Рішення від 01 листопада 2026 р. у справі №643/12784/25 — Салтівський районний суд міста Харкова

Суд: Салтівський районний суд міста Харкова

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: споживчого кредиту

Дата: 01 листопада 2026 р.

Справа: №643/12784/25

Суддя: Замікула Б. С.

Справа № 643/12784/25

Провадження № 2/643/855/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.11.2026 м. Харків

Салтівський районний суд міста Харкова у складі:

головуючого - судді Замікули Б.С.,

секретаря судового засідання - Онди В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ»

до ОСОБА_1

про стягнення заборгованості,

УСТАНОВИВ:

01.08.2025 ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» звернулося до суду з позовом, в якому просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № 531790247 від 11.03.2020 у розмірі 23467,50 грн, з яких 10500 грн - заборгованість за тілом кредиту, 12967,50 грн - заборгованість за процентами, а також судові витрати: судовий збір у розмірі 2422,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7000 грн.

Позов обґрунтований тим, що 11.03.2020 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідачем в електронній формі укладено кредитний договір № 531790247, за яким відповідач отримала кредит у розмірі 10500 грн строком на 126 днів зі сплатою 475,80 % річних. Договір підписаний електронним підписом одноразовим ідентифікатором, кредитні кошти перераховані на платіжну картку відповідача.

Відповідач зобов`язань за договором не виконала. Право вимоги за кредитним договором послідовно перейшло від ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» до ТОВ «Таліон Плюс» (договір факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018, реєстр прав вимоги № 95 від 25.08.2020), від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» (договір факторингу № 05/0820-01 від 05.08.2020, реєстр прав вимоги № 10 від 31.07.2023), а від ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» - до позивача (договір факторингу № 04/06/25-Ю від 04.06.2025, реєстр боржників та акт прийому-передачі від 04.06.2025).

Ухвалою суду від 12.08.2025 відкрито провадження у справі, вирішено розглядати її в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Цією ж ухвалою за клопотанням позивача витребувано в АТ КБ «ПриватБанк» інформацію щодо належності відповідачу платіжної картки та зарахування на неї кредитних коштів. Відповідь банку надійшла до суду 16.09.2025.

17.10.2025 у справу вступив представник відповідача - адвокат Плугатирьов В.В., який просив надати йому доступ до електронної справи, продовжити відповідачу строк на подання відзиву та відкласти судове засідання.

Відзиву на позовну заяву відповідач не подала.

23.12.2025 представник відповідача подав додаткові пояснення, в яких просив відмовити у задоволенні позову та зобов`язати позивача надати для огляду оригінали договорів факторингу і реєстрів прав вимоги.

Того ж дня позивач подав додаткові пояснення щодо укладення кредитного договору, перерахування кредитних коштів і переходу права вимоги.

04.05.2026 представник відповідача подав клопотання, в якому на випадок задоволення позову просив зменшити витрати позивача на професійну правничу допомогу до 1000 грн.

29.06.2026 представник відповідача подав клопотання, в якому просив зобов`язати позивача надати для огляду в судовому засіданні оригінали договорів факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018, № 05/0820-01 від 05.08.2020 та № 04/06/25-Ю від 04.06.2025 з додатками та реєстрами кредитних договорів, щодо яких відступлено право вимоги. Клопотання обґрунтоване тим, що відповідач заявляє про недостовірність цих доказів з мотивів, викладених у додаткових поясненнях від 23.12.2025, а позивач оригіналів не надав.

Того ж дня представник позивача подав заперечення на клопотання. Зазначив, що оригіналів договорів факторингу № 28/1118-01 та № 05/0820-01, реєстрів прав вимоги № 95 і № 10 позивач не має; вони перебувають у ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс», про що зазначено в позовній заяві. Повний реєстр боржників до договору факторингу № 04/06/25-Ю містить персональні дані інших боржників та відомості, що становлять таємницю фінансової послуги, тому позивач подав витяг з нього.

У клопотаннях від 09.09.2026 та 02.11.2026 представник відповідача наполягав на задоволенні клопотання і зазначав, що копії договорів факторингу, засвідчені не з оригіналів, є недопустимими доказами.

Розгляд справи неодноразово відкладався, зокрема за клопотаннями представника відповідача від 17.10.2025, 24.12.2025, 04.05.2026 та 09.09.2026.

Заперечуючи проти позову, представник відповідача зазначав таке.

