Постанова від 11 листопада 2026 р. у справі №641/9345/24 — Харківський апеляційний суд

Суд: Харківський апеляційний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: Справи у спорах, що виникають із трудових правовідносин, з них

Дата: 11 листопада 2026 р.

Справа: №641/9345/24

Суддя: Яцина В. Б.

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

__________________________________________________________________

Справа № 641/9345/24 Головуючий суддя І інстанції Щепелева Г. М.

Провадження № 22-ц/818/5315/26 Суддя доповідач Яцина В.Б.

Категорія: Справи у спорах, що виникають із трудових правовідносин, з них

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 листопада 2026 року м. Харків.

Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого Яцини В.Б.

суддів колегії Маміної О.В., Тичкової О.Ю.,

за участю секретаря судового засідання Холод М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного підприємства обслуговування повітряного руху України в особі представника Труфан Юлії Сергіївни на ухвалу Слобідського районного суду м. Харкова від 02 липня 2026 року, у цивільній справі № 641/9345/24, за заявою представника боржника Державного підприємства обслуговування повітряного руху України про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, виданого у цивільній справі № 641/9345/24 за позовною заявою ОСОБА_1 до Державного підприємства обслуговування повітряного руху України про стягнення матеріальної допомоги та зустрічним позовом Державного підприємства обслуговування повітряного руху України до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики,

в с т а н о в и в:

05 червня 2026 року до суду із заявою звернулася представник боржника Державного підприємства обслуговування повітряного руху України Труфан Юлія Сергіївна, в якій просила суд визнати виконавчий лист, виданий 08.05.2026 Слобідським районним судом міста Харкова у справі № 641/9345/24 за позовною заявою ОСОБА_1 до Державного підприємства обслуговування повітряного руху України про стягнення матеріальної допомоги та за зустрічною позовною заявою Державного підприємства обслуговування повітряного руху України до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики, про проведення на підставі ч. 12 ст. 265 ЦПК України зустрічного зарахування грошових сум та стягнення різниці в сумі 343 468 грн. 61 коп. з Державного підприємства обслуговування повітряного руху України на користь ОСОБА_2 , таким, що не підлягає виконанню повністю.

Послалася на те, що первісний позов ОСОБА_1 до Украероруху про стягнення матеріальної допомоги задоволено повністю. Зустрічний позов Украероруху до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики задоволено частково. В решті зустрічних позовних вимог відмовлено. На підставі ч. 12 ст. 265 ЦПК України ухвалено провести зустрічне зарахування грошових сум і стягнути різницю в сумі 343 468 грн. 61 коп. з Украероруху на користь ОСОБА_1 . Стягнуто з Украероруху на користь держави судовий збір у розмірі 4 421,20 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Украероруху судовий збір у розмірі 2381 грн. 96 коп. Під час перегляду зазначеного рішення судом апеляційної інстанції до суду надано свідоцтво про смерть серії НОМЕР_1 від 25.08.2025, з якого вбачається, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_1 . 02.03.2026 Харківський апеляційний суд ухвалою у справі залучив правонаступника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , до участі у справі. 09.04.2026 Харківський апеляційний суд постановою у справі № 641/9345/24 апеляційну скаргу Украероруху залишив без задоволення, рішення Слобідського районного суду м. Харкова від 07.05.2025 залишив без змін.

