Суд: Шевченківський районний суд м. Запоріжжя
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: позики, кредиту, банківського вкладу, з них
Дата: 15 листопада 2026 р.
Справа: №336/6071/26
Суддя: Дацюк О. І.
ЄУН: 336/6071/26
Провадження №: 2/336/4431/2026
РІШЕННЯ
Іменем України
16 листопаду 2026 року м. Запоріжжя
Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючого судді Дацюк О.І., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» звернулось з позовом до ОСОБА_1 , вказавши, що 07.07.2025 року між ТОВ «Споживчий центр» та відповідачем укладено кредитний договір №07.07.2025-100000820, за умовами якого ОСОБА_1 видано кредит в сумі 22000 гривень строком на 184 дні та датою повернення (виплати) кредиту - 06.01.2026 року зі сплатою процентів за кожен день користування кредитом в розмірі 0,85% та комісії за надання кредиту в сумі 4400 гривень.
Внаслідок неналежного виконання зобов`язань за договором, позивач просить стягнути з відповідача на свою користь заборгованість в сумі 63028,66 гривень разом із судовим збором.
Ухвалою суду від 13.08.2026 року відкрите провадження та справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників.
Відповідач, в установлений судом строк, направив до суду відзив на позовну заяву, в якому заперечував проти стягнення комісії за надання кредиту, неустойки, а також просив відмовити у стягненні нарахованих відсотків поза межами строку дії кредитного договору.
Представник позивача направила до суду відповідь на відзив та просила позов задовольнити. До відзиву також було долучено розрахунок заборгованості по кредитному договору №07.07.2025-100000820 від 07.07.2025 року.
Відповідач також направив до суду заперечення на відповідь на відзив в якому навів контр розрахунок суми заборгованості.
В ході розгляду справи сторонами інші заяви чи клопотання не подавались.
При дослідженні матеріалів справи встановлено таке.
07.07.2025 року ОСОБА_1 прийняв пропозицію ТОВ «Споживчий центр» про укладення кредитного договору (кредитної лінії), а саме укласти електронний кредитний договір (оферту) у порядку, передбаченому Законом України «Про електронну комерцію», і не є ні договором приєднання/його частиною у розумінні ст. 634 ЦК України, ні публічним договором у розумінні ст. 633 ЦК України, шляхом підписання її одноразовим ідентифікатором (код з смс-повідомлення) та погодився на умови, викладені у публічній пропозиції.
07.07.2025 року ОСОБА_1 підписав та направив ТОВ «Споживчий центр» заявку кредитного договору №07.07.2025-100000820 (кредитної лінії), в якій вказав реквізити належного відповідачеві електронного платіжного засобу для надання коштів відповідачеві за даним та наступними договорами: НОМЕР_3.
Відповідно до умов кредитного договору №07.07.2025-100000820 від 17.01.2025 року відповідачу надано кредит на наступних умовах: дата надання/видачі кредиту - 07.07.2025 року; сума кредиту: 22000 гривень; строк, на який надається кредит - 184 дні з дати його надання; дата повернення (виплати) кредиту - 06.01.2026 року.
Згідно з п.п. 6, 7 договору, процентна ставка - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 0.85% за 1 день користування кредитом, яка застосовується протягом всього строку, на який надається кредит. Розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку
Комісія, пов`язана з наданням кредиту - 20% від суми Кредиту та дорівнює 4400 гривень. Комісія розраховується шляхом множення суми кредиту (база розрахунку) на розмір комісії у відсотковому значенні. Нараховується кредитором та обліковується в день видачі кредиту.
У п. 10 договору вказано про те, що денна процентна ставка становить 0,76%.
Відповідно до п. 11 проценти (економічна сутність - плата за користування кредитом) розраховуються шляхом множення всієї суми кредиту (включаючи всі транші) (залишку від всієї суми кредиту) (база розрахунку) на кількість днів користування кредитом/залишком кредиту та на процентну ставку, яка застосовується у відповідному періоді.
Згідно з п. 15 договору, неустойка: 220 гривень, що нараховується за кожен день невиконання/неналежного виконання кожного окремого зобов`язання незалежно від суми невиконаного/неналежно виконаного зобов`язання.
07.07.2025 року ТОВ «Споживчий центр» акцептувало оферту ОСОБА_1 та направило відповідачеві відповідь позичальника про прийняття пропозиції (акцепт) кредитного договору №07.07.2025-100000820 (кредитної лінії) на запропонованих умовах.
