Постанова від 09 листопада 2026 р. у справі №307/4644/25 — Закарпатський апеляційний суд

Суд: Закарпатський апеляційний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: про позбавлення батьківських прав

Дата: 09 листопада 2026 р.

Справа: №307/4644/25

Суддя: Шевчук В. В.

Справа № 307/4644/25

П О С Т А Н О В А

Іменем України

10 листопада 2026 року м. Ужгород

Закарпатський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Шевчука В.В.,

суддів Собослоя Г.Г., Джуги С.Д.,

з участю секретаря Авдєєвої К.Т.,

прокурора Трохлюк А.М.,

представника позивача Бряник Р.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої дії адвокат Бряник Рената Михайлівна, на рішення Тячівського районного суду Закарпатської області від 13 серпня 2026 року (суддя Бобрушко В.І.) у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійні вимоги на предмет спору: орган опіки та піклування при виконавчому комітеті Вільховецької сільської ради Тячівського району Закарпатської області, орган опіки та піклування при виконавчому комітеті Буштинської селищної ради Тячівського району Закарпатської області про позбавлення батьківських прав,

в с т а н о в и в:

В листопаді 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійні вимоги на предмет спору: орган опіки та піклування при виконавчому комітеті Вільховецької сільської ради Тячівського району Закарпатської області, орган опіки та піклування при виконавчому комітеті Буштинської селищної ради Тячівського району Закарпатської області про позбавлення батьківських прав.

Позов мотивований тим, що 24 вересня 2016 року вона зареєструвала шлюб з ОСОБА_2 у виконкомі Вільховецької сільської ради, Тячівського району, Закарпатської області, Україна, про що складено відповідний актовий запис №40. Рішенням Тячівського районного суду Закарпатської області від 04 березня 2021 року в цивільній справі №307/2853/20 даний шлюб було розірвано.

В шлюбі у сторін народився син ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . На даний час дитина знаходиться на її повному утриманні та вихованні, що підтверджується довідкою, виданою виконавчим комітетом Вільховецької сільської ради №1057 від 12 листопада 2025 року та №1056 від 12 листопада 2025 року.

Спільним сімейним життям сторони перестали проживати з початку 2020 року.

У 2021 році припинили спілкування після розірвання шлюбу. Участі у вихованні дитини відповідач зовсім не бере, покладених законом на батька обов`язків не виконує, не бере педагогічної, матеріальної, грошової, або будь-якої іншої участі у вихованні дитини.

Стягнуті рішенням Тячівського районного суду Закарпатської області в цивільній справі №307/4994/24 з ОСОБА_2 аліменти в твердій грошовій сумі на утримання сина ОСОБА_3 у розмірі 2500 гривень, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 20 листопада 2024 року і до досягнення дитиною повноліття відповідач не сплачує, що стверджується довідкою-розрахунком заборгованості зі сплати аліментів, виданою головним державним виконавцем Тячівського відділу державної виконавчої служби у Тячівському районі Закарпатської області від 14 листопада 2025 року про наявність заборгованості станом на 14 листопада 2025 року в сумі 25 000 гривень.

На підставі наведеного позивач просила суд позбавити батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 відносно малолітнього сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Рішенням Тячівського районного суду Закарпатської області від 13 серпня 2026 року в задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , в інтересах якої дії адвокат Бряник Р.М., просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалите нове, яким позов задовольнити та позбавити батьківських прав ОСОБА_2 відносно малолітнього сина ОСОБА_2 .

В обґрунтування апеляційних вимог вказує, що в матеріалах справи наявні висновки органів опіки та піклування з якими місцевий суд не погодився, однак не навів мотивів в чому полягає їх необґрунтованість.

Вказані висновки місять об`єктивно встановлені обставини дійсних відносин батька та дитини, яких по суті не існує та в повній мірі відповідають обставинам встановлених судом.

Попри ці докази, які беззаперечно свідчать про факт винної поведінки відповідача, свідомого нехтування ним своїми обов`язками щодо виховання дитини, забезпечення безпечних умов життя дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти. Суд першої інстанції, розглядаючи даний спір, не врахував вищенаведених фактичних обставин справи та вимог закону, повно та всебічно не дослідив наявні у справі докази, не дав їм належної правової оцінки, та дійшов помилкових висновків про відмову у позові.

При цьому, зазначаючи про те, що позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторно неможливо, суд не навів у рішенні жодних мотивів, щодо тих обставин у який спосіб можливе збереження зв`язку між батьком, який не проявляє жодного бажання бачитися з сином.

Крім цього, посилаючись в мотивувальній частині судового рішення про недоведеність позивачем ведення відповідачем аморального способу життя, що негативно впливає на інтереси дитини, суд проігнорував покази допитаного в судовому засіданні свідка ОСОБА_4 , який повідомив, що відповідач являється алкогольно залежною особою та неодноразово проходив лікування. Оцінки цим показам судом надано не було.

