Рішення від 15 листопада 2026 р. у справі №127/41056/25 — Вінницький міський суд Вінницької області

Суд: Вінницький міський суд Вінницької області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: позики, кредиту, банківського вкладу, з них

Дата: 15 листопада 2026 р.

Справа: №127/41056/25

Суддя: Березовська О. А.

Cправа № 127/41056/25

Провадження № 2/127/9995/25

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

заочне

16 листопада 2026 року м. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області у складі:

головуючого судді Березовської О. А.,

за участі секретаря судового засідання Схабовської І. М.,

розглянувши за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до КРЕДИТНОЇ СПІЛКИ «ЗЛАГОДА» про стягнення інфляційних втрат та 3% річних,

У С Т А Н О В И В :

30.12.2025 до Вінницького міського суду Вінницької області надійшла вище вказана позовна заява. Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що рішенням Вінницького міського суду Вінницької області у справі № 127/20466/15-ц від 12.10.2015 позовні вимоги ОСОБА_1 були задоволені та суд зобов`язав стягнути з КРЕДИТНОЇ СПІЛКИ «ЗЛАГОДА» (надалі - КС «ЗЛАГОДА») на користь ОСОБА_1 суму внесків та невиплачених відсотків за договором № 8179 д від 31.07.2014: 60 000, 00 грн - основного вкладу, 2 198, 58 грн - відсотків, 26 255, 75 грн - індексу інфляції та 1 494, 25 грн - 3% річних від простроченої суми та стягнути з КС «ЗЛАГОДА» на користь ОСОБА_1 суму внесків та невиплачених відсотків за договором №8273 д від 28.11.2014 140 000, 00 грн - основного вкладу та 7 372, 58 грн - відсотків, 47 643, 00 грн - індексу інфляції та 2 105, 75 грн - 3% річних від простроченої суми.

Рішення Вінницького міського суду Вінницької області у справі №127/20466/15-ц від 12.10.2015 набрало законної сили 23.10.2015, а 04.11.2015 Вінницький міський суд Вінницької області видав виконавчий лист № 127/20466/15-ц на підставі якого Перший відділ державної виконавчої служби у місті Вінниці Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, керуючись статтею 28 Закону України «Про виконавче провадження», направляв для виконання та до відома відповідні постанови.

Останньою датою коли відбулось стягнення боргу з відповідача є 17.11.2021, що підтверджується виконавчим листом Вінницького міського суду Вінницької області, що виданий 04.11.2015. Відповідно до нього сума непогашеного боргу становить 252 805, 73 грн.

Посилаючись на статтю 625 ЦК України, позивач вказує, що аналіз цієї статті вказує, що наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінених грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов`язання.

При розрахунку інфляційних втрат у зв`язку з простроченням боржником виконання

грошового зобов`язання до цивільних відносин за аналогією закону підлягають застосуванню норми Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» та приписи Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078, і Методика розрахунку базового індексу споживчих цін, затверджена наказом Державного комітету статистики України від 27.07.2007 № 265. Порядок індексації грошових коштів для цілей застосування статті 625 ЦК визначається із застосуванням індексу споживчих цін (індексу інфляції) за офіційними даними Державного комітету статистики України у відповідний місяць прострочення боржника як результат множення грошового доходу на величину приросту споживчих цін за певний період, поділену на 100 відсотків (абзац п`ятий пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України №1078).

Статтею 625 ЦК України передбачено розрахунок індексу інфляції не за окремі інтервали часу, а в цілому за весь період прострочення і якщо індекс інфляції в окремі періоди є меншим за одиницю та має при цьому економічну характеристику – «дефляція», то це не змінює його правової природи та не може мати наслідком пропуску такого місяця,

оскільки протилежне зруйнує послідовність математичного ланцюга розрахунків, визначену Порядком проведення індексації грошових доходів населення.

Керуючись викладеним, проведено розрахунок інфляційних втрат та 3% річних (розрахунок додається), згідно якого загальна заборгованість з врахуванням періоду прострочення грошового зобов`язання становить: 252 806, 00 грн (сума боргу) + 268 677, 84 грн (інфляційне збільшення) + 70 994, 62 грн (3% річних) = 592 478, 46 грн.

