Суд: Пересипський районний суд міста Одеси
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: надання послуг
Дата: 09 листопада 2026 р.
Справа: №523/18789/26
Суддя: Боков О. М.
Справа № 523/18789/26
Провадження №2/523/9372/26
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"10" листопада 2026 р. м.Одеса
Пересипський районний суд м. Одеси у складі
головуючого судді Бокова О.М.,
за участю секретаря судового засідання Шаріпової Ю.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі в залі суду № 7 цивільну справу за позовом Комунального підприємства «Теплопостачання міста Одеси» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
В С Т А Н О В И В:
До Пересипського районного суду м. Одеси надійшла позовна заява КП «Теплопостачання міста Одеси» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за опалення та гаряче водопостачання в розмірі 31901,60 грн.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що КП «Теплопостачання міста Одеси» забезпечує тепловою енергією квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , в якій мешкає відповідач та є споживачем послуг. Отримуючи послуги з постачання теплової енергії, ОСОБА_1 своєчасно не сплачує їх вартість, в результаті чого у нього виникла заборгованість в загальному розмірі 31901,60 грн, у зв`язку з чим позивач вимушений звернутися до суду з позовом.
Ухвалою Пересипського районного суду м. Одеси від 17.09.2026 року відкрито провадження у вищенаведеній справі та призначено до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
27.10.2026 року від представника відповідача – адвоката Вергелеса Ю.О., надійшов відзив на позовну заячу, відповідно до якого просив відмовити в позові у повному обсязі з підстав його необґрунтованості та безпідставності, посилаючись на те, що: позивач стверджує, що відповідач є споживачем теплової енергії за адресою: АДРЕСА_1 , однак жодного доказу в підтвердження наведеного не надав; розміщений 04.10.2021 року на сайті www.teplo.od.ua текст типового індивідуального договору не містить істотних умов щодо вимог до якості послуги, які згідно з п.2 ч.3 ст.12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» є істотними умовами договору, а тому в розумінні ч.1 ст.638 ЦК України такий договір не є укладеним; факт отримання послуги від КП «ТМО» не є доведеним, оскільки немає конкретизації якісних показників, за якими послугу можна вважати саме комунальною послугою з постачання теплової енергії ідентифікованому споживачу; заборгованість у розмірі 31901,60 грн нарахована за період з 01.11.2018 по 01.06.2026, а тому вимоги про стягнення заборгованості за період з 01.11.2018 по 31.05.2023 включно на суму 16687,66 грн заявлені з пропуском позовної давності, у зв`язку з чим просив застосувати наслідки її спливу; відповідач є особою з інвалідністю другої групи, а тому на підставі п.9 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» звільнений від сплати судового збору, у зв`язку з чим просив не стягувати з нього судовий збір.
В судове засідання представник позивача не з`явилася, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, надала заяву в якій просила розгляд справи проводити без її участі, а також не заперечувала щодо ухвалення судом заочного рішення.
Відповідач та його представник в судове засідання не з`явилася, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, у поданому відзиві представник відповідача просив проводити розгляд справи без його участі та участі відповідача, а також просив відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Відповідно до ч. 2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши у судовому засіданні матеріали справи в порядку спрощеного позовного провадження, з`ясувавши всі обставини справи в їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 є споживачем послуг з опалення та гарячого водопостачання за адресою: АДРЕСА_1 (особовий рахунок № НОМЕР_1 ).
З матеріалів справи також вбачається, що зазначену адресу відповідач самостійно вказав у відзиві на позовну заяву як своє місце проживання; ця ж адреса є його зареєстрованим місцем проживання. Доказів того, що відповідач за вказаною адресою не проживає або не є власником (користувачем) цієї квартири, суду не надано.
Згідно із розрахунком позивача за вказаним особовим рахунком КП «Теплопостачання міста Одеси» існує заборгованість відповідача за спожиту теплову енергію станом на 01.06.2026 року в загальному розмірі 31901,60 грн.
КП «Теплопостачання міста Одеси» як постачальник теплової енергії свої зобов`язання виконало в повному обсязі та надало відповідачу послуги з постачання теплової енергії. Однак відповідач своїх зобов`язань зі сплати вартості спожитої теплової енергії не виконав.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» комунальні послуги - це результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо- та електропостачанням, опаленням. Споживачем за цим Законом є фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу.
Згідно із приписами ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором.
