Постанова від 02 листопада 2026 р. у справі №345/3258/26 — Івано-Франківський апеляційний суд

Суд: Івано-Франківський апеляційний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: інших видів кредиту

Дата: 02 листопада 2026 р.

Справа: №345/3258/26

Суддя: Василишин Л. В.

Справа № 345/3258/26

Провадження № 22-ц/4808/1939/26

Головуючий у 1 інстанції Кардаш О. І.

Суддя-доповідач Василишин Л. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 листопада 2026 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд у складі:

головуючої (суддя-доповідач): Василишин Л. В.,

суддів: Баркова В. М., Максюти І. О.,

секретаря Петріва Д.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скарг у представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» – Дорошенко Оксани Володимирівни на заочне рішення Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 29 липня 2026 року, ухвалене в складі судді Кардаш О.І. у місті Калуші, у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в:

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2026 року представник ТОВ «Таліон Плюс» - Буряк О.В. звернулася в суд з позовом до ОСОБА_1 , в якому просила стягнути з відповідачки на користь позивача заборгованість в розмірі 84 341,00 грн, з яких: 29 000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 53 601,00 грн - заборгованість за процентами за користування кредитом та 1 740 грн - комісія за видачу кредиту.

В обґрунтування позову зазначила, що 12.09.2025 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено договір кредитної лінії № 735751827 у формі електронного документа, відповідно до умов якого відповідачка отримала кредитні кошти (з урахуванням усіх траншів) у розмірі 29 000 грн та зобов`язалася повернути кредит, сплатити комісію за його надання і проценти за користування ним у строки та на умовах, визначених договором. Позивач зазначила, що Товариство свої зобов`язання виконало у повному обсязі, однак відповідачка платежів на погашення кредиту та сплату процентів не здійснювала.

28.10.2025 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» на підставі статті 1077 ЦК України відступило право вимоги за вказаним кредитним договором ТОВ «Таліон Плюс» відповідно до договору факторингу № МВ-ТП/62.

Посилаючись на неналежне виконання відповідачкою зобов`язань за кредитним договором, позивач просила позов задоволити, стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Таліон Плюс» вказану вище заборгованість, а також судові витрати.

Короткий зміст оскаржуваного рішення суду

Заочним рішенням Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 29 липня 2026 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Таліон Плюс» суму заборгованості за кредитним договором у розмірі 43 132 грн, судовий збір у розмірі 1361,55 грн та 2557 грн за надання професійної правничої допомоги.

Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивач набув право вимоги за кредитним договором у розмірі 43 132,00 грн, оскільки надані докази підтверджували розмір заборгованості на дату відступлення права вимоги, тоді як доказів набуття права на подальше нарахування процентів не надано. Врахувавши неналежне виконання відповідачкою кредитних зобов`язань, місцевий суд дійшов висновку про стягнення з відповідачки 43 132,00 грн заборгованості, а також здійснив розподіл судових витрат пропорційно до задоволених позовних вимог.

Короткий зміст та узагальнюючі доводи апеляційної скарги

Представник ТОВ «Таліон Плюс» – Дорошенко О.В. на рішення суду подала апеляційну скаргу, оскільки вважає його ухваленим з неправильним застосуванням норм матеріального і процесуального права та неповним з`ясуванням всіх обставин, що мають значення для справи.

Апелянт зазначає, що 12.09.2025 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідачкою укладено договір кредитної лінії № 735751827 у формі електронного документа, за умовами якого остання отримала кредитні кошти (з урахуванням усіх траншів) у розмірі 34 800,00 грн. При цьому пунктом 9.1.1.5 договору передбачено право кредитодавця відступити право грошової вимоги за договором будь-якій фінансовій установі без згоди позичальника, а пунктом 6.2 Правил, що є невід`ємною частиною договору, позичальника повідомлено про можливість такого відступлення.

