Постанова від 15 листопада 2026 р. у справі №461/2707/26 — Львівський апеляційний суд

Суд: Львівський апеляційний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: про відшкодування шкоди, з них

Дата: 15 листопада 2026 р.

Справа: №461/2707/26

Суддя: Ванівський О. М.

Справа № 461/2707/26 Головуючий у 1 інстанції: Зубачик Н.Б.

Провадження № 22-ц/811/3075/26 Доповідач в 2-й інстанції: Ванівський О. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 листопада 2026 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді: Ванівського О.М.,

суддів: Савуляка Р.В., Цяцяка Р.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Петрик Олександри Вікторівни та представника Приватного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Надра України» - адвоката Буток Світлани Миколаївни на рішення Галицького районного суду м. Львова від 30 червня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «НАДРА УКРАЇНИ», за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Дочірнього підприємства ПрАТ «НАК «Надра України» «Західукргеологія» про відшкодування шкод, -

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Петрик Олександра Вікторівна, в квітні 2026 року звернулася до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «НАДРА УКРАЇНИ», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Дочірнє підприємство ПрАТ «НАК «Надра України» «Західукргеологія», в якому просила стягнути з Приватного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «НАДРА УКРАЇНИ» на користь ОСОБА_1 : 40665,62 грн. відшкодування майнової шкоди, завданої пошкодженням автомобіля; 15000 грн. моральної шкоди; 6000 грн. витрат на проведення експертного дослідження; 13000 грн. витрат на професійну правничу допомогу; 1064,96 грн. судового збору.

Позовні вимоги були мотивовані тим, що 26.07.2025 було пошкоджено припаркований автомобіль «Skoda Superb», д.н.з. НОМЕР_1 , внаслідок падіння елементів фасаду з будинку, що знаходиться за адресою: м. Львів, площа Міцкевича, 8. Факт пошкодження автомобіля виявив його користувач ОСОБА_2 , чоловік позивача, який в той день користувався вказаним транспортним засобом, а саме він зафіксував пошкодження автомобіля та частину будинку, звідки відпали елементи фасаду. Також ним було отримано відео з камер відеоспостереження, які зафіксували момент пошкодження автомобіля. Позивач зазначила, що її чоловік повідомив поліцію про вищевказаний факт пошкодження належного їй на праві власності транспортного засобу. Під час розгляду даного звернення, уповноваженими особами Львівського районного управління поліції №1 ГУНП у Львівській області встановлено, що внаслідок падіння елементів фасаду будинку №8 на площі А.Міцкевича у м.Львові , було пошкоджено задню ліву фару, задній лівий бампер та заднє ліве крило автомобіля марки «Skoda Superb», д.н.з. НОМЕР_1 . Відомості до ЄРДР не вносились. Наведені обставини підтверджуються матеріалами перевірки ЄО №31998 від 26.07.2025. З Інформаційної довідки Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №469404068 від 23.03.2026 вбачається, що власником будинку за адресою: м.Львів, площа Міцкевича, 8 є Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Надра України". Згідно відповіді ПрАТ "НАК "Надра України" від 30.03.2026 на адвокатський запит від 23.03.2026, будинок за адресою: площа Міцкевича, 8 у м. Львові на балансі ДП "Західукргеологія" не перебуває. Балансоутримувачем даного будинку є ПрАТ "НАК "Надра України". Також, згідно відповіді ПрАТ "НАК "Надра України" від 06.04.2026 на адвокатський запит від 30.03.2026, ДП "Західукргеологія" не має права господарського відання на вищевказаний будинок. З метою визначення розміру заподіяної шкоди, позивачем було замовлено експертне автотоварознавче дослідження, для експертного огляду було запрошено ДП "Західукргеологія" та ПрАТ "НАК "Надра України", однак представники таких не з`явилися. Позивач вказує, що відповідно до висновку експерта №23056 від 30.03.2026, вартість відновлювального ремонту автомобіля становить 40665,62 грн. без ПДВ. Вартість автотоварознавчого дослідження склала 6000 грн. З огляду на те, що шкоду завдано внаслідок падіння елементів фасаду з будинку, відтак позивач вважає, що відповідальність за завдану шкоду несе власник майна, як особа, яка відповідає за належний та безпечний стан будинку, в тому числі його зовнішніх фасадних елементів. Окрім цього, позивач зазначає, що їй завдано моральну шкоду, а саме пошкоджений автомобіль створює для неї негативні емоції і внутрішній дискомфорт, оскільки коштів для відновлення автомобіля вона немає, а процес відновлення такого затягнувся через відсутність компенсації, що приносить їй негативні переживання та створює проблему, яка потребує вирішення. Просить позов задоволити, стягнути з відповідача завдану їй майнову та моральну шкоду, а також судові витрати, які полягають із сплати судового збору та витрат на правову допомогу.