Крім того, 16.10.2024 Велика Палата Верховного Суду в рамках справи № 911/952/22, досліджувала питання щодо зазначення в рішенні про нарахування відсотків до моменту виконання рішення і охоплення частиною десятою статті 238 ГПК України, частинами десятою, одинадцятою статті 265 ЦПК України вимоги про стягнення 3 % річних та прийшла до висновку, що правомірним є нарахування 3% річних до моменту виконання рішення суду, з огляду на таке.

Рішення Вінницького міського суду Вінницької області у справі №127/20466/15-ц від 12.10.2015 не було виконано в повному обсязі, у зв`язку з чим у позивача виникає право вимагати від відповідача, який прострочив виконання грошового зобов`язання, суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми згідно зі статтею 625 ЦК України.

Орієнтовний розрахунок суми судових витрат, які позивачі поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи складає: за правничу допомогу – 15 000, 00 грн.

Позивач просить суд стягнути з КС «ЗЛАГОДА» 268 677, 84 грн - інфляційне збільшення та 70 994, 62 грн - 3% річних. Зазначити в резолютивній частині рішення про стягнення 3 % річних від сум основної заборгованості: 252 806, 00 грн: «Органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання рішення суду у цій справі, проводити нарахування до моменту виконання рішення суду в наступному порядку:·в частині стягнення 3 % річних від суми основної заборгованості 252 806, 00 грн за формулою: сума непогашеної заборгованості х 3 % річних х кількість днів прострочення / кількість днів у відповідному році, починаючи з 25.12.2025». Стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати та витрати на правову допомогу.

Ухвалою суду від 02.02.2026 позовна заява прийнята судом до розгляду, відкрите провадження у цивільній справі за правилами загального позовного провадження, призначене у справі підготовче засідання.

Ухвалою суду від 14.04.2026 закрите підготовче провадження у справі та справа призначена до розгляду по суті.

Відзив на позовну заяву, інші заяви та клопотання від представника відповідача суду не надходили.

Відповідач належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи судом в судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив.

14.04.2026 від представника позивача, адвоката Мишковської Т. М. до суду надійшла заява, в якій вона позовні вимоги підтримала в повному обсязі, просила розгляд справи провести без участі позивача та його представника, не заперечувала щодо ухвалення заочного рішення.

Відповідно до ч. 8 ст. 178 ЦПК України у звязку з ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом в ухвалі про відкриття провадження строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами та відповідно до ст. 280 ЦПК України ухвалює заочне рішення.

Дослідивши письмові докази, надані позивачем, суд встановив, що між сторонами виникли цивільні, а саме зобов`язальні відносини, які регулюються відповідними нормами ЦК України.

Судом встановлено, що рішенням Вінницького міського суду Вінницької області у справі № 127/20466/15-ц від 12.10.2015 позовні вимоги ОСОБА_1 були задоволені та стягнуто з КС «ЗЛАГОДА» на користь ОСОБА_1 суму внесків та невиплачених відсотків за договором № 8179 д від 31.07.2014, 60 000, 00 грн - основного вкладу, 2 198, 58 грн - відсотків, 26 255, 75 грн - індексу інфляції та 1 494, 25 грн - 3% річних від простроченої суми та стягнути з КС «ЗЛАГОДА» на користь ОСОБА_1 суму внесків та невиплачених відсотків за договором №8273 д від 28.11.2014, 140 000, 00 грн - основного вкладу та 7 372, 58 грн - відсотків, 47 643, 00 грн - індексу інфляції та 2 105, 75 грн - 3% річних від простроченої суми.

Рішення Вінницького міського суду Вінницької області у справі №127/20466/15-ц від 12.10.2015 набрало законної сили 23.10.2015, а 04.11.2015 Вінницький міський суд Вінницької області видав виконавчий лист № 127/20466/15-ц.

З наданої суду копії виконавчого листа вбачається, що сума непогашеного боргу станом на 12.11.2019 становила – 281 526, 85 грн, станом на 17.11.2021 - 252 805, 73 грн.

З постанов від 12.11.2019 та від 17.11.2021 у ВП №65894075 вбачається, що вище зазначений виконавчий лист двічі повертався стягувачу відповідно до пункту другого частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження».