ОСОБА_1 також підписав та направив позивачеві інформаційне повідомлення позичальника.
Згідно з умовами укладеного кредитного договору, позивач надає відповідачеві кредит на умовах його строковості, платності і поворотності. Спосіб надання відповідачеві коштів у рахунок кредиту: перерахування на рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача НОМЕР_3 (п. 4.1. договору), днем надання кредиту вважається: списання відповідної суми коштів з рахунку позивача, а днем погашення кредиту/сплати платежу - день надходження коштів у касу позивача готівкою або зарахування на поточний рахунок позивача, що підтверджується випискою з поточного рахунку позивача. У випадку, якщо дата ініціювання платіжної операції з надання кредиту не співпадає з датою завершення цієї платіжної операції з надання кредиту, днем/датою надання кредиту є дата ініціювання цієї платіжної операції, якщо платіжна операція була завершена (навіть у випадку її завершення в пізнішу дату) (п. 4.3.).
Відповідно до п. 4.4. договору, сторони встановили, що проценти нараховуються з дня надання кредиту (включаючи безпосередньо день надання кредиту) включно до дати його фактичного повернення. Проценти за користування нараховуються та обліковуються позивачем щоденно. Комісія нараховується Кредитором та обліковується в день видачі кредиту.
У відповідності до п. 6.1. договору, відповідач зобов`язався використати кредит на зазначені в договорі цілі, що не суперечать чинному законодавству України, і забезпечити своєчасне повернення кредиту та процентів шляхом внесення в касу позивача готівкою або перерахування на рахунок кредитодавця в такі терміни: а) повернення кредиту, сплата процентів, комісії - у терміни та строки, вказані у заявці, яка є невід`ємною частиною даної оферти; б) неустойки, яка може бути нарахована позивачем за несвоєчасне виконання зобов`язань за цим договором, - негайно, з моменту пред`явлення позивачем вимоги (усної чи письмової) про нарахування таких санкцій.
Згідно з п. 7.6., у випадку невиконання/неналежного виконання відповідачем будь-яких грошових зобов`язань за Договором позивач залишає за собою право нарахування неустойки, розмір якої встановлюється у заявці, яка є невід`ємною частиною даної оферти. Максимальний розмір неустойки встановлюється законом.
Як зазначено у п. 9.1. договору, у разі несплати кредиту та/або процентів та/або комісії у встановлені договором терміни/строки, сума зобов`язань по погашенню кредиту та/або процентів та/або комісії з наступного за останнім для сплати днем вважається простроченою, крім випадків, встановлених договором. У разі несвоєчасного повернення відповідачем обумовленої суми кредиту та/або несплати нарахованих процентів та/або комісії до відповідача може бути застосована неустойка згідно п.7.6. кредитного договору. Також відповідач, який прострочив виконання грошового зобов`язання відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України на вимогу позивача зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також проценти річних від простроченої суми (база розрахунку) у розмірі, встановленому у заявці, яка є невід`ємною частиною кредитного договору.
Цей Договір набирає чинності з дати отримання позивачем у інформаційній системі позивача від відповідача відповіді про прийняття пропозиції (акцепт), підписаної одноразовим ідентифікатором, отриманим відповідачем від позивача на номер телефону відповідача, вказаний при реєстрації у інформаційній системі позивача. Цей договір діє протягом одного року(ів), згідно з п. 10.1 договору.
Договір ОСОБА_1 було підписано з використанням одноразового ідентифікатора для підписання кредитного договору Е136, який було доставлено на номер телефону, вказаний ОСОБА_1 під час укладення договору.
Згідно з довідкою ТОВ «Універсальні платіжні рішення» від 18.05.2026 року, між ТОВ «УПР» та ТОВ «Споживчий центр» укладено договір на переказ коштів ФК-П-2024/01-2 від 01.04.2024 року. Відповідно до зазначеного договору було успішно перераховано кошти на платіжну картку клієнта: 07.07.2025 року о 11.58.31 годині на суму 22000 гривень, номер картки НОМЕР_1 , номер транзакції в системі iPay.ua - 795342118, призначення платежу: Видача за договором кредиту №07.07.2025-100000820.
