Суд: Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Адміністративне
Категорія: дорожнього руху
Дата: 11 листопада 2026 р.
Справа: №308/10932/26
Суддя: Чепка В. В.
Справа № 308/10932/26
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
12 листопада 2026 року місто Ужгород
Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області у складі головуючого судді Чепки В. В., за участю секретаря судового засідання Кут Ю. Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ужгороді в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Бомбушкар Сергій Павлович, до Департаменту патрульної поліції в особі Управління патрульної поліції в Закарпатській області Департаменту патрульної поліції про визнання протиправною і скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,
в с т а н о в и в:
29.07.2026 ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, у якому просить визнати неправомірною і скасувати постанову інспектора 1 взводу 1 роти батальйону Управління патрульної поліції в Закарпатській області Департаменту патрульної поліції лейтенанта поліції Барутенка Дениса Юрійовича серії ЕНА № 7552736 від 15.07.2026 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, за ч. 2 ст. 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП), а провадження у справі закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП.
У прохальній частині позовної заяви номер оскаржуваної постанови зазначено як «4552736», а в тексті позову номер справи про позбавлення права керування - як «308/3214/16». Водночас у вступній частині позову, у заяві про усунення недоліків від 25.08.2026 та у відзиві відповідача номер оскаржуваної постанови зазначено як ЕНА № 7552736, а до позову додано копію саме цієї постанови. Тому суд вважає наведені розбіжності очевидними описками, що не впливають на визначення предмета спору.
В обґрунтування позову позивач зазначає, що п. 2.1 «а» Правил дорожнього руху зобов`язує водія мати при собі посвідчення водія відповідної категорії, і таке посвідчення він мав та пред`явив поліцейському. Тому, на думку позивача, в його діях відсутній склад правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 126 КУпАП. Позивач також заперечує факт керування транспортним засобом без пристебнутого ременя безпеки. Крім того, на його думку, у постанові не наведено належного опису обставин і не зазначено технічного засобу, яким здійснювався відеозапис (ст. 283 КУпАП), права, передбачені ст. 268 КУпАП, йому фактично не роз`яснено, а підстав для вимоги пред`явити документи не було. Позивач вважає, що висновки про його винуватість ґрунтуються на припущеннях і зроблені з порушенням ст. ст. 245, 247, 251, 252 КУпАП та ст. 62 Конституції України.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.07.2026 справу передано на розгляд судді Чепці В. В.
Ухвалою суду від 04.08.2026 позовну заяву залишено без руху. 25.08.2026 позивач подав заяву про усунення недоліків разом із доказом сплати судового збору в сумі 665,60 грн.
Ухвалою суду від 03.09.2026 відкрито провадження у справі та призначено її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
28.09.2026 позивач подав заяву про ознайомлення з матеріалами справи та відкладення розгляду справи.
29.09.2026 його представник, адвокат Бомбушкар С. П., подав клопотання про ознайомлення з матеріалами справи та відкладення судового засідання.
07.09.2026 представник відповідача Ісак Д. подала відзив на позов, у якому просить відмовити в задоволенні позовних вимог повністю. За змістом відзиву, 15.07.2026 у м. Ужгороді на вул. Грушевського, 29, поліцейські виявили, що водій транспортного засобу «Mercedes-Benz Sprinter», д. н. з. НОМЕР_1 , керував ним без пристебнутого ременя безпеки. Транспортний засіб було зупинено на підставі ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію», а водію, яким виявився ОСОБА_1 , повідомлено причину зупинки. Під час перевірки встановлено, що постановою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 24.04.2019 у справі № 308/3214/19, яка набрала законної сили 06.05.2019, ОСОБА_1 позбавлено права керування транспортними засобами строком на 1 рік. Після закінчення строку позбавлення він не склав теоретичного і практичного іспитів, як того вимагає п. 20 Положення про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.05.1993 № 340. Тому позивач вважається таким, що керував транспортним засобом, не маючи права керування. Відповідно до ч. 2 ст. 36 КУпАП стягнення накладено за ч. 2 ст. 126 КУпАП. Відповідач зазначає, що позивачу роз`яснено права та повідомлено про ведення відеофіксації (фрагменти відеозаписів нагрудних камер № 470915 та № 470896).
