Рішення від 15 листопада 2026 р. у справі №306/681/26 — Свалявський районний суд Закарпатської області

Суд: Свалявський районний суд Закарпатської області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: споживчого кредиту

Дата: 15 листопада 2026 р.

Справа: №306/681/26

Суддя: Вінер Е. А.

СВАЛЯВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 306/681/26

Провадження № 2/306/779/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 листопада 2026 року м. Свалява

Свалявський районний суд Закарпатської області в особі:

головуючого-судді Вінер Е.А.

з секретарем судового засідання: Чубірка О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в місті Сваляві цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ЮНІТ КАПІТАЛ" (адреса: м.Київ, вул.Лесі Українки, буд.34, офіс 333, код ЄДРПОУ 43541163) до ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В :

ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1 , у якому представник позивача просить стягнути з відповідача у судовому порядку заборгованість за кредитним договором №187944 від 16.06.2025 року у розмірі 18165,47 грн., сплачений судовий збір за подання позову до суду у розімірі 2662,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7000 грн.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.04.2026 року справу № 306/681/26 (провадження №2/306/779/26) передано на розгляд судді Свалявського районного суду Вінер Е.А. (а.с. 107).

14 квітня 2026 року суддею Свалявського районного суду Закарпатської області Вінер Е.А. винесено ухвалу про відкриття провадження у справі (а.с. 109).

В судове засідання представник позивача не з`явилася, в поданому нею позові зазначила про розгляд справи без участі ТОв "ЮНІТ КАПІТАЛ". Проти ухвалення заочного рішення не заперечувала (а.с.8).

Відповідач у судове засідання повторно не з`явився, хоча про час і місце судового розгляду повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив. Розміщено оголошення на веб-сайті Свалявського районного суду Закарпатської області про виклик відповідача ОСОБА_1 у судове засідання (з опублікуванням оголошення про виклик особа вважається повідомленою про дату, час і місце розгляду справи, а.с.111, а.с.114). Відповідач відзив (заперечення) на позовну заяву не подав. Відповідачу роз`яснено, що в разі ненадання ним відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами. Клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надходило.

Відповідно до ст.247 ЦПК України розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, суд встановив наступне.

Судом встановлено, що 16.06.2025 року між ТОВ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "КРЕДІПЛЮС" та ОСОБА_1 укладено кредитний договір про споживчий кредит №187944 на суму 10811,00 грн. ОСОБА_1 приєднався до публічної частини, прийняв умови індивідуальної частини та графіку платежів, що разом становлять єдиний кредитний договір, шляхом підписання індивідуальної частини електронним підписом 06618d6b. На виконання умов кредитного договору, 16.06.2025 року ТОВ "ФК "КРЕДІПЛЮС" ініціювало переказ коштів безготівковим зарахуванням на платіжну картку № НОМЕР_1 -XXXX-2101 відповідача. Кредитодавець виконав свої зобов`язання щодо надання грошових коштів у повному обсязі (а.с.41-47, а.с.48, а.с.49-60, а.с.61-69).

10.10.2025 року між ТОВ "ФК "КРЕДІПЛЮС" та ТОВ "ЮНІТ КАПІТАЛ" укладено договір факторингу № 10102025, згідно умов якого, ТОВ "ЮНІТ КАПІТАЛ" набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 (а.с.11-15, а.с. 82-91).

Відповідно до ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором; ст.1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника; ст. 1080, 1084 ЦК України договір факторингу є дійсним незалежно від наявності домовленості між клієнтом та боржником про заборону відступлення права грошової вимоги або його обмеження. У цьому разі клієнт не звільняється від зобов`язань або відповідальності перед боржником у зв`язку із порушенням клієнтом умови про заборону або обмеження відступлення права грошової вимоги. Якщо відповідно до умов договору факторингу фінансування клієнта здійснюється шляхом купівлі у нього фактором права грошової вимоги, фактор набуває права на всі суми, які він одержить від боржника на виконання вимоги.

