Рішення від 11 листопада 2026 р. у справі №299/4551/26 — Виноградівський районний суд Закарпатської області

Суд: Виноградівський районний суд Закарпатської області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: про стягнення аліментів

Дата: 11 листопада 2026 р.

Справа: №299/4551/26

Суддя: Надопта А. А.

Виноградівський районний суд Закарпатської області

_______________________________________________________________________________________________ Справа № 299/4551/26

Номер провадження 2/299/2272/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12.11.2026 року м.Виноградів

Виноградівський районний суд Закарпатської області у складі:

головуючого - судді Надопта А.А.,

при секретарі судового засідання Стрижак О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Виноградів цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про припинення стягнення аліментів та стягнення аліментів на утримання дитини,

В С Т А Н О В И В :

На розгляд суду передано цивільну справу за вказаним позовом.

Позивачка просить суд ухвалити рішення про припинити стягнення аліментів, що здійснюється на підставі судового наказу Виноградівського районного суду Закарпатської області від 30.11.2021 у справі № 299/6000/21, відповідно до якого з ОСОБА_2 стягуються аліменти на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь батька ОСОБА_4

А також стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , аліменти у розмірі 2 500 гривень 00 копійок на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до його повноліття, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, шляхом перерахування на банківський рахунок НОМЕР_1 в ТВБВ № 10006/057 філії-ЗОУ АТ «Ощадбанк», МФО 312356, починаючи стягнення з дня пред`явлення позову.

Позивачка у судове засіданні не з`явилася, подала до суду письмову заяву про розгляд справи без її участі, позовні вимоги підтримує та просить задовольнити.

Відповідачка в судове засідання не з`явилася, направила до суду клопотання про розгляд справи у її відсутності, заявлені вимоги визнала.

Так, за змістом ч.2 ст.43 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

На осіб, які беруть участь у справі, покладається загальний обов`язок - добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов`язки. Під добросовісністю необхідно розуміти користування правами за призначенням, здійснення обов`язків у межах визначених законом, недопустимість посягання на права інших учасників цивільного процесу, заборона зловживання процесуальними правами.

З метою запобігання безладному руху справи з врахуванням особливостей судового процесу, та зважуючи на те що сторони нових доказів ніж ті що подано до суду не зможуть подати і такі слід вважати достатніми для вирішення заявлених позовних вимог, то зазначене на думку суду щодо розгляду справи за відсутності сторін не вплине на своєчасний розгляд справи та не призведе до порушення процесуальних прав сторін у спірних правовідносинах.

Оскільки явка сторін не була визнана судом обов`язковою, а обставини справи з урахуванням позовних вимог та поданих сторонами доказів судом можливо встановити у повному обсязі, то на підставі приписів ЦПК неявка сторін, не перешкоджає розгляду справи в даному судовому засіданні.

Так, у відповідності до ч.2 ст.247 ЦПК Україниу зв`язку з розглядом справи за відсутності сторін фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Статтею 6 Європейської Конвенції з прав людини та основоположних свобод 1950р. кожен має право на справедливий та публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановлений законом, який вирішить спір щодо його права та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Суди, відповідно до ч.1 ст.19 ЦПК України, розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Частиною 1 ст.4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод, чи інтересів.

Здійснюючи правосуддя (ст.5 ч.1 ЦПК), суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Завданнями цивільного судочинства (ст.2 ЦПК) є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Отже, дослідивши матеріали справи у їх сукупності та взаємозв`язку, суд вважає позов обґрунтованим, який підлягає до часткового задоволення з наступних міркувань.

В судовому засіданні встановлено, що позивачка ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , є бабусею ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується наступними документами:

- копією свідоцтва про народження внука ОСОБА_3 серії НОМЕР_2 , виданого Виноградівським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області 19.07.2016;

- копією свідоцтва про народження матері ОСОБА_5 серії НОМЕР_3 , виданого Виноградівським райвідділом ДРАЦС Закарпатської області 09.12.1989;

- копією свідоцтва про укладення шлюбу між ОСОБА_4 та ОСОБА_6 серії НОМЕР_4 , виданого відділом державної реєстрації актів цивільного стану Виноградівського районного управління юстиції у Закарпатській області 05.12.2015.

Згідно свідоцтва про народження ОСОБА_3 матір`ю дитини є ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Батьком дитини є ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_5 .

На підставі судового наказу Виноградівського районного суду Закарпатської області суду від 30.11.2021 у справі № 299/6000/21 з ОСОБА_2 стягуються аліменти на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь батька ОСОБА_4 .

Батько дитини зник безвісти за особливих обставин 26.09.2025, що підтверджується копією Сповіщення сім`ї (близьких родичів) зниклого безвісти військовослужбовця № 7876, виданого ІНФОРМАЦІЯ_6 27.09.2025. У зв`язку з чим він фактично не здійснює догляд за дитиною та не може забезпечувати її належне утримання.

Проживання дитини разом із позивачкою підтверджується наступними документами:

- копією акту обстеження умов проживання № 122, виданого Виноградівською міською радою 10.09.2026;

- копією акту обстеження матеріально-побутових умов № 123, виданого Виноградівською міською радою 10.09.2026.

