Суд: Турківський районний суд Львівської області
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: за законом.
Дата: 15 листопада 2026 р.
Справа: №452/2584/26
Суддя: Волинець М. З.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16.11.2026 м. Турка
Справа № 452/2584/26
Провадження №2/458/517/2026
Турківський районний суд Львівської області в складі:
головуючого судді Волинець М.З.,
за участю секретаря судового засідання Матківської Р.Р.
Сторони по справі:
позивач ОСОБА_1 ,
представник позивача адвокат Сидорак Н.Б.,
відповідач Боринська селищна рада Самбірського району Львівської області,
треті особи, які не заявляють самостійних
вимог щодо предмета спору: Баранич М.М.,
Шиб І.М.,
ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в режимі відеоконференції в місті Турка за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якої діє адвокат Сидорак Наталія Богданівна, до Боринської селищної ради Самбірського району Львівської області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , про визнання права власності в порядку спадкування, -
в с т а н о в и в:
Позивач ОСОБА_1 подала до Самбірського міськрайонного суду Львівської області позовну заяву до Боринської селищної ради Самбірського району Львівської області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , про визнання права власності в порядку спадкування, в якій просила встановити факт постійного проживання разом з ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , на час відкриття спадщини за адресою: АДРЕСА_1 , та визнати за нею право власності в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що розташований за вищевказаною адресою.
01.07.2026 ухвалою Самбірського міськрайонного суду Львівської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Боринської селищної ради Самбірського району Львівської області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , про встановлення факту, що має юридичне значення та визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування, передано за підсудністю до Турківського районного суду Львівської області.
Справа надійшла до Турківського районного суду Львівської області 28.07.2026 вх. № 4753/26 та передана судді Волинець М.З.
Стислий зміст позовних вимог.
08.02.1958 між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 укладено шлюб, прізвище після реєстрації шлюбу: чоловіка - ОСОБА_7 , дружини – ОСОБА_7 . Під час перебування у шлюбі подружжя збудувало житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , який є об`єктом їхньої спільної сумісної власності, чоловікові та дружині належить по 1/2 частці кожному.
ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_8 , після смерті якої відкрилася спадщина на належне їй майно, а саме на 1/2 частку житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 (до набрання чинності постановою Верховної Ради України від 17.07.2020 № 807-ІХ «Про утворення та ліквідацію районів» - «Турківський район»), Львівська область.
ОСОБА_8 за життя своїм майном не розпорядилася, заповіту не склала.
Після смерті ОСОБА_8 спадщину прийняв її чоловік ОСОБА_5 , оскільки на час відкриття спадщини постійно проживав та був зареєстрований разом зі спадкодавцем за адресою: АДРЕСА_1 (до набрання чинності постановою Верховної Ради України від 17.07.2020 № 807-ІХ «Про утворення та ліквідацію районів» - «Турківський район»), Львівська область.
З огляду на зазначене вважає, що ОСОБА_5 став власником спірного будинковолодіння в цілому.
ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_5 , після смерті якого відкрилася спадщина на належне йому майно, а саме на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 (до набрання чинності постановою Верховної Ради України від 17.07.2020 № 807-ІХ «Про утворення та ліквідацію районів» - «Турківський район»), Львівська область (1/2 частка, яка належала йому на праві спільної сумісної власності та 1/2 частка, яку він успадкував в порядку спадкування після смерті дружини ОСОБА_8 ).
ОСОБА_5 за життя своїм майном не розпорядився, заповіту не склав.
Спадкоємцями першої черги спадкування за законом є його діти (треті особи у справі): ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , які після смерті батька спадщину не прийняли.
Позивач зазначає, що вона, як спадкоємець п`ятої черги спадкування за законом (онука спадкодавця) є єдиним спадкоємцем, який прийняв спадщину після смерті діда ОСОБА_4 . Факт прийняття нею спадщини підтверджується спільним проживанням зі спадкодавцем згідно з довідкою за формою спадкування № 415 від 22.05.2026, виданою Боринською селищною радою Самбірського району Львівської області та актом № 20 від 22.05.2026, складеним комісією старостинського округу № 15 Боринської селищної ради Самбірського району Львівської області.
Позивач звернулася до приватного нотаріуса Самбірського районного нотаріального округу Львівської області із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті діда ОСОБА_5 , однак нотаріус постановою відмовив у вчинені нотаріальної дії у зв`язку з тим, що вона пропустила встановлений законом строк для прийняття спадщини, а факт її постійного проживання разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не був зареєстрований у встановленому законом порядку, що перешкоджає оформленню спадкових прав нотаріально. За таких обставин єдиним способом захисту її порушених прав є звернення до суду.
Заяви, клопотання, процесуальні дії у справі.
31.07.2026 ухвалою Турківського районного суду Львівської області позовну заяву залишено без руху та надано позивачу п`ятиденний строк для усунення недоліків позовної заяви.
20.08.2026 ухвалою Турківського районного суду Львівської області позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, вирішено проводити розгляд справи за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання у справі на 16.09.2026 о 17:00 год, встановлено учасникам справи строки для подання заяв по суті (відзиву, відповіді на відзив, заперечення, пояснень) та витребувано докази в порядку ст. 84 ЦПК України.
24.08.2026 від представника відповідача Боринської селищної ради Самбірського району Львівської області через підсистему «Електронний суд» надійшло клопотання, у якому просив проводити судові засідання за відсутності відповідача та зазначив, що при ухваленні рішення покладаються на розсуд суду та заперечень проти прийнятого рішення не мають.