Відповідач не був позбавлений права надати необхідні пояснення, які б спростовували висновки уповноважених органів, зокрема обставини, які передбачають застосування пункту 2 частини першої статті 164 СК України, проте цього не зробив.

Доказів на підтвердження вчинення дій, які б свідчили про бажання відповідача ОСОБА_2 брати участь у вихованні та розвитку його неповнолітнього сина, матеріали справи також не містять.

В судовому засіданні представник апелянта вимоги апеляційної скарги підтримала з викладених у ній підстав. Вважає, що у матеріалах справи є достатньо доказів на підтвердження ухилення відповідача від здійснення своїх батьківських обов`язків. Крім того звертає увагу на те, що відповідач не заперечує проти позбавлення його батьківських прав, щодо малолітньої дитини.

Прокурор у судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечила. Зазначила, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, а матеріали справи не містять достатніх доказів безповоротного ухилення відповідачки від здійснення батьківських обов`язків.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Частиною 1 ст. 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з приписами ч.ч.1,5 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

З матеріалів справи встановлено, що згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , ОСОБА_2 народився ІНФОРМАЦІЯ_4 , батьком якого являється відповідач ОСОБА_2 , а матір`ю - позивачка ОСОБА_1 (а.с.8).

Шлюб між сторонами розірвано на підставі рішення Тячівського районного суду Закарпатської області від 04 березня 2021 року у цивільній справі №307/2853/20 (а.с.20).

Рішенням Тячівського районного суду Закарпатської області від 13 січня 2025 року у справі №307/4994/24 вирішено стягувати з відповідача ОСОБА_2 на користь позивачки ОСОБА_1 аліменти в твердій грошовій сумі на утримання малолітнього сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в розмірі 2500 гривень, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 20 листопада 2024 року і до його повноліття (а.с.14-15).

Згідно розрахунку заборгованості зі сплати аліментів, у відповідача ОСОБА_2 станом на 14 листопада 2025 року наявна заборгованість по сплаті аліментів у розмірі 25000 гривень (а.с.31).

Згідно із ч. 1 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства», виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім`ї (частина восьма статті 7 СК України).

Частиною 4 ст. 15 СК України передбачено, що невиконання або ухилення від виконання сімейного обов`язку може бути підставою для застосування наслідків, встановлених цим Кодексом або домовленістю (договором) сторін

Підстави позбавлення батьківських прав передбачені частиною першою статті 164 СК України. Зокрема, мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти.

Як роз`яснено у пунктах 15, 16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та інші), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей. Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Згідно зі статтею 166 Сімейного кодексу України позбавлення батьківських прав є винятковою мірою, яка тягне за собою надзвичайні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини.

Верховний Суд у постанові від 06.05.2020 року, справа №753/2025/19, дійшов до висновку, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав. Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків. Питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав, подання відповідачем апеляційної скарги свідчить про його інтерес до дитини».

Таким чином, позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який необхідно розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків.

При вирішенні питання щодо позбавлення батьківських прав необхідно впевнитися не лише в невиконанні батьками обов`язків по вихованню, а також встановити, що батько ухиляється від їх виконання свідомо та систематично, незважаючи на попередження продовжує не виконувати свої батьківські обов`язки.

Надаючи оцінку долученим доказам у наведеному вище контексті, колегією суддів враховується наступне.

Відповідно до довідки виконавчого комітету Вільховецької сільської ради Тячівського району Закарпатської області №1057 від 12 листопада 2025 року на утриманні ОСОБА_1 знаходиться неповнолітній син ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.21).

З акту обстеження житлово-побутових умов в АДРЕСА_1 від 23 травня 2026 року, вбачається, що житло двоповерхового будинку складається з 10 кімнат. Онук ОСОБА_2 проживає з матір`ю за кордоном в Німеччині, приїжджає до бабусі та дідуся на літні канікули. Санітарні гігієнічні умови гарні, всюди чисто, кімнати великі, просторі та світлі. За даною адресою проживають: ОСОБА_4 (дідусь), ОСОБА_5 (бабуся), ОСОБА_1 (донька), ОСОБА_2 (онук) (а.с.85).

Згідно письмових пояснень від 17 листопада 2025 року ОСОБА_6 вона проживає по сусідству з ОСОБА_1 та зазначає, що за останні 4 роки батько неповнолітнього ОСОБА_2 жодного разу не відвідував сина та не спілкувався з ним (а.с.23).

В довідці сімейного лікаря Бібен Т.В. №354 від 12 листопада 2025 року зазначено, що батько ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з 2021 року участі у проведенні профілактичних оглядів та лікуванні сина не приймає (а.с.27).