Рішенням Галицького районного суду м. Львова від 30 червня 2026 року позов задоволено частково. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "НАДРА УКРАЇНИ" на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду в розмірі 40665 (сорок тисяч шістсот шістдесят п`ять) грн. 62 коп., судовий збір в розмірі 777 (сімсот сімдесят сім) грн. 99 коп., витрати на проведення експертного дослідження в розмірі 6000 (шість тисяч) грн. 00 коп., витрати, понесені на професійну правничу допомогу, у розмірі 3000 (три тисячі) грн. 00 коп. В іншій частині позову - відмовлено.

Рішення суду оскаржили Приватне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "НАДРА УКРАЇНИ" та ОСОБА_1 .

Апеляційна скарга Приватного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "НАДРА УКРАЇНИ" мотивована тим, що сам факт наявності пошкоджень автомобіля позивача не є достатньою правовою підставою для покладення цивільно-правової відповідальності на відповідача та не звільняє позивача від обов`язку довести повний склад цивільного правопорушення. Зазначає, що єдиним доказом події, яка мала місце 26.07.2025, про пошкодження транспортного засобу Skoda Superb д.н.з. НОМЕР_1 за адресою: м. Львів, площа Міцкевича, 8, є відеозапис із камери відеоспостереження. Вказує, що позивач не надав суду доказів того, що відео отримано в законний спосіб, в тому числі через адвокатський запит, та не повідомив, від якої юридичної чи фізичної особи ним отримано копію відеофайлу, а матеріали справи не містять належних доказів того, що пошкодження автомобіля виникли саме внаслідок падіння елементів фасаду будівлі, розташованої за адресою: м. Львів, площа Міцкевича, 8. Апелянт покликається на те, що судом першої інстанції залишено поза увагою те, що працівниками поліції на місці події процесуально не зафіксовано факту пошкодження транспортного засобу: не складався протокол огляду місця події, не відбирались пояснення у водія, свідків події не встановлено і не опитано, відомості до ЄРДР не вносилися. Вказує, що суд першої інстанції не врахував, що з відеозапису, наданого самим позивачем, вбачається, що транспортний засіб перебував на прилеглій до будинку території, не облаштованій як місце для паркування транспортних засобів, що є підставою для зменшення розміру відшкодування внаслідок грубої необережності потерпілого згідно ч. 2 ст. 1193 ЦК України. Зазначає, що суд першої інстанції необґрунтовано взяв до уваги висновок експерта № 23056 від 30.03.2026 року, яким визначено розмір матеріальної шкоди, з огляду на те, що позивачем не надано жодних доказів того, що стан автомобіля на момент експертного огляду був ідентичний його стану станом на дату події, та не виключено виникнення додаткових пошкоджень, природного зносу чи наслідків інших подій протягом цього періоду. Звертає увагу, що суд першої інстанції безпідставно стягнув витрати на проведення експертного дослідження в повному обсязі - 6 000,00 грн, не застосувавши до цього виду судових витрат принцип пропорційності. Просить Скасувати рішення Галицького районного суду м. Львова від 30.06.2026 у справі № 461/2707/26 в частині стягнення з Приватного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Надра України» на користь ОСОБА_1 40 665,62 грн майнової шкоди, 777,99 грн судового збору, 6 000,00 грн витрат на проведення експертного дослідження та 3 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу і ухвалити в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Надра України» про стягнення майнової шкоди, судового збору, витрат на проведення експертизи та витрат на професійну правничу допомогу - відмовити повністю.

Аналіз змісту апеляційної скарги ОСОБА_1 , яка підписана представником Петрик О. В. свідчить про те, що нею оскаржується рішення суду першої інстанції лише в частині відмови у стягненні з відповідача моральної шкоди та вирішення питання про розподіл судових витрат, а саме витрат на професійну правничу допомогу.

Апеляційна скарга мотивована тим, що при вирішенні позовних вимог в частині відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції, всупереч висновкам Верховного Суду, викладених у постанові від 05.09.2018 року у справі № 641/7033/15-ц, не взяв до уваги як доказ саме пояснення позивача щодо того, в чому полягає завдана їй моральна шкода. Не погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що нею не наведено конкретних обставин, які б свідчили про характер, інтенсивність та тривалість моральних страждань, Вказує, що суд першої інстанції не врахував, що автомобіль, який було пошкоджено 26.07.2025 року, на момент розгляду справи - 30.06.2026 року не був відремонтований та не врахував, що для позивача пошкодження автомобіля не є чимось незначним, що вона здатна швидко виправити. Зазначає, що суд першої інстанції неправильно застосував положення ч. 3 ст. 23 ЦК України, якою саме суду надано повноваження визначити розмір моральної шкоди. У зв`язку з цим, позивач не погоджується з висновком місцевого суду про те, що заявлена сума компенсації моральної шкоди є довільною та не містить належного обґрунтування з урахуванням критеріїв, визначених статтею 23 Цивільного кодексу України. Щодо витрат на професійну правничу допомогу, то апелянт вказує, що місцевий суд не врахував, що ціна позову чи складність справи не є основним критерієм для визначення розміру професійної правничої допомоги. Зазначає, врахуванню також підлягає час, витрачений адвокатом та обсяг наданих послуг. Однак, суд першої інстанції не в повній мірі врахував усі складові співмірності розміру витрат на професійну правничу допомогу, зокрема, обсяг наданих послуг в розрізі даної справи та час, витрачений адвокатом. Наведене призвело до суттєвого заниження судових витрат на професійну правничу допомогу. Вказує, що сама по собі незначна ціна позову не може бути підставою для значного зменшення судових витрат на правничу допомогу. Просить скасувати рішення Галицького районного суду м. Львова від 30.06.2026 року в частині відмови у стягненні відшкодування моральної шкоди та ухвалити в цій частині нове рішення, яким стягнути з відповідача на користь позивача 15000 грн. моральної шкоди, а також Змінити рішення Галицького районного суду м. Львова від 30.06.2026 року в частині стягнення з відповідача в користь позивача судових витрат на професійну правничу допомогу, збільшивши їх розмір до 13000 грн.