За розрахунком позивача, внаслідок неналежного виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань, станом на 21.08.2026 року утворилась заборгованість в сумі 63028,66 гривень, з яких 22000 гривень заборгованості по тілу кредиту, 28611 гривень заборгованості по сплаті процентів за користування кредитом, 1417,66 гривень заборгованості по комісії за надання кредиту, 11000 гривень штрафу.
При цьому, 06.08.2025 року відповідачем було сплачено 8779,34 гривень, які були зараховані на погашення відсотків за користування кредитом та комісії.
При вирішенні спору суд виходить з такого.
Статтею 13 Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством). Кожна сторона договору отримує по одному примірнику договору з додатками до нього. Примірник договору, що належить споживачу, має бути переданий йому невідкладно після підписання договору сторонами.
Відповідно до ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: - надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; - заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; - вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.
Укладення кредитного договору в електронній формі (відповідно до вимог Закону України «Про електронну комерцію»), є таким, що укладений у письмовому вигляді про що зазначено у постановах ВС від 07.10.2020 року №127/33824/19 та від 09.09.2020 року №732/670/19.
Можливість укладення договору шляхом фіксування його змісту в кількох документах визначена ст. 207 ЦК України.
Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Стаття 634 ЦК України надає визначення договору приєднання, відповідно до якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Згідно зі ст. 639 ч. 2 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Як вказує ст. 640 ч. 1 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.
Відповідно до ст. 641 ЦК України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.
Реклама або інші пропозиції, адресовані невизначеному колу осіб, є запрошенням робити пропозиції укласти договір, якщо інше не вказано у рекламі або інших пропозиціях.
Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Згідно з ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.
Згідно ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.
За користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами, відповідно до ст. 536 ЦК України.
За змістом частини першої статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно з частиною першою статті 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.
Аналіз вказаних норм права свідчить про те, що при укладенні договору сторони можуть визначити строк його дії, тобто час, протягом якого вони мають здійснити свої права та виконати свої обов`язки відповідно до цього договору.
Щодо кредитного договору, то сторони вправі встановити строк кредитування, протягом якого боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок за договором із повернення кредиту та сплати процентів. У свою чергу, впродовж цього строку кредитодавець вправі реалізувати своє право на проценти за користування кредитними коштами.
При цьому право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом і комісії припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.
Саме таку правову позицію висловила Велика Палата Верховного Суду у постановах від 28 березня 2018 року (справа № 444/9519/12) та 31 жовтня 2018 року (№ 202/4494/16-ц), яка в силу частини четвертої статті 263 ЦПК України має бути врахована судами при виборі і застосуванні норм права.
ОП КЦС ВС у постанові від 7 вересня 2026 року у справі № 552/672/23 (провадження 61-4595сво25) зазначила, що при виникненні спорів як еx ante, так і еx post контроль за договірними умовами і використання договору в цілому (хоча парламент конструює ті чи інші імперативні приватно-правові норми) здійснює суд.
Об`єднана палата звернула увагу, що положення договору та заяви-анкети передбачали різні підходи до визначення розміру процентів. За таких обставин при вирішенні спору суд має тлумачити зміст договору, а нечіткі або двозначні його положення відповідно до ч. 8 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» тлумачаться на користь споживача.
Це пов`язано з тим, що тлумачення правочину - це з`ясування змісту дійсного одностороннього правочину чи договору (двостороннього або багатостороннього правочину), з тексту якого неможливо встановити справжню волю сторони (сторін). З урахуванням принципу тлумачення favor contractus (тлумачення договору на користь дійсності) сумніви щодо дійсності, чинності та виконуваності договору (правочину) повинні тлумачитися судом на користь його дійсності, чинності та виконуваності.
Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати в договори зі споживачем умови, які є несправедливими (ч. 1 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів»). Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача (ч. 2 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів»).
Нечіткі або двозначні положення договорів із споживачами тлумачаться на користь споживача (ч. 8 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів»).
За відсутності встановленої законом нікчемності відповідної умови суд не може без позовної вимоги споживача визнати умову договору недійсною, змінити договір і на цій підставі самостійно зменшити розмір процентів. Водночас це не перешкоджає суду без окремої вимоги тлумачити нечіткі або двозначні положення договору на користь споживача.
Кредитний договір укладено між сторонами 07.07.2025 року строком на 184 дні, тобто до 06.01.2026 року, що також підтверджується і графіком платежів.