Вказала, що на виконання зазначених вище рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції у справі № 641/9345/24 Слобідський районний суд міста Харкова 08.05.2026 видав виконавчий лист про проведення на підставі ч. 12 ст. 265 ЦПК України зустрічного зарахування грошових сум та стягнення різниці в сумі 343 468 грн. 61 коп. з Державного підприємства обслуговування повітряного руху України на користь ОСОБА_2 . Водночас, 21.04.2026 з метою добровільного виконання рішення Слобідського районного суду міста Харкова від 07.05.2025 та постанови Харківського апеляційного суду від 09.04.2026 у справі № 641/9345/24, згідно заяви ОСОБА_2 від 14.04.2026 щодо перерахування на її користь коштів з метою виконання судового рішення у справі № 641/9345/24, Дніпровський регіональний структурний підрозділ Украероруху перерахував: 264 470,83 грн - виплати за судовим рішенням на рахунок ОСОБА_2 в АТ «УКРСИББАНК» згідно платіжної інструкції від 21.04.2026 №659; 17 173,43 грн - військового збору 5 % до відповідного бюджету згідно платіжної інструкції від 21.04.2026 №660; 61 824,35 грн - податку на доходи фізичних осіб до відповідного бюджету згідно платіжної інструкції від 21.04.2026 №661. Про добровільне виконання судового рішення у справі № 641/9345/24 Украерорух повідомив ОСОБА_2 листом від 22.04.2026 №21.1-08/193/26 із долученням копій платіжних інструкцій та Бориспільський відділ державної виконавчої служби у Бориспільському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) листом від 14.05.2026 №7.1-01.1/1549/26 із долученням копій платіжних інструкцій.

Зазначила, що Украерорух є податковим агентом щодо ОСОБА_2 при нарахуванні (виплаті) їй матеріальної допомоги, для виконання рішення у справі № 641/9345/24 при нарахуванні (виплаті) матеріальної допомоги в розмірі 343 468,61 грн на користь ОСОБА_2 було здійснено також нарахування та сплата до відповідних бюджетів податку на доходи фізичних осіб 18% та військового збору 5%: 61 824,35 грн - податок на доходи фізичних осіб; 17 173,43 грн - військовий збір 5 %. Таким чином, обставини на які посилається Украерорух, як на підставу для задоволення цієї заяви про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню ґрунтуються на матеріально-правових підставах, зокрема, на добровільному виконанні рішення суду у справі №641/9345/24 в повному обсязі, а представник боржника просить заяву задовольнити.

12.06.2026, 15.06.2026 до суду від представника стягувача - адвоката Жаворонкової Г.С. подані заперечення на заяву Державного підприємства обслуговування повітряного руху України, в якій остання просила у задоволенні заяви про визнання виконавчого листа, виданого 08.05.2026 Слобідським районним судом міста Харкова у справі № 641/9345/24, таким, що не підлягає виконанню на суму 78 997,78 грн. відмовити, а заяву задовольнити частково - визнавши виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню, в частині стягнення 264 470,83 грн. Послалася на те, що позивач не заперечує, що на виконання судового рішення нею отримано від відповідача 264 470,83 грн., а також лист з інформацією про перерахування решти суми в якості утриманих з позивача податків. Однак, підстав для утримання податку на доходи фізичних осіб та військового збору в даному випадку не вбачається, що прямо передбачено приписами Податкового кодексу України.

Як встановлено постановою Харківського апеляційного суду від 09.04.2026 по справі № 641/9345/24 первісний позивач, ОСОБА_1 , помер. Ухвалою Харківського апеляційного суду від 02 березня 2026 року залучено до участі у справі правонаступника ОСОБА_1 - його доньку, ОСОБА_2 , яка є членом сім`ї (спадкоємцем) першого ступеню спорідненості.