Кредитного договору відповідач не укладала і коштів від ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» не отримувала. З поданих документів випливає, що кредит могла отримати будь-яка особа, якій стали відомі персональні дані відповідача.

Відповідно до інформації банку «фінансовим номером» відповідача був інший номер телефону, ніж той, на який надсилався одноразовий ідентифікатор. У виписці по рахунку операція на суму 10500 грн позначена як «переказ із картки», без зазначення відправника і призначення платежу.

Договір факторингу № 28/1118-01 укладено 28.11.2018, тобто до виникнення кредитних правовідносин, його предмет не індивідуалізовано. Реєстр № 95 складено 25.08.2020, а строк дії договору факторингу продовжувався додатковими угодами вже після виникнення заборгованості. Ціни продажу додаткові угоди не визначають, доказів оплати немає.

Дані відповідача у витягах з реєстрів наведено на окремому аркуші без реквізитів договору факторингу та підписів сторін.

Позивач не має оригіналів договорів факторингу, а копії, засвідчені не з оригіналів, є недопустимими доказами. Тому позивач не довів ні отримання відповідачем кредитних коштів, ні наявності в нього права вимоги.

Відповідач має витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8000 грн, докази яких буде подано протягом п`яти днів після ухвалення рішення.

У додаткових поясненнях позивач зазначив, що кредитний договір укладено з дотриманням Закону України «Про електронну комерцію», а кредитні кошти перераховано на картку, вказану відповідачем у заявці, що підтверджено банком. Договори факторингу № 28/1118-01 та № 05/0820-01 є рамковими: право вимоги переходить у день підписання відповідного реєстру, на цей час кредитний договір уже існував, а договори факторингу були чинними. Витяги з реєстрів подано у зв`язку з тим, що повні реєстри містять дані інших боржників, які становлять таємницю фінансової послуги.

У судове засідання 02.11.2026 учасники справи не з`явилися, про дату, час і місце його проведення повідомлені належним чином.

Позивач у позовній заяві просив розглядати справу без участі свого представника. Представник відповідача 02.11.2026 подав клопотання про розгляд справи без його участі та без участі відповідача, проти позову заперечив з підстав, викладених у письмових поясненнях.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося у зв`язку з неявкою в судове засідання учасників справи.

Згідно з ч. 4, 5 ст. 268 ЦПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. Розбіжність між датою судового засідання та датою складення повного рішення в такому разі не є порушенням норм процесуального права (постанова Верховного Суду від 05.09.2022 у справі № 1519/2-5034/11).

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази в їх сукупності, суд дійшов таких висновків.

Судом встановлено, що 11.03.2020 о 23:05 в інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» від імені ОСОБА_1 подано заявку на отримання кредиту. У заявці зазначено її РНОКПП НОМЕР_1 , паспорт серії НОМЕР_2 , виданий 19.10.2010, адресу: АДРЕСА_1 , номер телефону НОМЕР_3 , адресу електронної пошти та платіжну картку № НОМЕР_4 .

Того ж дня о 23:06:33 на номер телефону НОМЕР_3 надіслано одноразовий ідентифікатор DK222XV4, який введено о 23:08:07. Цим ідентифікатором підписано кредитний договір № 531790247 від 11.03.2020 (довідка щодо дій позичальника в інформаційно-телекомунікаційній системі кредитодавця).

За умовами договору ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» надало відповідачу кредит у розмірі 10500 грн строком на 126 днів (п. 1.1, 1.2). Проценти нараховуються за ставкою 475,80 % річних (1,30 % на день) за кожен день користування кредитом від суми кредиту, що фактично перебуває в користуванні позичальника, до закінчення строку, на який видано кредит (п. 1.4, 1.7). Графіком платежів передбачено повернення кредиту та сплату процентів дев`ятьма платежами, останній з яких - 15.07.2020.

Відповідно до платіжного доручення № 6166002e-0b1f-4cee-bd98-e8269585ba80 та довідки ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» від 23.05.2025 о 23:08:20 11.03.2020 через АТ КБ «ПриватБанк» на картку № 5168-75XX-XXXX-0401 перераховано 10500 грн з призначенням «Переказ коштів згідно договору № 531790247 від 11.03.2020».