25.08.2026 на адресу Турківського районного суду Львівської області від приватного нотаріуса Самбірського районного нотаріального округу Львівської області Комарницької О.Й. на виконання ухвали суду від 20.08.2026 надійшли витребувані судом документи. Нотаріус повідомила, що нею спадкові справи після смерті ОСОБА_8 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , не заводилися. Крім того, нотаріус надіслала інформаційні довідки зі Спадкового реєстру від 24.08.2026, з яких вбачається, що після смерті ОСОБА_8 спадкова справа не заводилася (інформаційна довідка № 86450079) та заповіт не складався (інформаційна довідка № 86450066), а після смерті ОСОБА_5 заведено спадкову справу № 11/2026 від 29.07.2026, яка зберігається у приватного нотаріуса Демуш Є.В. за адресою: вул. Мазепи, буд. 15, прим. 19, м. Самбір, Львівська область (інформаційна довідка № 86450111), та за життя заповіт ОСОБА_5 не складався (інформаційна довідка № 86450105).
15.09.2026 від представника позивача адвоката Сидорак Н.Б. через підсистему «Електронний суд» надійшло клопотання про витребування у приватного нотаріуса Демуш Є.В. належним чином завіреної копії спадкової справи, заведеної після смерті ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
16.09.2026 ухвалою Турківського районного суду Львівської області задоволено клопотання представника позивача ОСОБА_1 адвоката Сидорак Н.Б. про витребування доказів, підготовче судове засідання відкладено на 05.10.2026 о 14:00 год.
30.09.2026 та 01.10.2026 на адресу Турківського районного суду Львівської області від приватного нотаріуса Самбірського районного нотаріального округу Львівської області Демуш Є.В. на виконання ухвали суду від 16.09.2026 надійшли витребувані судом документи.
05.10.2026 ухвалою Турківського районного суду Львівської області закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 22.10.2026 о 10:00 год.
05.10.2026 третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_2 , через канцелярію суду подав письмові пояснення.
14.10.2026 кур`єрською службою ТОВ «Нова Пошта» до суду надійшла заява ОСОБА_9 щодо позову у справі, в якій останній обгрунтовує свою позицію щодо заявленого позову та зазначає, що його батько ОСОБА_4 через стан здоров`я має обмежені можливості самостійно захищати свої інтереси, яка ухвалою суду від 22.10.2026, на підставі п. 1 ч.4 ст. 185 ЦПК України повернута особі, яка її подала.
22.10.2026 протокольною ухвалою Турківського районного суду Львівської області за клопотанням представника позивача адвоката Сидорак Н.Б. в судовому засіданні оголошено перерву до 04.11.2026 о 15:00 год.
26.10.2026 до суду надійшли письмові пояснення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_3
26.10.2026 до суду надійшли письмові пояснення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_4
04.11.2026 від представника позивача адвоката Сидорак Н.Б. через підсистему «Електронний суд» надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи квитанцій про оплату комунальних послуг.
У судовому засіданні 04.11.2026 визначено дату та час проголошення судового рішення 16.11.2026 о 17:45 год.
Позиція учасників справи.
Позивач ОСОБА_1 та її представник адвокат Сидорак Н.Б. в судовому засіданні позовні вимоги підтримали в повному обсязі, просили позов задовольнити. Позивач пояснила, що на даний час фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 , а з 26.05.2008 зареєстрована за іншою адресою: АДРЕСА_3 . Зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла її бабуся ОСОБА_8 , а ІНФОРМАЦІЯ_1 - дідусь ОСОБА_10 , із яким вона постійно проживала з часу смерті бабусі до дня його смерті. Після закінчення навчання вона працювала лікарем у приватних закладах у м. Львові та у Жовківському районі Львівської області, проте її діяльність не перешкоджала проживати з дідусем за адресою: АДРЕСА_1 . Після смерті дідуся вона продовжує користуватися спірним будинком, доглядає за ним, оплачує комунальні послуги, періодично приїжджає, ключі від будинку перебувають у її розпорядженні. Оскільки спадкоємці першої черги, а саме діти спадкодавця ОСОБА_5 не виявили бажання оформити спадкові права на будинок, саме вона вирішила зайнятися приватизацією будинку, в чому її спочатку підтримали. Проте після звернення до суду та повідомлення про розгляд справи думка ОСОБА_2 , який є сином померлого спадкоємця ОСОБА_11 змінилася й він заперечує щодо позову.
Представник позивача адвокат Сидорак Н.Б., в судовому засіданні надала пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві. Крім того, зазначила, що третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_2 , заперечуючи проти задоволення позову, самостійних позовних вимог у цій справі не заявляв, а викладені в його письмових поясненнях доводи про те, що позивач фактично не проживала з його батьками, не підтверджені жодними доказами.
