Постанова від 15 листопада 2026 р. у справі №459/4483/25 — Львівський апеляційний суд

Суд: Львівський апеляційний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: Справи про звільнення майна з-під арешту (виключення майна з опису)

Дата: 15 листопада 2026 р.

Справа: №459/4483/25

Суддя: Шандра М. М.

Справа № 459/4483/25 Головуючий у 1 інстанції: Новосад М.Д.

Провадження № 22-ц/811/1343/26 Доповідач в 2-й інстанції: Шандра М. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 листопада 2026 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі:

головуючого судді: Шандри М.М.

суддів: Крайник Н.П., Левика Я.А.

секретаря: Ткачишин Л.А.

за участю: представника Головного управління ДПС у Львівській області – Мандзиняк Г.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Львівській області на рішення Шептицького міського суду Львівської області від 16 березня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Львівській області, з участю третьої особи: Шептицького відділу державної виконавчої служби у Шептицькому районі Львівської області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, про зняття арешту з нерухомого майна,

ВСТАНОВИЛА:

18 грудня 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ГУ ДПС у Львівській області, за участю третьої особи — Шептицького відділу державної виконавчої служби у Шептицькому районі Львівської області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, у якому просила зняти арешт із квартири АДРЕСА_1 .

Зазначала, що арешт на вказане нерухоме майно накладено в межах виконавчих проваджень № 28505976 від 05 вересня 2011 року (реєстраційний номер обтяження 11766421), № 29958182 від 21 листопада 2011 року (реєстраційний номер обтяження 11958808) та № 37623213 від 13 червня 2013 року (номер запису про обтяження 1439898). На обґрунтування позовних вимог покликалася на те, що зазначена квартира належала її батькові ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Після його смерті позивач мала намір оформити спадкові права на належне йому майно, однак під час оформлення спадщини їй стало відомо про наявність арештів, накладених державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби Червоноградського міського управління юстиції у межах наведених виконавчих проваджень. Вважає такі обтяження безпідставними, оскільки вони перешкоджають їй у реалізації права на оформлення спадщини.

Рішенням Шептицького міського суду Львівської області від 16 березня 2026 року позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 ) до Головного управління ДПС у Львівській області (ЄДРПОУ 43968090, вул, Стрийська, 35, м.Львів), з участю третьої особи – Шептицького відділу державної виконавчої служби у Шептицькому районі Львівської області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (ЄДРПОУ 34992085, вул. Мазепи, 16, м.Шептицький, Львівська область) про зняття арешту з нерухомого майна – задоволено.

Знято арешт з квартири АДРЕСА_1 , що належала на праві власності померлому ОСОБА_2 , який накладений в межах виконавчих проваджень: №28505976 від 05.09.2011, реєстраційний номер обтяження 11766421; №29958182 від 21.11.2011, реєстраційний номер обтяження 11958808; №37623213 від 13.06.2013, номер запису обтяження 1439898, вид обтяження: арешт нерухомого майна, опис предмета обтяження: все нерухоме майно, обтяжувач: ВДВС Червоноградського міського управління юстиції у Львівській області.

Стягнуто з Головного управління ДПС у Львівській області в користь ОСОБА_1 1211,00 грн сплаченого судового збору.

Рішення суду оскаржило Головне управління ДПС у Львівській області.

В апеляційній скарзі посилається на незаконність та необґрунтованість рішення суду, порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Зазначає, що арешти на квартиру на АДРЕСА_3 накладені у межах виконавчих проваджень № 28505976, № 29958182 та № 37623213, боржником у яких є ОСОБА_2 , а стягувачем – держава. При цьому виконавчі провадження відкриті на підставі постанов у справах про адміністративні правопорушення, а не за ініціативою Головного управління ДПС у Львівській області. Звертає увагу, що виконавче провадження №37623213 закінчено 21 червня 2013 року у зв`язку з фактичним повним виконанням рішення, тоді як виконавчі документи у виконавчих провадженнях № 28505976 та № 29958182 повернуто стягувачу у зв`язку з відсутністю у боржника майна. Вважає, що Головне управління ДПС у Львівській області є неналежним відповідачем у цій справі, оскільки не є ініціатором стягнення, у межах якого накладено спірні арешти, а обставини порушення прав позивача, які б належали до компетенції податкового органу, у позовній заяві не наведені. Наголошує, що належним відповідачем у справі є особа, яка відповідно до норм матеріального права повинна відповідати за пред`явленими позовними вимогами, а пред`явлення позову до неналежного відповідача є підставою для відмови в його задоволенні, що не позбавляє позивача права звернутися з позовом до належного відповідача.

Просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

ОСОБА_1 подала відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду без змін.