В серпні 2026 року надійшов відзив від представника Приватного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Надра України» на апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в якому міститься прохання залишити її апеляційну скаргу без задоволення, такий мотивований законністю та обґрунтованістю висновків суду першої інстанції в частині відмови у відшкодуванні моральної шкоди та розподілу судових витрат, а саме витрат на професійну правничу допомогу.

Також в серпні 2026 року надійшов відзив під представника ОСОБА_1 на апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Надра України», в якому міститься прохання відмовити в задоволенні їх апеляційної скарги, такий мотивований законністю та обґрунтованістю рішення суду в оскарженій відповідачем частині.

Відзив на апеляційну скаргу містить клопотання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 6 000 грн 00 коп., понесених ОСОБА_1 на стадії апеляційного провадження, на підтвердження чого надано Розрахунок №3 розміру наданої професійної правничої (правової) допомоги та Акт наданих послуг від 20.08.2026 року.

У вересні 2026 року від представника Приватного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Надра України» надійшла відповідь на відзив, в якій представник просить відхилити доводи, викладені у відзиві позивачки ОСОБА_1 на апеляційну скаргу відповідача та відмовити у задоволенні вимоги позивачки про стягнення 6 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, понесених на стадії апеляційного провадження у зв`язку з їх необґрунтованістю та неспівмірністю.

Згідно ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Відповідно до ч.1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч. 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Крім того, практика Європейського суду з прав людини з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку (рішення від 08 грудня 1983 року у справі "Axen v. Germany", заява №8273/78, рішення від 25 квітня 2002 року "VarelaAssalinocontrelePortugal", заява № 64336/01).

Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. В одній із зазначених справ заявник не надав переконливих доказів на користь того, що для забезпечення справедливого судового розгляду після обміну письмовими заявами необхідно було провести також усні слухання. Зрештою, у певних випадках влада має право брати до уваги міркування ефективності й економії. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи.

Суд апеляційної інстанції створив учасникам процесу належні умови для ознайомлення з рухом справи шляхом надсилання процесуальних документів та апеляційної скарги, а також надав сторонам строк для подачі відзиву.

Крім того, кожен з учасників справи має право безпосередньо знайомитися з її матеріалами, зокрема з аргументами іншої сторони, та реагувати на ці аргументи відповідно до вимог ЦПК України.

Враховуючи вищезазначене, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Згідно з ч.2 ст.247 ЦПК України у разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до частин 4,5 ст.268 ЦПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Перевіривши матеріали справи та законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга представника Приватного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Надра України» - адвоката Буток Світлани Миколаївни не підлягає до задоволення, а апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Петрик Олександри Вікторівни слід задовольнити частково.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов`язків має право на справедливий судовий розгляд.

В силу положень ч. 1 ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Згідно п. п. 1-5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції не в повній мірі відповідає зазначеним вимогам.

Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Частково задовольняючи позовні вимоги про відшкодування шкоди, суд першої інстанції виходив з того, що позивач довів завдану йому шкоду, протиправність дій відповідача, причинно-наслідковий зв`язок між ними, що призвело до пошкодження транспортного засобу позивача. Відмовляючи в задоволенні позову в частині стягнення моральної шкоди, суд першої інстанції виходив з того, що матеріали справи не містять належних, допустимих та достатніх доказів на підтвердження факту заподіяння позивачу моральної шкоди саме діями відповідача. Позивачем не наведено конкретних обставин, які б свідчили про характер, інтенсивність та тривалість моральних страждань, не подано жодних доказів, які б підтверджували такі обставини, а також не наведено мотивів, за якими розмір моральної шкоди визначено саме у сумі 15 000 грн.

Колегія суддів не в повній мірі погоджується з висновком суду першої інстанції.

Судом встановлено, що 25.12.2015 ОСОБА_2 отримав посвідчення водія, яке дійсне до 25.12.2045, що підтверджується копією такого.

Згідно копії свідоцтва про шлюб, виданого 23.08.2022 Франківським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів), 23.08.2022 між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 зареєстровано шлюб, про що 23.08.2022 складений відповідний актовий запис №602. Прізвище після державної реєстрації шлюбу: чоловіка ОСОБА_4 , дружини ОСОБА_4 .