Представник відповідача Боринської селищної ради Самбірського району Львівської області в судове засідання не з`явився, 24.08.2026 через підсистему «Електронний суд» подав клопотання, в якому просив судові засідання проводити без участі відповідача та зазначив, що при ухваленні рішення покладаються на розсуд суду.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_3 у судове засідання не з`явилася, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлялася належним чином шляхом скерування судової повістки-повідомлення, яку отримала особисто, що підтверджується відміткою про отримання на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення. 26.10.2026 до суду надійшли письмові пояснення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_3 , в яких вона вказала, що підтримує позовні вимоги своєї дочки – позивача ОСОБА_1 та не заперечує проти їх задоволення у повному обсязі. Зазначила, що спадщину після смерті її батька ( ОСОБА_5 ) у встановлені законом строк та спосіб вона ( ОСОБА_3 ) не прийняла, на частку у спадковому майні не претендує та відмовляється від будь-яких претензій щодо нього на користь позивача ОСОБА_1 . Підтвердила, що саме ОСОБА_1 фактично прийняла спадщину після смерті свого діда ОСОБА_2 , оскільки за його життя постійно проживала разом із ним, здійснювала належний догляд і допомагала по господарству, а після його смерті й дотепер повністю утримує, обслуговує та зберігає житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 . Інші особи у догляді за спадкодавцем та зазначеним будинком участі не брали.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_2 у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлявся належним чином шляхом скерування судової повістки-повідомлення, яку отримав особисто, що підтверджується відміткою про отримання на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення. У підготовчому засіданні, що відбулося 05.10.2026 заперечив проти позовних вимог, про що подав відповідну заяву (пояснення) та вказав, що ОСОБА_1 займається оформленням документів на будинок без повідомлення та належного погодження з усіма родичами, які можуть мати законний інтерес до зазначеного майна. Вказав, що позивач ОСОБА_1 фактично не проживала разом з його батьками, приїжджала нечасто, просив суд при прийнятті рішення дослідити обставини щодо законності оформлення позивачем документів та встановити чи належним чином враховані права та законні інтереси всіх осіб, які мають відношення до спадкового майна та поділити все чесно.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_4 у судове засідання не з`явився, про час, дату та місце проведення судового засідання повідомлявся належним чином шляхом скерування судової повістки на адресу зареєстрованого місця проживання. 26.10.2026 до суду надійшли письмові пояснення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_4 , в яких він вказала, що підтримує позовні вимоги своєї племінниці – позивача ОСОБА_1 та не заперечує проти їх задоволення у повному обсязі. Зазначив, що спадщину після смерті свого батька ( ОСОБА_5 ) у встановлені законом строк та спосіб він ( ОСОБА_4 ) не прийняв, на частку у спадковому майні не претендує та відмовляється від будь-яких претензій щодо нього на користь позивача ОСОБА_1 . Підтвердив, що саме ОСОБА_1 фактично прийняла спадщину після смерті свого діда ОСОБА_2 , оскільки за його життя постійно проживала разом із ним, здійснювала належний догляд і допомагала по господарству, а після його смерті й дотепер повністю утримує, обслуговує та зберігає житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 . Інші особи у догляді за спадкодавцем та зазначеним будинком участі не брали.
Фактичні обставини, які встановив суд, та зміст спірних правовідносин.
Позивач ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_6 у с. Райлів Стрийського району Львівської області, що підтверджується копією паспорта громадянина України серії НОМЕР_1 , виданого 26.05.2004 Жовківським РВ УМВС України у Львівській області.
Факт родинних відносин, а саме те, що позивач ОСОБА_1 є онукою померлого ОСОБА_5 підтверджується такими документами, які наявні в матеріалах справи.
Згідно з копією повторного свідоцтва про народження серія НОМЕР_2 , виданого 21.02.2026 Галицьким відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Львові Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_6 , її батьками вказано: у графі «батько» - ОСОБА_12 , а у графі «мати» – ОСОБА_3 .
ОСОБА_12 та ОСОБА_3 (дошлюбне прізвище - ОСОБА_7 ), які є батьками позивача ОСОБА_1 , перебували у зареєстрованому шлюбі, який розірвано рішенням Жовківського районного суду Львівської області від 12.11.2010, ухваленим за результатами розгляду цивільної справи № 2-1062/10. Вказане судове рішення набрало законної сили 14.12.2010.
Згідно з копією повторного свідоцтва про народження серія НОМЕР_3 , виданого 21.02.2026 Галицьким відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Львові Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, ОСОБА_2 народилася ІНФОРМАЦІЯ_3 , її батьками вказано: у графі «батько» - ОСОБА_5 , а у графі «мати» – ОСОБА_8 .
Згідно з копією витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу щодо підтвердження дошлюбного прізвища № 00056672801 від 21.02.2026, 08.02.1958 виконавчим комітетом Кривківської сільської ради Турківського району Львівської області складено актовий запис про шлюб № 5, у якому зазначено такі відомості про чоловіка: прізвище до реєстрації шлюбу – ОСОБА_7 , прізвище після реєстрації шлюбу – ОСОБА_7 , власне ім`я, по батькові – ОСОБА_13 ; відомості про дружину: прізвище до реєстрації шлюбу – ОСОБА_14 , прізвище після реєстрації шлюбу – ОСОБА_7 , власне ім`я, по батькові – ОСОБА_15 .
ІНФОРМАЦІЯ_2 у с. Кривка, Турківський район (на той час), Львівська область, померла баба позивача ОСОБА_8 , що підтверджується копією повторного свідоцтва про смерть серії НОМЕР_4 , виданого 21.02.2026 Галицьким відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Львові Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, актовий запис № 06.
Відповідно до копії довідки № 414 від 22.05.2026, виданої старостою старостинського округу № 15 виконавчого комітету Боринської селищної ради Самбірського району Львівської області В.О. Змійовським, відповідно до ст. 29 ЦК України останнім місцем проживання ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , був житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 . На день її смерті разом із нею постійно проживав її чоловік ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_8 . Від імені ОСОБА_8 секретарем Кривківсьої сільської ради Турківського району Львівської області заповіту не посвідчувалося.
