Постанова від 15 листопада 2026 р. у справі №466/5548/26 — Львівський апеляційний суд

Суд: Львівський апеляційний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: Справи про видачу і продовження обмежувального припису

Дата: 15 листопада 2026 р.

Справа: №466/5548/26

Суддя: Крайник Н. П.

Справа № 466/5548/26 Головуючий у 1 інстанції: Федорова О.Ф.

Провадження № 22-ц/811/3564/26 Доповідач в 2-й інстанції: Крайник Н. П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 листопада 2026 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ в складі:

головуючої: Н.П. Крайник

суддів: Я.А. Левика, М.М. Шандри

при секретарі: В.В. Черевко

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду міста Львова від 29 червня 2026 року у справі за заявою ОСОБА_2 , заінтересована особа (кривдник) ОСОБА_1 про видачу обмежувального припису, -

в с т а н о в и в:

22.06.2026 року ОСОБА_2 звернулася до суду з заявою, в якій просила видати обмежувальний припис, яким вжити наступні заходи тимчасового обмеження прав ОСОБА_1 та покладення на нього обов`язків, а саме: заборонити ОСОБА_1 перешкоджати у користуванні майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності або особистою приватною власністю постраждалої особи ОСОБА_2 ; заборонити ОСОБА_1 наближатися на відстань менше 10 м до місця перебування постраждалої ОСОБА_2 за адресою АДРЕСА_1 , строком на 6 місяців; заборонити особисто і через третіх осіб розшукувати постраждалу особу ОСОБА_2 , якщо вона за власним бажанням перебуває у місці, невідомому кривднику, переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватися з нею строком на 6 місяців.

В обґрунтування заяви покликалася на те, що заінтересована особа ОСОБА_1 є її чоловіком та проживає з нею за адресою АДРЕСА_1 . Із ОСОБА_1 у них є спільні діти - донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Протягом півтора року стосунки у неї з чоловіком значно погіршились через зловживання ним алкогольними напоями, після чого останній агресивно себе поводить, обмежує її та дітей у доступі до побутових речей у будинку, словесно ображає, погрожує фізичною розправою, виражається нецензурною лайкою, що часто має місце в присутності дітей. Така поведінка чоловіка негативно впливає на її здоров`я та здоров`я їхніх дітей. Після неодноразових скандалів, сварок, образ та погроз фізичною розправою з боку чоловіка, вона не може працювати по домогосподарству, стан її здоров`я погіршується. ОСОБА_1 не контролює свої дії (вчинки), особливо якщо вчиняє домашнє насильство в стані алкогольного сп`яніння. 20.01.2017 року вона вимушена була звернутись за допомогою на лінію 102 з приводу побиття її чоловіком, за результатом чого відомості по даному факту було внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ч. 2 ст. 125 КК України. 12.03.2023 року вона повторно здійснювала виклик на лінію 102 з приводу вчинення чоловіком домашнього насильства. У подальшому за результатами опрацювання її повідомлення працівниками поліції відносно чоловіка було складено протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 173-2 КУпАП. 05.05.2026 року вона знову була вимушена викликати працівників поліції, оскільки чоловік вчинив відносно неї домашнє насильство, що виражалось у нецензурній лайці, чим завдав шкоди її психологічному, а в подальшому й фізичному здоров`ю. За результатами опрацювання даного повідомлення уповноважені працівники поліції винесли відносно ОСОБА_1 терміновий заборонний припис та склали протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 173-2 КУпАП. Просила заяву задоволити.

Оскаржуваним рішенням суду заяву ОСОБА_2 , заінтересована особа (кривдник) ОСОБА_1 про видачу обмежувального припису - задоволено частково.

Видано обмежувальний припис відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який фактично проживає та зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 строком на 2 (два) місяці, яким покладено на нього наступні обов`язки:

- заборонено ОСОБА_1 протягом 2 (двох) місяців перебувати в місті проживання постаждалої особи ОСОБА_2 за адресою АДРЕСА_1 ;

- заборонено ОСОБА_1 протягом 2 (двох) місяців наближатися на відстань менше 10 метрів до місця проживання постаждалої особи ОСОБА_2 за адресою АДРЕСА_1 ;

- заборонено ОСОБА_1 протягом 4 (чотирьох) місяців особисто або через третіх осіб розшукувати постраждалу особу ОСОБА_2 , якщо вона перебуває за власним бажанням у місці невідомому кривнику, переслідувати її в будь-який спосіб та спілкуватися із нею.

У решті вимог відмовлено.

Судові витрати по справі, пов`язані з розглядом справи про видачу обмежувального припису, віднесено на рахунок держави.

Рішення суду оскаржив ОСОБА_1 .