Згідно п.п «а» п. 174.2.1 ст. 174.2 Податкового кодексу України об`єкти спадщини оподатковуються: за нульовою ставкою: об`єкти спадщини, що успадковується членами сім`ї спадкодавця першого та другого ступенів споріднення. Таким чином, підстав для утримання податку на доходи фізичних осіб не вбачається, оскільки в даному випадку спадщина (а правонаступництво відбулось саме в результаті спадкування) оподатковується за нульовою ставкою. Також, об`єктом оподаткування військовим збором є: 1) для платників, зазначених у підпункті 1 підпункту 1.1 цього пункту, - доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу; 2) для платників, зазначених у підпункті 2 підпункту 1.1 цього пункту, - щомісячна сума, що дорівнює розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року; 3) для платників, зазначених у підпункті 3 підпункту 1.1 цього пункту, - доходи, визначені статтею 292 цього Кодексу. При цьому, згідно підпункту 1.7 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України звільняються від оподаткування збором доходи, що згідно з розділом IV цього Кодексу та підрозділом 1 цього розділу не включаються до загального оподатковуваного доходу фізичних осіб (не підлягають оподаткуванню, оподатковуються за нульовою ставкою), крім доходів, зазначених у підпункті 165.1.36 пункту 165.1 статті 165, підпунктах 3 і 4 пункту 170.13-1 статті 170 цього Кодексу та пункті 14 підрозділу 1 цього розділу. Тобто, в даному випадку стягнута на користь ОСОБА_2 спадщина її батька звільняється від оподаткування військовим збором. Отже, підстав для утримання військового збору не вбачається, а заборгованість в сумі 78 997,78 грн. до теперішнього часу є непогашеною та підлягає стягненню з відповідача.

Ухвалою Слобідського районного суду м. Харкова від 02 липня 2026 року заяву представника боржника задоволено частково.

Визнано виконавчий лист, виданий 08.05.2026 Слобідським районним судом м. Харкова у справі № 641/9345/24, таким, що не підлягає виконанню частково, в частині стягнення з боржника Державного підприємства обслуговування повітряного руху України (код ЄДРПОУ 19477064) на користь стягувача ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ) 264 470,83 грн.

В іншій частині заяви - відмовлено.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду Державне підприємство обслуговування повітряного руху України в особі представника Труфан Юлії Сергіївни подало апеляційну скаргу, у якій просить ухвалу скасувати в частині відмови у задоволенні заяви про визнання виконавчого листа, виданого 08.05.2026 Слобідським районним судом м. Харкова у справі № 641/9345/24, таким, що не підлягає виконанню та визнати виконавчий лист, виданий 08.05.2026 Слобідським районним судом міста Харкова у справі № 641/9345/24 про проведення на підставі ч. 12 ст. 265 ЦПК України зустрічного зарахування грошових сум та стягнення різниці в сумі 343 468,61 грн з Державного підприємства обслуговування повітряного руху України на користь ОСОБА_2 , таким, що не підлягає виконанню, повністю.

Вказала, що пунктом 3.2. Договору № 31 між Украерорухом та працівником Підприємства про виплату матеріальної допомоги за Колективним договором (далі - Договір), що був укладений 16.04.2021 Украерорухом (за Договором - Підприємство) та ОСОБА_1 (за Договором - Працівник), визначено, що Підприємство перераховує Працівнику матеріальну допомогу за вирахуванням обов`язкових податків і зборів, чинних на момент виплати певної частини матеріальної допомоги, щодо яких Підприємство є податковим агентом. ОСОБА_1 матеріальна допомога в сумі 442 120,00 грн (дохід з джерелом їх походження з України в розумінні приписів пп. 14.1.54 п. 14.1 ст. 14 ПК України) нарахована та виплачена не була та була віднесена до довгострокових (непоточних) зобов`язань Украероруху згідно вимог Міжнародного стандарту бухгалтерського обліку 1 «Подання фінансової звітності». За вимогами п. 168.1.2. п. 168.1 ст. 168 Податкового кодексу України податок сплачується (перераховується) до відповідного бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки, небанківські надавачі платіжних послуг приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання платіжної інструкції на перерахування цього податку до відповідного бюджету або платіжної інструкції на зарахування коштів у сумі цього податку на єдиний рахунок, визначений статтею 35-1 цього Кодексу.