ІНФОРМАЦІЯ_1 у с. Кривка, Турківський район (на той час), Львівська область, помер дідо позивача ОСОБА_5 , що підтверджується копією повторного свідоцтва про смерть серії НОМЕР_5 , виданого 25.02.2026 Галицьким відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Львові Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, актовий запис № 05.
Відповідно до копії довідки № 415 від 22.05.2026, виданої старостою старостинського округу № 15 виконавчого комітету Боринської селищної ради Самбірського району Львівської області В.О. Змійовським, відповідно до ст. 29 ЦК України останнім місцем проживання ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , був житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 . На день його смерті разом із ним постійно проживала без місця реєстрації його онука ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 . Від імені ОСОБА_5 секретарем Кривківської сільської ради Турківського району Львівської області заповіту не посвідчувалося.
Згідно з копією акта № 20 від 22.05.2026, складеного комісією старостинського округу № 15 Боринської селищної ради Самбірського району Львівської області, на день смерті ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , з ним в одній сім`ї постійно проживала без місця реєстрації онука ОСОБА_1 .
Згідно з випискою з погосподарської книги № 3 с. Кривка Кривківської сільської ради за 2011-2015 роки № 422 від 29.05.2026, виданої старостою старостинського округу № 15 виконавчого комітету Боринської селищної ради Самбірського району Львівської області В.О. Змійовським, ОСОБА_5 є головою домогосподарства - номер об`єкта погосподарського обліку 0169-1, тип об`єкта - домогосподарство з реєстрацією місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 . Рік будівництва житлового будинку – 1963.
Із копії довідки КП ЛОР «Самбірське МБТІ» № 1179 від 22.06.2026 вбачається, що станом на 01.01.2013, згідно записів у реєстрових книгах та матеріалах інвентаризаційних справ Самбірського міжміського бюро технічної інвентаризації житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , не зареєстрований.
Відповідно до копії інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна за № 490514428, за параметрами пошуку право власності, інші речові права, іпотеки, обтяження за адресою: АДРЕСА_1 , відомості відсутні.
Відповідно до копії технічного паспорта на житловий будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 , виготовленого на замовлення ОСОБА_1 , житловий будинок, площею основи (забудови) – 78,7 кв.м. збудований у 1963 році складається з: двох веранд, двох кладовок, двох кімнат та кухні, а також є господарські будівлі та споруди: дві літні кухні, погріб, майстерня, стайня, стодола, дровітня, вбиральня, шопа, криниця, ворота з хвірткою, огорожа.
Ринкова вартість житлового будинку загальною площею 78,5 кв.м., що розташований за адресою: АДРЕСА_1 складає, без ПДВ, 141 300 грн, що підтверджується копією висновку про вартість майна, що є невід`ємною частиною Звіту про оцінку майна № аЕ00-260624018 від 24.06.2026.
Згідно з інформаційною довідкою зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) № 86450079 від 24.08.2026, після смерті ОСОБА_8 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , спадкова справа не заводилася.
Згідно з інформаційною довідкою зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) № 86450066 від 24.08.2026 спадкодавець ОСОБА_8 , заповіту не залишила.
Постановою приватного нотаріуса Самбірського районного нотаріального округу Львівської області Комарницької О.Й. № 72/02-31 від 04.06.2026 відмовлено ОСОБА_1 у прийнятті заяви про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом та у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, що була подана 04.06.2026, після смерті діда ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , а також рекомендовано звернутися до суду з позовом про визначення додаткового строку для прийняття спадщини після смерті діда ОСОБА_5 .
Незважаючи на відмову у вчиненні нотаріальних дій, спадкова справа після смерті діда ОСОБА_5 приватним нотаріусом Комарницькою О.Й. не заводилася.
Як вбачається з інформаційної довідки зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) № 86872989 від 29.09.2026, 29.07.2026 приватний нотаріус Демуш Є.В. завів спадкову справу № 11/2026 після смерті ОСОБА_5 , номер у Спадковому реєстрі – 75948831,
Згідно з інформаційною довідкою зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) № 86873052 від 29.09.2026 спадкодавець ОСОБА_5 , рік народження 1936, заповіту не залишив.
З наданої копії спадкової справи № 11/2026, заведеної після смерті ОСОБА_5 , вбачається, що 29.07.2026 ОСОБА_1 звернулася до приватного нотаріуса Самбірського районного нотаріального округу Львівської області Демуш Є.В. із заявою про прийняття спадщини, на підставі якої було заведено вказану спадкову справу.
18.08.2026 ОСОБА_1 подала до нотаріуса заяву, в якій просила видати їй свідоцтво про право на спадщину за законом на житловий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , а в разі неможливості – постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії.
Постановою приватного нотаріуса Самбірського районного нотаріального округу Демуш Є.В. про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 18.09.2026 позивачу відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на житловий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , після смерті її діда ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки ОСОБА_1 пропустила встановлений законом строк для прийняття спадщини, не підтвердила факт постійного проживання разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, а також не надала документів, що підтверджують право власності на спадкове майно.
Згідно з копією довідки № 617 від 03.08.2026, виданої старостою старостинського округу № 15 виконавчого комітету Боринської селищної ради Самбірського району Львівської області В.О. Змійовським на запит приватного нотаріуса Демуш Є.В., відповідно до ст. 29 ЦК України останнім зареєстрованим місцем проживання ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , був житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 . На день його смерті, зареєстрованих осіб у житловому будинку не було.