Матеріалами перевірки уповноваженими особами ЛРУП №1 ГУ НП у Львівській області на підставі звернення ОСОБА_2 про пошкодження автомобіля внаслідок падіння елементів фасаду будинку, що за адресою: м. Львів, площа Міцкевича, 8 , які зареєстровані в Журналі ІТС ІПНП про вчинені кримінальні правопорушення та інші події ЛРУП ГУ НП України у Львівській області за №31988 від 26.07.2025 встановлено, що внаслідок падіння елементів фасаду будинку №8 на площі А.Міцкевича у м.Львові , було пошкоджено задню ліву фару, задній лівий бампер та заднє ліве крило автомобіля марки «Skoda Superb», д.н.з. НОМЕР_1 . Відомості до ЄРДР не вносились.

ОСОБА_1 є власником автомобіля Skoda Superb, д.н.з. НОМЕР_1 , що підтверджується копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 .

З копії повідомлення про огляд пошкодженого транспортного засобу від 17.03.2026 вбачається, що ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Петрик О.В. повідомляла ДП "Західукргеологія" та ПрАТ "НАК "Надра України" бути присутніми їх уповноважених представників 20.03.2026 о 11 год. біля будинку, що знаходиться за адресою: м.Львів, площа Міцкевича, 8 при проведенні експертного огляду пошкодженого транспортного засобу Skoda Superb, д.н.з. НОМЕР_1 , та таке їм було надіслано на їх електронні адреси.

Згідно відповіді ПрАТ "НАК "Надра України" від 06.04.2026 №236/2/02/09 на адвокатський запит від 30.03.2026, ДП "Західукргеологія" не має права господарського відання на будинок по площі Міцкевича, 8 у м.Львові .

Разом з тим, згідно відповіді ПрАТ "НАК "Надра України" від 30.03.2026 №218/2/02/09 на адвокатський запит від 23.03.2026, будинок за адресою: площа Міцкевича, 8 у м. Львові на балансі ДП "Західукргеологія" не перебуває. Балансоутримувачем даного будинку є ПрАТ "НАК "Надра України".

З інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно №469404068 від 23.03.2026 вбачається, що власником будинку за адресою: м.Львів, площа Міцкевича, 8 є Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Надра України".

Також, 31.10.2012 №275-А/12 між ПрАТ "НАК "Надра України" та Управлінням охорони історичного середовища Львівської міської ради було укладено охоронний договір № 488/12 на пам?ятку культурної спадщини, а саме будинок на пл. Міцкевича А., 8 у м. Львові .

Згідно п. 11 Договору № 488/12 від 31.10.2012 на пам?ятку культурної спадщини, а саме будинок на пл. Міцкевича А., 8 у м. Львові , власник зобов?язаний своєчасно проводити поточний та капітальний ремонт пам?ятки (її частини) і роботи з упорядження території пам?ятки. Виконувати реставраційні, ремонтні та інші роботи в терміни, передбачені п. 13 цього договору, а у разі потреби - в терміни, визначені окремим розпорядженням органу охорони.

В пункті 13 цього Договору визначено види робіт, які власник зобов`язаний виконати з метою збереження пам`ятки та створення належних умов для її використання.

3 відповіді Офісу охорони культурної спадщини Львівської міської ради №0004-вих-48884 від 08.04.2026 на адвокатський запит, зареєстрований у Львівській міській раді від 02.04.2026 вбачається, що будинок на пл. Міцкевича А., 8 у м. Львові є пам?яткою архітектури місцевого значення, яка занесена до Державного реєстру нерухомих пам?яток України, як "Конторський та прибутковий будинок Йони Шпрехера з аптекою "На Марійській площі" доктора Стефана Сенселя", згідно із Наказом Міністерства культури та інформаційної політики України "Про занесення об?єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам?яток України" від 18.01.2021 № 14. Охоронний № 4976-Лв.

Для визначення вартості матеріального збитку, позивач звернулася до ФОП ОСОБА_5 . Відповідно до копії договору про надання експертних послуг № 23056 від 20.03.2026, укладеного між ОСОБА_1 та виконавцем ФОП ОСОБА_5 , який має кваліфікацію судового експерта з правом проведення судових експертиз, предметом якого є організація і проведення транспортно-товарознавчого (автотоварознавчого) дослідження колісного транспортного засобу з наданням виконавцем письмового висновку експерта з питань, зазначених у зверненні (заяві) замовника й узгоджених сторонами, в межах компетенції судово-експертної спеціальності 12.2. Пунктом 2.1. розділу 2 цього Договору серед іншого визначено, що вартість даного Договору становить 6000 грн. без ПДВ.

Згідно копії платіжної інструкції № @2PL600113 від 30.03.2026 АТ КБ «Приватбанк», позивачем було здійснено сплату згідно договору № 23056 у розмірі 6000 грн.