Дитина знаходиться на повному утриманні та вихованні бабусі, позивачки по справі. Всі необхідні обов`язки щодо піклування про фізичний і духовний розвиток онука, забезпечення його необхідним харчуванням, медичним доглядом, лікуванням я здійснюю сама. Це потребує максимального особистого включення, поглинає безліч часу та виснажує як фізично, так і емоційно. Через велике щоденне навантаження позивачці необхідна допомога та підтримка, щоб вона могла повноцінно забезпечити потреби свого онука.

Відповідачка, матір дитини, постійно перебуває за кордоном у зв`язку з працевлаштуванням та фактично з дитиною не проживає. Матеріальної допомоги на утримання дитини Відповідачка не надає.

Відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Водночас, ч.ч. 1-2 ст. 179 СК України передбачає, що аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини. Той із батьків або інших законних представників дитини, на ім`я якого виплачуються аліменти, розпоряджається аліментами виключно за цільовим призначенням в інтересах дитини. Неповнолітня дитина має право брати участь у розпорядженні аліментами, одержаними на її утримання.

Відповідно до ст. 273 СК України якщо матеріальний або сімейний стан особи, яка сплачує аліменти, чи особи, яка їх одержує, змінився, суд може за позовом будь-кого з них змінити встановлений розмір аліментів або звільнити від їх сплати. Суд може звільнити від сплати аліментів осіб, зазначених у статтях 267-271 цього Кодексу, за наявності інших обставин, що мають істотне значення.

Припинення стягнення аліментів є можливим, зокрема, в тому випадку, коли одержувач аліментів, наприклад, мати дитини, не витрачає отримані нею аліменти на дитину, або ж у випадку, коли дитина з певного часу перебуває на утриманні іншого з батьків, з якого вже стягуються аліменти. У такому випадку відбувається припинення стягнення аліментів на ім`я одержувача аліментів. При цьому, обов`язок платника аліментів утримувати дитину не припиняється.

Припинення стягнення аліментів здійснюється за загальними принципами стягнення аліментів, враховуючи, що аліменти є поточними місячними платежами для поточного забезпечення потреб дитини, а також з метою необґрунтованого перерахування відповідачу аліментів за той період, коли дитина з ним не проживала і знаходилась у платника аліментів, то стягнення аліментів має бути припинено з дати подання позову до суду, тобто з 05.10.2026 року.

Подібний за змістом висновок міститься у постанові Верховного Суду від 28 червня 2023 року у справі № 186/126/21 (провадження № 61-1949св23).

Відтак, з урахуванням предмета даного спору (припинення стягнення аліментів на утримання дитини), однією з обставин, яка підлягає доказуванню у справі, є те, з ким саме проживає дитина на час звернення до суду з позовом і розгляду справи судом та ухвалення рішення у справі, зокрема, з одержувачем аліментів чи з їх платником.

Верховний Суд у постанові від 04 вересня 2019 року (справа № 711/8561/16-ц) вказував про те, що аліменти, за своєю суттю - це кошти покликані забезпечити дитину усім необхідним для повноцінного розвитку, тому вони можуть бути стягнуті лише на користь того з батьків хто проживає із дитиною та бере більш активну участь у її вихованні. Сімейне законодавство України не містить підстав для припинення стягнення аліментів, за рішенням суду, яке набрало законної сили, однак за аналогією права для врегулювання такого роду правовідносин можуть бути застосовані норми Цивільного процесуального кодексу України про те, що якщо після набрання рішенням суду законної сили, яким з відповідача присуджені періодичні платежі, зміняться обставини, що впливають на визначені розміри платежів, їх тривалість чи припинення, кожна сторона має право шляхом пред`явлення нового позову вимагати зміни розміру, строків платежів або звільнення від них. Такий спосіб захисту прав платника аліментів є ефективним.

Зміна фактичних обставин після ухвалення судом рішення про стягнення аліментів, а саме: встановлення судом факту проживання дитини не з тим, на чию користь стягуються аліменти, є тією істотною обставиною, яка в розумінні частини другої статті 197 Сімейного кодексу України може бути підставою для звільнення від сплати заборгованості за аліментами платника аліментів. Рішення про звільнення платника аліментів від сплати заборгованості за аліментами повинно також відповідати найкращим інтересам дитини.

Висновки щодо застосування указаних норм матеріального права викладені у постановах Верховного Суду від 21 липня 2021 року у справі № 477/1165/20, від 03 лютого 2021 року у справі № 125/2525/18, від 26 грудня 2019 року у справі № 219/6287/17, від 26 вересня 2019 року у справі № 760/32225/18, від 27 лютого 2019 року у справі № 307/1186/17.

При дослідженні матеріалів справи у їх сукупності судом об`єктивно встановлено, що неповнолітня дитина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 не проживає з матір`ю, а батько, на користь якого були стягнуті аліменти з відповідачки, зник безвісти за особливих обставин 26.09.2025, що підтверджується копією Сповіщення сім`ї (близьких родичів) зниклого безвісти військовослужбовця № 7876, виданого ІНФОРМАЦІЯ_6 27.09.2025.