Застосовані судом норми права та мотиви їх застосування.
Відповідно до ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Згідно з ч.1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Статтею 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Позивач, реалізуючи право на судовий захист і звертаючись до суду з позовом зобов`язаний довести (підтвердити) в установленому законом порядку, яким чином порушуються (зачіпаються) його права та законні інтереси, а суд має перевірити доводи та докази, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, і вирішити питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту позивача. Відсутність порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову в задоволенні позову незалежно від інших встановлених судом обставин (постанова Об`єднаної палати Касаційного господарського суду Верховного Суду від 16.10.2020 у справі № 910/12787/17).
ОСОБА_1 , звертаючись до суду з позовом про встановлення факту постійного проживання разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини та визнання права власності в порядку спадкування за законом, покликалась на те, що вона, як спадкоємець за законом п`ятої черги після смерті її діда ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , за відсутності спадкоємців другої-четвертої черги спадкування, які прийняли спадщину, бажаючи прийняти спадщину на все майно, 04.06.2026 звернулася до приватного нотаріуса Самбірського районного нотаріального округу Львівської області Комарницької О.Й. із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину, однак отримала відмову, оскільки пропустила строк для прийняття спадщини, у зв`язку з чим нотаріус рекомендував ОСОБА_1 звернутися до суду із заявою про визначення додаткового строку для прийняття спадщини. Спадкова справа нотаріусом не заводилася.
29.07.2026 та 18.08.2026 позивач звернулася до іншого приватного нотаріуса – Демуш Є.В. із заявою про прийняття спадщини та про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом, однак нотаріус відмовив у вчиненні нотаріальної дії.
Згідно постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 18.08.2026, підставою для відмови у видачі свідоцтва про право на спадщину нотаріус вказала, що ОСОБА_1 на час смерті її діда ОСОБА_5 не була зареєстрована з ним за однією адресою, заяву про прийняття спадщини протягом шести місяців з дня відкриття спадщини нотаріусу не подавала, документів, що підтверджують право власності на спадкове майно не надала.
Згідно зі ст.ст. 1216, 1217, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (ч.ч. 1,2 ст. 1220 ЦК України).
У ч.ч. 1-2 ст. 1223 ЦК України визначено, що право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.
Статтею 1258 ЦК України встановлено, що спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.
Статтею 1261 ЦК України передбачено, що у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
Статтею 1262 ЦК України передбачено, що у другу чергу право на спадкування за законом мають рідні брати та сестри спадкодавця, його баба та дід як з боку батька, так і з боку матері.
Статтею 1263 ЦК України передбачено, що у третю чергу право на спадкування за законом мають рідні дядько та тітка спадкодавця.
Статтею 1264 ЦК України передбачено, що у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини.
Статтею 1265 ЦК України передбачено, що у п`яту чергу право на спадкування за законом мають інші родичі спадкодавця до шостого ступеня споріднення включно, причому родичі ближчого ступеня споріднення усувають від права спадкування родичів подальшого ступеня споріднення.
Ступінь споріднення визначається за числом народжень, що віддаляють родича від спадкодавця. Народження самого спадкодавця не входить до цього числа.
При розгляді справ про спадкування суди мають встановлювати: місце відкриття спадщини, коло спадкоємців, які прийняли спадщину, склад спадкового майна, законодавство, яке підлягає застосуванню щодо правового режиму спадкового майна та часу відкриття спадщини. Обставини, які входять до предмета доказування у зазначеній категорії справ, можна встановити лише при дослідженні документів, наявних у спадковій справі.
Відповідно до ч. 1 ст. 1221 ЦК України місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця.
Згідно заявлених позовних вимог, позивач вважає себе єдиним спадкоємцем, який претендує на спадкове майно за законом після смерті ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її (ч. 1 ст.1268 ЦК України).
Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (ч.1 ст. 1270 ЦК України).
Щодо спадкоємців, які на час відкриття спадщини постійно проживали спільно із спадкодавцем, встановлюється презумпція прийняття спадщини, яка може бути спростована лише шляхом подання ними заяви про відмову від спадщини до нотаріальної контори. Для тих спадкоємців, які не проживали разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, єдиним виявом бажання прийняти спадщину є заява про це, подана до нотаріального органу (ч.1 ст.1269 ЦК України).
Згідно з ч.1 ст.1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. З цієї норми випливає, що прийняття спадщини має важливе практичне значення: з ним пов`язана можливість оформлення права власності на спадкове майно шляхом видачі нотаріусом правовстановлюючого документа свідоцтва про право на спадщину та реєстрації, у випадках, визначених законом, прав на неї (наприклад, на нерухоме майно).
Отже, для того, щоб набути право на спадщину, спадкоємці за заповітом або за законом мають прийняти її у порядку та у строки, встановлені законом.
Згідно з пп. 4.10 п. 4 гл. 10 розділу 2 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України видача свідоцтва про право на спадщину спадкоємцям, які прийняли спадщину, жодним строком не обмежена. Тобто спадкоємець, який прийняв спадщину, може звернутися за видачею свідоцтва протягом будь-якого часу після закінчення строку, встановленого для прийняття спадщини.
В обгрунтування позовних вимог щодо факту постійного проживання зі спадкодавцем ОСОБА_5 на час відкриття спадщини позивач покликається на довідку за формою спадкування № 415 від 22.05.2026, виданою Боринською селищною радою Самбірського району Львівської області та акт № 20 від 22.05.2026, складений комісією старостинського округу № 15 Боринської селищної ради Самбірського району Львівської області, згідно яких на день смерті діда ОСОБА_5 вона проживала з ним без реєстрації.