На виконання вищевказаного договору, судовим експертом Холодцовим Д.В., який обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок за ст.384 КК України, складено висновок експерта від 30.03.2026 року за результатами проведення експертного транспортно-товарознавчого (автотоварознавчого) дослідження №23056 з фототаблицями, відповідно до якого вартість відновлювального ремонту автомобіля "Skoda Superb", реєстраційний номер НОМЕР_1 , пошкодженого внаслідок падіння твердих предметів на автомобіль, становить 40665,62 грн. без ПДВ.

Позивачем долучено до матеріалів справи відеозапис із камер відеоспостереження за адресою: м.Львів, площа Міцкевича, 8, на якому зафіксовано падіння елементів з фасаду будинку на автомобіль "Skoda Superb", реєстраційний номер НОМЕР_1 ,з датою запису - 26.07.2025 року. Також, позивачем долучено фотографії пошкоджень цього автомобіля.

Статтею 11 ЦК України визначено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є завдання майнової (матеріальної) шкоди іншій особі.

Відповідно до частини 1 статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки) (пункт 1 частини 2 зазначеної статті).

Стаття 1166 ЦК України передбачає, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Статтею 1192 ЦК України визначено, що розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Відповідно до ч. 2 ст. 1193 ЦК України, якщо груба необережність потерпілого сприяла виникненню або збільшенню шкоди, то залежно від ступеня вини потерпілого (а в разі вини особи, яка завдала шкоди, - також залежно від ступеня її вини) розмір відшкодування зменшується, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 322 ЦК України, власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до ч. 4 ст. 319 ЦК України, власність зобов`язує.

Відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону України "Про охорону культурної спадщини", власник або уповноважений ним орган, користувач зобов`язані утримувати пам`ятку в належному стані, своєчасно провадити ремонт, захищати від пошкодження, руйнування або знищення відповідно до цього Закону та охоронного договору.

Ухвалою Львівської міської ради № 5766 від 19.12.2024 року затверджено Правила благоустрою Львівської міської територіальної громади (надалі по тексту - Правила).

Відповідно до пп. 1.12.3. п 1.12 Розділу 1 цих Правил, елементами (частинами) благоустрою є Будівлі, будинки, споруди, їхні фасади, тимчасові споруди, нежитлові приміщення, споруди системи інженерного захисту територій, санітарні споруди.

Відповідно до п. 9.2.3 цих правил, утримання фасадів будинків і споруд здійснюють власники будинків, власники квартир дво-, багатоквартирних будинків в установленому законодавством порядку.

Відповідно до п. 1, 6, 7 ч. 2 ст. 18 Закону України "Про благоустрій населений пунктів", підприємства, установи та організації у сфері благоустрою населених пунктів зобов`язані утримувати в належному стані об`єкти благоустрою (їх частини), що перебувають у їх власності або користуванні, а також визначену правилами благоустрою території населеного пункту прилеглу до цих об`єктів територію; у процесі утримання об`єктів благоустрою (їх частин) дотримуватися відповідних технологій щодо їх експлуатації та ремонту, регулярно здійснювати заходи щодо запобігання передчасному зносу об`єктів, забезпечення умов функціонування та утримання їх у чистоті й належному стані; відшкодовувати збитки та іншу шкоду, завдану ними внаслідок порушення законодавства з питань благоустрою та охорони навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, установлених законодавством України.

Отже, в силу вищенаведених норм, відповідач, як власник будинку на площі Міцкевича, 8 у м. Львові , що є частиною благоустрою, відповідає за утримання цього будинку в належному стані та зобов`язаний відшкодувати шкоду, завдану внаслідок порушення законодавства з питань благоустрою.

Як вбачається з матеріалів перевірки ЄО №31988 від 26.07.2025, уповноваженими особами ЛРУП №1 ГУНП у Львівській області перевірено звернення ОСОБА_2 , встановлено факт пошкодження автомобіля внаслідок падіння елементів фасаду будинку на площі Міцкевича, 8 у м. Львові та зафіксовано характер отриманих транспортним засобом пошкоджень, а саме, що було задню ліву фару, задній лівий бампер та заднє ліве крило автомобіля марки «Skoda Superb», д.н.з. НОМЕР_1 . Відомості про неправдивість повідомлення чи притягнення заявника до відповідальності за завідомо неправдивий виклик матеріали справи не містять.

Окрім того, судом досліджено відеозапис події, на якому зафіксований процес пошкодження автомобіля позивачки внаслідок падіння фасадних елементів з будинку на пл. Міцкевича А., 8 у м. Львові та надані позивачем фотографії пошкоджень автомобіля марки «Skoda Superb», д.н.з. НОМЕР_1 .

Відповідно до ч. 1 ст. 100 ЦПК України, електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, що містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних та інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема, на портативних пристроях (картах пам`яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет).

Відповідно до ч. 2 ст. 7 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг", у разі надсилання електронного документа кільком адресатам або його зберігання на кількох електронних носіях інформації кожний з електронних примірників вважається оригіналом електронного документа.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд апеляційної інстанції, погоджується з висновками місцевого суду про те, що факт пошкодження автомобіля "Skoda Superb", реєстраційний номер НОМЕР_1 , внаслідок падіння елементів фасаду з будинку по площі Міцкевича, 8 у м.Львові 26.07.2025 року підтверджуються сукупністю наявних в матеріалах справи доказів: матеріалами перевірки поліції, фотоматеріалами, відеозаписом із камер спостереження.