З розрахунку інфляційних втрат та 3%річних, виконаного представником позивача, вбачається, що основна сума заборгованості за рішенням суду: з 19.03.2017 по 12.11.2019 – 287 070, 00 грн, з 13.11.2019 по 16.11.2021 – 281 527, 00 грн, з 17.11.2021 по 25.12.2025 – 252 806, 00 грн.

Інфляційні втрати розраховані за кожний період окремо: перший період інфляційне збільшення становить – 71 862, 96 грн, другий період – 41 394, 89 грн, третій період – 155 419, 99 грн.

3% річних також розраховані з урахуванням заборгованості в трьох періодах та становлять 70 994, 62 грн.

Загальна сума заборгованості інфляційного збільшення та 3% річних становить 339 672, 46 грн.

Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

За змістом статті 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом зазначеної норми інфляційні втрати та три проценти річних є способом захисту майнового права та інтересу кредитора, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Чинне законодавство не пов`язує припинення зобов`язання з наявністю судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов`язань боржника та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум.

Такий правовий висновок викладений Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 16.10.2024 у справі № 911/952/22.

Судом встановлено, що рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 12.10.2015 у справі № 127/20466/15-ц з КС «ЗЛАГОДА» на користь позивача стягнуто грошові кошти за договорами № 8179 д від 31.07.2014 та № 8273 д від 28.11.2014, а саме основні суми вкладів, невиплачені відсотки, інфляційні втрати та три проценти річних.

Зазначене судове рішення набрало законної сили 23.10.2015, однак відповідачем у повному обсязі не виконане, що підтверджується копією виконавчого листа та постановами державного виконавця про повернення виконавчого документа стягувачу.

Отже, невиконання відповідачем судового рішення про стягнення грошових коштів свідчить про продовження існування грошового зобов`язання та є підставою для застосування положень частини другої статті 625 ЦК України.

Суд враховує, що повернення виконавчого документа стягувачу не свідчить про припинення грошового зобов`язання та не звільняє боржника від обов`язку сплатити передбачені законом суми за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Як убачається з наданого позивачем розрахунку, інфляційні втрати визначені за період з 19.03.2017 по 25.12.2025 з урахуванням зміни розміру непогашеної заборгованості протягом зазначеного періоду.

Загальний розмір інфляційних втрат за розрахунком позивача становить 268 677,84 грн, з яких за перший період – 71 862,96 грн, за другий період – 41 394,89 грн, за третій період – 155 419,99 грн.

Розрахунок інфляційних втрат здійснювався із застосуванням офіційних індексів споживчих цін за весь період прострочення, з урахуванням також місяців, у яких спостерігалася дефляція.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок у межах встановлених обставин справи, суд виходить із того, що відповідачем доказів належного виконання грошового зобов`язання у повному обсязі не надано, контррозрахунку заборгованості або доказів неправильності визначених позивачем сум суду не подано.

Таким чином, враховуючи встановлені обставини справи, невиконання відповідачем судового рішення про стягнення грошових коштів, а також положення частини другої статті 625 ЦК України, суд доходить висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача інфляційних втрат та трьох процентів річних за період прострочення виконання грошового зобов`язання. Отже, в частині стягнення інфляційних втрат та трьох відсотків річних позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо вимоги позивача про зазначення в резолютивній частині рішення про подальше нарахування трьох процентів річних від суми основної заборгованості до моменту виконання рішення суду, суд зазначає таке.

Відповідно до частини десятої статті 265 ЦПК України суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування.

Як роз`яснила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.10.2024 у справі № 911/952/22, положення частин десятої, одинадцятої статті 265 ЦПК України передбачають механізм продовження нарахування відсотків поза часовими межами, в яких суд розглянув та вирішив спір по суті позовних вимог про стягнення боргу, відсотків за невиконання того самого зобов`язання між тими ж сторонами.

Разом із тим, предметом розгляду у цій справі є вимоги про стягнення інфляційних втрат та трьох процентів річних, нарахованих у зв`язку з невиконанням відповідачем рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 12.10.2015 у справі № 127/20466/15-ц, а не вимоги про стягнення основної заборгованості за відповідними договорами.