Посилаючись на положення статей 514, 1078 ЦК України, апелянт вказує, що за договором факторингу № МВ-ТП/62 від 28.10.2025 до ТОВ «Таліон Плюс» перейшло не лише право вимоги заборгованості, наявної на момент відступлення, а й право на майбутні грошові вимоги, зокрема нарахування процентів відповідно до умов кредитного договору. На підтвердження переходу права вимоги та виконання фактором фінансових зобов`язань позивач надав договір факторингу, реєстр прав вимоги та платіжну інструкцію.

Скаржник також зазначає, що відповідно до пунктів 7.3, 8.10, 11.1 кредитного договору строк його дії становить п`ять років, кінцевою датою повернення кредиту є 12.10.2030, а проценти нараховуються щоденно на фактичний залишок кредиту протягом строку дії договору. Водночас 23.03.2026 договір було достроково розірвано, після чого нарахування процентів припинено.

На думку скаржника, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про недоведеність права позивача на нарахування процентів після відступлення права вимоги, оскільки таке право прямо передбачене умовами кредитного договору та договору факторингу. При цьому проценти за користування кредитом є платою за користування коштами відповідно до статті 1048 ЦК України, а не мірою відповідальності за порушення зобов`язання, і законодавство не містить заборони їх нарахування новим кредитором у межах погодженого строку кредитування.

Просить скасувати заочне рішення Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 29 липня 2026 року та ухвалити нове рішення, яким задоволити позовні вимоги повністю, стягнувши з ОСОБА_1 на користь позивача 84 341,00 грн заборгованості, 2 662,40 грн судового збору, 5 000,00 грн витрат на правничу допомогу, а також 3 993,60 грн судового збору за подання апеляційної скарги.

Позиція інших учасників справи

Відповідач своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористалася, що відповідно до частини третьої статті 360 ЦПК України не перешкоджає перегляду судового рішення першої інстанції в апеляційному порядку.

Заяви (клопотання) учасників справи

У судове засідання належним чином повідомлені сторони не з`явилися.

Позиція Івано-Франківського апеляційного суду

Згідно зі статтею 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній та додатково поданими доказами, перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку про задоволення апеляційної скарги.

Фактичні обставини справи

Судом встановлено, що 12 вересня 2025 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 уклали Договір кредитної лінії №735751827 у формі електронного документа, який відповідач підписала електронним підписом, створеним за допомогою одноразового персонального ідентифікатора PPBJ, 12.09.2025 о 20:00:05 год.

Відповідно до п.2.2. договору загальний розмір кредиту за цим договором становить загальний розмір наданого одразу після укладення цього договору Кредиту - 3650,00 грн та додаткові суми грошових коштів, що можуть бути надані шляхом переказу додаткових траншів позичальнику в межах встановленого кредитного ліміту - 34800,00 грн.

2.3. Кредитодавець надає позичальнику перший транш за договором у розмірі, що дорівнює загальному розміру наданого кредиту 12.09.2025 (що є датою надання кредиту).

2.4. Другий та решта траншів за договором можуть бути надані позичальнику протягом дисконтного періоду кредитування на умовах передбачених цим договором. Надання кожного додаткового траншу за договором збільшує загальний розмір кредиту на суму такого траншу.

Згідно з пунктом 3.1. договору позичальнику надається дисконтний період кредитування, протягом якого позичальник може отримати черговий транш у рамках кредитної лінії, шляхом ініціювання такої операції в особистому кабінеті, а також частково повернути суму кредиту. На момент укладення цього договору строк дисконтного періоду користування складає 12 (дванадцять) днів від дати отримання позичальником першого траншу. Загальний строк дисконтного періоду користування кредитом вираховується в порядку передбаченому п. 3.2. договору. У випадку надання першого траншу не в день укладення договору строк дії кредитної лінії та строк дисконтного періоду автоматично продовжується на ту кількість днів, на яку відрізняється дата укладення договору по відношенню до дати надання першого траншу за договором.

