у тому числі за земельними угіддями: рілля - 0,848 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 (чотири), кадастровий номер земельної ділянки 5121085200:01:001:0272 (PHOНМ: 1984454951210), скасування записів про державну реєстрацію права оренди/суборенди щодо вищевказаних земельних ділянок, припинення права оренди/суборенди щодо вищевказаних земельних ділянок.

Тобто між сторонами існує спір з приводу дійсності укладення договорів оренди від 03.10.2022 року та договорів суборенди від 29.01.2025 року щодо земельних ділянок, подальшої зміни цільового призначення зазначених земельних ділянок без відома та згоди їх власника.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов до вірного висновку, що спірні земельні ділянки є безпосереднім об`єктом спірних правовідносин, а можливість подальшої зміни цільового призначення, забудови земельних ділянок створює ризик ускладнення ефективного захисту прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду в обраний ним спосіб.

У разі зміни цільового призначення, забудови, зміни рельєфу (асфальтування) земельних ділянок, позивач змушений буде вживати додаткових заходів щодо необхідність пред`явлення додаткових позовних вимог, що може істотно ускладнити ефективний захист прав позивача в межах цього спору.

Такий вид забезпечення позову як заборона відповідачам вчиняти дії з проведення будівельних, земляних чи монтажних робіт, зміни рельєфу щодо земельних ділянок, заборона державним реєстраторам вносити зміни до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо зазначених земельних ділянок, за обставин цієї справи, є співмірними та відповідають змісту заявлених позовних вимог з метою захисту прав позивача та буде достатнім інструментом забезпечення ефективності судового захисту, спрямовані на збереження наявного правового становища, забезпечить баланс прав та обов`язків сторін у справі та усуне можливі подальші судові спори у разі задоволення заявлених позовних вимог.

При цьому такі заходи мають тимчасовий характер, не вирішують питання про дійсність оспорюваних договорів та не визначає наперед результат розгляду справи.

Суд першої інстанції, правильно встановив фактичні обставини справи, визначився з нормами процесуального права, які підлягають застосуванню, та, надавши належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам у їх сукупності, дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для задоволення заяви позивача про забезпечення позову у цій справі шляхом заборони вчиняти дії, спрямовані зміну цільового призначення, забудови, зміни рельєфу земельних ділянок.

Вжиті судом першої інстанції заходи забезпечення позову спрямовані на попередження недобросовісної поведінки відповідачів під час розгляду спору, недопущення з їх боку дій, які можуть істотно ускладнити чи унеможливити у майбутньому вирішення спору та виконання ймовірного рішення суду.

Апеляційний суд вважає, що оскаржена ухвала є законною та обґрунтованою підстави для її скасування відсутні.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 , від імені якої діє представник ОСОБА_2 про те, що земельна ділянка з кадастровим номером 5121085200:01:001:0214 перебуває у користуванні Апелянта та на підставі пункту 18 Договору оренди передбачено, що, апелянт має право самостійно господарювати на земельній ділянці, розміщувати на ній сільськогосподарську та будівельну техніку, одноособове право власності на продукцію, вирощену на земельній ділянці, а також право на доходи від здійснення господарської діяльності з використанням земельної ділянки, спростовуються повним змістом того ж пункту 18 договору суборенди від 29.01.2025 року укладеного між сторонами, на дійсності якого наполягає ОСОБА_1 , згідно з яким серед прав суборендаря передбачено право за письмовою згодою орендаря та власника землі зводити виробничі та інші споруди, будівництво водогосподарських споруд та меліоративних систем, закладати багаторічні насадження. Оскільки позивач, вона ж власник земельної ділянки, заперечує про надання згоди на здійснення будівельних робіт, відповідач доказів зворотного не надано, доводи в цій частині відхиляються.

Посилання в апеляційній скарзі ОСОБА_1 , від імені якої діє представник ОСОБА_2 про те, що суд першої інстанції безпідставно залишив поза увагою, що предметом спору є визнання недійсними договорів оренди та суборенди, а не земельна ділянка з кадастровим номером 5121085200:01:001:0214, тобто предметом спору є позовні вимоги немайнового характеру, є необґрунтовані, оскільки згідно позиції Великої Палати Верховного Суду у постанові від 24.04.2024 року у справі №754/5683/22, яка також наведена у мотивувальній частині даної постанови, що як характер спору (майновий або немайновий), так і те, чи підлягає судове рішення в конкретній справі примусовому виконанню, не мають вирішального значення при дослідженні судом питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову.

Твердження в апеляційній скарзі Товариства з обмеженою відповідальністю «Прогрес-Маркет» про те, що суд першої інстанції безпідставно залишив поза увагою, що у вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову, є безпідставні, оскільки зміст оскаржуваної ухвали містить оцінку співмірності застосованим заходам забезпечення позову.

Інші доводи апеляційних скарг зведені лише до незгоди з висновком районного суду без наведення будь-яких обставин, які б ставили під сумнів набутий судом висновок або свідчили б про невірну оцінку судом доказів, які надані сторонами та невірне застосування законодавства, яке регулює спірні правовідносини.

Наведені в апеляційних скаргах доводи були предметом дослідження в суді першої інстанції із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах законодавства.

У Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, серед іншого (пункти 32-41), звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; для цього потрібно логічно структурувати рішення і викласти його в чіткому стилі, доступному для кожного; судові рішення повинні, у принципі, бути обґрунтованим; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на аргументи сторін та доречні доводи, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Зазначений Висновок також звертає увагу на те, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Таким чином, апеляційні скарги підлягають залишенню без задоволення, ухвала суду - без змін.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 367, 374, 375 , 381, 383 ЦПК України, Одеський апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційні скарги ОСОБА_1 , від імені якої діє представник ОСОБА_2 та Товариства з обмеженою відповідальністю «Прогрес-Маркет» - залишити без задоволення.

Ухвалу Біляївського районного суду Одеської області від 09 червня 2026 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено: 13.11.2026 року.

Головуючий О.М. Таварткіладзе

Судді: Л.М. Вадовська

Є.С. Сєвєрова

Оригінал: reyestr.court.gov.ua