Вважає рішення суду незаконним, необґрунтованим, таким, що ухвалене з порушенням норм матеріального і процесуального права та з невідповідністю висновків суду обставинам справи.

У апеляційній скарзі ОСОБА_1 зазначив, що постановляючи оскаржуване рішення, суд виходив з наявності підстав для застосування щодо нього обмежувального припису у відповідності до Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству». Наведені висновки не відповідають фактичним обставинам справи, а видачу обмежувального припису застосовано судом без наявності в матеріалах справи належних доказів, які б підтверджували вчинення ним будь-якої з форм домашнього насильства, в тому числі фізичного, відносно заявниці. Подана ОСОБА_2 заява зводиться до наклепів на нього, оскільки саме вона постійно провокує конфлікти, ображає, принижує його, при цьому застосовує фізичну силу та погрози. Зазначив, що він ніколи не зловживав спиртними напоями, не поводив себе агресивно щодо заявниці, не обмежував ні її, ні їхніх дітей у доступі до побутових речей у будинку, в якому вони проживають, не погрожував фізичною розправою та не спричиняв ОСОБА_2 умисних тілесних ушкоджень, що підтверджується, зокрема, постановою Львівського апеляційного суду від 31.107.2026 року у справі № 444/2264/25 та постановою Жовківського районного суду Львівської області від 05.08.2026 року у справі № 444/3425/26 про закриття провадження у справі у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 173-2 КУпАП. Крім того, вважає, що оскаржуване рішення ухвалене з порушенням правил підсудності, передбачених ч.1 ст. 350-2 ЦПК України, згідно якої заява про видачу обмежувального припису подається до суду за місцем проживання (перебування) особи, яка постраждала від домашнього насильства. Враховуючи, що ОСОБА_2 проживає за адресою АДРЕСА_1 , що територіально відноситься до Жовківського району Львівської області, оскаржуване рішення, ухвалене Шевченківським районним судом м. Львова, підлягає обов`язковому скасуванню.

Просить рішення суду скасувати та закрити провадження у справі.

У засіданні суду апеляційної інстанції ОСОБА_1 апеляційну скаргу підтримав, проти заяви про застосування щодо нього обмежувального припису заперечив та пояснив, що він не вчиняє щодо ОСОБА_2 ніяких протиправних дій. Йому на даний час виповнилося 86 років, за станом здоров`я та віком він немає фізичної можливості чинити насильницькі дії. Натомість заявниця, яка є молодою та сильною жінкою, чинить щодо нього насильство, постійно провокує його на конфлікти, не дає йому спокійно жити. Про вчинення щодо нього заборонного припису він не знав. Увесь час дії заборонного припису проживав разом з заявницею у їхньому будинку, до якого йому заборонним приписом було обмежено доступ на два місяці. Заборонний припис йому було вручено дільничним поліції лише за два дні до закінчення строку його дії. Просив скаргу задоволити.

Представник ОСОБА_1 - ОСОБА_5 апеляційну скаргу підтримала. Вважає, що чинення ОСОБА_1 насильницьких дій щодо заявниці не підтверджено належними доказами. Постанова про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, скасована апеляційним судом. Вважає, що заяви до органів поліції подаються ОСОБА_2 з метою виселення ОСОБА_1 з будинку, який він подарував дітям, та поміщення його до психіатричного закладу.

Крім того, суд розглянув справу без повідомлення ОСОБА_1 про день її слухання та з порушенням правил підсудності, що є самостійною підставою для скасування рішення суду. Просили скаргу задоволити.

Представник ОСОБА_2 - ОСОБА_6 проти скарги заперечила. Пояснила, що заявниця вправі була звертатися з заявою про видачу обмежувального припису до Шевченківського районного суду м. Львова, оскільки на даний час с. В.Грибовичі територіально відноситься до м. Львова . Вважає, що у матеріалах справи наявні належні докази чинення ОСОБА_1 домашнього насильства щодо ОСОБА_2 . Просила у задоволенні апеляційної скарги відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників справи, перевіривши матеріали справи в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення частково з наступних мотивів.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно положень ст.ст. 12, 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. При цьому кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Особа, яка постраждала від домашнього насильства, у випадках, визначених Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» може подати заяву про видачу обмежувального припису (п. 1 ч. 1 ст. 350-2 ЦПК України).

Згідно ч. 1 ст. 350-1 ЦПК України заява про видачу обмежувального припису подається до суду за місцем проживання (перебування) особи, яка постраждала від домашнього насильства або насильства за ознакою статі, а якщо зазначена особа перебуває у закладі, що належить до загальних чи спеціалізованих служб підтримки постраждалих осіб, - за місцезнаходженням цього закладу.