АТ КБ «ПриватБанк» на виконання ухвали суду повідомив, що картку № НОМЕР_5 банк емітував на ім`я ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 . У виписці по цій картці за період 11.03.2020-16.03.2020 відображено зарахування 11.03.2020 коштів у сумі 10500 грн. У виписці також зазначено дату народження власника картки - ІНФОРМАЦІЯ_1 та паспорт серії НОМЕР_2 , виданий 19.10.2010, тобто ті самі дані, що й у заявці та кредитному договорі.

Серед операцій за цією карткою 16.03.2020 відображено поповнення мобільного номера НОМЕР_6 - того самого, на який надсилався одноразовий ідентифікатор для підписання кредитного договору.

Доказів повернення кредиту чи сплати процентів матеріали справи не містять.

Згідно з розрахунком ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» заборгованість відповідача становить 23467,50 грн, з яких 10500 грн - тіло кредиту, 12967,50 грн - проценти, нараховані з 12.03.2020 по 14.06.2020 по 136,50 грн за день. Оплат від відповідача не надходило.

28.11.2018 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (клієнт) та ТОВ «Таліон Плюс» (фактор) укладено договір факторингу № 28/1118-01. Його строк дії додатковою угодою № 19 від 28.11.2019 продовжено до 31.12.2020, а надалі додатковими угодами № 26, 27, 31, 32 - до 31.12.2024. За п. 4.1 договору право вимоги переходить до фактора в день підписання сторонами реєстру прав вимог.

25.08.2020 сторони підписали реєстр прав вимоги № 95, в якому під порядковим номером 39 зазначено: « ОСОБА_2 », РНОКПП НОМЕР_1 , кредитний договір № 531790247 від 11.03.2020, заборгованість за тілом кредиту 10500 грн, за процентами 12967,50 грн, загальна сума 23467,50 грн.

Протоколом узгодження предмета факторингової операції від 25.08.2020 сторони підтвердили, що за цим реєстром право вимоги до 1977 боржників перейшло до фактора 25.08.2020. Актом звірки взаємних розрахунків станом на 31.12.2020 підтверджено сплату фактором 20.10.2020 фінансування за реєстром № 95 у сумі 1984839,68 грн.

05.08.2020 між ТОВ «Таліон Плюс» (клієнт) та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» (фактор) укладено договір факторингу № 05/0820-01, строк дії якого додатковими угодами № 2 від 03.08.2021 та № 3 від 30.12.2022 продовжено до 30.12.2024. За п. 4.1 договору право вимоги переходить до фактора з моменту підписання реєстру прав вимог.

31.07.2023 сторони підписали реєстр прав вимоги № 10, в якому зазначено кредитний договір відповідача № 531790247 від 11.03.2020 із загальною сумою заборгованості 23467,50 грн. Протоколом від 31.07.2023 сторони підтвердили перехід права вимоги в цю дату. Фінансування за реєстром № 10 у сумі 2586694,30 грн сплачено платіжною інструкцією № 4484 від 01.08.2023.

04.06.2025 між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» (клієнт) та ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» (фактор) укладено договір факторингу № 04/06/25-Ю. За п. 1.2 договору право вимоги переходить до фактора в момент підписання акта прийому-передачі реєстру боржників.

Того ж дня сторони підписали реєстр боржників, в якому зазначено кредитний договір відповідача № 531790247 від 11.03.2020 із заборгованістю 23467,50 грн (10500 грн - тіло кредиту, 12967,50 грн - проценти), та акт прийому-передачі реєстру боржників. Ціну продажу за реєстром у сумі 6810635,54 грн сплачено сімома платіжними інструкціями за період з 10.06.2025 по 25.06.2025.

Оцінюючи доводи сторін щодо укладення кредитного договору, суд зазначає про таке.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1054 ЦК України). Кредитний договір укладається у письмовій формі (ч. 1 ст. 1055 ЦК України).

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою електронного або іншого технічного засобу зв`язку (ч. 1 ст. 207 ЦК України).

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями та підписаний у порядку, визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», зокрема електронним підписом одноразовим ідентифікатором, за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11, ст. 12 цього Закону).

Без отримання одноразового ідентифікатора на номер телефону, зазначений у заявці, та його введення в інформаційно-телекомунікаційній системі кредитодавця електронний договір не міг бути укладений. Тому кредитний договір, підписаний таким ідентифікатором, є укладеним у письмовій формі (постанови Верховного Суду від 07.10.2020 у справі № 127/33824/19, від 12.01.2021 у справі

№ 524/5556/19).