За таких обставин суд доходить висновку, що передбачений частиною десятою статті 265 ЦПК України механізм подальшого нарахування відсотків до моменту виконання рішення суду у цій справі застосуванню не підлягає, а тому в цій частині позовних вимог слід відмовити.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд враховує таке.

Відповідно до частини третьої статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов`язані з порушенням їх прав.

Оскільки позивач звернулася до суду з позовом, пов`язаним із захистом її прав як споживача фінансових послуг, вона відповідно до зазначеної норми закону звільнена від сплати судового збору.

Згідно з частиною першою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до частини шостої статті 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Отже, враховуючи, що позивач звільнена від сплати судового збору на підставі закону, а позовні вимоги задоволені, суд дійшов висновку про необхідність стягнення з відповідача в дохід держави судового збору, який підлягав би сплаті за подання позовної заяви, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На думку суду, відмова у подальшому нарахуванні трьох відсотків річних та інфляційних втрат за частиною десятою статті 265 ЦПК України не впливає на ціну позову, бо має немайновий характер, тому з відповідача в дохід держави підлягає стягненню судовий збір в сумі 3 396, 72 грн (1% від ціни позову відповідно до пункту першого частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір», якою встановлені ставки судового збору, що сплачуються фізичними особами за подання до суду позовної заяви майнового характеру).

Щодо витрат на правничу допомогу суд зазначає таке.

Відповідно до частин 1, 3 статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

За правилами статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави (частина 1).

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою (частина 2 статті 137 ЦПК України).

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина 4 статті 137 ЦПК України).

В позовній заяві позивач просив стягнути з відповідача 15 000, 00 грн витрат на професійну правничу допомогу, надавши як докази таких витрат: договір №262/25 про надання правничої допомоги від 05.11.2025, з якого вбачається, що його предметом є супроводження справи №127/20466/15-ц на стадії виконавчого провадження, а також стягнення інфляційних втрат та 3% річних за невиконання судового рішення. Відповідно до п. 4.1. цього договору за надання послуги з правової допомоги клієнт сплачує адвокатові плату у формі гонорару в розмірі 15 000, 00 грн, які сплачені клієнтом під час підписання даного договору. Також суду надано квитанцію до прибуткового касового ордеру від 05.11.2025, якою підтверджується оплата ОСОБА_1 на підставі договір №262/25 про надання правничої допомоги від 05.11.2025 15 000, 00 грн.

З наданих суду документів не вбачається, яка сума коштів була сплачена ОСОБА_1 за надання правничої допомоги саме в цій справі, бо в договорі передбачена загальна сума 15 000, 00 грн як оплата за надання двох видів послуг: 1) супроводження справи №127/20466/15-ц на стадії виконавчого провадження; 2) стягнення інфляційних втрат та 3% річних за невиконання судового рішення. Отже, суд не може чітко встановити витрати позивача в справі, що розглядається, тому у їх стягненні має бути відмовлено.

Керуючись статтями 10-13, 76-81, 141, 263-265, 354, 355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до КРЕДИТНОЇ СПІЛКИ «ЗЛАГОДА» про стягнення інфляційних втрат та 3% річних задовольнити частково.

Стягнути з КРЕДИТНОЇ СПІЛКИ «ЗЛАГОДА» на користь ОСОБА_1 268 677, 84 грн - інфляційне збільшення та 70 994, 62 грн - 3% річних за невиконання грошового зобов`язання.

В іншій частині в задоволенні позовних вимог відмовити.

Відмовити ОСОБА_1 у стягненні витрат на правничу допомогу в сумі 15 000, 00 грн.

Стягнути з КРЕДИТНОЇ СПІЛКИ «ЗЛАГОДА» на користь держави судовий збір в сумі 3 396, 72 грн.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яка подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення суду в загальному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Відповідачем заочне рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Вінницького апеляційного суду у разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо цієї справи в мережі Інтернет за веб-адресою сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України: https://vnm.vn.court.gov.ua/sud0232/

Повний текст рішення складений 16.11.2026.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач: КРЕДИТНА СПІЛКА «ЗЛАГОДА», місцезнаходження: м. Вінниця, вул. Хмельницьке шосе, буд. 82, офіс 610, код ЄДПРОУ 26423413.

Суддя Олена БЕРЕЗОВСЬКА

Оригінал: reyestr.court.gov.ua