Згідно з ч. 4 ст. 273 ЦПК України, якщо після набрання рішенням суду законної сили, яким з відповідача присуджені періодичні платежі, зміняться обставини, що впливають на визначені розміри платежів, їх тривалість чи припинення, кожна сторона має право шляхом пред`явлення нового позову вимагати зміни розміру, строків платежів або звільнення від них.

Касаційний цивільний суд у постанові від 04 лютого 2026 року у справі № 212/1496/24 (провадження № 61-14073св25) роз`яснив, що за правилами статті 258 СК України баба і дід мають право звернутися за захистом прав та інтересів малолітніх, неповнолітніх та повнолітніх непрацездатних внуків до органу опіки та піклування або до суду без спеціальних на те повноважень. Отже, чинним законодавством передбачено право баби та діда на процесуальне представництво онука (онучки) на підставі самого факту близького кровного споріднення, без необхідності встановлення опіки, піклування чи призначення їх опікуном або піклувальником. Таким чином, баба, з якою проживає онук (онучка), має право на подання в інтересах дитини позову до її батьків про стягнення аліментів без призначення опікуном дитини.

На теперішній час саме бабуся фактично забезпечує дитину всім необхідним для її повноцінного життя та розвитку, у той час як Відповідачка, яка є матір`ю дитини, фактичної участі в її утриманні не бере.

Водночас продовження стягнення аліментів за раніше виданим судовим наказом від 30.11.2021 у справі № 299/6000/21 на користь батька дитини не відповідає фактичним обставинам, оскільки дитина фактично проживає із бабусею

Касаційний цивільний суд у постанові від 28 вересня 2022 року у справі № 686/18140/21 (провадження № 61-6611св22) зазначив, що припинення стягнення аліментів є можливим у тому випадку, коли одержувач аліментів не витрачає одержані ним аліменти на дитину, дитина проживає з іншим із батьків, який її повністю і утримує. У такому випадку відбувається припинення стягнення аліментів на ім`я їх одержувача.

З огляду на викладене, існують правові підстави для припинення стягнення аліментів за раніше виданим судовим наказом та визначення нового способу виконання матір`ю її обов`язку щодо утримання дитини шляхом стягнення аліментів на користь особи, з якою дитина фактично проживає та яка здійснює її утримання.

Відповідно до частин 1 і 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789X11 (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Відповідно до п.17 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 року № 3 "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів" за відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину той із них, з ким вона проживає, вправі звернутися до суду з відповідним позовом. Згідно з ч. 3 ст. 181 СК аліменти на дитину присуджуються в частці від заробітку (доходу) її матері, батька (ст. 183 цього Кодексу) або в твердій грошовій сумі (ст. 184 СК) і виплачуються щомісячно.

За таких обставин, вимоги про стягнення із відповідача аліментів на утримання дитини є обґрунтованими.

Згідно ст. 183 ч.1 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом із яким проживає дитина.

Відповідно до ч.1 ст. 182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3--1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3--2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

При визначенні розміру аліментів на утримання дитини суд взяв до уваги в тому числі ту обставину, що в сучасних умовах утримання дітей вимагає значних матеріальних витрат, і ці обставини не потребують доведення.

Згідно п.1 ч.1 ст.430 ЦПК України, слід допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч.6 ст.141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Позивача звільнено від сплати судового збору за подання позовної заяви про стягнення аліментів (п.3 ч.1 ст.5 ЗУ «Про судовий збір»). Відтак, у зв`язку із задоволенням позову з відповідача належить стягнути на користь держави судовий збір за звернення до суду у 2026 році із майновим позовом за позовною вимогою про стягнення аліментів на дату подання позову 1332,20 грн.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 81,191, 223, 247, 258, 259, 263-265, 273, 280 -284 ЦПК України, ст. 179, 180-183, 197, 267-271, 273 СК України, ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства», суд

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_1 задовольнити.

Припинити стягнення аліментів, що здійснюється на підставі судового наказу Виноградівського районного суду Закарпатської області від 30.11.2021 у справі № 299/6000/21, відповідно до якого з ОСОБА_2 стягуються аліменти на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь батька ОСОБА_4 , починаючи з 05.10.2026 року

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_5 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_6 аліменти у розмірі 2 500 гривень 00 копійок на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до його повноліття, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, шляхом перерахування на банківський рахунок НОМЕР_1 в ТВБВ № 10006/057 філії-ЗОУ АТ «Ощадбанк», МФО 312356, починаючи з 05.10.2026 року.

Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

Стягнути із ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_5 мешканки АДРЕСА_1 , на користь держави судовий збір у розмірі 1331,20 грн. (одна тисяча тристо тридцять один гривень 20 коп.).

Апеляційна скарга на рішення суду може бути позивачем протягом тридцяти днів з дня його складання рішення до Закарпатського апеляційного суду в порядку ст. 355 ЦПК України.

ГоловуючийНадопта А. А.

Оригінал: reyestr.court.gov.ua