Відповідно до п. 5.1. договору кожен окремий транш за цим договором надається позичальнику шляхом ініціювання кредитового переказу грошових коштів з рахунку кредитодавця, на рахунок позичальника, використовуючи реквізити платіжної картки 4149-43XX-XXXX-4257.

Згідно з п. 7.1. договору сторони дійшли згоди, що рекомендована (не обов`язкова) дата дострокового повного повернення всієї суми Кредиту за всіма наданими Траншами є дата закінчення Дисконтного періоду кредитування - 24.09.2025, а саме протягом 12 (дванадцять) днів від дати отримання першого траншу позичальником.

Згідно з п. 7.3. кінцева дата повернення (виплати) кредиту - 12.10.2030.

Відповідно до п. 8.1. договору за користування кредитом позичальник зобов`язаний сплачувати кредитодавцю проценти за користування кредитом та комісію за надання кредиту у розмірі та порядку, що встановлені цим договором. Інших витрат позичальника договором не передбачено.

Пунктом 8.3. договору встановлено, що базова процентна ставка складає 0,98 відсотків в день від суми залишку кредиту, яка знаходиться у позичальника за кожний день користування ним, що становить 357,70 відсотків річних.

Згідно з п. 8.5. розмір комісії, що нараховується за надання першого траншу за цим договором становить 219 грн 00 коп.

Відповідно до п. 11.1. договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє протягом 5 (п`яти) років або до його дострокового розірвання/припинення його дії, а в частині розрахунків до повного та належного їх виконання. У будь-якому разі зобов`язання, що виникли під час дії договору, діють до повного їх виконання.

До ТОВ «Таліон Плюс» перейшло право вимоги за кредитним договором, що підтверджується договором факторингу № МВ-ТП/62 від 28.10.2025 та витягом з реєстру прав вимоги.

Згідно з п. 1.3. договору факторингу право вимоги – означає весь обсяг прав грошових вимог клієнта за кредитним договором (наявних та майбутніх), зокрема прав грошових вимог до боржника по сплаті сум боргу за кредитним договором, строк платежу за якими настав, а також прав грошових вимог, які виникнуть в майбутньому.

Застосовані норми права та висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Частина 1 ст.15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства (ч.2 ст.15 ЦК України).

Так, за ст.11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Договір, в тому числі і договір кредиту, є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з частиною першою статті 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 1049 ЦК України).

За приписами ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем він вважається укладеним у письмовій формі.

З огляду на зазначені норми права Верховний Суд у своїх постановах дійшов висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі ЦК України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Такі висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року у справі № 127/33824/19, від 16 грудня 2020 року у справі № 561/77/19, від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19.

За ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства чи за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Зазвичай електронні кредитні договори підписуються за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Відповідачкою укладення кредитного договору з ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та отримання кредитних коштів у розмірі 29 000 грн не заперечувалось.

Відповідно до ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно з ст. 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

За ч. 1 ст. 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. Одним із випадків відступлення права вимоги є факторинг (фінансування під відступлення права грошової вимоги).

Статтею 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності. Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції (ст. 1079 ЦК України).

Статтею 1078 ЦК України визначено, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Зазначене узгоджується із правовими висновками, які викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду: від 11 вересня 2018 року у справі № 909/968/16 (провадження № 12-97гс18); від 31 жовтня 2018 року у справі №465/646/11 (провадження № 14-222цс18).

У справі, яка переглядається, апеляційним судом встановлено, що позивачем надані належні та допустимі докази, які у сукупності підтверджують укладання між сторонами кредитного договору, погодження між сторонами нарахування процентів за користування кредитними коштами та існування у позичальника заборгованості за цим договором, тому колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для стягнення з відповідачки заборгованості за вказаним кредитним договором на користь позивача ТОВ «Таліон Плюс», до якого згідно з умовами договору факторингу № МВ-ТП/62 від 28.10.2025, який є чинним та не визнавався судом недійсним, перейшло право вимоги до відповідача за вказаним кредитним договором.