Представник ГУ ДПС у Львівській області – Мандзиняк Г.В. просила апеляційну скаргу задовольнити. Інші учасники у судове засідання апеляційної інстанції не з`явились про причини неявки суду не повідомили, хоча були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, тому їх неявка, відповідно до ч.2 ст. 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи, який проводиться за їхньої відсутності.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

Згідно із ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.1, ч.6 ст. 81 ЦПК України).

Згідно із ч.1 ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до вимог ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає, що рішення суду таким вимогам відповідає.

Судом установлено, що квартира АДРЕСА_1 належала на праві власності ОСОБА_2 , що підтверджується копією договору купівлі-продажу від 08 листопада 2006 року, посвідченого приватним нотаріусом Червоноградського міського нотаріального округу І. Степчук, та копією витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 12435897 від 08 листопада 2006 року.

Як убачається з копії свідоцтва про смерть від 03 лютого 2017 року, ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що складено відповідний актовий запис № 78.

Отже, після смерті ОСОБА_2 відкрилася спадщина, до складу якої увійшла належна йому на праві власності квартира АДРЕСА_1 .

Встановлено, що ОСОБА_3 є дочкою померлого ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 .

У зв`язку з реєстрацією шлюбу ОСОБА_3 змінила прізвище на « ОСОБА_4 », що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_3 .

З відповіді приватного нотаріуса Червоноградського міського нотаріального округу І. Степчук убачається, що 20 липня 2017 року після смерті ОСОБА_2 заведено спадкову справу № 42/2017.

Водночас згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 05 листопада 2025 року № 450781798, на зазначену квартиру зареєстровано три обтяження, а саме: 26 червня 2013 року Червоноградським міським управлінням юстиції зареєстровано обтяження на підставі постанови про накладення арешту у виконавчому провадженні № 37623213 від 13 червня 2013 року, реєстраційний номер обтяження 1439898; 26 жовтня 2011 року Львівською філією державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України зареєстровано обтяження на підставі постанови у межах виконавчого провадження № 28505976 від 05 вересня 2011 року, реєстраційний номер обтяження 11766421; 13 грудня 2011 року тією ж установою зареєстровано обтяження на підставі постанови у межах виконавчого провадження № 29958182 від 21 листопада 2011 року, реєстраційний номер обтяження 11958808.

Усі зазначені обтяження зареєстровані щодо квартири АДРЕСА_1 , власником якої на час їх накладення був ОСОБА_2 .

Разом із тим з витягу з автоматизованої системи виконавчого провадження № 37623213 від 17 грудня 2025 року убачається, що зазначене виконавче провадження було відкрито на підставі судового рішення про накладення адміністративного стягнення за порушення правил дорожнього руху, боржником у ньому був ОСОБА_2 , а стягувачем – держава. Виконавче провадження закінчено 21 червня 2013 року у зв`язку з фактичним повним виконанням рішення на підставі пункту 8 частини першої статті 49 Закону України «Про виконавче провадження» (а.с.50).

Згідно з витягом із виконавчого провадження № 29958182 від 04 грудня 2025 року, воно було відкрито на підставі постанови суду у справі про адміністративне правопорушення, боржником також був ОСОБА_2 , а стягувачем – держава. Виконавчий документ повернуто стягувачу 28 грудня 2011 року у зв`язку з відсутністю у боржника майна, на яке можливо звернути стягнення, на підставі пункту 2 частини першої статті 47 Закону України «Про виконавче провадження». (а.с.53).

Аналогічні обставини встановлено щодо виконавчого провадження № 28505976: воно було відкрито на підставі постанови про адміністративне правопорушення, винесеної органами ДАІ, боржником у ньому був ОСОБА_2 , а стягувачем – держава. Виконавчий документ повернуто стягувачу 29 грудня 2011 року у зв`язку з відсутністю у боржника майна на підставі пункту 2 частини першої статті 47 Закону України «Про виконавче провадження» (а.с.54-55).

Згідно зі статтею 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла, до інших осіб (спадкоємців). Відповідно до статті 1218 цього Кодексу до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

За змістом частини п`ятої статті 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу її відкриття, а відповідно до частини третьої статті 1296 цього Кодексу відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Отже, установивши, що позивачка є дочкою ОСОБА_2 , прийняла спадщину після його смерті та звернулася до нотаріуса з метою оформлення спадкових прав, суд першої інстанції обґрунтовано виходив із того, що наявність арештів на спадковому майні перешкоджає їй у реалізації прав, пов`язаних із прийняттям та оформленням спадщини.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для зняття арештів з майна, оскільки виконавче провадження № 37623213 закінчено у зв`язку з фактичним його виконанням, тоді як у виконавчих провадженнях № 29958182 та № 28505976 виконавчі документи повернуто стягувачу ще у грудні 2011 року. При цьому матеріали справи не містять доказів поновлення примусового виконання за вказаними виконавчими документами чи наявності на час розгляду справи незавершених виконавчих проваджень, у межах яких збереження арештів на спірне майно було б необхідним.