Доводи відповідача про те, що вона договору не укладала, а кредит могла отримати інша особа, спростовуються сукупністю доказів.

Кредитні кошти надійшли не на довільний рахунок, а на платіжну картку, яку банк емітував саме відповідачу. Дані власника картки, які надав банк (РНОКПП, дата народження, серія, номер і дата видачі паспорта), повністю збігаються з даними, зазначеними в заявці та кредитному договорі. Дата і сума зарахування збігаються з платіжним дорученням і довідкою кредитодавця.

Твердження представника відповідача про те, що «фінансовим номером» відповідача в банку був інший номер телефону, не спростовує укладення договору. Цей номер використовується банком для підтвердження операцій за карткою і не стосується номера, який позичальник вказав кредитодавцю у заявці.

Натомість 16.03.2020 з картки відповідача поповнено рахунок мобільного номера НОМЕР_6 , на який надсилався одноразовий ідентифікатор. Отже, відповідач користувалася цим номером.

Позначення операції у виписці як «переказ із картки» без зазначення відправника відображає технічний спосіб зарахування (переказ на картку) і не спростовує того, що кошти надійшли саме від кредитодавця на виконання кредитного договору.

Відповідач не подала жодного доказу на підтвердження своєї версії подій: не стверджувала про втрату картки чи телефону, не надала доказів звернення до банку, кредитодавця чи правоохоронних органів з приводу неправомірного використання її персональних даних, не пояснила обставин зарахування 11.03.2020 на її картку 10500 грн, та не вчинила дій щодо їх повернення. Про намір надати суду особисті пояснення її представник заявляв у клопотанні від 04.05.2026, однак таких пояснень відповідач не надала.

За таких обставин суд вважає доведеним, що 11.03.2020 відповідач уклала кредитний договір

№ 531790247 та отримала за ним кредит у розмірі 10500 грн.

Щодо розміру заборгованості суд зазначає таке.

Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 1049 ЦК України). Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 1048 ЦК України). Ці положення застосовуються до кредитних правовідносин (ч. 2 ст. 1054 ЦК України).

Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування (постанова Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12).

Кредит надано на 126 днів, тобто до 15.07.2020. Проценти нараховано з 12.03.2020 по 14.06.2020 - за 95 днів, у межах строку кредитування. Їх розмір відповідає умовам договору: 10500 грн ? 1,30 % = 136,50 грн на день; 136,50 грн ? 95 днів = 12967,50 грн.

Оскільки відповідач не здійснила жодного платежу за графіком, проценти правильно нараховано на всю суму кредиту, що перебувала в її користуванні (п. 1.7, 1.8 договору). Заявлена сума процентів не перевищує розміру, який міг бути нарахований за весь строк кредитування.

Неустойку та інші штрафні санкції позивач не нараховував і не заявляв.

Наведений розрахунок узгоджується з розрахунками ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» і ТОВ «Таліон Плюс», з усіма трьома реєстрами прав вимоги та з випискою з особового рахунку позивача. Контррозрахунку відповідач не надала.

Щодо переходу до позивача права вимоги суд зазначає таке.

Кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав (ст. 514 ЦК України).

За договором факторингу одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (ч. 1 ст. 1077 ЦК України). Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав, а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (ч. 1 ст. 1078 ЦК України).

Договір факторингу характеризується, зокрема, тим, що його предметом є право грошової вимоги, метою - отримання клієнтом фінансування за рахунок відступлення права вимоги, а відступлення відбувається виключно за плату (постанова Великої Палати Верховного Суду від 11.09.2018 у справі № 909/968/16).

Матеріалами справи підтверджено послідовність відступлення права вимоги до відповідача.

Доводи відповідача про те, що на момент укладення договору факторингу № 28/1118-01 (28.11.2018) права вимоги до неї не існувало, суд відхиляє.

Цей договір є рамковим. Він визначає загальні умови, а конкретні права вимоги, що відступаються, визначаються в реєстрах прав вимог, з дня підписання яких право вимоги переходить до фактора (п. 1.2, 2.1, 4.1 договору).

Право вимоги до відповідача відступлено не 28.11.2018, а 25.08.2020 - за реєстром № 95. На цю дату кредитний договір уже був укладений, строк кредитування сплив, а заборгованість існувала у визначеному розмірі. Отже, відступлено наявну, а не майбутню вимогу.