Відтак, Украерорухом, як податковим агентом ОСОБА_1 , суми податків і зборів із суми матеріальної допомоги згідно приписів Договору та ПК України сплачені (перераховані) не були. Так, до початку військового вторгнення російської федерації в Україну згідно заяви Позивача від 14.04.2021 1 виплата за Договором в розмірі 31 580,00 грн (за вирахуванням обов`язкових податків і зборів: податку на доходи фізичних осіб 18 % та військового збору 1.5 %) була зарахована в погашення заборгованості Позивача за Договором від 25.11.2016 №257 між Украерорухом та працівником підприємства про надання цільової, безпроцентної, поворотної позики на придбання (будівництво) житла, укладеним між Відповідачем (Позикодавець) та Позивачем (Позичальник). Померлий ОСОБА_1 за життя вже отримав першу частину цієї виплати за вирахуванням податків і зборів. Інша частина виплати за рішенням суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції у справі №641/9345/24 - це абсолютно такий самий дохід. Факт смерті людини не змінює податковий статус самої виплати. Зміна отримувача (зі колишнього працівника на його родичів) - це лише технічний переказ грошей, а не створення нового виду доходу. Спадкоємець ОСОБА_1 . ОСОБА_2 стороною правовідносин за Договором не була, а отримала право вимоги кредитора через спадщину, яке юридично належало померлому ОСОБА_1 , на суму в тому ж розмірі, що належала останньому, - за вирахуванням податків і зборів.

Вказала, що підприємство є податковим агентом, а спірна виплата є оподатковуваним доходом, а не об`єктом спадщини, що оподатковується за нульовою ставкою, відповідно до положень п. 174.1 ст. 174 ПК України. Так, спадкоємець ОСОБА_1 ОСОБА_2 стороною правовідносин за Договором не була, а отримала право вимоги кредитора через спадщину, яке юридично належало померлому ОСОБА_1 . Таким чином, сума матеріальної допомоги - це не кошти або майно, яке переходить до спадкоємця за заповітом чи законом, а включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податків - ОСОБА_2 та оподатковується податком на доходи фізичних осіб і військовим збором на загальних підставах.

На думку боржника, перехід до спадкоємця права вимоги не змінює правової природи цієї виплати та не звільняє її від оподаткування, у зв`язку з чим виконавчий лист не підлягає виконанню в цілому, зокрема, й в частині стягнення сум податку на доходи фізичних осіб та військового збору. Украерорух при виконанні рішення у справі №641/9345/24 повністю виконав вимоги податкового законодавства, дотримався правового механізму оподаткування доходу та, як податковий агент, перерахував до бюджету в дохід держави відповідні податки на доходи фізичних осіб і військовий збір.

Вважає, що у даному, випадку ОСОБА_2 успадкувала від ОСОБА_1 право вимоги кредитора за договором та таке право не включене до складу об`єктів спадщини платника податку, перелік яких наведений у п. 174.1. ст. 174 ПК України, що оподатковуються за нульовою ставкою у разі спадкування членами сім`ї спадкодавця першого та другого ступенів споріднення. Така виплата на користь спадкоємця кваліфікується як «інший дохід» фізичної особи. Суд першої інстанції. всупереч нормам ст. 1218 ЦК України, п. 174.1. ст. 174 ПК України фактично збільшив розмір спадку ОСОБА_2 на суму податків і зборів, що не належали спадкодавцеві ОСОБА_1 , внаслідок чого відповідний бюджет недоотримає податки і збори.

Колегія суддів, заслухала доповідь судді-доповідача, пояснення представника апелянта, розглянула справу за відсутності інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, які не з`явилися у судове засідання, що відповідно до ст. 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду скарги.

Відповідно до ст.ст. 367, 368 ЦПК України колегія суддів перевірила законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги і вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

У статті 263 ЦПК України визначено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Вказаним вимогам ухвала суду першої інстанції відповідає.

Задовольняючи частково заяву суд першої інстанції виходив з того, що податковий кодекс України спеціально визначає особу, відповідальну за сплату податку при отриманні спадщини, таким платником є спадкоємець, в даному випадку ОСОБА_2 , а не боржник, який виконує судове рішення щодо виплати коштів, право вимоги на які перейшло до спадкоємця. Спірні кошти виплачуються спадкоємцю у порядку спадкування, а відповідно до пп. «а» пп. 174.2.1 п. 174.2 ст. 174 ПК України підлягають оподаткуванню за нульовою ставкою, підстав для утримання ПДФО та військового збору у боржника не було.