Предметом судового розгляду є стягнення заборгованості за договором, укладеним в електронній формі. Порядок укладення договорів в електронній формі регламентується ЗУ «Про споживче кредитування» та ЗУ «Про електронну комерцію».

У статті 3 ЗУ «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Відповідно до ст. 1054 ЦК Україниза кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Отримані за кредитним договором кошти у відповідності до ст. 1054 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути банку та сплатити відсотки.

Згідно з ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання не допускається.

З розрахунку заборгованості за кредитним договором №187944 від 16.06.2025 року у ОСОБА_1 виникла заборгованість у розмірі 20265,47 грн., яка складається заборгованості за тілом у сумі 10811,00 грн; заборгованості за відсотками у сумі 6753,47 грн.; заборгованості по комісії у сумі 601,00 грн.; заборгованості за штрафними санкціями у сумі 2100 грн. (а.с. 16-19).

За правилами до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Згідно ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. За правилами ст. 610, 615 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.

Відповідно до ч.2 ст.1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то вразі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів. Згідно ст. 625, 629 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Договір є обов`язковим для виконання сторонами. Відповідно до ч.2 ст.1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то вразі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

Позивач, як сторона кредитного договору, яка має право зобов`язання за таким договором, має право вимагати від другої сторони належного виконання його грошових зобов`язань, а саме повернення грошових кредитних коштів та погашення виниклої заборгованості (підписуючи договір, відповідач погодилася на укладання договору саме такого змісту, що фактично нівелює усі доводи стосовно невідповідності умов договору без достатніх на це доказів).

У стягненні заборгованості по комісії у сумі 601,00 грн. необхідно відмовити з таких підстав.

Згідно ч.2 ст.8 Закону України «Про споживче кредитування» визначено, що до загальних витрат за споживчим кредитом включаються: доходи кредитодавця у вигляді процентів; комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо; інші витрати споживача на додаткові та/або супутні послуги, які підлягають сплаті на користь кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб згідно з вимогами законодавства України та/або умовами договору про споживчий кредит (платежі за послуги кредитного посередника, страхові та податкові платежі, збори на обов`язкове державне пенсійне страхування, біржові збори, платежі за послуги державних реєстраторів, нотаріусів, інших осіб тощо). Тобто, положеннями Закону України «Про споживче кредитування» чітко визначено, що до загальних витрат за споживчим кредитом віднесені комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Велика Палата Верховного Суду у своїй Постанові від 13.07.2022 року, справа №363/1834/17 виснувала, що банк не може стягувати з позичальника платежі за дії, які він вчиняє на власну користь (ведення кредитної справи, договору, розрахунок і облік заборгованості за кредитним договором тощо), чи за дії, які позичальник вчиняє на користь банку (наприклад, прийняття платежу від позичальника), чи за дії, що їх вчиняє банк або позичальник з метою встановлення, зміни, припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення до нього змін тощо). Інакше кажучи, банк неповноважний стягувати з позичальника плату (комісію) за управління кредитом, адже такі дії не становлять банківську послугу, яку замовив позичальник (або супровідну до неї), а є наслідком реалізації прав та обов`язків банку за кредитним договором і відповідають економічним потребам лише самого банку.

З вищенаведеної постанови Великої Палати вбачається, що банк (в даному випадку фінансова установа) не вправі встановлювати комісію за дії, які вчиняються з метою встановлення правовідносин, а саме укладення кредитного договору. Оскільки, комісія за надання кредиту/позики пов`язана з встановленням правовідносин у сфері споживчого кредитування, то комісії за надання кредиту не підлягають стягненню.

З огляду на вищенаведене, враховуючи встановлені та перевірені у судовому засіданні докази, обставини справи, аналізуючи надані позивачем докази на обґрунтування позовних вимог, суд доходить висновку, що позов необхідно задовольнити частково.

В частині вимоги позивача про стягнення судових витрат, суд зазначає таке.

