Суд: Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: позики, кредиту, банківського вкладу, з них
Дата: 04 червня 2026 р.
Справа: №607/3387/26
Суддя: Грицай К. М.
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
05.06.2026 Справа №607/3387/26 Провадження №2/607/3334/2026
Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області
у складі головуючого судді Грицай К.М.,
за участю секретаря судового засідання Кійко С.Д.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Тернополі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Тернополі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
ВСТАНОВИВ:
Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 , у якій просить стягнути з відповідача в свою користь заборгованість за Договором № 551910-КС-001 про надання кредиту від 11.08.2025, що становить 24763,60 грн.
Позов мотивовано тим, що ТОВ «БІЗПОЗИКА» та ОСОБА_1 16.03.2025 уклали договір №529738-КС-001 про надання кредиту (далі - договір кредиту) в електронній формі, відповідно до умов якого ТОВ «БІЗПОЗИКА» надає позичальнику грошові кошти у розмірі 11000,00 грн на засадах строковості, поворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути грошові кошти та сплатити проценти за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених Договором кредиту, Правилами надання споживчих кредитів ТОВ «БІЗПОЗИКА» та ТОВ «БІЗПОЗИКА» свої зобов`язання за договором кредиту виконало. Проте, боржник свої зобов`язання за договором №529738-КС-001 про надання кредиту належним чином не виконала, станом на 07.01.2026 утворилась заборгованість у розмірі 24736,60 грн, що складається з прострочених платежів по тілу кредиту - 9630,20 грн, прострочених платежів по процентах - 10513,40 грн, суми заборгованості по відсотках відповідно до ст. 625 ЦКУ - 4620,00 грн.
Ухвалою судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 18.02.2026 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження із викликом сторін.
На виконання ухвали суду про витребування доказів від АТ «Універсалбанк» було отримано виписку від 27.02.2026 про рух коштів по банківському рахунку ОСОБА_1 .
Представник відповідача адвокат Дяків О.Я. 06.03.2026 подала відзив з клопотанням про поновлення строку його подання, який прийнятий судом до розгляду з поновленням строку його подання.
У відзиві вказує, що позовні вимоги не визнає в повному обсязі, вважає їх безпідставними та штучно завищеними. Заперечення мотивовані тим, що позивачем не доведено підписання позичальником договору за допомогою одноразового ідентифікатора, не надано належних первинних бухгалтерських документів на підтвердження фактичного перерахування коштів безпосередньо Позивачем на картку Відповідача (банківської виписки). Також відповідач зазначає, що нарахування комісії у розмірі 2 800,00 грн є незаконним, оскільки суперечить ЗУ «Про захист прав споживачів» та висновкам Великої Палати Верховного Суду у справі № 496/3134/19, згідно яких умова про комісію за надання кредиту 2 200 грн є нікчемною. Просить суд зарахувати раніше сплачені кошти в рахунок погашення тіла кредиту, а не комісії. Крім того, наголошує на протиправності застосування ст. 625 ЦК України через імперативну заборону, встановлену п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України на період дії воєнного стану.
Спростовує суми боргу та вказує на розбіжності в розрахунках. Так, за графіком платежів загальна сума до сплати становила 26 966,30 грн , із них відсотки - 13 766,30 грн. Враховуючи вже здійснену часткову оплату в розмірі 11 125,70 грн, заявлений позивачем борг у 24 763,60 грн є безпідставним та розбігається з власними розрахунками позивача.
Звертає увагу на неузгодженість процентної ставки та її завеликий розмір, оскільки у документах містяться суперечливі дані щодо ставок (1% на день, 0,87% денна, 6942,76% річна, 365% у паспорті кредиту). Через неузгодженість ставок відповідач вважає, що відсотки мають нараховуватися лише на рівні подвійної облікової ставки НБУ (що за період угоди становить 1 578,88 грн). Крім того, умови договору щодо високих відсотків вважає несправедливими відповідно до Закону України «Про захист прав споживачів». Просить повністю відмовити у задоволенні позову, а у разі доведеності видачі кредиту, зменшити суму стягнення до 1453,18 грн.