Суд апеляційної інстанції погоджується з таким висновком суду.

Матеріалами справи підтверджується та судом встановлено, що рішенням Слобідського районного суду міста Харкова від 07.05.2025 первісний позов ОСОБА_1 до Державного підприємства обслуговування повітряного руху України про стягнення матеріальної допомоги задоволено повністю. Зустрічний позов Державного підприємства обслуговування повітряного руху України до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики задоволено частково. В решті зустрічних позовних вимог відмовлено.

На підставі ч. 12 ст. 265 ЦПК України ухвалено провести зустрічне зарахування грошових сум і стягнути різницю в сумі 343 468 грн. 61 коп. з Державного підприємства обслуговування повітряного руху України на користь ОСОБА_1 .

Стягнуто з Державного підприємства обслуговування повітряного руху України на користь держави судовий збір у розмірі 4 421 грн. 20 коп.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Державного підприємства обслуговування повітряного руху України судовий збір у розмірі 2 381 грн. 96 коп.

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_1 , про що свідчить свідоцтво про смерть серії НОМЕР_1 від 25.08.2025.

Ухвалою Харківського апеляційного суду від 02.03.2026 залучено спадкоємця ОСОБА_1 - його доньку ОСОБА_2 як правонаступника до участі у справі.

Постановою Харківського апеляційного суду від 09.04.2026 рішення Слобідського районного суду міста Харкова від 07.05.2025 залишено без змін.

08.05.2026 Слобідським районним судом міста Харкова у справі № 641/9345/24 було видано виконавчий лист про стягнення 343 468 грн. 61 коп. з Державного підприємства обслуговування повітряного руху України на користь ОСОБА_2 .

Відповідно до п. 9 ч. 2 ст. 129 Конституції України, ст. 18 ЦПК України, однією з основних засад судочинства є обов`язковість рішень суду. Виконання рішення суду будь-якої інстанції необхідно розглядати як важливу частину «судового провадження» відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, а отже принцип справедливого правосуддя поширюється і на цю стадію судового провадження.

Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Виконавчий документ - це письмовий документ встановленої форми і змісту, який видається судом для примусового виконання прийнятих ним у справах рішень, ухвал, постанов як підстава для їх виконання.

Порядок і умови примусового виконання судових рішень та інших органів (посадових осіб), що підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначено Законом України «Про виконавче провадження».

За змістом ст. 26 ЗУ «Про виконавче провадження» початком примусового виконання рішення є винесення виконавцем постанови про відкриття виконавчого провадження на підставі виконавчого документа, зокрема, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Згідно ч. 1 ст. 431 ЦПК України виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Відповідно до ч. 3 ст. 431 ЦПК України виконавчий лист, судовий наказ, а у випадках, встановлених цим Кодексом, ухвала суду є виконавчими документами.

Суд, відповідно до ч. 1 ст. 432 ЦПК України, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню.

Згідно ч. 2 ст. 432 ЦПК України суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

Норма ч. 2 ст. 432 ЦПК України має чітку конструкцію й передбачає, що у разі якщо виконавчий лист було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин, суд визнає виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню повністю або частково.

Так, наведені підстави для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, можна поділити на дві групи: матеріально-правові та процесуально-правові.

Обов`язок боржника може припинятися з передбачених законом підстав.

Зобов`язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов`язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов`язань переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання. Процесуальними підставами для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, є обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа, зокрема: видача виконавчого листа за рішенням, яке не набрало законної сили (крім тих, що підлягають негайному виконанню); коли виконавчий лист виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню; видача виконавчого листа на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі виконавчого листа; помилкової видачі виконавчого листа, якщо вже після видачі виконавчого листа у справі рішення суду було скасоване; видачі виконавчого листа двічі з одного й того ж питання у разі віднайдення оригіналу виконавчого листа вже після видачі його дубліката; пред`явлення виконавчого листа до виконання вже після закінчення строку на пред`явлення цього листа до виконання.