При цьому, п. 11 договору визначено, що проценти розраховуються шляхом множення всієї суми кредиту на кількість днів користування кредитом/залишком кредиту та на процентну ставку, яка застосовується у відповідному періоді.
Отже, оскільки сплачені відповідачем кошти були зараховані на погашення заборгованості по процентам за користування кредитом та комісії за надання кредиту, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню відсотки за користування кредитом за період з 06.08.2025 року по 06.01.2026 року в сумі 28611 гривень.
Вирішуючи спір в частині стягнення комісії за надання кредиту, суд вважає, що відсутні підстави для задоволення позовних вимог в цій частині, оскільки, у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 листопада 2023 року у справі № 204/224/21 (провадження № 61-4202сво22) зазначено, що згідно з частиною п`ятою статті 12 Закону України "Про споживче кредитування" умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
Комісія за обслуговування кредитної заборгованості не є банківською послугою в розумінні Закону України «Про банки і банківську діяльність», за яку позикодавець може отримувати будь-яку плату чи винагороду, саме до такого висновку прийшла колегія суддів ВС у постанові від 31.01.2024 року в справі №450/126/20.
В кредитному договорі не зазначено переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються позивачу та за які кредитором встановлена комісія.
Враховуючи, що позивач не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні кредитного договору з відповідачем, то положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника сплачувати комісію є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування», тому вимоги в частині стягнення комісії задоволенню не підлягають, що узгоджується з постановою Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі № 202/5330/19.
Щодо нарахованого штрафу (неустойки) за кожен день невиконання/неналежного виконання кожного окремого зобов`язання незалежно від суми невиконаного/неналежно виконаного зобов`язання, суд виходить з наступного.
Відповідно до Закону України від 15.03.2022 № 2120-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану», розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено пунктом 18, який передбачає, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється, зокрема, від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 року на всій території України введено воєнний стан, строк якого неодноразово продовжувався і який безперервно триває з 24.02.2022 року до теперішнього часу.
На час розгляду справи в суді положення пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України є чинними.
Відповідно до частини 1статті 4 ЦК України основу цивільного законодавства України становить Конституція України.
Основним актом цивільного законодавства є Цивільний кодекс України (частина 2статті 4 ЦК України).
Отже, частина друга статті 4 ЦК України закріплює пріоритет норм цього Кодексу над нормами інших законів. До того ж такий спосіб вирішення колізії норм ЦК України з нормами інших законів - з констатацією пріоритету норм цього Кодексу над нормами інших законів підтримувався як Конституційним Судом України (Рішення від 13 березня 2012 року у справі № 5-рп/2012), так і Верховним Судом України (постанови від 30 жовтня 2013 року у справі № 6-59цс13, від 16 грудня 2015 у справі № 6-2023цс15).
Вказане узгоджується і з правовою позицією, висловленою у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22 червня 2021 року у справі № 334/3161/17 (пункт 17), від 18 січня 2022 року у справі №910/17048/17 (пункт 78), від 29 червня 2022 року у справі №477/874/19 (пункт 69)).
Також, Верховний Суд вже викладав висновки щодо застосування пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України до зобов`язань, які виникли на підставі окремих договорів. Зокрема, вказувалося, що на кредитний договір розповсюджується дія пункту 18 Прикінцеві та перехідні положення ЦК України(постанови Верховного Суду від 18 жовтня 2023 року у справі № 706/68/23 (провадження № 61-8279св23), від 12.02.2025 № 758/5318/23 (провадження № 61-15103св24), згідно яких, тлумачення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань. Така особливість проявляється:
(1) в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування;
(2) в договорах, на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит;
(3) у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання).
Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною другою статті 625 ЦК України, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Зважаючи на викладені норми, судом не знайдено підстав для стягнення з ОСОБА_1 також і штрафу за неналежне виконання зобов`язань за кредитним договором.
Оскільки позивачем надані докази укладення між сторонами відповідного кредитного договору та, як наслідок, набуття відповідачем обов`язку виконання взятих на себе зобов`язань відповідно до умов договору, суд вбачає підстави для часткового задоволення позовних вимог та стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Споживчий центр» заборгованості по тілу кредиту та процентам за користування кредитом.