Для вирішення питання щодо наявності підстав для застосування до спірних правовідносин положень ч. 3 ст. 1268 ЦК України має значення встановлення факту постійного проживання спадкоємця за законом чи заповітом із спадкодавцем на час відкриття спадщини.
Такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Верховного Суду від 04.11.2024 у справі №504/3606/14-ц (провадження № 61-6658сво23).
Відповідно до роз`яснень, викладених у п.п. 2, 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» №7 від 30.05.2008, якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд про встановлення цих фактів. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення факту постійного проживання із спадкодавцем на час відкриття спадщини. Якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв`язку з цим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутись в суд з заявою про встановлення факту постійного проживання з спадкодавцем на час відкриття спадщини.
Верховний Суд у постанові від 26.04.2023 року у справі № 204/1052/20 вказав, що «під постійним місцем проживанням спадкоємця із спадкодавцем розуміється як факт безпосереднього проживання спадкоємця із спадкодавцем на момент його смерті, так і факт наявності у спадкоємця, на момент смерті спадкодавця, зареєстрованого у передбаченому законом порядку права на постійне проживання з останнім за однією адресою.
Частиною 1 ст.29 ЦК України визначено, що місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово.
Положення ст. 29 ЦК України не ставлять місце фактичного проживання особи в залежність від місця її реєстрації.
Право на вибір місця проживання закріплено у ст.33 Конституції України, відповідно до якої кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.
Під місцем постійного проживання розуміється місце, де фізична особа постійно проживає. Тимчасовим місцем проживання є місце перебування фізичної особи, де вона знаходиться тимчасово (під час перебування у відпустці, відрядженні, зокрема у готелі чи у санаторії, тощо).
Згідно зі ст. 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження. Зазначена норма відображає загальний принцип недискримінації за ознакою наявності чи відсутності реєстрації місця проживання чи місця перебування особи.
За змістом пунктів 3.21 та 3.22 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затв. наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5, спадкоємець, який постійно проживав із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 Цивільного кодексу, він не заявив про відмову від неї. У разі відсутності у паспорті такого спадкоємця відмітки про реєстрацію його місця проживання доказом постійного проживання із спадкодавцем може бути: довідка органу реєстрації місця проживання про те, що місце проживання спадкоємця на день смерті спадкодавця було зареєстровано за однією адресою зі спадкодавцем.
Верховний Суд у постанові від 11.03.2020 у справі № 360/2312/16-ц зробив висновок про те, що саме реєстрація спадкоємця за місцем проживання спадкодавця на час смерті спадкодавця свідчить про «автоматичне прийняття спадкоємцем спадщини».
Таким чином спадкоємцю достатньо звернутись до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини і надати паспорт із реєстрацією за місцем проживання спадкодавця, і нотаріус буде вважати цього спадкоємця таким, що прийняв спадщину.
Верховний Суд у постанові від 21.10.2020 у справі № 569/15147/17 (провадження № 61-39308св18) вказав, що частина третя статті 1268 ЦК України вимагає наявність фактичного проживання спадкоємця разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не лише реєстрацію місця проживання за адресою спадкодавця, що можуть бути відмінними один від одного.
Отже, відсутність реєстрації місця проживання спадкоємця за місцем проживання спадкодавця не може бути доказом того, що він не проживав зі спадкодавцем, оскільки сама по собі відсутність такої реєстрації згідно зі статтею 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» не є абсолютним підтвердженням обставин про те, що спадкоємець не проживав зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, якщо обставини, встановлені частиною третьою статті 1268 ЦК України, підтверджуються іншими належними і допустимими доказами, які були надані позивачем, та оцінені судом.
Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 10.01.2019 у справі № 484/747/17.
За загальними правилами доказування, визначеними ст.ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 ЦПК України).
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України).
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст.79 ЦПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч.1 1 ст. 80 ЦПК України).
За змістом ч.ч. 1-3 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Матеріалами справи встановлено, що на день смерті ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , позивач ОСОБА_1 була зареєстрована за іншою адресою, відмінною від адреси місця реєстрації ОСОБА_5 , а саме за адресою: АДРЕСА_3 .
У встановлений ч. 1 ст. 1270 ЦК України шестимісячний строк із заявою про прийняття спадщини або відмову від її прийняття позивач ОСОБА_1 не зверталася.
При цьому, покликання позивача на довідку № 415 від 22.05.2026, видану старостою старостинського округу № 15 виконавчого комітету Боринської селищної ради Самбірського району Львівської області В.О. Змійовським, як на доказ факту постійного проживання з померлим спадкоємцям ОСОБА_5 , суд оцінює критично, оскільки згідно з довідкою № 617 від 03.08.2026, виданою старостою старостинського округу № 15 виконавчого комітету Боринської селищної ради Самбірського району Львівської області В.О. Змійовським, яка наявна у матеріалах спадкової справи № 11/2026 та видана гр. ОСОБА_1 , на запит приватного нотаріуса Демуш Є.В., останнім зареєстрованим місцем проживання ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідно до ст. 29 ЦК України був житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , на день його смерті зареєстрованих осіб у цьому будинку не було. Водночас у довідці № 415 від 22.05.2026 зазначено, що на день смерті ОСОБА_5 разом із ним постійно проживала без реєстрації місця проживання його онука ОСОБА_1 . Вказані довідки, видані старостою старостинського округу № 15 виконавчого комітету Боринської селищної ради Самбірського району Львівської області В.О. Змійовським містять розбіжності, а також акт № 20 від 22.05.2026, складений комісією старостинського округу № 15 Боринської селищної ради Самбірського району Львівської області, ставить під сумнів достовірність інформації щодо факту постійного проживання ОСОБА_1 разом з померлим спадкодавцем ОСОБА_5 .