Також сторони обумовили строк повернення кредиту 12.10.2030 згідно з п. 7.3. договору.

З урахуванням зазначеного, колегія суддів приходить до висновку, що у кредитному договорі № 735751827 від 12.09.2025 сторони, врегулювали відносини щодо сплати процентів за користування кредитом, що передбачено розділом 7 та 8 договору та ними було погоджено строк кредитування до 12.10.2030, що свідчить про наявність у позивача права на нарахування відсотків за кожен день користування кредитом після закінчення 12-ти денного строку дисконтного періоду кредитування в порядку, передбаченому кредитним договором, з умовами якого позичальниця була ознайомлена.

Суд першої інстанції, відмовляючи у стягненні процентів, нарахованих ТОВ «Таліон Плюс» після 28.10.2025, помилково виходив із того, що набуте цим товариством право вимоги заборгованості не охоплює права нараховувати проценти на суму боргу після відступлення права вимоги. Тобто за висновком суду позивач набув права на нарахування на дату відступлення права вимоги у сумі 43 123 грн.

Такий висновок суду першої інстанції є помилковим, оскільки не відповідає змісту умов укладеного договору факторингу. Так, згідно з пунктом 1.3 договору факторингу право вимоги охоплює весь обсяг прав грошових вимог клієнта за кредитним договором, як наявних, так і майбутніх, зокрема вимог щодо сплати сум боргу, строк платежу за якими настав, а також грошових вимог, які виникнуть у майбутньому. Отже, умовами договору прямо передбачено перехід до позивача не лише права вимоги заборгованості, визначеної станом на дату відступлення права вимоги, а й майбутніх грошових вимог, що виникають із відповідного кредитного зобов`язання.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 04 червня 2020 року у справі № 910/1755/19, заміна кредитора в зобов`язанні не припиняє саме зобов`язання і не змінює його зміст. Змінюється лише суб`єкт, якому належить право вимоги: «У зв`язку із заміною кредитора в зобов`язанні саме зобов`язання зберігається цілком і повністю, змінюється лише його суб`єктний склад у частині кредитора».

Натомість зміна кредитора у зобов`язанні шляхом відступлення права вимоги із зазначенням у договорі обсягу зобов`язання, яке передається до закінчення строку кредитування, не обмежує цивільних прав учасників спірних правовідносин, в тому числі нового кредитора щодо отримання процентів за правомірне користування позичальником грошовими коштами на підставі статті 1048 ЦК України.

Позивач у цій справі є сингулярним правонаступником первісного кредитора за укладеним кредитним договором, відповідно, установлені судом правовідносини продовжували існувати з попереднім змістом, а відбулася виключно заміна сторони кредитора в існуючому зобов`язанні з попереднім змістом та усіма істотними умовами.

Таким чином, ТОВ «Таліон Плюс» правомірно нараховувало проценти за базовою ставкою (0,98% вдень) не до дати факторингу (28.10.2025), а до дати дострокового розірвання договору (23.03.2026), що повністю відповідає узгодженому сторонами 5-річному терміну дії договору.

Згідно з п. 9.1.1.7. у разі затримання позичальником сплати процентів за користування кредитом, частини кредиту або комісії за надання кредиту щонайменше на один місяць кредитодавець має право вимагати повернення споживчого кредиту, строк виплати якого ще не настав, в повному обсязі.

Через несплату відповідачкою процентів, ТОВ «Таліон Плюс» 23.03.2026 скористалося цим правом та повідомило відповідача про дострокове розірвання договору та припинило нарахування процентів за договором з цієї дати.