22.10.2026 представник позивача подав відповідь на відзив. У ній він зазначає таке:
- відповідач не навів конкретної підстави зупинки транспортного засобу з передбачених ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію» і не поінформував водія про її причину;
- на момент винесення постанови у поліцейського не було належно засвідченої копії постанови суду від 24.04.2019, а довідка відділу адміністративної практики не містить дати і номера;
- про постанову суду від 24.04.2019 позивачу відомо не було, і він вирішує питання про її апеляційне оскарження;
- річний строк позбавлення права керування сплинув 06.05.2020, і жоден закон не зобов`язує особу після цього повторно складати іспити, а п. 20 Положення № 340 як підзаконний акт не може суперечити закону;
- позивач пред`явив поліцейському чинне посвідчення водія.
Представник позивача також просив, у разі розгляду справи по суті без його участі, провести розгляд без участі позивача та зазначив, що позов позивач підтримує повністю.
У судове засідання позивач та його представник не з`явилися, про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином; представник позивача у відповіді на відзив просив розглядати справу без участі позивача.
Представник відповідача в судове засідання не з`явився, повідомлений належним чином.
Оскільки учасники справи в судове засідання не з`явилися, відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Постановою серії ЕНА № 7552736 від 15.07.2026 ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 126 КУпАП і накладено на нього стягнення у виді штрафу в розмірі 3 400 грн. Відповідно до постанови, 15.07.2026 о 12:09 у м. Ужгороді на вул. Грушевського, 29 водій керував транспортним засобом «Mercedes-Benz Sprinter 313 CDI», д. н. з. НОМЕР_1 , обладнаним пасивними засобами безпеки, будучи не пристебнутим ременем безпеки. Також після позбавлення права керування на виконання рішення Ужгородського міськрайонного суду № 308/3214/19 він не склав теоретичної та практичної частини іспиту в СЦ МВС України, тобто не мав права керування цим транспортним засобом, чим порушив п. 2.1 «а» ПДР. У графі 7 постанови зазначено: «До постанови додаються: Відео з БК».
Підписи ОСОБА_1 у графах 8 та 9 постанови засвідчують, що права за ст. 268 КУпАП і строк оскарження за ст. 289 КУпАП йому роз`яснено, а копію постанови він отримав.
Постановою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 24.04.2019 у справі № 308/3214/19 (провадження № 3/308/1778/19) ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. На нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 10 200 грн із позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік. Відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень, постанова набрала законної сили 06.05.2019.
Згідно з довідкою старшого інспектора з особливих доручень відділу адміністративної практики УПП в Закарпатській області ДПП, під час складання протоколу 20.03.2019 посвідчення водія у ОСОБА_1 не вилучалося, і після обліку постанови суду він не здав його до органів Національної поліції. Крім того, за відомостями підсистеми «ПВ» Національної автоматизованої інформаційної системи, після позбавлення права керування транспортними засобами ОСОБА_1 теоретичного і практичного іспитів не складав. У цій же довідці зазначено, що вул. Бородіна в м. Ужгороді - це нинішня вул. П. Чубинського, тобто та сама адреса, яку позивач зазначив у позові.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч. 1 ст. 286 КАС України адміністративні справи з приводу рішень суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності розглядаються місцевими загальними судами як адміністративними судами за правилами цієї статті. Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в таких справах обов`язок доказувати правомірність свого рішення покладається на відповідача. Водночас за ч. 1 цієї ж статті кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 КАС України.
Частиною 2 ст. 126 КУпАП встановлено відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передачу керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом, у виді штрафу в розмірі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Відповідно до ст. 222 КУпАП розгляд справ про такі правопорушення віднесено до компетенції органів Національної поліції.
Згідно з п. 2.1 «а» Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 (далі - ПДР), водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.
Відповідно до ст. 317-1 КУпАП постанова про позбавлення права керування транспортним засобом виконується шляхом вилучення посвідчення водія на строк позбавлення права керування та внесення відповідних відомостей до єдиної інформаційної системи МВС. Особа вважається позбавленою права керування транспортним засобом після набрання законної сили рішенням суду про позбавлення цього права. Якщо посвідчення водія не було тимчасово вилучено в порядку ст. 265-1 цього Кодексу, особа, позбавлена права керування транспортним засобом, зобов`язана негайно здати посвідчення водія до уповноважених органів Національної поліції. Після закінчення строку позбавлення права керування транспортним засобом посвідчення водія повертається в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Такий порядок визначено Положенням про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.05.1993 № 340 (далі - Положення № 340). Пунктом 20 Положення № 340 у редакції, чинній на час винесення оскаржуваної постанови, передбачено, що повернення посвідчень водія особам, позбавленим права на керування транспортними засобами (крім осіб, позбавлених права на керування транспортними засобами за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення), здійснюється після складення теоретичного і практичного іспитів. У разі коли в посвідченні водія зазначено дві або більше категорій на право керування транспортними засобами теоретичний, практичний іспити складаються за вищою із категорій, зазначених у посвідченні водія, що повертається. Особам, позбавленим права на керування транспортними засобами за керування такими засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, посвідчення водія повертається після обов`язкового проходження позачергового медичного огляду та складення теоретичного і практичного іспитів з урахуванням вимог абзацу третього цього пункту.