Позивач подав відповідь на відзив, згідно якого не погоджується із запереченнями відповідача та просить задовольнити позов повністю. У відповіді на відзив позивач зазначає, що договір укладено правомірно за допомогою одноразового ідентифікатора відповідно до ЗУ «Про електронну комерцію». Щодо видачі кредиту наголошує, що ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» є небанківською фінансовою установою, яка здійснює перекази через платіжні системи посередників (ТОВ «ПрофітГід»), а тому надана довідка з платіжної системи є первинним документом. Крім того, позивач звернув увагу суду, що на виконання ухвали суду про витребування доказів АТ «Універсалбанк» надав виписку, яка беззаперечно підтверджує факт зарахування 11000,00 грн на картку відповідача 16.03.2025. Також зауважив, що відповідач здійснив часткову оплату в сумі 11125,70 грн, що є конклюдентними діями та свідчить про фактичне визнання боргу та договору. Відсотки нараховувалися виключно в межах строку дії договору на залишок неповерненого тіла. Жодні пені, штрафи чи нарахування за ст. 625 ЦК України не продовжували нараховуватися поза строком. Зростання загальної суми боргу відбулося саме через порушення Відповідачем графіка платежів. Нарахування комісії небанківськими фінансовими установами прямо передбачене ст. 1, 8 Закону України «Про споживче кредитування» та нормативно-правовими актами НБУ. Позивач зазначає, що заборгованість за комісією була повністю погашена з попередніх платежів Відповідача, тому до суми позовних вимог вона не включена. Просить поновити строк на подання додаткових доказів (довідки, протоколи підписів), прийняти відповідь на відзив та задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
У судове засідання представник позивача не з`явився, подав суду заяву про розгляд справи за його відсутності, позов підтримав.
Відповідач у судове засідання не з`явилась, повідомлялась про дату, час та місце судового засідання у передбаченому законом порядку, представник відповідача адвокат Дяків О.Я. подав заяву про розгляд справи за його відсутності, згідно поданого відзиву позов не визнає, просить відмовити у його задоволенні.
У зв`язку з неявкою учасників справи, відповідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Відповідно до ч.1 ст. 244 ЦПК України ухвалення судового рішення було відкладене до 25.06.2026.
Розглянувши справу, судом досліджено такі докази та встановлено такі обставини.
Товариство з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» та ОСОБА_1 16.03.2025 в електронній формі уклали Договір № 529738-КС-001 про надання кредиту.
Кредитний договір між сторонами був укладений шляхом обміну електронними повідомленнями у порядку, визначеному статтею 11 Закону України «Про електронну комерцію», за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи на веб-сайті кредитодавця в особистому кабінеті позичальника, та підписаний позичальником за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором відповідно до статті 12 Закону України «Про електронну комерцію».
Договір підписано позичальником ОСОБА_1 електронним підписом за допомогою одноразового ідентифікатора UA-0994, який був надісланий на номер телефону НОМЕР_1 .
Усі дії позичальника та кредитодавця щодо укладення договору кредиту, а саме послідовність таких дій, їх опис, а також зазначення часу вчинення відповідної дії тощо, були зафіксовані у наданій позивачем Візуальній формі послідовності дій клієнта щодо укладення Кредитного договору, яка є витягом з інформаційно-телекомунікаційної системи на веб-сайті Кредитодавця, та яка була посвідчена уповноваженою особою кредитодавця.
Перед підписанням шаблону заявки та до укладання договору, відповідач самостійно ознайомилась з інформацією про умови кредитування, розміщеною на сайті позивача за посиланням:https://my.tpozyka.com, після чого заповнила заявку, тим самим зареєструвавшись в ІКС та створивши особистий кабінет (після авторизації, яка проходить шляхом введення логіна особистого кабінету, тобто за номером мобільного телефона, зазначеного ОСОБА_1 і одноразового ідентифікатора), доступ до якого є лише у споживача, а не в кредитодавця. Отримавши пропозицію укласти договір, позичальник здійснила акцептування кредитного договору шляхом надсилання електронного повідомлення, підписаного електронним підписом одноразовим ідентифікатором. Одноразовий ідентифікатор UA-0994 направлявся відповідачці шляхом надсилання повідомлення на її мобільний номер, який вказувався нею при реєстрації на сайті.
Кредитний договір № 529738-КС-001 містить відмітку про підписання його одноразовим ідентифікатором: «Підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором UA-0994, 16.03.2025 08:40:49».