За таких обставин подальше збереження арештів на нерухоме майно протягом тривалого часу за відсутності незавершеного виконавчого провадження та невиконаних виконавчих документів не має належного правового обґрунтування і створює перешкоди позивачці в реалізації її спадкових прав. Тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку про необхідність судового захисту порушеного права шляхом зняття арештів із належного спадкодавцеві нерухомого майна.

Доводи апеляційної скарги про те, що Головне управління ДПС у Львівській області є неналежним відповідачем у цій справі, колегія суддів вважає безпідставними з огляду на таке.

Відповідно до статті 48 ЦПК України сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Належним відповідачем є особа, яка повинна відповідати за пред`явленим позовом, оскільки саме її права чи охоронювані законом інтереси можуть бути безпосередньо зачеплені внаслідок задоволення позовних вимог.

Правовий висновок щодо визначення належного суб`єктного складу учасників справ у спорах про звільнення майна з-під арешту викладено, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 листопада 2019 року у справі № 905/386/18 (провадження № 12-85гс19).

Велика Палата Верховного Суду зазначила, що відповідачами у справах за позовами про звільнення майна з-під арешту є боржник або особа, в інтересах якої накладено арешт на майно у виконавчому провадженні, оскільки задоволення такого позову може безпосередньо вплинути на права та законні інтереси відповідних осіб. Натомість орган державної виконавчої служби, який здійснював примусове виконання виконавчого документа та наклав арешт на майно, за загальним правилом залучається до участі у справі як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору.

Таким чином, визначальним для встановлення належного відповідача у спорах цієї категорії є з`ясування того, в чиїх інтересах накладено арешт на майно та чиї права й законні інтереси можуть бути порушені внаслідок його зняття. Сам по собі факт винесення постанови про накладення арешту державним виконавцем не зумовлює необхідності залучення органу державної виконавчої служби саме як відповідача.

Аналогічний підхід щодо визначення належного суб`єктного складу учасників справи відображено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 11 грудня 2019 року (провадження № 11-680апп19), Верховного Суду від 08 грудня 2022 року у справі № 331/1383/20 (провадження № 61-7109св22) та від 02 вересня 2025 року у справі № 760/16996/22 (провадження № 61-2215св25).

Крім того, у судовій практиці Верховного Суду сформовано підхід, відповідно до якого у випадках, коли арешт майна накладено з метою забезпечення конфіскації або стягнення майна чи коштів на користь держави, належним відповідачем у справі про звільнення такого майна з-під арешту має бути відповідний орган, уповноважений представляти інтереси держави у спірних правовідносинах. Зокрема, відповідний територіальний орган Державної податкової служби залучається до участі у справі у випадках, коли характер спірних правовідносин зумовлює необхідність його участі як органу, що представляє майнові інтереси держави.

Такі правові висновки викладено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 24 травня 2023 року у справі № 299/2931/17 та від 21 червня 2023 року у справі № 721/521/21.

У справі, що переглядається, арешти на нерухоме майно ОСОБА_2 накладено в межах виконавчих проваджень, відкритих на підставі виконавчих документів про стягнення адміністративних штрафів на користь держави. Отже, обмеження права розпорядження майном було встановлено не в інтересах органу державної виконавчої служби, який здійснював примусове виконання, а з метою забезпечення виконання вимог держави як стягувача.

За таких обставин саме участь уповноваженого органу, який представляє інтереси держави у відповідних правовідносинах, є необхідною для належного вирішення спору про звільнення майна з-під арешту. Залучення Головного управління ДПС у Львівській області як відповідача, а відповідного органу державної виконавчої служби — як третьої особи узгоджується з наведеними правовими висновками Верховного Суду та характером спірних правовідносин.

Отже, з огляду на те, що спірні арешти накладено в межах виконавчих проваджень із примусового стягнення коштів на користь держави, а орган державної виконавчої служби залучено до участі у справі як третю особу, колегія суддів не вбачає підстав для висновку про порушення судом першої інстанції правил визначення належного відповідача. Відтак доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду та не дають підстав для скасування оскаржуваного рішення.

При вирішенні справи суд першої інстанції правильно визначив характер правовідносин між сторонами, застосував закон, що їх регулює, повно і всебічно дослідив матеріали справи та надав належну правову оцінку доводам сторін і зібраним у справі доказам, тому колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а судове рішення – без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 368, п.1 ч.1 ст. 374, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області заилишити без задоволення.

Рішення Шептицького міського суду Львівської області від 16 березня 2026 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня її ухвалення.

Повний текст постанови складено: 16.11.2026.

Головуючий

Судді

Оригінал: reyestr.court.gov.ua