Відповідно до ст. 350-2 ЦПК України заява про видачу обмежувального припису може бути подана особою, яка постраждала від домашнього насильства або її представником у випадках, визначених Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».

Пунктом 3 ч. 1, ч. 2 ст. 350-4 ЦПК України передбачено, що у заяві про видачу обмежувального припису повинно бути зазначено обставини, що свідчать про необхідність видачі судом обмежувального припису, та докази, що їх підтверджують (за наявності). У разі неможливості надати докази, визначені пунктом 3 частини першої цієї статті, до заяви може бути додано клопотання про їх витребування.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 24 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» до спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству належить обмежувальний припис стосовно кривдника.

Відповідно до п.п. 3, 14 та 17 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство - це діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Психологічне насильство - це форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи.

Фізичне насильство - це форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.

Пунктом 7 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» передбачено, що обмежувальний припис стосовно кривдника - це встановлений у судовому порядку захід тимчасового обмеження прав чи покладення обов`язків на особу, яка вчинила домашнє насильство, спрямований на забезпечення безпеки постраждалої особи.

Пунктом 9 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» передбачено, що оцінка ризиків - це оцінювання вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи.

Враховуючи положення Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», обмежувальний припис за своєю суттю не є заходом покарання особи (на відміну від норм, закріплених у КУпАПта КК України), а є тимчасовим заходом, виконуючим захисну та запобіжну функцію і направленим на попередження вчинення насильства та забезпечення першочергової безпеки осіб, з огляду на наявність ризиків, передбачених вищезазначеним законом, до вирішення питання про кваліфікацію дій кривдника та прийняття стосовно нього рішення у відповідних адміністративних або кримінальних провадженнях (правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 05 вересня 2019 року у справі № 756/3859/19).

Частиною 2 ст. 3 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» визначено перелік осіб, на яких поширюється дія законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству незалежно від факту спільного проживання, серед яких - подружжя, батьки (мати, батько) і дитина (діти).

Частинами 2-4 ст. 26 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» визначено, що обмежувальним приписом визначаються один чи декілька таких заходів тимчасового обмеження прав кривдника або покладення на нього обов`язків: 1) заборона перебувати в місці спільного проживання (перебування) з постраждалою особою; 2) усунення перешкод у користуванні майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності або особистою приватною власністю постраждалої особи; 3) обмеження спілкування з постраждалою дитиною; 4) заборона наближатися на визначену відстань до місця проживання (перебування), навчання, роботи, інших місць частого відвідування постраждалою особою; 5) заборона особисто і через третіх осіб розшукувати постраждалу особу, якщо вона за власним бажанням перебуває у місці, невідомому кривднику, переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватися з нею; 6) заборона вести листування, телефонні переговори з постраждалою особою або контактувати з нею через інші засоби зв`язку особисто і через третіх осіб.

Рішення про видачу обмежувального припису або про відмову у видачі обмежувального припису приймається на підставі оцінки ризиків (оцінювання вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи).

Обмежувальний припис видається на строк від одного до шести місяців.

Статтею 350-6 ЦПК України передбачено, що, розглянувши заяву про видачу обмежувального припису, суд ухвалює рішення про задоволення заяви або відмову в її задоволенні. У разі задоволення заяви суд видає обмежувальний припис у вигляді одного чи декількох заходів тимчасового обмеження прав особи, яка вчинила домашнє насильство, передбачених Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» на строк від одного до шести місяців.

Встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 з 16.11.2010 року перебувають у шлюбі, зареєстрованому відділом реєстрації актів цивільного стану Жовківського районного управління юстиції у Львівській області.

ОСОБА_2 та ОСОБА_1 є батьками двох неповнолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Звертаючись до суду з заявою про видачу обмежувального припису, ОСОБА_2 покликалася на вчинення останнім домашнього насильства щодо неї, що підтверджується поданими ОСОБА_2 заявами до органів поліції від 20.01.2017 року та 13.03.2023 року; постановою Жовківського районного суду Львівської області від 05 травня 2023 року про визнання ОСОБА_1 винуватим у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП; терміновим заборонним приписом стосовно ОСОБА_1 від 05.05.2026 року.

Задовольняючи частково заяву ОСОБА_2 про видачу обмежувального припису стосовно ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з доведеності факту домашнього насильства у розумінні Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», якому піддавалась заявник зі сторони ОСОБА_1 . При цьому, суд враховував, що обмежувальний припис є тимчасовим заходом, виконуючим захисну та запобіжну функцію, направленим на попередження чинення насильства та забезпечення першочергової безпеки особи з огляду на наявність передбачених законом ризиків, метою використання яких є оцінка летальності та серйозності домашнього насильства з метою його запобігання.