Суд також приходить до висновку, що відповідач не забезпечив безпечних умов експлуатації будинку, що перебуває у його власності, та не вжив достатніх заходів для утримання свого майна в належному стані, що призвело до падіння фасадних елементів з будинку по площі Міцкевича, 8 у м.Львові на автомобіль позивачки та його пошкодження. Таким чином, відповідач допустив винну протиправну бездіяльність, яка полягає у невжитті достатніх заходів для утримання свого майна в належному та безпечному стані. Вказана бездіяльність перебуває у причинному зв`язку з пошкодженням автомобіля позивачки.

Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Надра України» про те, що працівниками поліції на місці події процесуально не зафіксовано факту пошкодження транспортного засобу. Відсутність кримінального провадження по факту звернення ОСОБА_2 про пошкодження автомобіля не є підставою для того, щоб ставити під сумнів матеріали перевірки такого звернення, складені уповноваженими особами органу поліції.

Також, апеляційний суд враховує, що звернення до поліції про пошкодження автомобіля збігається з датою відеозапису механізму утворення пошкоджень - 26.07.2025 року, та у своїй сукупності вказані докази підтверджують обставини пошкодження автомобіля позивачки внаслідок падіння елементів фасаду з будинку на площі Міцкевича,8.

Доводи апеляційної скарги про те, що позивачка не надала суду доказів того, що відеозапис отримано в законний спосіб, в тому числі через адвокатський запит, та не повідомила, від якої юридичної чи фізичної особи ним отримано копію відеофайлу, не є підставою для визнання цього доказу недопустими з огляду на те, що, як правильно зазначив місцевий суд, відеозапис здійснювався камерою зовнішнього відеоспостереження у громадському місці, фіксує відкритий простір, не містить відомостей про приватне життя осіб та підтверджує механізм виникнення пошкодження транспортного засобу. Адвокатський запит не є єдиним способом отримання інформації, а кожна особа має право звернення за отриманням інформації, яка становить для неї інтерес, відповідно до Закону України "Про звернення громадян".

Колегією суддів також не встановлено доказів порушенння правил паркування позивачкою, на які покликається апелянт, та наявності грубої необережності в діях позивачки. Відтак, відсутні підстави для застосування до складених правовідносин ч. 2, ст. 1193 ЦК України.

Апеляційний суд також відхиляє доводи апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Надра України» в частині заперечень проти висновку експерта № 23056 від 30.03.2026 року з огляду на те, що відповідач не звертався з клопотанням про призначення відповідної експертизи. Більше того, відповідач був запрошений на експертний огляд пошкодженого автомобіля, але на такий не з`явився. Сторона відповідача не надала доказів, які свідчать про те, що автомобіль позивачки отримував інші пошкодження в період між 26.07.2025 (дата події) та 20.03.2026 (дата експертного огляду) не внаслідок падіння фасадних елементів з будинку на площі Міцкевича, 8 у м. Львові . Висновок експерта № 23056 від 30.03.2026 року, яким визначено вартість відновлювального ремонту позивачки, в повній мірі відповідає вимогам ст. 102 ЦПК України та узгоджується з іншими матеріалами справи, а вартість експертних послуг входить до складу судових витрат.

З огляду на те, що суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив позовні вимоги про стягнення з відповідача 40665,62 грн. відшкодування майнової шкоди, завданої пошкодженням автомобіля, розмір якої визначений у висновку експерта № 23056 від 30.03.2026 року, то правильним є стягнення з відповідача в користь позивачки, понесених нею витрат на проведення експертного дослідження в розмірі 6000 грн.

Щодо доводів апеляційної скарги представника позивачки, то така підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до частини першої та пункту 9 частини другої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу з застосуванням, зокрема, такого способу захисту, як відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 23 ЦК України, моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 ЦК України, якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

За положеннями статей 16 і 23 ЦК України та змісту права на відшкодування моральної шкоди в цілому як способу захисту суб`єктивного цивільного права, компенсація моральної шкоди повинна відбуватися у будь-якому випадку її завдання - право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди виникає внаслідок порушення права особи незалежно від наявності спеціальних норм цивільного законодавства (постанова Великої Палати Верховного Суду від 01 вересня 2020 року у справі № 612/3521/16-ц).

Загальні підстави відповідальності за завдану моральну шкоду передбачені правилами статті 1167 ЦК України, відповідно до яких моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

По своїй суті зобов`язання про компенсацію моральної шкоди є досить специфічним зобов`язанням, оскільки не на всіх етапах свого існування характеризується визначеністю змісту, зокрема щодо способу та розміру компенсації (коли розмір компенсації не визначений законом).

Зобов`язання про компенсацію моральної шкоди виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи, яка завдала моральної шкоди, та її результатом - моральною шкодою; вина особи, яка завдала моральної шкоди.