Вирішуючи питання щодо наявності підстав для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, суд повинен враховувати права стягувача на повне виконання рішення суду та права боржника на захист від подвійного стягнення, виходячи з конкретних обставин справи та дотримуючись балансу інтересів обох сторін виконавчого провадження.

Згідно матеріалів справи, а саме: платіжних інструкцій Дніпровським РСП Украерорух перераховано: 264 470,83 грн. як виплата за судовим рішенням від 07.05.2025 у справі № 641/9345/24 на рахунок ОСОБА_2 в АТ «УКРСИББАНК» згідно із платіжною інструкцією від 21.04.2026 № 659; 17 173,43 грн - військового збору 5 % до відповідного бюджету згідно із платіжною інструкцією від 21.04.2026 № 660; 61 824,35 грн - податку на доходи фізичних осіб до відповідного бюджету згідно із платіжною інструкцією від 21.04.2026 № 661.

Аналіз вказаних платіжних документів свідчить про те, що боржником добровільно, до видачі судом виконавчого документа, сплачено ОСОБА_2 264 470,83 грн. за судовим рішенням, що не заперечується стягувачем.

Однак, доводи скарги про те, що Украерорух є податковим агентом щодо ОСОБА_2 при нарахуванні (виплаті) їй матеріальної допомоги для виконання рішення у справі № 641/9345/24, та ним правомірно було здійснено нарахування і сплату до відповідних бюджетів податку на доходи фізичних осіб 18% та військового збору 5%, колегія суддів не приймає, з огляду на наступне.

Як роз`яснив Європейський суд з прав людини в пілотному рішенні «Іванов проти України», право на суд, захищене статтею 6 Конвенції про захист прав людини і осново-положних свобод, було б ілюзорним, якби національна правова система дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалось невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (рішення у справі «Горнсбі проти Греції»). Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок (рішення у спра-ві «Іммобільяре Саффі» проти Італії). Необґрунтована затримка у виконанні обов`язкового для виконання судового рішення становить порушення Конвенції (рішення у справі «Бурдов проти Росії»).

Перерахування стягувачеві суми меншої, ніж зазначена у резолютивній частині судового рішення (виконавчому документі), не вважається належним виконанням судового рішення (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 25 березня 2024 року № 461/2729/22).

Згідно рішення Слобідського районного суду міста Харкова від 07.05.2025, яке постановою Харківського апеляційного суду від 09 квітня 2026 року залишено без змін, первісний позов ОСОБА_1 до Державного підприємства обслуговування повітряного руху України про стягнення матеріальної допомоги задоволено повністю. Зустрічний позов Державного підприємства обслуговування повітряного руху України до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики задоволено частково. В решті зустрічних позовних вимог відмовлено.

На підставі ч. 12 ст. 265 ЦПК України ухвалено провести зустрічне зарахування грошових сум і стягнути різницю в сумі 343 468 грн. 61 коп. з Державного підприємства обслуговування повітряного руху України на користь ОСОБА_1 . Вирішено питання щодо судових витрат. Рішення набрало законної сили 09.04.2026 та є обов`язковим для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України.

Отже, встановлено, що виконання рішення суду в повному обсязі полягало у стягненні з ДП «Украерорух» на користь правонаступника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 у сумі 343 468 грн. 61 коп., однак боржник самостійно з цієї суми відрахував 17 173,43 грн - військового збору 5 % та 61 824,35 грн - податку на доходи фізичних осіб.

Боржник- ДП «Украерорух» добровільно виплатив лише 264 470,83 грн, а тому рішення не виконано у повному обсязі, у сумі 78 997 грн 78 коп., яке підлягає доплаті стягувачеві ОСОБА_2 , оскільки невиконання рішення суду в повному обсязі на шкоду ОСОБА_2 та порушує її право на суд, передбачене ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

У вищевказаному рішенні суду, яке набрало законної сили судом чітко зазначена сума, що підлягає до стягнення, а тому перерахування стягувачеві суми меншої, ніж зазначена у резолютивній частині судового рішення (виконавчому документі), не вважається належним виконанням судового рішення. Сплата (перерахування) коштів у розмірі меншому, ніж зазначена у резолютивній частині судового рішення (виконавчому документі), свідчить про порушення принципу належного виконання в частині предмета виконання.

