Постанова від 11 листопада 2026 р. у справі №302/1266/25 — Закарпатський апеляційний суд

Суд: Закарпатський апеляційний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: позики, кредиту, банківського вкладу, з них

Дата: 11 листопада 2026 р.

Справа: №302/1266/25

Суддя: Шевчук В. В.

Справа № 302/1266/25

П О С Т А Н О В А

Іменем України

12 листопада 2026 року м. Ужгород

Закарпатський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Шевчука В.В.

суддів Собослоя Г.Г., Джуги С.Д.,

з участю секретаря Авдєєвої К.Т.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Міжгірського районного суду Закарпатської області від 11 листопада 2025 року (суддя Повідайчик О.І.) у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики,

в с т а н о в и в:

В вересні 2025 року ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат Кривка П.П., звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики.

Свої вимоги мотивував тим, що 20 липня 2022 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було укладено договір позики за яким позивач позичив відповідачу грошові кошти в сумі 3 380 доларів США на строк до 30 березня 2025 року. На підтвердження укладення договору й отримання позики ОСОБА_1 власноручно написав відповідну розписку.

Оскільки відповідач зобов`язання з повернення коштів у строки визначені у розписці не виконав, тому звернувся до суду та просив стягнути з відповідача заборгованість за договором позики в розмірі 3 380 доларів США в національній валюті в гривнях за офіційним курсом НБУ, який діє станом на дату здійснення платежу на виконання судового рішення.

Заочним рішенням Міжгірського районного суду від 11.11.2025 позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 заборгованість за договором позики у розмірі 3 380 доларів США в сумі, визначеній в національній валюті в гривнях за офіційним курсом Національного банку України на дату здійснення платежу на виконання судового рішення. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у сумі 1 419,97 грн.

Суд встановив, що відповідач свої договірні зобов`язання за договором позики не виконав і не повернув позикодавцю позичені у нього кошти у сумі і у строк, визначений договором (вказаний ним у розписці), тому дійшов до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати заочне рішення Міжгірського районного суду від 11.11.2025, ухвалити нове, яким відмовити ОСОБА_2 у задоволенні позовних вимог.

Апелянт вказує, що суд першої інстанції, не дослідив наявності між ним та позивачем взаємозаліку зустрічних вимог, що виник у 2009-2016 роках у зв`язку з їхніми кредитними та депозитними зобов`язаннями перед КС «Мрія». Зазначені обставини підтверджуються розпискою ОСОБА_2 від 21.09.2016 року про отримання від нього 2 620 доларів США, яка свідчить про часткове виконання зобов`язань з його боку і ставить під сумнів, як сам факт існування заборгованості у заявленому позивачем розмірі, так і її точну суму.

Також зазначає, що доказів того, що саме він відмовився від отримання поштового відправлення, у матеріалах справи немає. Додаткові способи повідомлення (через за стосунок Viber та оголошення на офіційній вебсторінці судової влади) не є основними способами вручення судових повісток, передбаченими статтею 128 ЦПК України.

Учасники справи будучи неодноразово повідомленими про час та місце розгляду справи до суду не прибували. Розгляд справи відкладався у зв`язку із поданими заявами сторін про необхідність укладення мирової угоди.

12.11.2026 учасники справи на розгляд повторно не з`явилися. Жодного проекту мирової угоди до суду не надходило.

За таких обставин, чергове подання апелянтом 12.11.2026 клопотання про відкладення розгляду справи з цих же підстав суд визнає зловживанням правами, а тому, приходить до висновку про можливість проведення розгляду справи за відсутності осіб, які будучи належним чином повідомленими про час та місце розгляду справи до суду не з`явилися без поважних причин.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

У статті 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.

Згідно статті 16 ЦК України способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема примусове виконання обов`язку в натурі.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 611 ЦК України в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості (стаття 1046 ЦК України).

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно з частиною другою статті 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Відповідно до частини першої статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлений договором.