Вищенаведене спростовує доводи відповідачки, що надані позивачем електронні копії договорів, графіки платежів та паспорт споживчого кредиту не є належними доказами, не містять її підпису, і вона не ознайомлення з умовами кредитування.
Також, позичальником перед укладенням договору кредиту був підписаний електронним підписом одноразовим ідентифікатором UA-5643 паспорт споживчого кредиту, у якому зазначені істотні умови договору з Позивачем.
Відповідно до п.п. 2.1., 2.2., 2.3., 2.4., 2.5., 2.8. договору №529738-КС-001 про надання кредиту від 16.03.2025, ТОВ «БІЗПОЗИКА» надає позичальнику грошові кошти у розмірі 11000,00 грн, на засадах строковості, поворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та комісію у порядку та на умовах, визначених цим Договором та Правилами надання споживчих кредитів ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» (надалі - Правила). Строк, на який надається кредит 24 тижні, стандартна процента ставка за кредитом: в день 1%, фіксована, комісія за видачу кредиту 2200,00 грн., строк дії договору до 31.08.2025.
Кредитні кошти надаються шляхом перерахування на банківську карту позичальника № НОМЕР_2 , яка вказана під час заповнення анкетних даних в особистому кабінеті та у пункті 12 Договору кредиту.
Пунктом 4.2.2. кредитного договору встановлений графік платежів, які має здійснювати позичальник за час користування кредитом у період з 30.03.2025 по 31.08.2025 припускаючи, що позичальник буде дотримуватися цього графіка, зобов`язаний сплатити проценти на суму 13766,30 грн.
16.03.2025 о 08.41.01 на адресу електронної пошти відповідача був направлений електронний лист про укладення договору із вкладенням, у якому містився електронний примірник договору про надання кредиту, додатки до нього, підписані електронним підписом позивача та Правила кредитування.
з надання дистанційного технологічного обслуговування перерахування грошових коштів, підписання договору сторонами підтверджено протоколом підписів договору про надання послуг від 04.11.2020 про надання послуг.
Як видно з підтвердження ТОВ «ПрофітГід», в рамках договору про надання фінансових платіжних послуг з переказу коштів №ПГ-5 від 04.11.2020 між ТОВ «ПрофітГід» та ТОВ «БІЗПОЗИКА», 16.06.2025 здійснене успішне зарахування коштів на карту, яка належить позичальнику № НОМЕР_2 на суму 11000 грн, призначення платежу: перерахування коштів ОСОБА_1 згідно до кредитного договору №529738-КС-001 від 16.03.2025.
Факт отримання відповідачем кредитних коштів також підтверджується матеріалами справи, зокрема, відповіддю та випискою АТ «Універсалбанк» від 27.03.2026, з якої вбачається зарахування 11000,00 грн на платіжну карту № НОМЕР_2 , відкриту на ім`я ОСОБА_1 .
Таким чином, доводи відповідача про неотримання нею коштів спростовуються вищеозначеними доказами.
Вказаними коштами відповідач розпорядилась на власний розсуд.
З розрахунку заборгованості, складеного позивачем, випливає, що станом на 03.02.2026 заборгованість ОСОБА_1 за договором № 529738-КС-001 про надання кредиту від 16.03.2025, становить 24763,60 грн, що складається з прострочених платежів по тілу кредиту - 9630,20 грн та прострочених платежів по процентах - 10513,40 грн, суми заборгованості по відсотках відповідно до ст. 625 ЦКУ - 4620,00 грн. Сплачені кошти: по комісії - 2200,00 грн, по відсотках за ст. 625 - 880,00 грн.
Дослідивши та оцінивши докази, суд доходить такого висновку.
Частиною 1 статті 205 ЦК України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Згідно з ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному чи кількох документах (в тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
Відповідно до висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
Враховуючи приписи статей 3, 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію», укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину. В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Верховний Суд в постанові від 12.01.2021 року по справі № 524/5556/19 підтвердив, що підписання за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора є належними та допустимими доказами підтвердження укладання між сторонами правочину та досягнення згоди щодо усіх істотних умов правочину, оскільки без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс- повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений.
За змістом ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України). Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).
Приписами ст.ст. 525, 526 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. За положеннями ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до вимог ч. ч. 1, 2 ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.