Оскільки відповідач сплачував кошти для погашення наявної заборгованості в сумі 8779,34 гривень, частина з яких була зарахована позивачем на погашення заборгованості по відсоткам (5797 гривень) та комісії (2982,34 гривні), враховуючи відсутність підстав для стягнення з відповідача комісії пов`язаної з наданням кредиту, розмір заборгованості по кредитному договору підлягає зменшенню на сплачену відповідачем суму, та суд вважає доцільним стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Споживчий центр» заборгованість в сумі 47628,66 гривень.
Також, відповідно до ст. 141 ЦПК України, з відповідача підлягає стягненню судовий збір пропорційно до задоволених позовних вимог.
Позивачем також заявлено вимогу про стягнення з ОСОБА_1 на свою користь 120,18 гривень витрат, пов`язаних з надсиланням стороні відповідача позовної заяви у паперовій формі листом з описом вкладення.
Вказані витрати підтверджуються квитанцією №2078684 від 20.05.2026 року на суму 120,18 гривень, виданої ТОВ «Поштова служба «Е-Пост» за відправлення від ТОВ «Споживчий центр» на адресу ОСОБА_1 поштового відправлення з описом вкладення.
За ст. 140 ч. 2 ЦПК України, розмір витрат, пов`язаних з проведенням огляду доказів за місцем їх знаходження, забезпеченням доказів та вчиненням інших дій, пов`язаних з розглядом справи чи підготовкою до її розгляду, встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.
В постанові від 16 вересня 2026 року по справі №260/3634/24 Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду зазначено, що Суд не бачить визначених законом правових та фактичних підстав для розподілу сплачених адвокатом у цій справі судових витрат на поштове пересилання процесуальних документів та доказів до суду та іншим учасникам справи, які були зареєстровані в підсистемі ЄСІТС «Електронний суд», що забезпечує обмін документами за її допомогою.
Представниця позивачів, будучи зареєстрованою в електронному кабінеті та не маючи перешкод для його використання, зокрема, з метою обміну документами між нею та судом та / або іншими учасниками справи, не була позбавлена можливості здійснювати направлення до суду та іншим учасникам справи, які також зареєстровані в електронному кабінеті, відповідні процесуальні документи в електронному вигляді за допомогою підсистеми ЄСІТС «Електронний суд».
Тому Суд вважає, що оскільки представниця позивачів не довела наявності об`єктивних перешкод у можливості використанні з вказаною вище метою зазначеної підсистеми ЄСІТС, у якій вона зареєстрована та має електронний кабінет, то й відправлення саме поштою в паперовому вигляді суду та іншим, зареєстрованим у цій же Системі, учасникам справи відповідних процесуальних документів у такому разі не було необхідним, а отже й витрати, пов`язані з вчиненням таких дій, не були неминучими.
У позовній заяві представником позивача вказано про відсутність зареєстрованого електронного кабінету у підсистемі «Електронний суд» ЄСІТС у відповідача.
Водночас, згідно з відповіддю про наявність зареєстрованого Електронного кабінету ЄСІТС, ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 зареєстрував у підсистемі Електронний суд електронний кабінет 02.03.2026 року о 19.08 годині.
Отже, оскільки представником позивача не було доведено необхідності надсилання засобами поштового зв`язку процесуальних документів відповідачеві, який був зареєстрований в системі «Електронний суд», не підлягають задоволенню понесені позивачем витрати, пов`язані з поштовим пересиланням процесуальних документів.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 76-81, 133, 140, 141, 258, 259, 263-265, 279, 352, 354 ЦПК України, -
УХВАЛИВ:
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково та стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» 47628,66 гривень (сорок сім тисяч шістсот двадцять вісім гривень 66 коп.) в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №07.07.2025-100000820 від 07.07.2025 року; судовий збір в сумі 2023,42 гривні (дві тисячі двадцять три гривні 42 коп.).
Вимогу про стягнення судових витрат, пов`язаних з поштовим пересиланням процесуальних документів залишити без задоволення.
Відповідно до ст. 265 ч. 5 ЦПК України зазначаємо наступні відомості:
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», місцезнаходження: м. Київ, вул. Саксаганського, 133А, код ЄДРПОУ 37356833.
Відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення може бути оскаржене до Запорізького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Суддя О.І. Дацюк
Повний текст рішення суду складений 16.11.2026 року.
16.11.26
Оригінал: reyestr.court.gov.ua