Відповідно до ч. 2 ст. 12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» договори про надання житлово-комунальних послуг укладаються відповідно до типових або примірних договорів, затверджених Кабінетом Міністрів України або іншими уповноваженими законом державними органами відповідно до закону. Договори про надання комунальних послуг можуть затверджуватися окремо для різних моделей організації договірних відносин (індивідуальний договір, індивідуальний договір з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем, колективний договір) та для різних категорій споживачів (індивідуальний споживач (співвласник багатоквартирного будинку, власник будівлі).
Індивідуальний договір вважається укладений зі споживачем, якщо протягом 30 днів з дні опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем. Текст такого договору було розміщено 04.10.2021 офіційному сайті КП «Теплопостачання міста Одеси» www.teplo.od.ua.
Таким чином, станом на 05 листопада 2021 року типові договори з індивідуальними споживачами про надання послуги з постачання теплової енергії вважаються укладеними з відповідною категорією споживачів.
Відповідно до п. 1 Типового індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії - цей договір є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови надання послуги з постачання теплової енергії для потреб опалення або на індивідуальний тепловий пункт для потреб опалення та приготування гарячої індивідуальному споживачу. Цей договір укладається сторонами з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 ЦК України.
Згідно зі ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона — підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться. Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
Згідно зі ст.ст. 68, 162 ЖК України та абз. 2 п. 5 Правил надання послуги з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою КМ України від 21.08.2019 № 830, споживач зобов`язаний оплачувати надану послугу за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, та вносити плату за абонентське обслуговування у строки, встановлені договором.
Згідно з п. 35 Правил № 830 розрахунковим періодом для оплати спожитої послуги є календарний місяць. Оплата послуги здійснюється не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом (граничний строк внесення плати за спожиту послугу), якщо інший порядок та строки не визначені договором.
В силу ст. 322 ЦК України власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено законом.
Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (частина перша статті 509 ЦК України).
За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (частина перша статті 901 ЦК України).
Щодо доводів відзиву про неукладеність договору та відсутність у ньому умов про якість послуги суд зазначає наступне.
Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується відповідачем, текст типового індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії було розміщено 04.10.2021 року на офіційному сайті КП «Теплопостачання міста Одеси» www.teplo.od.ua. Доказів того, що співвласники багатоквартирного будинку АДРЕСА_2 протягом 30 днів з дня такого опублікування прийняли рішення про вибір іншої моделі договірних відносин та уклали відповідний договір з виконавцем, суду не надано.
Таким чином, станом на 05 листопада 2021 року типові договори з індивідуальними споживачами про надання послуги з постачання теплової енергії вважаються укладеними з відповідною категорією споживачів, у тому числі з відповідачем.
Доводи відзиву про те, що оприлюднений текст договору не містить істотних умов щодо вимог до якості послуги, а тому договір є неукладеним, суд відхиляє з огляду на таке.
Зміст договору про надання комунальної послуги визначається не вільним волевиявленням сторін, а типовим договором, затвердженим Кабінетом Міністрів України (ч. 2 ст. 12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»). Вимоги до якості послуги з постачання теплової енергії встановлені Правилами № 830 та є однаковими для всіх споживачів відповідної категорії (ст. 633 ЦК України). Відсутність у тексті оприлюдненого договору деталізованих показників якості сама по собі не свідчить про недосягнення сторонами згоди щодо предмета договору і не спростовує факту фактичного надання та споживання послуги.
Більше того, відсутність укладеного у письмовій формі договору про надання житлово-комунальних послуг не звільняє споживача від обов`язку оплатити фактично спожиті послуги, оскільки такий обов`язок випливає безпосередньо із закону - ст. 68 ЖК України та ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги». Протилежне тлумачення дозволяло б споживачеві безоплатно користуватися послугою, що суперечило б засадам справедливості, добросовісності та розумності (п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України).
Щодо доводів відзиву про недоведеність статусу споживача та факту отримання послуги суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Матеріали справи не містять жодних доказів того, що квартиру відповідача у встановленому законом порядку відключено від системи централізованого опалення, що послуга у спірний період не надавалася, надавалася з перервами понад допустимі строки або неналежної якості. Відповідач не надав доказів звернення до виконавця із заявою-претензією в порядку, встановленому Правилами № 830, складення акта-претензії чи проведення перерахунку вартості послуги, а так само не оскаржував нарахування за особовим рахунком протягом усього періоду, за який нарахована заборгованість.
Відповідач не надав ані доказів погашення заборгованості, ані власного контррозрахунку, який би спростовував розрахунок позивача.