Відповідно до п.2 ч.5 ст. 265 ЦПК України у резолютивній частині рішення зазначаються розподіл судових витрат; п.6 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення судового рішення суд вирішує питання розподілу між сторонами судових витрат; ч. 1 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

При вирішенні питання щодо розподілу судового збору, суд ураховує, що відповідно до п.1 ч.2 ст.141 ЦПК України у разі задоволення позову, судові витрати покладаються на відповідача.

Судовий збір сплачено та зараховано до спеціального фонду Державного бюджету України відповідно до платіжної інструкції в національній валюті №37588 від 08.04.2026 року у розмірі 2662,40 грн. (у відповідності до ч.3 ст.4 Закону України "Про судовий збір" - при поданні до суду процесуальних документів в електронній формі застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору).

Відповідно до п.3 ч.2 ст.141 ЦПК України у разі часткового задоволення позову судовий збір покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки, у ході судового розгляду суд дійшов висновку про часткове задоволення позову в сумі 17564,47 грн., що становить 96,69% від заявленої позивачем суми 18165,47 грн., відтак, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає сума судового збору в сумі 2574,31 грн.

Згідно п.1 ч.3 ст. 133 ЦПК України встановлено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

За частинами 1-3 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Частиною 2 цієї статті передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з положеннями ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У позовній заяві наведений попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести, у зв`язку з розглядом справи. До таких, окрім судового збору входять витрати на правничу допомогу на загальну суму 7000 грн. – гонорар адвоката.

На підтвердження понесених витрат представником позивача надано договір про надання правничої допомоги №20/01/23-2 від 20.01.2026 року, укладений між ТОВ "ЮНІТ КАПІТАЛ" та адвокатським бюро "ТИМОШЕНКО та ПАРТНЕРИ"; протокол погодження вартості послуг до договору про надання правничої допомоги №20/01/23-2 від 20.01.2026 року; додаткова угода №25771398085 до договору про надання правничої допомоги №20/01/23-2 від 20.01.2026 року; акт прийому-передачі наданих послуг; довіоеність від 12.02.2026 року та копія свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю №4267/10 від 26.08.2010 року (а.с.20-27).

Відповідно до правових висновків висловлених Верховним Судом у справі №922/1964/21 від 16.11.2022 учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права.

Разом з тим, витрати за надану професійну правничу допомогу підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною чи тільки має бути сплачено. Однак, суд бере до уваги те, що така справа дійсно не є складною, є типовою для представника позивача та не потребує значного проміжку часу для підготовки та подання позову, розмір витрат на плату адвоката повинен бути співмірним із ціною позову, а тому суд приходить до висновку, що заявлена сума витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 7000 гривень є завищеною, яку слід зменшити до 4 000 гривень.

Керуючись ст. 509, 526, 610-612, 625, 627, 629, 1049, 1050, 1054 ЦК України, ст. 13, 76, 81, 89, 141, 258, 263-265, 354, 355 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В :

Позов товариства з обмеженою відповідальністю "ЮНІТ КАПІТАЛ" (адреса: м.Київ, вул.Лесі Українки, буд.34, офіс 333, код ЄДРПОУ 43541163) до ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором, задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ЮНІТ КАПІТАЛ" (адреса: м.Київ, вул.Лесі Українки, буд.34, офіс 333, код ЄДРПОУ 43541163) заборгованість за кредитним договором №187944 від 16.06.2025 року у розмірі 17564,47 грн., з яких: 10811,00 грн. - заборгованість за тілом; 6753,47 грн. - заборгованість за відсотками.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ЮНІТ КАПІТАЛ" (адреса: м.Київ, вул.Лесі Українки, буд.34, офіс 333код ЄДРПОУ 43541163) сплачений судовий збір в сумі 2574,31 грн. та 4000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу .

В решті вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Закарпатського апеляційного суду.

Повний текст судового рішення складено 16 листопада 2026 року.

ГОЛОВУЮЧИЙ-СУДДЯ Е.А.Вінер

Оригінал: reyestr.court.gov.ua