Позивач повинен довести наявність моральної шкоди та причинний зв`язок, а відповідач доводить відсутність протиправності та вини. Завдання моральної шкоди - явище завжди негативне. Проте з цього не слідує, що будь-яка завдана моральна шкода породжує зобов`язання з її відшкодування. Покладення обов`язку відшкодувати завдану моральну шкоду може мати місце лише за умови, коли шкода була викликана протиправною поведінкою відповідальної за неї особи (постанова Верховного Суду від 25 травня 2022 року у справі № 487/6970/20 (провадження № 61-1132св22), постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 грудня 2022 року у справі № 214/7462/20 (провадження № 61-21130сво21)).

Перевіряючи доводи апеляційної скарги позивачки в частині вирішення судом першої інстанції позовних вимог про відшкодування моральної шкоди, колегія суддів приходить до висновку, що місцевий суд необгрунтовано відмовив позивачці у відшкодуванні моральної шкоди, завданої пошкодженням її автомобіля.

Так, автомобіль позивачки було пошкоджено внаслідок винної бездіяльності відповідача, як власника будинку, який не вжив заходів для забезпечення належного стану будинку, який би не ніс загрози третім особам чи їх майну. Вказана бездіяльність спричинила падіння фасадних елементів з будинку на площі Міцкевича, 8 у м. Львові на автомобіль позивачки, які його пошкодили. Позивачкою було заявлено вимоги про відшкодування моральної шкоди в розмірі 15000 грн., завданої пошкодженням автомобіля, які вона обгрунтувала тим, що засмутилась коли побачила пошкоджений автомобіль, який привертає увагу оточуючих, що створює для неї внутрішній дискомфорт, а можливості відремонтувати автомобіль, тобто привести його до попереднього стану, вона немає, тому змушена тривалий час користуватись пошкодженим авто, який, до того ж, втратив свою ринкову вартість через пошкодження, що змінило звичний для неї стан речей та приносить негативні переживання.

Колегія суддів приходить до висновку, що наявні підстави для відшкодування моральної шкоди, оскільки внаслідок винної бездіяльності відповідача було пошкоджено автомобіль позивачки.

Однак, колегія суддів вважає, що визначений позивачкою розмір моральної шкоди (15000 грн.) є завищеним, а справедливим та достатнім розміром відшкодування моральної шкоди буде 5000 грн., який в повній мірі здатен компенсувати позивачці перенесені нею душевні хвилювання та незручності через пошкодження автомобіля.

Відтак, рішення місцевого суду в частині відмови у задоволенні позовної вимоги про відшкодування моральної шкоди слід скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення, яким стягнути з відповідача в користь позивачки 5000 грн. відшкодування моральної шкоди.

Щодо доводів апеляційної скарги в частині розподілу судом першої інстанції судових витрат на професійну правничу допомогу, то апеляційна скарга в цій частині підлягає до часткового задоволення виходячи з наступного.

Згідно з частиною першою статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (пункт 1 частини третьої статті 133 ЦПК України).

Із положень статті 137 ЦПК України слідує, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до статті 141 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову на відповідача; у разі відмови в позові на позивача; у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до частини 13 статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, ухвалює нове рішення, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Аналіз вказаних норм права дає підстави для висновку, що витрати на професійну правничу допомогу відносяться до складу витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Сторона, на користь якої ухвалене судове рішення, має право на відшкодування понесених витрат на професійну правничу допомогу. Якщо позов задоволено частково, то судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

До складу витрат на професійну правничу допомогу включаються витрати з оплати винагороди адвоката за здійснення представництва інтересів учасника справи в суді та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Розмір гонорару адвоката та порядок його обчислення визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом на підставі укладеного ними договору, при цьому гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Склад і розмір судових витрат входить до предмета доказування у справі, тому особа, яка заявила про витрати на професійну правничу допомогу, має документально підтвердити та довести, що такі витрати є дійсними, необхідними та розумними.

Суд першої інстанції стягнув з відповідача на користь позивачки 3000 грн. витрат на професійну правову допомогу.

Здійснюючи розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу місцевий суд виходив з того, що заявлений позивачкою розмір судових витрат на професійну правничу допомогу не є цілком співмірним із складністю справи, виконаними адвокатом роботами (наданими послугами, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт.

Відтак, з врахуванням складності справи, обсягу виконаних адвокатом робіт, часу витраченого адвокатом на виконання таких робіт, враховуючи принципи розумності та справедливості, суд першої інстанції прийшов до висновку про наявність підстав для стягнення витрат на професійну правничу допомогу розмірі 3000,00 грн.

З матеріалів справи вбачається, що між ОСОБА_1 та Адвокатським об`єднанням "Альтерум" було укладено Договір про надання професійної правничої (правової) допомоги від 17.02.2026 року в п 3.1. якого визначено, що вартість послуг Адвокатського об`єднання за цим Договором становить 2000 (дві тисячі) гривень за годину надання професійної правничої (правової) допомоги.