У реєстрі цю вимогу індивідуалізовано: зазначено прізвище, ім`я та по батькові боржника, РНОКПП, номер і дату кредитного договору, суми заборгованості. Висновки Верховного Суду про неукладеність договору факторингу щодо невизначених, позбавлених конкретного змісту вимог (постанова від 24.04.2018 у справі № 914/868/17), на які посилається відповідач, до цих правовідносин не застосовуються.

Договір факторингу № 28/1118-01 був чинним і на 11.03.2020, і на 25.08.2020. Його строк продовжено додатковою угодою № 19 від 28.11.2019 - в останній день первісного строку дії договору (п. 8.2), тобто до його закінчення.

Ціну продажу (оплату послуг фактора) визначено п. 2.3 самого договору - 100 грн за кожен реєстр, а розмір фінансування - у реєстрі № 95. Сплату фінансування підтверджено актом звірки взаємних розрахунків. Тому відсутність ціни в додаткових угодах, які лише продовжували строк дії договору, значення не має.

Аналогічно право вимоги перейшло від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» 31.07.2023 за реєстром № 10 у період дії договору факторингу № 05/0820-01 з оплатою фінансування 01.08.2023. Від ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» до позивача воно перейшло 04.06.2025 за реєстром боржників і актом прийому-передачі з оплатою ціни продажу в червні 2025 року.

Кожен попередній кредитор на момент відступлення володів правом вимоги, отриманим від свого попередника. Тому принцип «ніхто не може передати більше прав, ніж має сам» (постанова Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2022 у справі № 910/12525/20) порушено не було.

Доводи про те, що дані відповідача у витягах наведено на окремому аркуші без реквізитів договору факторингу і підписів сторін, суд також відхиляє.

Кожен витяг складається з першого аркуша реєстру з його номером, датою, реквізитами договору факторингу та сторін, аркуша з рядком щодо відповідача та завершального аркуша з підписами і печатками сторін. Рядки щодо інших боржників приховано, оскільки ці відомості становлять таємницю фінансової послуги і не стосуються спору.

Подання витягу з документа, коли для вирішення спору має значення лише його частина, прямо передбачено ч. 2 ст. 95 ЦПК України.

Відомості витягів узгоджуються між собою (у всіх трьох реєстрах зазначено той самий кредитний договір і ту саму суму заборгованості - 23467,50 грн), а також з протоколами узгодження предмета факторингових операцій, актом прийому-передачі та платіжними документами.

Неповідомлення боржника про заміну кредитора не звільняє його від обов`язку виконати зобов`язання. Наслідком неповідомлення є лише ризик для нового кредитора, якщо боржник виконав обов`язок первісному кредиторові (ч. 2 ст. 516 ЦК України). Відповідач жодних платежів ні первісному, ні наступним кредиторам не здійснювала.

Щодо доводів відповідача про недопустимість копій договорів факторингу суд зазначає таке.

Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії; учасники справи мають право подавати їх в електронних копіях, на які накладено кваліфікований електронний підпис (ч. 2, 3 ст. 95 ЦПК України). Учасник справи, який подає копії, повинен зазначити, у кого перебуває оригінал (ч. 5 ст. 95 ЦПК України).

Позивач подав усі документи в електронних копіях, засвідчених кваліфікованим електронним підписом свого директора, і в позовній заяві зазначив, у кого перебувають оригінали кожного документа.

Копії договору факторингу № 28/1118-01 та додаткових угод до нього містять відмітки про їх засвідчення «згідно з оригіналом» уповноваженими працівниками сторін цього договору, у яких оригінали і зберігаються. Тому твердження представника відповідача, що ці копії засвідчено «з копій», матеріалами справи не підтверджується.

Відповідно до ч. 6 ст. 95 ЦПК України копія письмового доказу не береться судом до уваги, якщо оригінал витребувано, але не подано, і учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність копії оригіналу.

Наведені положення процесуального закону до спірних правовідносин не застосовуються, оскільки клопотання представника відповідача від 29.06.2026 про зобов`язання позивача надати оригінали договорів факторингу задоволенню не підлягає з таких підстав.

Клопотання про зобов`язання іншої сторони надати оригінали письмових доказів за своєю суттю є клопотанням про витребування доказів. Положення ч. 6 ст. 95 ЦПК України не встановлюють для нього окремого строку і не звільняють учасника справи від дотримання загальних правил ст. 83, 84 цього Кодексу.