Поряд із цим, суд також зазначає, що заявляючи про застосування строків позовної давності до частини вимог та зазначаючи конкретну суму нарахувань за період з 01.11.2018 по 31.05.2023 у розмірі 16687,66 грн (згідно наданого позивачем розрахунку), сторона відповідача фактично не заперечує ані наявності відкритого на ім`я відповідача особового рахунка, ані самого факту та розміру нарахувань за ним. Такі доводи відзиву є взаємовиключними з доводами про недоведеність статусу відповідача як споживача послуги.
За таких обставин суд вважає доведеним, що відповідач є споживачем послуг КП «Теплопостачання міста Одеси» за адресою: АДРЕСА_1 , фактично отримував послугу з постачання теплової енергії, проте її вартість не сплатив.
Щодо заяви представника відповідача про застосування наслідків спливу позовної давності суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Згідно зі ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
За змістом ч. 5 ст. 261 ЦК України за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. Оскільки згідно з п. 35 Правил № 830 розрахунковим періодом для оплати спожитої послуги є календарний місяць, а оплата здійснюється не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом, позовна давність обчислюється окремо щодо кожного місячного платежу.
Згідно з частинами 3, 4 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення; сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Пунктом 12 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України (в редакції Закону України від 30.03.2020 № 540-IX) встановлено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені зокрема статтями 257, 258 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. Карантин на території України діяв з 12.03.2020 (постанова КМ України від 11.03.2020 № 211) по 30.06.2023 включно (постанова КМ України від 27.06.2023 № 651), тобто 3 роки 3 місяці 19 днів.
Пунктом 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України (в редакції Закону України від 15.03.2022 № 2120-IX) передбачено, що у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX, строки, визначені зокрема статтями 257, 258 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії. Воєнний стан в Україні діє безперервно з 05 години 30 хвилин 24.02.2022 та на день ухвалення цього рішення не скасований.
З матеріалів справи вбачається, що період з якого позивач просить стягнути заборгованість є листопад 2018 року, позовна давність за якою в загальному порядку спливала б 31.12.2021. Однак, станом на цю дату діяв карантин, у зв`язку з чим зазначений строк продовжився на строк його дії. Крім того, з 24.02.2022 цей строк додатково продовжується на строк дії воєнного стану, який триває й дотепер. Відповідно позовна давність за цією та за всіма наступними помісячними вимогами на день звернення позивача до суду не сплила.
За таких обставин доводи відзиву про пропуск позовної давності щодо вимог за період з 01.11.2018 по 31.05.2023 на суму 16687,66 грн є безпідставними, а заява представника відповідача про застосування наслідків спливу позовної давності задоволенню не підлягає.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Комунального підприємства «Теплопостачання міста Одеси» є обґрунтованими та доведеними, доводи відзиву їх не спростовують, доказів погашення заборгованості відповідач не надав, а відтак позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.
При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 3328,00 грн, що підтверджено квитанцією про сплату.
Згідно із ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Разом з тим судом встановлено, що відповідач є особою з інвалідністю другої групи, що підтверджується пенсійним посвідченням та довідкою до акта огляду МСЕК, доданими до відзиву на позовну заяву. Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» особи з інвалідністю I та II груп звільняються від сплати судового збору.
За приписами ч. 6 ст. 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Оскільки відповідач у силу закону звільнений від сплати судового збору, сплачений позивачем судовий збір стягненню з відповідача не підлягає, а підлягає компенсації позивачу за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Керуючись ст.ст. 12, 13, 76-81, 89, 141, 258, 259, 263-265, 268, 273, 279, 354, 355 ЦПК України, суд, -
У Х В А Л И В:
Позовну заяву Комунального підприємства «Теплопостачання міста Одеси» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Комунального підприємства «Теплопостачання міста Одеси» (код ЄДРПОУ: 34674102, місцезнаходження: вул. Балківська, 1-Б, м. Одеса, 65110) заборгованість за опалення та гаряче водопостачання у розмірі 31901 (тридцять одна тисяча дев`ятсот одна) гривня 60 копійок.
Компенсувати Комунальному підприємству «Теплопостачання міста Одеси» (код ЄДРПОУ: 34674102, місцезнаходження: вул. Балківська, 1-Б, м. Одеса, 65110) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 3328 (три тисячі триста двадцять вісім) гривень, за рахунок держави.
Рішення суду може бути оскаржено до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-ти денний строк з дня складання повного рішення суду.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст судового рішення складено 16.11.2026 року.
Суддя О.М.Боков
Оригінал: reyestr.court.gov.ua