Згідно Розрахунку №1 наданої професійної правничої (правової) допомоги та Акту наданих послуг від 09.04.2026 року позивачці надано таку правничу допомогу:

Подання адвокатських запитів, правовий аналіз наданої документації та юридична консультація - 2 год. - 4000 грн.

Складання та написання позовної заяви, в т.ч. підготовка додатків. - 3 год. - 6000 грн.

Згідно Розрахунку №2 наданої професійної правничої (правової) допомоги та Акту наданих послуг від 07.05.2026 року позивачці надано таку правничу допомогу:

Ознайомлення з відзивом та написання відповіді на відзив - 1.5 год. - 3000 грн.

Відтак, загальний розмір витрат на професійну правничу допомогу, понесених позивачкою в суді першої інстанції, становить 13000 грн. за 6.5 витрачених адвокатом годин.

Судом встановлено, що професійна правнича допомога надавалась позивачу адвокатом Петрик Олександрою Вікторівною, повноваження якої підтверджено ордером про надання професійної правничої (правової) допомоги серії ВС № 1454932, виданим Адвокатським об`єднанням "Альтерум" 10.04.2026 року. Матеріалами справи підтверджено, що в суді першої інстанції адвокатом було підготовлено позов та відповідь на відзив. Окрім того, при дослідженні доказів, наявних в матеріалах справи, суд враховує, що докази в інтересах позивачки були отримані у відповідь на адвокатські запити, зокрема це відповідь ПрАТ "НАК "Надра України" від 30.03.2026 року на адвокатський запит від 23.03.2026 року з якої вбачається, що будинок за адресою: площа Міцкевича, 8 у м. Львові на балансі ДП "Західукргеологія" не перебуває, а балансоутримувачем даного будинку є ПрАТ "НАК "Надра України"; відповідь ПрАТ "НАК "Надра України" від 06.04.2026 року на адвокатський запит від 30.03.2026 року з якої вбачається, що ДП "Західукргеологія" не має права господарського відання на будинок на площі Міцкевича, 8 у м. Львові ; відповідь Офісу охорони культурної спадщини Львівської міської ради від 08.04.2026 року на адвокатський запит від 31.03.2026 року з якої вбачається, що будинок на пл. Міцкевича А., 8 у м. Львові є пам`яткою архітектури місцевого значення та між ПрАТ "НАК "Надра України" та Управлінням охорони історичного середовища Львівської міської ради було укладено охоронний договір № 488/12 від 31.10.2012 року на пам`ятку культурної спадщини, а саме будинок на пл. Міцкевича А., 8 у м. Львові, який долучено до відповіді; матеріали перевірки ЄО № 31998 від 26.07 2025 року, які надані також у відповідь на адвокатський запит від 02.03.2026 року.

Оцінюючи обсяг наданої адвокатом професійної правничої допомоги в порівнянні з часом, витраченим адвокатом (6.5 год), колегія суддів приходить до висновку, що місцевий суд не в повній мірі дотримався критеріїв співмірності, визначених ч. 4 ст. 137 ЦПК України, які підлягають врахуванню судом при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Колегія суддів не погоджується з висновками місцевого суду про те, що співмірним буде відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 3000 грн., з заявлених позивачкою 13000 грн. з огляду на те, що матеріалами справи підтверджено весь обсяг наданих послуг, який відповідає наявним у справі процесуальним документам та доказам, а також витраченому адвокатом часу та складності справи. Сама по собі незначна ціна позову не є підставою для зменшення судових витрат на професійну правничу допомогу, розмір яких відповідає складності справи, обсягу наданої правничої допомоги та витраченому адвокатом часу. Враховуючи принцип співмірності, обсяг наданих адвокатом послуг, ціну позову, складність справи, суд вважає, що справедливим та розумним буде стягнення з відповідача в користь позивачки 10000 грн. судових витрат на професійну правничу допомогу. Відтак, рішення місцевого суду в цій частині слід змінити, збільшивши витрати на професійну правничу допомогу до 10000 грн.

Так, у зв`язку з подачею позову позивачка сплатила 1064.96 грн. судового збору, тому з відповідача в користь позивачки слід стягнути 873.58 грн. судового збору.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 382 - 384, 389 ЦПК України, Львівський апеляційний суд, -

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу представника Приватного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Надра України» - адвоката Буток Світлани Миколаївни - залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Петрик Олександри Вікторівни - задовольнити частково.

Рішення Галицького районного суду м. Львова від 30 червня 2026 року скасувати в частині стягнення моральної шкоди та витрат на правову допомогу та ухвалити в цій частині нове рішення, яким позов задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "НАДРА УКРАЇНИ" на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 5000 грн.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "НАДРА УКРАЇНИ" на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу в розмірі 10000 грн.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "НАДРА УКРАЇНИ" на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 873.58 грн.

В решті рішення суду залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повний текст постанови складено 16 листопада 2026 року.

Головуючий : Ванівський О.М.

Судді: Савуляк Р,В.

Цяцяк Р.П.

Оригінал: reyestr.court.gov.ua