Відповідач повинен подати суду докази разом з поданням відзиву (ч. 3 ст. 83 ЦПК України). Клопотання про витребування доказів повинно бути подане в строк, зазначений у ч. 2, 3 ст. 83 ЦПК України. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї (ч. 1 ст. 84 ЦПК України).

Копії договорів факторингу, витягів з реєстрів прав вимоги та реєстру боржників було додано до позовної заяви та надіслано відповідачу разом з позовом (опис вкладення до поштового відправлення № 0505328844103). З 17.10.2025 її представник мав можливість ознайомитися з ними в електронній справі. Отже, потреба перевірити відповідність копій оригіналам, якщо вона існувала, виникла з моменту ознайомлення з позовною заявою, і відповідне клопотання мало бути заявлене у строк для подання відзиву.

Натомість відзиву відповідач не подала. Вперше питання про оригінали її представник порушив 23.12.2025 - більш ніж через два місяці після вступу у справу, а окреме клопотання подав лише 29.06.2026 - більш ніж через вісім місяців. Причин, з яких клопотання не могло бути подане своєчасно, не наведено, про поновлення строку не заявлено.

Крім того, заявлене клопотання є необґрунтованим і по суті, зважаючи на таке.

Оригіналів договорів факторингу № 28/1118-01 та № 05/0820-01 з реєстрами позивач не має, про що зазначив ще в позовній заяві, як того вимагає ч. 5 ст. 95 ЦПК України. Клопотання про витребування доказів повинно містити підстави, з яких випливає, що доказ має відповідна особа (п. 3 ч. 2 ст. 84 ЦПК України). Матеріали справи свідчать про протилежне, тому зобов`язання позивача надати ці документи було б завідомо невиконуваним.

Витребувати оригінали в осіб, у яких вони зберігаються, представник відповідача не просив, хоча ці відомості були йому відомі з позовної заяви і повторно - із заперечень позивача від 29.06.2026. Збирати докази замість сторони суд не повинен (ч. 2 ст. 13, ст. 12 ЦПК України).

Оригінал договору факторингу № 04/06/25-Ю з реєстром боржників є в позивача. Однак витребування оригіналу має сенс тоді, коли виникає сумнів саме у відповідності копії оригіналу, а витребування оригіналу є правом, а не обов`язком суду (постанова Великої Палати Верховного Суду від 08.06.2021 у справі № 906/1336/19).

Обґрунтованого сумніву у відповідності копій оригіналам відповідач не навела. Вона не вказала на жодну розбіжність між копіями та оригіналами, на ознаки підробки чи технічного монтажу, не подала документів іншого змісту.

Її заперечення стосувалися правової оцінки змісту документів - індивідуалізації предмета договору факторингу, моменту переходу права вимоги, оформлення витягів, оплати. Ці доводи суд розглянув вище по суті і відхилив, оскільки зміст документів спростовує їх незалежно від того, досліджується копія чи оригінал.

Вимога надати оригінали реєстрів у повному обсязі також виходить за межі предмета доказування: такі реєстри стосуються зобов`язань інших осіб, а для вирішення спору значення має лише частина документа щодо кредитного договору відповідача, для чого закон допускає подання засвідченого витягу (ч. 2 ст. 95, ч. 4 ст. 77 ЦПК України).

Суд також враховує, що представник відповідача, наполягаючи на огляді оригіналів «у судовому засіданні», водночас двічі (29.06.2026 та 02.11.2026) просив розглядати справу без його участі та без участі відповідача.

Відтак, задоволення клопотання потребувало б нового відкладення розгляду справи без реальної можливості отримати більшість витребуваних документів, що суперечило б вимозі розумності строків розгляду справи (п. 10 ч. 3 ст. 2 ЦПК України).

Європейський суд з прав людини наголошує, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов`язаних із затягуванням процесу, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для скорочення тривалості процесу (рішення у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» від 07.07.1989, заява № 11681/85).

Тому клопотання представника відповідача про зобов`язання позивача надати оригінали письмових доказів підлягає залишенню без задоволення, а наслідки, передбачені ч. 6 ст. 95 ЦПК України, не настають.

Подані позивачем копії узгоджуються між собою та з доказами, отриманими незалежно від позивача, - інформацією АТ КБ «ПриватБанк». Тому суд визнає їх належними, допустимими та достовірними доказами (ст. 77-79 ЦПК України).