Отже, закон (ст. 317-1 КУпАП) прямо доручив Кабінету Міністрів України визначити порядок повернення посвідчення водія після закінчення строку позбавлення права керування. Встановлений Урядом обов`язок скласти іспити для повернення права керування є частиною цього порядку і не суперечить закону, а відповідає його прямому припису. З цих підстав суд відхиляє доводи представника позивача про невідповідність п. 20 Положення № 340 Конституції та законам України. Посилання позивача на ст. 251-254 Цивільного кодексу України щодо обчислення строків не спростовують наведеного висновку. Закінчення строку, на який особу позбавлено права керування, не означає автоматичного відновлення цього права, а лише дає особі можливість відновити його в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Оцінюючи обставини справи, суд виходить з такого.
Щодо факту керування транспортним засобом. У відповіді на відзив представник позивача прямо зазначив, що «після зупинення автомобіля, яким керував ОСОБА_1 , - ним було пред`явлено поліцейському чинне посвідчення водія». У позові позивач також стверджує, що пред`явив працівникам поліції посвідчення водія. Отже, факт керування позивачем транспортним засобом 15.07.2026 визнається самою стороною позивача. Відповідно до ч. 1 ст. 78 КАС України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо їх достовірності або добровільності їх визнання. Таких сумнівів суд не має.
Щодо відсутності у позивача права керування транспортним засобом. Згідно з ч. 6 ст. 78 КАС України постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, яка набрала законної сили, є обов`язковою для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалено постанову, у питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою. Постанова Ужгородського міськрайонного суду від 24.04.2019 у справі № 308/3214/19 набрала законної сили 06.05.2019, не скасована і відповідно до ст. 129-1 Конституції України є обов`язковою до виконання. З цього моменту позивач вважався позбавленим права керування транспортними засобами (ч. 2 ст. 317-1 КУпАП).
Строк позбавлення права керування закінчився 06.05.2020. Водночас доказів того, що після цього позивач відновив право керування в порядку, визначеному п. 20 Положення № 340, зокрема склав теоретичний і практичний іспити, суду не надано. Позивач і його представник не стверджують, що позивач складав такі іспити. Їхня позиція зводиться лише до того, що такого обов`язку в позивача не було. Натомість відомості НАІС, відображені в довідці відділу адміністративної практики, свідчать, що іспитів позивач не складав. Ці ж обставини зазначені й у самій оскаржуваній постанові, тобто покладені в її основу.
Таким чином, станом на 15.07.2026 позивач не мав права керування транспортними засобами. Керуючи транспортним засобом, він вчинив правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 126 КУпАП, порушивши п. 2.1 «а» ПДР.
Доводи позивача про те, що він мав при собі та пред`явив посвідчення водія, суд відхиляє. Сама наявність у особи бланка посвідчення водія не підтверджує наявності в неї права керування. Позивач, будучи позбавленим цього права, був зобов`язаний відповідно до ст. 317-1 КУпАП здати посвідчення водія до органів Національної поліції, але цього не зробив. Отже, посвідчення залишилося в його розпорядженні внаслідок невиконання ним власного обов`язку, а не через відновлення права керування.
Не спростовують висновків суду й доводи про те, що позивачу не було відомо про постанову суду від 24.04.2019. З її змісту вбачається, що справу розглянуто за протоколом, складеним щодо самого позивача, а судові повістки надсилалися за адресою, яку він вказав у протоколі і за якою проживає дотепер. Тобто позивач знав про складення щодо нього протоколу за ч. 1 ст. 130 КУпАП і направлення справи до суду. Намір позивача оскаржити зазначену постанову в апеляційному порядку не впливає на її обов`язковість, доки вона не скасована в установленому законом порядку.