За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який боржник видає кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання від кредитора певної грошової суми або речей.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року в справі № 464/3790/16-ц (провадження № 14-465цс18) вказано, що: «за своїми правовими ознаками договір позики є реальним, одностороннім (оскільки, укладаючи договір, лише одна сторона - позичальник зобов`язується до здійснення дії (до повернення позики), а інша сторона - позикодавець стає кредитором, набуваючи тільки право вимоги), оплатним або безоплатним правочином, на підтвердження якого може бути надана розписка позичальника, яка є доказом не лише укладення договору, але й посвідчує факт передання грошової суми позичальнику. За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який боржник видає кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання від кредитора певної грошової суми або речей. Досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти справжню правову природу укладеного договору, а також надавати оцінку всім наявним доказам і залежно від установлених результатів - робити відповідні правові висновки.

З матеріалів справи слідує, що 20 липня 2022 року ОСОБА_1 , мешканець АДРЕСА_1 , власноручно написав і підписав розписку про те, що він позичив від ОСОБА_2 3 380 (три тисячі триста вісімдесят) доларів США, які зобов`язався повернути до 30 березня 2025 року (а.с. 6). Оригінал розписки на час розгляду справи був у позивача ОСОБА_2 та за клопотанням його представника адвоката Кривки П.П., долучений судом до матеріалів справи (а.с. 25).

Суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про те, що відповідач свої договірні зобов`язання за договором позики не виконав, і не повернув позикодавцю позичені у нього кошти у сумі і у строк, визначений договором (вказаний ним у розписці).

Доводи апелянта про те, що суд першої інстанції, не дослідив наявності між ним та позивачем взаємозаліку зустрічних вимог, які підтверджуються розпискою ОСОБА_2 від 21.09.2016 року про отримання від нього 2 620 доларів США, яка свідчить про часткове виконання зобов`язань з його боку і ставить під сумнів, як сам факт існування заборгованості у заявленому позивачем розмірі, так і її точну суму, колегія суддів до уваги не бере, оскільки

розписка ОСОБА_1 від 20.07.2025 містить відомості, що відповідач отримав кошти із зобов`язанням повернення, та не містить інформації щодо будь-якого взаємозаліку зустрічних вимог.

Відповідно до ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно з приписами ч.ч.1,5 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідач належними доказами довів, що відповідач свої договірні зобов`язання за договором позики не виконав, і не повернув позикодавцю позичені у нього кошти у сумі і у строк визначений договором.

При визначенні порядку стягнення заборгованості, судом першої інстанції вірно враховано висновки Великої Палати Верховного Суду від 11 вересня 2024 року в справі №500/5194/16 (провадження № 14-81цс24) відповідно до яких, якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, що у випадку наявності спору між сторонами та його вирішення судом відповідає дню виконання судового рішення.

З приводу доводів апелянта про не повідомлення його судом першої інстанції про час та місце розгляду справи колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч.ч. 6, 7 ст. 128 ЦПК України судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, - разом з копіями відповідних документів, надсилається до електронного кабінету відповідного учасника справи, а в разі його відсутності - разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення або кур`єром за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи. У разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку.

Відповідно до п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

З матеріалів справи видно, що судова кореспонденція надсилались судом за зареєстрованим місцем проживання відповідача, однак поверталася не врученою з причини - «адресат відсутній за вказаною адресою», що у розумінні положень п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України вважається днем вручення судової повістки та є належним повідомленням про учасника справи про дату, час і місце судового розгляду.

Отже, доводи апелянта про те, що він не був повідомлений про розгляд справи, спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.

За таких обставин суд апеляційної інстанції приходить до висновку про відсутність підстав для скасування рішення суду першої інстанції, оскільки суд встановивши фактичні обставини справи, які мають значення для правильного її вирішення, ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, що відповідно до ч.1 ст.375 ЦПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а ухвали суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд,

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Заочне рішення Міжгірського районного суду Закарпатської області від 11 листопада 2025 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 16.11.2026

Головуючий

Судді

Оригінал: reyestr.court.gov.ua