Відповідно до ст. 526, 530, 610, 612 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином і у встановлений строк; невиконання зобов`язання є його порушенням.

Оцінивши докази за правилами ст. 89 ЦПК України, суд дійшов висновку, що позивач довів обставини, на які посилається як на підставу позову: укладення кредитного договору, отримання відповідачем кредиту, розмір заборгованості та перехід до нього права вимоги. Відповідач доводів позивача не спростувала (ч. 1 ст. 81 ЦПК України).

Отже, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість у розмірі 23467,50 грн, з яких 10500 грн - тіло кредиту, 12967,50 грн - проценти.

Інші доводи сторін на зазначені висновки не впливають. Суд враховує, що п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент сторони; обсяг цього обов`язку залежить від характеру рішення (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїз Торіха проти Іспанії» від 09.12.1994, заява № 18390/91, п. 29).

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд зазначає таке.

У разі задоволення позову судові витрати покладаються на відповідача (п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України). Тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачений судовий збір у розмірі 2422,40 грн.

На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу позивач подав договір про надання правничої допомоги № 05/06/25-01 від 05.06.2025, укладений з АБ «Тараненко та партнери», додаткову угоду № 25770524004 від 05.06.2025, протокол погодження вартості послуг та акт прийому-передачі наданих послуг від 25.06.2025 на суму 7000 грн.

Згідно з актом ця сума складається з вартості таких послуг: вивчення матеріалів справи (2 год) - 1000 грн; складання позовної заяви (2 год) - 5000 грн; підготовка адвокатського запиту (1 год) - 500 грн; підготовка клопотання про витребування доказів (1 год) - 500 грн.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі складністю справи, часом, витраченим адвокатом, обсягом наданих послуг, ціною позову та значенням справи для сторони (ч. 4 ст. 137 ЦПК України). У разі недотримання цих вимог суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат; обов`язок доведення їх неспівмірності покладається на сторону, яка заявляє таке клопотання (ч. 5, 6 ст. 137 ЦПК України; постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).

Представник відповідача таке клопотання заявив. Він обґрунтував його тим, що справа нескладна, позовна заява має шаблонний характер, а заявлені витрати становлять 29,8 % ціни позову.

Суд погоджується з цими доводами частково.

Справа є типовою для спорів про стягнення заборгованості за кредитними договорами, ціна позову незначна, а позовна заява побудована за стандартною структурою з посиланням на типові норми та судову практику. За таких обставин витрачання на вивчення матеріалів і на складання позовної заяви по 2 години не є співмірним зі складністю справи. Розумним суд вважає по 1 годині на кожну з цих послуг за погодженими сторонами ставками: 500 грн та 2500 грн.

Підготовка адвокатського запиту до банку та клопотання про витребування доказів була пов`язана зі збиранням доказів, які мали істотне значення для вирішення спору. Вартість цих послуг (по 500 грн) є співмірною.

Отже, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4000 грн (500 + 2500 + 500 + 500).

Оскільки позов задоволено, підстав для відшкодування відповідачу витрат на професійну правничу допомогу, про які заявляв її представник, немає (ч. 1 ст. 141 ЦПК України).

Керуючись ст. 2, 12, 13, 76-81, 83, 84, 89, 95, 133, 137, 141, 247, 258, 259, 263-265, 268, 274, 279, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Клопотання представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Плугатирьова Віталія Вікторовича від 29.06.2026 про зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» надати для огляду в судовому засіданні оригінали договорів факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018, № 05/0820-01 від 05.08.2020, № 04/06/25-Ю від 04.06.2025 з додатками та реєстрами кредитних договорів, щодо яких відступлено право вимоги, - залишити без задоволення.

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» заборгованість за кредитним договором № 531790247 від 11.03.2020 у розмірі 23467,50 грн, з яких 10500 грн - заборгованість за тілом кредиту, 12967,50 грн - заборгованість за процентами.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» судовий збір у розмірі 2422,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4000 грн.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття постанови судом апеляційної інстанції.

Учасники справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ», код ЄДРПОУ 43541163, місцезнаходження: 01024, м. Київ, вул. Рогнідинська, буд. 4, літера А, оф. 10;

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Повне судове рішення складено та підписано 16.11.2026.

Суддя Борис ЗАМІКУЛА

Оригінал: reyestr.court.gov.ua