Враховуючи вище наведені положення законодавства, а також досліджені у справі докази, суд, дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача тіла кредиту в розмірі 17063,40 грн., що складається з суми прострочених платежів по тілу кредиту - 9 630,20 грн; суми прострочених платежів по процентах - 10513,40 грн, так як правомірність їх нарахування в межах строку кредитування та на умовах кредитного договору підтверджена вищенаведеними доказами.
Суд не бере до уваги заперечення відповідача щодо неузгодженості між сторонами розміру процентної ставки та наданий представником відповідача розрахунок заборгованості за процентами, оскільки фіксована стандартна процента ставка передбачена пунктом 2.4 договору про надання кредиту - 1% в день, розмір зниженої процентної ставки відповідно до п. 10.2 договору - 1% в день.
Щодо позовних вимог про стягнення із відповідача процентів згідно з ст. 625 ЦК України, в розмірі 4620,00 грн, то такі задоволенню не підлягають за наступних підстав.
24 лютого 2022 року Указом Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено в Україні воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24 лютого 2022 року, який неодноразово продовжувався Указами Президента України і діє по цей час.
Пунктом 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України передбачено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
З аналізу положень пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» та статей 1046,1049,1050,1054 ЦК України, суд дійшов висновку про те, що на договір про споживчий кредит, укладений між сторонами у справі, розповсюджується дія пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, а відтак позичальник звільняється від обов`язку сплати на користь позикодавця процентів за прострочення виконання зобов`язань за договором, які були нараховані у період дії в Україні воєнного стану, тобто з 24 лютого 2022 року, а нарахована позикодавцем неустойка, що передбачена відповідним договором, підлягає списанню позикодавцем.
Відтак, доводи позивача про те, що до відносин за договорами про надання споживчого кредиту мають застосовуватися спеціальні норми, визначені Законом України «Про споживче кредитування», та з урахуванням внесених змін, зокрема, до Закону України «Про споживче кредитування» в частині виключення пункту 6-1 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» щодо нарахування сум, визначених статтею 625 цього Кодексу, є помилковими, а тому відхиляються судом.
З урахуванням наведеного, суд вважає, що у задоволенні вимог позивача про стягнення із відповідача процентів, що нараховані згідно з ст. 625 ЦК України в розмірі 4620,00 грн. слід відмовити.
За змістом ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Щодо інших доводів учасників справи, то аналізуючи їх зміст, суд зауважує, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; тому, аналізуючи такі доводи та викладаючи у рішенні суду, суд опирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.
У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пунктом 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain) від 09 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п. 29).
З огляду на вищевикладене, беручи до уваги встановлені судом обставини і відповідні їм правовідносини, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, суд дійшов висновку про порушення відповідачем прав позивача щодо своєчасного погашення заборгованості за кредитним договором, а тому позов слід задовольнити частково, шляхом стягнення з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором в розмірі 17063,40 грн., яка складається з: суми прострочених платежів по тілу кредиту 9630,20 грн та суми прострочених платежів по процентах 7433,40 грн (зарахувавши до сплачених процентів сплачені кошти по комісії - 2200,00 грн та по відсотках за ст. 625 - 880,00 грн), відмовивши у задоволенні решти позовних вимог.
Крім того, відповідно до ст. 141 ЦПК України, необхідно стягнути з відповідача на користь суму сплаченого судового збору в розмірі 1834,66 ( 17063,40 х 2662,40 / 24763,60) грн.
Керуючись ст. ст. 4, 12, 13, 76-81, 84, 133, 137, 141, 175, 258, 259, 263-265, 273, 280-282, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -
У Х В А Л И В:
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_5 ; АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» (код ЄДРПОУ: 41084239, Місцезнаходження: 01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, будинок 26, офіс 411) заборгованість за Договором № 529738-КС-001 про надання кредиту від 16.03.2025 року, що становить 17063 (сімнадцять тисяч шістдесят три) грн. 40 коп., що складається з суми прострочених платежів по тілу кредиту - 9 630,20 грн; суми прострочених платежів по процентах - 7 433,40 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» суму сплаченого судового збору в розмірі 1 834,66 грн. (одна тисяча вісімсот тридцять чотири) гривні 40 коп.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення можу бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. 10.06.2026.
Головуючий суддя К. М. Грицай
Оригінал: reyestr.court.gov.ua