Суд також відхиляє доводи про те, що на момент винесення оскаржуваної постанови у поліцейського не було засвідченої копії постанови суду від 24.04.2019, а довідка відділу адміністративної практики не містить дати і номера. Відомості про позбавлення особи права керування та про відновлення цього права містяться в інформаційних системах МВС, і саме вони наведені в оскаржуваній постанові. Факт ухвалення постанови суду від 24.04.2019 і набрання нею законної сили підтверджується відомостями Єдиного державного реєстру судових рішень. Позивач його не спростував і, по суті, не заперечує. Відповідно до ч. 4 ст. 77 КАС України суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як доказ у справі, що відповідач і зробив.
Щодо доводів про відсутність підстав для зупинки транспортного засобу та про недоведеність керування без пристебнутого ременя безпеки. Оскаржуваною постановою позивача притягнуто до відповідальності лише за ч. 2 ст. 126 КУпАП, окремого стягнення за ч. 5 ст. 121 КУпАП не накладено. Посилання представника позивача на ч. 5 ст. 122 КУпАП є помилковим, оскільки за цією нормою позивача до відповідальності не притягували. Склад правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 126 КУпАП, встановлено незалежно від обставин, пов`язаних із ременем безпеки: факт керування визнано самим позивачем, а відсутність у нього права керування підтверджується постановою суду, що набрала законної сили, та відомостями інформаційних систем МВС. Тому доводи про підстави зупинки транспортного засобу не спростовують факту вчинення правопорушення, за яке позивача притягнуто до відповідальності.
Щодо доводів про невідповідність постанови вимогам ст. 283 КУпАП. У постанові зазначено дату, час і місце вчинення правопорушення, транспортний засіб, опис обставин, установлених під час розгляду справи, нормативний акт, що передбачає відповідальність, і прийняте рішення. Суд погоджується, що в постанові не зазначено ідентифікаційних даних технічного засобу, яким здійснювався відеозапис: у графі 7 вказано лише «Відео з БК». Проте суд не покладає відеозапис в основу висновку про факт керування позивачем транспортним засобом, оскільки цей факт визнано самим позивачем. Однак з дослідженого судом відеозапису з нагрудних камер поліцейських також вбачається, що позивач не вказував на те, що транспортним засобом не керував. Решта встановлених обставин підтверджується іншими належними та допустимими доказами. За таких умов зазначений недолік оформлення постанови не впливає на правильність висновку про вчинення позивачем правопорушення і не є самостійною підставою для її скасування. Неточність у зазначенні адреси проживання позивача в постанові також не викликає сумнівів щодо особи, притягнутої до відповідальності, і такою підставою не є.
Доводи позивача про нероз`яснення йому прав, передбачених ст. 268 КУпАП, спростовуються його власним підписом у графі 8 оскаржуваної постанови. Доказів того, що поліцейський перешкоджав позивачу скористатися правовою допомогою, суду не надано.
Оскаржувану постанову винесено уповноваженою посадовою особою в межах повноважень, визначених ст. 222 КУпАП. Стягнення накладено в межах санкції ч. 2 ст. 126 КУпАП.
Відповідно до ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що відповідач довів правомірність оскаржуваної постанови. Позивач доводів, які б її спростовували, не навів. Тому підстав для визнання постанови протиправною, її скасування та закриття провадження у справі немає, і в задоволенні позову слід відмовити.
Оскільки в задоволенні позову відмовлено, підстав для розподілу судових витрат відповідно до ст. 139 КАС України немає.
Керуючись ст. ст. 2, 9, 72-78, 90, 121, 139, 241-246, 250, 255, 286 КАС України, ст. ст. 7, 9, 126, 222, 251, 280, 283, 317-1 КУпАП, суд
у х в а л и в:
у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції в особі Управління патрульної поліції в Закарпатській області Департаменту патрульної поліції про визнання протиправною і скасування постанови серії ЕНА № 7552736 від 15.07.2026 про накладення адміністративного стягнення за ч. 2 ст. 126 КУпАП та закриття провадження у справі - відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Восьмого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу подано протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо її не було подано, а в разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи судом апеляційної інстанції, якщо рішення не скасовано.
Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 .
Представник позивача: адвокат Бомбушкар Сергій Павлович, адреса: 88000, м. Ужгород, вул. Минайська, 5/2.
Відповідач: Департамент патрульної поліції, код ЄДРПОУ 40108646, місцезнаходження: 03048, м. Київ, вул. Федора Ернста, 3; в особі Управління патрульної поліції в Закарпатській області Департаменту патрульної поліції, місцезнаходження: 88006, м. Ужгород, вул. М. Польового, 2.
Повне судове рішення складено 16.11.2026 року.
Суддя Ужгородського міськрайонного суду
Закарпатської області В. В. Чепка
Оригінал: reyestr.court.gov.ua