Згідно характеристики учня 3-А класу Вільхлвецько-Лазівського ліцею Вільховецької сільської ради Тячівського району Закарпатської області, ОСОБА_2 , вбачається що він навчається в ліцеї з першого класу. Мати ОСОБА_8 бере активну участь у житті класу, регулярно відвідує батьківські збори, цікавиться життям свого сина, організовує правильне проведення вільного часу, забезпечує всім необхідним шкільним приладдям та речима, які необхідні для навчання в ліцеї. Батько ОСОБА_9 із сином не спілкується, з сім`єю не проживає. На прохання класного керівника не відгукується. За три роки навчання дитини в ліцеї, батько на зв`язок не виходив, не цікавився життям сина, на батьківські збори не приходив (а.с.28).

Статтею 19 СК України передбачено, що при розгляді судом спорів щодо позбавлення батьківських прав обов`язковою є участь органу опіки та піклування. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Тлумачення частини шостої статті 19 СК України дає підстави для висновку, що суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування (про доцільність чи недоцільність позбавлення батьківських прав), якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини. Висновок органу опіки та піклування має рекомендаційний характер та є доказом у справі, який підлягає дослідженню та оцінці судом разом із іншими доказами (постанова Верховного Суду від 06 травня 2020 року у справі № 753/2025/19).

Згідно із висновком органу опіки та піклування при виконавчому комітеті Буштинської селищної ради Тячівського району Закарпатської області №17-21/03 від 30 березня 2026 року дано згоду на позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , мешканця АДРЕСА_2 , відносно малолітнього сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.67-68).

Відповідно до висновку органу опіки та піклування при виконавчому комітеті Вільховецької сільської ради Тячівського району Закарпатської області, затвердженого рішенням виконавчого комітету Вільховецької сільської ради Тячівського району Закарпатської області від 05 червня 2026 року №84, дано згоду на позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , щодо ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.83-84).

Надаючи оцінку вказаним висновкам, колегія суддів враховує, що уповноважені органи дійшли до висновку про необхідність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 на підставі пояснень представника позивачки та на підставі поданих нею доказів. На засіданні комісії з питань захисту прав дитини 04.06.2026 мати була присутня через онлайн трансляцію. Підтвердження того, що у малолітнього ОСОБА_2 з`ясовувалися обставини спілкування його з батьком у матеріалах справи відсутні. Крім того, не досліджено питання наскільки впливає перебування позивача з малолітнім сином за кордоном на можливість спілкування дитини з батьком

Апеляційний суд звертає увагу на те, що позбавлення батьківських прав відноситься до крайньої міри відповідальності, що застосовується коли всі інші засоби впливу виявилися безрезультатними.

Надаючи оцінку поведінці відповідача судом першої інстанції вірно встановлено, що позивач в підтвердження позовних вимог про позбавлення батьківських прав, посилається на те, що відповідач систематично ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків відносно свого сина, зловживає алкогольними напоями, однак, суду не надано доказів того, що ОСОБА_2 є особою, яка злісно ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків, чи на підставі медичних висновків зловживає спиртними напоями чи потребує лікування.

Наявність в матеріалах справи виписки із медичної картки ОСОБА_2 №1695 за 2022 рік з діагнозом алкогольний гепатит, не може бути беззаперечним доказом системного і свідомого зловживання алкогольними напоями та злісного ухилення батька від виконання своїх обов`язків відносно своєї дитини, протягом тривалого часу.

Неоднозначна позиція відповідача щодо апеляційної скарги (від повного заперечення до повного визнання вимог) свідчить про його інтерес до дитини.

Судом враховується, що відповідач до адміністративної чи кримінальної відповідальності не притягувався. У матеріалах справи відсутні докази, що до відповідача вживалися заходи реагування. Він не попереджалася органами опіки та піклування про необхідність зміни своєї поведінки щодо виховання дітей, що вказує на передчасність висновків про позбавлення батьківських прав. Матеріали справи також не містять доказів того, що відповідач притягувався до відповідальності за неналежне невиконання батьківських обов`язків.

Оцінивши зібрані докази у конкретній справі, з точки зору можливості застосування крайнього заходу у виді позбавлення батьківських прав батька, колегія суддів приходить до висновку, що позивачем не надано доказів того, що відповідач ОСОБА_2 умисно, свідомо та систематично ухиляється від виконання батьківських обов`язків по вихованню дитини, остаточно втратив інтерес до виховання та розвитку дитини.

За таких обставин суд апеляційної інстанції прийшов до висновку про відсутність підстав для скасування рішення суду першої інстанції, оскільки суд встановивши фактичні обставини справи, які мають значення для правильного її вирішення, ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, що відповідно до ч.1 ст.375 ЦПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а ухвали суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд,

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої дії адвокат Бряник Рената Михайлівна, залишити без задоволення.

Рішення Тячівського районного суду Закарпатської області від 13 серпня 2026 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 16.11.2026.

Головуючий

Судді

Оригінал: reyestr.court.gov.ua