Саме таку правову позицію було висловлено у постанові Верховного суду від 15 травня 2025 року у справі №759/15644/23.

Щодо доводів скарги про те, що ОСОБА_2 , як спадкоємиця повинна платити податки та збори, колегія суддів зазначає наступне.

Процесуальне правонаступництво є похідним від матеріального правонаступництва та безпосередньо пов`язане з переходом матеріальних прав і обов`язків від однієї особи до іншої.

При спадкуванні, тобто переході прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців), інститут процесуального правонаступництва дозволяє уникнути відкриття нового судового провадження, процесуально замінивши померлу сторону її спадкоємцем для продовження розгляду вже розпочатої справи.

У даній справі ухвалою суду залучено до участі у справі доньку позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 як правонаступника, оскільки вона є його спадкоємцем- першого ступеня споріднення.

У цьому випадку до складу спадщини увійшло право вимоги до Державного підприємства обслуговування повітряного руху України щодо виплати належної ОСОБА_1 матеріальної допомоги, яке перейшло до його спадкоємця та процесуального правонаступника ОСОБА_2 .

Оподаткування доходів фізичних осіб регламентується розділом IV Податкового кодексу України (далі - ПК України), відповідно до п.п. 162.1.1 п. 162.1 ст. 162 якого платником податку є фізична особа - резидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні.

Згідно з п.п. 163.1.1 п. 163.1 ст. 163 ПК України об`єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.

Перелік доходів, які не включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку визначено ст. 165 розділу IV ПК України.

Разом з тим доходи, які включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу встановлено п. 164.2 ст. 164 розділу IV ПК України, зокрема:

дохід, до якого включається дохід у вигляді вартості успадкованого чи отриманого у дарунок майна у межах, що оподатковується згідно з розділом IV цього Кодексу (п.п. 164.2.10 п. 164.2 ст. 164 цього Кодексу);інші доходи, крім зазначених у ст. 165 цього Кодексу.

Згідно з п. 167.1 ст. 167 ПК України ставка податку становить 18 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) платнику податків (крім випадків, визначених у п.п. 167.2 - 167.5 ст. цього Кодексу).

Також вказаний дохід є об`єктом оподаткування військовим збором для платників, зазначених у п.п. 1 п.п. 1.1 п. 161 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України (п.п. 1 п.п. 1.2 п. 161 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу).

Ставка військового збору для платників, зазначених у п.п. 1 п.п. 1.1 п. 161 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України, становить 5 відсотків від об`єкта оподаткування, визначеного п.п. 1 п.п. 1.2 п. 161 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу, крім доходів, які оподатковуються за ставкою, визначеною п.п. 4 п.п. 1.3 п. 161 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу (п.п. 1 п.п. 1.3 п. 161 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу).

При цьому, відповідно до пп. "а" пп. 174.2.1 п. 174.2 ст. 174 ПК України за нульовою ставкою оподатковуються об`єкти спадщини, що успадковується членами сім`ї спадкодавця першого та другого ступенів споріднення.

Своєю чергою, членами сім`ї фізичної особи першого ступеня споріднення для цілей розділу IV цього Кодексу вважаються її батьки, її чоловік або дружина, діти такої фізичної особи, у тому числі усиновлені (пп. 14.1.263 п. 14.1 ст. 14 ПК України).

Згідно із п.п. 1.7 п. 161 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України передбачено, що звільняються від оподаткування військовим збором доходи, які згідно з розділом IV цього Кодексу та підрозділом 1 розділу XX «Перехідні положення» цього Кодексу не включаються до загального оподатковуваного доходу фізичних осіб (не підлягають оподаткуванню, оподатковуються за нульовою ставкою), крім доходів, зазначених у п.п. 165.1.36 п. 165.1 ст. 165, п.п. 3 і 4 п. 170.131 ст. 170 Кодексу та п. 14 підрозділу 1 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу.