Однак, з таким висновком суду першої інстанції колегія суддів не може погодитися, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 3 ст. 26 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» рішення про видачу обмежувального припису або про відмову у видачі обмежувального припису приймається на підставі оцінки ризиків. Оцінка ризиків полягає в оцінюванні вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи. Оцінка ризиків має проводитись за факторами небезпеки (ризиків) щодо вчинення домашнього насильства шляхом відібрання свідчень від постраждалої від такого насильства особи, з`ясування обставин конфлікту та виявлення чинників і умов, які створюють або можуть створювати небезпеку для цієї особи. Фактори небезпеки (ризику) щодо вчинення домашнього насильства мають визначатися за результатами оцінки дій кривдника, які свідчать про ймовірність настання летальних наслідків у разі вчинення домашнього насильства та загальної оцінки ситуації вчинення домашнього насильства з метою виявлення вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті такої особи.

Згідно правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 06.02.2020 року у справі № 753/8626/19, під час вирішення питання про наявність підстав для видачі обмежувального припису суди мають установлювати, яким формам домашнього насильства піддавався заявник, та оцінювати ризики продовження в майбутньому домашнього насильства в будь-якому його прояві.

У постанові Верховного Суду від 09 березня 2023 року у справі № 711/3693/22 зазначено, що обмежувальний припис є тимчасовим заходом, виконуючим захисну та запобіжну функцію, направленим на попередження вчинення насильства та забезпечення першочергової безпеки особи з огляду на наявність передбачених законом ризиків. Закон не вимагає надавати обґрунтування та перелік факторів, розглянутих у рамках оцінки ризиків, проте стандартом верховенства права є вмотивоване рішення суду. Метою використання інструментів оцінки ризиків є оцінювання летальності та серйозності домашнього насильства з метою запобігання подальшому насильству й керування ризиками.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні (ч. 5 ст. 263 ЦПК України).

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Разом з тим, як убачається з матеріалів справи, такі не містять належних та достатніх доказів, які б підтверджували факт вчинення заінтересованою особою ОСОБА_1 щодо заявника ОСОБА_2 домашнього насильства. Зокрема, заявником не доведено повторюваності відповідних дій, їх характеру, інтенсивності та спрямованості, а також наявності реальної загрози продовження або повторного вчинення таких дій у майбутньому.

При цьому, наявні у матеріалах справи заяви ОСОБА_2 до органів поліції, за якими ОСОБА_1 не було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, не можуть свідчити про чинення щодо неї домашнього насильства, оскільки викладені у них обставини є лише повідомленням заявниці про події, які потребують підтвердження іншими належними та допустимими доказами.

Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що самі по собі конфліктні ситуації, непорозуміння чи неприязні стосунки між сторонами, без належного підтвердження ознак домашнього насильства, не можуть бути безумовною підставою для застосування передбачених законом спеціальних заходів реагування, в тому числі видачі судом обмежувального припису.

Крім того, враховуючи те, що справу розглянуто без участі ОСОБА_1 , такий не мав можливості довести перед судом свої заперечення на спростування доводів заяви ОСОБА_7 .

Доводи скарги щодо ухвалення оскаржуваного рішення суду з порушенням правил підсудності колегією суддів не враховуються, оскільки за відсутності в матеріалах справи заяви ОСОБА_1 про непідсудність справи Шевченківському районному суду м. Львова, поданої ним до ухвалення рішення суду за результатами розгляду заяви ОСОБА_2 , виходячи зі встановлених ч. 2 ст. 350-5 ЦПК України строків розгляду заяви про видачу обмежувального припису (не пізніше 72 годин після її надходження до суду), що зумовлює необхідність невідкладного судового реагування з метою забезпечення ефективного захисту постраждалої особи, підстави, передбачені ст. 378 ЦПК України, для скасування судового рішення та направлення справи для розгляду до іншого суду першої інстанції за встановленою підсудністю відсутні.

З наведених мотивів, рішення суду слід скасувати та ухвалити у справі нову постанову, якою у задоволенні заяви ОСОБА_2 про видачу обмежувального припису відмовити.

Керуючись ст. 367, ст. 368, п. 2 ч. 1 ст. 374, п.п. 1-4 ч. 1 ст. 376, ст. 381, ст. 382, ст. 383, ст. 384 ЦПК України, Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, -

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволити частково.

Рішення Шевченківського районного суду міста Львова від 29 червня 2026 року скасувати.

Ухвалити нову постанову, якою у задоволенні заяви ОСОБА_2 , заінтересована особа (кривдник) ОСОБА_1 про видачу обмежувального припису – відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повний текст постанови складено 16 листопада 2026 року.

Головуючий: Н.П. Крайник

Судді: Я.А. Левик

М.М. Шандра

Оригінал: reyestr.court.gov.ua