Велика Палата Верховного Суду у своїх постановах та численних правових висновках зазначала, що право кредитодавця на нарахування процентів за кредитним договором здійснюється у межах строку кредитування, встановленого договором, і після спливу цього строку або пред`явлення вимоги про повернення кредиту це право припиняється. Такі висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 910/4518/16 від 05 квітня 2023 року, а також у правових позиціях Верховного Суду щодо застосування статей 1048 і 1054 ЦК України.

Враховуючи зазначене, відповідно до правової позиції Верховного Суду, право кредитодавця на одержання процентів (згідно зі статтями 1048, 1054 ЦК України) реалізується лише в межах строку кредитування, визначеного договором. А тому якщо новий кредитор отримує вимоги за договором він має ті самі права на нарахування процентів, які були встановлені договором в межах його строку дії (адже правовідносини тривають у тому ж обсязі), і після закінчення строку згідно з договором нарахування процентів припиняється. Це застосовується і до кредиторів правонаступників.

Отже, нарахування позивачем процентів за базовою ставкою, після відступлення йому права вимоги за кредитним договором до відповідача, з огляду на те, що остання кредит не повернула та фактично продовжувала користуватися кредитними коштами, здійснювалося згідно з положеннями кредитного договору, договору факторингу та ЦК України, в межах строку кредитування, включно до дати дострокового розірвання договору.

З огляду на викладене та встановлені у справі обставини, з урахуванням доведеності наявності заборгованості за кредитним договором, розмір якої відповідачем не спростовано, колегія суддів дійшла висновку про задоволення апеляційної скарги та необхідність зміни рішення суду першої інстанції в частині визначення розміру нарахованих процентів, загальної суми заборгованості та розподілу судових витрат.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Таліон Плюс» суму заборгованості за договором кредитної лінії №735751827 від 12 вересня 2025 року у розмірі 84 341,00 грн, з яких: 29 000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 53 601,00 грн - заборгованість за процентами за користування кредитом та 1 740 грн - комісія за видачу кредиту.

Відповідно до статті 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Вирішуючи позов в частині вимог про стягнення заборгованості за процентами, суд першої інстанції порушив норми матеріального права, неповно з`ясував обставини справи, зокрема: залишив поза увагою умови кредитного договору, у зв`язку з чим неправильно розрахував розмір заборгованості за процентами, що потягло за собою неправильне визначення загальної заборгованості.Тому рішення суд першої інстанції необхідно змінити.

Частиною 1 статті 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (частина 13 статті 141 ЦПК України).

При зверненні з позовом до суду ТОВ «Таліон Плюс» сплатило судовий збір у сумі 2622,40 грн, а при зверненні з апеляційною скаргою 3993,60 грн.

Оскільки вимога позовної зави та апеляційної скарги ТОВ «Таліон Плюс» задоволено, то позивач має право на відшкодування витрат по сплаті судового збору у розмірі 6 616 грн з відповідача.

Згідно з ч. 1. п. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаний з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Крім того, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5 000,00 грн, які підтверджені належними документами, а відповідачем не подано заяви про їх неспівмірність.

Керуючись статтями 374, 376, 381-384, 389 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» – Дорошенко Оксани Володимирівни задоволити.

Заочне рішення Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 29 липня 2026 року змінити в частині визначення суми нарахованих процентів, загальної заборгованості та судових витрат, ухвалити в цій частині нове рішення.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Таліон Плюс» суму заборгованості за кредитним договором у розмірі 84 341,00 грн, з яких: 29 000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 53 601,00 грн - заборгованість за процентами за користування кредитом та 1 740 грн - комісія за видачу кредиту.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Таліон Плюс» судовий збір у розмірі 2662,40 грн та 5000 грн за надання професійної правничої допомоги в суді першої інстанції та 3993,60 грн судового збору за подання апеляційної скарги.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 13 листопада 2026 року.

Суддя-доповідач: Л. В. Василишин

Судді: В. М. Барков

І.О. Максюта

Оригінал: reyestr.court.gov.ua