Порядок оподаткування доходу, отриманого платником податку в результаті прийняття ним у спадщину чи дарунок коштів, майна, майнових чи немайнових прав, визначений ст. 174 ПК України.

Відповідно до п. 18.1. ст. 18 ПК України податковим агентом визнається особа, на яку цим Кодексом покладається обов`язок з обчислення, утримання з доходів, що нараховуються (виплачуються, надаються) платнику, та перерахування податків до відповідного бюджету від імені та за рахунок коштів платника податків.

Пунктом 174.3 ст. 174 Кодексу особами, відповідальними за сплату (перерахування) податку до бюджету, є спадкоємці, які отримали спадщину.

Відповідно до пп. 1.4 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору з доходів платників збору, зазначених у підпункті 1 підпункту 1.1 цього пункту, здійснюються в порядку, встановленому розділом IV цього Кодексу, з урахуванням особливостей, визначених підрозділом 1 цього розділу, за ставками, визначеними підпунктом 1.3 цього пункту.

Згідно із пп. 1.5. пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України відповідальними за утримання (нарахування) та сплату (перерахування) збору до бюджету з доходів платників, зазначених у підпункті 1 підпункту 1.1 цього пункту, є особи, визначені у статті 171 цього Кодексу, тобто для оподатковуваних доходів з джерела їх походження в Україні - податкові агенти.

Податковий кодекс України спеціально визначає особу, відповідальну за сплату податку при отриманні спадщини, таким платником є спадкоємець, в даному випадку ОСОБА_2 , а не боржник, який виконує судове рішення щодо виплати коштів, право вимоги на які перейшло до спадкоємця.

Спірні кошти виплачуються спадкоємцю у порядку спадкування, а відповідно до пп. «а» пп. 174.2.1 п. 174.2 ст. 174 ПК України підлягають оподаткуванню за нульовою ставкою, підстав для утримання ПДФО та військового збору у боржника не було.

Боржник безпідставно утримав з належної до виплати стягувачу суми податок на доходи фізичних осіб, а також військовий збір, тому відсутні підстави для висновку про добровільне виконання боржником рішення суду у повному обсязі.

Таким чином, виконавчий лист, виданий 08.05.2026 по цивільній справі № 641/9345/24 є таким, що не підлягає виконанню, частково, тобто у частині стягнення з Державного підприємства обслуговування повітряного руху України на користь ОСОБА_2 264 470,83 грн.

Тому у частині стягнення з Державного підприємства обслуговування повітряного руху України на користь ОСОБА_2 78 997,78 грн підстав для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, не встановлено.

Таким чином, перерахування стягувачеві суми меншої, ніж зазначена у резолютивній частині судового рішення (виконавчому документі), не вважається належним виконанням судового рішення.

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду також не спростовують.

Вирішуючи спір, який виник між сторонами справи, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив обставини справи та наявні у справі докази, надав їм належну оцінку, у результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

На підставі вищевказаних обставин та правового обґрунтування колегія суддів визнає, що оскаржене рішення суду ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи скарги є недоведеними та висновків суду не спростували, що відповідно до статті 375 ЦПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення без змін.

Оскільки апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, немає.

Керуючись ст.ст. 259, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, суд апеляційної інстанції

постановив :

Апеляційну скаргу Державного підприємства обслуговування повітряного руху України в особі представника Труфан Юлії Сергіївни -залишити без задоволення.

Ухвалу Слобідського районного суду м. Харкова від 02 липня 2026 року-залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня ухвалення, і протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст постанови складений 16 листопада 2026 року.

Головуючий В.Б.Яцина.

Судді колегії О.В.Маміна.

О.Ю.Тичкова.

Оригінал: reyestr.court.gov.ua