Разом із тим суд відхиляє твердження представника позивача про те, що довідку № 617 від 03.08.2026 було видано виключно за параметрами запиту нотаріуса - лише щодо зареєстрованих осіб на дату відкриття спадщини. Як вбачається із запиту приватного нотаріуса Демуш Є.В.№ 23/02-14 від 29.07.2026, направленого на підставі ст. 46 Закону України «Про нотаріат», нотаріус просив надати довідку про проживання та місце реєстрації (із зазначенням періоду) ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , а також відомості про склад сім`ї або зареєстрованих у квартирі/житловому приміщенні/будинку осіб, зазначивши, хто був зареєстрований разом із померлим на день його смерті. Отже, запит нотаріуса до Боринської селищної ради охоплював ширше коло питань і не обмежувався лише інформацією про осіб, які були зареєстровані із спадкодавцем на день його смерті.
Надані позивачем квитанції про оплату житлово-комунальних послуг також не підтверджують факту постійного проживання ОСОБА_1 разом із спадкодавцем, оскільки вони складені вже після смерті ОСОБА_5 та не містять інформації щодо оплати житлово-комунальних послуг саме ОСОБА_1 .
Будь-яких інших доказів на підтвердження факту постійного проживання із спадкодавцем ОСОБА_5 позивачем не представлено.
Оскільки ОСОБА_1 на день смерті діда була зареєстрована за іншою адресою, відмінною від адреси місця реєстрації ОСОБА_5 , довідка за формою спадкування № 415 від 22.05.2026 видана старостою старостинського округу № 15 виконавчого комітету Боринської селищної ради Самбірського району Львівської області В.О. Змійовським не свідчить, відповідно до ч. 3 ст. 1268 ЦК України, про своєчасність прийняття спадщини, тому ОСОБА_1 як спадкоємець, не прийняла своєчасно спадщину, що відкрилася після смерті діда.
Разом з тим, причиною відмови позивачу в оформленні спадкових прав нотаріус також вказав відсутність правовстановлюючих документів на спадковий житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами, у зв`язку з чим позивач заявила також позовну вимогу про визнання права власності на спадкове майно.
Судом встановлено, що будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 (до набрання чинності постановою Верховної Ради України від 17.07.2020 № 807-ІХ «Про утворення та ліквідацію районів» - «Турківський район»), Львівська область, згідно з випискою з погосподарської книги № 3 с. Кривка Кривківської сільської ради за 2011-2015 роки, технічним паспортом житлового будинку, збудований у 1963 році та належав голові домогосподарства ОСОБА_5 .
Право власності на такий житловий будинок не зареєстровано у встановленому законом порядку в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
Як зазначено у п. 3.1. Листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №24-753/0/4-13 від 16.05.2013 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування», при вирішенні спору про визнання права власності на спадкове майно потрібно розмежовувати час і підстави виникнення права власності у спадкодавця, які кваліфікуються відповідно до законодавства України, чинного на час виникнення права власності, та підстави спадкування зазначеного майна, що визначаються на час відкриття спадщини та згідно із п. 5 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України. Належність правовстановлюючих документів встановлюється судом відповідно до законодавства, яке було чинним на час набуття права власності на житловий будинок, споруду, зокрема, відповідно до Переліку правовстановлюючих документів, на підставі яких провадиться реєстрація будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затв. Міністерством комунального господарства УРСР 31.01.1966 та погодженого з Верховним Судом УРСР 15.01.1966, який втратив чинність згідно з наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству від 13.12.1995 (далі - Інструкція).
Зазначені нормативні акти передбачали державну реєстрацію будівель, споруд, державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, проте виникнення права власності на будинки, споруди не залежало від державної реєстрації до часу набрання чинності ЦК та Законом України від 01.07.2004 «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
У період чинності зазначеної Інструкції державна реєстрація нерухомого майна не проводилась в сільській місцевості. Право власності на нерухоме майно, що знаходиться в сільській місцевості, може бути підтверджено довідкою виконавчого комітету відповідної ради.
Спірний житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 (до набрання чинності постановою Верховної Ради України від 17.07.2020 № 807-ІХ «Про утворення та ліквідацію районів» - «Турківський район»), Львівська область, збудований в 1963 році, що доводиться технічним паспортом та такий не містить відмітки про самочинне будівництво.
Суд встановив, що ОСОБА_5 та ОСОБА_8 (дідо та баба позивача) перебували у зареєстрованому шлюбі з 08.02.1958.
Спірний житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 (до набрання чинності постановою Верховної Ради України від 17.07.2020 № 807-ІХ «Про утворення та ліквідацію районів» - «Турківський район»), Львівська область, було побудовано подружжям під час перебування у зареєстрованому шлюбі до 2004 року, тобто до набрання чинності СК України, а тому при вирішенні справи підлягають застосуванню положення КпШС України, який був чинний на момент виникнення спірних правовідносин.
Враховуючи те, що подружжям спірне майно було набуто в період шлюбу та до набрання чинності СК України, застосуванню підлягають статті 22, 24, 28 КпШС України.
Згідно зі ст. 22 КпШС України майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном.
Подружжя користується рівними правами на майно і в тому разі, якщо один з них був зайнятий веденням домашнього господарства, доглядом за дітьми або з інших поважних причин не мав самостійного заробітку.
Вказані норми законодавства, що діяли на час виникнення спірних правовідносин, узгоджуються з нормами чинного законодавства України, зокрема статтею 60 Сімейного кодексу України (далі - СК України), якою передбачено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Тобто критеріями, які дозволяють надати майну статус спільної сумісної власності, є: 1) час набуття такого майна; 2) кошти, за які таке майно було набуте (джерело набуття); 3) мета придбання майна, яка дозволяє надати йому правовий статус спільної власності подружжя.
Стаття 60 СК України вважається застосованою правильно, якщо набуття майна відповідає цим критеріям.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду України від 14.04.2021 у справі № 761/20297/17.
Враховуючи те, що ОСОБА_5 та ОСОБА_8 , на час побудови житлового будинку у 1963 році, перебували у зареєстрованому шлюбі, такий будинок не є особистою власністю ОСОБА_5 в контексті норм статті 24 КпШС України, то даний будинок є об`єктом спільної сумісної власності подружжя.
Відповідно до ст. 1226 ЦК України, частка у праві спільної сумісної власності спадкується на загальних підставах. При цьому, суб`єкт права спільної сумісної власності має право заповідати свою частку у праві спільної сумісної власності до її визначення та виділу в натурі.
Таким чином, суд вважає, що до складу спадщини, яка відкрилась після смерті ОСОБА_8 входить право спадкодавця на 1/2 частки на житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 (до набрання чинності постановою Верховної Ради України від 17.07.2020 № 807-ІХ «Про утворення та ліквідацію районів» - «Турківський район»), Львівська область.
Заповіту ОСОБА_8 не складала, отже спадкування здійснюється за законом.
Відповідно до ч.1 ст.1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на
Спадкоємцем першої черги спадкування за законом після смерті ОСОБА_8 є її чоловік ОСОБА_5 , який вважається таким, що спадщину після смерті дружини прийняв, оскільки постійно проживав та був зареєстрований разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини та у встановлений законом строк не заявив про відмову від неї.
Інші спадкоємці першої черги спадкування за законом відповідно до ст. 1261 ЦК України: син спадкодавця ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , дочка спадкодавця ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , син спадкодавця ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , на день смерті спадкодавця не проживали разом з нею, заяв про прийняття спадщини не подавали, отже вважаються такими, що спадщини не прийняли.
Таким чином, суд вважає, що належне спадкодавцю ОСОБА_8 право на 1/2 частку спірного будинковолодіння, успадкував саме її чоловік ОСОБА_5 , проте спадкових справ за життя не оформив.
ІНФОРМАЦІЯ_1 відкрилась спадщина внаслідок смерті ОСОБА_5 .
На підставі наявних у матеріалах справи доказів суд дійшов висновку, що до складу спадщини після смерті ОСОБА_5 входить право на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 (до набрання чинності постановою Верховної Ради України від 17.07.2020 № 807-ІХ «Про утворення та ліквідацію районів» - «Турківський район») (1/2 частку якого він успадкував після смерті дружини ОСОБА_8 , проте за життя спадкових прав не оформив, а інша 1/2 частка - належала йому на праві спільної сумісної власності).
Заповіту ОСОБА_5 не складав, отже спадкування здійснюється за законом.
Судом встановлено, що спадкоємці ОСОБА_5 першої черги спадкування за законом відповідно до ст. 1261 ЦК України: син спадкодавця ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , дочка спадкодавця ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , син спадкодавця ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , на день смерті спадкодавця не проживали разом з ним, заяв про прийняття спадщини не подавали, отже вважаються такими, що спадщини не прийняли. Спадкоємців другої-четвертої черги спадкування суд не встановив.
Спадкоємцем п`ятої черги спадкування за законом після смерті ОСОБА_5 є його онука - позивач ОСОБА_1 .
Проте, оскільки позивач ОСОБА_1 не надала суду належних та допустимих доказів того, що прийняла спадщину після смерті діда та не підтвердила факту постійного проживання з спадкодавцем, відсутні підстави для задоволення позовної вимоги про визнання за нею права власності на спірний житловий будинок у порядку спадкування після смерті діда ОСОБА_5 .
Щодо судових витрат.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки у задоволенні позовних вимог відмовлено, відсутні підстави для розподілу судових витрат на підставі ст. 141 ЦПК України.
Керуючись ст.ст. 4, 10, 12, 13, 76-81, 89, 206, 247, 263, 265, 352, 354, 355 ЦПК України, суд, -
у х в а л и в:
У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якої діє адвокат Сидорак Наталія Богданівна, до Боринської селищної ради Самбірського району Львівської області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , про визнання права власності в порядку спадкування – відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів безпосередньо до Львівського апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне найменування учасників справи.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_6 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_4 , адреса фактичного місця проживання: АДРЕСА_5 .
Відповідач: Боринська селищна рада Самбірського району Львівської області, код ЄДРПОУ 05290787, адреса місцезнаходження: вул. Івана Франка, буд. 27, с-ще Бориня, Самбірський район, Львівська область, 82547.
Треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору:
ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_7 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_4 .
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_8 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_6 .
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_9 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_7 .
Суддя Марія ВОЛИНЕЦЬ
Оригінал: reyestr.court.gov.ua